Українською | English

BACKMAIN


УДК 351

 

Г. В. Кириченко,

аспірант Міжрегіональної Академії управління персоналом

 

ДО ПРОБЛЕМИ ТЕОРЕТИЧНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ У СФЕРІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

 

G. Kyrychenko,

post-graduate student of Interregional Academy of Personnel Management

 

THE PROBLEM OF THEORETICAL JUSTIFICATION CONCEPTUAL-CATEGORICAL APPARATUS IN THE SPHERE OF FORMING THE IMAGE OF STATE AUTHORITIES

 

У статті обґрунтовано значущість теоретико-методологічних та практичних розробок у сфері формування іміджу органів державної влади в Україні.

Визначено, що формування іміджу державних органів – це процедура, спрямована на створення у громадян образу органу державної влади з певною оцінкою цього образу у вигляді усвідомленої чи неусвідомленої думки про цей образ задля досягнення психологічного привернення уваги аудиторії іміджу до даного органу.

Основними функціональними одиницями системи іміджу органу державної влади можна вважати такі: мета створення іміджу, процес планування та розробки іміджевої стратегії, переробка та розповсюдження інформації, моніторинг та контроль.

Актуальність іміджу органів державної влади зумовлена тим, що їх діяльність є публічною та здійснює важливий вплив на розвиток суспільства і держави.

Визначено, що понятійно-категоріальний апарат дослідження феномену «імідж органів державної влади» потребує подальшого більш глибокого аналізу і пояснення, оскільки імідж органів державної влади – це системне, комплексне явище, що має складну організаційну структуру.

 

The article substantiates the significance of theoretical-methodological and practical developments in the sphere of forming the image of public authorities in Ukraine.

It is determined that the formation of the image of state bodies is a procedure aimed at creating an image of a public authority by a certain estimation of this image in the form of conscious or unconscious thought about this image in order to achieve the psychological attraction of the audience's image to this body.

The main functional units of the image system of the state authority can be considered as: the purpose of creating an image, the process of planning and developing an image strategy, processing and disseminating information, monitoring and control.

The actuality of the image of public authorities is due to the fact that their activity is public and has an important influence on the development of society and the state.

It is determined that the conceptual-categorical apparatus of the study of the phenomenon "image of public authorities" needs further deeper analysis and explanation, since the image of public authorities is a systemic, complex phenomenon with a complex organizational structure.

 

Ключові слова: імідж, державна влада, органи державної влади, імідж органів державної влади, формування іміджу органів державної влади.

 

Keywords: image, state power, state authorities, image of state authorities, formation of image of state authorities.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями.

Необхідність у формуванні та розвитку понятійно-категоріального апарату будь-якої сфери діяльності або наукової галузі виникає у зв’язку зі змінами, що відбуваються в політичному, соціально-економічному, культурному житті суспільства. У зв’язку із сьогоднішньою кризою майже в усіх сферах життя в Україні, виникають проблеми формування іміджу органів державної влади. Негативні наслідки, спричинені цієї кризою, ведуть до недовіри державним інституціям та органам державної влади з боку громадськості.

Загалом, дослідники виділяють технічні, культурно-історичні, організаційні, соціальні [7, с. 116], матеріальні [3, с. 145] причини, що породжують недовіру громадян до органів державної влади, однак причиною, що їх об’єднує, є відсутність позитивного іміджу як держави, так і всіх державних інституцій.

В умовах сучасних трансформаційних процесів ефективне функціонування державної влади можливе лише за умов позитивного іміджу владних структур.

Тому значущість теоретико-методологічних та практичних розробок у сфері формування іміджу органів державної влади в Україні є одним із найголовніших питань, які поставлені перед фахівцями з державного управління.

В даному випадку на перше  місце виходять теоретико-методологічні засади дослідження феноменів «державна влада», «органи державної влади», «імідж органів державної влади», «формування органів державної влади» та ін.

Пояснення, обґрунтування сутнісного характеру означених сентенцій (теоретичних понять) створює базис для їх практичного використання в процесі державного управління у  XXI столітті.

Центральним поняттям для даної статті є поняття «імідж органів державної влади, до аналізу якого ми і вдаємось.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми.

Дослідження проблематики іміджу в цілому та формування позитивного іміджу у сфері безпосередньо державного управління, зокрема органів державної влади, здійснюють такі зарубіжні та вітчизняні вчені, зокрема: В. Бебик, Ю. Битяк, Р. Войтович, М. Головатий, В. Дрешпак, С.Колосок, М. Логунова, М. Нижник, Ю. Падафет, І. Пантелейчук,  Г. Почепцев, В. Робкало, Є. Ромат, А. Серант, С. Серьогін, Ю. Сурмін, В. Тертичка, Т. Федорів, В. Шепель та інші.

Праці вказаних дослідників найперше розглядають імідж органів державної влади в контексті:

а) політичних систем суспільств;

б) політичних режимів;

в) взаємин державної влади і громадянського суспільства;

г) взаємин влади і громадянина.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття.

 Проблема пошуку ефективної системи понять, яка б характеризувала сферу формування позитивного іміджу державних органів вимагає аналізу і узагальнення загальної і спеціальної термінології у сфері державного управління, політології, соціології, психології та інших наук.

При цьому найперше береться до уваги те, що імідж державної влади визначальним чином пов'язаний з системою (моделлю) державного управління в окремо взятій країні, хоча у цьому плані є спільне (для багатьох країн) й особливе (для окремо взятих національних держав).

Постановка задачі.

Метою нашого дослідження є аналіз наукової і спеціальної літератури, в якій визначається сутність формування іміджу державних органів.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Для розкриття сутності іміджу, слід звернутись до латинсько-українського словника, де під словом імідж (imāgo) розуміють “зображення, скульптуру, статую, бюст, картину, портрет; опис; образ, привід, видіння; відображення, копію; вигляд, видимість; уявний образ, поняття, ідею; байку, притчу” [14, с. 279].

Також існують наукові розвідки, в яких поняття імідж виводять від латинського слова imitātio, що в перекладі звучить як імітація, імітувати і означає наслідування, переймання. Imitātio споріднене зі словом imāgo, яке має спільне коріння із дієсловом imitor – наслідую, відтворюю [9, с. 298]. Українською мовою термін “імітувати” означає точно наслідувати кого-небудь; відтворювати що-небудь; підробляти під що-небудь [6, с. 787].

Вкажемо й на те, що феномен «імідж» по-різному пояснюється філософами, соціологами, психологами, політологами, представниками інших суспільствознавчих наук. Нас, в даному випадку, цікавить політолого-соціологічний аспект, психологічний нюанс пояснення сутності іміджу.

Поняття імідж виникло на Заході в 1950-х рр. і спочатку використовувалося в рекламній практиці. Далі, в 1960-х рр., цей термін знову виникає у сфері підприємництва як основний засіб психологічного впливу на споживача. Пізніше поняття іміджу стало основним елементом теорії і практики паблік рілейшнз, міцно увійшло в політичне та громадське життя.

Поняття „імідж” виводиться зазвичай від англійського слова „image”, що означає „образ”. Звернемося до словників. Отже:

1) імідж - цілеспрямовано сформований образ (особи, явища, предмета), покликаний справити емоційно-психологічний вплив на когось з метою популяризації, реклами тощо [12, с. 253];

2) імідж - рекламний, представницький образ когось (як правило,  громадського діяча), що створюється для населення [13, с. 229];

3) імідж – індивідуальний образ чи ореол, який створюється засобами масової інформації, соціальною групою чи власними зусиллями особистості з метою привернення до себе уваги [16, с. 212].

Імідж є комплексним поняттям і виконує функції, спрямовані на досягнення політичних цілей, а також впливає на образи поведінки населення в цілому і на окремі соціальні групи, зокрема несе маніпулятивну функцію [4, с. 75].

У зарубіжних виданнях імідж тлумачать як: “думку, яку люди мають про кого-небудь або що-небудь” (словник англійської мови) [1], “загальне враження, яке персона справляє на суспільство” (оксфордський словник) [10]; “штучна імітацію або подання зовнішньої форми будь-якого об’єкту, особливо особи”, “популярну концепцію (про індивідуума, інституцію або націю), репрезентовану через ЗМІ” (словник Вебстера) [2].

“Енциклопедичний словник з державного управління” визначає імідж як образ, що цілеспрямовано формується і призначений справляти емоційно-психологічний вплив на певних осіб з метою популяризації, реклами тощо [5, с. 270].

Розглядаючи імідж з позиції державного управління, слід виокремити комплекс взаємопов’язаних іміджевих компонентів, серед яких: імідж держави, імідж державної влади, імідж політичний та імідж органів державної влади. Органи державної влади являють собою певну систему.

А. Панасюк, наприклад, пропонує таке визначення іміджу системи: „Імідж фірми (системи) – це думка про певну організацію у певної групи людей на основі сформованого у них образу (образу-уявлення) цієї фірми (системи) внаслідок прямого контакту з нею чи інформації, отриманої від інших людей, чи від іншого джерела інформації (засобів масової інформації); по суті імідж фірми (системи) – це те, який вигляд вона має в очах людей” [15, с. 35-37].

Аналіз наукових праць в галузі державного управління засвідчив разом з тим відсутність термінологічної єдності у визначенні поняття “імідж органів державної влади”. Так, “Енциклопедичний словник з державного управління” визначає імідж державної установи як комплексний образ, складений із зовнішніх та внутрішніх елементів сприйняття, формування якого спрямоване на суспільну свідомість різних груп аудиторії шляхом актуалізації низки конкретних характеристик із метою створення сприятливих умов щодо позитивної оцінки населенням діяльності організації [5, c. 271]. На нашу думку, таке визначення не розкриває сутті іміджу органів держаної влади, оскільки державна установа – це неприбуткова державна організація, створена у розпорядчому порядку компетентним органом державної влади для здійснення управлінських, соціально-культурних, господарських або інших функцій. До державних установ належать, наприклад, державні лікарні та поліклініки, установи державних академій наук, державні науково-дослідні установи, державні навчальні заклади, бібліотеки, театри та ін. [5, c. 151-152].

Формування іміджу державних органів – це процедура, спрямована на створення у громадян образу органу державної влади з певною оцінкою цього образу у вигляді усвідомленої чи неусвідомленої думки про цей образ задля досягнення психологічного привернення уваги аудиторії іміджу до даного органу.

Як правило, імідж - це цілеспрямовано створений образ, хоча формування іміджу йде двома шляхами: стихійним і штучним. Штучний шлях має на увазі таке формування іміджу, яке проводитися опосередковано, цілеспрямовано і свідомо іміджмейкерами, фахівцями з області PR. Стихійний шлях має на увазі несвідоме формування іміджу в голові у суб'єкта за допомогою соціально-перцептивних механізмів сприйняття. Кінцевий образ буде завжди результатом роботи другого шляху формування, так як перший шлях задає тільки напрямок роботи, другий наповнює змістом, образами і фарбами.

Специфіка діяльності державних органів влади полягає в постійному спілкуванні з людьми. Тому в основі процесу формування іміджу державного органу лежить ставлення громадськості до його діяльності.

В залежності від того як громадяни оцінюють діяльність органів державної влади, а саме: чи вважають вони ефективним виконання ними своїх функціональних обов’язків, визначається характер взаємодії між органами державної влади і суспільством. Він може ґрунтуватися на засадах партнерства, конструктивного діалогу або ж навпаки, - провокувати недовіру, соціальну апатію тощо [11, с. 123].

Відповідно до способу формування російський дослідник Г.І. Марченко виокремлює об’єктивний, суб’єктивний та модельований типи іміджу [8, с. 155], що має принципове значення.

І. Пантелейчук визначає характеристику кожного типу іміджу щодо державних органів:

– імідж об’єктивний – формується у свідомості власної і світової громадськості під впливом вражень від діяльності органів державної влади;

–  імідж суб’єктивний – власне уявлення суб’єктів іміджу державного апарату про те, якими їх сприймає аудиторія;

–  імідж модельований – імідж органів державної влади, що його цілеспрямовано створюють фахівці-іміджмейкери.

Основними функціональними одиницями системи іміджу органу державної влади можна вважати такі: мета створення іміджу, процес планування та розробки іміджевої стратегії, переробка та розповсюдження інформації, моніторинг та контроль.

Мета створення іміджу органів державної влади – підвищення ролі владних структур серед населення.

Особливе місце в даній системі займає іміджева стратегія, яка являє собою комплексну, цілісну систему дій, спрямовану на реалізацію процесу формування або коригування позитивного іміджу органів державної влади, що розрахована на тривалу перспективу. Формою реалізації іміджевої стратегії виступає іміджева тактика органів державної влади - сукупність шляхів, форм, прийомів, методів та засобів реалізації ідей і програм, досягнення головної мети й завдань стратегії суб’єктами іміджевої взаємодії [11, с. 138].

Необхідно також відзначити, що неможливо створити позитивний імідж без грамотно вибудованої комунікації, яка є основою суспільних відносин. Звідси виникає практика перетворення комунікаційних процесів в інститут соціального контролю з використанням розгалуженої системи мас-медіа для ефективного впливу на аудиторі. Органи державної влади в умовах інформаційного суспільства успішно використовують весь ресурсний потенціал засобів масової комунікації у процесі формування свого позитивного іміджу. Це окремий, великий аспект проблеми та потребує більш детального опрацювання.

На основі проведеного аналізу ми визначатимемо імідж органів державної влади як інформаційно-комунікативний феномен, у якому знаходить відображення зовнішня форма діяльності органів державної влади, і ґрунтується на оцінних судженнях громадян щодо виконання органами державної влади своїх функціональних обов’язків, сформованих під впливом їхньої безпосередньої взаємодії із державними органами, враження від якості отриманих державних послуг, ефективності державного управління або ж на основі інформації, яка надійшла із різних каналів комунікації та існує в умовах реального часу.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що понятійно-категоріальний апарат дослідження феномену «імідж органів державної влади» потребує подальшого більш глибокого аналізу і пояснення, оскільки імідж органів державної влади – це системне, комплексне явище, що має складну організаційну структуру.

Актуальність іміджу органів державної влади зумовлена тим, що їх діяльність є публічною та здійснює важливий вплив на розвиток суспільства і держави. Від того, який імідж органів державної влади склався в суспільстві, залежить рівень і характер суспільної і державної взаємодії, міра довіри між суспільними і державними структурами, тип поведінки (правової, політичної, економічної тощо) кожного громадянина і державного службовця, які виступають суб’єктами такої взаємодії.

У перспективі подальших наукових розвідок передбачається визначити ефективні механізми формування позитивного іміджу органів державної влади в сучасних українських реаліях.

 

Література.

1.    Measuring satisfaction with key elements of working life / European Foundation for the Improvement of Living and Working Conditions. – Dublin. – 2009. – P. 9.

2.    Nye J. Propaganda Isn’t the Way: Soft Power / J. Nye. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ksg.harvard.edu/news/opeds/2003/nye_ soft_power_iht_011003.htm.

3.    PR  органах державної влади та місцевого самоврядування : монограф. / О.В. Бабкіна, В.В. Басалюков, В.М. Бебик та ін. ; за заг. ред. В.М. Бебика, С.В. Куніцина. – К.; Сімферополь : МАУП, 2003. – 240 с.

4.    Ацюковский В. А. Краткий политологический толковый словарь / В. А. Ацюковский, Б. Л. Ермилов. – С. 75.

5.    Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.

6.    Етимологічний словник української мови: [У 7-т.]. – Т. 5: Р – Т / [уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.]. – К. : Наукова думка, 2006. – 704 с.

7.    Корнійчук О. Звязки з громадськістю як інструмент державної політики в Україні / О. Корнійчук // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 10. – С. 114-121.

8.    Марченко Г. И. Имидж в политике / Г. И. Марченко, И. А. Носков. – М. : Владос, 1997. – 208 с.

9.    Новий тлумачний словник української мови.. – У 3-х т. / Уклад.: В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – [2-е вид.]. – К. : Вид-во “АКОНІТ”, 2006. – Т. 2. – 926 с.

10. Оxford Advanced Learners Dictionaru. 5th edition. – Oxford : Oxford University Press, 1995. – 1428 p.

11. Пантелейчук І.В. Теоретико-методологічні засади формування позитивного іміджу органів державної влади :  дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр. – Національна академія державного управління при Президентові України, 2013. – 422 с.

12. Словарь новых слов русского языка. СПб., 1995. – С. 253.

13. Современный словарь иностранных слов. М., 1992. – С. 229.

14. Трофимчук М. Латинсько-український словник / М. Трофимчук, О. Трофимчук. – Львів : Вид-во ЛБА, 2001. – 694 с.

15. Формирование имиджа: стратегия, психотехнологии, психотехники / Панасюк А. Ю. – 2-е изд., стер. – М., 2008. – 266 с.

16. Шепель В. М. Человеческая компетентность менеджера. Управленческая антропология. М., 2000.  – 515 с.

 

References.

1. Measuring satisfaction with key elements of working life / European Foundation for the Improvement of Living and Working Conditions. – Dublin. – 2009. – P. 9.

2. Nye J. Propaganda Isnt the Way: Soft Power / J. Nye. [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://www.ksg.harvard.edu/news/opeds/2003/nye_ soft_power_iht_011003.htm.

3. Babkina, O.V. Basaliukov, V.V. Bebyk, V.M. and others (2003), PR  orhanakh derzhavnoi vlady ta mistsevoho samovriaduvannia [PR of state authorities and local self-government], MAUP, Simferopol, Ukraine, p.240.

4. Acjukovskij, V. A. and Ermilov, B. L. Kratkij politologicheskij tolkovyj slovar' [Brief political science explanatory dictionary], p. 75.

5. Surmin, Yu. P. and others (2010), Entsyklopedychnyi slovnyk z derzhavnoho upravlinnia [Encyclopedic Dictionary of Public Administration], NADU, Kyiv, Ukraine, p. 820.

6. Boldyriev, R. V. and others (2006), Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy [Etymological Dictionary of the Ukrainian Language], vol. 5, Naukova dumka, 2006, Kyiv, Ukraine, p. 704.

7. Korniichuk, O. (2006), "Public Relations as an Instrument of State Policy in Ukraine", Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia: zb. nauk. pr., vol. 10, pp. 114-121.

8. Marchenko, G. I. and Noskov, I. A. (1997), Imidzh v politike [Image in politics], Vlados, Moscow, Russia, p. 208.

9. Yaremenko, V. V. and Slipushko, O. M. (2006), Novyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy [New Explanatory Dictionary of the Ukrainian Language], 2nd.ed., vol. 2, Vyd-vo “AKONIT”, Kyiv, Ukraine, p. 926.

10. Oxford Advanced Learners Dictionaru. 5th edition. – Oxford : Oxford University Press, 1995. – 1428 p.

11. Panteleichuk, I.V. (2013), "Theoretical and methodological principles of forming a positive image of public authorities",  Abstract of Ph.D. dissertation, Natsionalna akademiia derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy,p. 422.

12. Dictionary of new words of the Russian language. St. Petersburg, Russia, 1995, p. 253.

13. The modern dictionary of foreign words, Moscow, Russia, 1992, p. 229.

14. Trofymchuk, M. and Trofymchuk, O. (2001), Latynsko-ukrainskyi slovnyk [Latin-Ukrainian Dictionary], Vyd-vo LBA, Lviv, Uraine, p. 694.

15. Panasjuk A. Ju. (2008), Formirovanie imidzha: strategija, psihotehnologii, psihotehniki [Formation of the image: strategy, psychotechnology, psychotechnics], 2nd. ed., Moscow, Russia, p. 266.

16. Shepel', V. M. (2000), Chelovecheskaja kompetentnost' menedzhera. Upravlencheskaja antropologija [The human competence of the manager. Management Anthropology], Moscow, Russia, p. 515.

 

Стаття надійшла до редакції 20.10.2016 р.

 

ТОВ "ДКС Центр"