УДК 338.1:621
Н. Ф. Розумович,
здобувач кафедри міжнародних економічних відносин,
Хмельницький національний університет, м. Хмельницький
НАПРЯМИ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ
N. F. Rozumovich,
researcher of the Department of International Economic Relations,
Khmelnitsky National University, Khmelnitsky
AREAS OF FINANCIAL STABILITY ENGINEERING COMPANIES TO PROVIDE COMPETITIVE ADVANTAGES
Уточнено внутрішні механізми і напрями фінансової стабілізації підприємств машинобудівного профілю у забезпеченні конкурентних переваг, необхідні також для подолання кризової ситуації за сучасних умов господарювання. Запропоновано такий варіант моделі стійкого економічного розвитку – можливий індекс росту обсягу реалізації продукції, який не порушуватиме фінансову рівновагу підприємства. Він є добутком чотирьох індексів, отриманих при рівноважному стані на попередньому етапі фінансового управління: рентабельності реалізованої продукції; капіталізації чистого прибутку; левериджу активів; оборотності активів. Якщо базові параметри фінансової стратегії виходу машинобудівного підприємства з фінансової кризи залишаються незмінними в попередньому періоді, розрахунковий показник набуде оптимального значення можливого приросту обсягу реалізації продукції. Така модель стійкого економічного розвитку є регулятором оптимальних індексів розвитку обсягу операційної діяльності (приросту обсягу реалізації продукції) або у зворотному її варіанті – регулятором основних параметрів фінансового розвитку підприємства (характеризується системою розглянутих індексів). Вона дозволяє закріпити досягнуту на попередньому етапі управління машинобудівним підприємством фінансову рівновагу в довгостроковій перспективі його економічного розвитку.
Specified internal mechanisms and directions of financial stabilization of engineering profile in providing competitive advantage, are also needed to overcome the crisis in the current economic conditions. A variant of this model of sustainable economic development - a possible index of growth of sales, which would not violate the financial balance of the company. It is the product of four indices obtained at steady state at an earlier stage of financial management: profitability of sales; capitalization of net income; leverage assets; asset turnover. If the basic parameters of financial engineering enterprise exit strategy from the financial crisis remain unchanged in the previous period, the estimated optimal value will take a possible increase in volume sales. Such a model for sustainable economic development of optimal control indices of volume operations (increase in volume sales) or reverse its form - the main regulator of the financial parameters of the company (characterized by a system considered indices). It allows the consolidation of the previous step control engineering enterprise financial balance in the long run its economic development.
Ключові слова: управління, фінансова стабілізація, внутрішні механізми, економічний розвиток, операційна діяльність, машинобудівне підприємство.
Keywords: management, financial stabilization, internal mechanisms, economic development, оperations, engineering enterprise.
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. На сьогодні більшість вітчизняних підприємств переживають фінансові труднощі, пов’язані як із зовнішніми загальнодержавними проблемами (нестабільність політичної ситуації, недосконалість законодавчої бази, неплатежі, «спад» виробництва), так і з внутрішніми проблемами – неефективний маркетинг, неефективне використання коштів, неефективний виробничий менеджмент, незбалансованість фінансових потоків тощо. Сукупність перерахованих факторів викликає необхідність постійної оцінки фінансового стану машинобудівного підприємства з метою ранньої діагностики його кризового розвитку та розробки захисних механізмів антикризового управління фінансами залежно від виявлених факторів і їх впливу.
За таких умов основну роль в системі антикризового управління підприємством необхідно відвести широкому використанню внутрішніх механізмів фінансової стабілізації, успішне використання яких дозволить не тільки запобігти загрозі банкрутства, а й значною мірою позбавити підприємство від залежності використання позикового капіталу, а також прискорити темпи його економічного розвитку.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми, і виділення не вирішених частин загальної проблеми. Проблеми впровадження механізмів антикризового фінансового управління та забезпечення фінансової стабілізації діяльності підприємств розкрито в роботах вітчизняних авторів: Бланка І. О. [1], Василенко В. О. [2], Єгорової Н. В. [3], Лігоненко Л. О. [4], Терещенко О. О. [5], Ткаченко А. М. [6], Шапурової О. О. [7] та інших. Водночас, відсутні комплексні наукові дослідження проблем розробки таких механізмів фінансової стабілізації машинобудівних підприємств у забезпеченні конкурентних переваг, які б враховували сучасну економічну ситуацію. Більшість дослідників розглядають лише окремі питання антикризового управління, не виходячи на рівень формування концептуальних засад механізмів його здійснення. До теперішнього часу питання механізмів і напрямів фінансової стабілізації розглядалися без урахування здобутків теорії та практики управління підприємствами в цілому, світового досвіду розвитку основних шкіл та напрямків менеджменту, зокрема.
Метою статті є аналіз та уточнення механізмів і напрямів фінансової стабілізації підприємств машинобудівного профілю у забезпеченні їх конкурентних переваг за сучасних умов господарювання.
Виклад основного матеріалу. Етапи та внутрішні механізми фінансової стабілізації машинобудівних підприємства, які забезпечують вихід з фінансової кризи представлені на рис. 1:
1) усунення неплатоспроможності – як би не оцінювався масштаб кризового стану підприємства, першочерговим завданням у системі заходів фінансової стабілізації є відновлення його здатності здійснювати розрахунки за своїми невідкладними фінансовими зобов’язаннями з метою попередження виникнення процедури банкрутства;
2) відновлення фінансової стійкості (фінансової рівноваги) – усунення неплатоспроможності підприємства протягом короткострокового періоду за рахунок здійснення ряду аварійних фінансових операцій. Однак, причини, що генерують неплатоспроможність, можуть залишатися незмінними, якщо не буде відновлена до безпечного рівня фінансова стійкість підприємства;
3) забезпечення фінансової рівноваги на довгостроковий період – створення передумов стабільного зниження вартості капіталу, що використовується, та постійного зростання ринкової вартості підприємства. Це завдання вимагає прискорення темпів фінансового розвитку на основі внесення певних коректив в окремі параметри фінансової стратегії. Скоригована з урахуванням несприятливих факторів фінансова стратегія машинобудівного підприємства має забезпечувати високі темпи стійкого розвитку його операційної діяльності при одночасній нейтралізації загрози банкрутства на перспективу.
Рис. 1. Етапи та внутрішні механізмі фінансової стабілізації машинобудівних підприємств
Як відомо, кожному етапу фінансової стабілізації відповідають певні внутрішні механізми, які в практиці фінансового менеджменту прийнято поділяти на оперативний, тактичний і стратегічний. Зазначені внутрішні механізми фінансової стабілізації носять «захисний» або «наступальний» характер.
Оперативний механізм фінансової стабілізації – система заходів, спрямована, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов’язань машинобудівного підприємства в короткостроковому періоді, а з іншого – на збільшення суми грошових активів, що забезпечують термінове погашення цих зобов’язань. Принцип «відсікання зайвого», що покладено в основу цього механізму, визначає необхідність скорочення розмірів як поточних потреб (відповідних фінансових зобов’язань), так і окремих видів ліквідних активів (з метою їх термінової конверсії в грошову форму).
Вибір відповідного напряму оперативного механізму фінансової стабілізації, що сприяє виходу з фінансової кризи, залежить від характеру реальної неплатоспроможності підприємства, індикатором якої є коефіцієнт чистої поточної платоспроможності. Для його розрахунку необхідно здійснити додаткове коригування (обумовлене кризовим фінансовим станом підприємства) складу оборотних активів і короткострокових фінансових зобов’язань. Так, зі складу оборотних активів виключається їх неліквідна частина: безнадійна дебіторська заборгованість; неліквідні запаси товарно-матеріальних цінностей; витрати майбутніх періодів. Зі складу короткострокових фінансових зобов’язань виключається «внутрішня» їх частина, яка може бути перенесена на період завершення фінансової стабілізації: розрахунки за нарахованими дивідендами і відсотками, які підлягають виплаті; розрахунки з дочірніми підприємствами (філіями). З урахуванням вище зазначеного коефіцієнт чистої поточної платоспроможності визначається за формулою:
(1)
де КЧПП – коефіцієнт чистої поточної платоспроможності підприємства в умовах кризового стану;
ОА – сума оборотних активів підприємства, тис. грн.;
OAН – сума неліквідних оборотних активів, тис. грн.;
КФЗ – сума короткострокових (поточних) фінансових зобов’язань, тис. грн.;
КФЗВ – сума внутрішніх короткострокових фінансових зобов’язань, яка може бути відкладена до завершення фінансової стабілізації, тис. грн.
Враховуюче значення цього коефіцієнта можна запропонувати деякі напрями оперативного механізму фінансової стабілізації (рис. 2).
Рис. 2. Деякі напрями оперативного механізму фінансової стабілізації машинобудівних підприємств, що сприяють виходу з фінансової кризи
Основним завданням оперативного механізму фінансової стабілізації є забезпечення збалансування грошових активів і короткострокових зобов’язань різними методами залежно від умов реального фінансового стану машинобудівного підприємства.
Швидка ліквідність оборотних активів, яка забезпечує зростання позитивного грошового потоку в короткостроковому періоді, досягається за рахунок таких заходів: ліквідації портфеля короткострокових фінансових вкладень; прискорення інкасації дебіторської заборгованості; зниження періоду надання товарного кредиту; збільшення розміру цінової знижки при здійсненні готівкового розрахунку за реалізовану продукцію; зниження розміру страхових запасів товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ); уцінки малоліквідних видів запасів ТМЦ із забезпеченням подальшої їх реалізації; тощо.
Швидке часткове дезінвестування необоротних активів досягається за рахунок таких заходів: реалізації високоліквідної частини довгострокових фінансових інструментів; здійснення операцій зворотного лізингу, в процесі яких раніше придбані у власність основні засоби продаються лізингодавцю з одночасним оформленням договору їх фінансового лізингу; прискореного продажу устаткування, що не використовується; оренди обладнання, яке раніше планувалось придбати в процесі оновлення основних засобів; тощо.
Швидке скорочення розміру короткострокових фінансових зобов’язань, яке забезпечує зниження обсягу негативного грошового потоку в короткостроковому періоді, досягається за рахунок таких заходів: пролонгації короткострокових фінансових кредитів; реструктуризації портфеля короткострокових фінансових кредитів з переводом окремих з них в довгострокові; збільшення періоду товарного кредиту; відстрочки розрахунків за окремими формами внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства; тощо.
Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо усунена поточна неплатоспроможність підприємства, тобто обсяг надходження коштів перевищив обсяг невідкладних фінансових зобов’язань у короткостроковому періоді. Це означає, що загроза банкрутства підприємства в поточному періоді ліквідована, хоча й носить, як правило, відстрочений характер.
Тактичний механізм фінансової стабілізації – система заходів, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги машинобудівного підприємства в майбутньому періоді. Принципова модель фінансової рівноваги підприємства має такий вигляд:
, (2)
де ЧПО – чистий операційний прибуток підприємства, тис. грн.;
А – сума амортизаційних відрахувань;
∆АК – сума приросту акціонерного (пайового) капіталу за умов додаткової емісії акцій (збільшення розмірів пайових внесків у статутний фонд), тис. грн.;
∆ВФРі – приріст власних фінансових ресурсів за рахунок інших джерел, тис. грн.;
∆ІВК – приріст обсягу інвестицій, що фінансуються за рахунок власних джерел, тис. грн.;
∆ Ф – сума дивідендного фонду, тис. грн.;
ПУП – обсяг програми участі найманих працівників у прибутку (виплат за рахунок прибутку , тис. грн.;
СП – обсяг соціальних, екологічних та інших зовнішніх програм підприємства, що фінансуються за рахунок прибутку, тис. грн.;
∆РФ – приріст суми резервного (страхового) фонду підприємства, тис. грн.
Права частина формули (2) являє собою джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства, а ліва – напрями використання цих ресурсів. У спрощеному вигляді модель фінансової рівноваги машинобудівного підприємства, до досягнення якої підприємство прагне в кризовій ситуації, представлено так:
,
(3)
де ОГВФР – можливий обсяг генерування власних фінансових ресурсів підприємства, тис. грн.;
ОСВФР – необхідний обсяг споживання власних фінансових ресурсів підприємства, тис. грн.
Які б заходи не вживалися в процесі використання тактичного механізму фінансової стабілізації машинобудівного підприємства, всі вони мають спрямовуватись на забезпечення нерівності: ОГВФР>ОСВФР. Однак, на практиці можливості істотного збільшення обсягу генерування власних фінансових ресурсів за умов кризового розвитку обмежені. Саме тому, основним напрямом забезпечення досягнення точки фінансової рівноваги в кризових умовах є скорочення обсягу споживання власних фінансових ресурсів, яке пов’язане із зменшенням обсягу як операційної, так і фінансової діяльності машинобудівного підприємства і тому характеризується терміном «стиснення підприємства».
Збільшення обсягу генерування власних фінансових ресурсів, що забезпечує зростання лівої частини нерівності, досягається за рахунок таких заходів: оптимізації цінової політики підприємства, яка забезпечує додатковий розмір операційного доходу; скорочення суми постійних витрат; зниження рівня змінних витрат; запровадження ефективної податкової політики, яка забезпечує мінімізацію податкових платежів по відношенню до суми доходів і прибутку підприємства (спрямованої на зростання суми чистого прибутку); здійснення прискореної амортизації активної частини основних засобів з метою зростання обсягу амортизаційного потоку; своєчасної реалізації майна у зв’язку зі значним його зносом або невикористанням; здійснення ефективної емісійної політики за рахунок додаткової емісії акцій (або залучення додаткового пайового капіталу); тощо.
Скорочення необхідного обсягу споживання власних фінансових ресурсів, що забезпечує зменшення лівої частини нерівності, досягається за рахунок: зниження фінансової активності підприємства у всіх її основних формах; забезпечення відновлення операційних необоротних активів переважно за рахунок їх оренди (лізингу); здійснення дивідендної політики, адекватної кризовому фінансовому розвитку підприємства з метою збільшення чистого прибутку, що спрямовується на виробничий розвиток; скорочення обсягів програми участі найманих працівників у прибутку (суттєве зниження суми преміальних виплат за рахунок цього джерела); відмови від різних соціальних програм підприємства, що фінансуються за рахунок прибутку; зниження розмірів відрахувань до резервного та інших страхових фондів, що здійснюються за рахунок прибутку; тощо.
Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо підприємство здобуло фінансову рівновагу, яка характеризується показниками фінансової структури капіталу і забезпечує достатню фінансову стійкість.
Стратегічний механізм фінансової стабілізації уявляє з себе систему заходів, спрямованих на підтримку досягнутої фінансової рівноваги машинобудівного підприємства в довгостроковому періоді. Цей механізм базується на використанні моделі стійкого економічного росту підприємства, що забезпечується основними параметрами обраної фінансової стратегії. На нашу думку, оптимальним варіантом моделі стійкого економічного розвитку машинобудівного підприємства, є:
, (4)
де 
– можливий індекс росту
обсягу реалізації продукції;
ІЧП – індекс чистого прибутку підприємства;
ІКЧП – індекс капіталізації чистого прибутку;
ІА – індекс вартості активів підприємства;
ІОА – індекс оборотності активів;
ІОР – індекс обсягу реалізації продукції;
ІВК – індекс власного капіталу підприємства.
Для фінансової інтерпретації цієї моделі розкладемо її на окремі складові:
, (5)
де ІЧП/ІОР – індекс рентабельності реалізованої продукції;
ІА/ІВК – індекс левериджу активів.
З наведеної моделі видно, що: можливий індекс росту обсягу реалізації продукції, який не порушуватиме фінансову рівновагу підприємства, є добутком чотирьох індексів, отриманих при рівноважному стані на попередньому етапі фінансового управління: 1) індекс рентабельності реалізованої продукції; 2) індекс капіталізації чистого прибутку; 3) індекс левериджу активів; 4) індекс оборотності активів. Якщо базові параметри фінансової стратегії виходу машинобудівного підприємства з фінансової кризи залишаються незмінними в попередньому періоді, розрахунковий показник набуде оптимального значення можливого приросту обсягу реалізації продукції. Будь-яке відхилення від цього оптимального значення вимагатиме додаткового залучення фінансових ресурсів (порушуючи фінансову рівновагу), або ж генерування додаткового обсягу цих ресурсів, не забезпечуючи ефективного їх використання в операційному процесі.
Таким чином, запропонована нами модель стійкого економічного розвитку є регулятором оптимальних індексів розвитку обсягу операційної діяльності (приросту обсягу реалізації продукції) або у зворотному її варіанті – регулятором основних параметрів фінансового розвитку підприємства (характеризується системою розглянутих індексів). Вона дозволяє закріпити досягнуту на попередньому етапі управління машинобудівним підприємством фінансову рівновагу в довгостроковій перспективі його економічного розвитку.
В процесі оптимізації управління фінансовими ресурсами за умов кризи в параметри фінансової стратегії машинобудівного підприємства вносяться необхідні корективи, що задаються можливими темпами приросту обсягу реалізованої продукції. Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, коли в результаті прискорення темпів стійкого фінансового росту підприємства забезпечується відповідне збільшення його ринкової вартості в довгостроковій перспективі.
Розглянуті методи управління свідчать про широкий діапазон можливостей фінансової стабілізації машинобудівного підприємства у забезпеченні конкурентних переваг за рахунок використання її внутрішніх механізмів. Якщо використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації не досягло своїх цілей або якщо за результатами діагностики було зроблено висновок про безперспективність спроби виходу з кризового стану за рахунок мобілізації тільки внутрішніх резервів, підприємство має можливість вдатися до зовнішньої допомоги, яка набуває форми санації.
Наукова новизна доповнюється запропонованою моделлю стійкого економічного розвитку, що дає можливість машинобудівним підприємствам не тільки подолати фінансову кризу, але й продовжити свій розвиток в умовах економічних змін.
Список літератури.
1. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами / Бланк И. А. – К. : ИТЕМ лтд, 1996. – 334 с.
2. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством / Василенко В. О. – [2-е вид., виправл. і доп.]. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 504 с.
3. Єгорова Н. В. Механізм реалізації антикризового управління на машинобудівних підприємствах в умовах дії ефекту «пролонгованого шоку» / Н. В. Єгорова // Економічний вісник НТУУ «КПІ» : збірник наукових праць. – 2011. – № 8. – С. 14–19.
4. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій : [монографія] / Л. О. Лігоненко. – К. : КНТЕУ, 2004. – 580 с.
5. Терещенко О. О. Антикризове фінансове управління на підприємстві / О. О. Терещенко. – К. : КНЕУ, 2004. – 560 с.
6. Ткаченко А. М. Концептуальні підходи до антикризового управління в сучасних умовах господарювання : [монографія] / Ткаченко А. М., Коваленко О. В., Єлець О. П. – Запоріжжя : Вид-во Запорізької Державної інженерної академії, 2010. – 356 с.
7. Шапурова О. О. Механізми стабілізації кризи підприємства / О. О. Шапурова // Інвестиції: практика та досвід: науково-виробничий журнал, 2009. – № 4. – С. 61–64.
References.
1. Blank, I. A. (1996), Strategija i taktika upravlenija finansami [Strategy and tactics of financial management], ITEM ltd, Kyiv, Ukraine.
2. Vasylenko, V. O. (2005), Antykryzove upravlinnia pidpryiemstvom [Crisis management now], 2nd ed, Tsentr navchal'noi literatury, Kyiv, Ukraine.
3. Yehorova, N. V. (2011), “The mechanism of anti-crisis management in engineering enterprises in terms of the effect of “prolonged shock”, Ekonomichnyj visnyk NTUU «KPI» : zbirnyk naukovykh prats', vol. 8, pp. 14–19.
4. Lihonenko, L. O. (2004), Antykryzove upravlinnia pidpryiemstvom: teoretyko-metodolohichni zasady ta praktychnyj instrumentarij [Crisis management now: theoretical and methodological principles and practical tools],KNTEU, Kyiv, Ukraine.
5. Tereschenko, O. O. (2004), Antykryzove finansove upravlinnia na pidpryiemstvi [Crisis financial management of the company], KNEU, Kyiv, Ukraine.
6. Tkachenko, A. M. Kovalenko, O. V. and Yelets', O. P. (2010), Kontseptual'ni pidkhody do antykryzovoho upravlinnia v suchasnykh umovakh hospodariuvannia [Conceptual approaches to crisis management in the contemporary economy], Vyd-vo Zaporiz'koi Derzhavnoi inzhenernoi akademii, Zaporizhzhia, Ukraine.
7. Shapurova, O. O. (2009) “Mechanisms of stabilization of the enterprise crisis”, Investytsii: praktyka ta dosvid: naukovo-vyrobnychyj zhurnal, vol. 4, pp. 61–64.
Стаття надійшла до редакції 06.08.2014 р.
ТОВ "ДКС Центр"