УДК 351
Т. С. Яровой,
к. держ. управ., доцент кафедри публічного адміністрування,
Міжрегіональна Академія управління персоналом, м. Київ
ГЕНЕЗИС РОЗУМІННЯ ФЕНОМЕНУ ЛОБІЗМУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ НАУКОВІЙ ДУМЦІ: ВІД ПОШУКУ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ ДО КРИТИЧНОГО ОСМИСЛЕННЯ
T. S. Yarovoi,
Candidate of Science in Public Administration,
Associate Professor in the Department of Public Administration,
Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv
THE GENESIS OF UNDERSTANDING THE PHENOMEN OF LOBBYISM IN THE DOMESTIC SCIENTIFIC THOUGHT: FROM THE SEARCH FOR CONCEPTUAL APPROACHES TO CRITICAL REFLECTION
Статтю присвячено генезису розуміння феномену лобізму у вітчизняній науковій думці. Автор аналізує процес трансформації поглядів на лобізм з боку вітчизняних науковців в рамках кількох етапів: етапу пошуку концептуальних підходів, етапу класичного розуміння лобізму, етапу розробки та реалізації практичних моделей, етапу критичного осмислення.
The article is devoted to the genesis of understanding the phenomenon of lobbyism in the national scientific thought. The author analyzes the process of transforming the views about lobbyism from domestic scientists into several stages: the stage of the search for conceptual approaches, the stage of classical understanding of lobbyism, the stage of development and implementation of practical models, the stage of critical reflection.
Ключові слова: лобізм; генезис розуміння лобізму; етапи дослідження лобізму; вітчизняна наукова думка.
Key words: lobbyism; the genesis of understanding lobbyism; stages of the study of lobbyism; native scientific thought.
Обґрунтування обраної теми дослідження
Лобізм як суспільно-політичний феномен потребує посиленої уваги і вивчення, з огляду на його високу суспільну значущість та низький рівень дослідженості. Наразі не існує одностайності в науковому тлумаченні лобізму. Як у вітчизняній, так і в зарубіжній науковій літературі висловлюються різні, часто діаметрально протилежні точки зору: про політичну сутність лобізму і його соціальної ролі; про можливості і допустимості його використання в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування; про співвідношення лобізму, зв’язків з громадськістю та корупції як явищ.
Проблема лобізму в контексті системи представництва політичних інтересів полягає в тому, що досі невідомими залишаються критерії демаркації регіональних, галузевих та інших інтересів в політиці, засобом захисту яких вважається лобізм. Крім того, відсутня методологія ідентифікації політичних дій як лобістських, спостерігається невизначеність статусу лобізму як політологічної проблеми. Таким чином, дослідження лобізму як суспільно-політичного феномену, що являє собою дієвий механізм впливу громадян на процес державного управління, потребує, в першу чергу, ґрунтовного аналізу генезису цього явища. Дослідження лобізму беруть свій початок з ХІХ століття і тривають досі.
В рамках ґенези розуміння феномену лобізму науковці кожної країни проходять ряд характерних для цього процесу етапів: протонаукового етапу, етапу пошуку концептуальних підходів, етапу класичного розуміння лобізму, етапу розробки та реалізації практичних моделей, етапу критичного осмислення, етапу формування альтернативних моделей, сучасного інтеграційного етапу. Особливістю формування вітчизняної наукової думки щодо розуміння лобізму є те, що зміна поглядів науковців на лобізм та відповідно, перехід до наступного етапу його дослідження, значною мірою корелювалися з важливими історичними змінами як для українського народу в цілому, так і для вітчизняної наукової сфери зокрема.
В рамках цього дослідження основну увагу буде приділено ґенезі розуміння феномену лобізму у вітчизняній науковій думці в період становлення незалежної Української держави, що відповідає етапам: пошуку концептуальних підходів; класичного розуміння лобізму; розробки та реалізації практичних моделей; критичного осмислення.
Метою статті є аналіз ґенези розуміння феномену лобізму у вітчизняній науковій думці починаючи від етапу пошуку концептуальних підходів і закінчуючи етапом критичного осмислення.
Аналіз попередніх досліджень і публікацій.
Проблематиці дослідження лобізму в цілому та окремих особливостей цього явища зокрема присвячували свою увагу ряд вітчизняних та зарубіжних вчених. Підгрунтям для даного дослідження стали окремі ідеї, напрацювання О. В. Гросфельд, А. Євгенієвої, М. Лендьєла, Р. М. Мацкевича, В. Ф. Нестеровича, А. М. Онупрієнко, О. Л. Порфирович та інших дослідників. Однак, комплексного дослідження ні генезису розуміння феномену лобізму у вітчизняній науковій думці в цілому, ні окремих його етапів в Україні ще не проводилось.
Основний зміст дослідження
Вітчизняна наукова думка в сфері дослідження лобізму перейшла до етапу пошуку концептуальних підходів до розуміння цього складного суспільно-політичного феномену лише у 80-х роках ХХ століття. Даний історичний період був періодом перебудови не лише народного господарства доживаючого свої останні роки Радянського Союзу, але й, можливо значно більшою мірою, періодом тотальної трансформації мислення, зміни культурних цінностей, появи нових та критичного переосмислення вже існуючих наукових поглядів практично у всіх галузях соціальних наук.
Ключовим моментом етапу пошуку концептуальних підходів до розуміння феномену лобізму в радянській науці ми вважаємо вихід у 1986 році монографії В. Константинова й В. Найшуля “Технологія планового управління”, де вперше розкрито з економічних позицій вплив групових інтересів у різних галузях народного господарства на планове управління в Радянському Союзі. [1, 9-10].
Зі здобуттям Україною незалежності в 1991 році настав новий період і для вітчизняної науки. Верховна Рада, яка почала сприйматися як матеріальне втілення групових інтересів регіонального і політичного представництва, з перших років незалежності активно взялася за формування нового, демократичного законодавства, що мало дозволити Україні ефективно реформувати свою економіку, адаптувавши її до ринкової моделі. Водночас, зневірені у теоріях та поглядах, що активно пропагувалися та насаджувалися за радянських часів, вітчизняні вчені з захопленням, а подекуди й ейфорією почали переймати досвід, напрацювання, а часто й погляди своїх західноєвропейських та американських колег. Відтак етап пошуку концептуальних підходів поступово перетворювався на етап класичного розуміння лобізму. Значною мірою цьому сприяла українська наукова діаспора. На кінець 90-х років дослідники вже виділяють основні атрибути лобізму, до яких відносять: існування суб'єктів та об'єктів лобістського впливу; наявність певних інтересів у здійсненні лобістської діяльності; посередництво лобістів між групами інтересів, громадянами, організаціями й органами державної влади; надання можливості групам громадян брати участь у прийнятті визначальних економічних і політичних рішень [2, 4-5].
Нового дихання дослідженню проблематики лобізму додало прийняття Конституції України, яка проголосила народ єдиним джерелом влади і зафіксувала право громадян на участь в управлінні державними справами [3, ст.ст. 5, 38]. На переконання ряду дослідників саме Основний Закон країни створив базові умови для здійснення лобістської діяльності. Таку думку, зокрема, можна прослідкувати у працях В. Ф. Нестеровича [4, 158], А. Євгенієвої [5, с. 32], А. М. Онупрієнко [6, 38], О. Л. Порфирович [7, 124].
На практиці становлення лобістської діяльності в молодій Українській державі було тісно пов'язаним з початком процесу приватизації, в результаті якого не було досягнуто основної мети роздержавлення власності: відділення власності від влади, а політики – від підприємництва. Аналіз публікацій, присвячених даному періоду свідчить про те, що протизаконний процес первинного накопичення приватного капіталу (власності) нерідко призводив до утворення потужних груп, тісно пов'язаних з владними структурами і в значній мірі залежних від близькості до діючої влади [8; 9].
Паралельно розпочався етап розробки та реалізації практичних моделей лобістської діяльності. За два десятиліття було розроблено десятки проектів нормативно-правових актів, покликаних врегулювати лобістську діяльність. На жаль, більшість з них лишились на папері, навіть не дійшовши до комітетів Верховної Ради. Ті ж, які розглядалися, були відхилені на тому чи іншому етапі проходження. Остання з таких спроб – внесення до Верховної Ради України проекту закону «Про лобізм» у вересні 2016 року. Після року процедури розгляду законопроект, як і очікувано, було відкликано [10].
Більшість відхилених законодавцем законопроектів узагальнювали лобістську діяльність як явище в цілому, хоча й містили певний перелік її суб’єктів. Натомість глибоке розуміння важливості вузькоспеціалізованого законодавчого регулювання лобізму прийшло вже пізніше. Гарним прикладом такого підходу можна вважати законопроект «Про діяльність лобістів у Верховній Раді України» 2003 р. [11], А стосовно президентського, (або ж «прем’єрського») лобізму Р.М. Мацкевич зазначає наступне: «Законодавча база, яка регулює різні аспекти вищезазначеного типу лобістської діяльності, існує лише в тих країнах, де до лобізму та його складових чинників ставляться як до звичайних атрибутів існування демократичного суспільства.» [12, 219]. З огляду на те, що у нас наразі відсутня законодавча база яка б регулювала лобізм в цілому, про регулювання різних аспектів окремих вузькоспеціалізованих напрямів лобістської діяльності можна й не говорити.
Відсутність цивілізованого, законодавчого регулювання лобізму, легальних і прозорих «правил гри» в системі представництва інтересів груп громадськості в політиці характеризують лобізм в Україні як неформальний інститут. Становлення і розвиток лобізму в Україні як неформального інституту за роки незалежності супроводжувалося:
- безконтрольним накопиченням первинного капіталу під час непрозорої приватизації;
- відсутністю цивілізованої правової бази економічних відносин в поєднанні з неефективною діяльністю держави;
- прискореним розвитком конкретних механізмів локалізації тіньової економіки і збереженням зацікавленості представників владних структур нової держави в існуванні тіньових економічних відносин;
- відсутністю розвинених інститутів громадянського суспільства;
- наявністю тотальної політико-економічної корупції і «клієнтизму», що представляє собою спосіб монополізації контролю над системою відносин «патрон - клієнт», власне - спосіб правління в державі [13, 35]
Тим часом, деталізація та конкретизація відповідних конституційних положень, що створюють умови для лобістської діяльності в Україні, знайшли лише опосередкований вияв у низці нормативно-правових актів. Так, на думку В. Ф. Нестеровича, вказані нормативно-правові акти можна умовно розділити на п’ять груп. Перша група забезпечує публічність і прозорість правотворчого процесу, що дає можливість зацікавленим особам вільно контактувати з представниками влади та здійснювати опосередковане лобіювання. Друга – створює умови для лобіювання громадянами власних інтересів через звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб щодо ухвалення, відхилення чи припинення певного нормативного рішення. Третя – надає можливість громадянам створювати громадські організації на основі єдності лобістських зусиль для спільної реалізації своїх інтересів на правотворчому рівні. Четверта – створює конституційно-правове підґрунтя лобіювання у процесі локальної правотворчості на муніципальному рівні. П’ята – забезпечує участь ділової громадськості у розробці правотворчих рішень у господарсько-економічній галузі у рамках регуляторної діяльності [14, 15]. Такий поділ видається нам доречним, оскільки він не має жорсткої хронологічної чи еволюційної прив’язки і може бути використаний в процесі дослідження будь-якого етапу розуміння феномену лобізму.
Сукупність наведених факторів призвела до того, що паралельно з досі незавершеним етапом розробки та реалізації практичних моделей у вітчизняній науці розпочався етап критичного осмислення лобістської діяльності. Додатковим фактором активізації критики лобізму стало зростання уваги як громадськості, так і наукового середовища до проблематики корупції в Україні. З огляду на те, що інститут лобізму досі не є належним чином законодавчо врегульованим, а частина лобістських дій відбувається в рамках популярних корупційних схем і з часом стає відома громадськості, дедалі більшої популярності набуває критика лобізму, в тому числі не лише безпідставна, але й науково обґрунтована. Так, ще в 2008 році дослідницею проблематики лобізму О. В. Гросфельд в Сімферополі та Севастополі було проведено соціологічне дослідження, метою якого було виявити сприйняття лобізму громадськістю, проаналізувати ставлення громадян до понять «лобізм» і «корупція». Результат опитування виявились досить цікавими. По-перше, 23% опитуваних повністю ототожнювали поняття «лобізм» і «корупція»; по-друге, 59% опитуваних вважали лобізм суспільно-небезпечним явищем; по-третє, 97% стверджували, що без корупції жити в сучасному світі неможливо. З рештою, авторка дійшла висновку, що відмежування лобізму від корупції полягає в наданні йому цивілізованих форм, підпорядкуванні принципам конкуренції, демократії і нормам закону. [15, 77-83]. Таким чином, в рамках етапу критичного осмислення феномену лобізму деякі вітчизняні науковці по суті ототожнюють лобізм з проявами корупції, вважаючи єдиною принциповою відмінністю між цими явищами наявність чи відсутність належного законодавчого врегулювання.
Висновки
Підсумовуючи, можна констатувати що за 90-ті роки ХХ століття та початок 2000-х років українські дослідники феномену лобізму пройшли етапи пошуку концептуальних підходів та класичного розуміння лобізму.
Наразі у вітчизняній науці триває етап розробки та реалізації практичних моделей лобістської діяльності. З огляду на цілий комплекс проблем українського соціуму та політикуму цей етап суттєво затягнувся. Водночас, паралельно з етапом розробки та реалізації практичних моделей у вітчизняній науці вже розпочався етап критичного осмислення лобістської діяльності. Особливістю цього етапу у вітчизняній науці є схильність до ототожнення лобізму і корупції, що в свою чергу не лише сповільнює процес законодавчого врегулювання лобізму але й загострює цю необхідність. То ж нам лишається активізувати всебічне дослідження лобізму як суспільно-політичного феномену, і сподіватися, що законодавці проявлять свою розсудливість, нарешті унормувавши такий важливий і вкрай необхідний в демократичній державі інститут.
Література.
1. Константинов В. М., Найшуль В. А. Технология планового управления / В. М. Константинов, В. А. Найшуль / Центр. экон.-мат. институт АН СССР. – М. : ЦЭМИ, 1986., 57 с.
2. Лендьєл М. Між Америкою та Україною. Українська громада в США як група політичного тиску // Нова політика. 1998., № 4. С. 2 – 7.
3. Конституція України : від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
4. Нестерович В.Ф. Конституційно-правові аспекти лобіювання у правотворчому процесі України: дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / В.Ф. Нестерович. Луганськ, 2004., 212 с.
5. Євгеньєва А. Законодавче регулювання лобістської діяльності // Часопис ПАРЛАМЕНТ. 2004., № 1., С. 32-39.
6. Онупрієнко А.М. Формування інституту лобізму // Проблеми законності. Вип. 56., Х.: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого , 2002., С. 35-40.
7. Порфирович О.Л. Питання запровадження правового регулювання вітчизняної лобістської практики // Українське право. 2004. , № 1. С. 123-129.
8. Сиденко В., Барановский А. Проблемы собственности и легализации капиталов и доходов в Украине / В. Сиденко, А.Барановский // Зеркало недели. – 2004. – 15 мая.
9. Кузьменко Б. Політична еліта у пострадянській Україні: яка вона? / Б. Кузьменко // Право України. – 1998. – №1. – С.122–124.
10. Про лобізм: Проект Закону України № 5144 від 20.09.2016 // Офіційний портал Верховної Ради України URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60052
11. Про діяльність лобістів у Верховній Раді України: Проект Закону України від 9 листопада 2003 року № 8429 Офіційний портал Верховної Ради України URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=26076
12. Мацкевич Р. М. Класифікація лобізму, його види // Актуальні проблеми держави і права. 2006., Вип. 29., С. 218-223.
13. Томенко Н. Реальные и мнимые конфликты в украинской власти / Н. Томенко // Политическая мысль. – 1997. – №1. – С.30–37.
14. Нестерович В. Ф. Конституційно-правові аспекти лобіювання у правотворчому процесі України: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / В.Ф. Нестерович. Луганськ, 2004. 20 с.
15. Гросфельд О. В. Становлення лобізму в сучасній Україні дис. на здобуття наукового ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «політичні інститути і процеси» / О. В. Гросфельд. Сімферополь, 2009., 208 с.
References.
1. Konstantinov, V. M. and Najshul', V. A. (1986), Tehnologija planovogo upravlenija [Technology of planned management], CJeMI, Moscow, Russia, p. 57.
2. Lendiel, M. (1998), " Between America and Ukraine. Ukrainian community in the USA as a group of political pressure", Nova polityka, vol. 4, pp. 2 – 7.
3. The Constitution of Ukraine: dated June 28, 1996 No. 254k / 96-VR, Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, vol 30, 1996, Art. 141.
4. Nesterovych, V.F. (2004), "Constitutional and legal aspects of lobbying in the law-making process in Ukraine", Abstract of Ph.D. dissertation, 12.00.02 «Konstytutsiine pravo», Luhansk, Ukraine, p. 212.
5. Yevhenieva, A. (2004), "Legislative regulation of lobbying activity", Chasopys PARLAMENT, vol. 1, pp. 32-39.
6. Onupriienko, A.M. (2002), "Formation of the institute of lobbyism", Problemy zakonnosti, vol. 56., Natsionalna yurydychna akademiia Ukrainy im. Yaroslava Mudroho, Kharkiv, Ukraine, pp. 35-40.
7. Porfyrovych, O.L. (2004), "The issue of introduction of legal regulation of domestic lobbyist practice", Ukrainske pravo, vol. 1, pp. 123-129.
8. Sidenko, V. and Baranovskij, A. (2004), "Problems of property and legalization of capital and income in Ukraine", Zerkalo nedeli, May 15.
9. Kuzmenko, B. (1998), "Political elite in post-Soviet Ukraine: what is it?", Pravo Ukrainy, vol.1, pp.122–124.
10. The Verkhovna Rada of Ukraine (2016), Draft Law of Ukraine " About lobbying", [Online], available at: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60052
11. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), Draft Law of Ukraine "On the Activities of Lobbyists in the Verkhovna Rada of Ukraine", [Online], available at: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=26076
12. Matskevych, R. M. (2006), "Classification of lobbyism, its types", Aktualni problemy derzhavy i prava, vol. 29, pp. 218-223.
13. Tomenko, N. (1997), "Real and imaginary conflicts in the Ukrainian government", Politicheskaja mysl', vol. 1, pp.30–37.
14. Nesterovych, V. F. (2004), "Konstitutsionno-pravovy asyobyuvannya at pravotvorotomu process of Ukraine", Ph.D. Thesis, 12.00.02 «Konstytutsiine pravo», Luhansk, Ukraine, p. 20.
15. Hrosfeld, O. V. (2009), "The formation of lobbyism in contemporary Ukraine", Abstract of Ph.D. dissertation, 23.00.02 «politychni instytuty i protsesy», Simferopol, Ukraine, p. 208.
Стаття надійшла до редакції 20.02.2017 р.
ТОВ "ДКС Центр"