УДК 658.011.46:658.012.1

 

О. Л. Загорянська,

к.е.н., доцент кафедри менеджменту,

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

 

проблеми становлення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств в сучасних умовах розвитку

 

Problems of becoming competitive machine-building enterprises in modern conditions of development

 

Анотація: У статті оцінено вплив економічної кризи на тенденції розвитку галузі машинобудування. Автором запропонована методика визначення інтегрального показника конкурентоспроможності вантажних автомобілів на чотирьох різних сегментах ринку, враховуючи їх основні ознаки, а саме: змінюваність сегмента, доступність впливу на сегмент, обсяг сегмента й подібність представників сегмента. Запропоновані заходи щодо підвищення конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств.

Ключові слова: конкурентна перевага, конкурентоспроможність, стратегія конкурентоспроможності, інтегральний показник конкурентоспроможності, сегмент ринку.

 

Abstract: This article presents the impact of economic crisis on the trends in mechanical engineering. The author proposed a method of determining the integral index of competitiveness trucks at four different market segments, considering their main features namely: the variability of the segment, availability impact on the segment volume segment, and the similarity between the representatives of the segment. Proposed the measures to improve competitiveness of the machine-building enterprises

Keywords: competitive advantage, competitiveness, strategy of competitiveness, integrated indicator of competitiveness, market segment.

 

 

Вступ. Зміни, що відбулися в економіці України за останні кризові роки, виявили ряд дискусійних і актуальних проблем, що носять теоретичний і прикладний характер, а також мають важливе значення для стійкого функціонування й розвитку машинобудівних підприємств. До пріоритетних проблем відносять питання теорії, методології й практики ефективного функціонування машинобудівних підприємств в умовах ризику та невизначеності. Багато машинобудівних підприємств України перебувають у кризовій ситуації, і на сьогоднішній день, виникає необхідність розробки механізмів і стратегій підвищення їх конкурентоспроможності.

Продукція машинобудівних підприємств матеріало- і наукомістка. Реалізувати таку продукцію в ринкових умовах не завжди легко з тієї причини, що необхідно досягти оптимального співвідношення між розміром корисного ефекту в споживача й витратами виробника. Лише в цьому випадку виробники можуть розраховувати на успіх в умовах гострої конкурентної боротьби. Таке становище вимагає від підприємств машинобудівної галузі постійного підвищення конкурентоспроможності своєї продукції, розширення її частки на відповідному ринку за рахунок модифікації або випуску зразків, які задовольняють потреби споживачів на більш високому рівні ніж вироби підприємств-конкурентів. В умовах глобальної фінансової кризи, недоступності кредитних ресурсів і різкого зменшення споживчого попиту, вітчизняні підприємства втрачають свою конкурентоспроможність у порівнянні з європейськими, азіатськими й американськими компаніями. Вирішенню окремих завдань проблеми підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств, присвячені дослідження вітчизняних і закордонних учених І. Ансоффа, О.В. Глічева, О.О. Горбашко, К. Ісікави, П.Г. Перерви, М. Портера, Р.А. Фатхутдінова, А.І. Яковлєва.

Постановка задачі Недостатнє висвітлення методологічних і практичних проблем управління конкурентоспроможністю, а також відсутність чіткої методики визначення комплексного показника конкурентоспроможності продукції, визначають актуальність даної роботи.

Результати. Питома вага машинобудування в структурі промислового виробництва України становить лише 13%, у той час як в економічно розвинених країнах він досягає 35-50% [1]. Понад 50% виготовленої в Україні машинобудівної продукції експортується, але обсяги імпорту цієї продукції в 2,4 рази перевищують обсяги її експорту. Темпи росту імпорту значно випереджають темпи експорту, що негативно впливає на торгівельний баланс. В 2008 році частка продукції машинобудування в структурі експорту склала 16,4%, а в 2009 – 7,1%, імпорт в 2008 – 31,1%, тоді як в економічно розвинених країнах світу машинобудування визначає їхній експортний потенціал і забезпечує від 32 до 40% усього експорту [3]. Серед номенклатури експорту переважають: механічне устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, прилади, а ринками збуту залишаються в основному Росія, Казахстан та інші країни СНД, імпортується ж наукомістке устаткування, зокрема металургійне, поліграфічне, для текстильної промисловості, сільського господарства, медична техніка.

До настання кризи, машинобудування було лідером щодо росту обсягів реалізації продукції серед інших галузей промисловості (рис. 1). Ще в першому півріччі 2008 збільшення виробництва по галузі становило 29,5% (у середньому по промисловості – 7,7%). Машинобудування почало активно виходити на зовнішні ринки. У січні 2009 обсяги виробництва в машинобудуванні зменшилися в порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 58,3%.

Галузі машинобудування мають різний потенціал розвитку після кризи. Зростання обсягів виробництва автомобілебудування залежить від поновлення кредитоспроможності банків, за рахунок чого формується основна частина попиту. Перспективним є виробництво електричного устаткування, попит на яке на світових ринках зберігся й надалі буде зростати.

 

Рис.1.  Зміна обсягів продукції машинобудування (в % до аналогічного періоду попереднього року)

 

Критична ситуація склалася в такому величезному секторі як виробництво машин і устаткування, де продукція залишається неконкурентоспроможною, а виробництво потребує масштабної технічної модернізації.

Такі перспективні галузі як ракетно-космічна та  авіаційна, а також сільськогосподарське машинобудування без реформування не мають перспектив, оскільки збереження державної власності блокує залучення в них значних приватних інвестицій.

Обсяг ринку машинобудівної продукції в 2009 році склав 74 млрд. грн. (табл. 2). Це 15,5% від загального обороту обробної промисловості або 11% від обороту всіх українських промислових підприємств. Основною причиною такого різкого падіння обсягів виробництва в 2009 році, є зменшення споживчого попиту, а також використання імпортних комплектуючих, вартість яких різко зросла з девальвацією гривні. Частка збиткових підприємств в 2009 році склала 47,4% [4].

 

Таблиця 2.

Обсяги виробництва продукції машинобудівної галузі України, млрд. грн.

 

Проаналізуємо вплив на діяльність українських підприємств конкурентоспроможності національної економіки, яка протягом останніх років, згідно з рейтингами міжнародних організацій, є дуже низкою. Так, в 2009 р. згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), Україна по Індексу глобальної конкурентоспроможності (GCI) зайняла 82-е місце з 134-х, в 2008 – 73 місце, 2010 – 89 місце. По індексу економічної свободи була віднесена до категорії «невільних» країн і зайняла 162-гу позицію з 183-х, за рейтингом ведення бізнесу – 142-ге з 183-х, по індексу людського розвитку – 85-те з 180-ти, по індексу конкурентоспроможності It-Сфери 57-ме з 66-ти. Таким чином, по стадії формування конкурентоспроможності Україна перебуває лише на етапі переходу від факторної орієнтації до орієнтації на ефективність.

Проведений аналіз показав незадовільний стан конкурентоспроможності української економіки, розвиток енерго-, капітало-, еколого-, трудомістких виробництв, які мають експортний потенціал, і зміцнення в системі міжнародного поділу праці її сировинної низько технологічної спеціалізації. У короткостроковому плані економіка одержує переваги від нарощування низько технологічного експорту, і це суперечить стратегічним інтересам України. Проведений моніторинг конкурентного стану основних галузей вітчизняної економіки виявив, що машинобудування на сьогодні є низько конкурентним і потребує технологічної модернізації та інвестиційної підтримки.

Кременчуцький регіон представлений наступними підприємствами (табл. 2), які займають провідне місце в промисловості України.

Дані табл. 2 показують, що в 2009 році всі машинобудівні підприємства м. Кременчука різко знизили обсяги виробництва продукції. Кризові явища в країні негативно вплинули на діяльність цих підприємств. Основними причинами такого стану стали зовнішні фактори, неефективне управління, а також відсутність стратегії розвитку та стабілізації.

 

Таблиця 2.

Характеристика машинобудівних підприємств м. Кременчука.

 

Діяльність підприємства повинна бути спрямована на виробництво продукції для певного сегмента ринку. Забезпечуючи й підтримуючи конкурентоспроможність продукції, виробники несуть відповідні витрати й дуже важливо, щоб рівень цих витрат був оптимальним (дозволяв продукції бути конкурентоспроможним, а підприємству рентабельним). У свою чергу, таку оптимізацію необхідно здійснювати на всіх етапах підвищення конкурентоспроможності продукції, враховуючи особливості кожного сегмента ринку, виходячи з наступної, запропонованої автором класифікації (табл. 3).

 

Таблиця 3.

Класифікація ринків збуту машинобудівної продукції

 

Така класифікація базується на основних положеннях теорії маркетингу що дозволяє характеризувати кожний сегмент ринку за однаковими показниками. Виділення окремого сегмента ринку базується на наступних критеріях: змінюваність сегмента, доступність впливу на сегмент, обсяг сегмента й подібність представників сегмента. Сегментування ринку використовується при позиціонуванні товару, яке визначається тим, що споживач думає про товар і з яким набором властивостей він його ідентифікує.

Автором [2], був розрахований інтегральний індекс конкурентоспроможності вантажних автомобілів на основі групи обраних за допомогою морфологічного аналізу показників, а зараз, на нашу думку, необхідно скорегувати його значення з урахуванням вимог різних сегментів ринку, наведених у таблиці 3. Для цього використовуємо запропоновану автором методику, тільки за базове значення одиничних показників конкурентоспроможності ухвалюємо той, який більшою мірою відповідає вимогам певного сегмента ринку, результати розрахунків ілюструє рисунок 2.

 

Рис. 2. Зміна інтегрального показника конкурентоспроможності вантажних автомобілів на різних сегментах ринку.

 

Таким чином, з вище наведеного аналізу зазначаємо:

1. Сегменти А і В між собою подібні й пред'являють порівняно невисокі вимоги до товару. Ці сегменти дають можливість для реалізації автомобілів марок МАЗ і КрАЗ, які поступаються у конкурентній боротьбі іншим маркам.

2. Сегмент С є перехідним між вище названими, його особливості полягають у пошуку моделей техніки, яка б відповідала кліматичним умовам цього регіону. Інтегральний показник автомобіля КамАЗ-6520 збільшується на сегменті С, що дає можливість констатувати факт придатності його для країн Африки та Сходу.

3. Звертаючи увагу на зміну показника конкурентоспроможності автомобіля марки IVECO-260.H, розрахунковий показник якого найбільш наближений до показника ідеального товару, робимо висновок, що ринки С и D істотно міняють інтегральний показник конкурентоспроможності вище згаданих моделей убік збільшення.

ХК «АвтоКрАЗ» необхідно зосереджувати увагу на підвищенні конкурентоспроможності своєї продукції, особливо на сегменті В, оскільки значення інтегрального показника продуктів-конкурентів на цих сегментах низьке.

Таким чином, кожний ринок збуту, виходячи зі своїх особливостей функціонування, висуває різні вимоги до продукції й головне завдання створеної на підприємстві системи економічних заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності продукції, полягає в поліпшенні споживчих характеристик продукції згідно тих або інших вимог ринку.

Висновки. У статті, з урахуванням особливостей періоду становлення в Україні ринкових відносин, специфіки й виняткової важливості машинобудування для економіки держави, встановлено, що реальне підвищення конкурентоспроможності вітчизняного машинобудування може забезпечити лише комплекс макро- і мікроекономічних заходів, а саме: 1) активізація інноваційних процесів на машинобудівних підприємствах, що дозволить виготовляти продукцію для різних сегментів ринку, враховуючи їх вимоги; 2) технологічне відновлення виробничих фондів машинобудівних підприємств, 3) активізація системного стратегічно- орієнтованого управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств.

 

Література

1.     Фаринович І. В. Тенденціїї розвитку машинобудівної галузі в економічному розвитку України / І. В. Фаринович // Науковий вісник НЛТУ України. 2009. - № 19. - С. 83-88.

2.     Загорянська О.Л. Визначення комплексного індексу конкурентоспроможності вантажних автомобілів / О.Л. Загорянська // Регіональні перспективи. 2002. - №1 (20). - С. 61-63.

3.     Пасхавер О. Економічна криза в Україні: наслідки та ефективність антикризової політики. Електронний ресурс htpp://www.c-e-d.info

4.     Офіційний сайт Державного комітету статистики України. Електронний ресурс htpp://www.ukrstat.gov.ua.

 Стаття надійшла до редакції 22.06.2011 р.