УДК 339.137, 2:633

 

І. В. Кузьменко,

аспірант,  Уманський національний університет садівництва, м. Умань

 

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ГАЛУЗІ ЗЕРНОВИРОБНИЦТВА

 

I. V. Kuzmenko,

graduate student, Uman National University of Horticulture,  Uman

 

THE MECHANISM OF FORMATION OF COMPETITIVE ORGANIZATIONAL STRUCTURE OF GRAIN PRODUCTION

 

Сучасна кон'юнктура світового продовольчого ринку характеризується стійкою тенденцією до зростання попиту на зерно, який особливо виріс в останній період, у зв'язку із впливом цілого ряду чинників глобального характеру. Так, посилення боротьби з голодом і недоїданням у бідних країнах збільшило попит на продовольче зерно. Виросли потреби у кормовому зерні у зв'язку із прискоренням темпів інтенсифікації тваринництва в країнах, що розвиваються. Критеріями оцінки конкурентоспроможності зерновиробництва окремого підприємства є його частка у відповідному сегменті регіонального ринку, а також перевищення  ринкової ціни над собівартістю продукції, виставленої ним на реалізацію. Найкращі умови для досягнення високого рівня конкурентоспроможності за цими критеріями мають великі підприємства.

 

The current state of the world food market characterized by a steady trend to increased demand for corn, which is particularly increased in the last period, due to the influence of several factors global. Thus, strengthening the fight against hunger and malnutrition in poor countries has increased the demand for food grains. Raised need for feed grains due to the acceleration of the intensification of livestock in developing countries. The criteria for assessing the competitiveness of individual enterprises grain production is its share in the corresponding segment of the regional market, and the excess of market price over the cost of production, exposed him to sell. The best conditions for achieving a high level of competitiveness of these criteria are large enterprises.

 

Ключові слова: конкурентоспроможність, зерновиробництво, інтенсифікація, аграрні підприємства, технології вирощування.

 

Keywords: competitiveness, grain production, intensification, farms, growing technology.

 

 

Постановка проблеми. Одним із надзвичайно важливих факторів збалансованого розвитку зернопродуктового комплексу є формування високоякісного конкурентного середовища на відповідних ринках. Особлива роль у вирішенні цього завдання належить формуванню оптимальної організаційної структури основної складової цього комплексу – галузі зерновиробництва, за якої окремі суб’єкти господарської діяльності повинні мати рівні можливості для розширеного відтворення конкурентоспроможного виробництва.

Аналіз останніх досліджень  і публікацій. Виробництво зерна, формування і функціонування елементів інфраструктури аграрного ринку розглядаються у працях вітчизняних вчених – економістів В.І. Богачова, В.І. Бойко, П.І. Гайдуцького, М.Я. Дем’яненко, Забуранна Л.В. [1], В. Я. Меселя-Веселяка[2],  Ю.Я. Лузана, М.Й. Маліка, С. М. Кваші[3], П.Т. Саблука[4], Б.К. Супіханова[5], О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та ін.

Ціль статті. Розкрити механізм формування конкурентоспроможної організаційної структури галузі зерновиробництва направленого на підвищення  конкурентоспроможності зерна .

Виклад основних результатів дослідження. Значні розміри виробничої бази, в результаті дії ефекту масштабу виробництва, дозволяють їм використовувати найвигідніші для господарства варіанти постачання ресурсів, а також забезпечення раціональнішого їх використання за рахунок кращих організаційно-економічних умов для запровадження сучасних високоінтенсивних технологій, в результаті чого досягається значне підвищення продуктивності і валових зборів зернових культур. Тому вони в змозі виробляти, формувати і просувати на ринку крупні партії однорідної товарної продукції, збільшувати свою присутність в даному сегменті ринку і за рахунок цього забезпечувати кращі умови реалізації власної продукції.

У невеликих і, тим більше, дрібних господарствах навпаки – можливості застосування сучасної техніки і технологій досить обмежені, тому продуктивність культур у них суттєво нижче, що, як правило, призводить до зростання собівартості одиниці продукції. Крім того вони не можуть формувати достатньо великих партій однорідної товарної продукції, вплив їх на кон’юнктуру регіонального ринку мінімальний, тому умови її реалізації для цих підприємств несприятливі.

 

Таблиця 1.

Залежність урожайності зернових  культур від розмірів зібраної площі у сільськогосподарських підприємствах України в 2008−2012 рр.

* Розроблено з використанням джерел: [6, 7]

 

Згідно даних таблиці в  Україні функціонувало 20,9 тис. надмірно дрібних господарств з площею до 50 га. Вони в середньому за 2008-2012 рр. одержали урожай з 1 га зернових на 26% менше, ніж в середньому по країні і у 2,3 разів менше порівняно з великими підприємствами, у яких зібрана площа цих культур перевищувала 3000 га. Різниця в урожайності кукурудзи по вказаних господарствах становила 2,9 т/га, пшениці озимої – 1,4 т/га, ячменю ярого – 1,35 т/га. В результаті продуктивність цих культур у дрібних господарствах знизилась в 1,8 раза.

Аналогічні залежності продуктивності зернових культур від рівня концентрації зерновиробництва мають місце також у сільськогосподарських підприємствах Київської області (табл. 2). Великі підприємства, які мали найбільші площі під зерновими культурами, зібрали в 2012 р. майже по                6 тонн зерна з 1 га, що більше ніж у 2 рази порівняно з дрібними з площею посіву до 50 га. Рубіж 5 т/га урожаю зерна перевищили підприємства з площею посіву зернових культур більше 1000 га. Найвищу середню урожайність кукурудзи і пшениці отримали господарства, в яких площа посіву цих культур перевищує 2 тис. га. Це свідчить про те, що подальше зростання рівня концентрації виробництва зерна дозволяє значно покращити його ресурсне забезпечення і, за рахунок цього, запроваджувати сучасні високоінтенсивні технології вирощування зернових культур.

 

Таблиця 2.

Залежність урожайності зернових культур від розмірів зібраної  площі у сільськогосподарських підприємствах

Київської області в 2012 р.

* Розроблено з використанням джерел: [6, 7]

 

Позитивний вплив підвищення рівня концентрації зерновиробництва на його конкурентоспроможність особливо проявляється за несприятливих кліматичних умов. Крупні господарства в такі роки значно менше знижують урожайність порівняно з тими, що мають невеликі площі під зерновими культурами. Наприклад, у 2012 р. продуктивність зернових і зернобобових культур порівняно з більш сприятливим за вологозабезпеченням  2011 р. знизилась у сільськогосподарських підприємствах країни на 16,8%. При цьому група великих підприємств із зібраною площею більше 3000 га зменшили урожайність на 10,7 %, а дрібні господарства з площею до 50 га – на 31,7 %, або майже у три рази більше, порівняно з великими підприємствами.

Виявлені на основі проведеного аналізу залежності показують, що рівень концентрації зерновиробництва у сільськогосподарських підприємствах  є одним із  найважливіших  факторів його розвитку і має значний вплив на продуктивність культур. В свою чергу, збільшення урожайності є основою зростання економічної ефективності виробництва, тому підвищення рівня концентрації зерновиробництва веде до суттєвого зростання його прибутковості і окупності витрат (табл. 3).

 

Таблиця 3.

Економічна ефективність виробництва зерна у сільськогосподарських підприємствах

України залежно від розмірів зібраної площі,  2012 р.

*Дрібні господарства з площею до 100 га до аналізу не включались.

Розроблено з використанням статистичних даних за формою 50 - сг.

 

Результати аналізу достатньо репрезентативної кількості підприємств як в цілому, так і за їх групами, свідчать про закономірне зростання рівня економічної ефективності виробництва зерна залежно від розміру зібраної площі зернових культур. Найвищих показників продуктивності агроценозів і прибутковості виробництва досягли підприємства, які мали найбільшу площу посівів. Розмір прибутку на 1 га посіву у цих аграрних формуваннях був вищим порівняно з дрібними господарствами, що мали збиральну площу 100−250 га у 3,2 раза, а рівень рентабельності на 5 в.п..

Аналіз даних показав, що досягнення високої ефективності виробництва забезпечувалось у підприємствах середніх і великих розмірів землекористування в результаті значного зростання рівня інтенсивності застосовуваних технологій вирощування сільськогосподарських культур, а також збільшення реалізаційної ціни продукції. Так, середня вартість технологій вирощування зернових культур у великих підприємствах була вищою в розрахунку на 1 га площі порівняно з дрібними господарствами на 2,3 тис. грн або майже в 1,8 разів.

Тому застосування високоінтенсивних технологій у сукупності з більш раціональним використанням техніки та інших ресурсів забезпечило перевищення темпів росту продуктивності культур над темпами збільшення  виробничих витрат. В результаті собівартість виробництва 1 т зерна закономірно знижувалась відповідно до зростання розмірів площі посіву, що досить показово навіть в сучасних умовах порівняно високої інфляції і диспаритетного зростання цін на промислову і сільськогосподарську продукцію.

Підвищення урожайності і збільшення розмірів землекористування дозволяє великим сільськогосподарським підприємствам значно нарощувати обсяги виробництва продукції. Так, середні і великі господарства, володіючи порівняно потужною виробничою базою, уже можуть досягти обсягів виробництва і реалізації продукції, які дозволяють формувати однорідні її партії оптимальних розмірів, успішно просувати на ринку і вигідно реалізовувати. Тому реалізаційна ціна одиниці продукції помітно збільшувалась залежно від зростання рівня концентрації виробництва зерна у сільськогосподарських підприємствах.

В результаті зниження собівартості і підвищення ціни її реалізації досягається помітне зростання окупності виробничих витрат. Підприємства середніх і великих розмірів перевищували за показником рентабельності дрібні господарства на 5−6 пунктів. Це, на фоні значного підвищення урожайності та обсягів виробництва і реалізації зерна, забезпечило підприємствам суттєве зростання розміру прибутку, як на одиницю площі, так і на окреме господарство, що дозволяє їм концентрувати значні фінансові ресурси для інвестування прискореного розвитку галузі на розширеній основі.

Таким чином, отримані результати  вказують на наявність чіткої залежності продуктивності зернових культур та економічної ефективності зерновиробництва від рівня його концентрації. Тому важливо визначити оптимальні розміри землекористування сільськогосподарських підприємств в цілому та площі посіву окремих культур які повинні задовольняти умовам найраціональнішого використання ресурсів, забезпечувати необхідні обсяги виробництва продукції та прибутку, що дозволяє вести розширене відтворення в наступних технологічних циклах. Оптимізація розмірів виробничої бази повинна передбачати також досягнення збалансованої організаційної структури підприємства і раціональної системи його управління, забезпечення якісного конкурентного середовища і відсутності ознак монополізації у регіональних економічних агросистемах.

Проведений аналіз впливу рівня концентрації виробництва на продуктивність зернових культур у сільськогосподарських підприємствах країни та Київської області за 2008-2012 рр. дозволяє зробити висновок, що досягнення середньодержавного рівня урожайності зерна та окупності витрат на його виробництво забезпечується уже в групі господарств з площею зернових культур від 1 до 2 тис. га, за середнього рівня цього показника у групі 1,4 тис. га (табл.3). В результаті досягається мінімально необхідна конкурентоздатність виробництва на внутрішньому ринку.

Господарства з такими розмірами посівних площ, за рахунок порівняно великих обсягів виробництва і реалізації продукції, уже можуть здійснювати на задовільному рівні забезпечення ресурсами і їх раціональне використання, застосовуючи сучасні технології вирощування культур і методи організації виробництва. Ще кращі умови для широкого використання високоінтенсивних систем землеробства, які передбачають максимальне зростання рівня інтенсивності виробництва, мають сільськогосподарські формування з більшими розмірами площі під зерновими культурами, тому продуктивність агроценозів і прибутковість виробництва у них закономірно зростає.

Основним джерелом фінансування маржинальних витрат для інвестування розвитку підприємства і зростання рівня ефективності виробництва у наступних технологічних циклах, є прибуток, отриманий підприємством від реалізації продукції. Тому визначення нижньої межі раціональних розмірів посівних площ культур і землекористування сільськогосподарського підприємства в цілому, які забезпечують достатній рівень конкурентоздатності виробництва потрібно здійснювати, перш за все, за цим критерієм.

В зв’язку з цим виникає важливе методичне завдання щодо визначення мінімально необхідного розміру прибутку, за якого задовольняються потреби у фінансових ресурсах для досягнення темпів розвитку підприємства, що забезпечують високий рівень його конкурентоздатності. Необхідний розмір прибутку за середньозваженої окупності витрат може бути одержаний лише при досягненні відповідних обсягів виробництва, які у землеробстві прямо залежать від розмірів землекористування сільськогосподарського підприємства. Тому, методика визначення нижньої межі раціонального розміру посівних площ культур і землекористування сільськогосподарського підприємства в цілому передбачає, перш за все, розроблення нормативу прибутку від операційної діяльності господарства, який дозволяє в повній мірі фінансувати його розвиток на засадах розширеного відтворення.

Наступний етап передбачає порівняння очікуваного обсягу прибутку з плановими витратами коштів, необхідних для фінансування виробничої програми розвитку підприємства на засадах розширеного відтворення виробництва у наступних технологічних циклах. На основі цього порівняння встановлюється нижня межа обсягів виробництва продукції і відповідного розміру посівної площі підприємства, яка дозволяє повною мірою забезпечувати фінансування вказаних витрат.

Висновки. Формування ефективного виробництва зерна має бути забезпечене впровадженнями заходів підвищення родючості ґрунтів з урахуванням регіональних ґрунтово-кліматичних умов та поширення сучасних інноваційних технологій виробництва зерна, зокрема із використанням геоінформаційних технологій та точного землеробства, забезпечення оптимального обробітку ґрунту, внесення мінеральних добрив, меліорації, використання засобів захисту рослин та біологічних препаратів.

Досягнення середньодержавного рівня урожайності зерна та окупності витрат на його виробництво забезпечується уже в групі господарств з площею зернових культур від 1 до 2 тис. га. В результаті досягається мінімально необхідна конкурентоздатність виробництва на внутрішньому ринку.

 

Список літератури.

1.Забуранна Л.В. Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення  в сільськогосподарських підприємствах/ Л.В. Забуранна // Економіка АПК. – 2014. – № 3. – С. 55–61.

2. Месель-Веселяк В. Я. Ціновий механізм забезпечення зростання виробництва зерна в Україні (удосконалення науково-методичних підходів) / В. Я. Месель-Веселяк, О. Ю. Грищенко // Економіка АПК. – 2008. – № 8. – С. 48–52.

3. Кваша С. М. Світові тенденції розвитку ринку зерна та напрями диверсифікації його використання [Електронний ресурс] / С. М. Кваша. – Доступ до ресурсу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnau /2009_141/09ksm.pdf

4. Саблук П. Т. Зернові колізії, або чому й донині на цьому важливому сегменті продовольчого ринку не простежується чітка цінова політика / П. Т. Саблук // Зерно і хліб. – 2004. – № 2. – С. 4–5.

5. Супіханов Б. К. Про підвищення конкурентоздатності аграрного виробництва в сучасних умовах / Б. К. Супіханов // Економіка АПК. – 2008. – №5. – С. 3-8.

6. Статистична інформація Головного управління статистики у Київській області [Електронний ресурс]. – Доступ до ресурсу : http://oblstat.kiev.ukrstat.gov.ua

7. Статистична інформація Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Доступ до ресурсу : http://www.ukrstat.gov.ua

 

References.

1. 1. Zaburannyi L.V. (2014),” The economic efficiency of grain production and ways to improve agricultural enterprises”, Business APC, vol. 3, pp. 55-61.

2. 2. Mesel Veselyak V.Y. (2008), “Price mechanism to ensure the growth of grain production in Ukraine (improvement of scientific and methodological approaches)”, Business APC, vol. 8, pp. 48-52.

3. 3. Kvasha S.M. (2009), “Global market trends and directions of grain diversify its use”, Access to resources: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnau /2009_141/09ksm.pdf.

4. 4. Sabluk P.T. (2004),  “Cereal conflict, or why this day in this important segment of the food market is a clear no pricing”, Grain and bread, vol. 2, pp. 4-5.

5. 5. Supihanov B.K. (2008), “On improving the competitiveness of agriculture in modern conditions”, Business APC, vol. 5, pp. 3-8.

6. 6. Statistical Information Central Statistical Office in Kyiv region, available at: http://oblstat.kiev.ukrstat.gov.ua.

7. 7. Statistical information of the State Statistics Committee of Ukraine, available at: http://www.ukrstat.gov.ua.

 

Стаття надійшла до редакції 07.12.2014 р.