Українською | English

BACKMAIN


УДК 378.4:658

 

Д. А. Глухова,

к .е. н., доцент, доцент кафедри міжнародного бізнесу

Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ

 

ІСТОРИЧНА ГЕНЕНЗА АГАРАНОЇ ПОЛІТИКИ В КРАЇНАХ ЄС

 

D. A. Glukhovа,

Ph.D., Associate Professor of International Business Institute of International Relations

of Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv

 

HISTORICAL GENESIS OF AGRICULTURAL POLICY IN THE EU

 

В статті розглядаються основні механізми сучасної аграрної політики ЄС, що дозволяє виявити пріоритетні напрямки ЄАП і визначити можливості їх використання в процесі реформування агропромислового комплексу України. Розглянуто питання становлення єдиної аграрної політики ЄС з конкретизацією основних її механізмів на різних етапах розвитку, здійснено аналіз основних пріоритетів на період до 2020 р.. Зіставлені ключові елементи, властиві процесам реформування аграрного сектора в ЄС і Україні. На основі дослідження основних механізмів сучасної аграрної політики ЄС виявлено умови реалізації окремих пріоритетів в АПК України, найважливішими з яких є збереження та відновлення родючості грунту, боротьба з забрудненням навколишнього середовища, підтримка виробництва в несприятливих сільськогосподарських регіонах, розвиток органічного виробництва. Результати проведеного дослідження дозволяють визначити шляхи подальших перетворень в українському  аграрному секторі.

 

In the article are reviewed the basic mechanisms of modern agricultural policy of the EU reveals EAP priorities and identify their possible use in the process of reforming the agriculture of Ukraine. The question of the formation of a common EU agricultural policy specifying its main mechanisms at different stages of development, the analysis of the main priorities for 2020. Are compared  the key elements of the reform process of the agricultural sector in the EU and Ukraine. Based on the study of the basic mechanisms of the modern EU agricultural policy found conditions for the implementation of certain priorities in agriculture Ukraine, the most important of which is the preservation and restoration of the grant fertility, pollution of the environment, support for agricultural production in disadvantaged regions, development of organic production. The results of the study allow to identify ways to further changes in the Ukrainian agricultural sector.

 

Ключові слова: агропромисловий комплекс, Єдина аграрна політика, реформи, сільськогосподарська політика, стратегія.

 

Keywords: agriculture, Common agricultural policy,  reforms, agricultural policy, strategy.

 

 

Постановка проблеми. Агропромисловий комплекс є однією з найважливіших галузей в глобальній системі світового господарства. Формування Єдиної аграрної політики європейським Союзом є показником комплексності та систематизації регулювання відповідної сфери на регіональному рівні та уніфікації й конвергенції стандартів щодо товарів та послуг у цій сфері. Отже, актуальним постає питання дослідження ґенези агропромислового комплексу ЄС, визначення пріоритетних напрямів його розвитку та імплементація зарубіжного досвіду на національний рівень.

Європейський союз (ЄС) є між регіональним інтеграційним об'єднанням держав з сильними елементами наднаціонального рівня, що проявляються в розробці та проведенні єдиної політики у сферах торгівлі, сільського господарства, транспорту та інших економічних сферах.

Сільське господарство і його продовольчий сектор відіграють життєво важливу роль в Європейському союзі (ЄС), а загальна сільськогосподарська політика (ЄСГП) ЄС формує основи його діяльності в агропромисловому комплексі, продовольчій безпеки та розвитку сільських районів на території Союзу.

ЄАП (єдина аграрна політика) - це стратегічна концепція ЄС, спрямована на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і захист економічних інтересів представників аграрного сектора. ЄАП формується на основі всього Союзу, перш погодивши з урядами окремих держав. Основні принципи ЄАП були затверджені в Римському договорі, який увійшов до дію 1 січня 1958 (Ковальська, 2008). У 38-47 відділі Римського договору були затверджені основні принципи ЄАП, інструменти організації спільного ринку, управлінський регламент, сформульовані основні цілі (Navickas, 2003; Tracy, 1998). Однак тільки в 1962 році були підтверджені принципи та інструменти ЄАП, дійсні досі (Nello, 2008):

- єдиний ринок аграрної продукції (вільна торгівля між членами союзу, узгоджені ціни закупівлі сільськогосподарської продукції);

- преференції співтовариства (переваги і пільги для локальних продуктів, скасування обмежень внутрішньої торгівлі, введення єдиних імпортних тарифів на всій території ЄС);

- фінансова солідарність (ЄАП фінансується на перерозподільчій основі із загального бюджету через Європейський фонд гарантій та орієнтування).

Більше тридцяти років не змінювалася основна мета ЄАП – гарантування закупівельних цін для виробників с.-г. продукції, тим самим підтримуючи стабільний рівень доходів суб'єктів сільського господарства.

Як вже зазначалось,  в  ЄС сільськогосподарська політика визначається рамками єдиної сільськогосподарської політики (Common Agricultural Policy) і спирається на дві концепції. Концепція I служить для регулювання заходів підтримки в рамках Спільного ринку і включає єдину систему виплат (ЄСВ) і систему виплат на одиницю площі культивованої землі (СВКЗ). ЄСВ застосовується замість різних субсидій і служить для відділення підтримки на основі дотримання комплексу стандартних вимог, що пред'являються в сфері природоохоронних заходів, продовольчої безпеки та охорони здоров'я тварин і рослин. СВКЗ являє собою перехідну систему підтримки доходів, пропоновану новим членам з метою сприяння здійсненню прямих виплат.

Ця програма фінансується Європейським фондом сільськогосподарських гарантій (ЄФСГ). Концепція II містить різні заходи спільного фінансування для країн-членів ЄС, такі як агроекологічні програми, виплати для менш сприятливих районів, інвестиційна допомога, і фінансується Європейським сільськогосподарським фондом для розвитку сільських районів (ЄСФРСР). З початку 90-х років ЄСХП зазнала низку найрізноманітніших реформ, а саме:  

- 1992 рік:  Реформи Макшері. Інтервенційні ціни на зерно були знижені на 30 відсотків і були введені компенсаційні виплати. Були збільшені преміальні виплати у тваринництві.

- 1995 рік:  Уругвайський раунд. Прийняття Угоди про сільське господарство. Була проведена тарифікація митних заходів, в результаті яких замість варіюючих  імпортних мит були введені специфічні мита і тарифні квоти, а також були встановлені ліміти для експортних субсидій.

- Порядок денний-2000. Реформи в рамках Порядку денного-2000 переслідували такі цілі, як більша орієнтація на ринок і підвищення рівня конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції. Було продовжено зниження інтервенційних цін на зернові культури та яловичину, а також  була розширена програма заходів щодо розвитку сільських районів.

- 2003 рік:  У ході реформ 2003 відбулися великі зміни, такі як відділення виплат, здійснюваних на цілі підтримки доходів, від виробництва і торгівлі. Була введена концепція «перехресного дотримання», відповідно до якої фермерам необхідно підкорятися певним правилам (сумлінні методи агротехніки, природоохоронні стандарти), з тим, щоб отримати право на підтримку. Була введена система модуляції, що передбачала поступове зниження прямих виплат, з тим, щоб дозволити трансферт коштів з концепції I (Європейський фонд сільськогосподарських гарантій) в концепцію II (Європейський сільськогосподарський фонд для розвитку сільських районів).

- 2008 рік: Програма «Перевірка здоров'я». Механізм утворення інтервенційних цін був ґрунтовно реформований. Наприклад, заходи інтервенції в відношенні свинини були скасовані, а щодо зернових - обмежені; квоти на молоко були переглянуті, але до 2015 року вони були скасовані зовсім; виплата за відведення земель під пар (тимчасовий висновок сільгоспугідь з обороту) була скасована, а всі виплати були об'єднані в рамках ЄСВ.

Велика частина субсидій згідно з концепцією I виплачується у вигляді єдиної виплати, що не вимагає прив'язки до виробництва. Відповідно до ЄСВ (застосовуваної в ЄС) належні виплати встановлювалися на основі даних за минулі роки або на рівні окремих фермерських господарств (історична модель) або регіонів (регіональна модель), а також на основі їх поєднання (змішана модель). Однак виплати, пов'язані з реформою режиму виробництва цукру і режиму виробництва фруктів і овочів, могли вироблятися за даними за минулі роки. В ЄС велика частина виплат на підтримку конкретних товарів об'єднана з 2012 року в єдиний платіж. Разом з тим, держави-члени можуть вводити виплати на підтримку конкретних товарів в якості складової частини програми заходів з охорони здоров'я. Ця програма пропонує їм альтернативу у вигляді використання 10 відсотків їхніх національних бюджетів (максимальні значення) на конкретні цілі в рамках ЄФСГ.

Протягом десятирічного періоду (фази) нові держави-члени можуть поповнювати фонди ЄС додатковими національними прямими виплатами з національних фондів на основі певних меж.

Щодо сучасних вимірів АПК Європейського Союзу, то Міністри сільського господарства країн ЄС схвалили всі параметри узгодженої аграрної політики Євросоюзу на період 2014 - 2020 рр., яка передбачає фінансування відповідного сектору  від 960 млрд. євро. (38 % бюджету ЄС).

На рубежі століття аграрний бюджет Євросоюзу складав  40% всього бюджету ЄС. За сім років європейські фермери отримають допомогу у розмірі 408, 3 млрд. євро. При цьому на субсидії буде витрачено 312, 7 млрд. євро. Це 76,6% всього аграрного бюджету,  23,4%,  або 956 млрд. євро буде виділено на розвиток сільських територій. Отже, метою реформ є акцент на захист екології та більш справедливий розподіл субсидій.

Не менш важливим фактом є формування спільної аграрної політики ЄС та України, діяльність якої визначається 7 – ма напрямами розвитку, а саме:

- забезпечення продовольчої безпеки держави як базової функції аграрного сектору;

- удосконалення земельних відносин з метою формування системи прозорих ефективних та соціально справедливих умов та гарантування прав учасників;

- формування довгострокової мотивації діяльності учасників аграрного ринку через удосконалення фіскальної політики та бюджетної підтримки;

- дерегуляція господарської діяльності, розвиток саморегулювання ринків та адаптації технічного регулювання до міжнародних стандартів та вимог;

- підвищення конкурентоспроможності продукції сільського господарства та продовольства;

- підтримка багатоукладності для ефективно розвитку галузей аграрного сектору економіки з використанням переваг різних укладів (залежно від мотивації виробників);

- раціональне використання природних ресурсів, залучених до господарського процесу в аграрному секторі.

По кожному з приведених напрямів визначені пріоритетні заходи, механізми реалізації яких будуть розкриті при підготовці проекту Програми.

Ключові позиції Стратегії:

- пріоритетна пряма підтримка дрібних товаровиробників та їх об’єднань (кооперативів);

- надання державної підтримки з урахуванням соціально-економічної ролі господарств для сільських громад та дотримання агроекологічних вимог;

- диференціація державної політики щодо великих, середніх та малих господарств;

- застосування спеціального режиму оподаткування відповідно до законодавства; удосконалення системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників;

- створення системи земельної іпотеки та розвитку системи кредитного забезпечення аграрного сектору, в тому числі застосування аграрних розписок та електронних складських свідоцтв;

- державне регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення, розвиток довгострокової оренди;

- делегування частини повноважень щодо регулювання аграрного ринку саморегулівним об’єднанням сільськогосподарських товаровиробників;

- адаптація технічного регулювання безпечності продукції до вимог ЄС;

- підтримка запровадження програм адресної підтримки малозабезпечених категорій населення;

- забезпечення поінформованості всіх учасників продовольчого ринку (моніторинг ринку сільськогосподарської продукції);

- розширення географії та номенклатури товарів експорту;

- створення умов для поглибленої переробки продукції, яка спрямовується на експорт;

- формування дієвої інфраструктури аграрного ринку;

- фінансування інноваційно-інвестиційних проектів на засадах  партнерства держави та бізнесу;

- стимулювання користувача (власника) землі до раціонального використання і охорони земель сільськогосподарського призначення;

- розвиток органічного виробництва та регіональних торгових марок.

Висновок. Адаптація накопичених в ЄС знань і практичних навичок в галузі організаційно-економічних аспектів реалізації Єдиної аграрної політики до національних умов, на наш погляд, дозволить побудувати  власну систему комплексних заходів сталого розвитку сільського господарства. Дослідження механізмів єдиної аграрної політики ЄС сприяє пошуку ефективних напрямів формування української концепції аграрної політики відповідно до глобальних викликів та забезпеченню дієвості Спільної аграрної політики ЄС та України в рамках співробітництва та взаємодопомоги.

 

Література.

1. Волошин Р. Методологія дослідження конкурентоспроможності зерна / Р. Волошин // Галицький економічний вісник.  2009.  № 1.  С. 174-180.

2. Гудзинський О. Д. Регіональні засади забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції / О.Д. Гудзинський, С.М. Судомир // Інноваційна економіка. – 2012. - №10. – 133 с.

3. Основи економічної теорії / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Л.С. Шевченко. – Харків : Право, 2008. – 448 с.

4. UNEP (2011), «Towards a Green Economy: Pathways to Sustainable Development and Poverty Eradication», [Online], available at: http://www.unep.org/greeneconomy.

 

References.

1. Voloshyn, R. (2009), “Research Methodology competitiveness of grain”, Halyts'kyj ekonomichnyj visnyk, vol. 1, pp. 174-180.

2. Hudzyns'kyj, O. D. and Sudomyr, S.M. (2012 ), "Regional principles ensure the competitiveness of agricultural products", Innovatsijna ekonomika, vol.10, p 133.

3.Shevchenko, L.S. (2008), Osnovy ekonomichnoi teorii [Basic economic theory], Pravo,. Kharkiv, Ukraine.

4. UNEP (2014), Towards a Green Economy: Pathways to Sustainable Development and Poverty Eradication”, [Online], available at: http://www.unep.org/greeneconomy (Accessed 28 Oct 2015).

 

Стаття надійшла до редакції 18.11.2015 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"