УДК 336.131
С. В. Мельник,
аспірант, Донбаська державна машинобудівна академія
СУТНІСТЬ ТА СКЛАДОВІ ЗОВНІШНЬОЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ
S. V. Melnyk,
post-graduate student, Donbas State Engineering Academy
NATURE AND COMPOSITIONS OF EXTERNAL FINANCIAL POLICY
В статті обґрунтовано особливості зовнішньої фінансової політики у порівнянні із внутрішньою фінансовою політикою: по-перше, розширення меж об’єкту; по-друге, різна значущість окремих напрямів політики; по-третє, більш висока чутливість використання інструментарію до вимог та звичаїв міжнародної практики. Доведено, що зовнішню фінансову політику держави треба розглядати як самостійний напрямок фінансового регулювання з урахуванням взаємозв’язку його завдань та інструментів із внутрішньою фінансовою політикою. Визначено зовнішню фінансову політику в трьох аспектах. По-перше, як форму реалізації управлінського впливу держави в зовнішній фінансовій сфері. По-друге, як сукупність інструментально-методичного забезпечення фінансового регулювання. По-третє, як комплекс заходів фінансового забезпечення зовнішніх нефінансових операцій. Структуровано об’єкт, предмет, напрями, методи, важелі та інструменти зовнішньої фінансової політики. Запропоновано структуризацію предметно-об’єктної області та методичного апарату реалізації зовнішньої фінансової політики.
In the article the features of the external financial policy in comparison with the internal financial policies are grounded: firstly, expanding the boundaries of the facility; secondly, the importance of different specific areas of policy; thirdly, higher sensitivity using tools and practices to the requirements of international practice. It was proved that external financial policy of the state should be considered as a separate area of financial regulation in view of the relationship of its tasks and tools of domestic financial policy. It was determined external financial policy in three ways. Firstly, as a form of implementation of state management in external finance. Secondly, as a set of instrumental and methodological support of financial regulation. Thirdly, as a set of measures to ensure financial foreign non-financial transactions. It was structured object subject areas, methods, tools and leverage of external financial policy. A structuring of subject-object area and implementation of analytical tools external financial policy was proposed.
Ключові слова: фінанси, фінансова політика держави, зовнішня фінансова політика, податкова політика, бюджетна політика.
Keywords: finance, financial policy, external financial policy, tax policy, budget policy.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Сучасна економіка, відповідно до В. Белолипецького [1], – це фінансова економіка, та фінанси в ній є не просто учасниками та «обслуговуючим персоналом» економічних процесів, а ключовими гравцями, які займають панівну позицію. Особливу роль в цьому процесі відіграють сучасні тенденції до глобалізації та інтеграції. А отже зовнішня фінансова політика наразі виступає одним з найбільш вагомих способів впливу держави на стан національної фінансової системи, фінансові та нефінансові взаємодії національних економічних суб’єктів з закордонними контрагентами, особливо за умов значного рівня відкритості національної економіки.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відповідно до А. Ватульова, фінансова політика держави – це складова соціально-економічної політики [3, c. 56]. Вона включає в себе такі напрями: бюджетний, податковий, грошова-кредитний, валютний, борговий, інвестиційний. Кожен з цих напрямів взаємопов’язаний один з одним, а також розробляється та реалізується у тісному взаємозв’язку.
О. Василик визначає фінансову політику держави як діяльність законодавчої та виконавчої влади, яка включає в себе заходи, методи й форми організації та використання фінансів з метою забезпечення соціально-економічного розвитку держави [2].
Фінансова політика держави як ядро економічної політики, яке є віддзеркаленням її фінансових взаємовідносин з підприємництвом та громадянами, представлена у роботі І. Чугунова [4].
С. Маслова та О. Опалов, в свою чергу, під фінансовою політикою держави розуміють комплекс заходів на державному рівні, який забезпечує ефективність функціонування фінансів та фінансової системи, зокрема [5].
В роботі Ю. Радіонова фінансова політика держави представлена як «стратегічний курс розвитку державних інституцій та органів, які націлені на формування доходів і ефективне використання ресурсів з метою забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни [7, c. 21]».
Аналіз літературних джерел дозволив виявити, що попри значну увагу до фінансової політики в цілому питання сутності та змісту зовнішньої фінансової політики докладно не досліджені: в предметному аспекті вона розглядається або як продовження внутрішньої політики окремих країн, або як похідна міжнародного фінансового регулювання.
Мета статті – визначити сутність та складові зовнішньої фінансової політики держави.
Виклад основного матеріалу. Особливостями зовнішньої фінансової політики у порівнянні із внутрішньою фінансовою політикою виступають:
по-перше, розширення меж об’єкту (фінансові відносини та фінансове забезпечення нефінансових відносини з іншими країнами, їх об’єднаннями та міжнародними організаціями);
по-друге, різна значущість окремих напрямів політики (відносно більше значення має торговельних та фінансових операцій, валютна та боргова політика, відносно менше – бюджетна);
по-третє, більш висока чутливість використання інструментарію до вимог та звичаїв міжнародної практики.
Як, наслідок, основними завданнями податкової складової зовнішньої фінансової політики виступає здійснення впливу на іноземні інвестиції, зовнішню торгівлю та міжкраїнну міграцію робочої сили, нівелювання негативних наслідків податкової конкуренції між різними юрисдикціями, балансування внутрішнього ринку (захист національних виробників або подолання дефіциту певних товарів на внутрішньому ринку), формування доходної частини бюджету.
Об’єктом зовнішньої фінансової політики держави виступають явища, процеси та механізми в зовнішньому секторі національних фінансів у їх взаємозв’язку з внутрішнім фінансовим сектором та нефінансовими відносинами національних та позанаціональних економічних суб’єктів. Її предметом, у свою чергу, є встановлення і коригування інституційних форм та кількісних пропорцій зовнішніх фінансів та нефінансових відносин в контексті досягнення цілей національного соціально-економічного розвитку, забезпечення фінансово-економічної безпеки, виконання міжнародних зобов’язань.
Виходячи з цього, напрямами зовнішньої фінансової політики, так само як і фінансової політики взагалі, виступають: податковий, бюджетний, валютний, борговий, інвестиційний, інституційний.
Як у будь-якої політики держави, у зовнішньої фінансової політики також можна виділити методи її формування, а саме: планування, прогнозування, програмування, організаційний розвиток, делегування повноважень, нормотворчість, розпорядництво, інформаційний обмін, прийняття рішень, політичний консенсус, міжнародні угоди, імплементація та адаптація міжнародних норм тощо.
В свою чергу, зовнішня фінансова політика, включає специфічні методи її реалізації: оподаткування; бюджетування і бюджетний контроль; валютне регулювання і контроль; регламентування діяльності банківських і небанківських фінансових установ; пруденційний нагляд, фінансовий моніторинг, зовнішні запозичення, зовнішня допомога, реструктуризація, пролонгація боргу тощо; інституційне (організаційне, нормативне) забезпечення та ін.
Відповідно до цього можна виділити такі важелі зовнішньої фінансової політики:
податкова політика – оперує ставками податку, базою оподаткування, суб’єктністю платника і режиму оподаткування нерезидентів, місцем оподаткування, податковими пільгами тощо;
бюджетна політика – керує обсягами надходжень від податку в бюджети різних рівнів, місцевою компонентою ставки податку, дотаціями, субвенціями тощо;
валютна політика – оперує валютним курсом, ставкою відсотку грошової маси та її структури, режимом валютних операцій, режимом валютних рахунків, обов’язковими резервами, нормами ризику формування і використання капіталу, режимом валютного кредитування, режимом грошових операцій для нерезидентів тощо;
боргова політика – відповідає за обсяги та структуру зовнішніх запозичень; суб’єктність зовнішніх запозичень, борговий відсоток, режим обслуговування боргу тощо;
інвестиційна політика – керує режимом здійснення фондових та позафондових операцій з капіталом; депозитарно-розрахунковиим режимом; інвестиційними програмами; інвестиційними гарантіями, режимом ведення господарської діяльності, рівнем трансакційих витрат тощо.
інституційна політика – відповідає за організаційну структуру формування і реалізації фінансової політики, норми фінансового законодавства тощо.
Виходячи з цього інструментами зовнішньої фінансової політики можуть виступати: види податків, механізми оподаткування і податкового адміністрування, гармонізація податків та податкових систем, угоди про усунення подвійного оподаткування, перелік офшорних зон, податкова звітність, митне оформлення і пост-митний аудит; закріплення надходження податків за бюджетами, контроль і ревізія; правила торгівлі валютою, вимоги до обов’язкового продажу, вимоги до термінів валютних розрахунків, валютні інтервенції, вимоги щодо мінімальних резервів, встановлення нормативів капіталу і валютної позиції; облігації зовнішньої позики, гарантування кредитів, інвестицій та боргу; режим фондових операцій, вимоги до капіталу та операцій небанківських фінансових установ; таргетування інфляції, режим розрахунків, обмеження на вивезення валютних цінностей тощо.
Враховуючи вищенаведене, зовнішню фінансову політику пропонується розглядати в трьох аспектах:
1) як форму реалізації управлінської функції держави відносно зовнішнього фінансового сектору у його зв’язку з цілями розвитку національної фінансової системи, в т.ч. її інтеграції до світової;
2) як сукупність напрямів, методів, важелів та інструментів впливу держави на фінансові явища, процеси та механізми у взаємовідносинах національних та позанаціональних (закордонних та міжнародних) суб’єктів;
3) як сукупність фінансових методів, важелів та інструментів впливу на відносини національних та позанаціональних суб’єктів, які мають нефінансовий характер (адміністративна взаємодія, торгівля, міграція, технологічне співробітництво тощо).
Виходячи з цих підходів, на рисунку запропоновано структуризацію предметно-об’єктної області та методичного апарату реалізації зовнішньої фінансової політики (рис.).
Рис. Структурно-змістове наповнення зовнішньої фінансової політики
Висновок. Обґрунтовано, що зовнішню фінансову політику держави доцільно розглядати як самостійний напрямок фінансового регулювання з урахуванням взаємозв’язку його завдань та інструментів із внутрішньою фінансовою політикою. Виходячи з даної позиції зовнішню фінансову політику визначено в трьох аспектах: 1) як форму реалізації управлінського впливу держави в зовнішній фінансовій сфері; 2) як сукупність інструментально-методичного забезпечення фінансового регулювання; 3) як комплекс заходів фінансового забезпечення зовнішніх нефінансових операцій. Також структуровано її об’єкт, предмет, напрями, методи, важелі та інструменти.
Література.
2. Василик О.Д. Теорія фінансів: підручник / О.Д. Василик. – К.: НІОС, 2003. – С. 57.
6. Петрушевська В.В. Трансформація фінансової політики України в умовах глобалізації та євроінтеграції / В.В. Петрушевська // Economic Annals. – 2014. – № 1-2. – С. 34-37.
References.
1. Belolypetskyj, V. (2001), “Financial Economics: Conceptual Basis and Implementation Mechanism: Financial Economics”, Fylosofyia khoziajstva, vol. 1, pp. 100-131.
2. Vasylyk, O.D. (2003), Teoriia finansiv: pidruchnyk [Theory of Finance], NIOS, Kyiv, Ukraine.
3. Vatul'ov, A. (2011), “The financial policy of countries with transformation economy”, Visnyk KNEU, vol. 6, pp. 55-62.
4. Chuhunov, I.Ya. (2009), Yevrointehratsijnyj rozvytok finansovoi systemy Ukrainy [European integration development of Ukraine's financial system], Akad. fin. upr., Kyiv, Ukraine.
5. Maslova, S.O. and Opalov, O.A. (2004), Finansovyj rynok [Financial market], Karavela, Kyiv, Ukraine.
6. Petrushevs'ka, V.V. (2014), “Transformation of the financial policy of Ukraine in the context of globalization and European integration”, Economic Annals, vol. 1-2, pp. 34-37.
7. Radionov, Yu.D. (2014), “Financial policy and the effectiveness of its implementation in Ukraine”, Naukovi pratsi NDFI, vol. 4, pp. 20-26.
Стаття надійшла до редакції 20.12.2014 р.
ТОВ "ДКС Центр"