УДК 351

 

В. В. Черкаска,

к. держ. упр., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом, м. Київ

 

НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОГО СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ТА БЕЗПЕЦІ АГРАРНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

 

Valery Vladimirovich Cherkaska,

PhD in Public Administration.,

Doctoral student at the Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

 

DIRECTIONS TO PROMOTE PUBLIC SAFETY AND AGRICULTURAL BUSINESSES

 

Для забезпечення дійсного розвитку сільського господарства і сільських територій доцільно запровадити Державну систему сприяння і безпеки аграрного підприємництва відповідно до чинної стратегії трансформаційного розвитку агропромислового потенціалу України на основі запровадження інноваційних управлінських інструментів. Робота такої системи, зосередженої на постійному моніторингу аграрного підприємництва та пошуку дієвих засобів нейтралізації визначених ризиків, дозволяє попереджати і оптимізувати ризикові ситуації.

Актуальність створення пропонованої Державної системи сприяння і безпеки агропідприємництва зумовлена потребою у вжитті заходів для забезпечення розвитку сільського господарства і сільських територій. Проект розбудови системи узгоджується із стратегією трансформаційного розвитку агропромислового потенціалу України на основі запровадження інноваційних управлінських інструментів. Робота системи сприятиме надходженню інвестицій в аграрний сектор, розвитку галузей – партнерів сільського господарства, ефективному використанню земельного фонду держави, сприятиме повноцінному харчуванню населення України, дасть змогу знизити загальнодержавні збитки в аграрному секторі за рахунок попередження ризикових ситуацій і оптимізації ризиків агропромислового виробництва.

 

To ensure real development of agriculture and rural areas it is advisable to introduce a system of State support and safety of agricultural enterprise under the current strategy of transformational development of the agricultural potential of Ukraine through the introduction of innovative management tools. The work of such a system focused on continuous monitoring of agricultural entrepreneurship and effective means of neutralizing the identified risks allows to prevent and optimize risk situation.

Relevance of the proposed State assistance systems and safety ahropidpryyemnytstva determined by the need to take measures for the development of agriculture and rural areas. The project is developing a system consistent with the strategy of transformational development of the agricultural potential of Ukraine through the introduction of innovative management tools. The system will facilitate the flow of investment in agriculture, the development of industries - agriculture partners, the efficient use of land resources of the state, promote proper nutrition Ukraine, will help reduce national losses in the agricultural sector by preventing risky situations and risk optimization agricultural production.

 

Ключові слова: Сільське господарство, сільські території, державна система, сприяння, безпека, аграрне підприємництво.

 

Keywords: Agriculture, rural areas, government system, promotion, security, agrarian business.

 

 

Вступ

Процес адаптації сільськогосподарського виробництва до умов ринку характеризується не тільки новими ризиками, але й новими можливостями щодо їх прогнозу, попередження та зниження. Такі можливості забезпечуються як загальним прогресом суспільства, так і можливостями аграріїв користуватися сучасними науковими досягненнями завдяки інформатизації, комп’ютеризації та телекомунікаційному омереженню сільських територій.

Враховуючи зв’язок аграрних ризиків з продовольчою безпекою держави, боротьбу за пом’якшення збитків і втрат від прояву ризикових ситуацій в сільськогосподарському виробництві слід підняти до рангу державної політики. Мова йде про необхідність активного здійснення превентивних заходів, які здатні мінімізувати аграрні ризики, пом’якшити наслідки ризикових ситуацій в АПК та поліпшити економічний стан України.

Результати

Доцільність створення системи раннього упередження і реагування у багатогалузевих сільськогосподарських підприємствах та при районних управліннях сільського господарства з метою виявлення негативних тенденцій, проведення своєчасних запобігаючих кризовим явищам заходів, забезпечення їх ефективним фінансовим, стратегічним та операційним менеджментом обґрунтовано в наукових працях Дація О.І. [1, с. 4].

На необхідність мати в державі спеціальний Центр стратегічних досліджень, прогнозів і планування в аграрній сфері виробництва, який міг би функціонувати  на базі НЦЦ «Інститут аграрної економіки», або при НААН вказують в своїх дослідженнях І.Г. Кириленко та М.І. Сігал [2, с. 66].

Про удосконалення та реформування системи управління в аграрному секторі через створення системи моніторингу в різних сферах управління з високим рівнем достовірності та уніфікованості інформаційних потоків, а також забезпечення системи управління надійними програмними інформаційно-комунікаційними засобами і технологіями, які відповідають міжнародним стандартам, говориться в Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 року.

Такі заходи дадуть змогу оперативно і високоякісно здійснювати контроль за всіма напрямками процесу підготовки, прийняття, виконання та коригування управлінських рішень на різних рівнях управління і господарської діяльності, а отже сприятимуть мінімізації ризиків в аграрному секторі економіки [3, с. 27].

Не дивлячись на зацікавленість вчених та посадовців питанням системного тлумачення процесу профілактики аграрних ризиків, воно залишається далеко не вирішеним. Основні причини такого стану полягають у наступному: по-перше, немає чіткої концепції розробки системи сприяння і безпеки агропідприємництва на державному рівні; по-друге, існує висока проблематичність на етапі створення згаданої системи суть якої полягає у фінансуванні, правовому забезпеченні, методологічному та технічному оснащенні, підготовці кадрів тощо. Слід також відмітити причини пов’язані з недосконалістю існуючих методів мінімізації агроризиків.

Виходячи  з основних положень системного підходу до вирішення проблеми оптимізації агроризиків, побудова державної системи сприяння і безпеки агропідприємництва має задовольняти  такі умови: бути керованою; при проектуванні мають розглядатися як інформаційні, так і аналітичні аспекти системи; побудована система має оптимально сполучати у собі як інформаційні так і  розрахунково-аналітичні процеси.

Виконання принципу обов’язкового планування і прогнозування в системі сприяння і безпеки агропідприємництва дозволяє прогнозувати показники агробезпеки територій і сільськогосподарських підприємств, що підвищує ефективність прийнятих управлінських рішень. Наявність принципу впровадження нових задач дозволяє підвищити адаптацію розробленої системо до появи нових задач у зовнішньому середовищі. Безперервність діяльності як самої системи так і безперервність по контролю за самою системою віддзеркалює  принцип безперервного контролю за системою. Суть принципу забезпечення ефективності пропонованої системи полягає у тому, що система повинна підвищити якість і оперативність управлінських рішень. Формування єдиної бази даних та безперервне її відновлення передбачаються принципом використання єдиної інтегрованої бази даних. Зміст принципу системності полягає у системному представленні системи з урахуванням зовнішнього середовища і єдності всіх управлінських процедур. Принцип зворотного зв’язку дозволяє системі безупинно й оперативно реагувати на зміни показників агробезпеки і давати рекомендації системі прийняття рішень. В економічних об’єктах роль зворотного зв’язку відіграють канали передачі інформації про об’єкт управління в систему управління. Принцип модульності полягає у тому, що система складається зі взаємозалежних підсистем (модулів), функціонування кожної з яких реалізується визначеними механізмами. Ефективність системи сприяння і безпеки агропідприємництва пов’язується з принципом стійкості. Принцип ієрархічності полягає у багаторівневому представленні системи та прямій підпорядкованості нижчого рівня вищому. Вибір необхідного мінімуму показників для аналізу в системі дає принцип розмаїтості. Суть принципу динамічної цілісності моделі об’єкта управління полягає у тому, що система повинна орієнтуватися не на статичне представлення інформації, а на динамічну інтерпретацію показників. Принцип оптимальності полягає в тому, що державна система сприяння і безпеки агропідприємництва повинна дозволити системі прийняття рішень обрати найбільш ефективне управлінське рішення. Контроль за реалізацією і функціонуванням конкретних механізмів системи має належати керівникам відповідних структур – в цьому відображається зміст принципу першої особи. Принцип єдиної системи безперервного  вдосконалення системи ґрунтується на принципах адаптації систем і говорить про те, що система повинна безупинно вдосконалюватися при трансформації зовнішнього середовища.

Розглядаючи аспекти побудови державної системи сприяння і безпеки агропідприємництва ми не маємо на увазі створення ще одного органу в системі управління АПК. На наш погляд, в умовах що склалися, більш реальним напрямком є функціональна перебудова наявних структур і механізмів управлінського апарату аграрної сфери виробництва на основі задіяння кваліфікованих спеціалістів, використання сучасних систем отримання, накопичення, збереження та формування інформації, задіяння інноваційних методів управління.

Отже, згідно наших пропозицій структура державної системи сприяння і безпеки агропідприємництва має розвиватися як на основі існуючих так і  в перспективі реорганізованих органів до яких можна віднести: центральні та місцеві органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування і створювані ними функціональні та територіальні підсистеми розглядуваної системи; районні та регіональні управління агропромислового  розвитку; регіональні Служби аналітичного забезпечення управління підприємствами агропромислового виробництва; державний Центр стратегічного прогнозування, планування і управління АПК України; служби інших відомств та міністерств держави які займаються збиранням та опрацюванням інформації що стосується безпеки функціонування АПК. Виконання функцій системи та аналітичне забезпечення  управління нею покладається на Мінагрополітики та продовольства, центральні та місцеві органи виконавчої влади, Українську академію аграрних наук, зокрема Національний науковий центр – Інститут аграрної економіки. Затрати на фінансування системи затверджуються Кабінетом Міністрів України і враховуються під час формування Державного бюджету України.

Основними  задачами пропонованої системи є організація безпеки сільськогосподарського виробництва та сприяння його розвитку як на окремих територіях так і держави в цілому, чітка оцінка наявних і потенційних загроз сільськогосподарському виробництву регіонів, питання моніторингу безпеки аграрних територій, моделювання та попередження ризикових ситуацій в сфері територіального аграрного виробництва, розробка та втілення комплексу практичних заходів щодо запобігання і недопущення розвитку ризикових ситуацій на тій чи іншій території, ранжування  територій за оцінкою ризиковості сільськогосподарського виробництва, сприяння інвестиційній підтримці аграрних формувань з першочерговим її спрямуванням на реалізацію інноваційних проектів, забезпечення умов інтеграції та розширення участі України в роботі сільськогосподарських міжнародних організацій тощо.

Головною метою функціонування Системи сприяння і безпеки агропідприємництва є забезпечення активізації ефективності сільського господарства країни, його ризикостійкості, конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки держави, відновлення сільських територій, підвищення рівня зайнятості сільського населення, посилення  його мотивації до розвитку.

Не дивлячись  на широкий спектр задач вирішення яких покладається на систему сприяння і безпеки агропідприємництва, фундаментальною серед них, на наш погляд, є проблема агробезпеки регіонів.

Під агробезпекою регіону розуміють наявність в його межах умов для мінімального ризикованого, високопродуктивного, економічно-вигідного виробництва конкурентоздатної  сільськогосподарської продукції без нанесення шкоди оточуючому середовищу та з розвитом сільських територій.

Основними складовими агробезпеки регіону, як і держави в цілому, є природнокліматична, економічна, енергетична, технологічна, техногенна, інфраструктурна, інвестиційна, соціальна, демографічна, зовнішньоторговельна, фінансова, кадрова, інноваційна, наукового забезпечення та інші види безпеки.

Суть агробезпеки для регіону полягає в можливості дієвого контролю з боку регіонального органу Державної системи сприяння і безпеки агропідприємництва за: ефективністю використання сільськогосподарських угідь та попередженням їх виснаженості; високою якістю продукції вирощеної на них та її конкурентоспроможністю; діяльністю усіх типів підприємств; ринком праці; умовами збуту продукції; вчасною фінансовою підтримкою сільгоспвиробників; інформатизацією АПК; екологічною ситуацією в регіоні; створенням сприятливих умов для інвестування галузі; розвитком інфраструктури сільських територій; покращенням демографічної ситуації в сільській місцевості; покращенням функціонування сільських закладів культури, освіти, охорони здоров’я; наявністю підприємств переробки сільгосппродукції; забезпеченням сільськогосподарських підприємств технікою, пальним, добривами, гербіцидами, засобами захисту рослин та тварин від шкідників та хвороб; розвитком системи відшкодування збитків аграріям завданих форс-мажорними обставинами; розвитком мереж сільськогосподарської дорадчої служби та служби юридичного захисту аграріїв; кадровим забезпеченням  аграрного сектору регіону та підвищенням його рівня кваліфікації; впровадженням інновацій в сільськогосподарське виробництво та розповсюдження  передового досвіду в аграрній сфері виробництва; зниженням рівня небезпеки від надзвичайних ситуацій на основі рекомендацій  вчених та спеціалістів; загальним рівнем безпеки агробізнесу в регіоні та її рангом відносно інших територій тощо.

Кількісна порівняльна оцінки безпеки регіонів України в аграрній сфері виробництва необхідна перш за все з метою контролю продовольчої стабільності держави, забезпечення наукового підґрунтя для залучення інвесторів; створення умов ефективного сільськогосподарського виробництва в регіонах шляхом виділення бюджетних коштів на запобігання ризикових ситуацій та пом’якшення наслідків агроризиків, розробки державних і регіональних програм спрямованих на підвищення  рівня виробничої стійкості підприємств АПК, активізації розвитку сільських територій. Ранжування територій за рівнем агробезпеки має на меті внесення змін до базових законодавчих актів щодо стимулювання державою становлення, розвитку та ефективного функціонування аграрного виробництва у регіонах.

У країнах із розвинутою ринковою економікою рейтингова система оцінки роботи підприємств, ефективності економічного функціонування територій набрала популярності із кінця 70-х років минулого століття. На сьогодні ця система практично відпрацьована і містить фіксований набір відповідних документів, методик та показників за якими ці оцінки здійснюються.

В Україні рейтингове оцінювання агробезпеки регіонів викликається вимогами часу, набирає статусу необхідності і стає невід’ємною частиною оцінки стабільності і перспективності регіональних агросистем, їх інвестиційної привабливості, економічної конкурентоспроможності, відіграє важливу роль в оцінці ризиковості агробізнесу в регіонах та оцінки самої землі як товару.

Рейтингова оцінка агробезпеки регіонів – один із найважливіших засобів зниження ризику сільськогосподарського виробництва для всіх  учасників інвестиційної діяльності та ділових партнерів.

Рейтинг агробезпеки територій відображає відносний взаємний стан різних територій що порівнюються і є одним із найсуттєвіших етапів ситуаційного аналізу, мета якого – створення своєрідної картини становища в аграрній сфері в якому на момент проведення оцінки перебуває територія. Він є своєрідним індикатором, який або підтверджує ефективність функціонування регіональної агросистеми, або сигналізує про необхідність корекції в її діяльності. Результати рейтингу агробезпеки регіонів мають інтерес для багатьох суб’єктів ринкових відносин (кредиторів, акціонерів і засновників, податківців, постачальників, інвесторів, органів державного управління тощо).

Найбільш прикметними науковими підходами щодо дослідження проблеми залучення та використання іноземних інвестицій в Україні є аналіз інвестиційної привабливості країни, регіонів, видів економічної діяльності та окремих підприємств, розроблення методики її оцінювання й обґрунтування низки заходів, реалізація яких сприятиме її підвищенню для іноземних інвесторів.

Сутність інформації про результати рейтингових оцінок агробезпеки територій для постачальників ресурсів, вітчизняних та закордонних інвесторів пов’язана з ризиком фінансових витрат.

Аналіз агробезпеки територій, який включає стан стабільності їх сільськогосподарського виробництва, здатності його до розвитку, інтегрального індексу ризиковості агробізнесу на цих територіях дає можливість реально його використовувати для розробки і формування стратегії забезпечення безпеки сільськогосподарської діяльності на кожній з цих територій. Така стратегія може запобігти впливу негативних факторів на стан аграрного виробництва, а також стимулювати безпечний розвиток територій.

Ранжування територій за ступенем ризиковості сільськогосподарського виробництва дає повну уяву про стан розвитку і життєдіяльності аграрного сектору виробництва кожного регіону держави і дає можливість приймати негайні заходи щодо покращення ситуації в аграрній сфері України.

Одним із етапів процесу забезпечення агробезпеки регіону є визначення стану і оцінки його поточного рівня безпеки. На жаль, в науковій літературі майже відсутній аналіз методів проведення такого важливого процесу.

При аналізі агробезпеки регіону часто користуються індикативним методом, який здійснюється шляхом порівняння фактичних і порогових значень показників стану безпеки сільськогосподарського виробництва регіону. Співставлення даних показників з їх пороговим значенням дає можливість визначити стан агробезпеки за ступінню наближеності до безпеки агровиробництва, ризику, загрози чи агронебезпеки регіону.

Ефективність функціонування державної системи сприяння і безпеки агропідприємництва, здатність її оперативно і адекватно реагувати на різні коливання зовнішнього і внутрішнього середовища в значній мірі залежать від наявності та досконалості відповідних систем збору, систематизації й обробки великих обсягів інформації. Сьогодні така робота може бути реалізована в рамках систем моніторингу, які відслідковують необхідні характеристики агроформувань чи територій і здійснюють оцінку їх безпеки.

При удосконаленні систем керування в ризикових ситуаціях усе частіше звертаються до стратегічного керування. Це досить ефективний, потенційно могутній інструмент. Завдяки йому,  сучасні системи керування можуть більш успішно протистояти нестабільності, мінливим умовам, збоям і помилкам в роботі. У стратегічному керуванні необхідний планомірний підхід, заснований на відповідній поінформованості щодо можливих проявів проблем і превентивної підготовки заходів щодо ліквідації очікуваних ризикових ситуацій.

Висновок

Розбудова державної системи сприяння і безпеки агропідприємництва неможлива без створення ефективної технології отримання, передачі та переробки інформації на базі людино-машинної системи підтримки процедур планування, контролю і управління. Сьогодні набирають поширення системи, що базуються на мережі ЕОМ, розподілених базах даних, системах економіко-математичних моделей і алгоритмах формування превентивних, оперативних планів і управлінських рішень. Такі системи є основою ситуаційного управління.

Метод ситуаційного управління функціонуванням  складних систем в своїх основних частинах сформувався в 70-х роках минулого століття. В теперішній час метод активно використовується у народному господарстві для оперативного  управління технічними і організаційними системами.

Основна ідея ситуаційного управління полягає в можливості використання в автоматизованій системі управління конкретним об’єктом АПК заздалегідь вироблених рішень, визначених для ряду конкретних ситуацій, які можуть виникнути при функціонуванні даного об’єкта. Такі найбільш характерні ситуації і відповідні їм рішення по управлінню даним об’єктом, визначаються групою спеціалістів (експертів).

 

Список літератури.

1.  Дацій О.І. Розвиток інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві України. – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 428 с.

2.  Кириленко І.Г., Сігал М.І. Перспективи вітчизняного АПК в контексті сучасних проблем та нових ризиків // Економіка АПК. – 2017. - № 1. – С. 61-68.

3.  Зубець М.В., Тивончук С.О. Наукові основи розвитку агропромислового виробництва на інноваційних засадах (теорія, методологія, практика). / М.В. Зубець, С.О. Тивончук – К.: Аграрна наука, 2006. – 480 с.

 

References.

1.  Datsij, O., I. (2004), Rozvytok innovatsijnoi diial'nosti v ahropromyslovomu vyrobnytstvi Ukrainy [The development of innovation in agricultural production Ukraine], NNTs IAE, Kyiv, Ukraine.

2.  Kyrylenko, I., H., Sihal, M., I. (2017), “Prospects for domestic agribusiness in the context of current problems and new risks”, Ekonomika APK, vol. 1, pp. 61-68.

3.  Zubets', M., V., Tyvonchuk, S., O. (2006), Naukovi osnovy rozvytku ahropromyslovoho vyrobnytstva na innovatsijnykh zasadakh (teoriia, metodolohiia, praktyka)  [Scientific basis development of agricultural production on the innovative principles (theory, methodology, practice)], Ahrarna nauka, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 15.06.2017 р.