УДК 338

 

О. Г. Карташова,

 асистент кафедри менеджменту організацій, ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

 

ФОРМУВАННЯ СИРОВИННОЇ БАЗИ ВИНОГРАДАРСЬКО-ВИНОРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ 

 

 

Постановка проблеми. Виноградарство і виноробство є значною та перспективною складовою аграрного сектора економіки України. В Україні товарним виноградарством займаються в основному в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Закарпатській областях і Автономній Республіці Крим. В цілому вони виробляють від 92 до 97 % загального об'єму винограду в країні. Перехід виноградарства і виноробства до сучасних вимог ринку супроводжується кризовими явищами та суттєвим негативним впливом на ефективність господарювання: значно погіршилися показники ефективності виробництва; змінився сортовий склад насаджень; порушуються технології вирощування винограду; не витримуються напрями цільового використання вирощеного врожаю; скорочуються обсяги переробки винограду і виробництва виноробної продукції; досяг загрозливих масштабів, що не підлягає державному регулюванню, ринок фальсифікованої винопродукції.

Сучасний стан економіки виноградорсько-виноробних підприємств формується за умов визначального впливу рівня розвитку виноградарства, що є вихідною базовою галуззю сировинного забезпечення та матеріально-технічної бази виноробства. Серед багатьох проблем виноградарсько-виноробних підприємств, що потребують першочергового вирішення поряд із створенням ефективної системи фінансування виробництва, раціональних економічних відносин між сільськогосподарськими формуваннями, переробними підприємствами, сферою торгівлі, важливе місце посідає стабілізація й розвиток сировинної бази виноробства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням теоретичних і практичних питань розвитку виноградарсько-виноробних підприємтсв займалися багато вчених-аграрників: А.М. Бузні, Т.С. Гончаренко, А.Б. Гульчак, К.Г. Донець, М.М. Караман, П.П. Макаренко, І.Г. Матчина, Д.М. Підгорна, В.О. Рибінцев, М.Г. Серкович, Я.С. Спектор, А.М. Тимчуренко, І.П. Фесенко, І.І. Червен, С.Г.Черемісіна, А.Ф. Чернявський. Розроблено і затверджено Міністерством аграрної політики України Програму розвитку садівництва, виноградарства і розсадництва на 2005-2015 рр. Проте формування ефективності господарської діяльності виноградарсько-виноробних підприємств повинно базуватися на обґрунтованих підходах перспективного планування на етапі визначення сортового асортименту насаджень, як фактор забезпечення якості продукції та виклик на потреби конюнкури ринку.

Метою статті є визначення напрямів формування стабільного забезпечення виноградарсько-виноробних підприємств якісною сировиною. Аналіз затвердженої Міністерством аграрної політики України Програми розвитку виноградарства по регіонах України дає підстави стверджувати, що ця розробка недостатньо об’єктивна внаслідок низьких прогнозованих параметрів і неповного охоплення досліджуваних виноградо-виноробних підприємств України.

Виклад основного матеріалу. Нестача виноградної сировини негативно впливає на промислові потужності виноробних підприємств, які позбавившись стабільних поставок, переходять на випуск міцних алкогольних напоїв, не діють або поступово стають банкрутами. Через відсутність фінансування винзаводи не можуть розрахуватися за сировину, а при постійному зростанні податків, затрат на воду, електроенергію і паливо, труднощі реалізації вина (зокрема, в зв’язку з закордонних конкурентних напоїв), слабкою купівельною спроможністю населення – змушені реалізовувати виноробну продукцію по занижених цінах. Виробництво виноматеріалів стає нерентабельним.

Розвиток виноградарства, закладання нових виноградників неможливі без аналізу сортового складу насаджень. Сортимент винограду є головним чинником, що органічно пов'язаний з умовами територій і потребує надзвичайної уваги при інтеграції у світовий ринок. Кожен сорт характеризується певними властивостями і вимогами до клімату, ґрунту, заходів агротехніки і якщо за своїми біологічними особливостями він не відповідає умовам місцевості, в якій вирощується, виноградник може бути не рентабельним. За данними Виноградного кадстру України, розробленого УААН, станом на 1.09.08 р. технічні сорти винограду займали майже 73 тис. га, що становить 86,2 % всіх насаджень (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Площа виноградників за технічними сортами за регіонами спеціалізації станом на 1.09.08 р.

^* Джерело:  Виноградний кадастр України 2009 року.

 

З них найбільша частка зосереджена на плоплощах підприємтв Одеській області та АР Крим. У регіонах найбільшу частку технічних сортів мають виноградники підприємств Миколаївської, Закарпатської і Запорізької областей, а найменшу – АР Крим. За останні майже тридцять років значно змінився розподіл площ виноградних насаджень за сортами. За період 1979 -2008р. площа технічних сортів зменшилася на 125,6 тис. га (63,3%) хоча питома вага технічних сортів у загальній площі насаджень зменшилася лише на 4 відсотки. (рис.1). Серед регіонів збільшення частки площ технічних сортів відбулося лише в Закарпатській і Миколаївській областях.

 

 - 1979 р.; -  2008 р.

Рис.1.  Динаміка площ технічних сортів винограду

 

Сортовий склад виноградників України значно урізноманітнився і представлений 101 технічними сортами, що на 13,5 % більше ніж в 1979 році. Але велика чисельність сортів ще не є запорукою успішного розвитку галузі. Продуктивність та довговічність виноградної рослини, якість врожаю залежать від науково обґрунтованого розміщення виноградника. Згідно Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні на 2008 р, із 97 технічних сортів винограду, які нині впроваджені, лише 61 районовані, загальна площа районованих сортів становить 87,8 % від площі виноградників технічних сортів. Серед технічних сортів, які вирощуються в Україні, найбільшу площу займають: Ркацителі – 11,5 тис.га (15,9 %), Аліготе – 9,6 тис. га (13,2 %), Каберне Совіньйон – 8,5 тис. га (11,6 %), Шардоне – майже 3 тис. га (4,1 %), Мерло – 2,8 тис. га (3,9 %), Совіньйон зелений – 2,7 тис. га (3,7 %), Рислінг – 2,7 тис. га (3,7 %), Одеський чорний – 2,4 тис. га (3,3 %), Сапераві – 1,5 тис. га (2,1 %) і Сухолиманський білий – 1,5 тис. га. (2,0 %). Кількість технічних сортів, які займають площу більше 1 тис. га – 13 найменувань, від 500 до 1000 га – 9, від 100 до 500 – 11. Всі інші 68 сортів займають площу меншу, ніж 100 га. Крім того, 6,7 тис. га (9,3 %) займають гібридні сорти та 3,8 тис. га (5,2 %) – не визначені та сортосуміші (табл.2).

 

 Таблиця 2.

Площа сортів винограду за регіонами спеціалізації станом на 1.09.08 р.

^* Джерело: За данними Виноградного кадастру України 2009 року.

 

Сортовий склад Автономної Республіки Крим найбагатший серед регіонів – 69, з них кількість районованих сортів становить 50. Найпоширеніші технічні сорти АР Крим: Ркацителі – 30,3 % площі, Каберне Совіньйон – 11,9, Аліготе – 11,1, Рислінг – 5,0, Бастардо магарацький – 4,0, Кокур білий – 3,7.

Асортимент виноградників Одеської області представлений 42 технічними сортами, що займають більше, ніж 90 % виноградників, з них Аліготе – 16,2 %, Каберне Совіньйон – 13,1, Ркацителі – 7,4, Одеський чорний – 6,0, Мерло – 5,7, Шардоне – 5,3, Совіньйон зелений – 4,7. Площа виноградників районованих технічних сортів (30 найменувань) становить 26,8 тис. га.

У Херсонській області площа технічних сортів винограду становить 5,1 тис. га (84 %), з них 4,2 тис. га або 82,1 % районованих (28 найменувань). Найбільшу площу серед технічних сортів Херсонської області займає сорт Ркацителі  960,5 га (18,7 %), у два рази меншу площу – сорт Первенець Магарача – 413,9 га (8,0 %). Досить поширеними також є: Біанка – 6,6 %, Сапераві – 6,2, Совіньйон зелений – 6,1, Каберне Совіньйон – 5,5, Рислінг – 5,5 та ін.

Асортимент винограду в Миколаївській області нараховує 31 технічних сортів, з них районовані - 24 з площею 4,5 тис. га. Поширеними серед технічних сортів є Аліготе – 19,2 % від площі технічних сортів області, Ізабела – 10,9, Ркацителі – 9,7, Каберне Совіньйон – 7,9, Совіньйон – 7,7, Рислінг – 5,5, Шардоне – 4,4, Фетяска біла – 4,3.

У цілому по Закарпатської області 94 % площі виноградників зайняті технічними сортами. Серед 21 найменувань технічних сортів винограду Закарпаття 16 внесено до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні. Серед технічних сортів найпоширенішим є сорт Ізабела, який займає 1405,0 га або 64,2 %. Каберне Совіньйон займає 10,1 %, а Трамінер рожевий – 8,2. Жемчуг Зала або Заладьондь займає 53,1 % площі столових сортів, також 13,1 % - Іршаї Олівер і 9,3 – Шасла біла.

З огляду на незначну площу виноградників у Запорізькій області незначним є і сортовий склад. Нині він складається з 5 технічних сортів, які займають лише 19,4 га, з них до районованих відносяться 3. Питома вага площі технічних сортів становить 6,5 %. Технічні представлені наступними сортами: Одеський чорний – 25,7 %, Цветочний – 23,2, Біанка – 21,7, Мускат одеський – 17,0.

Сорти винограду відрізняються між собою за багатьма показниками, які визначають зону вирощування, зокрема, тривалість періоду дозрівання, потребу в активних температурах, зимостійкість, морозостійкість та ін.. Сортовий склад винограду повинен бути сформований таким чином, щоб забезпечити конвеєрне постачання свіжого винограду населенню та технічні сорти, які будуть мати попит у виноробстві.

За данними Виноградного кадастру встановлено, що за строками дозрівання серед технічних сортів найбільшу площу займають пізньостиглі сорти – 27687,5 га (38,1 %), які включають 28 найменувань (табл.3). В основному вони зосереджені в АР Крим – 44,7 % та Одеській області – 35,1 %, що зумовлено теплозабезпеченістю регіонів. Майже у два рази меншу площу займає група середньостиглих сортів –20,2 %, яка включає 21 найменування, з них 59,6 % зосереджено в Одеській області, 25,3 – АР Крим, 8,0 – Херсонській, 6,1 – Миколаївській і 2,0 – Закарпатській областях. Група ранньостиглих сортів займає площу 14275,9 га (19,6 %), середньопізніх – 2661,7 (3,7 %), ранньосередніх – 2456,9 (3,4 %), дуже ранніх – 177,2 (0,2 %) і середньоранніх – 140,2 га (0,2 %). В АР Крим серед технічних сортів найбільшу площу займають насадження пізньостиглого винограду – 50,4 %. Група середньої стиглості займає 15,1 %, ранньосередньої – 14,4, середньопізньої – 4,9, ранньосередньої – 3,7. В Одеській області частка насаджень винограду пізньої стиглості значно менша – 27,6 %, натомість більша середньостиглих – 25,0 і ранньостиглих – 23,3. У Закарпатській, Миколаївській і Херсонській областях також найбільшу частку площ займають групи сортів пізньої стиглості: 75,9; 33,9 і 39,2 %, відповідно.

 

Таблиця 3.

Питома вага площ виноградних насаджень технічних сортів за строками дозрівання

^* Джерело: Розраховано автором за данними Виноградного кадастру України 2009 року.

 

Сортова структура виноградних насаджень у господарствах України потребує впорядкування, оптимізації розміщення і спеціалізації, як у конкретних підприємствах, так і в природно-виноградарських районах.

У даний час фактично втрачений контроль над наявністю і станом насаджень з боку асоціацій, виробничих обєднань, фахівців сільського господарства, фахівців в області виноробства. У державних господарствах і фермерських підприємствах часто без узгодження з переробними підприємствами і виробниками виноробної продукції проводять розкорчовування насаджень, у тому числі високоцінних сортів винограду, що використовуються для виготовлення високоякісних вин і інших продуктів його переробки. 

Отже, необхідно відновити систему обліку і контролю над наявністю і станом виноградних насаджень. Ця система повинна включати не лише кількісні показники (площі, зрідженість, сортовий склад, вік і т.д.), але і показники агротехнічного стану насаджень у минулому та в теперішній час.

Сортовий склад насаджень виноградників суттєво впливає на результати виробничої діяльності виноробства. За результатами 2010 року обсяги переробки підприємствами винограду на виноматеріали склали 417,7 тис.т, що на 0,8% менше, ніж у 2009р.; але на 40,0% більше ніж в 2006 році, виноматеріалів вироблено 30,7 млн.дал , що на 1,4% менше, тніж в 2009 35,7% більше ніж в 2006 році (рис.2).

 

Рис.2. Динаміка переробки винограду та виробництва виноматеріалів

^* Джерело: Держкомстат України.

 

Аналіз обсягів переробки винограду на виноматеріали виноградарсько-виноробними підприємствами у 2010р. за регіонами спеціалізації свідчить, найбільші обсяги переробки припадають на підприємства Одещини - 46% загального обсягу переробленого винограду, Автономної Республіки Крим – 22%, Миколаївської області – майже 20%. Слід зазначити, що лише 22,0 % винограду в Україні переробляється як власновирощений (табл.4). Найбільш високі показники переробки власної сировини сідчать про наявність та глибину вертикального інтегрованого зв’язку виробництва винограду та первинної переробки сировини. Найбільші показники такого зв’язку демонструють підприємтсва м.Севастопіль – 86,6%, АРК – 43,0%.

 

Таблиця 4.

Обсяґи переробки винограду на виноматеріали в 2010 році по регіонам спеціалізації

^*Розраховано за даними Держкомстату України.

 

Найменше використовують власний виноград підприємства Миколаївської (5,6%) та Закарпатської (8,3%) областей. Середня ціна закупівлі винограду для переробки коливається майже в 2,9 рази. Найменьша ціна закупівлі спостерігається у м.Севастопіль -1162,7 грн./т, найбільша в Закарпатській обл.- 3971,2 грн./т, при цьому підвищення ціни спостерігається в усіх регіонах.

Переробка винограду на виноматеріали за сортами в 2010 році свідчить, найбільш поширеними сортами винограду для переробки є "Аліготе" та "Ркацителі" – відповідно 11,6 і 10,8% у загальному обсязі переробленого винограду. Але у розрізі регіонів відмічається певна спеціалізація. Так, найбільш поширеними сортами в АКР є переважно Ркацітелі та Каберне Совіньйон, в Закарпатській обл. - Каберне Совіньйон, Мускат (білий, рожевий, Оттонель і т.і.) та ркацітелі, Миколаївській обл. – Аліготе, Мерло, Рислінг, Одеській обл. – Аліготе, Каберне Совіньйон, Шардоне, Херсонській обл. – переважно Ркацітелі, м.Севастопіль – Ркацітелі, Аліготе ( таблиця 5).

 

Таблиця 5.

Переробка винограду на виноматеріали за сортамив 2010 році за регіонами спеціалізації

 

Серед позитивних зрушень, що сталися у сортовому складі виноградних насаджень, слід відзначити значне зменшення як площі, так і питомої ваги низькоякісних гібридів-прямих плідників, а також не включених до Реєстру сортів Плавай і Тербаш, що займали раніше досить великі площі. Завезення із Франції нових високопродуктивних клонів сортів винограду та виноградних підщеп дало можливість створити в Україні маточні насадження, а також розробити технології мікроклонального розмноження і оздоровлення рослин, забезпечивши виробництво вітчизняного елітного та суперелітного безвірусного посадкового матеріалу.

Сортова структура виноградних насаджень в Україні потребує впорядкування, оптимізації розміщення і спеціалізації, як в конкретних підприємствах, так і в природно-виноградарських районах. У даний час фактично втрачений контроль над наявністю і станом насаджень з боку асоціацій, виробничих об’єднань, фахівців сільського господарства, фахівців в області виноробства.У державних господарствах і фермерських підприємствах часто без узгодження з переробними підприємствами проводять розкорчовування насаджень, у тому числі високоцінних сортів винограду, що використовуються для виготовлення високоякісних вин і інших продуктів його переробки. Тому вкрай необхідно відновити систему обліку і контролю над наявністю і станом виноградних насаджень. Ця система, як вважають фахівці, повинна включати не лише кількісні показники в регіонах України (площі, зрідженість, сортовий склад, вік і т.д.) , але і порівняльні показники техніко-економічного стану насаджень у минулому і в теперішній часВинопродукцію можна назвати стратегічним продуктом галузі агропромислового комплексу. Попит на нього стабільний і не носить сезонного характеру. Незважаючи на нестабільні фінансові умови забаезпечення галузі обсяги виробництва виноматеріалів зростають. У груповому асортименті виноматеріалів на витримку та випуску столових вин в 2010 році закладено 47,8 % виноматеріалів, на закладку на витримку та випуску кріплених вин - 21,5%, шампанськиїх та ігристих вин – 16,5%, коньяків – 4,9% (таблиця 6).

  

Таблиця 6.

Закладка на витримку та випуск виноматеріалів в 2010 році по регіонам спеціалізації

 

Висновки. Першочерговими завданнями стабілізації і розвитку виноградо-виноробного виробництва є:

- зниження собівартості сировини за рахунок широкого використання ресурсозберігаючих технологій, ефективного застосування комплексу агротехнічних заходів, що сприяють підвищенню урожайності винограду;

- формування інтеграційних механізмів у галузі, розробка ринкових схем просування виноградарської продукції і виноматеріалів від виробників у сферу переробки, а також впровадження ефективних методів ціноутворення і форм взаєморозрахунків;

- формування сортового асортиментущо відповідає приробно-кліматичним умовам вирощування винограду та відповідає вимогам попиту споживачів на ринку;

 - закладання і перезакладання виноградників сертифікованим посадковим матеріалом у необхідних обсягах із використанням новітніх ресурсозберігаючих технологій

- стратегічним  відновлення бази виноградних розсадників (до 30 млн саджанців у рік і більше), забезпечивши перехід виноградного розсадництва на виробництво елітного посадкового матеріалу.

 

Список використаної літератури

1. Програма розвитку садівництва, виноградарства і розсадництва України на 2005-2010 роки Мінагрополітики України. – К. - 2005. – 111 с.

2. Виноградний кадастр України - К.: Мінагрополітики України - 2010р.-97с. – Режим доступу: http://eurowine.com.ua/tmp/kadastr/index.php

3. Експрес- випуск «Переробка винограду та виробництво виноматеріалів у 2010 році». – К. Державний комітет статистики України, 14.01.2011р. №2 -3с.

4. Матчина И.Г. Прогнозирование и стратегия развития рынка винопродукции Украины. – Ялта: «КРЫМ-ПРЕСС”, 2002. – 112 с.

5. Рыбинцев В.А. Маркетинг винограда и вина. – К.: ИАЭ, 2000. – 347 с.

Стаття надійшла до редакції 19.01.2011 р.