УДК 519.68
Н. В. Багашова,
к. геол. н., доцент кафедри економіки і стратегії підприємств,
Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет», м. Кривий Ріг
МІЖНАРОДНІ ПРАКТИКИ І МЕТОДИКИ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ У ВІТЧИЗНЯНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ
N. V. Bahashova,
Candidate of Sciences (Geology), Associate Professor, Economy and Strategy of Enterprise Department,
Kryvyi Rih Institute of Economics, Kryvyi Rih National University, Kryvyi Rih
INTERNATIONAL PRACTICAL ASPECTS AND TECHNIQUES APPLIED IN UKRAINE’S PROJECT MANAGEMENT
У статті досліджуються загальносвітові практики і методики управління проектами, запровадження яких є необхідною умовою для підвищення ефективності сучасного вітчизняного менеджменту.
The article deals with international practical aspects and techniques of project management, implementation of which is a prerequisite for increasing the efficiency of modern Ukrainian management.
Ключові слова: управління проектами, практики, методики, сучасний менеджмент.
Key words: project management, practical aspects, techniques, modern management.
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Головним завданням роботи будь-якого підприємства є максимізація використання наявних фінансових, виробничих і людських ресурсів, яка передбачає:
1) зменшення витрат на операційну та проектну діяльність;
2) впровадження систем оцінки ефективності діяльності;
3) пошук нових ринків для врівноваження рівня продажів;
4) досягнення високої продуктивності праці після можливих скорочень персоналу.
Втілити це в життя, в першу чергу, допомагає проектний підхід, а також використання технологій, які на ньому ґрунтуються.
Проект – це набір взаємопов'язаних робіт, що виконується спеціально призначеної командою в рамках виділеного бюджету і у встановлені терміни для отримання унікального результату (створення конкретного продукту або послуги). Проект – це інструмент для досягнення цілей організації або окремої людини. Основним джерелом проекту в даний час прийнято вважати потреби бізнесу, нові можливості, вимоги законодавчих органів, необхідність у досягненні будь-яких технологічних переваг. За призначенням проекти можна поділити на три групи:
- стратегічні – реалізація яких вносить в роботу організації суттєві зміни;
- удосконалення операційної діяльності – поліпшують властивості складових організації;
- підтримки відповідності – спрямовані на збереження характеристик елементів організації на необхідному рівні.
Ефективне управління проектом полягає в умілому застосуванні досвіду, інструментів, знань і технік, необхідних для досягнення поставлених завдань. [1].
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Проблематикою управління проектами, зокрема використання міжнародних практик і методик управління проектами, опікується велика кількість як українських, так і зарубіжних вчених, серед них: С.Д. Бушуєв, Н.С. Бушуєва, І. Оберемок, Ю.С. Грисюк, Джеймс (Джим) В. Коллінз, Долорес Шервуд Стайгер, Паула Мартін, Карел Тейт, Деніз Колонна д’Істріа та інші. За допомогою вивчення та осмислення як теоретичних, так і практичних матеріалів, автор планує дослідити та надати основні рекомендації щодо використання міжнародних методик управління проектами у промисловості і бізнесі України.
Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є вироблення рекомендацій щодо використання міжнародних практик і методик управління проектами в Україні.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. Проекти мають такій же вік, як і людство. Ще в ранньому середньовіччі Томас фон Альткельн (Thomas von Altkoeln) вказував на так звану Taxotechnie (technie – мистецтво і taxien – впорядкування), якою у формі проектів володіли вавилоняни ти єгиптяни. Єгиптяни, ще в дохристиянський період, для роботи в будівельних проектах складали план, який відповідав сучасному плануванню фаз проекту. Проте, як галузь знань управління проектами сформувалось тільки в середині 20 сторіччя.
Зародження проектного менеджменту відбувалось в будівельній галузі. Але, після закінчення Другої світової війни, коли постала найгостріша потреба у реалізації та систематизації знань і технік, що дозволяють ефективно і в найкоротші терміни реалізовувати оборонні та наступальні програми в галузі озброєнь, проектний менеджмент отримав новий виток розвитку.
Передумовами для бурхливого розвитку системи управління проектами стали наступні:
- динаміка бізнесу, що зростала;
- скорочення життєвого циклу товарів і послуг;
- технічна складність товарів;
- технологічна розподіленість виробництва товарів;
- розвиток глобального бізнесу;
- різке зменшення ринкових ніш;
- розвиток інформаційних технологій та ін. [2].
У 1953-1955 роках були реалізовані перші найбільш організовані механізми для досягнення інтеграції при управлінні складними великими проектами. Це відбулося в підрозділах спільних проектів військово-повітряних сил і в підрозділах спеціальних проектів військово-морського флоту США і було початком накопичення практики управління проектами, а саме:
- визначення необхідних результатів;
- ретельне планування;
- призначення головного виконавця, відповідального за розробку і виконання проекту.
У 1956 році компанія «DuPont de Nemours & Со» створила групу для розробки методів і засобів управління проектом. У 1957 році під керівництвом Дж. Келлі та Р. Уолкера був розроблений метод критичного шляху (Critical Path Method – СРМ). Результатом даної роботи стала поява перших публікацій з управління проектами.
Впродовж 1957-1958 років фірмою Buz, Allen and Hamilton була завершена і випробувана система оцінки і перегляду планів проектів і програм (Program Evaluation and Review Technique – PERT). [2].
Зазначені методики постійно вдосконалювались, були сформовані правила і стандарти ведення проектного менеджменту. На сьогодні існують два основних незалежних один від одного стандарти PMI і IPMA.
PMI (Project Management Institute). Американський Інститут управління проектами був заснований в 1969 році. PMI розробив і активно просуває відомий стандарт по управлінню проектами The Guide to the PMBOK (Project Management Body Of Knowledge).
Також інститутом управління проектами США (PMI) розроблені наступні основні стандарти:
- ANSI PMI PMBOOK (Project Management Body of Knowledge) Guide – основний стандарт PMI, що описує усі процеси управління проектами;
- PMI Practice Standard for Work Breakdown Structures – стандарт для ієрархічної структури робіт;
- Project Management Competency Development Framework – посібник з оцінювання та розвитку організаційних навичок менеджерів проекту;
- Organization Project Management Maturity Model – стандарт технологічної зрілості корпоративного управління проектами.
IPMA (International Project Management Association) – міжнародна асоціація управління проектами - була заснована в 1965 році в Цюріху як некомерційна професійна асоціація.
Дані стандарти, зібрані у вигляді інструкцій, які широко використовуються у приватних і державних структурах усього світу. У цих Інструкціях по проектному менеджменту зібраний весь світовий досвід з реалізації різних проектів. При цьому, вони постійно удосконалюються.
Існує кілька методик ефективного управління проектами. Найвідомішими є Project Management Body оf Knowledge та PRojects IN Controlled Environments.
Project Management Body оf Knowledge – організація, яка систематизувала різні знання і техніки та оформила їх у вигляді стандартів. Інститут управління проектами (Project Management Institute) базується в США, об’єднує понад 200 тис. професіоналів з управління майже з кожної галузі людської діяльності і представляє 125 країн. В Україні діє відділення даної організації – PMI Kiev Chapter.
Стандарт PRojects IN Controlled Environments, розроблений у Великобританії, використовується, головним чином, в країнах Британської Співдружності.
Принципової різниці в цих двох методиках немає. Обидві системи орієнтовані на підвищення ймовірності досягнення проектних і програмних цілей шляхом формування і розвитку методики (проекти, програми, портфелі), навчання та сертифікації відповідних фахівців, а також на створення і підтримку баз знань у різних галузях управління.
Що стосується України, то можна сказати, що проекти є в будь-якій організації, але більшість вітчизняних фірм цього не усвідомлюють. В нашій країні проектний менеджмент асоціюється в основному з будівництвом і з практикою впровадження корпоративних інформаційних систем.
Причинами відставання України в управлінні проектами є:
- малий вік українського бізнесу,
- нестача кваліфікованих кадрів на ринку праці,
- не завжди достатній рівень освіти керівників,
- загальна неефективність організаційних і керуючих структур підприємств,
- високий маржинальний прибуток, який одержувався компаніями в докризові роки, що не сприяло пошуку ефективних інструментів управління.
Можна констатувати, що за ступенем розвиненості управління проектами наша країна перебуває на рівні США початку 1970-х років. Проте, не можна сказати, що проекти в Україні взагалі не реалізуються. Вони є, але їх якість, відсоток успішності та кінцеві результати не відповідають потребам сьогодення.
У світі широко поширені дві технології, засновані на застосуванні проектного менеджменту: «Управління за цілями» (Management By Objectives, MBO) і «Шість сигма» (Six Sigma).
Технологія «Управління за цілями» організує процес операційної діяльності і містить наступні компоненти:
- вимірювані цілі, одержувані в результаті операційної діяльності та ставляться на короткий період (як правило, не більше трьох місяців);
- систему оцінки цих цілей (KPI);
- інструменти і техніки, а також термінологію, взяті зі сфери управління проектами, для планування тримісячних операційних робіт, управління ними, контролю та закриття;
- постановку наступних короткострокових операційних цілей і т.і.
Технологія «Управління за цілями» є досить успішною спробою поєднання реалізації операційних (функціональних) завдань з надзвичайно ефективними інструментами ініціації, планування, контролю та закриття проектних робіт.
Даний метод безпосередньо пов’язаний з управлінням людськими ресурсами.
Недоліком є те, що «Управління за цілями» (Management By Objectives, MBO), майже не згадується ні в одному вітчизняному огляді щодо застосування підходу управління за цілями, що істотно знижує рівень його розуміння, а також імовірність успішного впровадження в Україні.
Стратегія управління якістю «Шість сигма» (Six Sigma) була розроблена компанією Motorola в 1986 р. Її назва походить від статистичної категорії «середньоквадратичне відхилення», що позначається грецькою буквою σ. Плановий показник якості при використанні цієї методики є не більше 3,4 дефектних одиниць на мільйон готових виробів. Це високотехнологічна методика точної настройки бізнес-процесів, що орієнтована на мінімізацію ймовірності виникнення дефектів в операційній діяльності. Вона знайшла широке застосування в багатьох галузях економіки – завдяки їй виявляються й усуваються дефекти та невідповідності в бізнес-процесах і на виробництві. [3].
При реалізації проектів, спрямованих на вдосконалення існуючих бізнес-процесів, використовується послідовність етапів концепції DMAIC:
1) Define (визначення цілей проекту і запитів споживачів – внутрішніх і зовнішніх);
2) Measure (вимірювання ключових аспектів процесу);
3) Analyze (аналіз і визначення корінних причин дефектів);
4) Improve (поліпшення процесу – скорочення дефектів;
5) Control (контроль подальшого перебігу процесу).
Послідовність концепції DMADV, яка застосовується при розробці нових продуктів/послуг, передбачає:
1) Define (визначення цілей проекту і запитів споживачів – внутрішніх і зовнішніх);
2) Measure (вимірювання ключових аспектів продукту/послуги);
3) Analyze (аналіз і визначення корінних причин дефектів);
4) Develop (розробка);
5) Verify (перевірка відповідності розроблених характеристик продукту необхідним).
Таким чином, «Шість сигма» передбачає безперервний процес генерації та реалізації проектів для управління цільовими показниками. Під терміном «якість» маються на увазі всі елементи організації, що працюють відповідно до цільових параметрів, а також постійний процес їх трансформації як результат планованих або вимушених змін (внутрішніх і зовнішніх). У даному випадку управління проектами означає постійний і безперервний процес управління змінами.
Як важливий, але не єдиний елемент загальної системи якості функціонування організації можна розглядати систему управління проектами. Її необхідність в сучасних умовах викликана як суттю методики MBO (вона також може вважатися елементом якості), так і самим визначенням «Шість сигма». В обох підходах бачимо застосування проектного менеджменту як інструменту управління цільовими показниками.
Дослідження показують, що, в основному, українські компанії не працюють за єдиною системою «Управління по цілям», а тим більше – за методикою «Шість сигма». Їх елементи можуть бути присутніми, але саме як елементи. При цьому проектні офіси (одна зі складових системи управління проектами) в організаційних структурах іноді зустрічається. Якщо порівнювати ситуацію сьогодні і декілька років тому, то і це вже непоганий показник. [1].
Основною причиною такого стану речей насамперед є нерозвиненість ринку проектного менеджменту в Україні.
Для вирішення даної проблеми необхідне підвищення:
- рівня кваліфікації проектних менеджерів;
- стану розуміння керівниками вищої ланки необхідності управління проектами;
- рівня організації структур в компаніях.
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Сьогодні наявність або відсутність хоча б уявлення про систему управління проектами свідчить про ступінь відповідності організації сучасним умовам. Можливість компанії застосовувати сучасні методи управління на практиці фактично є показником успішної реалізації проектів і найважливішим чинником, що відокремлює дилетантів (сьогодні або завтра) від тих, хто здатний вижити в нинішніх умовах. Перспективами подальших розвідок у цьому напрямі можуть бути вивчення питання співвіднесення стандартів та використання програмного забезпечення в управлінні проектами.
Література.
1. Березин В. Управление проектами в мире и Украине. – «Компьютерное обозрение». – 2009. – №36. – http://ko.com.ua/.
2. Бушуев С.Д. Управление проектами: основы проф. знаний и система оценки компетентности проектных менеджеров (National Competence Baseline, NCB UA Version 3.1) / С. Бушуев, Н. Бушуева. – Изд. 2-е. – К.: ІРІДІУМ, 2010. – 208 с.
3. Стандарти управління проектами: клуб проектних менеджерів. [Електронний ресурс]. – Сайт Клуба проектних менеджерів pm-Club. – Режим доступу: http://info.pm-club.org/standarty
References.
1. Berezin, V. (2009) Upravleniye proektami v mire i Ukraine [Project Management in the world and Ukraine]. Computernoe obozrenie – Computer Review, 36. Retrieved from http://ko.com.ua/ [in Ukrainian].
2. Bushuyev, S. (2010) Upravleniye proektami: osnovy prof. znaniy i sistema otzenki kompetentnosti proektnyh menedzherov [Project Management: professional knowledge fundamentals and competence evaluation system of project managers] (National Competence Baseline, NCB UA Version 3.1). Kyiv: IRIDIUM [in Ukrainian].
3. Standarty upravlinnya proektamy: klub proektnyh menedzheryv [Project Management Standards: Project Managers’ Club] Retrieved from http://info.pm-club.org/standarty [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 29.06.2015 р.
ТОВ "ДКС Центр"