УДК 330.341.1:338.43.01/.02

 

І. М. Червяков,

доцент,  ПВНЗ «Херсонський економічно-правовий інститут»

 

СТРУКТУРА ПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ ТА СУТНІСТЬ СТРУКТУРНИХ ЗМІН

 

Ivan M. Chervyakov,

Associate Professor of Private Higher Educational Institutions " Kherson Economics and Law Institute"

 

THE STRUCTURE OF THE INDUSTRIAL SECTOR OF THE REGIONAL ECONOMY AND THE NATURE OF STRUCTURAL CHANGES

 

У статті розглянуто сутність структурних змін, перетворення структури промислового сектору. Схематично наведено взаємозв'язок властивостей і фаз життєвого циклу структури промислового сектора економіки та причин і функцій структурного зрушення. Зроблено висновок, що основним напрямком структурних перетворень промисловості в умовах модернізації є формування збалансованої структури економіки промислового сектору, відповідної технологічним вимогам чинного укладу.

 

В статье рассмотрены сущность структурных изменений, преобразования структуры промышленного сектора. Схематически приведена взаимосвязь свойств и фаз жизненного цикла структуры промышленного сектора экономики и причин и функций структурного сдвига. Сделан вывод, что основным направлением структурных преобразований промышленности в условиях модернизации является формирование сбалансированной структуры экономики промышленного сектора, соответствующей технологическим требованиям действующего уклада.

 

The article examines the nature of structural changes, transformation of the structure of the industrial sector. Schematically shown correlation properties and phases of the life cycle structure of industrial sector and the causes and functions of structural changes. It is concluded that the main focus of structural changes in the modernization of industry is creating a balanced economic structure of the industrial sector, relevant technological requirements of the applicable order.

 

Ключові слова: збалансована структура, промисловий сектор, структурні зрушення, п'ятий уклад, модель параметризації.

 

Ключевые слова: сбалансированная структура, промышленный сектор, структурные сдвиги, пятый уклад, модель параметризации.

 

Keywords: balanced structure, industrial sector, structural changes, the fifth way, the model parameterization.

 

 

Вступ. Ефективність функціонування промислового комплексу багато в чому формують пропорції його галузевої структури, що складаються під впливом економічних, політичних і технологічних факторів і умов, що визначають її якісні та кількісні параметри. Диспропорційність економіки промислового сектору є однією з причин нестабільності розвитку соціально-економічного середовища, низької конкурентоспроможності економіки, тому виявлення та ідентифікація галузевих пропорцій, визначення параметрів збалансованості відноситься до числа основних передумов ефективного управління структурними перетвореннями. Дана обставина визначає необхідність розробки відповідного методичного інструментарію, цілеорієнтованого на визначення галузевих пропорцій в структурі промисловості, ідентифікацію їх динаміки, а також на виявлення перспективних напрямків структурної трансформації промислового сектору економіки.

Метою статті є розробка теоретичних, методологічних та прикладних засад формування стратегії реструктуризації та реорганізації регіональних промислових комплексів та механізмів її реалізації шляхом створення регіональних зон інноваційного розвитку.

Аналіз останніх публікацій. Теоретичним і прикладним аспектам реструктуризації та реорганізації регіональних промислових комплексів присвячені розробки, представлені у наукових працях, таких науковців, як В. М. Заболотного, А. М. Власової, Б. А. Жаліло, С. М. Козаченка та інших. Ґрунтовний доробок щодо сформування та використання нової системи функціонування промисловості в умовах нестабільного середовища та економічного розвитку регіонального промислового комплексу в контексті забезпечення ефективності функціонування національної економіки здійснено вітчизняними науковцями: О. М. Алимовим, Б. М. Данилишиним, В. В. Микитенко, О. І. Тимченко, В. Ю. Худолей, А. І. Чухно, Л. Г. Чернюк, О. С. Шнипко та іншими.

Виклад основного матеріалу. Дослідження сутності структурних змін дозволяє зробити висновок про те, що структурні перетворення в економіці промислового сектору являють собою процес знаходження економічно ефективних пропорцій, баланс яких визначається вимогами чинного на даному етапі технологічного укладу. В даний час домінують технології четвертого і частково п'ятого укладів, простежується відставання від промислово розвинених стан в базових технологіях п'ятого укладу, в структурі експорту домінує сировинна складова. Криві технологічних укладів перетинаються в певній точці, що пов'язано з плавністю процесу переходу від старого устрою до нового, а кордони укладів нечіткі, що визначає спадкоємність між укладами.

Технологічне відставання в розвитку базових галузей п'ятого укладу в економіці промислового сектору буде гальмувати поширення технологій нового шостого, що безпосередньо визначає низьку конкурентоспроможність продукції промислового сектору, а також низькі темпи економічного зростання. У даному контексті основним напрямком структурних перетворень промисловості в умовах модернізації є формування збалансованої структури економіки промислового сектору, відповідної технологічним вимогам чинного укладу. [1]

Перетворення структури відбувається за допомогою структурних зрушень, що виникають в результаті науково-технічного прогресу, який є фактором зміни технологічних укладів. У період виникнення нового технологічного укладу в структурі формуються нові галузі промисловості, що супроводжується процесом модифікації сформованих галузевих пропорцій. Перетворення всієї структури промислового сектору відбувається на фазах зростання і зрілості нового технологічного укладу за умови достатнього накопичення структурних зрушень і широкому поширенні технологій нового укладу в усталеній структурі.

За допомогою накопичення структурних зрушень процес зміни технологічних укладів ініціює виникнення кризових явищ і спаду в одних галузях структури промисловості і підйому в інших (рис. 1). Структурному зрушенню передують поступові кількісні накопичення структурних змін згодом переходять у зсув, вплив якого на структуру промисловості здійснюється через основні функції (рис. 2).

Дослідження параметрів збалансованості структури промислового сектору в промислово розвинених країнах дозволило зробити висновок про те, що, незважаючи на зниження частки реального сектору і підвищення частки сектору фінансів і послуг у структурі економіки, частка обробної промисловості складає близько 20%. Незважаючи на те, що основу сучасних економік становить сектор фінансів і послуг (50% у структурі ВВП), обробні галузі складають основу технологічного розвитку і забезпечують стійке зростання економіки.

 

Рис. 1. Взаємозв'язок властивостей і фаз життєвого циклу структури промислового сектора економіки

 

Рис. 2. Взаємозв'язок причин і функцій структурного зрушення

 

У вітчизняній структурі економіки промислового сектору частка високотехнологічних обробних галузей практично вдвічі нижче рівня, характерного для промислово розвинених країн, що не відповідає критеріям збалансованості, встановлюваним вимогам чинного технологічного укладу, і безпосередньо визначає технологічне відставання галузей промисловості, їх низьку конкурентоспроможність і структурну нестабільність. Динаміка визначає необхідність розробки комплексу заходів, спрямованих на стимулювання модернізації обробного сектору промисловості, підвищення його інвестиційної привабливості та інноваційної активності, що забезпечить підвищення економічного потенціалу галузей і інноваційне зростання економіки. [2]

Дослідження процесу управління структурними перетвореннями економіки промислового сектору, його параметрів, елементів і ефективності дозволяє зробити висновок про те, що в даний час не вирішено низку методологічних питань щодо структури промислової політики і набору параметрів, необхідних для формування її ефективної моделі, що дозволяє вирішувати поставлені завдання модернізації. На цій основі слід використовувати модель структурної параметризації промислової політики, яка полягає у виявленні істотних  чинників, їх описі і кількісній оцінці отриманих параметрів зв'язку, призначеній для виявлення такого співвідношення параметрів промислової політики, яке дозволить сформувати збалансовану структуру економіки промислового сектору в процесі структурних перетворень.

При формуванні промислової політики важливо враховувати всю сукупність параметрів, при цьому необхідно обґрунтувати застосування кожного параметра в процесі структурної параметризації, так як він буде безпосередньо впливати на якість і ефективність проведеної промислової політики.

Модель параметризації має наступні етапи побудови: 1) постановочний - визначаються кінцеві цілі моделювання, беруть участь у моделі факторів і показників, і їх ролі; 2) апріорний аналіз економічної сутності досліджуваного явища, формування вихідних припущень; 3) безпосередньо процес параметризації - будується модель, вибирається її загальний вигляд, склад і форма змінних, а також зв'язки між ними; 4) верифікація моделі - перевірка адекватності побудованої моделі.

Визначальна роль у процесі параметризації належить конструюванню нового типу промислової політики, заснованої на поєднанні методів і принципів, орієнтованих на формування збалансованої високотехнологічної структури промисловості. В цілому, сучасні економічні умови зумовлюють розробку нових підходів до формування промислової політики, в першу чергу, до реалізації пріоритетних промислових проектів, тобто розвиток галузей нового технологічного укладу, орієнтованих на випуск високотехнологічної продукції. [4]

Формування пропорцій структури економіки промислового сектору відбувається за допомогою динаміки структурних зрушень, від якості та інтенсивності яких залежить кінцевий стан структури. Цей факт ініціює необхідність вивчення ситуації з точки зору аналізу ролі структурних зрушень у функціонуванні економіки промисловості, взаємозв'язку між структурними зрушеннями і темпами економічного зростання та їх ролі у формуванні збалансованої структури промислового сектору. Кінцевий результат дослідження багато в чому залежить від обраних елементів аналізованої структури і методів аналізу. Однією з важливих умов, яку необхідно враховувати при аналізі динаміки структурних перетворень, визначення параметричних характеристик, є вибір конкретного економетричного методу, що дозволяє отримати достовірну і наочну інформацію.

Визначення динаміки структурних зрушень доцільно проводити комплексно з урахуванням змін у структурі економічного потенціалу галузі. У зв'язку з цим положенням, обґрунтовується необхідність розрахунку маси, індексу та спрямованості структурних зрушень за такими показниками, як валові випуски галузей, середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу і коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів, які характеризують структуру економічного потенціалу галузі. При цьому розрахунок показників проводиться за тривалий період часу з 1992 по теперішній час, так як виявлення суттєвих структурних зрушень можливе тільки в тривалому періоді часу. [5]

Розрахунки дозволяють визначити зміну частки галузі в структурі економіки промислового сектору за рівнем економічного потенціалу. Проаналізувавши період з 1992 по 2004 роки, можна стверджувати про наявність структурних зрушень різної спрямованості. Структурна криза 1992-1995 років, викликана зміною державного ладу, лібералізацією цін, визначила зміну пропорцій у структурі економіки промислового сектору в бік збільшення частки паливно-енергетичного комплексу. На наступному етапі дослідження проводиться вимірювання інтенсивності структурних перетворень, що дозволяє виявити галузі, що розвиваються екстенсивним та інтенсивним шляхом. [3] Аналіз динаміки структурних змін за період з 2005 по 2010 року дозволяє говорити про зниження інтенсивності структурних зрушень, за винятком 2009 року.

За результатами проведеного дослідження можна говорити про те, що суттєвих змін у структурі економіки промислового сектору за період з 2005 по 2010 роки не відбулося. До позитивних тенденцій розвитку структури можна віднести відсутність значних негативних структурних зрушень, а також незначне (менше 10%) збільшення в структурі економіки промисловості частки середньо-низькотехнологічних галузей. Дослідження динаміки структурних змін дозволяє виділити галузі з різними за спрямованістю і силою структурними зрушеннями. Дослідження інтенсивності структурних зрушень дозволяє побудувати модель аналітичного узагальнення стану галузей промисловості.

Структурний цикл проходить певні фази свого розвитку на знижувальній і підвищувальній гілках, які проходять через ряд фаз, реалізуючись за допомогою спаду і підйому в структурі економіки промисловості. Виходячи з теорії загальної економічної рівноваги, на певній фазі попит і пропозиція стійкі по всіх галузевим параметрам, що характерно для нульової фази структурно-динамічного процесу. Визначення фаз структурно-динамічного процесу пов'язане з показником структурної еластичності, який має певні порогові значення, що визначають різні режими структурної динаміки, які відповідають певним фазам. [6]

В цілому, можна стверджувати, що промисловий сектор розвивається в зоні інноваційно-технологічного коридору, але характеризується структурно-динамічною нестабільністю. Показники в галузевому складі промисловості дозволяють виявити чотири групи галузей з різною, за інтенсивністю, структурною динамікою. Це галузі зі слабкою структурною динамікою, вкрай нестабільною динамікою, галузі, що розвиваються в рамках інноваційно-технологічного коридору з невеликими відхиленнями і галузі, які  розвиваються в рамках інноваційно-технологічного коридору з нормальною структурної динамікою. [7]

Одночасно досягти економічного зростання для технологічної модернізації з метою формування збалансованої структури у всіх галузях промисловості на практиці неможливо, так як це вимагає величезних інвестиційних вкладень. Аналітичне узагальнення стану економіки промислового сектору та його структурної динаміки показує, що досягнення оптимального темпу зростання виробництва галузей на 5% вимагає щорічних мільярдних інвестицій, але інвестиційні можливості держави обмежені. Вихід із ситуації можливий і полягає у визначенні пріоритетних галузей промисловості, виходячи з їх високої технологічності, швидкої окупності інвестицій, конкурентоспроможності та інших характеристик. Методики визначення динаміки та інтенсивності структурних перетворень дозволяють сформувати модель аналітичного узагальнення розвитку галузей для виявлення перспективних напрямків структурних перетворень при формуванні збалансованої структури економіки промислового сектору. Інтеграція моделей і аналіз структурної динаміки та інтенсивності структурних змін в промисловому секторі дозволяє ранжувати галузеву структуру промисловості за секторами і виявити перспективні галузі, що входять в третій сектор, який характеризується найбільш стабільними структурно-динамічними показниками і інтенсивними в рамках інноваційного коридору перетвореннями.

В рамках управління структурними перетвореннями, головним напрямком промислової політики для даного сектору має стати формування заходів з підтримки подальшої технологічної модернізації та стимулювання інвестиційної активності. Першочерговий розвиток галузей третього сектору дозволить в найбільш короткі терміни досягти поставлених цілей модернізації, підвищити конкурентоспроможність промисловості і сформувати збалансовану структуру, що відповідає вимогам нового технологічного укладу. [8]

Структурні перетворення з метою формування збалансованої структури економіки промислового сектору необхідно проводити в чіткій послідовності та взаємозв'язку всіх етапів шляхом формування єдиного інструментарію структурного регулювання. Організаційно-методичне та інструментарно-технологічне забезпечення управління структурними перетвореннями дозволяє вибрати такі параметри управління, які забезпечать кумулятивний ефект від найбільш вигідних сполучень, співвідносячи вибір з реальними можливостями і потребами галузей промисловості. Застосування технології управління структурними перетвореннями економіки промислового сектору, що базується на методології Форсайт, є таким інструментом в управлінні, який дозволить не тільки визначити напрями перспективної трансформації структури, а й врахувати виклики і ризики сучасного світу. Представлена технологія   складається з інформаційного та інструментарного полів. Інформаційне поле включає в себе блок «Аналітичного узагальнення стану галузі», наповнення якого забезпечується комплексною методикою структурно-динамічних параметрів та інтенсивністю структурних перетворень. Решта блоків також дозволяють аналізувати і прогнозувати розвиток промислового сектору. Інструментарно поле включає розробку дорожньої карти галузі, вироблення цілей і завдань розвитку, вибір напрямів політики управління. Контроль і моніторинг управління структурними перетвореннями здійснюється на всіх етапах реалізації технології. В якості очікуваних кінцевих ефектів від проведення структурних перетворень можна виділити підвищення позицій української економіки на світовому рівні, досягнення високих темпів зростання економіки за рахунок інноваційно-технологічних факторів, а також досягнення відповідності вітчизняної економіки новій техніко-економічній парадигмі і вимогам технологічного укладу, який зароджується. [9]

Висновок. Необхідність державного регулювання економіки промислового сектору визначає важливість розробки технологій управління, що дозволяють поетапно реалізовувати цілі і завдання структурних перетворень. Формування збалансованої структури економіки промислового сектору дозволить підвищити конкурентоспроможність галузей, досягти високих темпів зростання промисловості та економіки в цілому на довгостроковий період, а також створить передумови для розвитку високотехнологічних галузей, що становлять базу нового технологічного укладу. [10]

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1. Какие виды бизнеса будут развиваться в Украине быстрее всего и почему? – [Электронний ресурс]. – Режим доступа: http://ntbu.ru/ms/km/2002_40_01.htm.

2. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. М.: Прогресс, 1988. 562 с.

3. Куди підуть державні кошти в 2012 році – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forum.minfin.gov.ua/viewtopic.php?f=70&t=1000.

4. Лазарєва Є.В. Методологічні аспекти формування інноваційної системи регіону: монографія / Є.В. Лазарєва. – Одеса: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, 2010. – 320 с.

5. Мікула Н. А. Конкурентоспроможність прикордонних територій / Н. А. Мікула, О. І. Пастернак // Регіональна економіка. – 2009. – № 2. – С. 235-236.

6. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. – К.: ДП Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2011. – 359 с.

7. Паламарчук Г.М. Організаційні інновації як чинник підвищення конкурентоспроможності економіки / Г.М. Паламарчук, М.М. Шевченко // Проблеми науки. – 2007. – №2. – С.13-21.

8. Підсумки колегії Державного комітету лісового господарства щодо стану ялинників Карпатського регіону. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/article;jsessionid=0370864023386872D2C631505F0460C9?art_id=35309&cat_id=65319.

9. Скорнякова І. В. Експортний потенціал обробної промисловості України: управління процесом формування / І.В. Скорнякова: Монографія. – К: Наук. світ, 2006. – 175 с.

10. Contributions of the Regional and Local Authorities to Sustainable Development Strategies / Research Institute for Manag- ing Sustainability (RIMAS), Vienna University of Economics and Business Administration Publication, 2009 [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.cor.europa.eu/COR_cms/(S(ygp0znr24 mysli55fze3yu2o))/ui/ViewDocument.aspx?siteid=default&contented =7834329b-22d2-4066-a592-030f1de40d19.

 

Стаття надійшла до редакції 20.05.2012 р.