УДК 351.86

 

Ю. С. Дмитренко,

науковий співробітник, Науково-методичний центр кадрової політики Міністерства оборони України

 

ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІГРАФНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ ЯК ЗАСОБУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ

 

Yurii Stepanovich Dmitrenko,

Scientific and Methodological Centre of Personnel Policy of the Ministry of Defense of Ukraine, researcher

 

CONCEPT OF GOVERNMENT CONTROL OF USE POLYGRAPH TECHNOLOGIES IN UKRAINE AS A MEANS OF NATIONAL SECURITY

 

У статті проаналізовано сутність застосування поліграфних технологій в державних силових структурах України та запропоновано нові поняття в галузі науки державного управління, а саме: “поліграфні технологіїˮ, “державне регулювання використання поліграфних технологій в секторі безпеки і оборониˮ, “механізми державного регулювання використання поліграфних технологійˮ. Зазначено, що ефективна боротьба з корупцією можлива лише за умов створення та реалізації належного державного регулювання здійснення реформ. Одним із таких заходів попередження проявів корупції є запровадження регулювання цих процесів через застосування поліграфних технологій.

 

The article analyzes the nature of the use of polygraph technology in public security agencies of Ukraine and suggested new concepts in science governance, namely: “polygraph technologyˮ, “State regulation of the use of polygraph technology in the sector of security and defense ˮ, “state regulation of the use of polygraph technologyˮ. Noted that an effective fight against corruption is possible only under condition of creation and implementation of appropriate state regulation reform. One such measure for the prevention of manifestations of corruption is the implementation of the regulation of these processes through the application of polygraph technology.

 

Ключові слова: державна безпека, державне регулювання, механізми державного регулювання, поліграфні технології, силові складові сектору безпеки та оборони, поліграф.

 

Keywords: state security, government regulation, government regulation mechanisms, polygraph technology, components of security and defense sector, polygraph.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. На сьогоднішній день гостро стало питання забезпечення національної безпеки України. Згідно Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року “Про Стратегію національної безпеки Україниˮ одними з актуальних загроз в державі є корупція та неефективна система державного управління, а саме: слабкість, дисфункціональність, “радянськаˮ модель публічних інститутів, депрофесіоналізація та деградація державної служби; підпорядкованість діяльності державних органів корпоративним та особистим інтересам, що призводить до порушення прав, свобод і законних інтересів громадян [1].

Однією з основних проблем у боротьбі з даними загрозами є їх виявлення, що потребує, як правило, великих затрат людських ресурсів та часу, тому у світовій практиці, а останнім часом і в Україні набуває популярності психофізіологічний прилад, який отримав професійну назву “поліграф”. Саме за допомогою цього приладу, на основі показників шкірно-гальванічної активності, дихання та потовиділення, здійснюється найбільш ефективне виявлення приховуваної інформації. Для вирішення зазначених проблем необхідним є вдосконалення механізми державного регулювання використання поліграфних технологій на державному рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Проблемам державного управління та використання поліграфних технологій присвячені роботи зарубіжних та вітчизняних вчених таких, як О.В.Бєлюшиної, В.О.Варламова, Я.В.Комісарової, В.М.Князєва, Т.Р.Морозової, О.І.Мотляха, О.А.Назарова, В.В.Семенова, Ю.І.Холодного, Г.П.Ситника, Ю.П.Сурміна, В.М.Мороза, та ін. Однак, незважаючи на досить значну кількість робіт по проблематиці застосування поліграфу, існує необхідність розробки та впровадження на державному рівні мехнізмів регулювання поліграфних технологій в Україні.

Формулювання цілей статті: розвиток понятійно-категоріальної бази науки державне управління та введення нових понять: 1) поліграфні технології, 2) державне регулювання використання поліграфних технологій в секторі безпеки і оборони, 3) механізми державного управління використання поліграфних технологій.

Виклад основного матеріалу дослідження. Перший технічний засіб, який фактично міг називатися поліграфом, був сконструйований 1892 р. англійським кардіологом Дж. Мак Кензі для застосування в медичних цілях і представлений на засіданні медичної секції Британської медичної асоціації в м. Торонто (Канада) в 1906 р. Зазначений технічний засіб міг одночасно реєструвати зміни артеріального та венозного тиску, але застосовувався лише в медичних цілях. Перші спроби контролю шкірно-гальванічної реакції з метою виявлення фізіологічних “ознак” брехні були зроблені 1897 р. Б.Стікером, який вважав, що особа, на яку зображення, слово чи інший подразник мають емоційний вплив, виявить більшу різницю показників електричної провідності шкіри, та застосовував гальванометр з електродами, приєднаними до пальців опитуваної особи, для реєстрації зазначених параметрів [2].

За визначенням науковців, поліграф  багатоцільовий прилад, призначений для одночасної реєстрації дихання, кров’яного тиску, біострумів (мозку, серця, скелетної і гладкої мускулатури і т.п.) і інших фізіологічних процесів. Застосовується в клінічній медицині, медико-біологічних і психологічних дослідженнях. Спеціалізований поліграф – поліграф, прилад для виявлення інформації, що приховується людиною, шляхом контролю його фізіологічних реакцій у відповідь на запитання. Прилади цього класу через свої конструктивні особливості не використовують в медичній (клінічній) практиці і епізодично застосовують у психології або психіатрії у дослідницьких цілях [3].

Аналіз сучасних наукових досліджень у галузі поліграфних технологій дозволяє нам стверджувати, що опитування з використанням поліграфа  у своїй суті, є спеціальним психофізіологічним дослідженням із застосуванням поліграфа і являє собою процедуру застосування спеціальних знань в області поліграфології, пов’язану з використанням технічних засобів, які не завдають шкоди життю і здоров’ю людей та не завдають шкоди навколишньому середовищу, в ході якої здійснюється аналіз (оцінка) динаміки психофізіологічних реакцій обстежуваної особи у відповідь на запропоновані стимули, підібрані і систематизовані в певному порядку [4].

Метою зазначеного опитування є отримання ймовірної та орієнтувальної інформації, яку іншим шляхом отримати неможливо, для з’ясування ступеня її правдивості та повноти, отримання додаткових відомостей, які можуть використовуватись в службовій діяльності [5].

Іншими словами, метою проведення опитування з використанням поліграфа є перевірка інформації, що повідомляється обстежуваною особою. При проведенні опитування фахівець оцінює динаміку психофізіологічних реакцій обстежуваної особи на ті чи інші стимули за допомогою поліграфа, оскільки комп’ютерний поліграф являє собою апаратно-програмний засіб, що забезпечує переклад фізіологічних показників активності дихальної, серцево-судинної системи, електричної активності шкіри і т. д. в електричні сигнали, що перетворюються у фізичні величини, які відображаються у вигляді поліграм. На основі комплексного аналізу даних, отриманих в ході дослідження, фахівець виносить судження про суб’єктивну значущість пред’явлених стимулів, яка свідчить про наявність у пам’яті людини ідеальних слідів певної події або її окремих складових. Виявлення таких слідів може слугувати підставою для вирішення питання про приховування обстежуваною особою інформації щодо предмету опитування [4].

Процедура поліграфних перевірок, будь-які методики, тести і пропоновані запитання спрямовані на виявлення психофізіологічних реакцій, викликаних проведеною стимуляцією. Основоположним в структурі опитування з використанням поліграфа є принцип оцінки реагування центральної нервової системи на пропоновану інформацію з урахуванням її соціальної і емоційної значущості для обстежуваного.

Основне завдання, що стоїть перед фахівцем поліграфа в процесі опитування з використанням поліграфа, – якісно і кількісно оцінити зміну реєстрованих психофізіологічних показників, викликану реакцією на пропоноване запитання, і на цій підставі скласти об’єктивний висновок [4].

Проте одного приладу недостатньо, необхідно застосовувати комплексний підхід до його застосування. На даному етапі жодний документ державного рівня не визначає вимоги до самого приладу, його моделі, чи виробника. Відсутні вимоги до обладнання місця чи приміщення де відбувається процедура опитування. Не визначено порядок зберігання та використання результатів опитування, що згідно закону про інформацію є конфіденційними. На державному рівні відсутні вимоги до підготовки фахівців і перелік компетенцій яким вони повинні відповідати. Відсутні державні установи які мають право здійснювати підготовку фахівців. Невизначена відповідальність поліграфологів за помилкові висновки та розголошення чи втрату результатів перевірки. Наявність визначених недоліків вимагає державного регулювання цих процесів через об’єднання у систему застосування поліграфних технологій.

На нашу думку, поліграфні технології – це сукупність прийомів і способів одержання, обробки, зберігання та  використання інформації отриманої від людини за допомогою приладу поліграф, фахівцем, що має професійну підготовку, проводить дослідження за спеціальними методиками що спрямовані на відкрите виявлення інформації, яка цікавить ініціатора, та має відповідні повноваження для проведення цієї процедури у визначеному місці на основі дозвільних документів державного зразку.

Доречно зауважити, що відсутність контролю на державному рівні призводить до стихійної появи в Україні приладів, які не завжди відповідають вимогам стандартів та якості. Не зайвим буде сказати, що діяльність недержавних організацій, які застосовують поліграфні технології, а також приватних поліграфологів не регулюється взагалі, що спричиняє низку проблемних питань, пов’язаних з непрофесіоналізмом осіб, які займаються такою діяльністю. Через відсутність контролю з боку держави за поліграфологами (спеціалістами, експертами) на українському ринку праці поряд з добросовісними приватними компаніями поліграфологів, з’являються й комерсанти, які переслідують одну мету, заробіток, ігноруючи при цьому, основоположні принципи законності, добропорядності, справедливості, неупередженості виконання цих досліджень. Така ситуація значно ускладнює можливість відшкодувати шкоду, моральну або фізичну, яка може бути завдана людині під час її тестування на поліграфі.

В Україні поліграфні технології активно застосовуються у практичній діяльності фахівців ряду складових сектору безпеки і оборони України а саме: Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державної фіскальної служби України, Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України, а також низки недержавних організацій. Проте державне регулювання зазначеною діяльністю, на даний час в державі відсутнє.

На думку науковців, державне регулювання – це сукупність інструментів, за допомогою яких держава встановлює вимоги до підприємств і громадян. Воно включає закони, формальні і неформальні розпорядження і допоміжні правила, що встановлюються державою, а також недержавними організаціями або організаціями саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повноваження; набір здійснюваних державними структурами заходів, направленими на контроль за поведінкою індивідів або груп, які потрапляють під контроль цих структур. Воно включає закони і допоміжні інструменти, що створюються державою, а також правила, що встановлюються державними і недержавними агентствами в рамках делегованих повноважень [6]. Спираючись на дослідження науковців у сфері державного управління автор вважає, що під поняттям державне регулювання використання поліграфних технологій в секторі безпеки і оборони розуміється – вид діяльності органів державної влади, що спрямований на коригування роботи складових сектору безпеки і оборони з метою досягнення відповідного рівня взаємодії, що зосереджена на одержанні, обробці, зберіганні та використанні інформації  отриманої за допомогою приладу поліграф.

За класифікацією Ю.П.Сурміна у науці державного управління до сфери або аспектів управління відносять: матеріальні, фінансові, організаційні, соціальні, нормативно-правові, соціально-психологічні, людського капіталу механізми регулювання [6]. Спираючись на зазначену класифікацію, у своїй статті автор розглядає організаційний та правовий механізми управління.

Під організаційним механізмом розуміється складний комплекс, що володіє внутрішньою або зовнішньою підсистемою управління, що виконує різні функції управління. Організаційні механізми – це послідовність етапів проектування структур, детального аналізу і визначення системи цілей, продуманого виділення організаційних підрозділів і форм їх координації для забезпечення функціонування деякого комплексу (організаційної системи). Кінцевим результатом функціонування механізмів організаційних є побудова організаційної впорядкованість, узгодженість взаємодії більш-менш диференційованих і автономних частин цілого, обумовлена його будовою; 2) сукупність процесів або дій, що ведуть до утворення і вдосконалення взаємозв’язків між частинами цілого. Правові механізми – комплекси взаємопов’язаних юридичних засобів, які об’єктивовані на нормативному рівні, необхідні та достатні для досягнення певної мети. Об’єктивною підставою для формування категорії “правові механізми” є факт існування в структурі позитивного права як простих, так і складних елементів. Поєднання простих та складних елементів у певній послідовності для досягнення конкретної правової мети утворює “правовий механізм”. Правові механізми як особливі конструкції позитивного права поєднують певне коло правових засобів, серед яких: права, обов’язки, заборони, принципи, презумпції, терміни, процедури, заходи відповідальності, заходи заохочення тощо. Сутнісною властивістю та системоутворюючим чинником правових механізмів є його зв’язок з конкретною ціллю або сукупністю цілей. За цією ознакою правові механізми можна визначити як юридичну технологію, призначену для реалізації правомірних інтересів суб’єктів права. Іншою необхідною властивістю правового механізму є його системний характер, що передбачає не довільне поєднання різних юридичних феноменів, а упорядковану, взаємопов’язану сталу сукупність правових інструментів, які в цілісності утворюють довершену інструментальну структуру [6].

На підставі аналізу механізмів державного управління автор пропонує власне визначення механізмів державного регулювання поліграфних технологій, як комплексу взаємопов’язаних організаційних та правових засобів координації та контролю органів держаної влади, які спрямовані на здійснення інформаційно-аналітичної діяльності в інтересах державної безпеки України за допомогою поліграфних технологій.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Корупція та неефективна система державного управління порушує демократичні цінності і загрожує суспільству, підриває основи демократії та верховенства права, веде до порушення прав людини Ефективна боротьба з корупцією можлива лише за умов створення та реалізації належного державного регулювання здійснення реформ. Одним із таких заходів попередження проявів корупції є запровадження регулювання цих процесів через застосування поліграфних технологій. В результаті проведеного дослідження стає очевидним, що вирішення вищезгаданих проблем можливе тільки при розробці та впровадженні на державному рівні, документів, що будуть регулювати застосування поліграфних технологій через організаційні та правові механізми. Крім цього виникає необхідність створення єдиного контролюючого органу, який візьме на себе функцію контролю за законністю та якістю застосування поліграфних технологій.

 

Література.

1. Про Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року “Про Стратегію національної безпеки України” [Електронний ресурс]: Указ Президента України від 26 травня 2015 року № 287/2015. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/287/2015.

2. Kerry Segrave. Lie detectors. A social history / Kerry Segrave [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.books.google.com/ books?id=Kr3xmUi61goC%printsec=frontcover%hl=ru.

3. Свободный Ф. К. “Полиграф в деятельности правоохранительных органов: проблемы и перспективы применения” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/poligraf-v-deyatelnosti-pravoohranitelnyh-organov-problemy-i-perspektivy-primeneniya.

4. Князев В., Варламов Г. Полиграф и его практическое применение: Учеб. пособие / Владимир Князев, Георгий Варламов. – М.: “Принт-Центр”, 2012. – 859 с.

5. Наказ Міністерства оборони України від 14.04.2015 року № 164 “Про затвердження Інструкції про порядок організації та проведення опитування персоналу з використанням поліграфа у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0477-15.

6. Енциклопедичний словник з державного управління. За редакцією Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. – Київ. : 2010 – 819 с.

 

References.

1. The decision of the Council of national security and defense of Ukraine (2015), The Decree Of The President Of Ukraine “Strategy of national security of Ukraine”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/287/2015 (Accessed 30 August 2016).

2. Kerry Segrave. Lie detectors. A social history, available at: http://www.books.google.com/books?id=Kr3xmUi61goC%printsec=frontcover%hl=ru (Accessed 30 August 2016).

3. Svobodny, F.К. (2008), “Polygraph in the activity of law enforcement bodies: problems and prospects of application”, available at: http://cyberleninka.ru/article/n/poligraf-v-deyatelnosti-pravoohranitelnyh-organov-problemy-i-perspektivy-primeneniya (Accessed 30 August 2016).

4. Knyazev, V. and Varlamov, G. (2012), The polygraph and its practical application, “Print-Centre”. Р. 859, Moscow, Russia.

5. The Order of the Ministry of Defense of Ukraine, (2015), “Pro zatverdzhennia Instruktsii pro poriadok orhanizatsii ta provedennia opytuvannia personalu z vykorystanniam polihrafa u Ministerstvi oborony Ukrainy ta Zbrojnykh Sylakh Ukrainy”, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0477-15  (Accessed 30 August 2016).

6. Kovbasiuk, Y.V. Troshchinsky, V.P. and Surmin, J.P. (2010), [Encyclopedic Dictionary of the government], Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 17.09.2016 р.