УДК 378:305 (477.51)

 

С. О. Назарко,

к. е. н., доцент, Чернігівського інституту МАУП

 

Гендерні аспекти регіонального ринку освітянських послуг

 

S. O. Nazarko,

PhD Economics, Chernihiv Institute of the Inter-Regional Akademy of Personnei Management

 

GENDER ASPECTS OF REGIONAL MARKET educational services

 

В статті використано традиційні і компаративні підходи для осмислення гендерної політики, що базуються на аналізі гендерних диспропорцій на ринку вищої освіти та ринку праці.

 

This paper uses traditional and comparative approaches to understanding gender policy, based on an analysis of gender disparities in the market of higher education and the labor market.

 

Ключові слова: гендерна  рівність,  сегрегація,  рівень освіти, ринок  праці,  оплата праці, економічна  активність населення, пенсійні виплати, тривалість життя.

 

Key words: gender equality, segregation, education, labor market, wages, economic activity of the population, retirement benefits, life.

 

“Жінки – більшість, яка існує  на правах меншості”

(Лайза Кремер, США)

 

Постановка проблеми. Проблема створення в Україні суспільства гендерної рівності сьогодні є актуальною, про що свідчить ціла низка документів міжнародного і національного значення. Проте існуюча нормативно-правова база України, спрямована на створення реальної рівності між жінками і чоловіками, не забезпечує належного рівня фактичної рівності. Чисельні дослідження свідчать про існування гендерної дискримінації в усіх сферах життєдіяльності українського суспільства. У доповіді Gender Gap Index 2013 року вказується, що Україна посідає 64 місце серед 136 країн світу у сфері гендерної рівності, що є свідченням дисбалансу статей у законодавчій та виконавчій владі, освіті, економіці тощо [18].

Саме ці обставини обумовлюють необхідність дослідження даної проблематики на регіональному рівні.

Аналіз досліджень і публікацій та невирішені частини проблеми. Різні  аспекти  сфери  регулювання  гендерними  відносинами досліджували  вітчизняні та російські  вчені Н. Аніщук,  В. Близнюк, Д. Богиня, Н. Болотіна, С. Глазунов, Н. Грицяк, І. Головашенко, Т.Дороніна, Е. Друзь, Г.Єльникова, Н. Карпачова, А. Комарова, В. Корбанезе, Л. Кормич,  М. Корецький,  І. Лавренчук, К. Левченко, Е. Лібанова, Т. Макійчук, Т.Марценюк, Т. Мельник, П. Надолішній,  В. Онікієнко, С. Поленіна, С. Плотян, О.Суслова,  С. Тютюннікова, С. Хрисанова,  Н. Шведова,  А. Чухно, О. Яременко,  праці  яких  стали теоретичною базою дослідження.

Однак, тема дискусійна і потребує подальшого дослідження.

Метою даної статті є: створення регіонального гендерного портрету у вищій освіті та на ринку праці через аналіз статистичних даних, оцінювання динаміки гендерних перетворень та отримання гендерного виміру суспільного життя.

Вступ. Сучасні  умови  суспільного  становища України,  її  прагнення  ввійти  до  європейського співтовариства суттєво позначилися на стані вітчизняної системи вищої освіти. Реформуванню піддаються її структура, зміст та засадничі ідеї, до кола яких залучаються принципи демократії.

Пріоритети розвитку вищої освіти з урахуванням сучасних суспільно-політичних та культурних змін визначено низкою законів.

Основним завданням вищого навчального закладу стає підготовка висококваліфікованих та конкурентоздатних фахівців. Відповідно, вища освіта повинна бути орієнтована не лише на поточні запити, а і на перспективні цінності суспільства, які в українському середовищі ще не набули свого затвердження, але є беззаперечними для європейських країн. До числа цих базових цінностей належить визнання гендерної  рівності.

Для усунення гендерних диспропорцій потрібна цілеспрямована робота, в першу чергу, на основі гендерної освіти як основної ланки впровадження в українське суспільство принципів гендерної рівності, що сприятиме реалізації прав особистості, активізації її участі в економічному, політичному, соціальному й культурному розвитку, а також важливо підтримати вже досягнутий прогрес у гендерних трансформаціях, незважаючи на фінансово-економічну кризу та обмеження бюджетних видатків на соціальну сферу [2].

Особливої значущості гендерна проблематика набуває в сучасних умовах реформування багатьох сфер стратегічного розвитку України в контексті завдань Програми економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”. Саме в умовах здійснення реформування вищої освіти відповідно до параметрів соціально орієнтованої “економіки знань” та адаптації до Європейського освітянського простору вона може стати суттєвим національним ресурсом, який сприятиме виведенню України на рівень розвинутих країн світу.

Виклад основного матеріалу. Законодавчою базою трансформації вищої освіти після проголошення незалежності в Україні став демократичний Закон про освіту (червень 1991 р.). Він задекларував  гуманізацію і демократизацію вищої школи, уможливив появу нових навчальних закладів різного типу і форм власності, перехід державних вищих навчальних закладі (далі – ВНЗ) на частково платну систему навчання, запровадив систему освітянських та освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.

Відповідно, регіональний ринок освітянських послуг вищої школи представлений діяльністю ВНЗ різних форм власності. На території Чернігівської області функціонують чотири вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації (3 університети та 1 інститут) на 1072,5 тис. осіб. Проте турбує не стільки кількість закладів, скільки можливість їх ефективного функціонування, їхня відповідність планам професійної підготовки спеціалістів за європейськими стандартами та відповідність регіональним економічним потребам. Мережу вищих навчальних закладів наведено в таблиці 1.

 

Таблиця 1.

Мережа вищих навчальних закладів Чернігівської області

Джерело. Складено за даними Головного управління статистики у Чернігівській області.

 

На жаль, регіональний ринок освітянських послуг, який обслуговують крім ВНЗ III-IV рівнів акредитації, ще: 15 навчальних закладів І – II рівнів акредитації (3 училища, 4 технікуми та 8 коледжів); послуги в перепідготовці та післядипломній освіті надає Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти; 1 недержавний навчальний заклад – Прилуцький фінансово-правовий коледж; та 18 відокремлених структурних підрозділів вищих навчальних закладів, не готовий повністю задовольнити попит роботодавців у кадрах та оперативно реагувати на зміни їхніх потреб.

Мережа постійно формується в просторі та часі. Структура зазнає як кількісних, так і якісних змін. За період незалежності зменшилась кількість училищ, технікумів. Зросла кількість коледжів, інститутів, університетів.

Зростання чисельності ВНЗ було б неможливе, якби не існував високий попит на їхні послуги. Адже кожен, хто здійснює виробництво товарів чи послуг виходить з можливості їх продати, бо лише в цьому випадку він може компенсувати витрати виробництва і отримати прибуток, що в нинішніх умовах є основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності ВНЗ. І така можливість появилася внаслідок небувалого зростання кількості бажаючих здобути вищу освіту. Причому сам потяг молоді до вищої освіти був зумовлений факторами, витоки яких слід шукати у процесах роздержавлення і приватизації економіки.

На тлі сучасних соціально-економічних реалій, коли нестача матеріальних ресурсів обумовила істотне зменшення обсягів державного фінансування системи вищої освіти, з особливою силою актуалізується проблема платної форми навчання. Основним альтернативним джерелом фінансових надходжень у системі вищої освіти є плата фізичних та юридичних осіб за навчання. Кількість студентів, що здобувають освіту платно, складає близько 40% і постійно збільшується [13].

На перший погляд процес комерціалізація вищої освіти гендерно нейтральний: адже розмір оплати за навчання, встановлений кожним ВНЗ, визначається не статтю студента, а статусом самого ВНЗ, назвою факультету та спеціальності. Проте досвід проведення радикальних реформ в нашій країні підказує, що подібні соціально - економічні нововведення мають, як правило, не однакові наслідки для чоловіків і жінок в силу відмінностей їх соціальних ролей і положення в усіх сферах життєдіяльності.

Отже, при аналізі вищезазначеного можна сформувати як мінімум дві проблемні області, в яких сьогодні формуються гендерно асиметричні результати. Розглянемо їх докладніше.

Перша область - практика отримання вищої освіти на платній основі. Сьогодні нерівномірність розподілу платних студентських місць існує в залежності від факультетів та спеціальностей: платна освіта в меншій мірі стосується технічних ВНЗ, більшою – суспільно-гуманітарних та економічних.

Загалом найбільше бюджетних місць на 2012/2013 н.р. виділялося на галузі інженерної справи, виробництва і будівництва (36,6 тис.). Попри зменшення кількості бюджетних місць на суспільно-гуманітарних напрямках, значна кількість абітурієнтів вступає на такі спеціальності на контрактній основі. Таке становище не випадкове і є результатом політики Міністерства освіти і науки, яке визначає кількість бюджетних і платних місць по кожному ВНЗ.

Щодо студентства Чернігівської області, картина слідуюча: у вищий школі за досліджуваний період здобували вищу освіту в середньому 23351 студент. Традиційно частка жінок (58%) перевищує частку чоловіків (42%) (табл..2, рис.1).

 

Таблиця 2.

Чисельність студентів у ВНЗ Чернігівської області

Джерело. Складено за даними Головного управління статистики у Чернігівській області.

 

Джерело. Розраховано за даними Головного управління статистики у Чернігівській області.

 

Рис. 1. Кількість жінок у % до загальної кількості студентів

 

Чисельний склад студентів, які навчаються за бюджетні кошти та на комерційних засадах наведено в таблиці 3.

 

Таблиця 3.

Чисельність студентів ВНЗ за джерелами фінансування

Джерело. Складено за даними Головного управління статистики у Чернігівській області.

 

З таблиці 3 видно, що більша частина студентів у Чернігівській області навчаються на комерційних засадах. Тобто кожен другий студент є інвестором системи вищої освіти. Частка держави у фінансуванні вищої освіти, на наш погляд, є надто малою, потрібно максимально стимулювати підготовку фахівців вищого рівня кваліфікації. Виходить що юридичні особи – підприємства зовсім не зацікавлені в інвестуванні студентів, які в подальшому могли б стати для них кваліфікованими працівниками [13].

Але навіть, якщо на всіх факультетах одного й того ж ВНЗ є платні місця, то вартість навчання на всіх факультетах все одно різна, оскільки формується на основі ринкових відносин. Ця диференціація знову-таки не на користь економічних, юридичних і т.д. факультетів та спеціальностей. Навчання на них у декілька разів дорожче, ніж безпосередньо на технічних факультетах. Наприклад, технічні спеціальності (денна форма навчання) коштують від 4910 до 5220 грн./рік, гуманітарні - від 5890 до 6500 грн./рік, на економічних - 7790 грн./рік, на напрямку підготовки “Право” - 9920 грн./рік. В основу ціни закладається собівартість навчання, але в неї входить і престижність факультету [15].

Сама по собі ідея комерціалізації вищої освіти аж ніяк не погана. Платити за отримання нових знань та необхідних у майбутній роботі навичок – це нормально.

У всіх розвинених країнах світу (і вже давно) плата за отримання якісної вищої освіти – це аксіома. При цьому цілком логічно передбачається, що чим більше ти платиш за навчання, тим більше ти отримуєш найбільш сучасних знань, необхідних для перспективної роботи і успішного просування кар’єрними сходами.

Що стосується сегрегації за спеціальностями навчання, то “жіночими” є суспільно-гуманітарні спеціальності (дівчата складають 67% всіх студентів), з економіки і управління (70%), а “чоловічими” – технічні (юнаки складають 74% всіх студентів) [11].

Таким чином, аналіз вищезазначених даних стосовно розподілу платних місць на регіональному ринку освітянських послуг за спеціальностями дозволяю висунути гіпотезу, що сьогодні платними стали переважно “жіночі” спеціальності, традиційно “чоловічі” залишилися безкоштовними, а оскільки платність в більшій мірі торкнулася дівчат, витрати бюджетних коштів, що виділяються на вищу освіту, стає все більше гендерно асиметричним, причому не на користь жінок.

Друга область - економічна віддача від коштів, які вкладаються юнаками та дівчатами у вищу освіту.

Дійсно, при платному навчанні юнаки та дівчата вносять однакову плату, а от можливості отримання “матеріальних вигод“ від інвестицій у вищу освіту після закінчення вищого навчального закладу  у них різні (табл. 4).

Таблиця 4.

Кількість та номінальна заробітна плата працівників за статтю

Джерело. Складено за даними Головного управління статистики у Чернігівській області.

 

 

Вигода від отримання вищої освіти виникає, якщо в країні існує пряма залежність між рівнем оплати праці працівника та рівнем його освіти. Величина цих вигод є різницею між вигодою від підвищення заробітної плати, викликаної більш високим рівнем освіти працівника (яку людина отримує протягом всього трудового життя), й понесеними витратами і залежить від багатьох факторів, але головними серед них можна вважати: розмір заробітної плати та пенсійних виплат, величина стажу оплачуваної зайнятості і часу отримання пенсії. Таким чином, гендерні відмінності вигод від отримання вищої освіти формуються як результат гендерних відмінностей у значених факторах [8].

Ось і рахуємо. Беремо середню цифру за навчання (у 2013/14 н.р.) – 8 000 грн. Множимо на п’ять років – виходить 40000 гривень. Саме таку суму витрачають батьки на навчання свого чада. Зауважимо, що в цю суму не входить плата за гуртожиток або оренду квартири для іногородніх, “додаткові” послуги (на кшталт військової кафедри та другої іноземної мови), витрати на купівлю “потрібних” підручників (без яких не здаси заліку) і хабара за здачу цих самих заліків та іспитів.

Закінчивши ВНЗ, студент влаштовується на роботу і отримує 1700-2000 гривень на місяць. Мало того, для працівників-початківців часто встановлюються випробувальні терміни із ще меншою зарплатою. Множимо на 12 місяців. У рік виходить 20400-24000 гривень. При таких розкладах гроші, витрачені на навчання, відіб’ються вам приблизно за два роки. І це за умови, що ви їх відкладатимете і нічого собі не купуватимете.

Проте, гендерна нерівність на ринку праці має такі основні ознаки: горизонтальна сегрегація ринку праці (традиційно жіночі та чоловічі галузі), та вертикальна сегрегація ринку (чоловіки обіймають вищі за ієрархією посади). Як наслідок, можна виокремити ще й третю ознаку – гендерний розрив в оплаті праці. Насамкінець, четверта важлива ознака – час як ресурс, якого у жінок, у порівнянні з чоловіками, значно менше, адже неоплачувана домашня праця закріплена переважно за ними [9].

Оплата праці. За інформацією Мінсоцполітики розрив в оплаті праці чоловіків і жінок в Україні становить майже 30% не на користь останніх. Відповідно до статистичних даних,  вищою або середньою фаховою освітою в Україні володіють значно менше чоловіків-працівників ніж жінок-працівниць. Проте частка жінок із вищою освітою, що займають керівні посади всіх рівнів, менша за 20%. Відповідна ситуація відбувається і на регіональному рівні.

При цьому освіта, досвід та професійні якості до уваги просто не беруться. Як правило, у вищих навчальних закладах дівчата навчаються краще за хлопців, але при розподілі “портфелів”, надається перевага чоловікам.

Жінки є найбільш затребуваними в таких сферах як освіта, готельний та ресторанний бізнес, тобто – у сфері обслуговування і догляду. На противагу, чоловіків найбільше вбачають як фахівців з будівництва, транспорту, сільського господарства. Трапляються спеціальності, які досить сегреговані за статтю. Наприклад, системний адміністратор – суто чоловіча спеціальність, сфера IT, яка є однією з найбільш оплачуваних: програмування – це переважно чоловіки. Інший приклад – фармацевти і провізори – 75 % жінок [12].

Справді, одним з найпоширеніших видів дискримінації на регіональному ринку праці в  є дискримінація за статтю та віком саме на етапі доступу до роботи. Особливо яскраво це ілюструє проведений нами моніторинг оголошень про роботу (газети “Из перых рук” та “Объявление по средам”). Моніторинг інформаційно-рекламних видань показав, що серед оголошень, які містять вимоги до статі, більш як дві третини (65,4 %) дискримінують жінок, і трохи менше третини (34,6 %) – чоловіків. Серед таких оголошень у 76,3 % випадків на роботу секретарів, офіс-менеджерів, помічників, робота яких є низькооплачувана, запрошували жінок. У решті категорій посад перевагу надавали чоловікам.

Норма Закону про рівність забороняє роботодавцям в оголошеннях про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватись виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

Лише за умови наявності механізмів практичного застосування норм закону та притягнення до відповідальності за їх порушення стане можливим зменшення рівня дискримінації за статтю та віком на етапі прийняття на роботу [1].

Розмір пенсійних виплат. За даними Пенсійного фонду, сьогодні в Україні 13 млн цивільних пенсіонерів. З них 4,4 млн - чоловіки, 8,6 млн - жінки. Тобто жінки становлять 2/3 пенсіонерів. Середній розмір пенсії для чоловіків в Україні становить 1750 грн, що на 38% більше, ніж для жінок, які отримують 1267 грн. Ця різниця виникла через те, що у жінок нижчі та менш оплачувані посади, стаж їх роботи менше, а просуватися кар’єрними сходами їм складніше, ніж чоловікам.

Крім того, протягом своєї трудової діяльності жінки в середньому заробляють менше, ніж чоловіки, в результаті сума внесків, які жінка сплачує в пенсійну систему, також менша, в кінцевому підсумку – якщо розмір пенсії залежить від суми внесків (як у пенсійних планах із встановленими внесками) – їх пенсія буде меншою. Відповідна ситуація і в Чернігівській області (рис. 2, 3).

Проте, слід зауважити, що середня тривалість життя українців на 15 років менша, ніж в Европі – вона становить 67 років: 62 роки – у чоловіків і 73 – у жінок. Також варто пам’ятати, що в Україні період перебування жінок на пенсії – в середньому 19,7 року, а чоловіки на пенсії в середньому перебувають трохи більше двох років.

 

Рис. 2. Кількість пенсіонерів за статтю

Джерело. Складено за даними Головного управління статистики у Чернігівській області.

  

Рис. 3. Середній розмір призначеної місячної пенсії пенсіонерам за статтю (грн)

Джерело. Складено за даними Головного управління статистики у Чернігівській області.

 

 

Це вказує на те, що до початку реформ необхідно проводити гендерну експертизу, завдяки моделюванню потенційних результатів пенсійної реформи, з урахуванням їх взаємодії на становище чоловіків та жінок. Відповідно, дозволить уникнути неочікуваного росту бідності в старості та зниження залежності від соціальної допомоги в майбутньому.

Висновок. Проведене дослідження дозволяє констатувати, що гендерний індикатор рівного доступу юнаків та дівчат до вищої освіти і досі не входить до кола статистичних даних, які надаються відповідними агенціями, а сама доступність навчання розглядається лише як безоплатність, зручне територіальне розташування навчальних закладів і т. ін.

Аналіз диференціації можливої ​​матеріальної віддачі від фінансових вкладень у вищу освіту за статтю показав, що формальна гендерна нейтральність комерційної вищої освіти при сформованих в Україні умовах оплати праці взагалі та оплати праці жінок, зокрема, при існуючих особливостях розвитку економіки та гендерної асиметрії у сфері зайнятості, не забезпечує рівної ефективності вкладень у вищу освіту та рівності у можливостях користування результатами навчання.

Україна досягла прогресу в сфері законодавчого забезпечення гендерної рівності, ратифікувавши низку відповідних міжнародних угод, що частково знайшли своє відображення в Законі України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, національних та регіональних програмах з утвердження гендерної рівності.

Проте, всупереч прогресу в законодавчій сфері, жінки все ще залишаються вразливими, зазнаючи різноманітних форм дискримінації та гендерної нерівності через брак національного досвіду щодо впровадження законодавства у цій сфері та розроблення гендерно-чутливої політики. Дискримінація у сфері зайнятості та гендерні упередження – це фактори, які найчастіше обмежують доступ жінок до краще оплачуваної, більш престижної роботи та зміцнюють існуючу нерівність.

Взагалі, гендерний розвиток не можна розуміти  винятково як боротьбу за права жінок. Він означає досягнення однакових і широких можливостей усебічного розвитку  та повної  реалізації  людського потенціалу як чоловіків, так і жінок з метою утвердження загальнолюдської справедливості та максимального  соціально-економічного прогресу людства та для викорінення гендерної дискримінації  в доходах, зокрема в оплаті праці.

Скороченню гендерної професійної нерівності сприятимуть  цілеспрямовані  заходи  державної політики, спрямовані на зростання престижу та рівня оплати  праці у традиційно “жіночих”  галузях, боротьбу з гендерними  стереотипами,  що  звужують  можливості професійного вибору як жінок, так і чоловіків, починаючи з рівня здобуття освіти, розширення можливостей освіти упродовж усього життя.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямку вбачаємо в дослідженні розвитку гендерних відносин у зв’язку зі змінами суспільної парадигми, широкомасштабних гендерних перетворень які б ґрунтувалися на  аналізі  комплексного  бачення  суспільного  розвитку,  де  жінки  є активними суб’єктами громадянського суспільства.

 

Перелік використаних джерел:

1. Близнюк В. Гендерні відмінності оплати праці в Україні / В. Близнюк // Україна: аспекти праці. – 2012. – № 6 – С.18–25.

2. Гендерний комітет. Гендерна політика та освіта. [Електронний ресурс] – Режим доступу: uass.org.ua.

3. Головашенко І.О. Гендерний підхід в системі освіти: узгодження національного досвіду з міжнародними стандартами. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.gender.univer.kharkov.ua.

4. Головне управління статистики в Чернігівській області. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://chernigivstat.gov.ua.

5. Дороніна Т.О. Упровадження гендерного компонента до освітнього стандарту вищої школи. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua.

6. Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків“ від 8 вересня 2005 р. № 2866-IV / Верховна Рада України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.

7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної  рівності  в  українському  суспільстві  на  період  до 2010 року“  від 27 грудня 2006 р. № 1834 / Верховна Рада України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.

8. Корбанезе В. Комплексний гендерний підхід у державній службі зайнятості України: навчальний посібник / В. Корбанезе; Група технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн Центральної та Східної Європи. - Київ: МБП,  2011. – 70 с.

9. Купець О. Комплексний гендерний підхід на ринку праці України та роль державної служби зайнятості / О. Купець; Міжнародне бюро праці, Група технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн Центральної та Східної Європи. Київ: МБП, 2010. – 78 с.

10. Лібанова Е. Гендерна диференціація доходів населення України // Е.М.Лібанова. Політика і час. – 2012. – № 3. – С. 36 – 40.

11. Лібанова Е. Нерівність в Україні: масштаби та можливості впливу / Е.Лібанової. − К.: Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, 2012. − 404 с.

12. Марценюк Т. О. Гендерні аспекти сфери зайнятості в українському суспільстві / Т. О. Марценюк //  Методологія,  теорія  та  практика  соціологічного  аналізу  сучасного  суспільства. – Х. : ХНУ  імені В.Н.Каразіна. – 2011. – Випуск 16. – С. 328–334.

13. Назарко С.О. Гендерні відносини та гендерна політика у сфері вищої освіти / С.О. Назарко // “Модернізаційні аспекти формування людського потенціалу у системі державної служби”: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 грудня 2011 року: тези допов. – Чернігів: ЧДТУ, 2012. – С. 43–46.

14. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року.». [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

15. Статистичний щорічник Чернігівської області за 2000–2012 рр. / Гол. упр. статистики в Чернігівській обл.; за ред. Г. І. Мігачевої. – Чернігів, 2012. – 517 с.

16. Статистичні збірники обласного управління освіти “Освіта Чернігівщини”, “Показники розвитку освіти Чернігівської області”, “Інформаційно-статистичні матеріали”. 2000–2012 рр. – 379 с.

17. Фозикош М.М. Проблема гендерної рівності в сучасному українському суспільстві. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://kds.org.ua/blog/fozikosh-mm-problema-gendernoi-rivnosti-v-suchasnomu-ukrainskomu-suspilstvi

18. У Світовому рейтингу рівноправності статей Україна залишилася 64-ою. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://gazeta.ua.

 

References.

1. Blyzniuk V. “Henderni vidminnosti oplaty pratsi v Ukraini”, Ukraina: aspekty pratsi, vol. 6, рр.18-25.

2. Gender Committee, “Gender politics and education”, [Online], available at: uass.org.ua.

3. Holovashenko I.О. “Gender perspective in the education system: the coordination of national experience with international standards”, [Online], available at: www.gender.univer.kharkov.ua.

4. Department of Statistics in the Chernihiv region, [Online], available at: http://chernigivstat.gov.ua.

5. Doronina T.O. “Implementation of the gender component to the educational standard of higher education”, [Online], available at: www.nbuv.gov.ua.

6. Zakon Ukrainy “On Ensuring Equal Rights and Opportunities for Women and Men” on September 8, 2005 № 2866-IV / Parliament of Ukraine, [Online], available at:  http://portal.rada.gov.ua.

7. Cabinet of Ministers of Ukraine “On Approval of the State Programme on Gender Equality in Ukrainian Society up to 2010” dated 27 December 2006 № 1834 / Parliament of Ukraine, [Online], available at:  http://portal.rada.gov.ua.

8. Corbanese V. “Gender Mainstreaming in the Public Service Employment Ukraine”, Technical support for the Decent Work Agenda and the ILO Bureau for Central and Eastern Europe. - Kyiv, 2011. - 70 p.

9. Kupets О. “Gender mainstreaming in the labor market of Ukraine and the role of the public employment service”, International Labour Office, Technical Support Team for Decent Work and the ILO Bureau for Central and Eastern Europe. Kyiv, 2010.-78 p.

10. Libanova E. “Gender differentiation incomes Ukraine”, Politics and time. - 2012. - vol. 3, рр. 36 - 40.

11. Libanova E. “Inequalities in Ukraine: the scope and ability to influence”, Institute for Demography and Social Studies of MV Ptukha NAS of Ukraine, 2012. - 404 p.

12. Martsenyuk T. “Gender aspects of employment in Ukrainian society”, methodology, theory and practice of sociological analysis of modern society. - H.: KNU V.N.Karazin. - 2011. vol.16, рр. 328-334.

13. Nazarko S.O. “Gender relations and gender politics in higher education” Zbirka dopovidej na Mizhnarodnij ekonomichnij konferentsii, Mіzhnarodna Ekonomichna konferentsіya, National University, Chernigov, Ukraine, pp. 43-46.

14. The Cabinet of Ministers of Ukraine “On Approval of the State Programme on Gender Equality in Ukrainian society until 2010”, [Online], available at:  http://zakon1.rada.gov.ua.

15. Statistical Yearbook of Chernihiv Oblast, 2000-2012 gg / Ch. Exercise. Statistics in Chernihiv region.; Ed. GI Mihachevoyi. - Zhitomir, 2012. - 517 p.

16. Statistical Yearbook Regional Board of Education “Education of Chernihiv oblast”, “Indicators of Education of Chernihiv oblast”, “Information and statistical data” 2000-2012 - 379 p.

17. Fozykosh MM “The problem of gender equality in the Ukrainian society”, [Online], available at: http://kds.org.ua/blog/fozikosh-mm-problema-gendernoi-rivnosti-v-suchasnomu-ukrainskomu-suspilstvi.

18. “Equality in the world ranking of articles Ukraine remained 64th”, [Online], available at: http://gazeta.ua.

 

 Стаття надійшла до редакції 14.07.2014 р.