Українською | English

BACKMAIN


УДК: 331.5:316.4

 

М. В. Торжевський,

аспірант кафедри управління персоналом та економіки праці,

Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, м. Київ

 

ПРОТИДІЯ НЕЗАДЕКЛАРОВАНІЙ ПРАЦІ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

 

M. V. Torzhevskiy,

Postgraduate, Institute of personnel training of State Employment Service, Kyiv, Ukraine

 

COUNTERACTION OF UNDERCLARED WORK IN THE EUROPEAN UNION. THE EXPERIENCE FOR UKRAINE

 

У статті проаналізовані результати досліджень обсягів поширення незадекларованої праці у країнах Європейського Союзу, яке було здійснено за системою опитувань «Євробарометру» у 2007 році і у 2013 році та проведене порівняння з аналогічними процесами, що відбуваються в Україні. Запропонований для використання в України досвід Європейського Союзу щодо розробки та реалізації заходів обмеження і протидії проявам незадекларованої праці та неформальної зайнятості. Обґрунтована необхідність участі України у системі опитувань «Євробарометру» або адаптації методик досліджнення для розвитку системи вивчення громадської думки у нашій державі.

 

This article studies the results of dissemination undeclared work volumes in the European Union, which was carried out on the system polls "Eurobarometer" in 2007 and in 2013 and conducted comparison with similar processes which  are taking place in Ukraine. The article offers EU experience in the design and implementation of measures which limit and counteraction of undeclared work and informal employment for useage in Ukraine. The necessity of Ukraine participation in the system of polls "Eurobarometer" or demand to adapting methods of research for the development of the study of public opinion in our country was grounded.

 

Ключові слова: незадекларована праця, неформальна зайнятість, ринок праці, Європейський Союз, Європейська платформа.

 

Keywords: undeclared work, informal employment, labor market, European Union, European Platform.

 

 

Постановка проблеми.

Поширення неформальної зайнятості в Україні призводить до: обмеження стабільної та гарантованої зайнятості, позбавлення працівників соціального захисту, погіршення умов праці, зменшення обсягів відрахування податків та внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, загострення соціальної напруженості у державі.

В Європейському Союзі (ЄС) перетворення неформальної зайнятості в офіційну є одним з головних питань політики зайнятості, важливою складовою Стратегії «Європа 2020». Актуальним є вирішення проблем оцінки масштабів незадекларованої праці та відпрацювання заходів протидії цьому явищу. У напрямку мінімізації обсягів неформальної зайнятості та незадекларованій праці у державах – членах ЄС багато позитивних напрацювань, запозичення яких є необхідним елементом реформування соціальної політики України на шляху інтеграції до європейських структур.

Аналіз останніх досліджень.

Зарубіжний досвід мінімізації тіньової економіки та неформальній зайнятості досліджували такі науковці, як Г. Біла, О. Жадан, А. Колот,  В. Комарницький, Є. Краснов, І. Лаврінчук, К. Небоженко, К. Нестеренко,  М. Осійчук та інші. В їх роботах обґрунтовані переваги від залучення позитивного досвіду країн ЄС щодо державного регулювання сфери праці, мінімізації обсягів неформальної зайнятості. Проте, поглибленого аналізу потребують питання можливості адаптації в Україні досвіду ЄС щодо оцінки обсягів та вивчення відношення громадськості до незадекларованої праці, а також вжиття першочергових заходів протидії цьому явищу.

Метою статті є виявлення основних чинників поширення незадекларованої праці у державах-членах ЄС, аналіз заходів з оцінки масштабів та мінімізації обсягів цього явища для використання в Україні.

Виклад основного матеріалу.

Об’єднання економічного простору стало поштовхом для формування цілісної політики зайнятості для держав, які входять до складу Європейського Союзу. У 1997 р. була висунута ідея Європейської стратегії у сфері зайнятості, цілями якої стали: забезпечення повної зайнятості; підвищення продуктивності та якості праці; сприяння єдності та згуртованості [4]. У рамках Лісабонського процесу політика в сфері зайнятості поступово перетворюється на предмет політики ЄС, яка утверджує парадигму конкурентоспроможності з метою перетворення Європи на найдинамічніший у світі економічний простір [8, с. 30].

Відношення до тіньової економіки та неформальної зайнятості у Євросоюзі двояке: з однієї сторони, це справа кожної окремої держави  -забезпечувати ефективність своєї економічної та соціальної політики, з іншої – ЄС вважає за необхідне подолання тих негативних проявів, які позначаються на економіці всього Євросоюзу [9].

У документах Європейської Комісії стосовно протидії неформальній зайнятості частіше зустрічається поняття «незадекларована праця» («undeclared work»), яку ЄС визначає як будь-яку оплачувану діяльність, що правомірна по своїй природі, але не враховується державними органами, в тому числі через відмінності в нормативно-правових системах держав  членів ЄС [1]. Це поняття виключає кримінальну діяльність, оскільки протидія злочинності виходить за рамки політики ЄС в сфері зайнятості.

Незадекларована праця має ряд значних негативних наслідків для економіки та соціальної політики держав-членів ЄС. Зокрема, це явище впливає на: зменшення обсягів надходження податків та соціальних внесків; зростання ризиків повноти фінансування соціальних послуг; можливе збільшення податкового тиску, від якого погіршується економічний клімат та деформуються конкурентні умови для бізнесу; підрив європейських ідеалів солідарності та соціальної справедливості. Результати досліджень свідчать, що серед чинників, які сприяють зростанню стурбованості ЄС поширенням незадекларованої праці, головними є:

• тенденція до відходу від традиційних трудових відносин, розвитку більш гнучких систем оплати праці та обліку робочого часу;

• збільшення обсягів самостійної зайнятості і субпідряду, гнучких контрактів, роботи за викликом;

• спрощення умов створення транснаціональних бізнес-структур та  ускладнення моніторингу їх фінансової діяльності;

• зростання попиту на товари та послуги, споживачі яких усвідомлюють, що вони вироблені без декларування роботодавцями або найманими працівниками відповідних доходів.

Те, що частина населення ЄС працює неофіційно, є загально визнаним фактом. Але оскільки незадекларована праця не відстежується органами статистики і може по різному трактуватися в законодавствах різних держав, ускладнює отримання достовірних оцінок обсягів її поширення.

Обстеження програми дослідження громадської думки в державах ЄС «Євробарометр» (Eurobarometer) у 2007 році [6] було першою спробою виміряти обсяги незадекларованої праці. При усіх недоліках, пов’язаних з вибіркою респондентів (фактичне виключення іммігрантів) та відвертістю опитаних, обстеження давало уявлення про нижню межу поширення незадекларованої праці в ЄС та підстави для продовження дослідження динаміки цього явища. Проте, наступне опитування Євробарометру «Незадекларована праця в країнах Європейського Союзу» [7] було проведене лише в 2013 році. Воно охоплювало 26563 громадян 27 держав-членів ЄС. Їм було запропоновано визначити чи протягом попередніх 12 місяців:

- ними були придбані будь-які товари або послуги, які, на їхню думку,  могли бути вироблені із залученням незадекларованої праці;

- вони займалися незадекларованою економічною діяльністю;

- вони отримували частину заробітної плати від роботодавця за основну або понаднормову роботу «в конверті».

Дослідження також охоплювало з’ясування рівня сприйняття населенням незадекларованої праці, виявлення причин, за якими люди можуть виконувати роботу без декларування доходів та інші питання [7].

У результаті проведеного у 2013 році обстеження встановлено, що як і в 2007 році 11% опитаних громадян ЄС продовжували купувати товари чи послуги, у виробництві яких вірогідно використовувалась незадекларована праця. У розрізі країн результати цього опитування представлені на рис. 1.

 

Рис. 1. Частка громадян країн ЄС, які придбали товари та послуги, що вироблені з використанням незадекларованої праці [7]

 

Як показано на рис. 1., серед країн з найбільш високою часткою респондентів, які придбали незадекларовані товари або послуги, виділяються Греція (30%), Нідерланди (29%) та Латвія (28%). Вагомим є збільшення частки споживачів таких товарів та послуг до рівня 2007 року: у Кіпрі (+14 відсоткових пунктів), Греції (+13), Мальті (+6) і Словенії (+5), найбільше  зниження - в Швеції (-7 пунктів).

Види придбаних товарів та послуг, у виробництві яких використана незадекларована праця, в країнах Євросоюзу різняться. У Нідерландах, Данії, Люксембурзі та Кіпрі найбільш поширеними є садівництво і прибирання помешкань; в Греції, Латвії, Мальті та Словенії - послуги з охорони здоров’я та придбання непродовольчих товарів; в Болгарії, Угорщині, Естонії, Португалії – витрати на продукти харчування.

Громадяни держав - членів ЄС в якості основної причини для придбання товарів або послуг, які можуть вироблятися в результаті незадекларованої праці, відзначають їх нижчу ціну відносно тієї, що пропонується на офіційному ринку (60%). І хоча частка таких відповідей на 6 відсоткових пунктів була меншою, ніж у 2007 р., дешевша ціна в якості причини є найбільш популярною серед респондентів в усіх державах. Зниження вартості товарів та послуг за рахунок мінімізації податкових зобов’язань є також характерним для споживчого ринку України.

За даними обстеження «Євробарометру» 2013 року, 4% респондентів зізнаються, що вони мали досвід роботи без декларування доходів додатково до офіційної зайнятості. Частка таких громадян з 2007 року зменшилась на 1 відсотковий пункт, але у попередньому опитуванні питання оплати праці за відповідну роботу включало, крім грошової, ще й натуральну форму. Результати цього блоку опитування наведені на рис. 2.

Країнами з високою часткою респондентів, які виконували незаявлену оплачувану роботу додатково до офіційної зайнятості, є Латвія, Нідерланди і Естонія (11% в кожній), Данія (9%) і Литва (8%). З найнижчим рівнем - Німеччина, Португалія, Кіпр, Італія, Ірландія (2% в кожній) і Мальта (1%).

 

 

Рис. 2. Частка громадян країн ЄС, які виконували роботи (надавали оплачувані послуги)

без декларування доходів [7]

 

Як свідчать дані, представлені на рис. 2, помітну динаміку збільшення частки незадекларованої праці у порівнянні з 2007 роком продемонстрували Іспанія і Словенія (+2 відсоткових пункти в кожній). Відчутно зменшилася її частка в Данії (-9), Латвії (-4), Швеції, Чехії та Угорщині (-3 в кожній).

Європейці працювали неофіційно переважно в сфері ремонту (19%), садівництва (14%), прибирання (13%), догляду за дітьми та людьми похилого віку (12%). Найчастіше такі роботи виконувалися для друзів, колег (49%), родичів (27%) або сусідів (18%). Найпоширенішою причиною попиту на незадекларовану працю громадяни ЄС вважають те, що вона приносить користь як покупцю, так і продавцю робочої сили (50%) [7].

Перелік видів економічної діяльності, де переважно використовується незадекларована праця, в Україні та державах-членах ЄС, дещо різниться. В Україні – це в основному роздрібна торгівля, побутові послуги (в тому числі з ремонту житла), дрібне виробництво споживчих товарів. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що частка реалізації таких товарів та послуг друзям, родичам та колегам в Україні буде значно меншою, ніж у європейських країнах. А головна причина попиту на незадекларовану працю в Україні, на нашу думку, буде повністю збігатися з оцінкою громадян ЄС.

За результатами опитування «Євробарометру», з 5% в 2007 році до 3% в 2013 році знизилась середня частка найманих працівників, які отримували від свого роботодавця частину заробітної плати в грошовій формі без сплати з неї податків або соціальних внесків. Найбільша кількість працівників, які отримували зарплату «в конвертах» мала місце у Латвії (11%), Греції, Словаччині та Румунії (7% в кожній), Литві та Болгарії (6% у кожній).

В основному ці люди працювали на підприємствах з чисельністю працюючих менше 20 осіб (56% проти 30% у 2007 році). 37% опитаних зазначають, що зарплату «в конверті» вони отримували як винагороду за постійну роботу, 31% - як оплату за понаднормову або додаткову роботу і 25% - як за регулярну, так і за понаднормову роботу.

Серед основних причин, які призводять до незадекларованої праці, громадяни країн ЄС виділяють: низький розмір офіційних зарплат (35%); брак легальних робочих місць (29%); високий розмір податків та внесків на соціальне страхування (26%); відсутність належного контролю з боку державних структур (21%). На нашу думку, аналогічні чинники призводять до поширення неформальної зайнятості і в Україні.

Звертає на себе увагу, що більшість респондентів (58%), які мали досвід незадекларованої праці, не відчули ніяких наслідків, а 53% опитаних європейців вважають, що люди, які виконують незадекларовану роботу, мають незначний ризик бути виявленим відповідними органами. Цю точку зору підтримала більшість опитаних у 19 країнах, вона є найбільш поширеною у Швеції (76%) та Словенії (74%) [7]. Це свідчить про необхідність удосконалення норм трудового та податкового законодавства, механізмів державного нагляду і контролю за його дотриманням, а також впровадження заходів щодо зниження фінансової привабливості незадекларованої праці.

У доповіді Єврокомісії «На шляху відновлення роботи для багатьох» [5] підкреслюється, що політика в сфері зайнятості здійснюється в цілях забезпечення сприятливих умов для створення нових робочих місць і перетворення незадекларованої роботи в офіційну зайнятість, що може справити позитивний вплив на попит на робочу силу. З цією метою була розроблена система заходів протидії незадекларованій праці (рис. 3.).

 

Рис. 3. Система заходів Європейського Союзу щодо обмеження та протидії незадекларованій праці

(систематизовано автором)

 

У звіті 2008 року Європейського фонду умов життя і праці встановлено, що основні прорахунки держав-членів ЄС у напрямі подолання незадекларованої праці полягали у незбалансованості заходів покарання та засобів профілактики, які мають приносити більший ефект. Тому були визначені два основних підходи до розв’язання цієї проблеми [2]:

- акцент на стримування за рахунок посилення контролю або підвищення розмірів штрафів;

- заохочення дотримання законодавства про працю шляхом надання можливості для легалізації незаявлених працівників і вжиття профілактичних заходів з метою зміни ставлення суспільства до неформальної зайнятості.

У 2013 році Європейською Комісією був прийнятий «Пакет щодо зміцнення співпраці держав - членів ЄС у справах протидії і стримування незадекларованої праці» з метою розширення співробітництва на рівні інспекцій праці, органів соціального забезпечення, податкових і міграційних служб, до функцій яких входить запобігання, відстеження і притягнення до відповідальності за незадекларовану працю.

Протягом останніх десяти років держави - ​​члени ЄС активізували свої зусилля щодо подолання незадекларованої праці. Наприклад, в Італії, Німеччині та Польщі була оголошена амністія для легалізації незадекларованої праці, в тому числі іноземців, які працюють у країнах; Австрія ініціювала прийняття Кодексу поведінки щодо співробітництва національних органів країн – членів ЄС у протидії нелегальній зайнятості і проявам тінізації економіки та активно користується інструментарієм ЄС для вирішення проблем у сфері зайнятості; у Бельгії впроваджений механізм звільняючої декларації, яка передбачає декларування одержаних раніше фізичними особами доходів, з яких не сплачені податки; у Болгарії, Чехії, Польщі та Словаччині значно підвищені розміри штрафів за використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин [9].

З метою підвищення потенціалу держав  членів ЄС у протидії незадекларованій праці рішенням Європейського Парламенту від 9 березня 2016 року була створена Європейська платформа «Відстеження незадекларованої праці» (Tackling Undeclared Work) [3].

Робота платформи, яка є міждержавним об’єднанням і складається з представників міністерств праці, соціальних інспекцій, податкових та митних служб, органів соціального страхування, соціальних партнерів, на рівні ЄС охоплює різні аспекти незадекларованої праці, які пов’язані з трудовим законодавством, виробничою безпекою, соціальним забезпеченням та оподаткуванням. Платформа є форумом для спеціалістів-практиків та дозволяє фахівцям з різних країн ЄС обмінюватися інформацією та передовим досвідом; залучати інструменти ЄС для вирішення проблеми незадекларованої праці; досліджувати нові способи боротьби з транскордонною нелегальною зайнятістю за рахунок обміну даними між національними органами та використання загальних принципів контролю; проводити спільні тренінги та обмін персоналом.

Висновки.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що проблеми тінізації економіки та зайнятості в країнах Європи та в Україні при наявності окремих відмінностей та різниці в обсягах поширення, в основному, подібні. Серед особливостей, які призводять до використання незадекларованої роботи в Україні, слід зазначити високий рівень корупції в органах влади, що ставить під сумнів невідворотність покарання за порушення законодавства, а також низьку культуру роботодавців і найманих працівників щодо сплати податків та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Зі схожих причин розповсюдження незадекларованої праці можна виділити високе податкове навантаження та недосконалість системи контролю за дотриманням податкового і трудового законодавства.

Вважаємо, що наведений досвід Європейського Союзу в частині формування першочергових заходів протидії незадекларованій праці можливий для використання в Україні при розробці державної стратегії детінізації економіки та зайнятості. Заслуговують на увагу заходи, розроблені Єврокомісією щодо зниження фінансової привабливості незадекларованої праці за рахунок удосконалення системи податків і пільг, а також посилення контролю за дотриманням податкового та трудового законодавства, шляхом поглиблення взаємодії інспекцій праці, податкових органів і соціальних партнерів.

Також доцільним, на нашу думку, було б провести відповідну роботу щодо включення України, як держави, що підписала Угоду про асоціацію з ЄС, до системи опитувань «Євробарометру», яка охоплює широке коло питань і здійснюються під егідою Європейської Комісії, або використати досвід ЄС при створенні системи подібних опитувань в Україні. Взаємодія українських органів влади та експертного середовища із закордонними аналітичними центрами сприятиме формуванню об’єктивної та узгодженої оцінки соціально-економічних процесів, які відбуваються в державі, координації спільних з ЄС дій щодо мінімізації негативних наслідків неформальної зайнятості, яка перешкоджає соціально-економічному розвитку України.

 

Література.

1. Communication from the Commission on undeclared work. Unspecified (1998) COM (98) 219 final, 7 April 1998. [EU Commission - COM Document]. [Electronic resource] - Access mode : http://aei.pitt.edu/5111/

2. European Foundation for the Improvement of Living and Working Conditions annual report 2008. Unspecified (2009) [EU Other] [Electronic resource] - Access mode : http://aei.pitt.edu/45800/

3. Fighting against undeclared work. [Electronic resource] - Access mode: http://www.consilium.europa.eu/en/policies/labour-mobility/platform-against-undeclared-work/

4. Joint employment report 2006/2007, Employment in Europe 2007 // European Commission, Directorate-General for Employment, Social Affairs and Equal Opportunities. [Electronic resource] – Access mode: http://www.pakte.at/attach/JointEmploymentReport_2006-2007.pdf

5. Towards a job-rich recovery. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Comittee and the Committee of the Regions [Electronic resource] - Access mode: http://ec.europa.eu/social/BlobServlet?docId=7619&lang

6. Undeclared Work in the European Union. Special Eurobarometer Report (Fieldwork: May - June 2007. Publication : October 2007) [Electronic resource] - Access mode: http://ec.europa.eu/public_opinion/archieves/ebs_284_en.pdf

7. Undeclared Work in the European Union. Special Eurobarometer Report (Fieldwork: April-May 2013. Publication : March 2014) [Electronic resource] - Access mode : http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_402_en.pdf

8. Вітте Л. Європейська соціальна модель і соціальна згуртованість: яку роль відіграє ЄС? / Лотар Вітте, Фонд ім. Фрідріха Еберта, Регіональне представництво в Україні та Білорусі. – К. : Заповіт, 2006. – 44 с.

9. Торжевський М.В. Європейський досвід боротьби з тіньовою зайнятістю / М.В. Торжевський // Україна: аспекти праці. 2015. №4. С. 34-38

 

References.

1. Communication from the Commission on undeclared work. Unspecified (1998) COM (98) 219 final, 7 April 1998. [EU Commission - COM Document], available at: http://aei.pitt.edu/5111/  (Accessed 18 August 2016).

2. European Foundation for the Improvement of Living and Working Conditions annual report 2008. Unspecified (2009) [EU Other], available at: http://aei.pitt.edu/45800/ (Accessed 18 August 2016).

3. Fighting against undeclared work. (2016), available at: http://www.consilium.europa.eu/en/policies/labour-mobility/platform-against-undeclared-work/ (Accessed 28 July 2016).

4. Joint employment report 2006/2007, Employment in Europe 2007 // European Commission, Directorate-General for Employment, Social Affairs and Equal Opportunities (2008), available at: http://www.pakte.at/attach/ JointEmploymentReport_2006-2007.pdf (Accessed 2 August 2016).

5. Towards a job-rich recovery. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Comittee and the Committee of the Regions (2012), available at: http://ec.europa.eu/social/BlobServlet?docId=7619&lang (Accessed 2 September 2016).

6. Undeclared Work in the European Union. Special Eurobarometer Report (2007), available at: http://ec.europa.eu/public_opinion/archieves/ ebs_284_en.pdf  (Accessed 28 July 2016).

7. Undeclared Work in the European Union. Special Eurobarometer Report (2014), available at: http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ ebs_402_en.pdf  (Accessed 28 July 2016).

8. Vitte, L (2006), “European social model and social solidarity: what is the EU role?”, Zapovit, Kyiv, Ukraine.

9. Torzhevskiy, M.V. (2015), “European experience experience in overcoming the shadow employment”, Ukrayina: aspekty pratsy, vol. 4, pp. 34-38.

 

Стаття надійшла до редакції 13.09.2016 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"