Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 336.7

 

Ю. М. Савінова,

Асистент кафедри бухгалтерського обліку та аудиту,

ДВНЗ «Українська академія банківської справи національного банку України», м. Суми

 

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ ЯК ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА

 

Y. Savinova,

assistant, State higher educational establishment «Ukrainian Academy of Banking», Sumy

 

FEATURES OF THE DEVELOPMENT OF THE FINANCIAL MARKET OF UKRAINE AS THE BASE OF FUNCTIONING OF FINANCIAL INTERMEDIATION

 

Статтю присвячено особливостям функціонування фінансового ринку України, розгляду його структуроформуючих елементів. Розглянуто структуру фінансового ринку за різними ознаками поділу фінансового ринку, а також проаналізовано використовуваний на фінансовому ринку інструментарій.

 

The article devoted to the features of functioning of the financial market of Ukraine consider it strukturoformuyuchyh items. The structure of financial markets on various grounds of separation of financial markets, and analyzes used in the financial market tools.

 

Ключові слова: фінансовий ринок, фінансові посередники, ринок капіталу, грошовий ринок.

 

Keywords: financial market, financial intermediaries, capital markets, money market.

 

 

Постановка проблеми. Основним індикатором розвиненості фінансової системи країни є локалізація операцій з міграції та трансформації вільного капіталу – в країнах з розвиненою економікою вони в повному обсязі відбуваються на розвиненому, відповідним чином врегульованому та прозорому фінансовому ринку. При цьому наявність розвиненої інституційної інфраструктури є запорукою успішної реалізації функціонального призначення як фінансової системи взагалі, так і фінансового ринку зокрема, оскільки система фінансового посередництва, будучи підсистемою фінансового ринку, не тільки сприяє перетворенню заощаджень в інвестиції, але й приймає участь в організації системи нагромадження капіталу. При цьому синергетична єдність категорій системи і підсистеми передбачає, що етап розвитку фінансового ринку є визначальним при аналізі системи фінансового посередництва.

Метою дослідження є розгляд існуючих методик щодо поділу фінансового ринку на структуроформуючі елементи та здійснення аналізу тенденцій розвитку грошового ринку та ринку капіталу в Україні.  

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У зарубіжній науковій літературі проблеми фінансового ринку висвітлено достатньо повно, зокрема, І.Андрієвською, Д.Вітлеєм, Л.Зісхіном, Ж.Лопезом, Д.Пейном, М.Сорге, С.Соренсом, Г.Хоггартом, а от вітчизняні науковці лише розпочинають таку роботу. Певні дослідницькі здобутки в цьому науковому напрямі можемо знайти в працях С.В. Міщенко, С.В. Науменкової, В.О.Зінченка, Н.В.Іваненко, Г.Т.Карчевої, О.І.Кірєєва, Р.С.Лисенка, І.О.Лютого, В.В.Корнєєва, О.І.Петрика, І.А.Шумила.

Основні результати дослідження. Взагалі, фінансовий ринок – це складна відкрита економічна система, яка представляє собою сукупність економічних відносин та інститутів, пов’язаних з перерозподілом капіталу. Саме тому, залежно від обраної площини аналізу, можна проводити дослідження фінансового ринку, сфокусувавши увагу або на його структурних характеристиках, або аналізуючи з точки зору суб’єктно-об’єктного підходу.

Надбання вітчизняної економічної науки з дослідження даного питання характеризуються розрізненістю підходів щодо аналізу як складових структурних елементів фінансового ринку, так і сукупності об’єктів і суб'єктів, що їх формують. Одна частина науковців вважає найбільш відповідним поділ фінансового ринку на ринок капіталу та грошовий ринок, а інша – на ринок цінних паперів та кредитний ринок. В залежності від обраної класифікаційної ознаки відбувається подальша структуризація ринків і вивчення особливостей функціонування об’єктів і суб'єктів цих складових.

Деякі джерела наголошують на доцільності розгляду структури фінансового ринку одночасно за двома ознаками: за формою фінансових ресурсів – ринок капіталу та ринок грошей; за формою організації торгівлі – фондовий ринок та кредитний ринок [5]. Однак, здійснюючи аналіз фінансового ринку за обома ознаками, необхідно зазначити, що перелічені структурні елементи, незважаючи на те, що обслуговують обіг різних видів фінансових активів, знаходяться у тісному взаємозв’язку, і функціонують в одному фінансову просторі, тому розглядаються як складові елементи один одного.

Поділ фінансового ринку на ринок грошей, ринок капіталу та, в деяких роботах, ринок похідних фінансових інструментів [6 с.46, 2 с.26] умовно передбачає розмежування ринків за фактором ліквідності – так, на ринку грошей обертаються найбільш ліквідні, зазвичай короткострокові фінансові інструменти, а на ринку капіталів – менш ліквідні (середньо-і довгострокові фінансові активи і зобов’язання). Умовність поділу пояснюється тим, що сучасні фінансові технології разом з правилами випуску і розміщення багатьох цінних паперів передбачають доволі простий і швидкий спосіб трансформації певних довгострокових фінансових активів у короткострокові і навпаки.

Так, грошовий ринок - це «особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція та ціна на цей товар» [2]. При цьому існує певна абстрактність поняття «купівля-продаж грошей», оскільки на даному ринку реально відбуваються не тільки операції з купівлі-продажу кредитних та депозитних ресурсів, але й цінних паперів (короткострокових казначейських зобов’язань, ощадних та депозитних сертифікатів, комерційних паперів, фінансових векселів тощо), які також формують попит і пропозицію грошей. Важливою особливістю трансакцій на грошовому ринку є те, що операції з продажу інструментів грошового ринку не є звичайним обміном цінностями, який призводить до втрати права власності на них, а тому в обов’язковому порядку існує процедура повернення власнику проданих (запозичених) коштів.

Як було зазначено, інструменти грошового ринку характеризуються найвищим ступенем ліквідності з-поміж усіх фінансових інструментів, тому у певних ситуаціях вони набувають здатності до самостійного обігу. Найчастіше до цієї категорії потрапляють високоліквідні цінні папери (гарантовані державою) і валютні цінності. В розвинених країнах також існує практика торгівлі банківськими позичковими вимогами.

Отже, на ринку грошей здійснюється короткострокове інвестування вільних фінансових ресурсів, які використовуються позичальником для активізації вже накопиченого капіталу, що забезпечує високий рівень їх поворотності.

На відміну від грошового, кошти, придбані на ринку капіталу, носять довгостроковий характер і використовуються для поповнення основних і оборотних фондів суб'єктів матеріального виробництва, надання позик органам державного управління при рефінансуванні державного боргу та покритті бюджетного дефіциту, для фінансування житлового будівництва населення тощо. Функціонування ринку капіталу дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як формування інвестиційних ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів, так і ефективного фінансового інвестування (здійснення довгострокових фінансових вкладень).

Взагалі, на ринку капіталу здійснюються операції з купівлі-продажу менш ліквідних, з більшим ступенем ризику і, відповідно, вищим рівнем дохідності середньо- та довгострокових кредитних ресурсів, боргових цінних паперів з терміном погашення більше року, а також безстрокових інструментів власності. Тому логічним є розповсюджений в літературі поділ ринку капіталу на ринок цінних паперів та ринок довгострокових боргових зобов’язань (позичок). При цьому ринок цінних паперів та ринок довгострокових боргових зобов’язань, які розглядаються в структурі ринку капіталу, не можна ототожнювати з поділом фінансового ринку за іншою класифікаційною ознакою – організацією торгівлі. Незважаючи на синонімічну схожість, на них організовуються тільки трансакції з довгострокового інвестування капіталу, а такі структурні складові фінансового ринку за критерієм організації торгівлі, як кредитний ринок і ринок цінних паперів передбачають наявність різнострокових угод. При цьому основою поділу є не ступінь ліквідності фінансових активів, а види використовуваних для запозичень фінансових інструментів.

Отже, кредитний ринок – це система економічних відносин з приводу отримання грошових коштів юридичними і фізичними особами, що їх потребують та юридичними і фізичними особами, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах. Забезпечується функціонування кредитного ринку в основному банківською системою, а також певними небанківськими фінансовими посередниками (кредитними спілками, касами взаємодопомоги, ломбардами). Ці фінансові інститути надають кредитні ресурси (продають грошові кошти) на основі платності, забезпеченості та поворотності на будь-який термін. Платою за отримані ресурси виступає процентна ставка по кредиту.

Ринок цінних паперів (у вітчизняній практиці синонім – фондовий ринок) – це ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу пайових, боргових та похідних цінних паперів. Даний ринок характеризується тим, що на ньому здійснюються запозичення, притаманні як грошовому ринку (строком до 1 року), так і ринку капіталу (строком більше 1 року). У країнах з розвинутою економікою фондовий ринок є основним джерелом фінансування потреб в  основному і  оборотному капіталі в процесі розширеного відтворення.

З метою дослідження синергетичного взаємозв’язку фінансового ринку та системи фінансового посередництва слід визначитися, в якій площині необхідно здійснювати аналіз, оскільки всі розглянуті вище ринки характеризуються дуже тісними взаємодублюючими структурно-логічними зв’язками. Маючи альтернативу з двох розглянутих варіантів, на наш погляд, доцільніше обрати напрям, в якому дотримується правило єдності і співставності інформаційної бази. У вітчизняній практиці ця вимога зберігається тільки відносно аналітичних даних органів прямого державного регулювання, оскільки ринок цінних паперів повністю підпорядкований Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку, а кредитний ринок – Національному банку України та Держфінпослуг. Так, на наш погляд, дослідження доцільно здійснювати у класифікаційному розрізі, який передбачає поділ фінансового ринку на ринок цінних паперів і кредитний ринок.

Тривалий час розвиток фінансового ринку в країнах з перехідною економікою ототожнювався з розвитком і становленням саме ринку цінних паперів. Ця тенденція має логічне пояснення, оскільки запущені у цих країнах механізми приватизації державної власності з усіх складових фінансового ринку найбільше вимагали існування базових інфраструктурних елементів фондового ринку. Ситуація ускладнювалася відсутністю будь-якого вітчизняного або прийнятного для наслідування зарубіжного досвіду. Тому становлення ринку цінних паперів в нашій країні відбувалося не еволюційним шляхом, як у економічно розвинених країнах, а революційним, оминувши природний етап розвитку – існування масового неорганізованого позабіржового первинного ринку. Одностайно науковці датою початку розбудови фондового ринку називають 1991 р., в якому було прийнято першу редакцію Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» і створено Українську фондову біржу.

Незважаючи на дискусійність питань щодо обраного шляху розвитку, до середини 90-х рр.. на Україні свою діяльність вже організували інфраструктурні фінансові посередники і фондова біржа. Звичайно, відсутність правового поля з захисту прав інвесторів, недосконалість законодавчої бази з регламентації роботи учасників фондової біржі, лаги прийняття і реалізації нормативних положень були причинами формування дезінтегрованого та неврегульованого ринку цінних паперів. Саме тому наступний етап розвитку був пов'язаний з більш активною і конструктивною політикою держави, яка реалізувалася через розробку методологічних підходів щодо державного регулювання ринку цінних паперів і створенні спеціалізованого органу – Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку. Так, Комісією було видано ряд нормативних документів щодо регулювання діяльності інфраструктурних фінансових посередників, обов’язковості надання інформації про фінансово-господарську діяльність акціонерних товариств, гарантування прав інвесторів, розроблено концепцію адаптації правил вітчизняного ринку до світових стандартів, тощо, завдяки чому фондовий ринок почав набувати певних рис цивілізованого  структурного сегменту. Крім того, синхронна робота фондового ринку і Комісії, яка стимулювалася також позитивними загальноекономічними зрушеннями, стали причиною того, що обсяг виконаних договорів за операціями з цінними паперами лише незначно поступався таким стратегічно важливим галузям промисловості як електроенергетика, паливна і харчова промисловість.

Починаючи з 2000 р. робота фінансового сектору економіки спрямована на посилення привабливості інвестиційного ринку для вітчизняних та іноземних інвесторів. Зокрема, активними учасниками ринку цінних паперів, крім банків, стають інвестиційні інвестори, розширюється їх інструментарій і асортимент пропонованих ними фінансових послуг, відбувається практичне освоєння норм корпоративної культури. Новою редакцією Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» упорядковується і розширюється класифікація цінних паперів. Крім того, фактором зростанням активності фондового ринку є розширення Єврозони, що передбачає на певний час зниження дохідності цінних паперів нових країн-учасників і відносне посилення конкурентоспроможності вітчизняного ринку.

Тому, незважаючи на існування безлічі неврегульованих моментів, які стримують розвиток ринку цінних паперів, загальні тенденції протягом останніх років є беззаперечно позитивними. Так, у 2011 р. обсяг торгів на фондовому ринку перевищив обсяг реалізованої промислової продукції, а також продукції сільського господарства і будівництва на 124,26 млрд. грн., хоча протягом 2007-2010 рр. складав не більше 90% від суми даних показників, а протягом 1997-2000 рр.. коливався в межах 8-12%. Отже, відбувається трансформація вітчизняного ринку цінних паперів у важливий, структуро формуючий елемент економічної системи, розвиток якої, за теорією сучасного монетаризму, стимулює економічний розвиток держави. 

Відмічений у 2006 р. спад обсягу випущених цінних паперів на 25% від рівня 2005 р, починаючи з 2007 р. змінився на стабільне зростання значення показника в середньому на 53% щорічно і в 2011 р. його значення досягло 133,25 млрд. грн., що у 5,8 рази більше, ніж у 2005 р. (таблиця 1). Незважаючи на збільшення кількісних і якісних показників роботи фондового ринку, здійснений аналіз структури зареєстрованих випусків цінних паперів дозволяє зробити висновок про обмеженість і недостатній рівень використання певних фінансових інструментів. Так, традиційно значну питому вагу в загальному обсязі випусків цінних паперів займають акції і облігації. Лише, починаючи з 2007 р. реєструються перші випуски облігацій місцевої позики (Київська і Броварська міські ради), акцій корпоративних інвестиційних фондів та інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів. У 2009 р. вперше проводиться випуск сертифікатів фонду операцій з нерухомістю ТОВ «Нова фінансова компанія», а у 2011 реєструються випуск звичайних іпотечних облігацій ВАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк»» на суму 50 млн. грн. Звичайно, прослідковується тенденція до розширення арсеналу фінансових інструментів, використовуваних емітентами при залученні коштів, але вони є недостатньо розповсюдженими і займають незначну частку порівняно з традиційними шляхами залучення коштів суб'єктами господарювання. Так, обсяги випусків облігацій місцевої позики є настільки непрогнозованими, що неможливо прослідкувати будь-яку тенденцію - вони то зменшуються у 3-4 рази (у 2008 та 2010 рр..), то зростають непередбачуваними темпами (у 7,8 рази у 2009 р. і 1,9 у 2011 р.). Ринок опціонів також є нестабільним. Слід зазначити, що на відміну від акцій і облігацій, випуск яких спрямований на підтримання відтворювальних процесів розширеного виробництва, випуск похідних цінних паперів, якими є опціони, зорієнтований на перерозподіл цінових ризиків. Отже, стійка тенденція до зростання обсягів емісій опціонів у 2006-2009 рр. змінилася стрімким падінням їх випуску у 2010 р. Так, значення показника у 2010 р. порівняно з попереднім зменшилося на 90%, досягши рівня 2006 р. Хоча протягом 2011 р. обсяги випущених опціонів зросли на 17,7 млн. грн. і склали 34,38 млн. грн., це становить лише 21,4% рівня 2009 р.

Випуск сертифікатів фондів операцій з нерухомістю розпочався у 2009 р. на підставі Закону України «Про фінансово-кредитні механізми в управлінні майном при будівництві житла і операціях з нерухомістю». Всього ДКЦПФР було зареєстровано 10 випусків сертифікатів, причому 8 з них здійснили небанківські фінансові посередники. Перша емісія сертифікатів у 2009 р. була здійснена на суму 21 млн. грн., у 2010 р – в 10 раз більше на суму 216 млн. грн., а в 2011 р. обсяг зареєстрованих випусків зріс ще майже в 9 раз і склав суму 1923 млн. грн. Лише ТОВ «Житлобуд Інвест» протягом 2011 р. зареєструвало випуск сертифікатів на 1,7 млрд. грн. Такі галопуючі темпи зростання обумовлені значним збільшенням кількості фінансових компаній, які працюють на ринку нерухомості, розширенням можливостей іпотечного кредитування та стрімким зростанням обсягів будівництва житла в Україні.

 

Таблиця 1. Показники випуску цінних паперів в Україні

Вид цінних паперів

2005 рік

2006 рік

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2011 рік

млн. грн.

%

млн. грн.

%

млн. грн.

%

млн. грн.

%

млн. грн.

%

млн. грн.

%

млн. грн.

%

Акції підприємств

21921

96,7

12796

74,9

18022

76,3

28336

81,5

24815

40,0

43540

51,8

50000

37,5

Акції КІФ

0

-

0

-

143

0,6

150

0,4

837

1,4

1530

1,8

5480

0,4

Облігації підприємств

694

3,0

4276

25,0

4242

18,0

4107

11,8

12748

20,6

22070

26,3

44480

33,4

Облігації місцевої позики

0

-

0

-

150

0,6

45

0,1

350

0,6

84

0,1

156

0,1

Опціони

58

0,3

17

0,1

100

0,4

112

0,3

161

0,3

17

0,002

34

0,001

Інвестиційні сертифікати ПІФ

0

-

0

0

965

4,1

2008

5,8

23060

37,2

16610

19,8

31120

23,4

Сертифікати ФОН

0

-

0

-

0

-

0

-

21

-

216

0,3

1930

1,4

Звичайні іпотечні сертифікати

0

-

0

-

0

-

0

-

0

-

0

-

50

0,001

Разом

22673

100

17089

100

23622

100

34758

100

61992

100

84067

100

133250

100

 

Отже, розглянуті тенденції свідчать про розширення інструментарію емітентів цінних паперів та фінансових посередників, але, незважаючи на це, структуроформуючими елементами ринку цінних паперів залишаються акції, облігації і, починаючи з 2009 р.- інвестиційні сертифікати  інститутів спільного інвестування.

Здійснений аналіз випусків акцій за 1996-2011 рр. дозволяє стверджувати про наявність тенденції щодо циклічного спаду обсягів випуску акцій кожні три роки, оскільки помітна стагнація ринку акцій спостерігалася у 1996, 1999, 2006, 2009 рр., коли обсяги зареєстрованого випуску порівняно з попереднім роком зменшувалися на 30%, 37%, 42% та 13% відповідно. Незважаючи на це, структурні зрушення в емісії цінних паперів протягом 2005-2011 рр.. свідчать про домінуючі позиції у формуванні структури ринку саме випусків акцій. Значення питомої ваги акцій протягом 2005-2008 рр.. розподілися в діапазоні від 74,9% у 2006 р. до 96,7% у 2005 р. Медіана значень даного показника складає 82,6%, а коефіцієнт кореляції – 0,94, що свідчить про наявність в даному періоді стійкого функціонального взаємозв’язку між обсягом емітованих господарюючими суб’єктами акцій і загальним рівнем емісії цінних паперів. Однак, починаючи з 2009 р., частка акцій в структурі випусків цінних паперів поступово починає знижуватися і становить у 2011 р. лише 37,5%, що підтверджує насиченість фондового ринку даним фінансовим інструментом і наближається до структури випусків акцій у економічно розвинених країнах Дану тенденцію підтверджує також зменшення значення коефіцієнта кореляції до 0,88 і свідчить про певне послаблення тісноти зв'язку.

Розвиток сегменту боргових цінних паперів відбувався надзвичайно повільними темпами, що було обумовлено як несформованістю законодавчої бази, так і загальноекономічними чинниками (насамперед - інфляцією, низьким рівнем платоспроможності, високим ступінь ризику та зависокими відсотковими ставками). Нерозповсюдженість даного фінансового активу в Україні також була пов’язана зі специфікою боргових цінних паперів, яка передбачає, що виплати за ними носять безумовний характер і у випадку невиконання зобов’язань боржником стягнення відповідних сум відбувається примусово у судовому порядку, що несе ризик втрати ділової репутації і навіть банкрутства. В умовах економічної нестабільності більш доцільним було залучати кошти, використовуючи зобов’язання співволодіння, що і робили більшість суб'єктів підприємницької діяльності.

Однак, позитивні економічні зрушення і формування відповідної нормативної бази (прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності» та змін до податкового законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») стали причиною того, що, починаючи з 2005 р. окреслюються певні перспективи широкого використання облігацій для залучення додаткового капіталу. Так, у 2005 р. було зареєстровано випусків облігацій на суму 694,32 млн. грн., що перевищувало загальну суму емісій облігацій за 1996-2000 рр.. майже у 2 рази. Окреслена позитивна тенденція зберігалася протягом всього досліджуваного періоду. Так, якщо у 2005 р. питома вага облігацій складала лише 3% випуску цінних паперів, то у 2006 р.- вже 25% і, здійснивши певні коливання, досягла позначки 33,4% у 2011 р. Взагалі, у 2011 р. було зареєстровано випусків облігацій на суму 44 480 млн. грн., що майже вдвічі перевищило емісію облігацій у 2010 р. Таке різке збільшення випусків облігацій в основному було обумовлено активною емісійною діяльністю банківських закладів, оскільки протягом 2011 р. банки емітували облігацій на суму 18 869 млн. грн., що у 4 рази більше, ніж у 2010 р. При цьому їх частка у структурі загального зареєстрованого випуску облігацій склала 42,4%.

Разом з розширенням ринку боргових зобов’язань, обсяги випуску цінних паперів інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних) також суттєво зростали. Так, у 2009 р. частка інвестиційних сертифікатів ІСІ у структурі зареєстрованих Комісією випусків складала 37%, у 2010 р. – 20,6%, у 2011 р. - 27,5%. Незважаючи на зменшення випуску інвестиційних сертифікатів у 2010 р. порівняно з 2009 р. на 28%, у 2011 відбувається значне зростання обсягів емісій. Протягом 2011 р. було зареєстровано 261 випуск інвестиційних цінних паперів на суму 31 120 млн. грн., що у 1,9 рази більше, ніж у 2010 р. Це обумовлено, насамперед зі збільшенням кількості пайових та корпоративних інвестиційних фондів. Лише протягом 2011 р. до Державного реєстру внесено 334 інститути спільного інвестування, що становить 37% від загальної кількості зареєстрованих протягом 2007-2010 рр.. інвестиційних фондів. 

Слід зазначити, що інвестиційні сертифікати інститутів спільного інвестування є цінними паперами, що надають право співволодіння, тобто по суті вони є такими ж пайовими цінними паперами, як і акції. Тому можна зробити висновок, що фондовий ринок у нашій державі сформований переважно за рахунок випуску пайових цінних паперів. Однак, незважаючи на те, що вітчизняні підприємства надають перевагу класичним джерелам залучення додаткового капіталу, протягом останніх трьох років спостерігається тенденція до розширення спектру пропонованих фінансових інструментів і розвитку ринку похідних цінних паперів.

Висновок. Отже, основною характеристикою фондових ринків, що розвиваються, є незначний обсяг операцій саме на організованому ринку та незначний перелік застосовуваного інструментарію. Але, за умови стабільності економічної ситуації та дієвості державного регулювання відбувається поступова переорієнтація емітентів на участь в організованих торгах, оскільки це підкреслює діловий статус підприємства, посилює рівень довіри до нього та підвищує його інвестиційну привабливість. З точки зору макроекономічних параметрів, зосередження торгівлі цінними паперами на організованому ринку сприяє відкритості фондового ринку та його привабливості для іноземних інвесторів.

 

Список використаних джерел

1. Банківська система України : Оцінка впливу іноземного капіталу на функціонування банківської системи [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrbanking.com/articles/12 – 01.01.2009. – Назва з екрану.

2. Василик О. Д. Державні фінанси України [Текст] : підручник / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с. – ISBN 966-8253-37-Х

3. Гроші та кредит / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін. / За заг ред. М.І. Савлука.- К.: КНЕУ, 2001.- 602с.

4. Науменкова С., Міщенко С.Особливості формування сучасної моделі фінансової системи // Вісник НБУ.-2006.-№11.-С.26-31

5. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. Посібник.-2-ге вид., доп. і перероб.-К.:КНЕУ,2001.-240

 Стаття надійшла до редакції 19.05.2013 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"