УДК 332.142.6:061.5

 

М. Т. Бець,

к. е. н., доцент, доцент кафедри екологічної політики та менеджменту природоохонної діяльності,

Національний університет “Львівська політехніка”

В. П. Залуцький,

к. е. н., асистент кафедри економіки підприємства та інвестицій Національний університет "Львівська політехніка"

 

АНАЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

M. Bets,

Lviv Polytechnic National University

V. Zalutskuy,

Lviv Polytechnic National University

 

ANALYTICAL ASPECTS OF ENVIRONMENTAL ASSESSMENT BUSINESS ACTIVITY COMMERCIAL ENTERPRISE

 

Мета  дослідження полягає в узагальненні понять та розробці методичних підходів до екологічної оцінки ділової активності торговельних підприємств на підставі системи еколого-економічних індикаторів та еколого-економічної ефективності торгівельної діяльності за її видами для забезпечення екологічної ділової репутації, зокрема охарактеризовано сучасний стан та динаміку ділової активності торговельних підприємств в Україні, виявлено та досліджено особливості державного регулювання та існуючі підходи до визначення та оцінки ділової активності торгівельних підприємств, запропоновано узагальнюючий показник ефективності торговельної діяльності з урахуванням екологічних витрат у складі логістичних витрат, розроблено показники екологічної оцінки ділової активності торговельних підприємств за видами діяльності для забезпечення екологічної ділової репутації торговельного підприємства.

 

The purpose of the study is to develop a synthesis of concepts and methodological approaches to environmental assessment business activities of commercial enterprises under the system of ecological-economic indicators and environmental and economic effectiveness of trading activity by type for environmental business reputation, in particular describes the current state and dynamics of business activity of commercial enterprises in Ukraine, and found the features of state regulation and existing approaches to identify and assess business activities of trading companies proposed general indicators of efficiency of commercial activities taking into account environmental costs as part of logistics costs, environmental figures designed to assess business activities of enterprises trading activities to ensure environmental business reputation trade company.

 

Ключові слова: ділова активність, торговельні підприємства, державне регулювання, показники екологічної оцінки, екологічна ділова репутація.

 

Key words: business activity, commercial enterprises, government regulation, environmental performance evaluation, environmental goodwill.

 

 

Постановка проблеми. Формування конкурентоспроможності суб’єктів господарювання нерозривно пов'язане з управлінням діловою активністю: тільки при ефективному управлінні діловою активністю можливо досягнути переваги на ринку, що в свою чергу є необхідною умовою для формування конкурентоспроможності.

 Саме ділова активність визначає ефективність використання фінансових, трудових, матеріальних та інших ресурсів підприємців за видами діяльності і характеризує якість управління, можливості економічного зростання і достатність капіталу суб’єктів бізнесу.

Тому на сучасному етапі гостро стоїть питання про необхідність вивчення ділової активності господарюючих суб'єктів на мікрорівні, що сприятиме вирішенню певних завдань в конкретній ринковій ситуації і приведе до підвищення ефективності управління  підприємництвом в цілому.

Внутрішня торгівля продемонструвала себе як одна з найбільш кризово-стійких галузей національної економіки, надалі розвивається та перебуває в стані кількісних і якісних перетворень, відповідно нарощується економічний потенціал торговельних підприємств, а відтоді зростає їх ділова активність.

Оскільки ділову активність торгівельних підприємств розглядають  як одну із вихідних умов формування ефективності функціональної (торговельної), господарської та соціальної діяльності комерційних підприємств, проблема  підтримки рівня ділової активності може бути вирішена шляхом  впровадження заходів, що забезпечують екологічні  параметри якості товарів, і гарантують ринкову стійкість торгівельному підприємству на внутрішньомі і зовнішньому ринку.

Важливість  екологізації торгівельної діяльності зумовлена особливим місцем галузі у структурі народного господарства. Посередництво між виробником та споживачем дозволяє торговельним підприємствам впливати на них у ланцюгу життєвого циклу товарів

  Екологічні критерії для послуг з оптово-роздрібної та роздрібної торгівлі дозволяють з метою здійснення екологічного маркування товарів та послуг, їх сертифікації та стандартизації систем управління залучити до цього процесу усіх учасників формування товарообороту. Відтоді, розбір складових процесу регулювання аспектів сталого розвитку торговельного підприємства в конкурентному середовищі, вимагає узгодити показники ділової активності з екологічними індикаторами ефективності комерційної діяльності, що становить актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми організації торговельного процесу, оцінка його якості, вдосконалення методів аналізу та розробка систем управління торговельних підприємств досліджувались у роботах  Бакунова О. О., Бланка И. А., Богацької Н. М., Валевича Р. П., Власової Н.О., Гайдара С.М. , Гринкевич С. С., Князя С. В., Круглової О. А., Мазаракі А.А., Марцин В.С., Огієнко С.О., Садєкова А.А., Сергєєвої О. В., Приймака В.М.

Характеристики еколого-економічної оцінки ділової активності господарсько-торгівельної діяльності  знаходиться на стадії розробки, оскільки оцінка ділової активності торговельних підприємств, як центральний фактор ефективності ринкової економіки, нерідко  представлена в науковій літературі галузевими методиками фінансового аналізу  торгівельних бізнес-структур, еколого-економічна оцінка взаємодій в господарській та торговельній діяльності потребує  подальших досліджень.

Так, Фроловою Л.В., запропоновано аналітичні підходи визначення економічної стійкості та виділені показники для оцінки економічної стійкості торговельних підприємств, проте не зазначено екологічну складову економічної стійкості та її взаємозв’язок з діловою активністю торгівельного підприємства [13, с.3]. Братусь Г.А. виявлено, що комерційна діяльність визначається рівнем ділової активності, виділено залежно від сфери визначення та прояву окрім комерційної та соціально-економічної ефективності торговельного підприємства еколого-економічну ефективність, проте для даного трактування доцільно  застосувати кількісну оцінку ефективності комерційної діяльності та визначати еколого-економічну  ефективність на підставі логістичних витрат торгівлі [2, с.5].

В дослідженнях Павленко О.О. вирішувалися проблеми вдосконалення механізмів управління вільною торгівлею, які ефективно запобігають екологічним збиткам, сприяючи загальному економічному зростанню, а відтоді діловій активності суб’єктів господарської діяльності, зокрема досліджено економічну сутність та структуру впливу господарсько-торгівельної діяльності на стан навколишнього середовища, які полягають в комплексному поєднанні елементів господарсько-торгівельної діяльності через еколого-економічну оцінку їх впливу на атмосферу, водні джерела та розміщення відходів, але не визначено особливості управління у напрямку формування екологічної ділової активності торгівельного підприємства [8, с.11].

Ефективність екологізації торгівельного менеджменту запропоновано визначати  системою еколого-економічних показників оцінки управління логістичною системою торгівельного підприємства у роботах Чорток Ю.В., проте запропонований підхід не враховує фактор екологічної  активності у формуванні ділової активності, а відтоді конкурентоспроможності торгівельного підприємства [15, с.246-249].

В роботах Решетнікової1 И.Л. сформовано принципи еколого-орієнтованого управління у сфері торгівлі, запропоновано напрями середньо- і довгострокової орієнтації торговельного підприємства на екологізацію своєї діяльності та систематизовано еколого-економічні інструменти екологічної орієнтації торговельного підприємства, поте не зазначено як аналітично результати такого управління вплинуть на ділову активність торговельного підприємства [10, с.2].

Актуальність відзначених невирішених проблем, їх практичне значення і недостатнє теоретичне дослідження обумовили головну мету і задачі дослідження екологічної активності торговельних підприємств у процесі  формування еколого-економічної ефективності торговельної діяльності.

Постановка завдання (цілі статті). Мета  дослідження полягає в узагальненні  понять та підходів до екологічної оцінки ділової активності торговельних підприємств на підставі еколого-економічних індикаторів впливу торгівлі на стан навколишнього середовища для формування екологічної ділової репутації..

Завдання які передбачається вирішити:

- охарактеризувати сучасний стан та динаміку ділової активності торговельних підприємств в Україні;

- виявити та дослідити особливості державного регулювання ділової активності вітчизняних торговельних підприємств;

- виявити та дослідити  особливості визначення ділової активності торговельних підприємств та розробити показники екологічної оцінки їх ділової активності;

- виявити напрямки зростання екологічної оцінки ділової активності торговельних підприємств шляхом формування екологічної ділової репутації торговельного підприємства.

Викладення основного матеріалу. Сфера торгівлі, як невід’ємна складова циклу руху товарів від виробника до споживача у процесі концентрації та перерозподілу логістичних потоків безпосередньо та опосередковано впливає на навколишнє середовище, відтоді  зростання товарообороту, як індикатор ділової активності, неминуче призводить до збільшення впливу торгівлі на стан навколишнього середовища.

Процеси розвитку торгівлі значною мірою відображають здатність суспільства вирішувати найважливіші соціально-економічні проблеми, відтоді, торгівля, завдяки високому рівню рентабельності, залишається в умовах кризи привабливою галуззю, що вимагає посиленого державного  регулювання, яке здійснюється заходами організаційно-економічного та нормативно-правового характеру.

Підтвердженням реалізації заходів державної підтримки розвитку внутрішньої торгівлі за період 2010-2014 рр. служить ріст економічних результатів цієї сфери, що  позитивно позначилося на діловій активності торгівельних підприємств України. У 2010-2012 роках збільшення реальних наявних доходів населення та підвищення платоспроможності за рахунок зростання заробітної плати в умовах збереження стабільності на грошово-кредитному та валютному ринку  дозволило активізувати внутрішній споживчий ринок і закріпити тенденцію позитивної динаміки роздрібного товарообороту, що сприяла розвитку внутрішнього ринку України.

Відтоді, обсяг оптового товарообороту з 2005 р. до 2012 р. в Україні збільшувався (у цілому на 600784,6млн. грн.), за січень - травень 2014 р. оборот підприємств оптової торгівлі  становив 370,8 млрд. грн.,  фізичний обсяг оптового товарообороту порівняно з січнем - травнем 2013 р. становив 90,2%. Загалом, обсяг оптового товарообороту за перше півріччя 2014 р. склав 461471,7 млн. грн., проти 493107,5 млн. грн., тобто знизився і становив 93,6% від минулого року, при цьому 50,5% обсягу становили товари вітчизняного виробництва, що пояснюється недосконалість товарної політики оптових підприємств і неефективністю організаційних засад оптового процесу, які  формуються на загальнодержавному рівні [7].

При цьому, зростання обороту роздрібної торгівлі за останні три роки відбувалося найвищими темпами порівняно з обсягами інших видів економічної діяльності вітчизняної економіки (у 2010 році – на 9,8%, у 2011 році – на 14,8 %, у 2012 році – на 15,9 %). Відтоді, у 2013 році роздрібний товарооборот в Україні зріс на 9,5% порівняно з 2012 роком і склав  884,2 млрд. гривень, тоді як оборот роздрібної торгівлі за січень - травень 2014 р. становив 343,4 млрд. грн., що на 2,9% більше обсягу січня - травня 2013 р.

З метою запровадження нових підходів до модернізації пріоритетних галузей національної економіки на 2013-2014 роки для активізації розвитку торгівлі згідно Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки» № 187 від 27 лютого 2013 р. задекларовано реалізувати наступні заходи [9]:

- удосконалити нормативно-правове регулювання торговельної діяльності;

- розширити торговельну мережу та збільшити нормативи забезпеченості населення торговельною площею в магазинах (382 кв. метри на 1000 осіб у 2013 році та 403 кв. метри на 1000 осіб у 2014 році);

- збільшити частку вітчизняних товарів у роздрібному товарообороті підприємств-юридичних осіб до 62,5 % [ 9, С.2].

Зазначені заходи розвитку ділової активності торгівлі отримали практичну реалізацію в державному статистичному обстеження ділової активності для підприємств роздрібної торгівлі, з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів, оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів (форма № 2К - Т (квартальна) затверджена Наказом Держстату України № 2 від 08.01.20) [4].

Обстеження ділової активності торговельних підприємств проводяться на регулярній основі з метою з’ясування думок керівників торговельних підприємств щодо змін економічного стану підприємства та очікуваних перспектив його розвитку за такими показниками їх динаміки:

- фінансовий результат діяльності торговельного підприємства;

- кількість працівників;

- обсяг замовлень у постачальників на вітчизняні та імпортні товари;

- продуктивність праці;

- ціна реалізації товарів;

- обсяги запасів товарів;

- частка товарів, придбаних у постачальників для реалізації, в загальному  обсязі товарообороту;

- зміни за товарними групами товарів;

- фізичний обсяг товарообороту;

- торгові націнки;

- поточний фінансово-економічний стан підприємства;

- зміна розміру складських площ.

Відтоді органи державної статистики готують аналітичний звіти за результатами попереднього обстеження, на підставі якого формується інформація щодо тенденцій розвитку економічної ситуації в галузі торгівлі, проте екологічні аспекти торговельної діяльності, як засвідчує зміст анкети, поки що не обстежуються, тобто ігноруються.

Вагомим кроком на шляху розвитку добровільної екологічної стандартизації та сертифікації в Україні відповідно до вимог міжнародних стандартів серії ISO 14000 за рішенням Координаційної ради органу з екологічного маркування 18 жовтня 2012 року упроваджено стандарт що встановлює добровільні екологічні критерії для послуг з оптово-роздрібної та роздрібної торгівлі [12].

Основні екологічні впливи послуг у сфері торгівлі характеризуються достатньо високим рівнем споживанням електроенергії та інших природних ресурсів, утворенням відходів, використанням одноразових упаковок, застосуванням хімічних засобів та детергентів.

Розроблені екологічні критерії стандарту поширюються на заклади оптово-роздрібної та роздрібної торгівлі незалежно від типу за товарною спеціалізацією, товарним асортиментом, формами торгівлі – гіпермаркети, торговельні центри, універмаги, універсами, супермаркети, міні-маркети, магазини, крамниці тощо.

Стандартом встановлюються добровільні екологічні критерії до системи екологічного управління, асортименту продукції та товару, споживання енергетичних та інших ресурсів, управління відходами, системи транспортування тощо, яким повинні відповідати послуги торгівлі, з тим щоб закладу торгівлі було надано право застосовувати знак екологічного маркування.

Знак екологічного маркування дозволить визначати споживачу заклади торгівлі з асортиментом  екологічно та органічно сертифікованої продукції в поєднанні з раціональним використанням природних ресурсів, запобіганням забруднення навколишнього середовища та кліматичним змінам та турботою про свій персонал та споживачів [12].

Упровадження стандарту надасть закладам торгівлі можливість підтвердити екологічні переваги відносно інших аналогічних закладів шляхом проходження екологічної сертифікації, а також дозволить покращити рівень екологічної освіти персоналу закладу, підвищить ефективність використання природних ресурсів, підтвердить екологічну та соціальну відповідальність закладу та сприятиме: зниженню витрат закладу торгівлі на оплату за споживання електроенергії та води; зниженню обсягу відходів; приверненню додаткової уваги зі сторони засобів масової інформації; збільшенню популярності серед населення та зростанню кількості клієнтів.

Разом з тим, незважаючи на позитивні тенденції розвитку галузі торгівлі та задекларовані стратегічні програми, законодавчо-нормативні та статистичні документи, пов’язані  з розвитком торгівлі, залишаються невирішеними проблеми, які перешкоджають сталому розвитку внутрішньої торгівлі в Україні, оскільки екологічні характеристики торговельних процесів внаслідок економічної нестабільності поки що не встановлено інструктивними та методичними матеріалами, вони не відображаються обов’язковими державними нормативно-законодавчими актами та статистично не спостерігаються.

Оскільки в країні практично відсутнє довгострокове прогнозування показників, які характеризують економічну ефективність торговельних підприємств, відсутня система відстеження екологічних критеріїв торговельної діяльності на державному рівні, що негативно позначається на впровадженні екологічних  стандартів в галузі.

 Виявлені проблеми вимагають адаптувати напрацювання розглянуті в працях зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів, до вимог екологічних стандартів торговельної діяльності та  з’ясувати сутність екологічної оцінки ділової активності.

Доведено, що оцінка ділової активності передбачає визначення результативності діяльності суб'єкта господарювання шляхом застосування комплексної оцінки ефективності використання усіх ресурсів, що формують оптимальне співвідношення темпів зростання основних показників, а також зумовлюють проміжні та кінцеві результати діяльності.

Загалом, рівень ділової активності  пропонується розрахувати наступним чином:

 

К _д. (1)

 

Нормативне значення цього коефіцієнта  пропонується на рівні 1:1, тобто якщо підприємство вміло розпоряджається своїм майном та вкладеним в нього капіталом, тоді обсяг продажу буде перевищувати величину валюти балансу і навпаки [3].

Індекс ділової активності, який характеризує ефективність підприємницької діяльності, обчислюється наступним чином:

 

І_да =                                                                             (2)

 

де І_да – індекс ділової активності, од.; О_фк – оборотність функціонуючого капіталу, од.; Р_од – рентабельність основної діяльності підприємства.

 

Методики фінансового аналізу пропонують комплексну оцінку ділової активності суб’єктів господарювання проводити у двох напрямках: визначення рівня досягнутих показників відносно бази порівняння за основними оціночними показниками, що забезпечують задані темпи їх зростання, та розрахунок рівня  ефективності використання ресурсів.

Відтоді оптимальним вважається певне співвідношення темпових показників діяльності підприємства, яке характеризує прийнятний рівень ділової активності:

 

                                                        (3)

 

де Т _ск – темп зміни сукупного капіталу, авансованого в діяльність підприємства; Т_р – темп зміни обсягів реалізації продукції; Т_п – темп зміни прибутку.

 

З огляду на  вищенаведене співвідношення слід зазначити, що зміст поняття ділової активності підприємства доповнює рівень показника економічного зростання суб’єкта господарювання, який можна описати такою факторною моделлю:

 

К_ез = ,                                                                              (4)

 

де П _р – величина чистого прибутку, що реінвестується на розвиток підприємства; П – чистий прибуток, що може бути розподілений серед власників; V_p – обсяг реалізації продукції; А – середньорічна величина активів; ВК – власний капітал підприємства.

 

Що до галузевих особливостей оцінки ділової активності торговельних підприємств, у системі показників оцінки економічної стійкості торговельного підприємства  представлено  рівень його ділової стійкості коефіцієнтом оборотності активів при його нормативному значенні ≥2,2 і пропонується розрахунок інтегральної оцінки економічної стійкості за показниками факторних оцінок ділової, фінансової, ринкової, управлінської, кадрової та асортиментної стійкості торговельного підприємства: чим вищі показники оборотності капіталу, тим більших обсягів продажу та прибутку досягне торгівельне підприємство і тим вище його ділова активність.

З огляду на галузеву специфіку, оцінка економічної стійкості торговельного підприємства повинна являти собою  комплекс дій, який дозволяє виявити здатність господарюючого суб’єкта підтримувати свої основні показники на бажаному рівні під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Пропонується інтегральну оцінку економічної стійкості торговельного підприємства побудувати на основі заздалегідь  встановлених пріоритетах дослідження об’єкта, а саме показниках ефективності операційної діяльності [14,с.5].

Показники системи оцінювання повинні охарактеризувати розвиток  досліджуваного об’єкту згідно алгоритмів формування інтегральних показників, що  дають змогу отримати певний діагноз щодо рівня економічної, відтоді, ділової, стійкості торговельного  підприємства, та оцінити можливий потенціал подальшого розвитку.

Аналітичні дослідження комерційної діяльності, вказують, що на основі показників рентабельності та ділової активності проводиться аналіз ефективності використання економічного потенціалу торговельного підприємства та визначається комерційна ефективність торговельної діяльності [1, с.110-125].

Рівнем фінансової та ділової активності, надійності та розвиненості економічних зв’язків торговельного підприємства з суб’єктами ринкової інфраструктури, конкурентним потенціалом підприємства, його часткою на ринку збуту, рівнем організації продажу, сервісу, ставленням покупців до компанії, визначається комерційна ефективність торговельної діяльності.

Залежно від сфери визначення та прояву виділено комерційну, соціально-економічну та еколого-економічну ефективність, як самостійну форму, що зумовлено потребою формування системи екологічного менеджменту торгівельними підприємствами [2, С. 3]. Такий  розвиток досягається в контексті уникнення ситуації, коли вища економічна ефективність досягається за рахунок відсутності належної екологічної безпеки і соціального захисту працівників.

Отже, ключовим поняттям визначення ділової активності підприємства є категорія «ефективність»,  якій притаманні характеристики, що дозволяють виявити багатогранний характер ділової активності торговельного підприємства, визначити показники її оцінки, з’ясувати фактори впливу на рівень останньої: 

- якісний результат торговельної діяльності, що характеризує її результативність; 

- результат ефективного та раціонального використання всіх видів ресурсів торговельного підприємства та його потенціалу; 

- співвідношення кінцевого результату до витрат, що забезпечили його отримання, в тому числі екологічна складова логістичних витрат торговельного підприємства.

Комерційна ефективність визначає певний результат господарської діяльності торговельного підприємства, внаслідок якої воно отримує певний зиск (прибуток) або збиток (упущену вигоду). Цей показник визначається рівнем ділової активності, надійності та розвиненості економічних зв’язків торговельного підприємства з іншими суб’єктами ринкової інфраструктури, його конкурентним потенціалом та часткою на ринку збуту, рівнем організації продажу, сервісу, ставленням покупців до компанії тощо.

Результати досліджень показують, що екологічну ефективність торгівлі зумовлюють:

- рівень забруднення навколишнього середовища, що виникає у процесі придбання та реалізації товарів в експортно-імпортних операціях (процес споживання);

- вичерпування природної сировинної бази як фактору виробництва товарів, які надходять в товарооборот;

- скорочення обсягу забруднення, що досягається шляхом переходу до екологічних технологій в торгівлі;

- ефективність екологічного регулювання торговельної діяльності [8, С.5-9].

Оскільки логістичні процеси домінують в торгівлі, для оцінки ступеня досягнення поставлених цілей екологізації управління логістичною системою торговельного підприємства запропоновано використовувати систему показників та виділити  екологічні витрати  в обсягу повних логістичних витрат торговельного підприємства (В_повні) наступним чином [15, с.245]:

 

В_повні = (В_уз + В_тр + В_і) + (ЕВ_у + ЕЗ + УВ),                        (5)

 

де В_уз – витрати на утримання запасів; В_тр – витрати на транспортування товарів; В_і – витрати на інформаційну підтримку процесів розподілу; ЕВ_у – умовні екологічні витрати; ЕЗ – екологічні збитки; УВ – упущена вигода.

 

Тоді, якщо, екологічна ефективність формується завдяки здійсненню додаткових вкладень екологічного спрямування, за аналогією із соціальною ефективністю, узагальнюючий показник ефективності торговельної діяльності (Е_гд) на підставі залежності (5) може визначатися для комерційної фірми співвідношенням:

 

Е_гд= ,                                                           (6)

 

де  П - річний прибуток; В_повні – повні витрати обігу (логістичні витрати)  за рік, тис. грн.; Е - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, од; К - сума капітальних вкладень за рік, в тому числі на природоохоронні заходи, тис. грн.

 

Відтоді, екологічна ефективність формується завдяки здійсненню додаткових вкладень екологічного спрямування, джерелами яких є, за аналогією із соціальною та економічною  ефективністю, еколого-економічний ефект діяльності торговельних підприємств.

Підвищення ділової активності торгівельних підприємств в умовах кризи супроводжується підвищення економічної ефективності торгівельної діяльності з порушеннями екологічної безпеки, оскільки витрати на екологічний контроль хоча і складають в середньому  2-3% від загальних витрат,  а в деяких секторах виробництва (наприклад, при виплавці алюмінію або  виробництві цементу), вони можуть бути суттєво вищими, екологічне маркування товарів в Україні проходить повільно, вимагає істотних додаткових коштів на добровільних засадах.

В розвиток оцінки ступеня досягнення поставлених цілей екологізації управління торговельного підприємства пропонується для екологічної оцінки ділової активності використовувати систему показників за видами торговельної діяльності, визначеними напрямами оцінки за рівнем впливу (табл.1):

 

Таблиця 1.

Проект системи показників екологічної оцінки ділової активності торговельного підприємства за видами діяльності

Розроблено на основі [15]

 

Застосування запропонованих  у табл. 1 системи показників екологічної оцінки ділової активності за видами діяльності торговельного підприємства дозволяє комплексно оцінювати процеси екологізації та своєчасно коригувати їх здійснення у разі відхилення від запланованих значень. Крім того, їх розрахунок і аналіз дозволяють з високим ступенем об’єктивності оцінити стан та ефективність проведення екологічного менеджмент на торговельному підприємстві та забезпечити «екологічну ділову репутацію». Під екологічною діловою репутацією підприємства пропонується розуміти цілісне уявлення про підприємство, засноване на суб'єктивному сприйнятті екологічних гарантій торговельною фірмою для усіх учасників господарських відносин та контрагентів ринку.

Теоретичні дослідження наукових праць свідчать про можливість одержання економічних переваг торгівельними підприємствами шляхом установлення надбавки до вартості товарів, за відомість бренду і високу ділову репутацію торговельного підприємства [12, с 120-149]. Проте відсутність практичних розробок або обґрунтувань, яким саме чином та на підґрунті чого має здійснюватися надбавка до вартості товарів, обумовлює невирішеність цього питання. В роботах Родіонова О. В обґрунтовано структуру економічної  надбавки до собівартості  товарів підприємства, яка відображає рівень ділової репутації підприємства й складається з коефіцієнтів корисності використання, економічної ефективності та задоволення споживача, і ґрунтується на принципах об’єктивності, достатності, справедливості. У контексті екологічної ділової репутації значення екологічної оцінки ділової активності полягає у формуванні економічно обґрунтованої ефективності використання ресурсів торговельного підприємства, виявленні резервів їх залучення щодо зниження негативного впливу на навколишнє середовище на підставі екологічних індикаторів.

Висновки

1. Внутрішня торгівля продемонструвала себе як одна з кризово-стійка галузь  національної економіки, надалі розвивається, відповідно нарощується економічний потенціал торговельних підприємств, зростає їх ділова активність. Процес регулювання аспектів сталого розвитку торговельного підприємства в конкурентному середовищі, вимагає узгодити ділову активність з екологічними індикаторами ефективності комерційної діяльності.

2. Оскільки в Україні  не проводиться довгострокове прогнозування показників  ефективності торговельних підприємств,  не створена система відстеження екологічних критеріїв торговельної діяльності на державному рівні, екологічна безпека торгівельної діяльності не контролюється належним чином, що характеризує незадовільну динаміку  впровадження екологічних стандартів у галузі.

3.Запропоновано визначати узагальнюючий показник ефективності торговельної діяльності для комерційної фірми. Пропонується для екологічної оцінки ділової активності торговельного підприємства використовувати систему екологічних показників  за видами торговельної діяльності.

Запропонований підхід є узагальнюючим і порівнювальним, а у разі потреби при формуванні інтегрального показника дозволяє з достатнім ступенем об’єктивності оцінити стан та ефективність  впровадження екологічного менеджменту на торговельному підприємстві та забезпечити підприємству «екологічну ділову репутацію».

Перспективи подальших досліджень. В розробці методичного апарату екологічної оцінки ділової активності торгівельних підприємств  надалі необхідно розв’язати декілька проблем:  розробити граничні  критичні значення рівня екологічності ділової активності;  сформувати інформаційну статистичну базу для проведення аналізу;  вдосконалити методи розрахунку сукупного ризику втрати ділової активності за результатами екологічної оцінки; запропонувати інтерпретацію отриманих результатів екологічної оцінки ділової активності для практичного застосування в торгівельній діяльності.

 

Література.

1. Березін О. В. Теорія і практика забезпечення ефективного використання потенціалу торговельних підприємств: монографія / О. В. Березін, Ю. В. Карпенко. – Полтава: ІнтерГрафіка, 2012. – 203 с.

2. Братусь Г.А., Садєков А.А. Класифікація основних видів економічної  ефективності торговельного підприємства. // Сталий розвиток економіки. - 2012р. - № 5.- С. 239-241. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://library.donduet.edu.ua/files/doc/trade/2013/36/2_5.pdf.

3. Безугла Т.В. Підходи до оцінювання економічної стійкості торговельного підприємства.// Інноваційні виміри розвитку світової економіки. - Наукова організація «Перспектива». – Дніпропетровськ: Видавничий дім «Гельветика», 2013. – С.6-9.

4. Наказ Держстату Украни «Про затвердження анкет обстежень ділової активності підприємств за III та IV квартали 2014» № 205 від 02.07.2014 року. Офіційний сайт державного статистичного управління України. [Електронний ресурс]. Режим доступу:  http://ukrstat.org/uk.

5. Екологічна відповідальність підприємств торгівлі / С.І. Бай, І.А. Римар // Управління проектами, системний аналіз і логістика. Технічна серія . - 2011. - Вип. 8. - С. 248-251.

6. Тереховський В. В., Губачов В. П. Ділова активність – парадигма сучасного бізнесу.// Механізм регулювання економіки. - 2012.- № 4.- С.42-47. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/1605

7. Офіційний сайт Державної служби статистики України. Статистична інформація. Внутрішня торгівля/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

8. Павленко О.О. Екодеструктивний вплив торгівельної діяльності на навколишнє середовище // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка: Вид-во СумДУ. – 2003. – №6 (52). – С. 115-118.

9. Постанова КМУ «Про затвердження Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки» № 187 від 27 лютого 2013 р. Офіційний сайт Верховнаої Ради України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/187-2013-%D0%BF.

10. Решетнікова1 І.Л. Методичні підходи до еколого-орієнтованого управління торговельним підприємством.// Механізм регулювання економіки.- 2009.- № 4, Т. 1. С.42-47. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/9600/1/5.pdf .

11. Родіонов О. В. Соціальні і екологічні складові ділової репутації підприємства / О. В. Родіонов. – Монографія. – Луганськ : Вид-во "Ноулідж", 2009. – C. 123- 127 с.

12. Офіційний сайт органу екологічної сертифікації та маркування  в рамках Всеукраїнського проекту «Розвиток сталого (збалансованого) виробництва та споживання в Україні». Екологічна сертифікація. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ecolabel.org.ua/.

13. Фролова Л.В., Кореніцина Т.В. Інтегральна оцінка економічної стійкості торговельних підприємств Донецької області// Сб. научных трудов Sworld. Материады международной научно-практической конференции «Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте’2012». – Выпуск 2. Том 19. [Електронний ресурс]. Режим доступу:  http://www.sworld.com.ua/konfer27/487.pdf.

14. Управління стійким розвитком підприємств роздрібної торгівлі: автореф. дис. канд. екон. наук : 08.00.04 08.00.04 - економіка та управління підприємствами, (за видами економічної діяльності). / Баламут Г. С. ; Харк. держ. ун-т харчування і торгівлі. - Х., 2014. - 20 с.

15. Чорток Ю.В. Логістичні стратегії та логістичні процеси на торговельних підприємствах / Ю. В. Чорток, А. В. Євдокимов, А. О. Родимченко / Всеукраїнський науково-виробничий  журнал «Сталий розвиток економіки» /ПВНЗ «Університет економіки і підприємництва». ПП «Інститут економіки і технологій підприємництва». – Вип. 1 (1). – 2012 р. – С. 246-249.

 

References.

1. Berezin, O.V. (2012), Teoriya i praktyka zabezpechenya efektyvnogo vykorystaniy potentsialu torgovelnykh pidpryemstv [Theory and practice of ensuring the effective use of the potential of commercial enterprises: monograph], Inter-Grafica, Poltava, Ukraina.

2. Bratus, G.A. and Sadyekov, A.A. (2012), “Classification of the main types of economic efficiency of commercial enterprise. available at:http://library.donduet.edu.ua/files/doc/trade/2013/36/2_5.pdf (accessed September 16,2014).

3. Bezugla, T.V. (2014), “Approaches to evaluating economic sustainability of commercial enterprise”. Zbirnyk naukovykh prats z aktualnykh problem ekonomichnykh nauk. [Innovative dimensions of the global economy. Scientific papers on topical issues of Economic Sciences], Dnipropetrovsk, 2013, pp. 6-9.

4. Publishing documents of the State Statistics Service of Ukraine, (2014), “Order Gosstata divide in UkraineOn Approval of survey questionnaires business activity for the III and IV quarters of 2014" № 205 from 02.07.2014 year, available at:http://ukrstat.org/uk (accessed September 16, 2014).

5. Bay, S.I. and Rymar, I.A. (2011), “Environmental Responsibility commercial”, Upravlinya proektamy, sustemnuy analiz i logistuka, no.8, pp.248-251.

6. Terekhovskiy, V.V. and Gubachov, V.P.(2013), “Business activity - a paradigm of modern business”, available at: http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/1605 (accessed September 16, 2014).

7. Official site of the State Statistics Service of Ukraine. (2014), “Statistical information. Internal trade”. available at: http://www.ukrstat.gov.ua. (accessed September 16, 2014).

8. Pavlenko,O.O. (2003), “Ekodestruktyvnyy impact of trade on the environment”, Visnyk Sumskogo derzhavnogo universytetu. Seriy ekonomika, no. 6(52), pp. 115-118.

9. Official site of the Verkhovna Rada of Ukraine, (2013), “Resolution Cabinet of Ministers of Ukraine “On Approval of State programs for economic development“ for 2013-2014 № 187 of 27 February 2013”. available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/187-2013-%D0%BF (accessed September 16, 2014).

10. Rechetnicova, I.L. (2008). “Methodological approaches to eco-oriented management of commercial enterprises”,.available at: http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/9600/1/5.pdf (accessed September 16, 2014).

11. Rodionov, O.V. (2009), Sotsialni i ekologichni skladovi dilovoyi repytatsiyi pidpruyemstva [Social and environmental components of goodwill enterprise], Noulidzh, Lugansk, Ukraina.

12. “Official Sites of environmental certification and labeling as part of the All-Ukrainian project Sustainable development (sustainable) production and consumption in Ukraine. ”,. “Environmental certification“.available at: http://www.ecolabel.org.ua/http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/9600/1/5.pdf (accessed September 16, 2014).

13. Frolova, L.V. and Korenitsa, (2012). “An assessment of the economic sustainability of commercial enterprises of Donetsk region”, available at:. http://www.sworld.com.ua/konfer27/487.pdf (accessed September 16, 2014).

14. Balamut, G.S. (2014), “Managing sustainable development retailers”, Cand.Sci. economics and businessmanagement, (by sector). Hark. state. University of catering and trade. Harkiv, Ukraina

15. Chortok, Yu.V.,Yevdokimov, A.V., Rodumchenko, A.O. (2012) ), “Sourcing and logistics processes to commercial enterprises”, Vseukrayinskiy naukovo-vurobnuchniy zhurnal «Staliy rozvutok ekonomiku, no. 1(1), pp. 246-249.

 

Стаття надійшла до редакції 17.09.2014 р.