УДК 338

 

М. М. Гуменюк,

аспірантка ННЦ „Інститут аграрної економіки”

 

Удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності сільськогосподарських підприємств

 

М. М.  Gumenyuk,

postgraduate student, National Scientific Center „Institute of Agrarian Economics”

 

PERFECTION OF THE ORGANIZATIONAL-ECONOMIC MECHANISM TO ENSURE THE EFFECTIVENESS OF AGRICULTURAL ENTERPRISES

 

В статті розкрито структуру організаційно-економічного механізму забезпечення  ефективності   сільськогосподарських підприємств. Вивчено залежність рівня ефективності сільськогосподарського виробництва від впливу  елементів організаційно-економічного механізму з застосуванням багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу. Визначено основні напрямки вдосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення  ефективності   сільськогосподарських підприємств.

 

The article considers the structure of the organizational-economic mechanism to ensure the efficiency of agricultural enterprises. The dependence of the level of efficiency of the agricultural production from exposure to the elements of the organizational-economic mechanism using multivariate regression analysis. Defined the main directions of improvement of the organizational-economic mechanism to ensure the efficiency of agricultural enterprises.

 

Ключові слова:  організаційно-економічний механізм, ефективність, сільськогосподарські підприємства, Івано-Франківська область.

 

Key words: organizational-economic mechanism, efficiency, agricultural enterprises, Ivano-Frankivsk region.

 

 

Постановка проблеми.  Реалії сьогодення засвідчують, що аграрні формування, які утворилися в результаті трансформації колишніх колективних сільськогосподарських підприємств не тільки не змогли наростити економічний потенціал, а й у переважній більшості випадків показують надзвичайно низьку ефективність господарської діяльності та негативну динаміку її розвитку.

Зміни в економіці та політичному житті, що відбуваються сьогодні, набагато більш швидкоплинні, ніж раніше, і для того, щоб сільськогосподарські підприємства продовжували функціонувати, максимально враховуючи макро- і мікроекономічні умови господарювання, необхідне швидке і уміле маневрування наявними ресурсами за допомогою ефективного організаційно-економічного механізму. Даний механізм повинен бути надзвичайно гнучким, відповідати не тільки вимогам економічних, але й природних законів. Як зазначає Месель-Веселяк В.Я. найбільш впливовим фактором, що спричиняє низьку ефективність виробництва, є недосконалість економічного механізму господарювання [1, с.22].

Аналіз досліджень та публікацій  Аналіз наукової літератури вказує на значний інтерес щодо проблематики розробки та застосування організаційно-економічного механізму ефективного функціонування сільськогосподарського виробництва.  Дослідженням даної  тематики займалися: П.С.  Березівський, В.С. Габор, П.Т. Саблук, В.Я. Месель-Веселяк, Ю.Я. Лузан та інші.  Водночас розробка та вдосконалення  організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності сільськогосподарських підприємств в ринкових умовах вима­гає  більш чіткого з’ясування його економічної сутності, структури та взаємозв’язку з іншими економічними категоріями.

Постановка завдання. Рівень дієвості організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності сільськогосподарських підприємств є низьким. Саме тому теоретичне й методологічне обґрунтування та розкриття його структури, пошук шляхів удосконалення  на сьогодні є актуальним і пріоритетним науково-практичним завданням.

Викладення основного матеріалу.  Сьогодні немає однозначного тлума­чення змісту організаційно-економічного механізму, а дослідни­ки досить часто використовують це поняття, не розкриваючи повністю його суть. В економічній літературі ототожнюють поняття „організаційно-економічний механізм”, „господарський механізм” та „економічний механізм”.

На думку Макаренко П.М., економічний механізм є системою взаємовідносин планово-економічних форм і методів управління, організації та стимулювання виробництва, які спрямовані на пропорційний розвиток сільського господарства та інших галузей АПК на інтенсивній основі. Основними ланками економічного механізму господарювання є планування, економічне стимулювання виробництва, фінансування та кредитування, ціноутворення, господарський розрахунок, організація праці та управління [6, с. 615]. П. С. Березівський зазначає, що економічний механізм АПК слід розуміти як сукупність взаємопов’язаних організаційно-економічних методів планового впливу на погодження госпрозрахункових інтересів підприємств, які забезпечують взаємні дії та організаційну спрямованість в просуванні продукту від виробника до споживача [3, с. 212].

Як стверджує  Габор В.С., необхідним елементом господарського механізму є організаційний механізм, який являє собою систему взаємозв’язку і взаємодії форм та методів господарювання, за допомогою яких здійснюється організація та управління діяльністю підприємства та підвищується економічна ефективність його діяльності. Складовими цього механізму є ринкова структура організації виробництва, підприємництво у аграрній сфері, маркетингова діяльність, менеджмент, організаційно-правові норми і стандарти, інфраструктура ринку [4, с. 102].

Організаційно-економічний механізм в аграрній сфері слід розглядати як систему організаційних, економічних, правових, управлінських і регулюючих дій, способів і процесів, які формують і впливають на порядок функціонування сільськогосподарських підприємств, що приведе до досягнення очікуваних економічних, соціальних, екологічних та інших результатів [5, с. 15].

Необхідно зазначити, що господарський і організаційно-економічний механізми в ряді випадків розглядаються як ідентичні важелі, а їх структурні елементи не розмежовані і не мають чіткого визначення. На нашу думку, організаційно-економічний механізм являє собою систему організаційних та економічних  форм, методів, способів і критеріїв за допомогою яких здійснюються економічні процеси і явища з розвитку виробництва  та втілюються в життя управлінські рішень з удосконалення і підвищення його ефективності.

На основі зібраного і опрацьованого відповідним чином теоретичного матеріалу нами розроблена схема організаційно-економічного механізму забезпечення ефективності сільськогосподарських підприємств, охарактеризовано рівень вплив його складових елементів на ефективність аграрних підприємств (рис.1). 

 

Рис 1.  Організаційно-економічний механізм забезпечення ефективності сільськогосподарських підприємств

Джерело: власні дослідження

 

Сучасна структура сільськогосподарського виробництва, співвідношення різних організаційно-правових форм господарювання склалися під впли­вом соціально-економічних процесів, які відбувалися в умовах аграрної реформи. Відповідно до проведеного дослідження рівня ефективності виробництва сільськогосподарської продукції в різних організаційно-правових формах госпо­дарювання в Івано-Франківській області, слід відмітити, що найвища собівартість більшості видів сільськогосподарської продукції має місце в державних господарствах, а найнижча у сільськогосподарських виробничих кооперативах. У приватних підприємствах, собівартість продукції дещо вища ніж у сільськогосподарських виробничих кооперативах, але вона все-таки нижча (за винятком свинини), ніж у господарських товариствах.  При високій урожайності зернових та найнижчій собівартості, у господарських товариствах рівень рентабельності становить 10,2 %, в той час як у приватних підприємств 19,6 %, а у сільськогосподарських виробничих кооперативах 24,2 %. У державних підприємствах рентабельним є тільки виробництво жита (6,6 %), вівса (11,1 %) та ріпаку (3,6 %), а загалом рівень рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції як рослинницької так і тваринницької є значно нижчим порівняно з іншими формам господарювання. Це свідчить про те, що  фактор приватної власності все-таки відіграє свою роль у вирішенні проблеми ефективності господарювання.  У сільськогосподарських виробничих кооперативах при найнижчій урожайності зернових, ріпаку та цукрових буряків, серед недержавних форм організації бізнесу, спостерігається низька собівартість та найвищий рівень рентабельності  24,2 %, 56,5 % і 24,6 % відповідно (за винятком, міжгоспів, що стосується рентабельності буряків). Даний факт ще раз підтверджує позитивний вплив кооперації на ефективність сільськогосподарського виробництва. Проте у області питома вага саме виробничих кооперативів є незначною, збільшення їх кількості – стратегічне завдання управлінців.

Зазвичай, у більшості аграрних підприємств організація виробництва передбачає розвиток однієї або двох галузей рослинництва й однієї або двох галузей тваринництва в раціональному поєднанні з додатковими та підсобними галузями. Спеціалізація спрямована на збільшення виробництва сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі, підвищення товарності виробництва, зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності виробництва.

Рівень спеціалізації найповніше характеризується питомою часткою окремих галузей в структурі товарної продукції підприємства. Для визначення рівня впливу спеціалізації на ефективність господарювання даний аналіз доцільно здійснювати в розрізі рентабельних та нерентабельних підприємств (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Структура товарної продукції сільськогосподарських підприємств Івано-Франківської області, %

 

У структурі виробництва товарної продукції  рентабельних сільськогосподарських підприємствах протягом 2008-2012 років найбільшу частку займає продукція тваринництва, зокрема свинарство та виробництво яєць. При цьому середньодобовий приріст свиней у рентабельних підприємствах був вищий у 2008 році на 26,6 %, а у 2012 році – на 146,3 % ніж у другій групі. Щодо нерентабельних сільськогосподарських підприємств, то у їхній структурі виробництва переважає продукція рослинництва, зокрема вирощування зернових та ріпаку. Так, урожайність зернових культур в досліджуваних підприємствах першої групи була вищою в 2008 році на 15,3 %, у 2012 році – на 1,8 % порівняно з другою, ріпаку у 2008 році на 7,7 % нижчою, а у 2012 році на 30,5 % вищою. Більш висока технологічна ефективність виробництва обумовила в свою чергу більш низьку собівартість продукції та вищу рентабельність. Нижча собівартість сільськогосподарської продукції в рентабельних підприємствах пов’язана з вищим рівнем забезпеченості виробничими ресурсами та ефективним їх використанням шляхом застосування інтенсивних технологій, удосконалення виробничої структури порівняно зі збитковими підприємствами.

Встановлення раціональних розмірів – важлива складова організації й підвищення ефективності виробництва.  Загальновідомо, що посилення концентрації виробництва робить позитивний вплив на результати господарської діяльності. Крім того, сільськогосподарські підприємства, які є учасниками інтеграційних об’єднань досягають більш високих результатів. Серед них варто відмітити птахофабрики агроходингу „Авангард”  розміщені у Городенківському, Рогатинському та Тисменецькому районах, філію „Перспектив” ПрАТ „Зернопродукт МХП”. Тому доцільним є поширення  різних великотоварних, господарських структур з урахуванням їх можливостей щодо раціонального використання земель та інших засобів виробництва, галузевих та регіональних особливостей ведення сільського господарства.

Особливої уваги потребує формування ефективного цінового механізму. Система реалізації сільськогосподарської продукції в області  залишається одним із найбільш складних і проблемних питань. Відсутність чіткої схеми реалізації „виробник-оптова торгівля-роздрібна торгівля-споживач” негативно впливає на цінову ситуацію на аграрному ринку та  не дає змоги виробникам одержати достатній дохід від виробленої продукції. Реалізація  продукції тваринництва за вищими цінами нерентабельними підприємствами все ж не дозволяє покрити витрати на її виробництво (табл. 2).

 

Таблиця  2.

Середні  ціни реалізації основних видів продукції сільськогосподарських підприємств Івано-Франківської області,

(грн. за т)

 

В області спостерігається кількісне зростання інфраструктурних елементів, проте якісні показники, що характеризують ефективність їх функціонування, в деяких районах незадовільні. В результаті недосконалості каналів збуту сільськогосподарські підприємства не можуть реалізувати вироблену продукцію, що негативно впливає на їх ефективність.

Необхідною умовою формування аграрного ринку є функціонування ефективної системи управління якістю сільськогосподарської продукції, зокрема її сертифікація та стандартизація, проте даний механізм практично не працює сьогодні.

Виділивши найбільш вагомі, на наш погляд, елементи в системі організаційно-економічного механізму нами вивчено залежність рівня ефективності сільськогосподарського виробництва від їх впливу з застосуванням багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу. Результативним показником в даному випадку є рентабельність сільськогосподарської продукції (Y). Факторними ознаками обрано наступні: обсяг реалізованої продукції (Х₁); ціна реалізації 1 ц (Х₂); повна собівартість 1 ц (Х₃). Аналіз проведено в розрізі основних видів продукції таких як: пшениця, кукурудза, молоко, свинина.

В результаті виконання сукупності математичних перетворень одержано рівняння зв’язку:

для пшениці:

Y= -43,4563+ 0,1867 X1 +1,0221X2- 0,7324X3;

для кукурудзи:

Y= -3,5746+ 0,06178 X1 + 0,7520 X2-0,6639X3;

для молока:

Y= 8,8644+ 0,0012 X1 +0,4319 X2-0,4847X3;

для м’яса свиней:

Y= -52,813+ 0,2708 X1 +0,0408 X2-0,0071X3;

Дані таких рівнянь свідчать про те, що збільшення обсягів реалізації пшениці, кукурудзи, м’яса свиней на 1 тис. ц та молока на 1 ц збільшує рентабельність цих видів продукції на 0,19%, 0,06%; 0,27% та 0,001% відповідно. При збільшенні реалізаційної ціни  1 ц продукції на 1 грн. рентабельність пшениці підвищується на 1,02%, кукурудзи – на 0,75%, молока на 0,43% та  м’яса свиней 0,04%. А ось зменшення повної собівартості  1ц  на 1 грн. сприяє підвищенню рентабельності пшениці на 0,73 %, кукурудзи – на 0,66 %, молока ­­­– на 0,48 % та свинини на 0,007 %.

Крім того, розраховано низку аналітичних показників, що деталізують дану залежність, а саме:

1. Розрахункові значення коефіцієнта Фішера більші за табличне значення, тобто всі рівняння є статистично значущими.

2. Статистично значущими  є коефіцієнти рівняння при змінних Х₁, Х₂, Х₃, що також з імовірністю 0,95 підтверджує істотність впливу факторів обсягів реалізації, ціни та собівартості на рентабельність  досліджуваних видів продукції.

3. Варіація рентабельності пшениці, кукурудзи, молока та свинини  на 68,9%, 71,9%, 93,6% та 47,1% відповідно  залежить від зміни досліджуваних чинників.

Отже, здійснений аналіз показує, що на результативність сільськогосподарських підприємств  впливають інфраструктура аграрного ринку, ціновий механізм та організація виробництва.

Висновки. Практика показує, що сільськогосподарські підприємства, які є учасниками інтеграційних об’єднань досягають більш високих результатів, тому доцільним є поширення  різних великотоварних, господарських структур з урахуванням їх можливостей щодо раціонального використання земель та інших засобів виробництва, галузевих та регіональних особливостей ведення сільського господарства. Основною умовою ефективного функціонування кооперативно-інтеграційнних структур в АПК є добровільність їх створення, що підтверджується досвідом діяльності таких об'єднань в західних країнах.

Особливої уваги потребує формування виваженої цінової політики, ефективних механізмів закупівлі агропродукції.  Малі сільськогосподарські підприємства не в змозі протистояти монополізації ринку  посередниками і переробниками агропродукції, що призводить до зниження закупівельних цін у період масового збору урожаю та спаду ефективності господарювання. Тому важливе значення має поглиблення інтеграційних процесів у сферах виробництва, зберігання, переробки й реалізації рослинницької і тваринницької продукції.  Доцільним було б застосування попередніх взаємодомовленостей з супермакетами при реалізації  овочів та фруктів. Використання заставних цін, реалізація через біржову торгівлю та створення умов укладання угод з виробниками  на закупівлю  продукції до початку врожаю (товарні і фінансові розписки) суттєво  вплине на збільшення обсягів виробництва агропродукції та поліпшення результатів господарювання.

Необхідним є створення системи самозабезпечення сільського господарства пальним і органічними добривами шляхом формування сільськогосподарських підприємств, які забезпечуватимуть у повному обсязі власні потреби в пальному і добривах, що знизить собівартість та підвищить ефективність виробництва. Яскравим прикладом для наслідування  самозабезпечення пальним є будівництво ТОВ „Даноша” біогазової установки. Виробництва біогазу та відповідні виробництва електроенергії і тепла, є найкращим способом обмеження випаровування парникових газів, а також ефективним інструментом захисту навколишнього середовища в довгостроковому періоді.  Одним із напрямків самозабезпечення органічними добривами могло би бути розповсюдження  застосування компосту власного виробництва, що потребує мінімальних витрат при раціональному поєднані у рослинництві зернового напрямку та овочівництва.

Впровадження системи управління якістю, як складової організаційно-економічного механізму, дозволить підвищити продуктивність праці, зни­зити витрати виробництва, а отже збільшити прибуток, підвищити рівень кваліфікації працівників, ство­рити систему мотивації їхньої праці й особистої зацікавленості у розвитку підприємства, гнучко реагувати на поведінку ринку.

 

Література.

1. Аграрна реформа і організаційно-економічні трансформації у сільському господарстві: доповідь на дванадцятих річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників 25-26 лютого 2010 року / В.Я. Месель-Веселяк – К.: ННЦ „ІАЕ”, 2010. – 57 с.

2.  Внутрішньогосподарські організаційно-економічні механізми забезпечення прибутковості  сільськогосподарських підприємств / [за ред. П. Т. Саблука]. — К. : ІАЕ УААН,  2003. — 204 с.

3. Березівський П.С. Організація, прогнозування та планування агропромислового комплексу : навчальний посібник / П. С. Березівський, Н. І. Михалюк; Ред. П. С. Березівський. - 2-ге вид.,стереотип. - Львів : „Магнолія плюс”, видавець СПД ФО В. М. Піча, 2006. – 443 с.

4. Габор В.С.  Формування механізму  ефективного господарювання сільськогосподарських підприємств / В.С. Габор // Інноваційна економіка.–№ 3.–2012.– С. 101-104.

5. Грузнов І.І. Організаційно-економічні механізми управління / І.І. Грузнов. – Одеса: Астропрінт, 2000. – 292 с.

6. Макаренко П.М. Организация и экономический механизм адаптации аграрного хозяйствования к рыночной предпринимательской среде / П.М. Макаренко. – К.: Наукова думка, 1999. – 621 с.

7. Організаційно-економічна модернізація аграрної сфери: наукова доповідь ( за заг. Ред. Акад. НААН П.Т. Саблука). – К.: ННЦ «ІАЕ»  УААН, 2011.– 342 с.

.               

References.

1. Mesel'-Veseliak, V.Ya. (2010),  “Agrarian reform, organizational and economic transformation in agriculture„ Dapovid' na dvanadtsiatykh richnykh zborakh Vseukrains'koho konhresu vchenykh ekonomistiv-ahrarnykiv [Report of the twelfth annual meeting of the All-Ukrainian Congress of Scientists agricultural economists], NNTs IAE, Kyiv, Ukraine, pp. 57.

2. Sabluk, P.T. Mesel'-Veseliak, V.Ya. (2003), Vnutrishn'ohospodars'ki orhanizatsijno-ekonomichni mekhanizmy zabezpechennia prybutkovosti  sil's'kohospodars'kykh pidpryiemstv [Vnutrishnohospodarski organizational and economic mechanisms to ensure the profitability of farms], IAE UAAN,  Kyiv, Ukraine

3. Berezivs'kyj, P.S. Mykhaliuk, N. I. (2006), Orhanizatsiia, prohnozuvannia ta planuvannia ahropromyslovoho kompleksu [Organization, forecasting and planning of agriculture], 2nd ed, L'viv : „Mahnoliia plius”, vydavets' SPD FO V. M. Picha, Ukraine

4. Habor, V.S. (2012) Formation mechanism of effective management of agricultural enterprises, Innovatsijna ekonomika. vol. 3, pp. 101-104.

5. Hruznov, I.I. Orhanizatsijno-ekonomichni mekhanizmy upravlinnia [Organizational-economic mechanism of management], Astroprint, Odesa, Ukraine.

6. Makarenko, P.M.  (1999) Orhanyzatsyia y ekonomycheskyj mekhanyzm adaptatsyy ahrarnoho khoziajstvovanyia k rynochnoj predprynymatel'skoj srede [Organization and economic mechanism of adaptation of the agricultural economy to market the business environment], Naukova dumka, Kyiv, Ukraine.

7. Sabluk, P.T.  (2011) Orhanizatsijno-ekonomichna modernizatsiia ahrarnoi sfery: naukova dopovid' [Organizational and economic modernization of agrarian sphere], NNTs IAE, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 15.12.2013 р.