УДК 338.1

 

В. В. Скриль,

кандидат економічних наук., доцент кафедри економіки підприємства та управління персоналом

А. В. Шикіло,

студент кафедри економіки підприємства та управління персоналом

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

 

МЕТА ТА ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ

 

V. V. Skryl,

department of enterprise economics and personnel management

A. V. Shykilo,

student of enterprise economics and personnel management

Poltava National Technical Yuriy Kondratuk University

 

THE PURPOSE AND FEATURES OF CREATION OF ENTERPRISES WITH FOREIGN INVESTMENT

 

В статті наводиться процес появи  в українському законодавстві поняття спільного підприємства (СП) та здійснюється його аналіз. Досліджується його правова природа, встановлюються основні засади щодо діяльності спільних підприємств та особливості у порівнянні з іншими видами підприємств. Встановлено рівні пріоритетності створення та діяльності СП. Визначено стратегії та мотиви створення спільних підприємств (виробничо-економічні, маркетингові, інші). Сформовано мету, макроекономічні цілі та основні особливості спільного підприємства. Наведено порядок та процесс створення спільних підприємств. Запропоновано основні складові механізму функціонування спільних підприємств, які можна сформувати за рахунок впровадження напрямів вдосконалення взаємовідносин як із зовнішнім, так і внутрішнім середовищем.

 

The process of emergence in the Ukrainian legislation of the the concept of a joint venture and its analysis were given in the article. There is the research of its legal nature, the basic principles of joint ventures and features in the comparison with other types of enterprises were established. The priority levels of creation and activity of JV were identified. The goal, macroeconomic objectives and main features of the joint venture were formed. The procedure and the process of creation of joint ventures were given. The main components of the operating mechanism of joint ventures, which can be formed by introducing ways of improving relationships with both external and internal environment have been proposed.

 

Ключові слова: підприємства з іноземними інвестиціями, спільні підприємства, зовнішньоекономічна діяльність, іноземне інвестування, ефективність, cтратегія, мотивація, механізму функціонування спільних підприємств.

 

Keywords: enterprises with foreign investments, joint ventures, foreign trade, foreign investment, efficiency, strategy, motivation, mechanism of the joint ventures.

 

 

Постановка проблеми. В умовах інвестиційної кризи, коли виникає необхідність удосконалення підходів щодо реформування економіки та інституціональних структур, які обслуговують економічну сферу, одним з перспективних напрямків економічних перетворень в Україні виступає підприємництво з залученням іноземного капіталу. Організація та розвиток діяльності підприємств з іноземними інвестиціями є способом виходу держави з самоізоляції, засобом інтеграції її до світових систем господарювання і міжнародного розподілу праці. Підприємства за участю іноземного капіталу виступають найбільш прогресивною, конкурентоспроможною формою господарювання, інструментом формування ринкових відносин в економіці України. За сприятливих умов і при розширенні діяльності підприємства з іноземними інвестиціями можуть позитивно впливати на економічний розвиток, гальмування спаду виробництва, зростання національної економіки.

Аналіз останніх досліджень. Вагомий внесок у дослідження проблеми інвестиційного забезпечення економіки належить вітчизняним ученим економістам, серед яких В.Г. Андрійчук, О.Д. Гудзинський, П.Т. Саблук,        О. М. Шпичак, С.П. Азізов, М.І. Кісіль, Ю. Нестерчук та зарубіжні вчені. В даних працях розглянуті основні проблеми залучення іноземних інвестицій, шляхи їх розв’язання. Дослідження підтверджують положення про домінування в Україні такої форми залучення іноземного капіталу, як спільні підприємства.

Мета даного дослідження  є обґрунтування важливості залучення іноземних інвестицій для підвищення ефективності діяльності вітчизняних підприємств і дослідження механізму функціонування спільних підприємств.

Виклад основного матеріалу. Інтеграція України до світової системи господарювання є важливою умовою виходу на нові ринки збуту та зміцнення конкурентних переваг вітчизняних підприємств. Цей процес передбачає широке залучення  і використання іноземного капіталу, що зумовлено недостатнім обсягом внутрішніх ресурсів, особливо у сферу, що визначається незадовільною конкурентоспроможністю на зарубіжних ринках. Перспективи успішної роботи багатьох вітчизняних підприємств та ефективність національної економіки загалом значною мірою залежить від рівня та якості управління процесом залучення іноземного капіталу, що проявляється у формах та методах залучення і використання іноземних інвестицій. Однією з таких форм, як свідчить досвід країн з перехідною економікою, є спільні підприємства [1. c.170].

Стаття 3 Закону України «Про режим іноземного інвестування» визначає, що однією із форм здійснення іноземного інвестування в Україні є часткова участь іноземних інвесторів у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств.

Спільні підприємства, які створюються компаніями двох або більше країн, дають можливість поєднати ресурси, досвід, зв’язки. Створення спільних підприємств в Україні на сьогодні є актуальним та позитивним, оскільки спільні підприємства дають значні інвестиції та нові технології управління, стимулюють процес виробництва в Україні конкурентоспроможної продукції, полегшують її вихід на міжнародні ринки.

Чинне законодавство України виділяє спільні підприємства в окрему групу підприємств, для яких передбачено певні особливості створення і діяльності. Зокрема, у випадках створення спільних підприємств на основі об’єктів державної та комунальної власності обов’язковим є проведення екологічного аудиту (стаття 12 Закону України  «Про екологічний аудит». Законодавством про приватизацію встановлено відмінний порядок приватизації державної частки у спільних підприємствах: приватизація акцій (часток, паїв), що перебувають у державній власності, у майні спільних підприємств з іноземними інвестиціями, проводиться відповідно до установчих документів спільних підприємств. Для спільних підприємств, заснованих за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, встановлено особливий порядок набуття права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення (стаття 82 Земельного кодексу України) [2].

Саме тому, важливим є дослідження правової природи, встановлення основних засад та особливостей функціонування  спільних підприємств у порівнянні з іншими видами підприємств.

В українському законодавстві поняття спільного підприємства з’явилося 27 березня 1991 року 27 березня 1991 року Законом Української РСР № 887-XII «Про підприємства в Українській РСР» відповідно до форм власності, встановлених Законом Української РСР «Про власність», визначав наступні види підприємств:

- індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці;

- сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян Української РСР - членів однієї сім’ї, які проживають разом;

- приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина Української РСР, з правом найняття робочої сили;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;

- державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;

- державне підприємство, засноване на загальнодержавній (республіканській) власності;

- спільне підприємство, засноване на базі об’єднання майна різних власників (змішана форма власності). У числі засновників спільного підприємства відповідно до законодавства Української РСР могли бути юридичні особи та громадяни Української РСР, союзних республік, інших держав;

- підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян союзних республік та інших держав.

Згідно із наданим визначенням спільне підприємство ототожнювалося із підприємством, заснованим на змішаній формі власності, і залежно від того, хто виступав його засновниками можна було виділити 2 види спільних підприємств:

а) національні спільні підприємства, створені шляхом об’єднання майна різних власників (держави і громадянина; адміністративно-територіальної одиниці і юридичної особи тощо);

б) спільні підприємства, створені за участю іноземних суб’єктів.

Зазначений Закон із наступними змінами і доповненнями регулював відносини, пов’язані із створенням і діяльністю підприємств, і після здобуття Україною незалежності.

Спільне підприємство як самостійний вид підприємств було виключене із цього Закону відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про підприємства в Україні» від 4 лютого 1998 року № 72/98. Проте, комплексний аналіз інших положень Закону свідчить про те, що можливість їх існування передбачалась і в подальшому. Так, частиною третьої статті 15 Закону України «Про підприємства в Україні» передбачалось, що при частковому викупі майна підприємства трудовий колектив набуває права співвласника, а підприємство - статусу спільного.

Із прийняттям Господарського кодексу Закон України «Про підприємства в Україні» втратив чинність. Господарський кодекс України поділяє підприємства на види залежно від декількох критеріїв і взагалі не визначає статусу спільного підприємства.

Так, відповідно до статті 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

При цьому, Кодекс встановлює, що в Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Таким чином, Господарським кодексом не визначено спільні підприємства як один із видів підприємств. Проте, ним не заборонено їх створення взагалі, оскільки передбачено можливість визначення видів підприємств іншими законодавчими актами.

На сьогодні поняття і статус спільного підприємства визначається Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Так, стаття 3 цього Закону визначає, що суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

- об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Враховуючи викладене, спільні підприємства є самостійними учасниками зовнішньоекономічних відносин і відповідно до статті 1 цього Закону визначаються як підприємства, які базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.

Для країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою залучення іноземних інвестицій розглядається як один із факторів ринкової трансформації в контексті інтеграції у сучасну світогосподарську систему.

Стратегічна орієнтація при формуванні нормативно-правової бази створення спільних підприємств на території України виходить з необхідності активної участі нашої держави в міжнародному поділі праці, спеціалізації та кооперації, потреби ефективного використання науково-технічного, виробничого та ресурсного потенціалів [3, с.27]. Стратегії та мотиви створення спільних підприємств представлені у таблиці 1.

 

 Таблиця 1.

Стратегії й мотиви створення спільного підприємства

 

 

При цьому СП на території України мають такі макроекономічні цілі:

– орієнтація виробництва на підвищення якості життя, культур, споживання, освоєння нових типів споживчих товарів (вивільнення від нераціонального імпорту);

– забезпечення науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, розвиток ресурсоощадних, наукоємних та екологічно чистих технологій [4].

Слід відзначити взаємозв’язок основних цілей. По-перше, залучення передової зарубіжної технології сприяє, наприклад, вирішенню завдання додаткового виробництва продукції та вивільненню України від імпорту; по-друге, не байдуже, на якій технологічній основі забезпечується приріст виробництва споживчих товарів; по-третє, визначені цілі реалізуються, як правило, в комплексі.

Також розрізняють рівні пріоритетності створення та діяльності СП:

- подолання залежності України від імпорту;

- структурна перебудова економіки;

- виробництво товарів широкого вжитку.

Реалізація цілей, що сприяють вивезенню капіталу у вигляді СП, має забезпечити оновлення техніко-технологічної бази без залучення власних валютних коштів; використання потенціалу іноземного партнера для виробництва конкурентоспроможної продукції; розширення експорту продукції завдяки використанню торговельної марки партнера, його збутової мережі та техобслуговування за рахунок одержання від іноземного партнера матеріалів, які не виготовляються чи є дефіцитними, комплектуючих виробів, вузлів і деталей, розподілення з іноземним партнером комерційного ризику в разі недосягнення економічних результатів, ринків ноу-хау [5, с.158].

Основні особливості спільного підприємства та мета його створення зображені на рисунку 1 [6, с.118].

 

Рис. 1. Розпізнавальні особливості СП та мета його створення

 

У рамках основної цільової орієнтації безпосередні учасники реалізують свої конкретні інтереси, які залежать від багатьох чинників: типу підприємства, його виробничого, технологічного, управлінського потенціалу тощо (рис 2.) [3, с.29].

 

 

Рис. 2. Мотивація беспосередніх партнерів

 

Головними мотивами використання СП як стратегії входження в зарубіжний ринок є зниження капітальних витрат та зниження ризику при створенні нових потужностей; придбання джерел сировини або нової виробничої бази; розширення діючих виробничих потужностей; реалізація переваг нижчої вартості чинників виробництва можливість уникнення циклічності або сезонної нестабільності виробництва; пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції; підвищення ефективності існуючого маркетингу; здобуття нових каналів торгівлі; можливість проникнення на конкретний географічний ринок; вивчення потреб, набуття управлінського досвіду на нових ринках; пристосування до країни, що приймає.

Очевидною є виробничо-економічна та маркетингова мотивація партнерів. Не слід ігнорувати й інші, як правило, не декларовані та рідко досліджувані мотиви – пропагандистські та престижні, характерні як для діяльності за кордоном великих корпорацій, так і для міжнародного бізнесу в окремих сферах (туризм, сервіс тощо); персональні, коли СП створюються засновниками однієї національності або на родинних засадах; екологічні, коли розв’язується завдання ви-ведення екологічно брудних виробництв.

У свою чергу, фірми країн, що розвиваються, при створенні СП орієнтуються також на можливість доступу до нових технологій та передових методів управління, використання збутової мережі партнера й відомих у світі торговельних марок, мобілізацію додаткових фінансових ресурсів тощо [7, с.27].

Слід зазначити, що спільні підприємства використовуються не тільки для освоєння ринку країни, що приймає, а й з метою подальшого виходу на ринки сусідніх країн або цілих регіонів світу.

Згідно з законодавством України спільне підприємство може бути створеним наступним чином:

- шляхом його заснування;

- у результаті придбання іноземним інвестором частки участі у діючому підприємстві без іноземної інвестиції;

- у результаті придбання юридичною чи фізичною особою України частки участі у підприємстві зі стовідсотковою іноземною інвестицією [8].

Процес заснування СП базується на чинному законодавстві, відображає логіку і порядок аналітично-організаційних робіт, що склалися, і включає кілька стадій, що подано на рисунку 3 [3, с.30].

 

Рис. 3. Порядок створення спільних підприємств

 

Вибираючи сферу діяльності, необхідно виходити з того, що СП може проводити будь-яку діяльність, яка відповідає цілям, передбаченим статутом підприємства, і не заборонена законами, що чинними на території України.

При прийнятті рішень щодо створення СП, український партнер оцінюється за сукупністю показників:

- рівень якості продукції, що випускається, і порівняння зі світовими аналогами;

- технічні характеристики обладнання, можливості передачі його частини в складі внеску до статутного фонду;

- наявність окремо розташованих будівель або споруд, а також вільних площ у діючих цехах для внеску до статутного фонду;

- професійна підготовка та спеціалізація кадрів, можливості залучення їх на спільне пвдприємситво;

- забезпеченість території майбутнього СП транспортними комунікаціями;

- місцезнаходження підприємства відносно постачальників сировини, напівфабрикатів та комплектуючих виробів, необхідних для функціонування СП.

Також, пошук іноземного партнера має свої особливості залежно від вихідних умов українського партнера, який:

- має досвід роботи з потенційним іноземним партнером, коли СП стає логічним етапом розвитку взаємодії експортно-імпортної діяльності, поглиблення науково-технічної або виробничої кооперації;

- має досвід зовнішньоекономічної діяльності з іншими партнерами;

- не має такого досвіду.

Від цього, зокрема, залежать масштаби і термін виконуваних на цьому етапі робіт, рівень залучення посередників тощо. Нерідко ініціатива створення СП належить іноземним фірмам та особам.

Проте завжди доцільно, по-перше, забезпечити багатоваріантність вибору, а по-друге, проаналізувати можливих партнерів за певною системою критеріїв. З цією метою можуть бути корисними як прямі показники (розміри активів, їх динаміка, кількість працюючих, динаміка прибутку), так і побічні (відношення прибутку до витрат виробництва, рівень продуктивності праці та ін.) [9, с.15].

Важливим критерієм взаємного вибору партнерів є відповідність їх розмірів.

Після проведення попереднього аналізу встановлюються контакти з іноземними партнерами та проводяться попередні переговори, результатом яких є підписання протоколу про наміри, у якому зазначаються:

- загальний обсяг виробництва, розміри поставок на внутрішній та зовнішній ринки;

- розмір статутного фонду, частки власників у ньому;

- співвідношення між власними та позиковими коштами, можливі розміри кредиту;

- загальні вимоги до технологічного устаткування;

- наявність кваліфікованої робочої сили в українського партнера і потреба в іноземному персоналі;

- організація продажу та післяпродажного обслуговування;

- забезпечення трансферту прибутку іноземного учасника;

- джерела надходження і напрями використання іноземної валюти;

- можливості використання маркетингових структур іноземного партнера;

- загальні вимоги до рівня економічної ефективності СП.

Деталізація домовленості партнерів про створення СП потребує опрацювання умов його майбутньої діяльності, для чого доцільно провести техніко-економічне оцінювання кількох варіантів створення СП [5, с.32].

Після вибору оптимального (з погляду інтересів українського та іноземного партнерів) варіанта створення СП рекомендується скласти попередній бізнес-план за прийнятою як для українського, так і для іноземного партнера методикою. Головні розділи плану включають обсяги необхідних інвестицій і технологій, потреби в основному й оборотному капіталі, у позикових коштах, розрахунки витрат виробництва та цін на готову продукцію, а також інші важливі показники діяльності підприємства (розробка стратегії маркетингу, страхування підприємницької діяльності, розробка фінансового плану й фінансової стратегії тощо).

На основі досліджень можна сформувати наступну систему функціонування спільних підприємств. По-перше, така система повинна базуватися на наступних пнинципах: принцип самостійності, принцип єдності нітересів, принцип рівноправності, принцип вигідності, принцип добровільності, принцип відповідності чинному законодавству. З точки зору зовнішнього середовища дана ситема грунтується на політико-правових, економічних та соціально-культурних складових. З точки зору внутрішнього середовища – це технологічні, матеріальні, інформаційні організаційні, фінансові, трудові, екологічні складові. Лише за умови  об'єднання складових системи можна отримати більший економічний ефект, ніж в їх відокремленні.

Завдяки роботі такого механізму функціонування спільних підприємств  відбувається оптимізацію функцій та аспектів згідно з принципами їх створення.

Крім того, робота за такою  схемою передбачає необхідність й окреслює напрями вдосконалення взаємовідносин із зовнішнім середовищем, що дасть можливість перейти на якісно вищий рівень діяльності. Стає зрозумілим, що певні дії уряду, готовність вітчизняних підприємців до прийняття іноземного досвіду, зменшення ризиків, висока віддача капіталовкладень – рушійні сили інвестиційного забезпечення в аграрному секторі економіки.

Висновок. Отже, проаналізувавши становище в Україні можна зробити висновок, що при створенні і діяльності СП на території України реалізуються цілі, що сприяють вивозу капіталу у вигляді СП, що забезпечує оновлення техніко-технологічної бази без залучення власних валютних коштів; використання потенціалу іноземного партнера для виробництва конкурентоздатної продукції; розширення експорту продукції використанням торгової марки партнера, його збутової мережі та техобслуговування за рахунок одержання від іноземного партнера матеріалів, які не виготовляються  чи дефіцитні, комплектуючих виробів, вузлів і деталей; розподіл з іноземним партнером комерційного ризику, у разі недосягнення економічних результатів, ринків «ноу-хау».

 

Література.

1. Олександренко І. Спільні підприємства як форма залучення іноземного капіталу / І.Олександренко. – Економічний аналіз. 2008. – Випуск 2 (18) . – С.168-172.

2. Петренко П.Д. Спільні підприємства у контексті чинного законодавства  [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:  http://www.minjust.gov.ua.

3. Вишняков, В. М. Підприємства з іноземними інвестиціями як фактор розширення інтеграційних процесів в Україні / В. М. Вишняков // Держава та регіони. – 2009. – N4. – С.26-31.

4. Правові аспекти створення спільних підприємств з іноземним капіталом на території україни  Величко К., Кочик Є. [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://uchni.com.ua/ekonomika/1496/index.html 

5. Лук’яненко Д.Г. Губський Б.В., Мозговий О.М. та ін. Міжнародна інвестиційна діяльність: підручник /за ред. Д.Г.Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2007. – 354 с.

6. Скриль В.В, Булка І.П. Спільні підприємства: тенденції та проблеми розвитку, Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка» №36, Тернопіль 2012. – 386 с. – С.115-119.

7. Кредісов А.І., Березовенко С.М.,та ін.,Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кредісова. - К.: ВІРА-Р, 2008. - 552 с.

8. Організація та функціонування підприємств з іноземним капіталом [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://zavantag.com/docs/1786/index-625351.html

9. Гринькова В.О. Інвестування: Підручник / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда. - К.: Знання, 2008. - 452 с.

 

References.

1. Oleksandrenko, I. (2008), “Joint ventures as a form of attracting foreign capital”, Economic analysis, vol.2, pp. 168-172.

2. Petrenko, P.D. (2014), “Joint ventures in the context of the current legislation”, availadle at: http://www.minjust.gov.ua.

3. Vyshniakov, V. M. (2009), “Enterprises with foreign investment as a factor in the expansion of integration processes in Ukraine”, Derzhava ta rehiony,  vol.2, pp.26-31.

4. Velychko, K. and Kochyk, Ye. “ Legal aspects of joint ventures with foreign capital in Ukraine”, availadle at:  http://uchni.com.ua/ekonomika/1496/index.html/

5. Luk'ianenko, D.H., Hubs'kyj B.V. and Mozghovyj O.M. ta in. (2007),  Mizhnarodna investytsijna diial'nist': pidruchnyk [International investment activities], KNEU, Kyiv, Ukraina.

6. Skryl', V.V and Bulka, I.P. (2012), “Joint venture: trends and problems of development”, Vseukrains'kyj naukovo-vyrobnychyj zhurnal “Innovatsijna ekonomika”, vol.36, pp.115-119.

7. Kredisov, A.I., Berezovenko S.M.,and  in.(2008), Upravlinnia zovnishn'oekonomichnoiu diial'nistiu: Navch.posibnyk [Management of foreign economic activities], 2nd ed, VIRA-R, , Kyiv, Ukraina.

8. “Orhanizatsiia ta funktsionuvannia pidpryiemstv z inozemnym kapitalom”, availadle at:  http://zavantag.com/docs/1786/index-625351.html

9. Hryn'kova,  V.O.. Koiuda, V.O Lepejko, T.I. and Koiuda, O.P. (2008), Investuvannia: Pidruchnyk [Investing], Znannia, Kyiv, Ukraina.

 

Стаття надійшла до редакції 16.12.2014 р.