Українською | English

BACKMAIN


УДК 351

 

О. О. Константинов,

здобувач Академії муніципального управління

 

ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ СУЧАСНИХ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ В УКРАЇНІ

 

Alexander Konstantinov,

Postgraduate Academy of Municipal Management

 

BASIC APPROACHES TO THE IMPLEMENTATION OF MODERN GOVERNANCE MECHANISMS OF SOCIO-ECONOMIC DEVELOPMENT OF THE REGION IN UKRAINE

 

Розглянуто основні підходи до визначення заходів моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів. Досліджено диференціацію цільової аудиторії, об’єднаних єдністю цільових установок моніторингу соціально-економічного розвитку регіону і спільністю інформаційних цілей для прийняття відповідних рішень. Визначено основні завдання системи методів економічного аналізу даних моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів. Розглянуто механізм моніторингу реалізації державної регіональної політики. Визначено основні принципи, які покладені в основу складання зведених індексів соціально-економічного розвитку регіонів.

 

The main approaches to the definition of monitoring measures of socio-economic development of regions. We investigated the differentiation of the target audience, the combined unity of targets for monitoring the socio-economic development of the region and community information for the purposes of decision-making. The main objectives of the system of economic analysis of monitoring data methods of socio-economic development of regions. The mechanism for monitoring the implementation of regional policy. The basic principles that form the basis for preparation of composite indices of social and economic development of regions.

 

Ключові слова: Регіон, економіка регіону, державна регіональна політика, державне управління, державна політика, соціально-економічний розвиток, розвиток регіону, моніторинг, економічний аналіз, індекс соціально-економічного розвитку.

 

Keywords: Region, the region's economy, the state regional policy, public administration, public policy, socio-economic development, regional development, monitoring, economic analysis, the index of socio-economic development.

 

 

І. Вступ

Найважливішим завданням розвитку механізмів державного управління соціально-економічним розвитком регіону є забезпечення збалансованого розвитку всіх об’єктів управління, або, інакше, керованих процесів. Це завдання вирішується досить давно, проте, до цих пір залишається багато спірних, проблемних питань, що обумовлено динамічністю і багатогранністю даної проблеми. Проведення моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів є важливою умовою для розвитку механізмів державного управління соціально-економічним розвитком регіону. Якість аналізу і достовірність аналітичних висновків залежить, перш за все, від якості інформаційних ресурсів моніторингу. Помилки, неузгодженості та всі інші недоліки, що містяться в інформації моніторингу, можуть відбитися на аналітичних розрахунках і привести до спотворення результатів аналізу.

ІІ. Постановка завдання

На сьогоднішній день регіони зацікавлені в збереженні накопиченого соціально-економічного та екологічного потенціалів, а також у розвитку інноваційного відтворення. У разі спаду виробництва та обмеженості ресурсів в регіоні падає рівень життя населення і існує ймовірність стати депресивним. Механізм збільшення цих потенціалів регіону досить складний, вимагає великих тимчасових і фінансових витрат. У той час як при сталому розвитку регіональні інтереси реалізуються найбільшою мірою. Тому, в роботі ставиться завдання дослідити основні підходи до реалізації сучасних механізмів державного управління соціально-економічним розвитком регіону в Україні.

ІІІ. Результати

Державне управління cоціально-економічним розвитком регіону здійснюється шляхом організації системи дій, яка реалізує інтереси держави по відношенню до регіонів та інтереси самих регіонів по відношенню до суб’єктів самих регіонів по відношенню до держави. Методи, механізми і способи реалізації таких дій повинні бути засновані на законодавстві у поєднанні з інтересами і законодавчими актами в регіонах.

Аналіз сучасного стану механізмів державного управління соціально-економічним розвитком регіону треба здійснювати за допомогою реалізації моніторингу стану соціально-економічного розвитку регіонів України. При побудові системи моніторингу необхідно визначати всі основні елементи, без яких неможливо її ефективне функціонування. Першим елементом системи моніторингу можна назвати організації, які беруть участь в цьому процесі, як на національному, так і на регіональному та місцевому рівнях управління, що мають в своєму складі відповідні підрозділи (департаменти, відділи), оснащені досить потужною комп’ютерною технікою, що використовується для обробки результатів моніторингу.

В якості другого елементу системи моніторингу необхідно виділити перелік найважливіших базових характеристик і показників. Системою моніторингу має бути передбачено формування інформаційної системи, яка необхідна для проведення аналізу соціально-економічного розвитку регіонів з метою оцінки поточного стану і ходу реалізації державної регіональної політики з проведення економічних реформ і соціальних перетворень в регіонах.

На сучасному етапі комплексний розвиток територій та ефективна реалізація стратегічних цілей і завдань їх розвитку неможливі без досягнення суспільної злагоди між органами влади і населенням. Моніторинг соціально-економічних процесів виступає як інструмент узгодження інтересів в процесі реалізації стратегії регіонального розвитку і є умовою та базою, на основі якої можлива консолідація регіонального співтовариства. В цілому існують три інтегральні групи інтересів, до яких відносяться: населення і громадянські інститути, бізнес, влада. Роль налагодження конструктивного діалогу цих груп зростає з розвитком демократичних процесів в нашій країні.

Тому найбільш оптимальною є диференціація цільової аудиторії на три основні групи: держава, інвестори і населення, об’єднаних єдністю цільових установок моніторингу соціально-економічного розвитку регіону і спільністю інформаційних цілей для прийняття відповідних рішень.

Розглянемо виділені групи в рамках системи моніторингу:

1. Держава. В ході проведення моніторингу, державні органи мають на меті діагностування всіх аспектів соціально-економічного розвитку регіону та його територій з метою виявлення основних тенденцій розвитку окремих видів діяльності та кластерних утворень, при цьому стратегічною метою владних інститутів буде подолання диференціації населення за рівнем життя і територій за рівнем економічного розвитку. Таким чином, моніторинг соціально-економічного розвитку регіону з позиції держави проводиться головним чином для отримання необхідної інформації для коригування державної регіональної політики і подальшої розробки комплексно-цільових програм підтримки основних галузей і територій.

2. Інвестори. Цільовим орієнтиром моніторингу соціально-економічного розвитку для інвесторів є отримання відомостей про особливості інвестиційного клімату в регіоні. При цьому дана категорія користувачів зацікавлена у отриманні інформації щодо рівня і характеру ризиків при здійсненні інвестиційних проектів. Крім того, інвесторам важливо виявити потенційні стимули для розміщення інвестиційних ресурсів, що надаються органами державної влади, або обумовлені природно-ресурсним, кадровим та інноваційним потенціалом території.

3. Населення. Основним цільовим орієнтиром проведення моніторингу соціально-економічного розвитку регіону для населення буде уявлення про ступінь благополуччя регіону та комфортності проживання в ньому з позицій соціально-економічної та суспільної стабільності і безпеки. При цьому необхідно відзначити, що рівень і якість життя населення є основними параметрами успішного розвитку регіону.

Інформаційні потоки також повинні стати елементом системи моніторингу і служити засобами комунікації між організаціями, які беруть участь в цьому процесі. Методи обробки та аналізу інформації необхідні для проведення аналітичних робіт з метою оцінки соціально-економічного розвитку регіонів.

Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів служить для полегшення процесу прийняття управлінських рішень, у зв’язку з чим він повинен будуватися на основі застосування сучасних та ефективних методів аналізу, оперативних методів обробки інформації за допомогою новітнього програмного забезпечення. В системі моніторингу також необхідно виділити ще один елемент - персонал фахівців, зайнятих збором і обробкою аналітичної інформації для проведення моніторингу, від якого вимагається володіння всіма методами аналізу і прогнозу показників на всіх рівнях моніторингу та достатній рівень кваліфікації.

Система методів економічного аналізу даних моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів повинна забезпечувати вирішення наступних основних завдань:

- виявлення темпів зростання звітних показників моніторингу у порівнянні з попереднім періодом даного року та з аналогічним періодом минулого року для характеристики тенденцій показників;

- визначення відхилень фактичних даних від прогнозних значень показників;

- визначення відхилень від середньоукраїнських значень за кожним показником моніторингу;

- виявлення причин позитивних та негативних тенденцій в розвитку регіонів;

- оцінку ходу реалізації заходів державних та регіональних програм, рішень органів державної влади.

Побудова організаційно-функціональної структури системи моніторингу має орієнтуватися на використання ієрархічного функціонального підходу, який забезпечить необхідну оперативну гнучкість управління розвитком регіону та скоординовану взаємодію суб’єктів моніторингу на всіх рівнях управління регіональним розвитком. Методичне та нормативно-правове забезпечення передбачає поділ повноважень та чітке визначення прав, обов’язків і відповідальності всіх суб’єктів моніторингу, при цьому особливу увагу необхідно звернути на ступінь відповідальності за надання інформації з порушенням встановлених термінів, а також подання неповної інформації, розробку методичної та нормативно-правової документації, що включає методичні рекомендації, порядок та регламент проведення моніторингу.

Сформована на основі системного підходу система моніторингу є надійним джерелом отримання достовірної оперативної інформації про соціально-економічні процеси, що відбуваються в регіонах, і забезпечує прийняття науково-обгрунтованих рішень щодо попередження, ослаблення та усунення виявлених негативних явищ і тенденцій у соціально-економічному розвитку регіонів. Таким чином, органи влади і управління періодично проводять моніторинг соціально-економічного розвитку на підставі даних, що надаються суб’єктами офіційного статистичного обліку.

Кабінетом Міністрів України визначено процедуру проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації державної регіональної політики, яка передбачає періодичне відстеження відповідних індикаторів на підставі наявних даних офіційної статистики, інформації центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій, органів місцевого самоврядування та проведення на підставі даних моніторингу оцінки результативності виконання індикаторів шляхом порівняння отриманих результатів з їх цільовими значеннями.

Моніторинг реалізації державної регіональної політики проводиться шляхом визначення переліку відповідних індикаторів (показників), відстеження їх динаміки, підготовки та оприлюднення результатів такого моніторингу та включає:

- моніторинг виконання індикаторів (показників) цілей документів, які визначають державну регіональну політику;

- моніторинг соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів проводиться шляхом здійснення розрахунків рейтингової оцінки (ранжування) регіонів за кожним напрямом та розрахунку загальної рейтингової оцінки в цілому за всіма напрямами: щокварталу та щороку [1].

Як показує досвід провідних країн світу, соціально-економічний розвиток сприяє підвищенню рівня життя населення. Так, відбувається зростання доходів населення, збільшення показників якісних параметрів життя, також стають доступнішими різного роду соціальні та економічні блага. Багато в чому процеси соціального та економічного розвитку взаємно доповнюють один одного. По-перше, економічне зростання обумовлює збільшення добробуту, так як внаслідок підвищення економічної активності населення та збільшення продуктивності праці, а також за рахунок розширення сфери соціальних трансфертів страхового і не страхового характеру відбувається зростання трудових доходів населення. По-друге, зростання доходів веде до підвищення рівня життя, що позитивним чином позначається на можливостях розширення і накопичення людського капіталу через освіту, охорону здоров’я і т.д. У свою чергу, розвиток людського капіталу як одного з найбільш важливих факторів економічного виробництва сприяє подальшому економічному розвитку.

Треба зазначити, що оцінка результативності реалізації державної регіональної політики проводиться Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України із залученням громадських об’єднань та наукових установ (за згодою) на підставі звітів центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій, органів місцевого самоврядування щодо результатів оцінки результативності реалізації документів, які визначають державну регіональну політику, та результатів моніторингу соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

В даний час для регіональних органів управління найактуальнішим завданням є підтримання певних параметрів соціально-економічного та екологічного розвитку за рахунок внутрішньорегіональних ресурсів. До найбільш значущих індикаторів (параметрів) регіональних інтересів в системах управління відносять такі як досить стабільна внутрішня і національна політична обстановка в регіоні, забезпеченість регіону фінансовими, природними, трудовими та іншими необхідними ресурсами, включаючи можливості їх раціонального та ефективного застосування; наявність природного і інтелектуального потенціалу, інфраструктурних галузей для внутрішнього і міжрегіонального розвитку, і нарешті, рівень життя і освіти населення повинні відповідати стандартам держави.

Основними принципами, покладеними в основу складання зведених індексів соціально-економічного розвитку регіонів, виступають:

- відповідність заявленим цілям - показник повинен бути змістовним саме в контексті даної мети (наприклад, індекс споживчих цін на місячному рівні не може розглядатися як показник, що характеризує інвестиційну привабливість);

- значимість показників - перевага віддається загальним, а не приватним показниками (динаміка реальних доходів населення, а не динаміка реальних заробітних плат або пенсій, тощо);

- показники покликані найбільш повно характеризувати виконання заявлених цілей - так, в разі оцінки інвестиційної привабливості розвитку слід враховувати не стільки динаміку інвестицій, скільки такі показники, як обсяги інвестицій і будівельних робіт на душу населення, прибутковість підприємств;

- обмеженість набору показників, на основі якого розраховуються зведені індекси (якщо зведений індекс містить занадто багато складових, виникає проблема у відстеженні вкладу конкретного показника на агрегованому рівні);

- порівняння суб’єктів за показниками. Це означає, що всі показники, які використовуються в розрахунку зведених індексів по кожній цілі, формуються за середнім значенням відповідного показника по Україні та відображаються у відсотках.

6 серпня 2014 року Уряд затвердив нову Державну стратегію регіонального розвитку на період до 2020 року, яка визначила цілі та пріоритети державної регіональної політики до 2020 року, механізми та інструменти її реалізації, систему моніторингу та оцінки результативності реалізації. Доцільність підготовки нового стратегічного документа, розробленого відповідно до європейських стандартів, зумовлено зміною зовнішніх та внутрішніх умов для розвитку регіонів України протягом останніх років.

Стратегія визначає інтегрований підхід до формування і реалізації державної регіональної політики, який передбачає поєднання таких складових частин:

- секторальної (галузевої) - підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів шляхом оптимізації і диверсифікації структури економіки, забезпечення ефективної спеціалізації регіонів з пріоритетним використанням власного ресурсного потенціалу територіальної (просторової) - досягнення рівномірного та збалансованого розвитку територій, розвиток міжрегіонального співробітництва, запобігання поглибленню соціально-економічних диспропорцій шляхом формування «точок зростання», активізації місцевої економічної ініціативи та зміцнення потенціалу сільської місцевості, забезпечення соціально-економічної єдності і рівномірності розвитку регіонів з метою створення рівних умов для розвитку людини;

- управлінської - застосування єдиних підходів до формування і реалізації політики регіонального розвитку, створення єдиної системи стратегічного планування та прогнозування розвитку держави і регіонів, оптимізація системи територіальної організації влади [1].

Таким чином, визначальною ланкою в державному управлінні соціально-економічним розвитком регіону є моделювання організаційно-економічного механізму реалізації стратегії регіонального розвитку. Саме цей механізм здатний буде врегулювати економічні і правові аспекти реалізації стратегії регіонального розвитку.

ІV. Висновки

Для оцінки ступеня відповідності показників рівня і характеру вирішуваних завдань, за якими необхідно здійснювати моніторинг, поряд з основними напрямками регіональної політики може бути використана схема регіонального економічного механізму, яка дозволить визначити системні взаємозв’язки між показниками і, виходячи з принципу системності, визначити набір необхідних показників для комплексної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів. У процесі формування регіональних стратегій розвитку вкрай важливо забезпечити спадкоємність і послідовність реалізації поточних цілей і результатів їх досягнення, виявити вплив поточних результатів на кінцеві результати реалізації програми.

Для ув’язки всіх етапів реалізації регіональних стратегій соціально-економічного розвитку регіонів повинна бути складена модель цільової орієнтації, що має вигляд типу «дерево». В Україні накопичено значний досвід застосування програмно-цільового управління на всіх рівнях, в тому числі регіональному. Однак далеко не всі регіональні стратегії розвитку були здійснені в повному обсязі і у встановлені терміни. Серед причин невиконання завдань програм можна відзначити недостатню організацію контролю, низький рівень відповідальності і відсутність належної мотивації учасників реалізації програм.

 

Література.

1. Офіційний веб-сайт Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України – Режим доступу: http://www.minregion.gov.ua.

 

References.

1. The official site of Ministry of Regional Development in Ukraine, available at: http:// www.minregion.gov.ua. (Accessed 9 November 2014).

 

Стаття надійшла до редакції  19.12.2014 р.

 

ТОВ "ДКС Центр"