Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 338.516

 

М. Е. Хуторна,

к. е. н., доцент кафедри банківської справи

Черкаського інституту банківської справи УБС НБУ (м. Київ)

О. М. Бартош,

старший викладач кафедри банківської справи

Черкаського інституту банківської справи УБС НБУ (м. Київ)

 

ТРАНСФЕРТНЕ ЦІНОУТВОРЕННЯ І ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В БАНКАХ УКРАЇНИ

 

Myroslava Khutorna,

PhD, associate professor, associate professor of chair of banking

University of Banking of the National Bank of Ukraine, Cherkassy Institute of Banking

Olga Bartosh,

senior lecturer of chair of banking

University of Banking of the National Bank of Ukraine, Cherkassy Institute of Banking

 

TRANSFER PRICING AND ITS APPLICATION IN BANKS OF UKRAINE

 

У статті розглядається модель бюджетування на основі трансфертного ціноутворення. Показано взаємозв’язок цілей банку і завдань трансферного ціноутворення. Визначено фактори, що впливають на рівень трансфертних цін та виділено особливості застосування трансфертних цін у практичній діяльності банку.

 

The article deals with budgeting model based on transfer pricing. The relationships between the goals and the objectives of the bank transfer pricing are defined. The author has depicted the factors that influence on the level of transfer pricing and has highlighted the features of transfer pricing in bank’s practice.

 

Ключові слова: трансфертне ціноутворення, центри відповідальності, кредитні та депозитні операції.

 

Keywords: transfer pricing, responsibility centers, credit and deposit operations.

 

 

Постановка проблеми. Сучасні тенденції розвитку банків перебувають під впливом тривалого напруження на сході країни. Суттєвий рівень негативних очікувань серед економічних агентів призводить до відпливу депозитів та стриманого характеру кредитування. Все це загострює конкурентну боротьбу, ускладнює організаційно-управлінську структуру банків. Тому, здійснюючи операції за рахунок коштів, залучених і запозичених у своїх клієнтів, банк повинен враховувати весь спектр внутрішніх та зовнішніх ризиків. У результаті чого, ефективна діяльність банку безпосередньо залежить від професійного управління активами та пасивами, розвитком системи клієнтського обслуговування, системи управління ризиками, правильної стратегії банку, максимально ефективного використання фінансових ресурсів та мінімізації ризиків, що вимагає використання нових підходів до аналізу ціни та ціноутворення як на зовнішньому ринку, так і між структурними підрозділами банку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Напрями дослідження сфери трансфертного ціноутворення постійно змінюються, удосконалюються залежно від хронологічного періоду дослідження, наукових поглядів та концепцій. Питанням побудови бюджетування на основі трансфертного цінотворення, визначення принципів взаємодії центрів відповідальності, оцінки внеску структурних підрозділів банку в загальний фінансовий результат приділяють значну увагу зарубіжні науковці та практики, як: П. Роуз, Дж. Сінкі, В. Селезньова, А. Смірнов, Р. Г. Ольхова, О. А. Базюкина, М. Ю. Кулаев, А. С. Наместников [1; 5; 7; 8] та вітчизняні – С. Ф. Голов, М. І. Макаренко, Т. Савченко, Л. В. Жердецька, Л. Кузнєцова, І. М. Гумен, О. С. Любунь, М. П. Денисенко, та інші [2; 3; 4; 6; 9]. Віддаючи належне науковим дослідженням зарубіжних та вітчизняних вчених з проблем формування методології трансфертного ціноутворення, визначенням особливостей для банківських установ, варто зауважити що подальшого дослідження потребують визначення економічної сутності та складових механізму трансфертного ціноутворення в банку та використання методичних підходів щодо його організації.

Метою статті є дослідити організаційні та методичні особливості трансфертного ціноутворення та розвиток науково-методичних підходів до його організації у комерційних банках.

Виклад основного матеріалу. Важливим стратегічним напрямком банку є підвищення якості та ефективності управління. У сучасних умовах багато банків опинилися в несприятливому фінансовому стані, де основним завданням є забезпечення виживання та збереження фінансової стійкості. Банки вимушені шукати внутрішні резерви для збереження ліквідності, платоспроможності та прибутковості.

Ключовим моментом організації якісного управління банком є узгодженість цілей, завдань та видів діяльності банку. Узгодженість цілей потрібна як на рівні самого банку, так і на рівні структурних підрозділів, що дозволить менеджерам обирати такі дії, які направлені на досягнення основної цілі, а саме, збільшують прибуток банку одночасно забезпечуючи ліквідність та платоспроможність (таблиця 1).

 

Таблиця 1.

Способи досягнення цілі банку

Способи

характеристика

- контроль за вартістю залучених ресурсів

підтримка дорогих і низькооплачуваних залучених ресурсів на такому рівні, щоб забезпечити відповідну рентабельність банківської установи та ліквідність балансу

- дотримання лімітів, які обмежують рівень взятих менеджерами на себе ризиків

забезпечення виконання нормативних вимог НБУ щодо обов’язкових резервів та нормативів ліквідності, а також внутрішньобанківських вимог – це ліміти ризику, орієнтовний рівень рентабельності, процентної маржі, обсяг високоліквідних активів тощо

- розміщення ресурсів за ставками, що забезпечують повернення їх вартості плюс достатню для розвитку банку маржу

при розрахунку ефективності залучення ресурсів необхідно брати до уваги як пов’язані з ними витрати в т.ч. відрахування в обов’язкові резерви, ступінь їх ліквідності, так і доходи пов’язані з їх розміщенням

 

На сьогодні централізоване управління банком не завжди призводить до бажаних результатів. Банк не може оперативно реагувати на зміни в ринковій ситуації, що може призвести до втрати клієнтів та втрати конкурентоспроможності.

Це спонукає банківські установи шукати нові інструменти управління, які дозволяють покращувати конкурентні переваги їх банківських продуктів і знизити ризики особливо незбалансованості активів та пасивів. Одним із таких інструментів є система бюджетування [5]. Бюджетування вимагає побудови такої організаційно-фінансової структури в межах якої встановлено персональну відповідальність менеджера за показники діяльності, які він контролює. Тому з розширенням діяльності, збільшенням обороту головний банк частину повноважень щодо прийняття управлінських рішень зобов’язаний делегувати керівникам центрів відповідальності, що, в свою чергу має як переваги так і недоліки (таблиця 2).

 

Таблиця 2.

Делегування повноважень структурним підрозділам

Переваги

Недоліки

прискорений процес прийняття рішень

складність консолідації управлінських рішень

гнучкість реагування на зміни ринкової кон’юнктури

підвищення ризику ліквідності через неузгодженість управління активами та пасивами

менша потреба в складних системах контролю

повільна перебудова при зміні стратегії

зменшення документообігу та звітності

пріоритет інтересів центрів відповідальності

близькість до клієнта

конкурентні відносини між окремими підрозділами

висока точність при обчисленні доходів та витрат, оцінка результатів діяльності

проблема пов’язана з організацією єдиного інформаційного простору банку

Джерело: [3]

 

Децентралізація системи управління принесе бажані результати якщо визначити відповідальність за наслідки прийнятих рішень. Тому потрібна система оцінки кінцевих фінансових результатів кожного структурного підрозділу. Тобто, основною перевагою децентралізованого управління є швидка адаптація до мінливих умов і як наслідок є необхідність утворення механізму внутрішніх цін, ведення управлінського обліку, що підвищило роль застосування системи трансфертного ціноутворення в межах одного банку. За допомогою цього механізму відбувається моделювання своєрідних ринкових відносин у середині фінансової структури банку.

Метод трансфертного ціноутворення має спонукати менеджера кожного підрозділу приймати рішення, оптимальні для всього банку. Тому критеріями для вибору методу трансфертного ціноутворення є:

- сприяння узгодженню мети;

- мотивація керівництва;

- сприяння автономії підрозділу за умов децентралізації управління [2, с. 478].

Система трансфертного ціноутворення, де об’єктом виступають ресурси банку, є ключовим інструментом бюджетування зі своїми цілями, завданнями та базою для розрахунку.

Відповідно до особливостей банківської діяльності трансфертна ціна визначається як специфічний вид ціни на фінансові ресурси, яка встановлюється на внутрішньому ринку банківської установи з урахуванням принципів розподілу фінансового результату, підпорядкованості стратегічним цілям, мотивації менеджерів для прийняття рішень, автономності центрів відповідальності, взаємовигідності для учасників, інформаційного забезпечення прийняття рішень [4].

Однією з цілей трансфертного ціноутворення є виявлення частки участі в прибутку банку підрозділів, шляхом віднесення вартості ресурсів на доходи отримані за рахунок їх використання, що в подальшому дозволить сформувати розгорнуту інформаційну систему об’єктивної оцінки ефективності та виявлення проблем у діяльності кожного підрозділу банку. Моделювання трансфертних ставок дозволяє вирішувати й інші завдання (таблиця 3) щодо формування необхідної за структурою та вартістю ресурсної бази.

 

Таблиця 3.

Завдання трансфертного ціноутворення

Завдання

Основна характеристика

1. Оцінка ефективності роботи бізнес підрозділів банку

Дана оцінка дозволяє вимірювати, аналізувати та контролювати ефективність і прибутковість підрозділів банку в частині залучення та розміщення ресурсів, формувати систему мотивації співробітників, а також помагає менеджменту приймати стратегічні рішення щодо напрямку розвитку банку. Це є основою для визначення дохідності банківських операцій і показує реальний ефект для банку від використання кожного продукту, обслуговування кожного клієнта, і роботи кожного бізнес підрозділу і як наслідок для зростання прибутковості банку в цілому.

2. Централізоване управління ризиками

Система трансфертних операцій дозволяє акумулювати ризик ліквідності, процентний та валютний ризики в казначействі і централізовано управляти ними. На маржу підрозділів впливають тільки ті ризики, за які вони відповідають і якими управляють.

3. Управління структурою активів та пасивів

Зміна кривої трансфертних ставок оперативно регулює процеси залучення та розміщення ресурсів за строками та вартістю що дозволяє оптимізувати обсяги банківських операцій в цілому по банку та розподіляти сфери впливу між підрозділами.

4. Ціноутворення банківських продуктів з урахуванням ризиків

Ціноутворення процентних клієнтських продуктів засновано на економічному аналізі та ведеться від відповідних трансфертних цін, які є базою з урахуванням ризиків і відповідної дохідності, що дозволяє ефективно управляти маржинальним спредом.

5. Бюджетне планування

Планування процентних доходів та витрат в розрізі центрів відповідальності, а також моніторинг та забезпечення контролю за виконанням прийнятих рішень над використанням ресурсів, дотриманням фінансової дисципліни, контроль за рентабельністю та самоокупністю структурних підрозділів банку.

 

Отже, при розрахунку показників, що оцінюють роботу окремих центрів відповідальності, додається величина трансфертної ціни, яку отримує один підрозділ при продажу свого продукту іншому. В цілому по банку оцінка результатів залишається незмінною, так як на рівні центра консолідації доходи одних підрозділів та витрати інших нейтралізуються [8, с.148].

Трансфертні ціни є інструментом управлінської звітності і носять умовний характер: операції з перерозподілу ресурсів між самостійними підрозділами банку не ведуть до реального руху грошових коштів, а лише відображаються в облікових системах банку. Таким чином фінансовий результат самостійного структурного підрозділу банку представляє собою розрахункову величину, отриману в результаті формування управлінської звітності. Розрахунок фінансового результату ведеться за центрами фінансової звітності [7, с.24].

Принципи трансфертного ціноутворення є основою для розробки методик їх використання в діяльності банківських установ. Більшість науковців у своїх працях виділяють три основні групи методів трансфертного ціноутворення, а саме, метод експертної оцінки, ринковий метод та метод покриття витрат, де відзначаються переваги та недоліки кожного (таблиця 4).

 

Таблиця 4.

Основні методи трансфертного ціноутворення

Методи

Характеристика

Експертний

Трансфертні ставки встановлюються керівним органом банку, обов’язками якого є управління фінансами банку подібно до встановлення відсоткових ставок за видами продуктів. Цей метод економічно обґрунтований і реалізується з урахуванням основних цілей і специфіки підрозділів, оптимально враховує їх потреби, стимулює максимізації прибутку банку в цілому. Він суб’єктивний і оправданий в малих банках та на початкових стадіях впровадження бюджетування.

Ринковий

Трансфертні ставки встановлюються орієнтуючись на аналогічні ресурси на зовнішньому ринку. Це можливо при існуванні ефективного грошового ринку. Через коливання відсоткових ставок на ринку трансфертні ставки часто змінюються. Не замінима на Заході гроші на ринку міжбанківського кредиту можна залучити завжди

Витратний

Встановлення трансфертної ціни ресурсів, виходячи із операційних витрат на залучення коштів плюс мінімально допустима маржа.

 

У залежності від видів витрат витратний метод може включає різні методики, а саме: середньозважена вартість пасивів по банку, що стимулює залучення дешевих короткострокових ресурсів і не враховує специфіки регіональних умов та обмежує залучення строкових ресурсів. Такий метод підходить тим установам які можуть достатньо точно прогнозувати майбутній обсяг залучених коштів та їх розміщення; середньозважена вартість пасивів по банку та диференціювання ставок за строками й валютою, що дозволяє управляти ліквідністю, валютною позицією банку. Стимулює залучення ресурсів будь-якої вартості. Метод складний в реалізації, але банк активно регулює пропозицію і попит на ресурси та більш точно здійснює оцінку діяльності підрозділів та інші методи.

Більшість науковців сходиться на думці, що найефективнішою є система трансфертного ціноутворення, орієнтована на ринкові ціни, але специфіка вітчизняного ринку банківських продуктів полягає у відсутності цілого ряду активних фінансових ринків, інформація з яких може слугувати орієнтиром для трансфертних цін тому більшість вітчизняних банків доповнює інформацію із зовнішніх ринків даними щодо внутрішніх витрат [9, с. 28]. Вибір методу залежить від потреб банку, ступеня самостійності підрозділів, рівня ринкової конкуренції, взаємозв’язку між попитом та внутрішньою пропозицією на ресурси. Тому вітчизняні банківські установи використовують синтез методик, які спираються на ринкові індикатори та внутрішні витрати. Це дозволяє справедливо розподілити доходи між центрами, але трудомісткий процес впровадження.

Як бачимо, трансфертні ціни слід узгоджувати як з ринковими орієнтирами, так і з комерційними стратегіями. З одного боку, вони мають відображати ринкові умови, а з другого – відповідати бізнес-стратегіям банку та враховувати рівень конкуренції. Якщо трансфертні ціни зумовлюють вищі ставки на кредити для клієнтів, аніж пропонує ринок, то банківська установа втрачає конкурентоспроможність. Зворотно це стосується і ставок на депозити, які є нижчими від середньострокових. Отже, ринок дає орієнтири, які є базисом для трансфертних цін [10, с. 176].

Ринковим орієнтиром установлення трансфертних цін можуть бути ставки за операціями з купівлі-продажу ресурсів на міжбанківському ринку, облікова ставка Національного банку, ставки за операціями з розміщення ОВДП на первинному або вторинному ринку тощо.

Установа банку може використовувати індикатори кредитного та депозитного ринку як орієнтири трансфертної ціни при дотриманні таких основних умов: ринок повинен характеризуватися високим рівнем конкуренції, динаміка індикаторів даного ринку повинна бути відносно стабільною, банк повинен мати доступ до даного ринку. На рівень трансфертних цін впливає ряд факторів (таблиця 5).

 

Таблиця 5.

Фактори що впливають на рівень трансфертних цін

Фактори

Пояснення

Ринкові пропозиції депозитних ставок по банкам, що відносяться до однієї групи з даним банком щодо розміру активів

При дослідженні вітчизняного ринку розраховується середня ставка по банках України, під яку здійснюється залучення коштів на депозитні рахунки. З цією метою аналізуються ринкові ставки, фактичні розрахункові ставки, середньозважені за обсягами залучення із розбивкою за термінами і валютами. Також ураховуються тенденції у поведінці клієнтів, експертні оцінки і розмір процентної маржі, необхідної для стабільного розвитку банку. Із розрахункової середньої ставки визначається ринкова ціна по кожній валюті окремо для корпоративних та роздрібних клієнтів.

Стан ліквідності банку

Значення ліквідності є індикатором величини попиту та пропозиції підрозділів банку на ресурси відповідного строку та валюти. Надлишок або дефіцит ліквідності визначається відношенням активів та пасивів за строками, згідно нормативів НБУ. Виникає ризик від можливих розривів у термінах погашення активів та пасивів номінованих в одній валюті. Банк визначає корегування трансфертної ціни з урахуванням стану ліквідності. Ресурси і активи в гривнях з короткими термінами залучення не вимагають поправки на ліквідність. Потреба в ліквідних коштах може виникнути як під час здійснення пасивних операцій, так і внаслідок проведення активних операцій якщо рішення про розміщення коштів приймаються раніше ніж знайдено відповідні джерела фінансування.

Рівень маржинального спреду, геп –розриви, зміна структури пасивів

Визначення корегування трансфертної ціни з урахуванням геп – розривів, потреби банку в ресурсах за кожною валютою та за строками. Цей метод дозволяє вимірювати маржинальний спред для кожного продукту, коректно визначати доходи від неузгодження процентних ставок, а спред за кожним продуктом не залежить від інших статей балансу.

Потреба банку в ресурсах за кожним видом валют

Підтримка взаємного зв’язку та взаємного узгодження між депозитними операціями та операціями з видачі кредитів за сумами та строками депозитів і кредитних вкладень. Визначення трансфертних цін купівлі та продажу. Деякі однорідні продукти можуть групуватися. У такому разі трансфертна ціна застосовується відповідно до групи (пулу) продуктів.

Складено на основі джерела [3]

 

При застосуванні трансфертних цін у практичній діяльності банків необхідно враховувати такі правила [3]:

1. По всій системі банку встановлюється єдиний порядок трансфертного ціноутворення. Структурні підрозділи банку інформуються про встановлені трансфертні ціни, які застосовуються до всіх кредитних і депозитних угод, що проводять усі підрозділи банку. Систематично здійснюється аналіз рівня трансфертних цін.

2. Трансфертна ціна фіксується для кожного кредитного і депозитного договору. При відкритті депозитного чи позичкового рахунку клієнта у договорі поряд з ефективною ставкою відсотка проставляється трансфертна ціна для даного строку та валюти.

3. Різниця між реальною вартістю угоди та встановленою трансфертною ціною показує прибутковість чи збитковість операції.

4. При встановленні нового рівня трансфертної ціни раніше зафіксовані в угодах трансфертні ціни залишаються незмінними протягом усього строку дії договору. Це захищає маржу за конкретною угодою від впливу більш пізніх змін ринкової процентної ставки. Ризиками зміни трансфертних ставок протягом строку дії договору управляє казначейство.

5. Якщо необхідно встановити «індивідуальну» трансфертну ціну, така ціна може бути встановлена після обов’язкового узгодження з казначейством.

6. У випадку розірвання клієнтом договору банківського депозиту до закінчення терміну дії, повернені проценти знімаються з процентних доходів структурного підрозділу. При цьому перерахунок трансфертних доходів за попередні місяці по даному договору не здійснюється.

7. Якщо за виданим кредитом позичальником своєчасно не погашаються відсотки, кредит пролонгується, чи виноситься на рахунок прострочених, трансфертна ціна залишається попередньою або підвищується у випадку, якщо договором передбачено підвищення клієнтської ставки.

8. Щодня за депозитними та кредитними договорами в головному банку здійснюється розрахунок суми отриманих доходів чи збитків структурного підрозділу виходячи із ефективної ставки і трансфертної ціни, після чого на різницю між трансфертною ціною і діючою ставкою за договором здійснюється розрахунок суми, яка відноситься на доходи чи витрати в управлінському обліку.

Висновки. Основною перевагою моделі бюджетування на основі трансфертного ціноутворення є висока точність в оцінці фінансових результатів що стимулює всі підрозділи на збільшення рентабельності і розвитку бізнес-напрямку, відносна простота та практичне використання. Тому, трансфертне ціноутворення може використовуватися як елемент системи оцінки ефективності діяльності підрозділів банку, інструмент управління ризиками, та як елемент системи ціноутворення, при визначенні собівартості банківських продуктів.

Система трансфертних цін може налаштовуватися під потреби конкретних установ за рахунок використання більш простих чи більш складних моделей розрахунку використовуючи експертний, ринковий чи витратний методи, що утворюють систему взаємопов’язаних елементів з власними грошовими інформаційними потоками. Кожен із варіантів має свої переваги та недоліки, але який би варіант не вибрало керівництво банку, потрібно враховувати, що відмінності в розрахунках щодо визначення трансфертної ціни призводять до значних відмінностей в оцінці діяльності підрозділів банку. Від ефективності узгодження системи трансфертного ціноутворення буде залежати і ефективність функціонування банку в цілому.

Отже, трансфертне ціноутворення:

1. Надає інформацію, що стимулює менеджерів підрозділів приймати обґрунтовані економічні рішення. Це відбувається за умови, коли дії, які здійснюють менеджери підрозділів, щоб покращити показники прибутку у звітах про діяльність своїх підрозділів, також збільшують значення прибутку банку в цілому.

2. Надає інформацію керівництву для оцінки управлінських та економічних показників діяльності підрозділів, використання трансфертних цін допомагає досягти стратегічних цілей

3. Перерозподіляє банківські ризики між окремими центрами відповідальності шляхом встановлення обґрунтованого розміру внутрішньої ціни фінансових ресурсів банку.

4. банк може проводити аналіз своєї чистої процентної маржі більш ефективно, що дає можливість кількісно визначати дисбаланс між тими ресурсами, якими володіє банк і тими коштами які вкладає в активні операції

5. Цілеспрямовано переміщує частину прибутку між підрозділами банку.

6. Гарантує автономність діяльності підрозділів.

 

Література:

1. Базюкина О.А. Система трансфертного ценообразования как инструмент управления эффективностью работы банка / O. А. Базюкина // Креативная экономика. — 2011. — № 11 (59). — c. 51-55. — [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.creativeconomy.ru/articles/14230/

2. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. – К.: Лібра, 2003. – 704 с.

3. Гумен І. М. Досвід застосування трансфертного ціноутворення в банках України // Матеріали семінару «Особливості застосування трансфертного ціноутворення у фінансовому обліку і для цілей оподаткування в діяльності банківських установ» 20 листопада 2013, Київ. - Національний центр підготовки банківських працівників України.

4. Жердецька Л.В. Механізм трансфертного ціноутворення в банку / автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук: спец. 08.00.08 /Л.В. Жердецька // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: mydisser.com/dfiles/51563596.doc

5. Кулаев М.Ю. Управление активами и пассивами кредитной организации, процентным риском и риском ликвидности на основе трансфертных ставок / М.Ю. Кулаев // [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.auditfin.com/fin/2008/1/Kulaev/Kulaev%20.pdf

6. Любунь О.С., Денисенко М.П. Бізнес – планування у банку: Навч. посіб. / О.С. Любунь, М.П.Денисенко . – К.: Атака, 2006. – 288 с.

7. Наместников А.С. Классификация подходов к построению систем трансфертного ценообразования./ А.С. Наместников // Банковские услуги - № 5 – 2013.

8. Ольхова Р.Г. Банковское дело: управление в современном банке: учебное пособие / Р. Г. Ольхова. – 2-е изд., пепераб. и доп. – М.: КНОРУС, 2013. – 304 с.

9. Савченко Т. Практика трансфертного ціноутворення в банках України // Вісник НБУ. – 2007. - № 2 С. 26-31.

10. Управлінський облік у банках: Навч. посібник / За заг. ред. канд. екон. наук, доц. Г.П.Табачук. – К.: УБС НБУ, 2007 – 178 с.

 

References:

1. Bazyukіna O.A. (2011) “The system of transfer pricing as a tool for performance management of the bank [Sistema transfertnogo tsenoobrazovaniya kak instrument upravleniya effektivnost'yu raboty], Kreativnaya ekonomika vol. 11 (59), pp. 51-55 available at: www.creativeconomy.ru/articles/14230/.

2. Golov S. F. (2003) “Management Accounting” [Upravlinskyiy oblik], Libra, Kyiv, Ukraine.

3. Gumen I.M. Experience of transfer pricing in banks Ukraine [Dosvіd zastosuvannya transfer tsіnoutvorennya], Seminar held November 20, 2013, National Center Bank of Ukraine trainings.

1. Zherdetska L.V. “The mechanism of transfer pricing in the bank” [Mekhanizm transfertnogo tsynoutvorennya v banku] Ph.D. Petrov, I.N. (2009), Development of World Economy, Ph.D. Thesis, Money, finance and credit, Odessa National Economic University, Odessa, Ukraine. available at: mydisser.com/dfiles/51563596.doc

2. Kulaev V. Ju. “Asset -liability management of the credit institution, an interest risk and liquidity risk on the basis of transfer rates” [Upravleniye aktivami i passivami kreditnoy organizatsii, protsentnym riskom i riskom likvidnosti na osnove transfertnykh stavok ] available at: http://www.auditfin.com/fin/2008/1/Kulaev/Kulaev%20.pdf

3. Lyubun OS and Denisenko MP (2006)“Business - planning a bank” [Bíznes – planuvannya u banku], Ataka, Kyiv, Ukraine.

4. Namestnikov A.S. (2013) Classification of approaches to the construction of systems of transfer pricing. [Klassifikatsiya podkhodov k postroyeniyu sistem transfertnogo tsenoobrazovaniya] Bankovskiye uslugi. vol. 5, pp. 23-30.

5. Ol'khova R GBankovskoe Cause: management of a modern bank: tutorial [Bankovskoye delo: upravleniye v sovremennom banke: uchebnoye posobiye], KNORUS, Moskva, Rossyya.

6. Savchenko T. (2007)The practice of transfer pricing in banks Ukraine” [Praktyka transfertnoho tsinoutvorennya v bankakh Ukrayiny], Visnyk UBS NBU, vol. 2 pp. 26-31

7. Tabachuk, H.P. (2007). Management Accounting in Banks. [Upravlinsʹkyy oblik v bankakh], UB NBU, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 19.12.2014 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"