Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК: 005.334:336.717

 

О. О. Павлюк,

кандидат економічних наук, доцент,

ДВНЗ Київський Національний Університет імені В. Гетьмана

 

ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИМ ОПЕРАЦІЙНИМ РИЗИКОМ

 

O. O. Pavliuk,

Candidate of Economic Sciences, Associate Professor,

Kyiv National Economic University named after V. Hetman

 

ESSENTIALS ON BANKING OPERATION RISK MANAGEMENT

 

Керівні органи відіграють ключову роль в створенні ефективної системи ризик-менеджменту. Органи нагляду, контролю та управління в межах своїх відповідних обов’язків та відповідальності повинні встановлювати загальні умови функціонування такої системи та здійснювати нагляд за її роботою. А також перевіряти її загальну функціональність та відповідність нормативним вимогам. Особлива увага повинна приділятися процесам, функціям та іншим аспектам, які беруть участь в розрахунку вимог капіталу.

Банкам слід здійснювати облік подій, які відбуваються не часто, але несуть за собою великі втрати, а також ідентифікувати різні форми та способи в які можуть матеріалізуватися ризики. Ці ризики залежать від специфіки організації роботи банків. Банки повинні оцінювати операційні ризики, які пов’язані з впровадженням нових продуктів, видів діяльності, процесів та систем.

 

The governing bodies play a key role in establishing an effective and efficient operational risk management. The supervisory, management and control bodies, each within the scope of its respective duties and responsibilities, shall establish the general framework of the system, shall be responsible for its implementation, shall supervise its operation and shall verify its overall functionality and compliance with regulatory requirements. Specific attention shall be paid to the processes, functions and other aspects involved in the calculation of the capital requirement.

Banks shall take specific account of infrequent yet severe loss events, and shall identify the various forms and manners in which operational risks may materialize, having regard to their specific organizational and operational characteristics. Banks shall assess the operational risks associated with the introduction of new products, activities, processes and systems.

 

Ключові слова: ризик – менеджмент, банківський нагляд, управління операційним ризиком, вимоги до капіталу, Базельська угода.

 

Keywords: risk-management,  bank supervision, operation risk management, capital requirements, Basel 2.

 

 

Постановка проблеми.

Новий  підхід в регулюванні банківської діяльності, якій базується на новій переглянутій системі правил і стимулів, дає можливість більш ефективного досягнення цілей пруденційного нагляду. Це в свою чергу забезпечує  більш точне вимірювання більш широкого спектру ризиків і гарантує, що вимоги до капіталу будуть більш тісно пов'язані з фактичним ступенем ризику кожного посередника. Крім того такий підхід є стимулом для банків, щоб поліпшити їх методи управління і методи вимірювання ризиків, у тому числі можливо для прийняття рішення про скорочення  розмірів капіталу яке вони зобов'язані провести. Нова система також забезпечує більше конкурентне поле діяльності банків, завдяки розширенню діяльності і гармонізації  їх методів,  підвищує роль ринкової дисципліни  та формулює  конкретні вимоги щодо розкриття інформації.

Таким чином, поліпшені правила регулювання банківської діяльності також дають потенційні вигоди для суб’єктів які діють опосередковано на фінансових ринках (підприємств, індивідуальних вкладників, інвесторів, тощо), завдяки тому що ці нові правила впливають на підвищення ефективності та на конкуренцію в банківській системі. Тому, актуальним є дослідження рекомендацій Безель 2 та імплементація передових методів оцінки ризиків, які запроваджують міжнародні банки.

Аналіз останніх джерел та публікацій.

Докорінні зміни економіки України в останні десятиліття довели доцільність використання й оцінки економічного ризику та були усвідомлені вченими та керівниками різних рівнів управління країни. Зарубіжні наукові розробки щодо прикладних статистичних методів моніторингу фінансових ринків та дослідження економічних ризиків належать  західним аналітикам-практикам, зокрема: Thomas A.Meyers, Robert W.Colby, John J.Murphy. В їх роботах системно обґрунтовано роль фінансових ризиків, закладено основи дискретності, волатильності ринку та моделювання ризику. Дослідження різних аспектів економічних ризиків представлено в роботах В.В. Вітлінського[2;3], О.В. Васюренка., С.В. Міщенка, В.І. Мунтіяна. Заслуговують на першочергову увагу матеріали Базельського комітету[1]  та Директиви Європейського Союзу[5;6] щодо рекомендацій по запровадженню міжнародних стандартів адекватності капіталу. Зокрема Базель 2 [1] про капітал вимагає від банків здійснювати відрахування на капітал під операційний ризик. Тому банки готують проекти по операційному ризику, які відповідають Базель 2, здійснюють управління ризиками а також моніторинг заходів щодо обмеження ризиків.

Необхідно відзначити видатні досягнення української (київської) школи в теорії та моделюванні ризику на чолі з такими вченими як В.В. Вітлінський, та його численними учнями. Вчені цієї школи вносять суттєвий вклад як у методологічні питання щодо теорії ризику та невизначеності, так і стосовно його інструментарію. Слід також зауважити, що банки також мають свої потужні дослідницькі можливості з приводу методик, математичних моделей та програмно-методичних комплексів. Тому їх напрацювання в ризик –менеджменті також заслуговує на увагу.

Основними завданнями дослідження є аналіз нових міжнародних пруденційних вимог, визначення основних напрямків політики та управління операційними ризиками та дослідження основних методів розрахунку капіталу під операційний ризик.

Виклад основного матеріалу.

Основні критерії, які лежать в основі діяльності банків викладено у Міжнародній конвергенції вимірювання капіталу та стандартів капіталу, яка опублікована Базельським комітетом по банківському нагляду в червні 2006 року(так звана Нова Базельська угода або Базель 2)[1], а також у Директивах 2006/48/EC та 2006/49/EC від 14 червня 2006 року[5;6] і стосуються здійснення діяльності як кредитних установ так і достатності капіталу інвестиційних компаній та кредитних організацій. Згідно з цими документами, основа нагляду складається з трьох основних стовпів. Перший стовп характеризує основні вимоги до капіталу задля підтримки ризиків, які характерні для банківської та фінансової діяльності ( кредитний ризик, ризик контрагента , ринковий ризик і операційний ризик). Для цього правила надають методики для обрахунку вимог капіталу, показуючи різні рівні складності в підходах до вимірювання та в організаційних і контрольних вимогах.

Другий стовп містить вимоги від банків вживати процеси і стратегії управління для оцінки існуючої та майбутньої  достатності капіталу, а також завдання наглядовим органам в забезпеченні надійності й узгодженості результатів в провадженні цих стратегій, а також вживати відповідні корегуючи заходи. Третій стовп являє  собою вимоги, які стосуються достатності капіталу, схильності до ризику та загальні риси в реалізації банками систем ризик менеджменту та контролю.

Правила складаються з  найпростіших і найбільш легкореалізованих варіантів регулювання, які підпорядковуються основним цілям регулювання. Це забезпечується детальним викладенням основних положень в контексті трьох основних стовпів сучасного регулювання для банків з різною структурою. Наприклад, невеликі банки з менш складною організаційною структурою можуть обрати менш складні методики для виконання. Тобто правила просто описують методології, о не встановлюють обмеження на свободу вибору банків.

Правила регулювання  зміцнюють зв'язок між вимогами до капіталу та організаційними аспектами банків , використовуючи синергію в управлінні банками і в оцінках та діях наглядових органів. Керівні органи банків відіграють ключову роль в галузі управління ризиками і їх контролю . Вони, зокрема, повинні розвивати ризик стратегії та політики управління, перевіряти їх ефективність на тривалий час, окреслювати обов'язки і відповідальність різних корпоративних функцій як окремих підрозділів так і в цілому в банку і таким чином бути переконаними, що всі ризики на які може наражатися банк можуть бути адекватно покриті. Основним завданням керівних органів є активізація участі банківських працівників в процесах управління банком та підвищення їх обізнаності в питаннях які пов’язані з управлінням ризиками та контролем. Тому кожному виду ризиків в правилах присвячено певні організаційні та контрольні заходи, які повинні прийняти банки. У зв'язку з цим, конкретні питання, які пов'язані з кожним типом ризику набувають все більшого значення. Ці заходи є частиною більш загальної стратегії регулювання банків , організації та системи внутрішнього контролю, яка прагне забезпечити ефективне та інтегроване управління. Більш детальніше загальна стратегія внутрішньої оцінки ризиків слугує для розрахунку достатності капіталу. Тому ефективне використання таких систем в банківських операцій в цілях нагляду капіталу є умовою для їх визнання та  інтеграції.

Правила застосовуються до групи банків на консолідованому рівні, а не до кожного окремого банку. Це означає, що всі трансакції, активи, пасиви розглядаються єдино на рівні групи, як один єдиний банк. Законодавство певної країни встановлює критерії приєднання банків до групи. Наприклад, банк Італії встановлює критерії та конфігурацію групи. Головною особливістю є те, що вся група повинна відповідати певним критеріям, хоча окремі банки, які належать до групи можуть ці критерії не виконувати.

Особлива увага в правилах приділяється операційному ризику. Операційний ризик визначається як ризик збитків внаслідок допущення помилок, порушень, шкоди, спричиненим внутрішнім процесами чи системами або спричиненими зовнішніми подіями. Операційними є події, які є результатом невідповідних чи помилкових внутрішніх процесів, дій персоналу та систем або результатом системних та інших зовнішніх подій: внутрішнє чи зовнішнє шахрайство, кадрова політика та безпека праці, скарги клієнтів. Практика надання банківських послуг, штрафи та санкції за порушення пруденційних вимог, а також шкода, яка завдана матеріальним активам компанії, руйнування та проблеми в роботі систем, управління процесом. Угода про капітал вимагає від банків здійснювати відрахування на капітал під операційний ризик. Банкам також дозволяється застосовувати внутрішню модель для розрахунку вимог до капіталу під операційний ризик, якщо вони відповідають спеціальним наглядовим вимогам. Аналіз основних документів та директив показує, що правила встановлюють сферу відповідальності ради директорів як материнської компанії так і дочірніх установ, що включають такі основні напрямки:

- Стратегії, політику та інвестиції для впровадження систем контролю та оцінки операційного ризику,

- Відповідність систем контролю, оцінки та обмеження операційного ризику регулятивним нормам,

- Зрозумілість та обґрунтованість систем, що використовуються для контролю, оцінки та обмеження операційного ризику,

- Розвиток систем контролю та оцінки операційного ризику відповідно до змін в уразливості до ризику.

Згідно до цих основних напрямків, банки встановлюють правила управління цим ризиком. Так, основою управління операційним ризиком, що визначено банком Італії є сукупність політик та процедур, які призначені для контролю, оцінки та обмеження операційного ризику на рівні групи (мова йде про міжнародний банк) та контрольованих установ.

Політика управління операційним ризиком – це загальні принципи, які застосовуються до всіх компаній групи. Відповідно до них Рада директорів кожної юридичної особи (компанії) має бути обізнана про основні аспекти операційного ризику юридичної особи та є відповідальною за погодження всіх суттєвих аспектів управління операційним ризиком, включаючи нормативні правила з управління операційним ризиком, призначення функціонального відповідального за впровадження та контроль операційного ризику, періодичність та зміст звітності щодо ризиків. Рада директорів має погодити внутрішню систему політик та процедур у відповідності з тими, що діють у межах групи, впроваджуючи процеси, які необхідні для моніторингу ризику на постійній основі.

 Згідно до нових правил підрозділ управління операційним ризиком міжнародного банку має специфічні повноваження з управління, підтримки та моніторингу впровадження відповідних політик,    процедур компаніями, які входять до відповідної групи. Організація взаємодії між  регулюється функціональними підрозділами з управління операційним ризиком Материнської компанії міжнародного банку та юридичних осіб у Правилах управління операційним ризиком Групи. Порядок взаємодії між  Радою директорів, менеджментом, підрозділами з управління операційним ризиком (наприклад, Комітет з управління ризиком, Комітет з управління операційним ризиком, служба внутрішнього аудиту) регламентується у Правилах управління операційним ризиком групи.

Материнська компанія встановлює основні правила управління операційним ризиком, що регулюють процес взаємодії між материнською компанією та юридичними особами. материнська компанія забезпечує координацію діяльності окремих компаній за допомогою системи управління, що базується на концепції рівня компетенції через функціональні зв’язки між структурою Материнської компанії та організаційною структурою юридичних осіб.

Згідно до нових правил (Базель2) розрахунок капіталу також може здійснюватися за трьома методиками. Це: базовий індикативний підхід (Basic Indicator Approach, BIA), стандартизований підхід (standardized approach), розвинутий підхід (Advanced Measurement Approach, AMA).

Згідно до першого методу BIA розмір операційного ризику (середнє значення) можна оцінити шляхом множення чистого доходу банку за рік на коефіцієнт, якій дорівнює 15%. Такий розрахунок здійснюють  для трьох останніх років, а потім знаходять середню. Це означає, що банки повинні підтримувати капітал під операційний ризик, якій дорівнює середньому показнику за попередні 3 роки, якій виражається в фіксованих процентах (позначається альфа) позитивного щорічного валового доходу.

Другий підхід характеризується поділом банківської діяльності на 8 бізнес –ліній: корпоративне фінансування, торгівля та продаж, роздрібні банківські операції, платежі та розрахунки, агентські послуги, управління активами та роздрібні брокерські послуги. Валовий дохід слугує показником операцій і очікуваного розміру операційних ризиків в межах кожної з цих бізнес-ліній. Вимоги до капіталу для бізнес – ліній розраховуються шляхом множення валових доходів на фактор (позначається бета), якій присвоюють певній бізнес-лінії. Бета слугує показником загальногалузевого співвідношення між операційними збитками та загальним рівнем валового доходу для певної бізнес-лінії. Загальна сума вимог до капіталу розраховується як середня за три роки простого сумування вимог до регуляторного капіталу до кожної з бізнес-ліній за кожний рік.

Третій підхід характеризується тим, що банки можуть розробляти власні методи розрахунку капіталу під операційний ризик. Він базується на моделюванні даних про фактично понесені операційні збитки у поєднання з даними по зовнішніх інцидентах та іншими елементами, такими як сценарний аналіз та ризик-індикатори. Механізм алокації капіталу будується на розрахунку індивідуальних вимог до капіталу під операційний ризик компаній які належать до певної групи.

Згідно до цього методу аналіз складається з чотирьох основних блоків:

- аналіз внутрішньої бази даних втрат банку за операційним ризиком (internal loss data). При цьому банки відслідковують дані про кредитні випадки для емпіричної оцінки ризиків, для перевірки вихідних елементів та результатів банківської системи оцінки ризику або в якості пов’язуючого елемента між реальними збитками та рішеннями в галузі управління та контролю над ризиками;

- аналіз зовнішніх даних про інциденти, які пов’язані з операційними ризиками. Такі дані повинні включати дані про реальні суми збитків, інформацію про кількість ділових операцій в галузі або регіоні, де відбувалися збитки, інформацію про причини та обставини подій, які викликали ці збитки, або іншу інформацію, яка б допомагала оцінити актуальність цих подій для інших банків;

- сценарний аналіз. Банк повинен використовувати такий аналіз професійного обґрунтування в поєднанні з зовнішніми даними для оцінки своєї вразливості щодо подій, які можуть викликати значні втрати. Сценарний аналіз повинен використовуватися для оцінки впливу відхилень від кореляційних припущень, які вбудовані в механізми банківського виміру операційного ризику;

- аналіз бізнес середовища. Банківська методологія консолідованої оцінки ризиків повинна враховувати основні фактори і характеристики ділового середовища і систем внутрішнього контролю, які можуть вплинути на операційний ризик. Врахування цих факторів зробить банківську оцінку ризиків більш прогнозною. Таким факторам слід присвоювати кількісні показники, які можуть бути перевірені. Чуттєвість банківських оцінок ризиків до змін факторів та відносні ваги різних факторів повинні бути добре аргументовані.

Управління операційним ризиком передбачає реінжиніринг процесу. Це означає, що виявлені ризики можуть бути знижені шляхом перегляду процесу чи навіть аутсорсингу.

Необхідним є також регулярне тестування планів безперервності бізнесу, що забезпечуватиме управління операційним ризиком у випадку значної перерви при наданні відповідних послуг.

Спеціальні страхові поліси з урахуванням допустимих франшиз та лімітів також можуть компенсувати вплив операційних ризиків.

Комітет з управління ризиками (чи інші органи відповідно до місцевих норм банківського регулювання) здійснює розгляд операційних ризиків, які виявлені Підрозділом з управління операційними ризиками спільно з іншими підрозділами компанії, яка належить до групи, які здійснюють щоденний контроль операційних ризиків. Комітет з управління ризиками пропонує та здійснює моніторинг заходів щодо обмеження ризиків.

 Враховуючи інтеграційні процеси, які відбуваються в міжнародному банківському менеджменті, особливо в країнах Європейського Союзу, правила регулювання діяльності банків також регламентують координацію та співпрацю між світовими наглядовими органами та суб’єктами, які підлягають нагляду в питаннях підвищення ефективності управління.

У відповідності до такої політики у міжнародномі банківському менеджменті, провідні банки країн ЄС укладають угоди про співпрацю з компетентними контролюючими органами Європейського Союзу та з транснаціональними банками.

Нагляд та регулювання в банківський системі України є слабким по відношенню до міжнародних стандартів, потребує детального дослідження сучасних методик Базельського комітету, а також міжнародних банків, які вже застосовують передові методи оцінки та дослідження операційних ризиків.

Висновки з даного дослідження:

1. Кожний національний банківський наглядовий орган при розробці графіка імплементації Базельської угоди повинен оцінювати його переваги в контексті національної банківської системи;

2. У сучасних умовах концептуальні питання управління ризиками слід розглядати через призму методологічних розробок, прийнятих міжнародним банківським співтовариством в Базельських угодах. Максимально враховані коментарі та доповнення банкірів різних країн втілені в документі “Базель-II”, який доповнив попередні редакції Угоди – Базель I;

3. В ході своєї діяльності банки стикаються з різними видами ризиків, які відрізняються між собою по місцю і часу виникнення, сукупності зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на їх рівень, за способом аналізу і методами їх оцінювання. Серед них особливе місце належить операційному ризику;

4. Критерій поступовості є елементом внутрішнього регулювання країнами-членами ЄС гармонізованих правил, встановлених для захисту від концентрації ризиків. Критерій поступовості відрізняє режими банківського регулювання Європи від цих режимів в Японії і США. Причинами цієї відмінності є різний вплив на моделі взаємовідносин між банками та компаніями; розвиток нових типів операцій разом з подальшим впливом процесів глобалізації ринків та зростаючої конкуренції;

5. Починаючи з 1990-х років, особливо після введення Базель 2 на фінансових ринках відбувається швидка еволюція та широке прийняття моделей для оцінки кредитного, ринкового та операційного ризиків. Банки інвестували час, кошти та ресурси для удосконалення своїх даних та можливості до їх доступності, своїх моделей ризику, а також свої внутрішні процеси. Ті банки, які застосували всі положення Базель 2 зрозуміли, що інвестування в покращення процесу управління ризиками є конкурентною перевагою. І така стратегія сьогодні дає відповідні результати;

6. Правила регулювання складаються з модульної системи правил розрахунку вимог капіталу, які включають в себе кращі практики, розроблені банками в методології ризик-менеджменту. Основним принципом побудови банківської системи є принцип пропорційності, згідно якого правила враховують різноманітність банків за розміром , складністю та іншими особливостями , що встановлює різні правила  у відповідності з конкретними характеристиками кожного посередника . Завданням  регулювання є прагнення уникнути надмірно наказового підходу, тому  загальні принципи доповнені рекомендаціями щодо застосування  за прийнятною практикою, яка широко використовується в банках. В Україні регулююча база повинна мати поступовий підхід : кожен банк може прийняти різні методи для кожного типу діяльності та здійснити впровадження більш просунутих методик з часом. Загалом, прийняття цих принципів та критеріїв забезпечує гнучкість в застосуванні і знижує навантаження.

Отже, тема дослідження є дуже цікавою та заслуговує на подальший аналіз, тому може бути предметом моїх майбутніх досліджень.

 

Література.

1. Базельский комитет банковского надзора, Международная конвергенция измерения капитала и стандартов капитала.[Електроний ресурс]. Режим доступу: www.bis.org.

2. Вітлінський В.В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику/В.В.Вітлінський.-К.:ДеміУР, 2007.-212с.

3. Вітлінський В.В. Ризикологія в зовнішньоекономічній діяльності: навч. посіб./В.В.Вітлінський, Г.І. Великоіваненко, Л.Л.Маханець.-К.:КНЕУ,2008.-432с.

4. Directives 2006/48/EC of the European Parliament and of the Council of 14 June 2006 relating to the taking up pursuit of the business of credit institutions. [Електронний ресурс]. Режим доступу:ec. europa.eu/ finance/bank/ regcapital/ index_en.htm.

5. Directives 2006/48/EC of the European Parliament and of the Council of 14 June 2006 on the capital adequacy investment firms and credit institutions. [Електронний ресурс]. Режим доступу: ec.europa. eu/finance/bank/regcapital/index_en.htm.

6. Закон України “Про банки і банківську діяльність”.[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2121-14

7. Турбанов А. Банковское дело. Операции, технологии, управление/Александр Турбанов, Александр Тютюнник.-М.:Альпина Паблишерз, 2010.-682с.

8. Saunders A. Financial institutions management/Antony Saunders, Marcia Millon  Cornnett.-New York.:Mc Graw-Hill,2008.-862p.

9. Heffernan S. Modern banking/Shelagh Heffernan.-London.:Wiley,2005.-716p.

 

References.

1. The official site of Basel Committee on Banking Supervision (2006), “International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards: A Revised Framework (Comprehensive Version: June 2006)” available at:  http://www.bis.org/publ/bcbs128.htm (Accessed 15 December 2015).

2. Vitlins'kyj, V.V. (1996), Analiz, otsinka i modeliuvannia ekonomichnoho ryzyku [Analysis, evaluation and modelling of economic risk], Demiur, Kiev, Ukraine.

3. Vitlins'kyj, V.V. Velykoivanenko, H.I. and Makhanets', L.L. (2008), Ryzykolohiia v zovnishn'oekonomichnij diial'nosti: navch. posib.[Risikology at foreign economic activity: textbook], KNEU, Kiev, Ukraine.

4. The official site of European Commission (2006), “Directive 2006/48/EC of the European Parliament and of the Council of 14 June 2006 relating to the taking up and pursuit of the business of credit institutions (recast)”, available at:  http://ec.europa.eu/ finance/bank/ regcapital/ index_en.htm (Accessed 15 December 2015)

5. The official site of European Commission (2006) “Directive 2006/49/EC of the European Parliament and of the Council of 14 June 2006 on the capital adequacy of investment firms and credit institutions (recast)”, available at:  http://ec.europa.eu/ finance/bank/ regcapital/ index_en.htm (Accessed 15 December 2015)

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (2015), The Law of Ukraine “On banks and banking activity” available at:  http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 (Accessed 15 December 2015)

7. Turbanov, A. and Tiutiunnyk, A. (2010), Bankovskoe delo. Operatsyy, tekhnolohyy, upravlenye” [Banking business. Operations, technology, management], Al'pyna Pablysherz, Moskva, Rosiia

8. Saunders, A. and Cornnett, M.M. (2008), Financial institutions management, Irwin/McGraw-Hill, New York, USA

9. Heffernan, S.( 2005), Modern banking, Wiley, London, UK

 

Стаття надійшла до редакції 18.12.2015 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"