Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 657.922: 658.274

 

О. В. Гончарук,

к. е. н, доцент кафедри економіки промисловості,

Національна металургійна академія України, м. Дніпропетровськ

 

методи вартісної оцінки потенціалу машин та устаткування

 

O. V. Goncharuk,

PhD of economics, associated professor of the department of  Industrial Economics,

The National Metallurgical Academy of Ukraine, Dnepropetrovsk

 

methods of valuing the potential of machinery and equipment

 

В статті проаналізовано і теоретично узагальнено існуючі методи вартісної оцінки потенціалу діючих машин та устаткування, виявлено їх переваги та недоліки, надано рекомендації щодо доцільності використання у різних випадках проведення оцінки. З’ясовано, що сучасна методологія вартісної оцінки потенціалу машин та устаткування представлена традиційними доходним, витратним та ринковим підходами та менш відомими нетрадиційними - енергетичним та підходом експрес оцінки.

Встановлено, що методи доходного підходу на сучасному етапі його розробки є суттєво обмеженим у використанні в цілях оцінки діючих машин та устаткування. Методи витратного підходу є трудомісткими, проблематичними з точки зору отримання вихідної інформації, оперують вартісними показниками та мають велику кількість значень, прийнятих умовно і нічим не обґрунтованих. Енергетичний підхід та підхід експрес оцінки є практично непридатними.

Доведено, що найбільш об’єктивні результати оцінки можуть забезпечувати методи ринкового підходу – прямого порівняння та розрахунку за питомими ціновими показниками за умови доопрацювання методики в напрямку обґрунтування чинників вартості діючого устаткування та врахування його специфічних галузевих особливостей.

 

The article analyzes and summarizes theoretically existing evaluation methods of working machines and equipment, revealed their strengths and weaknesses, and recommendations on the feasibility of using for different purposes of evaluation. It was found that the current assessment methodology machinery and equipment presented methods based on income from the operation of the equipment on account of the cost of production equipment, the comparison with the same equipment. There is power and rapid assessment method.

Established that the profitable methods at the present stage of development is essentially limited to use in order to evaluation of existing machinery and equipment. Spending methods are labor intensive, problematic in terms of getting initial information, operating cost parameters and have a large number of values taken arbitrarily and in no way substantiated. The energy method and rapid assessment method is practically unusable. It is proved that the most objective evaluation results can provide market methods - direct comparison method and the method of calculation of specific price indexes. They need to finalize identify factors towards the cost of operating the equipment and take into account its specific sectoral features.

 

Ключові слова: потенціал підприємства, потенціал машин та устаткування, оцінка вартості, доходний підхід, витратний підхід, порівняльний підхід.

 

Keywords: enterprise potential, the potential of machinery and equipment, valuation, revenue method, cost method, comparative method.

 

 

Постановка проблеми. В умовах політичної, соціальної нестабільності та економічного спаду, що склалися останнім часом в Україні, перед вітчизняними підприємствами постає задача пошуку напрямів і можливостей подальшого функціонування та розвитку. ЇЇ вирішення потребує ретельного аналізу всіх наявних у підприємств ресурсів та можливостей їх використання, тобто оцінки їх економічного потенціалу.

Сучасна методологія оцінки потенціалу підприємства передбачає велику кількість різних методів – експертних, графоаналітичних тощо, проте найбільш поширеною є вартісна оцінка, тобто потенціал підприємства ототожнюється з його вартістю. Великою мірою об’єктивність значення вартості підприємства і його потенціалу обумовлюється правильністю оцінки його активів.

На сьогоднішній день найбільш проблемним в методичному плані вважається питання вартісної оцінки потенціалу діючих машин та устаткування промислових підприємств. В той же час, враховуючи значну частку машин та устаткування в основних фондах підприємств, їх вартість обумовлює правильність розрахунків валюти балансу, чистих активів, амортизації, собівартості продукції та інших показників, що впливають на вартість підприємства та його ринкову капіталізацію.

Окрім переоцінки вартості основних фондів, необхідність в оцінці машинного парку підприємств або окремих машин виникає також у випадках реалізації устаткування, оформлення оборудок кредитування підприємств, передачі машин в оренду, лізинг, страхування майна підприємств, передавання та оформлення внеску до статутного фонду підприємства, визначення ліквідаційної вартості машин тощо, а також для управління вартістю підприємства та в інших ситуаціях.

Наведені обставини обумовлюють актуальність подальших пошуків з удосконалення методичних положень визначення вартості діючих машин та устаткування промислових підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми вартісної оцінки машин та устаткування висвітлювались в багатьох наукових працях зарубіжних і вітчизняних дослідників, зокрема Д. Аліко, Т.Г. Беня, Б.Є. Бачевського, С.В. Валдайцева, В.В. Григор’єва, А.Г. Грязнової, Г.М. Десмонда, Є.Є. Келлі, А.П. Ковальова, Р.М. Колегаєва, А.С. Консона, Н.П. Лебедь, О.Г. Мендрула, А.Б. Огаджаняна, П.А. Орлова, Р.М. Пєтухова, Ш. Пратта, О.О. Решетняк, О.С. Федоніна, Д. Фішмена та інших. Було розглянуто питання цілей оцінки, класифікації устаткування, видів його зносу, способів їх розрахунку та відшкодування, методів вартісної оцінки машин, їх відновлення та підвищення ефективності використання.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Не дивлячись на ґрунтовну проробку, запропоновані методи вартісної оцінки діючих машин та устаткування є дискусійними та мають певні недоліки. Деякі методи є занадто трудомісткими, деякі не відповідають вимогам чинного законодавства, деякі недостатньо обґрунтовані або базуються на умовних і суб’єктивних показниках, деякі містять методичні помилки або взагалі є непридатними для практичного застосування. Окрім того, переважна більшість існуючих методів розрахована на оцінку достатньо простого універсального устаткування і не забезпечує правильних результатів у випадку оцінки вартості спеціалізованого устаткування, тим паче спеціалізованого устаткування індивідуального виробництва, до якого відноситься значна частка машин гірничодобувних, металургійних, коксохімічних підприємств тощо.

Формулювання цілей статті. Цілями даної статті є проаналізувати і теоретично узагальнити існуючі методи вартісної оцінки діючих машин та устаткування, виявити їх переваги та недоліки, надати рекомендації щодо доцільності використання у різних випадках проведення оцінки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз методології оцінки вартості машин та устаткування дозволяє виділити дві групи підходів - традиційні, до яких можна віднести загальновизнані доходний, порівняльний і витратний підходи, та нетрадиційні, котрі представляють інтерес в теоретичному плані, але рідко застосовуються в практиці оцінки, наприклад, енергетичний підхід, підхід експрес-оцінки устаткування.

Доходний підхід ґрунтується на припущенні того, що вартість об’єкта пропорційна доходу, який він може забезпечити за умов розумної експлуатації [1, 2, 3]. Тобто доходній підхід до оцінки машин та устаткування полягає у визначенні поточної вартості об’єкта як сукупності майбутніх доходів від його використання, приведених до моменту оцінки, і реалізується в методах дисконтування грошових потоків, прямої капіталізації доходів та рівноефективного аналога [1, 4, 5, 6]. На перший погляд, доходний підхід здається простим, оскільки оперує відомими і добре вивченими процедурами дисконтування та прямої капіталізації доходів. Але якраз в цьому і полягає основний недолік методів доходного підходу – неможливість точно спрогнозувати доходи від експлуатації машин та устаткування. На підприємстві доход генерується не тільки машинами і устаткуванням, а створюється в результаті взаємодії всіх елементів господарської системи підприємства, яку утворюють земельна ділянка, будинки, спорудження, машини та устаткування, передавальні пристрої, оборотні активи, нематеріальні активи, трудові ресурси. Тому розмір майбутніх доходів від використання саме машин та обладнання визначити неможливо.

Щоб вирішити цю проблему, в багатьох джерелах [1, 4, 5, 6] в рамках методу дисконтування грошових потоків пропонують визначати вартість машин та устаткування остаточним способом, тобто як різницю між вартістю підприємства (виробничої системи) і вартістю земельної ділянки, будинків та споруджень. Вартість підприємства пропонується визначати шляхом дисконтування чистих грошових потоків, прогнозованих на певну кількість періодів до закінчення строку функціонування машинного комплексу, з додаванням залишкової вартості виробничої системи на кінець останнього року функціонування машинного комплексу.

Як видно, даний підхід базується на великій кількості прогнозних показників, тобто, неточних показників, достовірність значення яких залежить від компетентності і об’єктивності експерта, що займається прогнозуванням.

По-перше, строк, на який потрібно здійснювати прогноз, є імовірнісною величиною, оскільки неможливо точно спрогнозувати час, котрий залишився до закінчення терміну функціонування машинного комплексу. По-друге, прогнозування грошових потоків від експлуатації виробничої системи може здійснюватися різними методами (розглянуті докладно в роботі [10]), в результаті чого, можна отримати різні значення грошових потоків.

Розрахунок ставки дисконтування, що використовується для переведення доходів від експлуатації системи в її вартість, також має дуже високу вірогідність помилки. По-перше, це пов’язано з наявністю великої кількості методів розрахунку ставки дисконтування (методи кумулятивної побудови, зіставного продажу, капітальних активів, пов’язаних інвестицій, середньозваженої вартості капіталу, внутрішньої норми доходності, ставки LIBOR) [9], що в свою чергу, спричинено тим, що жоден з методів не може дати точний результат її розрахунку. Більш того, більшість з методів взагалі не може використовуватися в умовах національної економіки.

Далі прихильники методу дисконтованих грошових потоків пропонують розраховувати вартість земельної ділянки, будинків та споруджень одним із підходів - витратним, доходним або порівняльним [7, 8], а вартість машинного комплексу - як різницю між вартістю усього підприємства (виробничої системи) і вартостями землі, будинків та споруджень, що є надзвичайно тривалим, трудомістким, коштовним процесом, з використанням методик, які потребують ще суттєвих доробок, про що свідчить велика кількість поглядів, досліджень, публікацій з цих питань.

Наявність такої кількості суттєвих недоліків дозволяє зробити висновок, що використання методу дисконтування грошових потоків для оцінки вартості діючих машин та устаткування пов’язано з великою кількістю умовностей, прийняттям орієнтовних вихідних даних, відсутністю повної інформації та іншими недоліками, внаслідок чого не забезпечує достовірності результатів і в сучасному стані його розробки є обмеженим у використанні.

Іншим методом доходного підходу до оцінки машин та устаткування, що наводиться в літературі, є метод прямої капіталізації [7, 8, 9]. Прийнято вважати, що цей метод призначений для визначення вартості об’єкта виходячи з очікуваного доходу від його використання за умови, що дохід передбачається незмінним протягом визначеного періоду в майбутньому.

Вартість машинного комплексу (Вмк) за цим методом визначається за формулою:

 

,                                                                   (1)

 

де ЧДмк – чистий доход від експлуатації машинного комплексу;

К– коефіцієнт капіталізації.

 

Коефіцієнт капіталізації характеризує норму доходу на інвестований капітал і норму його повернення.

Метод прямої капіталізації є навіть більш недосконалим, за метод дисконтування грошових потоків. По-перше, в практиці не існує об’єкту, здатного приносити незмінний доход протягом тривалого періоду. По-друге, коефіцієнт капіталізації рекомендують розраховувати або на базі коефіцієнту дисконтування (метод підсумовування, метод ставки дисконтування), що сам по собі є неточним показником, або шляхом визначення співвідношення річного чистого прибутку схожих підприємств і чистого виторгу від реалізації їх продукції (метод фінансових показників), що базується на завідомо недостовірних даних, наведених в публічній звітності, або за деякими менш відомими методами [9, 10].

Для розрахунку чистого доходу від експлуатації машинного комплексу прихильники методу прямої капіталізації пропонують спочатку розрахувати доход від експлуатації підприємства, від якого потім віднімається доход, що створюється земельною ділянкою, доход, що приходиться на будинки та спорудження, доход, що генерується нематеріальними активами. Таким чином, способом залишку визначається доход, генерований машинним комплексом. Визначений доход перетворюється в вартість машинного комплексу за допомогою коефіцієнта капіталізації за формулою (1). Причому доход від експлуатації земельної ділянки, будинків та споруджень, нематеріальних активів розраховується як добуток вартості кожного з цих елементів на їх коефіцієнт капіталізації. У зв’язку з цим виникає питання, навіщо визначати вартість кожного елементу виробничої системи, щоб потім розраховувати доход від його експлуатації, коли, знаючи доход від експлуатації виробничої системи, краще розрахувати її вартість і віднявши вартість земельної ділянки, будинків та споруджень і нематеріальних активів, розрахувати вартість машин та устаткування. Таким чином, метод прямої капіталізації здається ще менш логічним за метод дисконтування грошових потоків і теж не може застосовуватися для оцінки вартості машин та устаткування. Слід також відзначити ще один дуже суттєвий недолік, притаманний методам дисконтування грошових потоків та прямої капіталізації – вони дозволяють визначати вартість тільки цілого машинного комплексу. А в тому випадку, якщо потрібно визначити вартість окремої машини, що входить до технологічного комплексу, в багатьох роботах [5, 6, 10] рекомендується застосовувати частку вартості оцінюваної машини в загальній вартості машинного комплексу підприємства, що може бути визначена:

- як співвідношення балансової вартості оцінюваної машини і балансової вартості машинного комплексу;

- як співвідношення ремонтної складності оцінюваної одиниці і загальної ремонтної складності машинного комплексу;

- на основі коефіцієнтів значущості оцінюваної машини, що визначаються компетентним експертом.

Але, як відомо, балансова вартість машинного комплексу і кожної машини у більшості випадків не відповідає реальній вартості об’єктів, тому структурні коефіцієнти можуть бути неточними, а експертний метод визначення значущості кожної машини, можна вважати таким, що носить дуже суб’єктивний характер.

Третім методом доходного підходу до оцінки вартості машин та устаткування є метод рівноефективного аналога, який заснований на допущенні про те, що вартість оцінюваного об'єкту відрізняється від вартості базисного об'єкту в тій мірі, в якій розрізняються витрати і продуктивність при експлуатації цих об'єктів [4, 6, 9]. Метод передбачає підбір аналогічного об’єкту оцінки за функціями машини, вартість якої відома. Вартість об’єкта оцінки визначається на основі ціни аналога за умови забезпечення рівності їх прибутковості за формулою:

 

,                         (2)

 

де Вм, Ва – відповідно вартості оцінюваної машини та машини-аналога;

в, ва – відповідно річні експлуатаційні витрати відповідно оцінюваної машини та машини-аналога (без амортизації);

А, Аа – відповідно річна продуктивність оцінюваної машини та аналога;

К, Ка – відповідно коефіцієнти капіталізації оцінюваної машини та машини-аналога.

 

В процесі аналізу даного методу постає питання, навіщо, знаючи вартість аналогічного об’єкту, проводити трудомісткі і в більшості випадків необ’єктивні процедури визначення доходу від експлуатації об’єктів та їх капіталізації. Більшість складових формули (2) не можуть бути точно розраховані. Так, річні експлуатаційні витрати об’єкту оцінки і аналогу можуть бути розраховані за різними цінами на ресурси, що може призвести до неспівставності експлуатаційних витрат.

В формулі співставлення річної продуктивності машин відбувається без урахування відмінностей в сортаменті продукції та рівні якості, відмінностей у побудові технологічного комплексу та наявності вузьких місць. Співставлення річних експлуатаційних витрат відбувається без урахування параметрів вихідної сировини, матеріалів, якості паливно-енергетичних ресурсів, що за певними видами машин, на приклад, доменними печами, на різних підприємствах можуть суттєво відрізнятися.

Основні характеристики методів доходного підходу до оцінки вартості машин та устаткування узагальнено в таблиці 1.

Проведений аналіз трьох існуючих методів доходного підходу дає можливість стверджувати, що доходний підхід на сучасному етапі його розробки є обмеженим у використанні в цілях оцінки діючих машин та устаткування.

 

Таблиця 1.

Характеристика методів доходного підходу до оцінки машин та устаткування

Найменування методу

Чинники вартості

Переваги методу

Недоліки методу

Рекомендації з використання

Метод дискон-тування грошо-вих потоків

1 Чистий дохід від функціонування виробничої системи в і-му прогнозному періоді

2 Ставка дисконтування;

3 Термін експлуатації машин та устаткування виробничої системи

4 Залишкова вартість виробничої системи в останньому прогнозному році

5 Вартість земельної ділянки під виробничою системою

6 Вартість будинків та споруджень виробничої системи

Врахування потенційної доходності устаткування

1 Трудомісткість та витратність

2 Неможливість оцінки окремої машини виробничої системи

3 Великий ризик помилки при прогнозуванні терміну експлуатації устаткування, що залишився, в умовах стрімкого НТП

4 Заниження вартості устаткування з причини недосконалості методик визначення фізичного зносу металургійного устаткування

5 Можливість суб’єктивного підходу при визначенні прогнозних показників

6 Недосконалість методик розрахунку ставки дисконтування та довгострокових темпів приросту грошового потоку в пост прогнозному періоді

7 Потреба в попередній оцінці вартості будинків та споруджень, земельної ділянки за недосконалими методиками

8 Неврахування внеску нематеріальних активів та робочої сили у вартість виробничої системи

Можна застосовувати для оцінки вартості всього комплексу устаткування виробничої системи за наявності доопрацьованих методик розподілення доходу між елементами виробничої системи

Метод прямої капіталізації

1 Доход від експлуатації підприємства

2 Доход від експлуатації будинків та споруджень, земельної ділянки, нематеріальних активів

3 Коефіцієнт капіталізації

 

Відносна простота реалізації

1 Передбачає використання незмінного доходу за роками функціонування підприємства

2 Недосконалість існуючих методик визначення коефіцієнту капіталізації

3 Відсутність обґрунтованих методик визначення доходу, генерованого окремо земельною ділянкою, будівлями та спорудженнями, нематеріальними активами тощо

4 Неврахування внеску доходу, генерованого робочою силою

5 Неможливість оцінки окремої машини виробничої системи

Використовувати не рекомендовано

Метод рівноефективного аналога

1 Вартість машини – аналога

2 Річні експлуатаційні витрати об’єкта оцінки та аналога

3 Продуктивність об’єкта оцінки та аналога

4 Коефіцієнти капіталізації оцінюваної машини та аналога

1 Ґрунтування на ринковій інформації про вартість аналога

2 Врахування відмінності в річних експлуата-ційних витратах об’єкта оцінки та аналога

3 Врахування співвідно-шення продуктив-ності об’єкта оцінки та аналога

 

1 Відносна трудомісткість

2 Ґрунтування на суб’єктивних показниках

3 Проблематичність встановлення очікуваного терміну експлуатації металургійних машин

4 Суб’єктивізм при визначенні ставки дисконтування

5 Річна продуктивність окремої машини в металургії обумовлена не тільки її власними можливостями, а й можливостями інших машин технологічного комплексу

6 Велика залежність річних експлуатаційних витрат від якості вихідної сировини, матеріалів паливно-енергетичних ресурсів (наприклад, для доменних печей)

Можна використовувати для оцінки вартості окремих конструктивно простих діючих машин за умови доопрацювання методів визначення ставки дисконтування та очікуваного терміну експлуатації машини, що залишився

 

Інший підхід до оцінки вартості майна, у тому числі діючих машин та устаткування, який розглядається більшістю авторів [5 - 11], є витратний, котрий передбачає встановлення витрат на відтворення або заміщення такого ж об’єкта, як і оцінюваний, або його аналога, за вирахуванням усіх видів зносу. В більшості випадків виділяють чотири методи витратного підходу – метод поелементного розрахунку, метод аналізу й індексації витрат, метод розрахунку за ціною однорідного об’єкту, метод розрахунку за укрупненими нормативами. Слід зауважити, що в деяких джерелах назви методів дещо відрізняються, але їх суть не змінюється.

За методом розрахунку за ціною однорідного об’єкту [6, 9, 10] необхідно підібрати однорідний об’єкт, ціна на який відома, схожий за конструкцією, матеріалами, технологією виготовлення і, таким чином, має собівартість виготовлення, близьку до собівартості об’єкту оцінки. Як стверджується в роботі [6], однорідний об’єкт може мати навіть інше призначення і використовуватися в іншій галузі.

Далі, як передбачено методом, потрібно розрахувати собівартість виготовлення однорідного об’єкта (Сво) на основі відомої ціни однорідного об’єкту і його рентабельності. Рентабельність продукції виробника автори рекомендують визначати на рівні усереднених значень рентабельності [6, 7] - 25-35% - для техніки, що користується підвищеним попитом, 10-25% - для техніки з середнім попитом, 5-10% - для техніки з незначним попитом, але визначення рівня попиту на певну техніку методично ніяк не врегульовано і буде лише суб’єктивною думкою оцінювача. Крім того, собівартість виготовлення машини – вартісний показник, що залежить від цін на матеріали, з яких виготовлена машина, витрат на оплату праці, енергетичних та інших витрат, що є різними на різних підприємствах та в різний час. Вже враховуючи ці недоліки, метод можна признати непридатним для оцінки машин та устаткування. Але в літературі далі сказано, що розрахована таким способом собівартість (Сво) коригується на відмінності деяких параметрів (маса машини, конструктивні особливості, серійність виробництва та ін.) коефіцієнтним способом або внесенням абсолютних поправок. Але автори не рекомендують кількість таких поправок і, як правило, не наводять методів їх розрахунку. Це означає можливість маніпулювання значенням собівартості оцінюваної машини.

Перелічені характеристики дозволяють стверджувати, що метод розрахунку за ціною однорідного об’єкту не можна використовувати для точної, достовірної оцінки вартості діючих машин та устаткування.

За методом поелементного розрахунку витрат [4, 6, 7, 9, 10] вартість об’єкта оцінки складається з вартостей окремих його елементів (стандартизованих машин, вузлів, пристроїв), витрат на транспортування та монтаж. По-перше, цей метод є достатньо трудомістким. По-друге, дуже велика кількість машин має багато нестандартних частин, вартість яких на ринку невідома. По-третє, невідомі витрати виробника на збірку та монтаж устаткування. Деякі автори [6, 9] рекомендують ці витрати приймати на рівні 30-40% від загальної вартості основних частин об’єкту.

Таким чином, можна вважати, що даний метод є обмеженим у використанні і придатним для визначення вартості тільки машин, зібраних зі стандартизованих деталей, що продаються на ринку, наприклад, комп’ютерів і для оцінки складного спеціалізованого устаткування є непридатним.

Метод аналізу й індексації витрат передбачає визначення вартості об’єкту на основі індексації статей витрат, що входили в кошторис витрат на його створення (матеріали, комплектуючі вироби, енерговитрати, заробітну плату, амортизацію та інші витрати) [4, 8, 10]. Індекси цін конструктивних матеріалів пропонують приймати на рівні індексів чорних чи кольорових металів, пластмас, а коефіцієнт індексації витрат на оплату праці - як співвідношення середньомісячної заробітної плати по промисловості на момент оцінки до аналогічного показника на момент створення кошторису витрат. Для індексації амортизаційних відрахувань в деяких джерелах пропонують приймати комплексний індекс, що включає індекс цін на продукцію промисловості будівних матеріалів і індекс цін на продукцію машинобудування [6, 9]. Наводять такі значення вагових коефіцієнтів: для індексу цін на будівельні матеріали – 0,4, для індексу цін на продукцію машинобудування – 0,6. З більшістю положень цього методу не можна погодитись, оскільки більшість показників є усередненими, не обґрунтованими, або такими, що важко отримати.

Для використання методу визначення собівартості за укрупненими нормативами необхідна інформація зі сфери виробництва машин, схожих на оцінювану за технологією виробництва і матеріальним складом. При цьому автори наголошують на тому, що не обов’язково навіть підбирати функціональний та конструктивний аналог [4, 6, 10]. Як приклад, наводяться ткацький, свердлильний верстати, пакувальна машина, які за призначенням та конструкцією не є аналогічними, але їх деталі вироблені зі схожих матеріалів, за використання схожих технологій та за допомогою схожого устаткування.

Для оцінки вартості устаткування за цим методом потрібно зібрати калькуляції і значення головних технічних характеристик по декількох (рекомендують не менше трьох) машинах, що відносяться до тієї ж технологічної групи, що і оцінювана машина. Далі потрібно провести індексацію витрат, тобто привести статті калькуляцій за всіма машинами до порівняльного вигляду. На основі цих даних розраховують питомі і відносні показники за калькуляціями обраних об’єктів і після їх аналізу призначають укрупнені нормативи, на основі яких розраховується собівартість оцінюваної машини і її вартість [6]. Розглянувши алгоритм цього методу можна з упевненістю стверджувати, що отримати більш-менш об’єктивне значення вартості машини за цим методом цілком неможливо.

Основні характеристики методів витратного підходу до оцінки вартості машин та устаткування зведено в таблиці 2.

Аналіз методів витратного підходу дозволяє зробити висновок, що кожен з них має велику кількість недоліків. Вони трудомісткі, проблематичні з точки зору отримання вихідної інформації, оперують вартісними показниками та мають велику кількість значень, прийнятих умовно і нічим не обґрунтованих.

 

Таблиця 2.

Характеристики методів витратного підходу до оцінки вартості машин та устаткування

Найменування методу

Чинники вартості

Переваги методу

Недоліки методу

Рекомендації з використання

Метод розрахунку за ціною однорідного об’єкту

1 Ціна однорідного об’єкту

2 Рентабельність виробництва однорідного об’єкту

3 Усереднена рентабельність виробництва техніки, з рівнем попиту, аналогічним об’єкту оцінки

4 Коректувальні коефіцієнти та абсолютні поправки

Простота реалізації

1 Використання приблизних, усереднених, необ’єктивних вихідних даних на кожному етапі реалізації методу

2 Ґрунтування на вартісних показниках

3 Кількість і характер коректувальних коефіцієнтів не регламентовано

Можна використовувати для отримання лише орієнтовного значення вартості устаткування з незначним терміном експлуатації

Метод поелементного розрахунку витрат

1 Вартість складових частин машини

2 Витрати на збірку та монтаж

Забезпечує достатньо точний результат при дотриманні рекомендацій з використання

1 Результат розрахунку є повними витратами на створення об’єкту, а не вартістю

2 Не враховується рівень попиту на машину

3 Вірогідність неможливості отримання достовірних даних про вартість нестандартних частин

4 Використання приблизних значень деяких показників

5 За тривалого терміну експлуатації машини на ринку може не існувати аналогічних складових частин

1 Рекомендовано для оцінки простих у збірці машин з незначною кількістю стандартизованих складових частин з незначним терміном експлуатації

2 Для оцінки металургійних машин застосовувати не рекомендовано

Метод аналізу й індексації витрат

1 Витрати на створення об’єкта оцінки у відповідності до кошторису

2 Індекси зміни цін конструктивних матеріалів за період від створення машини до моменту її оцінки

Простота розрахунків за наявності інформації

1 Відсутність вихідної інформації на підприємствах

2 Використання приблизних усереднених коефіцієнтів індексації

Використовувати не рекомендовано

Метод визначення собівартості за укрупненими нормативами

1 Витрати виробничих ресурсів на створення машини, схожої на об’єкт оцінки за технологією її виробництва

2 Значення головних технічних характеристик оцінюваної машини, та декількох машин, що схожі на неї за технологією виробництва

3 Коефіцієнти індексації витрат на створення машин

Відсутні

1 В якості аналога допускається приймати машину іншого функціонального призначення, але вироблену за схожою технологією

2 Відсутність вихідної інформації

3 Необхідність спеціальних глибоких знань технологій машинобудування

4 Трудомісткість

5 Відсутність досконалих методик проведення індексації витрат

Для визначення вартості металургійного устаткування є непридатним

 

 

В практиці оцінки вважається, що найбільш точні значення вартості техніки можна отримати за використання методів порівняльного підходу.

Як зазначено в Національному стандарті №1, порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об’єктами порівняння та об’єктами оцінки [11].

Найпоширенішими методами порівняльного підходу є метод прямого порівняння, метод статистичного моделювання ціни та метод процента відновної вартості [4, 10].

Метод прямого порівняння базується на зіставленні продажу об'єктів, ідентичних (аналогічних) з оцінюваним, за якими нещодавно відбулися комерційні угоди. За методом прямого порівнянні відновна вартість техніки (Вв) визначається за формулою:

 

,                               (3) [9]

 

де Цан - ціна об'єкта-аналога на момент продажу;

Кмо - коефіцієнт приведення вартості машини-аналога до моменту оцінки;

Зф - коефіцієнт фізичного зносу машини-аналога;

К1, К2, К3, ... , Кп - коефіцієнти коректування відмінностей технічних параметрів машин;

 Ккп - коефіцієнт відмінності комерційної привабливості, який характеризує співвідношення якісних властивостей у порівнюваних об'єктів (визначається експертним шляхом за допомогою балів);

Цдод - ціна додаткових пристроїв на момент оцінки, наявність яких відрізняє порівнювані об'єкти;

Цтз - ціна товарного (фірмового) знаку [9].

 

Потрібно зазначити, що метод прямого порівняння заслуговує уваги, тому що базується на даних про ринкову вартість аналогічних об’єктів, тобто за умови об’єктивного підходу до проведення розрахунків міг би давати достатньо точні значення вартості машини. Але очевидно, що велика кількість показників формули (3) є зайвими і тільки вносять неточності в розрахунки. Для отримання точного значення вартості кількість коефіцієнтів коректування відмінностей технічних параметрів порівнюваних машин повинна бути як можна меншою, в супротивному випадку машини не слід вважати аналогічними. Незрозумілим є коефіцієнт відмінності комерційної привабливості, адже аналогічні машини повинні мати рівну ступінь комерційної привабливості. Крім того, визначати цей коефіцієнт деякими авторами [9] пропонується бальним методом, котрий, як відомо, є недосконалим. Слід зауважити, що наявність додаткових пристроїв не завжди призводить до підвищення вартості машини. Додавання в формулі (3) ціни товарного знаку теж заслуговує на критику. Справа в тому, що ціна аналога теж сформована з урахуванням вартості його товарного знаку. Тому мало б сенс додавання різниці у вартості товарних знаків оцінюваної машини і машини-аналога. Також формула (3) не враховує той факт, що покращення певних параметрів техніки може проявлятися також і в їх зниженні, що мало б відображуватися від’ємним ступенем показників. Враховуючи все сказане, можна зробити висновок, що вартість устаткування, визначена за методом прямого порівняння, може бути близькою до дійсності тільки за умови підбору достатньо близьких аналогів, представлених на ринку нового устаткування, ціна яких відома на момент проведення оцінки, а також використання невеликої кількості найбільш впливових коректувальних коефіцієнтів.

Велика кількість авторів [4, 5, 6, 9] за відсутності близьких аналогів, але наявності сукупності конструктивно подібних об'єктів рекомендує використовувати метод статистичного моделювання ціни. Особливість цього методу ґрунтується на тому, що оцінюваний вид обладнання виступає в ролі представника певної сукупності однорідних об'єктів (параметричного ряду, класу машин) з відомою ціною. На основі інструментарію теорії статистики, параметричної та цінової інформації про об'єкти, що формують однорідну сукупність, розробляється математична модель залежності ціни від одного чи кількох параметрів. На базі сформованої моделі розраховують середньостатистичну ціну об'єкта оцінки, до якої додають поправні коригування, що пов'язані з наявністю додаткових пристроїв та товарного знаку. В якості основного недоліку даного методу можна вважати необхідність формування великої бази даних про устаткування, котра буде містити крім вартості техніки ще й дані про головні ціноутворюючі параметри машин що є неможливим для оцінки спеціалізованого устаткування або устаткуванням індивідуального виробництва.

Метод розрахунку за питомими ціновими показниками [9, 10] базується на припущенні щодо наявності пропорційної залежності між вартістю об'єкта і його основними характеристиками. Розрахункова вартість об'єкта визначається як добуток ціни нового об'єкта, яка припадає на одиницю головного параметра (продуктивність, потужність, розмір деталі, час обробки тощо) та значення головного параметра об'єкта оцінки.

Саме простота та наочність розрахунків сприяли значному поширенню даного методу. Можна стверджувати, що даний метод має право на існування, але потребує значних доопрацювань. Метод не враховує вплив на вартість машини параметрів, що не є головними, але чинять суттєвий вплив на її вартість. Крім того, даний метод не враховує економічність оцінюваної машини та машини-аналога.

У процесі практичної реалізації методу процента відновної вартості [2] визначається співвідношення між ціною продажу та повною відновною вартістю об'єкта на момент продажу, тобто між віком засобу праці, ціною продажу та його вартістю. Якщо середня ціна продажу об'єктів-аналогів такого самого віку, як і на об'єкт оцінки і коливається, наприклад, у межах 20 - 30 % від відновної вартості, то вартість оцінюваного засобу праці може бути розрахована через визначення його відновної вартості з урахуванням вказаних відсотків. Цей метод також не витримує критики, оскільки забезпечує лише приблизне значення вартості і велику вірогідність помилки.

 Результати аналізу методів порівняльного підходу узагальнено в табл. 3.

Таким чином, методи порівняльного підходу, на перший погляд здаються найбільш об’єктивними, як власне і повинно бути. Але методичні помилки і недостатня обґрунтованість певних розрахунків не дозволяють вважати їх цілком можливими для розрахунку вартості устаткування.

 

Таблиця 3.

Характеристики методів порівняльного підходу до оцінки машин та устаткування

Наймену-вання методу

Чинники вартості

Переваги методу

Недоліки методу

Рекомендації з використання

Метод прямого порівняння

1 Ціна аналога

2 Коефіцієнт приведення вартості аналога до моменту оцінки

3 Фізичний знос аналога

4 Значення технічних параметрів об’єкта оцінки та аналога

5 Коефіцієнт відмінності комерційної привабливості

6 Ціна додаткових пристроїв

7 Ціна товарного знаку

Орієнтація на ринкові данні

1 Не містить рекомендацій щодо вибору основних технічних параметрів за різними видами машин

2 Не враховується значущість технічних параметрів

3 Неможливість достовірного визначення фізичного зносу аналога

4 Відсутність досконалих методик

5 Визначення коефіцієнту комерційної привабливості та ціни товарного знаку

Рекомендовано використовувати за умови уточнення основних технічних параметрів, що обумовлюють вартість металургійного устаткування, та їх вагомості

Метод статистичного моделювання ціни

1 Середня ціна аналогічних машин, встановлена на основі їх технічних параметрів з використанням певної математичної моделі

2 Вартість додаткових пристроїв

Може забезпечувати достатньо точне значення за наявності достатньої кількості аналогів

1 Потребує великої бази даних аналогічних об’єктів, що містить інформацію стосовно їх цінових, технічних характеристик та постійно оновлюється

2 Відсутність розроблених математичних моделей для оцінки різних видів устаткування

1 Рекомендується використовувати для універсальних машин

2 Для металургійного устаткування, що в більшості випадків є спеціалізованим, застосовувати неможливо

Метод розрахунку за питомими ціновими показниками

1 Ціна аналога

2 Значення головного параметра аналога та об’єкта оцінки

Простота реалізації

1 Не враховується вплив інших параметрів машини

2 Не враховуються відмінності економічності об’єкта оцінки та аналога

1 Можна використовувати для оцінки простого універсального устаткування

2 Використання для оцінки машин металургійних підприємств є доцільним за умови обґрунтування переліку та значущості їх головних параметрів

Метод процента відновної вартості

1 Ринкова вартість аналога

2 Відновна вартість аналога

3 Відновна вартість об’єкта оцінки

Відсутні

1 Недоцільність попереднього встановлення відновної вартості аналогів, якщо відома їх ринкова вартість

2 Відсутність інформації щодо відновної вартості аналогів або її недостовірність

3 Неможливість підібрати достатню кількість аналогів того ж віку, що й об’єкт оцінки

4 Неврахування можливих відмінностей за технічними параметрами

Використовувати недоцільно

 

Окрім розглянутих загальноприйнятих методів оцінки вартості машин та устаткування, що формують витратний, порівняльний та доходний підходи, варто проаналізувати такі менш відомі підходи як підхід експрес-оцінки техніки та енергетичний підхід.

Підхід експрес-оцінки устаткування пропонується в дисертаційній роботі Ю.В. Козиря [12, С. 43-44] і передбачає визначення поточної вартості устаткування на основі вартості, оціненої в базовому періоді (Рб).

Якщо прийняти, що i – темп структурної інфляції, характерний для відповідної галузі, n - нормативний термін функціонування оцінюваного устаткування, к - термін, що пройшов з моменту базового періоду, Рзал - залишкова вартість устаткування, то поточна вартість устаткування в першому наближенні складе:

 

P = Рб*(1+i)k*f(к/n),                                       (4)

 

де f(к/n)= 1 – (1 - Рзал / Рб)*(к/n), якщо 0< к/n <1,

або f(к/n)= Pзал/Рб, якщо к/n≥1.

 

На думку Ю.В. Козиря, новизна даного підходу полягає у введенні функціонала f(к/n), який дозволяє в залежності від конкретного співвідношення фактичного і нормативного термінів функціонування легко і швидко здійснювати розрахунки, що в процесі оцінки має високу практичну значущість [12, С. 44]. Слід позитивно відмітити намагання автора врахувати той факт, що нормативний термін функціонування устаткування, як правило, не відповідає дійсності і є значно коротшим за фактично можливий. Але, незважаючи на видиму простоту методу, насправді він не є таким, оскільки кожен показник цього методу або взагалі неможна визначити, або можна визначити з великим ступенем припущення. По-перше, потрібно знати вартість об’єкту в базовому періоді, але як бути, якщо переоцінка вартості машини взагалі не проводилася. Також виникають питання, як визначити остаточну вартість машини, яким прийняти нормативний термін функціонування устаткування. Таким чином, даний метод потребує значних доробок і, на жаль, теж не може використовуватися для точного визначення вартості устаткування.

Нестандартний підхід до визначення вартості робочих машин та устаткування запропоновано В.Є Мочулаєвим [13, С. 25 - 29]. Підхід базується на тому положенні, що робочі машини у виробничому процесі виконують енергетичні функції (прийом енергії від джерела, передача її за ланцюгом, що пов'язує джерело енергії з об'єктом обробки, і віддачу об'єкту обробки). Під продуктивністю (економічною продуктивністю) машини В.Є. Мочулаєв розуміє абсолютну кількість робітників, що вивільняються внаслідок заміщення людини машиною [13]. Чисельне значення економічної продуктивності машини за часовий проміжок () в даній роботі рекомендується визначати як добуток годинної штучної продуктивності машини, корисних енерговитрат машини на виготовлення одиниці продукції, часового рівня нормативних енерговитрат людини (автором наводиться значення 628 кДж/год). Повну вартість заміщення машини (Взп) в роботі пропонується розраховувати з урахуванням вартості енергії, що споживає машина за ресурс до капітального ремонту (Трк) за формулою:

 

,                      (5)

 

де Сч – годинна тарифна ставка людини, яку заміщує машина;

Кс, Кп – коефіцієнти, що враховують відповідно виплати стимулюючого характеру та неоплачену працю людини [13].

Автор вважає, що, вирахувавши з повної вартості заміщення машини витрати на оплату електроенергії за ресурс до капітального ремонту оцінюваної машини, можна визначити вартість заміщення (відновну вартість). Однак даний метод оперує значеннями, які точно розрахувати на практиці неможливо – неоплачена праця людини, ресурс в машино-годинах до капітального ремонту машини. Метод не враховує те, що багато машин споживає не електроенергію, а певні види палива. Крім того, взагалі не всі операції, що виконуються машиною, може виконати людина. Метод оперує великою кількістю вартісних показників. Таким чином, проводячи розрахунки за даним методом для ідентичних машин, що працюють на різних підприємствах, скоріш за все будуть отримані різні результати. Сукупність численних недоліків енергетичного підходу дозволяє стверджувати, що він є непридатним.

Підсумовуючи результати даного дослідження, можна надати рекомендації щодо доцільності застосування в практиці оцінки розглянутих в роботі методів (таблиця 4).

 

Таблиця 4.

Відповідність існуючих методів оцінки вартості устаткування умовам їх об’єктивності та доцільності застосування в практиці оцінки*

Метод

Доступ-ність вихідної інформації

Незначна трудоміст-кість

Обґрунтова-ність показників – чинників вартості

Врахування ринкової складової

Можливість оцінки окремої машини

Відсутність суб’єкти-візму

Методи доходного підходу

Метод дисконтування грошових потоків

+

-

-

+

-

-

Метод прямої капіталізації

+

+

-

+

-

-

Метод рівноефективного аналога

-

-

-

+

+

-

Методи витратного підходу

Метод розрахунку за ціною однорідного об’єкту

-

+

-

-

+

-

Метод поелементного розрахунку витрат

+/-

-

+/-

-

+

+

Метод аналізу й індексації витрат

-

+

-

-

+

+

Метод визначення собівартості за укрупненими нормативами

-

-

-

-

+

-

Методи порівняльного підходу

Метод прямого порівняння

+/-

+

+/-

+

+/-

+/-

Метод статистичного моделювання ціни

-

-

-

+

+

+

Метод розрахунку за питомими ціновими показниками

+

+

-

+

+

-

Метод процента відновної вартості

-

-

-

-

+

-

Інші підходи

Енергетичний підхід

-

-

-

-

+

-

Експрес-підхід

+

+

-

-

+

+

* + - повністю відповідає; - - не відповідає;

+/- - відповідає частково.

 

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших пошуків у даному напрямку. Проведений в роботі аналіз підходів до оцінки машин і устаткування та їх методів дозволяє стверджувати про їх неспроможність забезпечити точний результат розрахунку вартості машин та устаткування.

Деякі методи мають позитивні моменти, але у своїй більшості є надуманими, оперують необґрунтованими показниками, котрі приймаються умовно, або взагалі не можуть бути розрахованими на практиці.

Таким чином, методичний інструментарій оцінки потенціалу машин та устаткування потребує суттєвого вдосконалення. Найбільш об’єктивними можна вважати методи ринкового підходу – метод прямого порівняння та розрахунку за питомими ціновими показниками, але за умови їх доопрацювання у напрямку обґрунтування чинників вартості діючого устаткування та врахування його специфічних галузевих особливостей.

 

Література.

1. Оценка технологических (рабочих) машин и оборудования промышленности. Основные положення : СТО РОО 22-03-98. - [Чинний від 1998-03-22] [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://proocenka.ru/standart.2k/pdf/22-03-98_P.pdf

2. Алико Дж. Оценивая машины и оборудование / под ред. Дж. Алико ; пер. с англ. - Институт экономического развития Всемирного банка, 1995. – 200 с.

3. Мендрул О. Г. Управління вартістю підприємства / О.Г. Мендрул : Моногр. – К. : КНЕУ, 2002. – 272 с.

4. Есин M., Кислый М., Ковалев А. Наглядное представление методов оценки машин и оборудования // Оборудование, 2003. - № 3 (75), 5 (77), 6 (78).

5. Ковалев А.П. Оценка стоимости активной части основных фондов / А.П. Ковалев. - М. : Финстатинформ, 1997. – 175 с.

6. Назаров О.С. Оценка рыночной стоимости машин и оборудования / О.С. Назаров, Э.А. Третьяков. - М. : Международная академия оценки и консалтинга, 2002. - 134 с.

7. Григорьев В.В. Оценка предприятий: теория и практика / В.В. Григорьев, М.А. Федотова. - М. : ИНФРА-М, 1997. - 320 с.

8. Оценка стоимости предприятия (бизнеса) / [под ред. Н.А. Абдулаева, Н.А. Колайко]. – М. : ЭКМОС, 2000. – 352 с.

9. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка : навч. посібник / О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О.І. Олексюк. - К. : КНЕУ, 2004. - 316 с.

10. Лебедь Н.П. Оценка имущества и имущественных прав в Украине: Монография / Н.П.Лебедь, А.Г. Мендрул, В.С. Ларцев. – К. : ООО Информационно-издательская фирма «Принт-Экспресс», 2003. – 715 с.

11. Про затвердження Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" : постанова КМУ від 10 вересня 2003 року №1440 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1440-2003-%EF.

12. Козырь Ю.В. Оценка и управление стоимостью имущества промышленного предприятия / Ю.В. Козырь. Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук. — Институт экономики РАН. — Москва, 2003. — 178 с.

13. Мочулаев В.Е. Энергетический подход в оценке стоимости рабочих машин и оборудования (методологический аспект) / В.Е. Мочулаев // Вопросы оценки. - 2001.- №4. – С. 25-29.

 

References.

1. Ocenka tehnologicheskih (rabochih) mashin i oborudovanija promyshlennosti. Osnovnye polozhennja : STO ROO 22-03-98, [Online], available at: http://proocenka.ru/standart.2k/pdf/22-03-98_P.pdf

2. Aliko, Dzh. (1995), Ocenivaja mashiny i oborudovanie [Assessing machinery and equipment], Institut jekonomicheskogo razvitija Vsemirnogo banka, p.200.

3. Mendrul, O. G. (2002), Upravlіnnja vartіstju pіdpriєmstva [Enterprise Cost Management],  KNEU, Kyiv, Ukraine, p.272.

4. Esin, M. Kislyj, M. and Kovalev, A. (2003), "Nagljadnoe predstavlenie metodov ocenki mashin i oborudovanija",  Oborudovanie, vol. 3 (75), 5 (77), 6 (78).

5. Kovalev, A.P. (1997), Ocenka stoimosti aktivnoj chasti osnovnyh fondov [Valuation of the active part of fixed assets], Finstatinform, Moscow, Russia, p.175.

6. Nazarov, O.S. and Tret'jakov, Je.A. (2002), Ocenka rynochnoj stoimosti mashin i oborudovanija [The market value of machinery and equipment], Mezhdunarodnaja akademija ocenki i konsaltinga, p. 134.

7. Grigor'ev, V.V. and Fedotova, M.A. (1997), Ocenka predprijatij: teorija i praktika [Evaluation of companies: Theory and Practice], INFRA-M, Moscow, Russia, p.320.

8. Abdulaeva, N.A.  and Kolajko, N.A. (2000), Ocenka stoimosti predprijatija (biznesa), JeKMOS, Moscow, Russia, p.352.

9. Fedonin, O.S. Riepina, I.M. and Oleksiuk, O.I. (2004), Potentsial pidpryiemstva: formuvannia ta otsinka [Потенціал підприємства: формування та оцінка], KNEU, Kyiv, Ukraine, p.316.

10. Lebed', N.P. Mendrul, A.G. and Larcev, V.S. (2003), Ocenka imushhestva i imushhestvennyh prav v Ukraine [Valuation of property and property rights in Ukraine], OOO Informacionno-izdatel'skaja firma «Print-Jekspress», Kyiv, Ukraine, p.715.

11. Cabinet of Ministers of Ukraine (2003), “Resolution #1440 from 10.09.2003 Pro zatverdzhennia Natsionalnoho standartu N 1 "Zahalni zasady otsinky maina i mainovykh prav", [Online], available at: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1440-2003-%EF.

12. Kozyr', Ju.V. (2003), "Ocenka i upravlenie stoimost'ju imushhestva promyshlennogo predprijatija", Abstract of Ph.D. dissertation, Institut jekonomiki RAN,  Moscow, Russia, p.178.

13. Mochulaev, V.E. (2001), "Jenergeticheskij podhod v ocenke stoimosti rabochih mashin i oborudovanija (metodologicheskij aspekt)", Voprosy ocenki, vol.4, pp. 25-29.

 

Стаття надійшла до редакції 14.08.2015 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"