УДК 330.341.1:658

 

С. С. Савіна,

здобувач кафедри міжнародних економічних відносин,

Хмельницький  національний  університет

 

КОНЦЕПЦІЯ МЕХАНІЗМУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

Svetlana Savina,

Researcher of the Department of International Economic Relations,

Khmelnytsky National University

 

CONCEPT DEVELOPMENT MECHANISM INNOVATION enterprises of light industry

 

У статті досліджується інноваційний розвиток підприємств легкої промисловості. В умовах розвитку ринкових відносин, зростаючої невизначеності і ризику ефективність господарської діяльності, високий рівень конкурентоспроможності підприємства у значній мірі залежить від рівня його інноваційної активності. Проблеми інноваційного розвитку особливо актуальні для вітчизняних підприємств легкої промисловості, на яких даний процес перебуває на початковій стадія формування, тому необхідним є системне дослідження інноваційної діяльності, визначення її особливостей і розробки теоретичних і практичних аспектів з метою удосконалення господарського механізму підприємств легкої промисловості. Автор охарактеризував можливі структурні зміни внаслідок інноваційної діяльності, сформував принципи та фактори впливу на інноваційний розвиток підприємства. Сформував концептуальну модель інноваційного розвитку господарського механізму підприємства легкої промисловості. Як зазначено в статті, перспективною формою, яка сприяє активізації інноваційної діяльності, є створення кластерних структур на рівні регіону, тобто об’єднання наукових досліджень, проектних розробок і виробництва у єдиний інноваційний комплекс. Формування кластерних структур забезпечує найбільш повне врахування галузевих і територіальних особливостей діяльності підприємств, моніторинг сучасних досягнень зарубіжних і вітчизняних науковців у даній галузі, можливість залучення інвестицій на кращих умовах, покращення екологічних параметрів виробництва тощо. Доцільно створити інноваційний кластер розвитку легкої промисловості на основі підприємств та організацій Подільського економічного регіону, оскільки на території Подільського економічного регіону функціонує значна кількість підприємств легкої промисловості і виробників сировини. Запропоновано структуру кластеру підприємств легкої промисловості Подільського економічного регіону. Забезпечення високої конкурентоспроможності підприємства легкої промисловості можливе за умови формування ефективної системи управління його інноваційним розвитком із врахуванням всіх необхідних вимог і принципів. Формування кластерів підприємств легкої промисловості сприятиме підвищенню ефективності прийняття управлінських рішень, зростанню конкурентоспроможності та якості продукції, інвестиційної привабливості підприємств галузі, розширенню взаємозв’язків між науково-дослідними установами і виробництвом.

 

This paper examines the innovative development of light industry. With the development of market economy, increasing uncertainty and risk efficiency of economic activities, a high level of competitiveness of the enterprise largely depends on its level of innovation activity. Problems of innovative development is especially important for domestic light industry, at which the process is at an early stage of formation, so it is necessary to study innovation system, define its characteristics and develop theoretical and practical aspects to improve the economic mechanism of light industry. The author described the possible structural changes as a result of innovation, has formed principles and factors influencing the development of innovative enterprises. Formed the conceptual model of innovative development of the economic mechanism of light industry. As stated in an article promising form that promotes activation of innovation is the creation of cluster structures at the regional level, ie combining research, design, development and manufacture of innovative single complex. Formation of cluster structures provides the most complete account of sectoral and regional characteristics of enterprises, the monitoring of modern achievements of foreign and domestic scientists in this field, the ability to attract investment in the best conditions, improving environmental parameters of production and so on. Consider creating innovative cluster of light industry based companies and organizations Podolsky Economic Region as the territory Podolsky Economic Region operates a significant number of enterprises of light industry and manufacturers of raw materials. The structure of a cluster of light industry Podolsky Economic Region. Ensuring high competitiveness light industry is subject forming effective system of its innovative development taking into account all the necessary requirements and principles. Forming clusters of light industry will increase the efficiency of decision-making, increase competitiveness and product quality, investment attractiveness of the industry, expansion of relationships between research institutions and industry.

 

Ключові слова: інновації, інноваційна модель, інноваційна активність підприємства, інноваційна політика, легка промисловість, нововведення, економічне зростання.

 

Keywords: innovation, innovative model, innovative activity of enterprise, innovation policy, light industry, innovation, economic growth.

 

 

Вступ. В умовах розвитку ринкових відносин, зростаючої невизначеності і ризику ефективність господарської діяльності, високий рівень конкурентоспроможності підприємства у значній мірі залежить від рівня його інноваційної активності.

Проблеми інноваційного розвитку особливо актуальні для вітчизняних підприємств легкої промисловості, на яких даний процес перебуває на початковій стадія формування, тому необхідним є системне дослідження інноваційної діяльності, визначення її особливостей і розробки теоретичних і практичних аспектів з метою удосконалення господарського механізму підприємств легкої промисловості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні питання інноваційної діяльності досліджувались у наукових працях зарубіжних вчених-економістів Х. Барнета, П. Друкера, Е. Менсвілда, Г. Менша, Б. Санто, Р. Солоу, Б. Твісса, Е. Тоффлера, В. Хартмана, Е. фон Хіппеля, Й. Шумпетера. Дослідження особливостей інноваційних процесів в Україні висвітлені у працях таких відомих українських вчених як: В. Андрійчук, Ю. Бажал, Л. Безчасний, В.Беседін, С. Валдайцев, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Дацій, М. Долішній, Н. Кондратьєв, Д. Крисанов, О. Лапко, Ю. Ніколенко, Ю. Пахомов, І. Продіус, Д. Стеченко, А. Сухоруков, В. Трегобчук, Д. Черваньов, А. Юзефович, М. Якубовський та інші. Проте потребують подальшого дослідження питання побудови структури сучасного механізму інноваційного розвитку підприємства легкої промисловості, удосконалення організаційно-економічного забезпечення управління інноваціями.

Метою статті є дослідження концептуальних положень формування механізму інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості.

Виклад основного матеріалу дослідження. Формування механізму інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості передбачає комплексне впровадження актуальних досягнень науки й техніки (інновацій) у виробничу та управлінську діяльність і має базуватись на таких концептуальних положеннях:

– ресурсне забезпечення: достатня наявність матеріальних, трудових, технічних, прикладних і інфраструктурних можливостей підприємства для впровадження інновацій і реалізації системних перетворень;

– ефективність: динамічне скорочення непродуктивних витрат, збільшення доходу від реалізації продукції, виготовленої за новими технологіями, розширення виробництва і посилення конкурентних позицій підприємства на ринку;

– збалансованість: наявність збалансованої системи кількісної та якісної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства, оцінки ефективності впровадження інновацій, системних перетворень;

– керованість: відповідність фактичного стану інноваційного процесу проектному, запланованому, після реалізації процесів зміни системи управління;

– узгодженість: синхронізація за часом, термінами і ресурсам впровадження інноваційних процесів і технологій з необхідними організаційними перетвореннями.

Інноваційний розвиток підприємства передбачає вибір і обґрунтування напрямків інноваційної діяльності, обсягу і структури інноваційних проектів, строків їх реалізації, оцінку стану організаційних структур управління нововведеннями.

Вибір в господарських умовах конкретного підприємства ґрунтується на результатах оцінки всіх форм інноваційної діяльності, що проявляються в нововведеннях різних типів. С. Ілляшенко пропонує методологічний підхід до попереднього вибору напрямків інноваційного розвитку, який базується на їх відповідності таким чинникам:

– цілі та інноваційні орієнтири підприємств;

– забезпеченість ресурсами (інтегральна оцінка достатності фінансових коштів, матеріальних ресурсів, персоналу, інформації;

– рівень конкурентоспроможності;

– врахування можливих ризиків особою, що приймає відповідне управлінське рішення [9, с. 115].

Як наслідок інноваційної діяльності можна виділити такі структурні перетворення:

– скорочення транзакційних та операційних витрат за рахунок впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій, модернізації і заміни обладнання, впровадження сучасних інформаційних технологій у систему управління на різних рівнях ієрархії;

– перепроектування і розширення номенклатури продукції підприємства;

– оптимізація організаційної та управлінської структури підприємства, створення системи контролю якості, сертифікація за прийнятими стандартами (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Характеристика можливих структурних змін

Джерело: складено і доповнено автором за [7, 17]

 

Механізм інноваційного розвитку має формуватися відповідно до таких принципів [9, с. 121]:

- системності – формування відкритої, динамічної імовірнісного характеру системи управління інноваційним розвитком;

- адаптивності – підтримання балансу зовнішніх, сформованих ринковим середовищем, і внутрішніх можливостей розвитку суб'єкта господарювання;

- самоорганізації – самостійне забезпечення підтримки обміну різними видами ресурсів між структурними складовими підприємства та між підприємством і зовнішнім середовищем;

- динамічності – динамічне приведення у відповідність цілей і спонукальних мотивів діяльності підприємства;

- саморегуляції – коригування системи управління господарською діяльністю підприємства відповідно до змін зовнішнього середовища;

- ефективності – зростання прибутку, розширення масштабів виробництва і можливостей нагромадження капіталу, підвищенням конкурентоспроможності підприємства;

- керованості – забезпечення відповідності фактичного стану інноваційного процесу бажаному, запланованому стану після реалізації системної трансформації;

- збалансованості – інноваційні процеси і проект реалізації системних перетворень повинні бути узгоджені у часі і термінах реалізації і являти собою єдиний процес;

- вимірності – має бути сформована система кількісних і якісних показників для оцінки ефективності стратегії інноваційного росту;

- саморозвитку – самостійне забезпечення умов функціонування підприємства відповідно до прийнятої стратегії розвитку;

- невизначеності – необхідність достовірного прогнозування і планування стратегії інноваційного росту, створення фінансових резервів для зменшення можливих негативних наслідків від можливих ризиків чи коректування строків виконання окремих інноваційних робіт (стадій, етапів) при їхньому плануванні.

Формування і вибір напрямків механізму інноваційного розвитку підприємства легкої промисловості необхідно враховувати сукупність факторів, що визначають можливості їх реалізації, яку, на нашу думку, доцільно поділити на дві групи (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Фактори, що впливають на інноваційний розвиток господарського механізму підприємства легкої промисловості

Джерело: розроблено автором на основі [4, 5, 10]

 

Серед них:

– фактори впливу на інноваційний розвиток підприємства зовнішнього середовища;

– фактори впливу на інноваційний розвиток підприємства внутрішнього середовища підприємства

На нашу думку, особливе значення для ефективного інноваційного розвитку підприємства легкої промисловості мають такі фактори:

– нестабільність розвитку економічних процесів зовнішнього  і внутрішнього середовища;

– відповідність продукції підприємства потребам споживачів;

– рівень розвитку внутрішнього середовища (забезпечення ресурсами, фінансово-економічний стан підприємства, наявніть кадрів високої кваліфкації);

– високий рівень конкуренції продукції легкої промисловості на ринку.

Господарський механізм підприємства легкої промисловості, яке функціонує на основі інноваційного підходу, має вирішувати ряд завдань, що забезпечить ефективний розвиток підприємства, зростання його конкурентоспроможності:

– постійне оновлення номенклатури продукції та підвищення її якісних властивостей;

– технологічне і структурне удосконалення виробництва для розширення виробництва конкурентоспроможної продукції;

– підвищення ефективності виробничої і збутової діяльності за рахунок зростання продуктивності праці і зниження всіх видів витрат;

– формування і реалізація стратегії розвитку підприємства на основі впровадження найперспективніших досягнень техніки і технології;

– узгодження діяльності всіх підрозділів підприємства в інноваційному процесі.

Механізм інноваційного розвитку підприємства легкої промисловості має забезпечувати виконання ряду функцій (табл. 3). При управлінні інноваційною діяльністю необхідно враховувати потенційні можливості інновації.

 

Таблиця 3.

Функції механізму інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості

Джерело: складено автором за [9, с. 105; 12, с. 89; 15, с. 520-522]

 

А також ресурсні можливості підприємства щодо впровадження інновацій, що потребує економічного обґрунтування їх доцільності, вибір того із альтернативних варіантів, який забезпечить економічний ефект, який суттєво перевищить вкладені у реалізацію ресурси. Ефективність механізму інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості у значній мірі залежить від виваженої державної інноваційної політики, поєднання державних важелів регулювання інноваційної діяльності і розвитку ринкових відносин, створення сприятливого інвестиційного клімату для розширення зовнішніх і внутрішніх інвестицій в оновлення підприємств легкої промисловості, формування пільгової системи оподаткування, що пришвидшило надходження фінансових ресурсів, удосконалення інфраструктурної системи підтримки підприємницької діяльності.

Найважливішим завданням державної інноваційної політики має бути формування узгодженої взаємодії наукових, фінансових установ і виробничих підприємств, системи сприяння розвитку інноваційній діяльності підприємств і поширення інновацій у легкій промисловості.

Державна підтримка інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості може здійснюватися шляхом прямого фінансування (система пільгового кредитування, оподаткування, митного обкладення, грантів тощо) і непрямого (надання повністю чи частково безоплатних послуг в інфраструктурній, інформаційній, правовій та інших сферах). Законом України «Про інноваційну діяльність», державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється у таких напрямах:

– визначення та підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;

– формування та реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих програм;

– створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки й стимулювання інноваційної діяльності;

– фінансова підтримка виконання інноваційних проектів;

– встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності;

– підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури [8].

Комплексне узгодження правового, економічного і фінансового напрямків державного регулювання сприятиме зростанню інноваційної активності підприємств легкої промисловості, і як наслідок, підвищенню ефективності їх діяльності та конкурентоспроможності. На рис. 1 представлено концептуальну модель інноваційного розвитку господарського механізму підприємства легкої промисловості.

Формування інноваційного розвитку господарського механізму відповідно до запропонованої концептуальної моделі прийняття управлінських рішень, адекватних змінам зовнішнього і внутрішнього середовищ, зростання конкурентоспроможності продукції та ефективності діяльності підприємства легкої промисловості.

 

 

Рис. 1. Концептуальна модель інноваційного розвитку господарського механізму підприємства легкої промисловості

 (побудовано автором)

 

Розвиток господарської діяльності підприємств легкої промисловості супроводжується розширенням та ускладненням технологічних, постачальницьких, збутових та інших видів взаємозв’язків, створенням нових структурних об’єднань різних типів.

Вивчення наукової літератури з питань інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості дає можливість зробити висновок, що перспективною формою, яка сприяє активізації інноваційної діяльності, є створення кластерних структур на рівні регіону, тобто об’єднання наукових досліджень, проектних розробок і виробництва у єдиний інноваційний комплекс. Формування кластерних структур забезпечує найбільш повне врахування галузевих і територіальних особливостей діяльності підприємств, моніторинг сучасних досягнень зарубіжних і вітчизняних науковців у даній галузі, можливість залучення інвестицій на кращих умовах, покращення екологічних параметрів виробництва тощо.

В [14] наводяться ряд обставин, які вказують на доцільність створення кластер них структур у легкій промисловості:

– легка промисловість має значні потенційні можливості для розвитку;

– на багатьох підприємствах через скрутне фінансове становище і роботу за давальницькою сировиною, ліквідовано відділи маркетингу, які призначені для дослідження ринку щодо впровадження інновацій.

– наявність регіонів із тісними технологічними зв'язками на основі регіональної спеціалізації, кваліфікованої робочої сили, наявного споживчого попиту на продукцію та відповідні наукові організації;

– у легкій промисловості більше 80% підприємств є малими підприємствами, для яких кластерна форма організації – можливість вижити за умов відкритих ринків;

– наявність проблем з фінансуванням інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості, які можуть бути вирішені в межах кластера;

– розвиток міжнародної економічної інтеграції призвів до посилення конкуренції, поглиблення інтеграційних зв'язків, застосування кластерного підходу сприятиме досягненню більшого взаєморозуміння з лідерами світового бізнесу.

До складу кластера можуть входити різні організації: виробничі підприємства, науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади, органи стандартизації, метрології та сертифікації, торгівельні об’єднання, фінансові-кредитні установи, постачальники, органи влади центрального та місцевого рівнів.

Для ефективного управління діяльністю кластера формується координаційний орган, до складу якого входять представники учасників кластеру, наділені рівними правами у прийнятті управлінських рішень щодо напрямів розвитку функціонування кластеру.

Виробничим підприємствам участь у кластерній структурі надає:

- можливість розвинутого інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень щодо різних напрямків діяльності;

- розширення можливих джерел фінансування інноваційного розвитку, доступу до ринків збуту;

- скорочення тривалості впровадження нових технологій;

- підвищення конкурентоспроможності продукції;

- покращення матеріально-технічного забезпечення виробництва;

- можливість отримання необхідних юридичних консультацій щодо здійснення господарської діяльності.

Основними характеристиками кластерів є:

– кластери формуються в межах однієї географічної території;

– кластери формуються для реалізації діяльності одного галузевого направлення;

– кластер включає не тільки виробничі підприємства, а і органи місцевої влади, інжинірингові і консалтингові компанії, кредитні організації, наукові-дослідні установи, вищі навчальні заклади;

– учасники кластера взаємодіють з метою підвищення конкурентоспроможності та економічного зростання на основі впровадження інноваційних технологій;

– функціонування кластерів розраховані на довгострокову перспективу;

– здійснюють активну інноваційну діяльність: впровадження технологічних продуктових, ринкових або організаційних інновацій [3, с. 89; 13].

На думку аналітиків розвиток кластерних структур в Україні ускладнюють такі чинники:

– недосконалість чинного законодавства для функціонування кластерів;

– відсутність довіри між органами державної влади і бізнесом, а також між окремими компаніями, небажання компаній розкривати та ділитися внутрішньою інформацією через можливість зловживань та виникнення залежності від потужніших партнерів;

– слабкість діючих кластерів через низький рівень конкуренції на внутрішньому ринку, відсутність «агресивних» постачальників та вимогливих споживачів;

– можливість втратити право на одержання підприємством пільг та дотацій при будь-яких організаційних чи виробничих змінах (у т.ч. при входженні до кластеру);

– «відірваність» науки та освіти від виробництва: сільгосппідприємства не виступають замовниками на наукову та інноваційну продукцію, а продукція науково-дослідних установ не знаходить свого покупця серед товаровиробників;

– брак іноземних інвестицій та венчурного капіталу, які є важливим джерелом розвитку кластерів у розвинутих країнах;

– відсутність єдиної систематизованої інформаційної бази про існуючі та потенційні кластери, що перешкоджає створенню у суспільстві розуміння переваг кластерних об’єднань, а також цілісної картини про функціонування та результати діяльності вже існуючих аграрних кластерів в Україні [2, 16].

Науковці вважають найбільш раціональною формою підвищення конкурентоспроможності створення інноваційного кластеру, що передбачає об’єднання виробничих підприємств, науково-дослідних центрів, органів державного управління, забезпечує використання переваг внутрішньофірмової ієрархії та ринкового механізму і сприяє більш швидкому та ефективному розповсюдженню нових технологій, наукових відкриттів [6, с. 586].

Ми вважаємо доцільним створення інноваційного кластеру розвитку легкої промисловості на основі підприємств та організацій Подільського економічного регіону, до складу якого входять три області: Тернопільська, Хмельницька та Вінницька, великого за площею (10 % території країни), сукупністю людей (9 % населення України) із значним виробничим та науковим потенціалом.

Легка промисловість регіону включає такі підгалузі: текстильна, швейна, взуттєва й трикотажна і функціонує як на основі місцевої (шкіра), так і на давальницької сировини (бавовна, шерсть, текстиль, шкіра та ін.). Значна частина продукції легкої промисловості постачається за межі регіону, зокрема у країни СНД, Канаду, Польщу, Угорщину, Румунію, Німеччину та ін.

Текстильна підгалузь регіону представлена підприємствами: один із найбільших на Україні виробників бавовняних тканин – Тернопільське виробниче об'єднання "Текстерно", Кам'янець-Подільська бавовняна фабрика, Кременецька фабрика ватину, Заліщицька фабрика текстильно-художніх виробів, Дунаєвецька і Славутська суконні фабрики, які виготовляють одну шосту частину тканин України.

Швейні підприємства розміщені: у Вінниці (виробничі об'єднання ім. В. Володарського і "Поділля"), Хмельницькому (виробниче об'єднання "Спецодяг"), Тернополі, Чорткові, Кам'янець-Подільському, Могилеві-Подільському, Гайсині, Хмільнику, Козятині тощо.

Взуттєва промисловість розташована у Вінниці, Тернополі, Хмельницькому, Теребовлі, Тульчині. Великий завод штучної шкіри функціонує у Тернополі. Виробництво шкіряно-галантерейних виробів розміщено у Тернополі, Хмельницькому, Заложцях, Вишнівцях.

Трикотажні фабрики є у Вінниці, Хмельницькому, Тернополі, Кам'янці-Подільському, хутрове виробництво – у Жмеринці [11, с. 420].

Ядром інноваційного кластеру розвитку легкої промисловості Подільського економічного регіону може бути науковий парк, створений на базі Хмельницького національного аграрного університету (ХНУ), до складу наукового парку мають бути включені наукові і навчальні заклади регіону відповідного профілю, зокрема Вінницький інститут конструювання одягу та підприємництва.

Ми вважаємо, що оскільки на території Подільського економічного регіону функціонує значна кількість підприємств легкої промисловості і виробників сировини, для підвищення оперативності взаємозв’язків між членами кластеру доцільно сформувати виробничі підкластери із врахуванням потреби підприємств у сировині, обсягів виробництва сировини постачальниками, їх географічного розміщення (рис. 2).

 

 

Рис. 2. Структура кластеру підприємств легкої промисловості Подільського економічного регіону

(розроблено автором)

 

На нашу думку, інноваційний кластер має представляти собою об’єднання підприємств легкої промисловості, агропромислових підприємств – виробників сировини, наукового парку, торгівельних закладів, підприємств-постачальників, об'єднаних у єдиний ланцюжок по виробництву, переробці і реалізації продукції легкої промисловості на географічно обмеженій території, в умовах конкурентного середовища з метою підвищення ефективного функціонування та інноваційного розвитку всіх учасників кластера.

При формування виробничих підкластерів може бути використаний метод багатомірного статистичного аналізу, який дає можливість виявляти об'єктивно існуючі, але явно не виражені закономірності, що проявляються у тих чи інших соціально-економічних явищах [1].

На нашу думку, формування кластера забезпечить:

– для підприємств – виробників продукції легкої промисловості: удосконалення структури виробництва і реалізації продукції; збільшення завантаження виробничих потужностей; узгодження вимог виробників до постачальників і дилерів; підвищення якості виготовлюваної продукції і впровадження у виробництво нових видів; зниження витрат на впровадження нових технологій; розширення ринку інжинірингових і консалтингових послуг; розширення доступу до інформації про потреби ринку і просування продукції; зростання можливості до залучення інвестицій і грантів;

– для підприємств – виробників сировини: збільшення продуктивності виробництва; удосконалення технічного і технологічного забезпечення виробництва сировини; оптимізація структури виробництва сировини та ін.

Висновки. На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що забезпечення високої конкурентоспроможності підприємства легкої промисловості можливе за умови формування ефективної системи управління його інноваційним розвитком із врахуванням всіх необхідних вимог і принципів.

Формування кластерів підприємств легкої промисловості сприятиме підвищенню ефективності прийняття управлінських рішень, зростанню конкурентоспроможності та якості продукції, інвестиційної привабливості підприємств галузі, розширенню взаємозв’язків між науково-дослідними установами і виробництвом.

 

Список використаних джерел.

1. Бакум В. В. Особливості формування системи управління регіоном : научное издание / В. В. Бакум // Економіка АПК. – 2007. – № 4. – С. 27-33.

2. Божидарнік Т. В. Cвітовий досвід створення інноваційної інфраструктури / Т. В. Божидарнік, Н. В. Божидарнік // Економічний форум : наук. журн. – Луцьк : РВВ ЛНТУ, 2011. – № 2. – С. 54-61.

3. Войнаренко М. П. Кластери в інституційній економіці : монографія / М. П. Войнаренко. – Хмельницький : ХНУ, 2011. – 502 c.

4. Гаврилко П. П. Фактори інноваційного розвитку промисловості / П. П. Гаврилко, А. В. Колодійчук, В. М. Черторижський // Науковий вісник НЛТУ. – Вип. 21.11 – Львів, 2011. – С. 201-205.

5. Городиський Т. І. Інноваційний потенціал: фактори впливу / Т. І. Городиський // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук.-техн. праць. – Львів: РВВ НЛТУ України, 2007. – Вип. 17.2. – С. 276-284.

6. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: Монографія / за ред. З.С. Варналія. – К. : НІСД, 2007. – 820 с.

7. Заглумина Н. А. Формирование стратегии управления предприятиями в условиях кризиса на основе инновационного подхода / Н. А. Заглумина // Инновационные технологии управления бизнес-кризисами : материалы Всерос. науч.-практ. конф. - Нижегор. гос. техн. ун-т Р. Е. Алексеева.-Н. Новгород, 2010. – С. 108-110.

8. Про інноваційну діяльність [Електронний ресурс] / Закон України від 4 липня 2002 року № 40 – IV  – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40-15. - Назва з екрану.

9. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: Навчальний посібник / С. М. Ілляшенко ; 2-ге вид., перероб. і доп. – Суми : ВТД ”Університетська книга”; К. : Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. – 324 с.

10. Костюк А. К. Інноваційний розвиток підприємств: економічні умови, проблеми та перспективи / А. К. Костюк, К. О. Бояринова // Актуальні проблеми економіки та управління. – 2011. – Вип. 5. – С. 30-33.

11. Менеджмент: теорія і практика : навч. посібн. / А. А. Мазаракі, Г. Є. Мошек, Л. А. Гомба, І. К. Погодаєв. Ю. В. Поканєвич. А. В. Семенчук; за заг. ред. канд. екон. наук, проф. Г. Є. Мошека. – К. : Атака, 2007. – 584 с.

12. Механізми підвищення конкурентного потенціалу промислових підприємств : монографія / за наук. ред. д-ра екон. наук, проф. В. М. Нижника, канд. екон. наук, доц. М. В. Ніколайчука. – Хмельницький : ХНУ, 2013. – 347 с.

13. Полозова Т. В. Сутність організаційно-економічного механізму функціонування підприємств промисловості / Т. В. Полозова, Ю. В. Овсюченко // Вісник МСУ = Vesntnik VSU . - (Економічні науки). –Том VIII. – 2005. – №1-2. – С. 63-65.

14. Сіренко К. Ю. Перспективи розвитку інноваційної діяльності легкої промисловості України // Інноваційна економіка. – 2012. – № 9 (35). – С. 60-67.

15. Скібіцький О. М. Антикризовий менеджмент: Навч. посібник / О. М. Скібіцький – К. : Центр учбової літератури, 2009 – 568 с.

16. Собкевич О. Щодо державної політики підтримки розвитку аграрних кластерів в Україні. Аналітична записка [Електронний ресурс] / О. Собкевич, В. Русан, А. Юрченко. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/760/. - Назва з екрану.

17. Супрун О. М. Господарський механізм у розвитку та регулюванні економіки / О.М. Супрун // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2011. – № 1. – С. 122-124.

 

References.

1. Bakum, V. V. (2007), “Features of formation of system of region: scientific publications”, Ekonomika APK, vol. 4, pp. 27-33.

2. Bozhydarnik, T. V. (2011), “Worldwide experience of innovation infrastructure”, Ekonomichnyy forum, RVV LNTU, Luts'k, Ukraine, vol. 2, pp. 54-61.

3. Voynarenko, M. P. (2011), Klastery v instytutsiyniy ekonomitsi : monohrafiya [Clusters institutional economics: monograph], HNU, Khmel'nyts'kyy, Ukraine.

4. Havrylko, P. P. Kolodiychuk, A. V. and Chertoryzhs'kyy, V. M. (2011), “Factors innovative development of industry”, Naukovyy visnyk NLTU, L'viv, Ukraine, vol. 21.11, pp. 201-205.

5. Horodys'kyy, T. I. (2007), “Innovation potential: factors of influence”, Naukovyy visnyk NLTU Ukrayiny: zbirka naukovo-tekhnichnykh prats', RVV NLTU Ukrayiny, L'viv, Ukraine, vol. 17.2., pp. 276-284.

6. Varnaliy, Z. S. (Eds.) (2007),  Derzhavna rehional'na polityka Ukrayiny: osoblyvosti ta stratehichni priorytety: Monohrafiya [State Regional Policy of Ukraine: features and strategic priorities: Monograph], NISD, Kyiv, Ukraine.

7. Zahlumyna, N. A. (2010), “Formation enterprise management strategy in terms crisis based on Innovatively podhoda”, Materialy Vserosijs'koj nauchno-prakticheskoj konferencii [Innovative technology for managing business crisis], Nizhegorodskij gosudarstvennyj tehnicheskij un-t R. E. Alekseeva, N. Novgorod, Russia, pp. 108-110.

8. The Verkhovna Rada of Ukraine (2002), The Law of Ukraine “On innovation”, available at: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/40-15 (Accessed 29 August 2015).

9. Illyashenko, S. M. (2005),  Upravlinnya innovatsiynym rozvytkom: Navchal'nyy posibnyk [Management of innovation development: Textbook], Universytet·s'ka knyha, Sumy, Ukraine.

10. Kostyuk, A. K. and Boyarynova, K. O. (2011), “Innovative development of the company: economic conditions, problems and prospects”, Aktual'ni problemy ekonomiky ta upravlinnya, vol. 5, pp. 30-33.

11. Moshek, H. Ye. (Eds.). (2007), Menedzhment: teoriya i praktyka : navchal'nyy posibnyk [Management: Theory and Practice: Textbook], Ataka, Kyiv, Ukraine.

12. Nyzhnyk, V. M. and Nikolaychuk, M. V. (Eds.). (2013), Mekhanizmy pidvyshchennya konkurentnoho potentsialu promyslovykh pidpryyemstv: monohrafiya [Mechanisms improve the competitive potential of industrial enterprises: monograph], HNU, Khmel'nyts'kyy, Ukraine.

13. Polozova, T. V. and Ovsyuchenko, Yu. V. (2005), “The essence of organizational and economic mechanism of functioning of industrial enterprises”, Visnyk MSU, vol. 2(1-2), pp. 63-65.

14. Sirenko, K. Yu. (2012), “Prospects for innovation light industry of Ukraine”, Innovatsiyna ekonomika, vol. 9(35), pp. 60-67.

15. Skibits'kyy, O. M. (2009), Antykryzovyy menedzhment: Navch. posibnyk [Crisis Management: Textbook], TSUL, Kyiv, Ukraine.

16. Sobkevych O., “ As for public policies that support the development of agricultural clusters in Ukraine. Policy Brief”, available at: http://www.niss.gov.ua/articles/760/, (Accessed 20 Aug 2015).

17. Suprun, O. M. (2011), “The economic mechanism in the development and regulation of the economy”, Visnyk Poltavs'koyi derzhavnoyi ahrarnoyi akademiyi, vol. 1, pp. 122-124.

 

Стаття надійшла до редакції 20.08.2015 р