Українською | English

BACKMAIN


УДК 336.71:316.32

 

В. І. Трохименко,

к. е. н., асистент кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ

 

СУПЕРЕЧЛИВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ

 

V. Trokhymenko

 

CONTRADICTORY TRENDS IN BANKING SERVICE MARKET DEVELOPMENT

 

У статті розглянуто основні протиріччя розвитку ринку банківських послуг за умов глобалізації, виокремлено та охарактеризовано три групи суперечливих тенденцій, притаманних сучасному етапу його еволюції. Визначено позитивні зрушення та негативні прояви посилення взаємозалежностей національних банківських систем, удосконалення банківської діяльності та формування механізмів глобального регулювання досліджуваного ринку.

 

Essential contradictions in banking service market development are considered under globalization, three groups of contraversial trends of its modern stage of evolution are determined and characterized as well. Positive and negative effects of  increasing of interdependence of the national banking systems, banking improvement and establishment of the mechanism of global banking regulation are identified.

 

Ключові слова: еволюція ринку банківських послуг, транснаціоналізація банківської діяльності, консолідація банківської діяльності, банківські інновації, механізм глобального регулювання ринку банківських послуг, банки «too big to fail».

 

Keywords: banking service market evolution, banking transnationalisation, banking consolidation, banking innovations, mechanism of global banking regulation.

 

 

Постановка проблеми. Поширення глобалізаційних процесів у світі, що супроводжується посиленням інтернаціоналізації та транснаціоналізації економіки, інтенсифікацією міжнародних торгівельних та інвестиційних потоків, пришвидшенням руху товарів, послуг, факторів виробництва, інформації, технологій, загострює потребу економічних суб’єктів у якісному банківському обслуговуванні. При цьому глобалізація світового господарства призводить  до динамічних структурних та якісних змін ринку банківських послуг, трансформації його структури, інфраструктури, продуктового портфелю, появи новітніх форм обслуговування клієнтів, методів конкурентної боротьби та видозміни регуляторних механізмів.

Водночас, виступаючи потужним механізмом стимулювання розширеного відтворення і забезпечення соціально-економічної стабільності, з одного боку, ринок банківських послуг може бути джерелом зростання глобального спекулятивного капіталу та розгортання кризових потрясінь, з іншого. У цьому контексті вивчення новітніх тенденцій еволюції ринку банківських послуг є надзвичайно актуальним для  формування виважених підходів до його регулювання, здатних протидіяти глобалізаційним викликам і загрозам.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Результати аналізу наукової літератури свідчать, що проблемам функціонування сучасного ринку банківських послуг присвячені праці відомих вітчизняних та зарубіжних економістів: В. Базилевича, О. Барановського, А. Гальчинського, В. Гейця, Н. Гражевської, О. Дзюблюка, В. Заутера, О. Лаврушина, Ж. Ламбена, І. Лютого, В. Міщенка, С. Науменкової, П. Роуз, Дж. Сондерса, Дж. Стенлейка, В. Усоскіна, В. Шевченка та ін. Водночас динамічність та непередбачуваність розвитку світової економіки породжують необхідність подальших наукових досліджень у цій царині.

Виклад основного матеріалу. Загальновідомо, що характерними рисами сучасного етапу еволюції ринку банківських послуг є уніфікація правил гри на міжнародному ринку банківських послуг та  зміцнення ролі міжнародних організацій, інтенсифікація процесів транснаціоналізації банківської діяльності та розширення присутності іноземних банків у національних банківських системах, посилення процесів консолідації та капіталізації банківського капіталу й універсалізація банківської діяльності, широкомасштабне впровадження інновацій та разом з тим підвищення вразливості ринку до зовнішніх потрясінь й швидкість поширення кризових тенденцій тощо.

При цьому поряд з вагомими позитивними наслідками глобалізації ринку банківських послуг, як то утвердження високих стандартів діяльності, якості пропонованих продуктів, збільшенні масштабів прямих іноземних інвестицій, необхідних для розвитку національних економік; підвищення ступеня диверсифікації, збільшення можливостей для ефективнішого розміщення капіталу, новітні тенденції його розвитку є досить суперечливими (особливо в країнах зі зростаючою економікою). Зазначені тенденції можна згрупувати таким чином (рис. 1):

1. Посилення взаємозалежностей національних банківських систем, що з одного боку сприяє якісному розвитку національних ринків банківських послуг та економічному зростанню внаслідок залучення іноземного банківського капіталу й закордонного досвіду ведення банківського бізнесу, а, з іншого, призводить до підвищення залежності внутрішнього ринку від зовнішніх потрясінь, несподіваних коливань ліквідності банків, спекулятивних змін попиту і пропозиції на грошово-кредитному ринку, поширення кризових явищ тощо.

При цьому внаслідок зростання ролі потужних ТНБ виникають протиріччя між підвищенням ефективності національних ринків банківських послуг і руйнівною спекулятивною діяльністю світової фінансової еліти та поділу між світовими потужними банківсько-фінансовими групами. Так, основними гравцями на сучасних національних і міжнародних ринках банківських послуг є транснаціональні банки, що здебільшого сформовані на базі потужних кредитно-фінансових установ промислово-розвинутих країн.

Аналізуючи географічний розподіл найбільших банків світу, варто зазначити, що у 2000 р. в списку найпотужніших світових фінансових інститутів домінували банки США і Великобританії. Зокрема, серед 20 найбільших банків 7 були зареєстровані у США (Citigroup, Bank of America, Morgan Stanley Dean Witter, Wells Fargo, Fannie Mae, Chase Manhattan, Goldman Sachs), 4 – у Великобританії (HSBC, Lloyds TSB, Barclays, National Westminister Bank) та 3 – в Японії (Bank of Tokyo-Mitsubishi, Sumitomo Bank, Nomura Securities). Натомість у 2013 р. до 20 найбільших банків світу увійшли лише 5 банків зі Сполучених Штатів, 1 британський банк та 1 японський банк. Разом з тим з 2012 р. до 20-ки лідерів увійшов російський Сбербанк, рівень капіталізації якого у квітні 2013 р. становив 71,45 млрд. дол. США. При цьому Китай нині має три з чотирьох найбільших банків у світі, а ще у 2005 р. не було жодного китайського банку, який би входив до світових  топ-50. Нині їх налічується чотири з десяти (табл. 1.).

 

Таблиця 1.

Найбільші світові транснаціональні банки за ринковою капіталізацією (станом на 30 квітня 2013 р.), млрд. дол. США

№ у рей-тингу

Банк

Країна

Ринкова капіталізація

1.

Indstrial & Commercial Bank of China

Китай

233.6

2.

China Costruction Bank

Китай

207.6

3.

HSBC Holdings

Великобританія

202.4

4.

Wells Fargo & Co

США

200,2

5.

JP Morgan Chase & Co

США

187.6

6.

Agricultural Bank of China

Китай

142.9

7.

Citigroup

США

141.8

8.

Bank of America

США

133.2

9.

Bank of China

Китай

130.0

10.

Commonwealth Bank of Australia

Австралія

122.3

11.

Westpac Banking Corporation

Австралія

108.5

12.

Mitsubishi UFJ Financial Group (MUFG)

Японія

96.37

13.

Australia and New Zealand Banking (ANZ)

Австралія

90.37

14.

Royal Bank Canada

Канада

87.17

15.

National Australia Bank

Австралія

82.38

16.

Itau Unibanco

Бразилія

77.37

17.

Banco Santander

Іспанія

75.79

18.

Toronto-Dominion Bank

Канада

75.67

19.

American Express

США

75.57

20.

Sberbank of Russia

Росія

71.45

Джерело: Складено автором за даними [14].

 

 

 

 Рис. 1. Суперечливі тенденції еволюції ринку банку банківських послуг за умов глобалізації

Джерело: Складено автором самостійно

 

Таким чином, чітко прослідковується тенденція щодо зміни головних гравців на глобальному ринку банківських послуг на користь країн Азії та БРІК. Про зниження позицій західних банків з 778 у 1990 р. до 588 у 2010 р. (за прогнозами The Banker до 475 у 2030 р.) свідчать дані таблиці 2. При цьому кількість провідних банків Азії зросла зі 104 до 221 банківських установ у 2010 р. (за прогнозами The Banker до 320 у 2030 р.). Водночас країни БРІК закріплюють свої позиції на світовому ринку банківських послуг – з 33 банків у 1990 р. до 146 установ у 2010 р. (за прогнозами The Banker до 2030 р. кількість провідних банків країн БРІК збільшиться до 215 одиниць). Зокрема, кількість банків Росії, що входять до ТОП 1000 найбільших банків світу зросла з 4 у 2000 р. до 33 одиниць у 2009 р. В той же час у Китаї у 2010 р. функціонувало 84 з 1000 найбільших банків світу, в порівнянні з 8 одиницями у 1990 р. (за прогнозами The Banker у 2030 р. їх кількість збільшиться до 110 одиниць) [13].

 

Таблиця 2.

Кількість банків, що входять до ТОП 1000 найбільших банків світу за ринковою капіталізацією у розрізі регіонів

(станом на 1 січня, 1990–2030 рр.)

Регіон/Країна

Роки

1990

2000

2009

2010

2020¹

2030¹

Захід

778

703

621

588

500

475

Європа

444

388

365

319

285

270

США

222

199

159

169

140

135

Японія

112

116

97

100

75

70

Близький Схід

58

77

88

90

90

95

Латинська Америка

40

50

49

44

40

45

Азія

104

150

193

221

300

320

Інші країни світу

20

20

49

57

70

65

БРІК

33

43

130

146

200

215

у т.ч. Бразилія

18

18

13

10

20

20

          Росія    

-

4

33

21

30

30

          Індія 

7

12

32

31

40

45

          Китай     

8

9

52

84

100

110

Джерело: Складено автором за даними [13].

Примітка:

¹ – прогнозні значення

 

Практика засвідчує, що залучення іноземного банківського капіталу є необхідною умовою ефективного функціонування ринку, особливо для трансформаційних економік, які характеризуються дефіцитом внутрішніх джерел національних банківських систем, але водночас слід наголосити,  що за умов недосконалого державного регулювання (особливо в країнах зі зростаючою економікою) посилення іноземної банківської експансії може призвести до втрати контролю в сфері грошово-кредитної політики.

Так, попри значні переваги приходу іноземних банків на національні ринки, як то зростання внутрішніх заощаджень в результаті зміни структури фінансової системи, формування дієвого конкурентного середовища; розширення можливостей для доступу на міжнародні фінансові ринки, зниження вартості залученого капіталу та підвищення ефективності його використання; трансферт технологій та навиків управління; удосконалення інструментів банківського регулювання та нагляду, наслідками надмірної лібералізації ринків банківських послуг може стати розгортання кризових явищ та погіршення стабільності національних економік. Зокрема, до них належать витіснення  резидентів з національних ринків банківських послуг, посилення орієнтації місцевих банківських установ на інтереси міжнародного капіталу, зниження ефективності монетарної політики, підвищення дестабілізуючого впливу зовнішніх факторів тощо.

Варто також звернути увагу на суперечливі наслідки посилення концентрації банківського капіталу внаслідок інтенсифікації процесів консолідації та капіталізації у банківській сфері (рис. 1). Сучасні дослідники вказують на існування тісного взаємозв’язку між концентрацією банківського капіталу та рівнем економічного розвитку країни. Цей зв’язок є взаємозалежним, тобто розвиток економіки стимулює розвиток банківської системи, а розвиток банків забезпечує розвиток економіки. І чим вищим є рівень розвитку економіки, тим вищим повинен бути рівень концентрації банківського капіталу, щоб забезпечити потреби суб’єктів господарювання у фінансових ресурсах [7, с.2].

При цьому основними формами консолідації банківського капіталу в ринковій економіці є об’єднання – злиття та поглинання, пік яких у банківській сфері припадає на кінець 90-х рр. ХХ ст., а світовим лідером у цих процесах були США. Зокрема, на частку внутрішніх операцій між різними фінансовими інститутами (банками, брокерськими, страховими і іншими компаніями) припадало 74,4% загального обсягу операцій у цьому секторі. Аналогічні тенденції, хоча і в меншому обсязі, були властиві і європейським країнам. Тут за аналогічний період «хвилі злиттів» 1985–1999 рр. відбувалося зростання внутрішніх злиттів і поглинань між фінансовими компаніями різних країн Європейського Союзу, а наприкінці цього періоду – зростання подібних операцій між європейськими фінансовими інститутами і компаніями неєвропейських країн. При цьому слід звернути увагу на той факт, що злиття і поглинання неминуче призводять до скорочення кількості банківсько-фінансових структур. Так, у США за період з 1990 по 2007 рр. кількість банків скоротилася на 41% (з 14,4 тис. до 8,5 тис.).

Водночас світова фінансова криза 2007–2009 рр., перш за все, обмеженість ресурсної бази, зростання частки проблемних кредитів сприяє розвитку інтеграційних тенденцій, консолідації активів і укрупнення банків. За цих обставин основною посткризовою тенденцією у світовому банківському секторі стало зростання кількості угод злиттів і поглинань, пік яких приходиться на    2009 р. При цьому найвища вартість угод світових банківських злиттів і поглинань була зафіксована у 2006 р. та зменшувалася в наступні роки (рис. 2.).

До того ж спостерігається концентрація величезних фінансових ресурсів у обмеженої кількості глобальних гравців (транснаціональних банків), здатних вести активні операції на різних ринках боргового капіталу. Так, згідно щорічного рейтингу Forbes Global 2000 серед 20 найбільших компаній світу у 2012 р. 8 – банківські установи:  ICBC (Китай), HSBC Holdings (Великобританія), Wells Fargo (США), China Construction Bank (Китай), Citigroup (США), Agricultural Bank of China (Китай), BNP Paribas (Франція).

Таким чином, зазначені процеси консолідації та концентрації банківського капіталу, з одного боку,  сприяють підвищенню довіри клієнтів до банків, зростанню диверсифікованості банківських активів, збільшенню дохідності та здешевлення обслуговування клієнтів внаслідок зниження операційних витрат за рахунок ефекту масштабу, але, з іншого боку, приводять до виникнення ризику надмірної концентрації ринку, результатами чого можуть стати зниження рівня конкуренції та, як наслідок, погіршення якості обслуговування; витіснення дрібних і середніх банківських установ, що, у свою чергу, може створити певні труднощі для малих і середніх підприємств й приватних осіб щодо отримання кредитів та інших банківських послуг; монополізація ринку та, як результат, заниження процентних ставок за залученими депозитами й завищення за виданими кредитами тощо.

 

Рис. 2. Кількість та вартість анонсованих угод злиттів і поглинань у світовому банківському секторі за період 1985–2012 рр.

Джерело: [9]

 

2. Разом з тим удосконалення банківської діяльності, що можна деталізувати за допомогою аналізу суперечливих ефектів від універсалізації банківської діяльності, поширення інтегрованих фінансових продуктів, застосування інноваційних технологій та використання дистанційного банківництва супроводжується одночасним зростанням глобального спекулятивного капіталу, поглиблення відриву фінансового сектору від потреб реальної економіки  (рис. 1.).

Зокрема, тенденція до розмивання меж між різними видами фінансового посередництва та розвитку інтегрованої банківської діяльності, яка поєднує традиційну банківську справу, інвестиційні операції та страхування, сприяючи докорінним змінам організаційної структури ринку фінансових послуг та утворення великомасштабних диверсифікованих фінансових об’єднань (фінансових супермаркетів, фінансових конгломератів) [4, с.149; 6; 8, с.46–47], забезпечує повніше задоволення потреб клієнтів у прогресивних банківських продуктах.

При цьому, у зв’язку з розвитком інтегрованих видів діяльності, сучасні вчені наголошують на ризику збільшення частки фіктивних фінансових операцій на основі об’єднання банківських та інвестиційних їх складових та надмірного збільшення обсягів фіктивного спекулятивного капіталу [3, с.187; 5, с.5]. Як зазначає В. Мандибура, у структурі капіталу, що обертаються на світових фінансових ринках, частка активів, що пов’язана з обслуговуванням реальних потоків товарів становить лише 6–8%. Інші 94–92% розглядаються як спекулятивний капітал, і є всі підстави вважати, що фінансовий сектор в глобальній економіці набув «віртуальних ознак», й дедалі більшою мірою відриваючись від реального виробничого процесу, починає розвиватись на власній відтворювальній основі [5, с.8]. При цьому інтегрованим наслідком зазначених процесів стало значне підвищення вразливості світової фінансової системи та ймовірності виникнення фінансових криз.

Наступним типом суперечливих тенденцій еволюції ринку банківських послуг за умов глобалізації, що має неоднозначні наслідки та приводить до виникнення нових можливостей і появи певних ризиків, є поширення банківських інновацій, до яких належить розробка нових фінансових продуктів, нових послуг або модернізація існуючих; впровадження інноваційних методів продажів, зовнішніх характеристик продукту; розробка інноваційних маркетингових стратегій; технологічні інновації, пов’язані зі зміною технологічного забезпечення внутрішньобанківських процесів, надання послуг клієнтам; структурні інновації – перетворення організаційної структури банку або його окремих структурних підрозділів для збільшення ефективності їх функціонування, зміни в кваліфікації працівників тощо.

Практика розвитку світового ринку банківських послуг підтверджує, що одним з найважливіших напрямів інновацій у банківській сфері є запровадження дистанційного обслуговування. Так, кількість користувачів інтернет-банкінгу як найпоширенішого виду дистанційного банківництва, щороку збільшується. Зокрема, у Європейському Союзі кількість клієнтів, які користуються зазначеними послугами зросла з 16% у 2004 р. до 40% на початок 2013 р. Однак відсоток інтернет-користувачів інтернет-банкінгу варіюється в залежності від регіону (рис. 3).

 

Рис. 3. Використання інтернет-банкінгу в країнах Європи у 2013р., на початок року, у %

Джерело: Складено автором за даними [11]

 

 

Зокрема, найвищий рівень використання онлайн-банківських послуг спостерігається в скандинавських країнах. Наприклад, у Данії на початку 2013 р. серед загальної кількості користувачів банківськими послугами 79% використовували для цих цілей інтернет (у 2004 р. – лише 45%), у Фінляндії – 82%, Швеції – 79%, Ісландії та Норвегії – 86%. В країнах Центральної Європи використання інтренет-банкінгу спостерігається на рівні 40–60%, на Кіпрі, в Італії, Португалії та Хорватії – близько 20%, а найменше користувачів послугами інтернет-банкінгу зафіксовано в Греції (лише 9%), Болгарії та Румунії (4 та 3% відповідно).

При цьому, з одного боку, застосування дистанційного банкінгу дозволяє здійснювати банківські операції в режимі реального часу двадцять чотири години на добу, що сприяє зручнішому та значно швидшому банківському обслуговуванню, але водночас автоматизація банківського обслуговування призводить до зменшення банківських офісів (філій та відділень), наслідком чого стає зменшення кількості робочих місць та скорочення банківського персоналу. Зокрема, лише у 2010 р. внаслідок зростання популярності онлайн-банкінгу кількість банків та їх філій в ЄС зменшилась відповідно на 2,2% та 1,9% [10, с.6–7].

3. Формування механізму глобального регулювання взаємовідносин на ринку банківських послуг шляхом впровадження єдиних стандартів, що, з одного боку, породжує нові можливості в протистоянні глобальним кризам, а з іншого – призводить до втрати окремими державами контролю за національним ринком внаслідок відсутності дієвих механізмів імплементації зазначених норм і правил [2]. Водночас поглиблюються протиріччя між посиленням стійкості глобального ринку банківських послуг внаслідок перерозподілу фінансових ризиків між великою кількістю учасників і небезпекою спрацювання «ефекту доміно», що загострюється існуванням занадто великих банків на ринку (рис. 1.).

За цих обставин виникають суперечності між потребою в регулюванні глобального ринку банківських послуг  внаслідок його динамічного розвитку та обмеженими можливостями окремих держав впливати на регулювання ринків банківських послуг на національних рівнях й водночас протиріччя між посиленням стійкості глобального ринку банківських послуг внаслідок перерозподілу фінансових ризиків між великою кількістю учасників та посиленням ймовірності ланцюгової реакції – спрацювання так званого «ефекту резонансу» чи «ефекту доміно».

Так, глобальна фінансово-економічна криза 2007–2009 рр., розпочавшись в США та поступово поширюючись на інші країни та регіони, призвела до безпрецедентних наслідків, зокрема, акціонерам банків було завдано збитків на суму понад 690 млрд. дол. США, а світове національне багатство зменшилось з 107 трлн. до 50 трлн. дол. США [1, с.7–8].

Водночас розгортання кризових явищ в багатьох країнах висвітлило суперечності функціонування на національних ринках потужних надвеликих банківських установ зі значним розміром капіталу. Наприклад, активи найбільшого банку Швейцарії в кінці 2010 р. становили близько 270% ВВП країни, в Нідерландах перевищували 200% ВВП, в Бельгії, Данії, Швеції наближалися до цієї позначки [1, с.41–43]. При цьому, до початку глобальних потрясінь значну підтримку мала теза, згідно з якою великі банки в більшій мірі схильні мінімізувати ризики своїх операцій та є надто великими, щоб збанкрутувати («too big to fail»), оскільки з урахуванням їх значущості їм в будь-якому випадку буде надано державну допомогу регулюючими органами. Така ситуація спостерігалася в Ірландії, хоча ірландські банки не входили до складу найбільших у світі фінансових посередників, але мали значні капітали в порівнянні з розмірами економіки країни. Варто зазначити, що до кризи Ірландія була країною з відносно низьким розміром зовнішнього та державного боргу по відношенню до ВВП, але внаслідок надання допомоги банківському сектору її зовнішній та державний борг збільшився на кінець 2010 р. до 1093% та 109% відносно ВВП [1]. Отже, за кризових ситуацій виникає ризик неможливості рекапіталізації банківської установи, якщо розмір активів банку суттєво перевищує обсяг ВВП країни, тобто банки можуть стати занадто великими аби бути врятованими («too big to save»).

За цих обставин все більш поширення набуває підхід, згідно якого проблема «too big to fail» частково може вирішуватися шляхом застосування до найбільших банків жорсткіших пруденційних вимог та введення антимонопольних обмежень щодо формування великих фінансових інститутів.

Висновки. Таким чином, зростання масштабів та пришвидшення міжнародного руху товарів, послуг, факторів виробництва, інформації, технологій, зростання взаємозв’язку та взаємозалежностей між національними банківськими системами окремих країн, збільшення обсягів транскордонних банківських операцій призводять до виникнення якісно нового етапу еволюції світового ринку банківських послуг та ринків банківських послуг окремих країн. Незважаючи на наявні між країнами відмінності у розвитку фінансової системи, якості механізмів регулювання ринкам банківських послуг притаманні спільні ознаки, пов’язані з формуванням глобальної банківської інфраструктури інтенсифікацією процесів транснаціоналізації банківської діяльності та розширенням присутності іноземних банків у національних банківських системах, посиленням процесів консолідації та капіталізації банківського капіталу, універсалізацією банківської діяльності тощо.

Варто відзначити серйозні економічні ризики та суперечності, пов’язані з негативними проявами зазначених процесів, особливо в умовах загострення нестабільності та поширення кризових явищ на світових фінансових ринках та ринках банківських послуг. За цих обставин вагомою постає роль державних та наднаціональних регулюючих органів з метою адекватного і вчасного реагування на нові проблеми, недопущення зниження фінансової стійкості банківських секторів національних економік і обґрунтованого прогнозування їх подальшого розвитку.

 

Література.

1. Банки в посткризисной экономике: Россия и международная практика: материалы VIII Международного банковского форума «Банки России – ХХІ век» [Електронний ресурс]. – Електрон. дані. – М., Ассоциация региональных банков России (Ассоциаця «Россия»), 2010. – 137 с. – Режим доступу: http://www.asros.ru/media/File/news/BFI.pdf-0.pdf.

2. Гражевська Н.І. Інституційна зміна світової економіки за умов фінансової глобалізації / Н. І. Гражевська, В. І. Трохименко // Фінанси України. – 2013. – № 5. – С. 58 – 68.

3. Ещенко П. С. Куда движется глобальная экономика в ХХІ веке? /             П. С. Ещенко, А. Г. Арсеенко. – К.: Знання України, 2012. – 479 с.

4. Корнєєв В. В. Фінансові посередники як інститути розвитку: [монографія] / В. В. Корнєєв. – К.: Основа, 2007. с. 192.

5. Мандибура В. О. Фіктивний капітал в умовах сучасної світової економіки / В. О. Мандибура // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». – 2012. – № 132. – С. 5 – 9.

6. Сизоненко В. О. Особливості сучасного розвитку ринку банківських послуг / В. О. Сизоненко, С. А. Циганов // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. – 2009. – Вип. 24. – С. 41 – 52.

7. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: монографія: у 2 т. – Т. 1 / [Д. Г. Лук’яненко, А. М. Поручник, Л. Л. Антонюк та ін.; за заг. ред. Д. Г. Лук’яненка, А. М. Поручника]. – К.: КНЕУ, 2006. – 816 с.

8. Чуб О. О. Банки в глобальній економіці: [монографія] / О.О. Чуб. – К.: КНЕУ, 2009. – 340,[4]с.

9. Announced Mergers & Acquisitions: Banks, 1985 – 2013 [Електронний ресурс] / Institute of Mergers, Acquisitions and Alliances. – Електрон. дані. – Режим доступу:http://www.imaa-institute.org/docs/announced%20mergers%20&%20acquisi tions%20(ind_banks).pdf

10. EU Banking Sector: The world’s largest banking system in the world’s largest economic space. Facts and Figures 2011/2012 [Електронний ресурс] / European Banking Federation. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.ebf-fbe.eu/uploads/Facts%20%26%20Figures%202011.pdf.

11. Individuals using the Internet for Internet banking [Електронний ресурс] / European Comission. Eurostat. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/tgm/table.do?tab=table&plugin=1&language=en&pcode=tin00099.

12. The Worlds Biggest Public Companies [Електронний ресурс] / Forbes. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.forbes.com/global2000/list.

13. Timewell St. New World Order [Електронний ресурс] / Stephen Timewell. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.thebanker.com/Banker-Data/Banker-Rankings/New-World-Order.

14. Top Banks in the World 2013 [Електронний ресурс] / Banks around the World. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.relbanks.com/worlds-top-banks/market-cap.

 

References.

1. Association of Regional Banks of Russia (2010), “Banks in the post-crisis economy: Russia and international practice”, Materialy VIII Mezhdunarodnogo bankovskogo foruma «Banki Rossii – ХХІ vek» [Materials VIII International Banking Forum "Banks of Russia - XXI Century"] Moscow, Russia, available at: http://www.asros.ru/media/File/news/BFI.pdf-0.pdf (Accessed 30 December 2013).

2. Hrazhevs'ka, N.I. (2013), “Institutional change in the world economy under the conditions of financial globalization”, Finansy Ukrainy, vol. 5, pp. 58 – 68.

3. Eshhenko, P.S. (2012), Kuda dvizhetsja global'naja jekonomika v XXI veke? [Whither the global economy in the XXI century?], Znannia Ukrainy, Кyiv, Ukraine.

4. Kornieiev, V.V. (2007), Finansovi poserednyky iak instytuty rozvytku [Financial intermediaries as institutions of development], Osnova, Кyiv, Ukraine.

5. Mandybura, V.O. “Fictitious capital in today's global economy”, Visnyk KNU imeni Tarasa Shevchenka. Seriia «Ekonomika», vol. 132, pp. 5 – 9.

6. Syzonenko, V.O. (2009), “Features modern development of banking services market”, Problemy i perspektyvy rozvytku bankivs'koi systemy Ukrainy, vol. 24, pp. 41 – 52.

7. Luk'ianenko, D.H. and Poruchnyk, A.M. (2006), Upravlinnia mizhnarodnoiu konkurentospromozhnistiu v umovakh hlobalizatsii ekonomichnoho rozvytku [Management of international competitiveness in a globalizing economic development], KNEU, Кyiv, Ukraine.

8. Chub, O.O. (2009), Banky v hlobal'nij ekonomitsi [Banks in the global economy], KNEU, Кyiv, Ukraine.

9. Institute of Mergers, Acquisitions and Alliances (2013), “Announced Mergers & Acquisitions: Banks, 1985 – 2013”, available at: http://www.imaa-institute.org/docs/announced%20mergers%20&%20acquisi tions%20(ind_banks).pdf (Accessed 30 December 2013).

10. European Banking Federation (2013), “EU Banking Sector: The world’s largest banking system in the world’s largest economic space. Facts and Figures 2011/2012”, available at: http://www.ebf-fbe.eu/uploads/Facts%20%26%20Figures%202011.pdf (Accessed 30 December 2013).

11. European Comission. Eurostat (2013), “Individuals using the Internet for Internet banking”, available at: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/tgm/table.do?tab=table&plugin=1&language=en&pcode=tin00099 (Accessed 30 December 2013).

12. Forbes (2013), “The World’s Biggest Public Companies”, available at: http://www.forbes.com/global2000/list.

13. Stephen Timewell (2013), “Timewell St. New World Order”, available at: http://www.thebanker.com/Banker-Data/Banker-Rankings/New-World-Order (Accessed 30 December 2013).

14. Banks around the World (2013), “Top Banks in the World 2013”, available at: http://www.relbanks.com/worlds-top-banks/market-cap (Accessed 30 December 2013).

 

Стаття надійшла до редакції 16.12.2013 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"