УДК 368.81

 

А.О. Мельниченко

 

«ФІНАНСОВІ СХЕМИ» ЯК СПОВІЛЬНЮЮЧИЙ ЧИННИК РОЗВИТКУ СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ

 

У статті було досліджено особливості застосування «фінансових схем» у страхуванні фінансових ризиків. Автор проаналізував дану проблему українського страхового ринку та виділив причини, які сприяють її виникненню. Він також зосередив увагу на методах запобігання.

 

In the article as inhibit factor of development of financial risks insurance " the features of using  financial schemes in financial risks insurance were described. The author analyzed the problem of the Ukrainian insurance market and highlighted the reasons that contribute to its occurrence. He also focused on methods of its prevention.

 

Ключові слова:  фінансові ризики, фінансові схеми, податкова оптимізація, перестрахування та ін. 

 

Keywords: financial risks, financial schemes, tax optimization, reinsurance and others.

 

Вступ. Практична діяльність вітчизняних страхових компаній у сфері фінансових відносин виглядає скромною. У цілому в Україні ця діяльність не є досить прибутковою, а з усіх зареєстрованих страхових компаній фінансовими ризиками займаються одиниці. Це пояснюється, зокрема, і тим, що низький середній професійний рівень практики поєднується з недостатнім науковим, законодавчим нормативним і методологічним забезпеченням процесу страхування фінансових ризиків.

Хоча в світі страхування фінансових ризиків – доволі популярна і поширена послуга, в Україні у неї неоднозначна репутація і серед страховиків, і серед їхніх клієнтів.

Перші стверджують, що попит на цей вид страхування в Україні наразі дуже низький, і цей напрям лише починає розвиватися. Тим часом платежі зі страхування фінансових ризиків щорічно зростають зі швидкістю, якій інші види страхування можуть лише позаздрити.

Постановка задачі. Річ у тім, що левову частку цього сегмента становить те, що страховики називають «фінансовими схемами» – податкова оптимізація, переведення коштів у готівку тощо.

Страхування фінансових ризиків на сьогоднішній день є ідеальним інструментом для проведення різного роду махінацій. Цьому багато в чому сприяє можливість довільного встановлення сум і тарифів, єдиної методики розрахунку яких для цього виду немає, а також віднесення платежів на витрати підприємств. Крім того, договір страхування фінансових ризиків найчастіше виписується так, що страхова подія стає взагалі віртуальною [1].

Значною мірою такому стану речей сприяє класифікація страхування фінансових ризиків як комерційних ризиків, а це дає підприємствам змогу відносити страхові платежі на витрати, а не платити їх з прибутку, як за іншими видами.

Крім того, страхові суми зі страхування фінансових ризиків не регламентовані, а методики розрахунку платежів немає, що дозволяє компаніям непомірно завищувати тарифи. Причому в перестрахування спрямовується близько 60% платежів, отриманих за цим видом. І це при тому, що перестрахувати фінансові ризики на «твердих» ринках сьогодні практично неможливо.

Як результат, левова частка «фінансових» платежів скеровується (щоб вже ніколи не повернутися) до країн Балтії, в Росію, Молдову.

Якщо подивитись на ринок страхування фінансових ризиків, то виявиться проблема набагато важливіша, ніж питання вартості та усвідомлення, – репутація ринку.

Справа в тому, що напис «страхування фінансових ризиків» виявився дуже зручним для використання «сірих» схем недобросовісними компаніями. Типова наступна ситуація: при купівлі нерухомості покупцю пропонується частину вартості оплатити у вигляді початкового внеску будівельній компанії, а  залишок коштів перерахувати до певної страхової компанії, яка буде покривати ризик невиконання забудовником своїх обов’язків. Якщо дім буде збудовано, то постраждає «лише» держава, недоотримав значний об’єм податкових платежів (партнерство зі страховиком дозволяє забудовнику знизити податкове навантаження).

А от якщо в процесі будівництва виникнуть складнощі з фінансуванням і наступить страховий випадок, то клієнт, швидше за все, залишиться один на один зі своєю проблемою, оскільки в подібних схемах діють сервісні страховики, необхідні тільки для юридичного оформлення, а не для забезпечення захисту [2]. Зіпсована репутація цього виду страхування і стала однією з причин відмови багатьох страховиків від страхування фінансових ризиків.

Досить зручний цей інструмент і для вивозу грошей за кордон. За оцінками експертів, більшу частку в так званому «псевдо перестрахуванні» сьогодні займають саме фінансові ризики.

Передавати такі ризики за кордон страховикам вдається винятково за рахунок довіри і тривалих зв’язків з партнерами. Лондонський перестрахувальний ринок надає визначену ємкість для України, однак тільки під програми страхування політичних ризиків інвесторів, а також конвертації і переводу валюти.

Результати. Оскільки законодавство України не дає чіткого визначення фінансовим ризикам, страховики вирішують на свій розсуд, які ризики страхувати. Головне, щоб дані ризики не суперечили затвердженим Державною комісією з питань регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) правил страхування фінансових ризиків. Це дає можливість страховим компаніям в довільній формі страхувати юридичних осіб від найнесподіваніших ризиків. Договори страхування таких ризиків (страхова подія від яких ніколи не настане) й стали однією з найпоширеніших схем мінімізації оподаткування. Причиною цього стала різниця в податкових ставках: прибуток підприємств підлягає оподаткуванню у розмірі 25%, тоді як премії страховиків – у розмірі 3%. Так в схеми були залучені закордонні перестраховики, за допомогою яких страхові премії переводилися в офшори, а звідти поверталися страхувальникам у вигляді іноземних інвестицій.

Проте обсяги такого псевдо перестрахування були знижені після того, як в 2004 році Держфінпослуг зобов’язала страховиків перестраховувати ризики у компаній з інвестиційним рейтингом від міжнародних рейтингових агентств та взялася узгоджувати договори перестрахування [3].

В жовтні 2006 року законодавча влада зробила ще один крок в боротьбі з псевдо перестрахуванні – підвищили ставку податку на премії, що сплачуються перестраховику, який не має відповідного рейтингу, з 3% до 12%; якщо страховик перестраховує ризики у компанії з високим рейтингом, то податок не сплачує. Цей захід був направлений на скорочення частки перестрахування в не рейтингових компаніях.

Страхування фінансових ризиків підприємств, що використовується для реалізації різних фінансових схем та оптимізації оподаткування (при страхуванні фінансових та майнових ризиків підприємства мають право відносити понесені затрати на валові витрати, зменшуючи тим самим собі базу оподаткування), залишається одним із видів заробітку страховиків.

Більшим попитом на страхування фінансових ризиків користуються крупні промислові підприємства та фінансово-промислові групи – понад 90% застрахованих ризиків припадає на корпоративний сектор.

Схеми не є українським винаходом. Приблизно 25%-40% західного страхового ринку в тій чи іншій мірі пов’язано зі схемами. Проте закордоном більшість таких операцій є законними та відносяться до фінансових інструментів, що дозволяють професійно управляти фінансовими потоками клієнта. В Україні таке нереальне страхування має набагато більші обсяги, ніж в розвинутих країнах.

Відмітимо, що дуже складно відділити оптимізаційні операції від необхідного перестрахування. Припустимо, що на значну страхову премію можна застрахувати об’єкти атомної енергетики від перерви у виробництві, а можна і завод від втрати прибутку в результаті нападу інопланетян. Вірогідність настання страхового випадку за такими договорами досить низька, проте тільки останній випадок слід розглядати, як навмисне використання страхових схем для зменшення бази оподаткування або виведення капіталу.

Застосування оптимізаційних схем викликано, в першу чергу, високою тінізацією української економіки. На відміну від уряду, Держфінпослуг може боротися лише з проявами цієї проблеми шляхом перекриття каналів виведення капіталу за кордон. Одним із таких способів є перестрахування ризиків у іноземних перестраховиків. Якщо до 2004 року спостерігалося значне партнерство з країнами Прибалтики – через цей регіон здійснювався основний витік капіталу; то сьогодні перестрахові потоки спрямовані на Польщу, Росію, Німеччину, Великобританію, США, Австрію та Францію.

Висновки. Появі фінансових «схем» та мінімізації оподаткування сприяє також відсутність загальнонаціональної системи розкриття фінансової інформації учасниками фінансового ринку України. В результаті професійні учасники страхового ринку не можуть достовірно оцінити реальний ринок страхування.

При цьому в більшості страхувальників викликає плутанину різноманіття валових показників фінансової діяльності страхових компаній, в яких обсяги неризикових фінансових операцій приховані в класичному страхуванні. В результаті порушується один з найголовніших принципів цивілізованої держави – право громадян на отримання своєчасної та достовірної інформації.

В Україні фактично існує два страхових ринка: цивілізований ринок з дотриманням усіх норм законодавства, що розвиває класичні види страхування зі зниженням реальних ризиків; та інший, на якому реалізуються схемні проекти. І така ситуація буде продовжуватися до тих пір, поки буде зберігатися значний попит на послуги страховиків щодо податкової оптимізації.

Остаточне виключення оптимізаційних схем в страхуванні можливо при ліквідації податкового арбітражу та переведенні всіх страхових компаній на єдину систему оподаткування.

 

Список використаної літератури:

1.  Очимовская Т. Мыльные пузыри финансового страхования // Деловая столица. 2003 г. – № 6.

2.  Бовкун А. Страхування фінризиків втрачає свою «схематичність» // Галицькі Контракти 2003 р. – № 32.

3.  Верес М. К украинским страховым компаниям липнут деньги // Деловой журнал. 2006 г. – № 4.

Стаття надійшла до редакції 20.09.2010 р.