УДК 338.24:330.341.1

 

М. П. Політило,

канд. екон. наук, НУ “Львівська політехніка”

 

МЕТОДИКА ІНТЕГРАЦІЙНОГО ОЦІНЮВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ СУБ’ЄКТІВ КООПЕРУВАННЯ

 

 

У статті автором уточнено означення поняття “управлінське рішення”, побудовано розширену класифікацію управлінських рішень і графічну модель системи управління інноваційним розвитком суб’єктами кооперування з позиції управлінських рішень. А також виокремлено етапи технології прийняття і реалізації управлінських рішень, наведено показники оцінювання ефективності управлінських рішень, запропоновано методику інтеграційного оцінювання управлінських рішень, подано модель факторного аналізу управлінських рішень.

 

In the article an author is specify determination of concept “administrative  decision”, the extended classification of administrative decisions and graphic model of control system by innovative development is built by the subjects of co-operation from position of administrative decisions. And also the stages of technology of acceptance and realization of administrative decisions are selected, the indexes of evaluation of efficiency of administrative decisions are resulted, the method of integration evaluation of administrative decisions is offered, the model of factor analysis of administrative decisions is given.

 

В статье автором уточнено определение понятия “управленческое  решение”, построена расширенная классификация управленческих решений и графическая модель системы управления инновационным развитием субъектами кооперирования из позиции управленческих решений. А также выделены этапы технологии принятия и реализации управленческих решений, приведены показатели оценивания эффективности управленческих решений, предложена методика интеграционного оценивания управленческих решений, подана модель факторного анализа управленческих решений.

 

 

Постановка проблеми. В умовах активізування підприємництва, посилення конкуренції і послаблення впливу державного управління на інноваційний розвиток суб’єктів господарювання єдиним шляхом активізування  креативних пошуків та акумулювання венчурних ресурсів кооперативні утворення здатні примножити наявний інноваційний потенціал і досягнути позитивних змін у інноваційному розвитку. У США, Франції, Японії, Італії та інших економічно розвинутих країнах кооперування у сфері інноваційної діяльності набуло різноманітних форм. Воно забезпечує конкурентоспроможність інноваційно активних підприємств на світових ринках. В Україні існує проблема забезпечення позитивного впливу кооперування на рівень інноваційного розвитку підприємств. Вона полягає у тому, що досі немає теоретичних засад і методико-прикладного інструментарію формування і реалізації управлінських рішень у цій сфері діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізування наукової літератури, присвяченої інноваціям, теорії менеджменту і коперуванню [1-9], дає підстави стверджувати, що напрацювання науковців щодо вирішення цієї проблеми є фрагментарними. Поза увагою дослідників залишились такі аспекти проблеми, як: складові елементи системи управління інноваційним розвитком суб’єктами кооперування, технологія прийняття і реалізації управлінських рішень суб’єктами кооперування щодо реалізації програм інноваційного розвитку, характерні ознаки управлінських рішень у сфері кооперування інноваційної діяльності тощо.

Цілі статті.  Метою дослідження є уточнити означення поняття “управлінське  рішення”, побудувати розширену класифікацію управлінських рішень і графічну модель системи управління інноваційним розвитком суб’єктами кооперування з позиції управлінських рішень. А також виокремити етапи технології прийняття і реалізації управлінських рішень, навести показники оцінювання ефективності управлінських рішень, запропонувати методику інтеграційного оцінювання управлінських рішень, подати модель факторного аналізу управлінських рішень.

Виклад основного матеріалу. В.Приймак серед цільових вимог до управлінських рішень виділяє: наукову обґрунтованість; кількісну та якісну визначеність;  цілеспрямованість; правомірність; оптимальність; своєчасність; комплексність; гнучкість; повноту оформлення. Їх дотримання, як стверджує автор сприяє раціональності управлінських рішень [1].

Отже, управлінське рішення – це завершальний етап процесу розв’язання управлінської проблеми або реалізації конкретної управлінської ініціативи, який передбачає цілеспрямоване використання керівниками форм влади, стилів керівництва, методів впливу на підлеглих задля досягнення очікуваних результатів у необхідні терміни. У табл. 1 наведено види управлінських рішень, які як правило наводяться у науковій літературі [2-7].

 

Таблиця  1. Класифікація управлінських рішень

 

Теоретики сучасного менеджменту до сутнісних ознак управлінських рішень відносять наступні:

- спонукальні фактори прийняття рішень;

- мету рішення;

- методи реалізації рішення;

- визначення виконавців рішення;

- строки виконання рішення;

- способи контролювання виконання рішення;

- суб’єктів прийняття і реалізації рішень.

Ці ознаки характерні для усіх видів управлінських рішень. Проведені дослідження показали, що особливою ознакою прийняття управлінських рішень суб’єктами кооперування  є їх синергетичність. Синергія – це ефект цілісності [4]. Під час формування рішень суб’єктами кооперування синергетичність забезпечується врахуванням розробниками управлінських рішень: 

-  інтересів усіх суб’єктів кооперування в міру вагомості їх участі в кооперативному формуванні;

- спільних і відмінних  факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ суб’єктів кооперування.

У систем управлінні інноваційним розвитком підприємств, які є суб’єктами кооперування застосовуються такі методи прийняття рішень: кількісні (лінійне програмування, нелінійне програмування, динамічне програмування, імітаційне моделювання, теорія ігор, теорія масового обслуговування, теорія управління запасами, методи сіткового планування); евристичні (логічні прийоми, досвід, прецеденти, інтуїція) і колективні (метод Дельфі, метод мозкового штурму, метод комісій, метод суду, метод сценаріїв).

Систему управління кооперативними утвореннями доцільно розглядати саме з позиції управлінських рішень і особливостей їх формування. На рис. 1 наведено систему управління інноваційний розвитком суб’єктами кооперування з позиції управлінських рішень.

Як бачимо, під впливом факторів, які спонукають до розробки управлінського рішення (виробничо-господарська проблема; індивідуальна або колективна ініціатива суб’єктів управління) суб’єкти управління формують критерії прийнятності майбутнього рішення, створюють правила, розробляють та аналізують способи і технології побудови управлінського рішення, формують його і реалізовують. Ухвалене управлінське рішення націлюється на конкретний об’єкт – розв’язання виробничо-господарської проблеми або реалізацію управлінської ініціативи. Під час впливу реалізаторів рішення на його об’єкт важливим завданням керівників організації є контролювати і регулювати хід виконання рішення.

Суб’єкти управління реалізовують функції контролювання і регулювання практично на усі елементи наведеної системи управління. Це дозволяє своєчасно виявити необхідність коригування ухваленого управлінського рішення шляхом застосування відповідних регулюючих заходів. У наведеній вище системі управління формування і реалізація управлінських рішень здійснюється у відповідності до технології представленої на рис. 2.

 

Рис. 1. Система управління інноваційний розвитком  суб’єктами кооперування з позиції управлінських рішень

 

Представлена технологія є сукупністю логічно пов’язазаних між собою етапів ідентифікування необхідності прийняття управлінських рішень їх розроблення і реалізації на засадах застосування певних принципів і методів. Як бачимо, на першому етапі технології відбувається ідентифікування управлінської проблеми або формалізація ідеї щодо отримання конкретних економічних, технологічних, соціальних або інших ефектів. Управлінські проблеми, а також управлінські ініціативи є об’єктами управлінських рішень.З огляду на це, окрім таких загальних функцій управлінських рішень як управління внутрішніми процесами; управління процесами взаємодії із зовнішнім середовищем; управління організацією в цілому; інформативна; інструктивно-розпорядницька доцільно виділяти також функцію розв’язання управлінських проблем  і  перетворення управлінських ініціатив на позитивні економічні, соціальні та інші ефекти.

 

 

 

 

Рис. 2. Технологія прийняття і реалізації управлінських рішень суб’єктами кооперування.

 

На підставі ідентифікування об’єкта управлінського рішення відбувається перехід до другого етапу технології – збір і обробка інформації із внутрішнього і зовнішнього середовищ суб’єктів кооперування щодо перспектив розв’язання виявленої проблеми або реалізації висунутої управлінської ініціативи. Завданням цього етапу є отримати максимально повну і достовірну інформацію, на підставі якої можна здійснювати формування альтернативних варіантів управлінських рішень і вибрати найкращий з них. Для виконання цих завдань необхідно побудувати інтегровану систему інформаційного забезпечення суб’єктів управління кооперативним формуванням.

Інтегрованими доцільно вважати такі системи інформаційного забезпечення, які охоплюють усі підрозділи і види діяльності організації. Як правило, інтегрованість сучасних систем інформаційного забезпечення досягається шляхом впровадження автоматизованих систем управління, які базуються на системах підтримки прийняття рішень. Такі системи дозволяють розв’язувати слабоформалізовані виробничо-господарські завдання. Передумовою їх впровадження є формалізування управлінських і виробничих процесів в організації, типізація управлінської інформації, ієрархізації управління, підвищення рівня інформаційної освіти суб’єктів управління.

В результаті отримання належних умов праці виконавці рішення реалізовують відповідні операції, під впливом виконання яких мають бути досягнуті конкретні очікувані результати. Для того, щоб ці результати були своєчасними і відповідали цілям прийняття рішення на завершальному етапі наведеної технології відбувається контролювання і регулювання ухваленого рішення. До найпоширеніших способів контролювання суб’єктів, залучених до виконання управлінських рішень  належать методи В.Бойка, В.Жмурова, В.Бєхтєрєва, Р.Кеттела, С.Деллінгера, Т.Матоліна, А.Маклакова, К.Хека  тощо. Ці методи спрямовані на:

- оцінювання і контролювання зміни емоційно-психологічного стану виконавців рішень, структури і характеру зміни їхнього інтелекту, вміння розвивати суб’єктами управління міжособистісні виробничі відносини і долати конфлікти, здатності саморозвиватись і здійснювати самоконтроль;

- виявлення зміни факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ суб’єктів кооперування, відповідність встановлених цілей сучасним реаліям, адекватність вибору способів досягнення встановлених цілей  тощо.

Під час реалізації управлінських рішень суб’єктами кооперування функція регулювання реалізовується за допомогою застосування методів усунення небажаних відхилень параметрів об’єкта контролювання від їх очікуваних значень. Регулювання спрямоване на досягнення змін, які стосуються: планів і окремих показників; заходів із виконання планів, досягнення очікуваних значень показників; відношення працівників підприємства до виконуваних функцій. Серед методів регулювання виділяють встановлення: заборон і дозволів; стимулів, обмежень і санкцій; процедур, норм, правил і їх відміну [8].

У залежності від мети ухвалення управлінських рішень суб’єкти кооперування обирають критерії і способи оцінювання їхньої ефективності (економічна, організаційна, соціальна, технологічна, психологічна, правова, екологічна тощо). Щоправда фахівці стверджують, що на практиці ефективність кожного ухваленого управлінського рішення доцільно розглядати з різних позицій, комбінуючи при цьому критерії різних видів ефективності. При цьому важливим є вибудовувати ієрархію критеріїв оцінювання ефективності рішень за ознакою їх пріоритетності. Це завдання, як правило виконується на етапі формування рішення. Тільки після побудови ієрархізованої систему критеріїв ефективності управлінського рішення можна приступати до розробки альтернативних варіантів рішень та їхнього порівняння.

Під час ідентифікування якості управлінських рішень враховують орієнтацію рішення на виконання його місії, узгодженість рішення з іншими рішеннями, дотримання вимог ретельності рішення, орієнтацію рішення на вибір якнайкращого з погляду потенційної ефективності варіанта рішення тощо. Щодо оцінювання ефективності управлінських рішень, то в науковій літературі виділяють досить широку класифікацію типів ефективності і ще більше,  в  їхніх межах, показників ефективності. У табл. 2 наведено показники оцінювання ефективності управлінських рішень, які наводить А.Воронкова, Н.Калюжна і В.Отенко. Враховуючи різну інформаційно-цільову направленість методів оцінювання управлінських рішень є підстави стверджувати, що управлінські рішення щодо формування кооперативних утворень у системах інноваційного розвитку підприємств необхідно оцінювати на засадах інтеграційного підходу. Це вимагає синтезування показників якості і ефективності управлінських рішень. З усіх видів ефективності рішень найбільш пріоритетною є економічна ефективність. Інші види ефективності, певною мірою, відображаються під час оцінювання якості управлінських рішень.

 

Таблиця 2. Показники оцінювання ефективності управлінських рішень [9]

 

Запропонована методика інтеграційного оцінювання управлінських рішень передбачає:

1) обчислення рівня економічної ефективності управлінського рішення (Е_е):

 

 

де P_p – приріст прибутку, отриманого суб’єктами кооперування після реалізації рішення, тис. грн.; P_v – приріст витрат суб’єктів кооперування, пов’язаних з формуванням і реалізацією управлінського рішення, тис. грн.;

2) обчислення рівня якості управлінського рішення (J_r):

 

 

де х₁ – бальна оцінка виконання цілей управлінських рішень;

х₂ – бальна оцінка узгодженості управлінського рішення з іншими управлінськими рішеннями;

х₃ – бальна оцінка зміни конфліктності в середовищі суб’єктів кооперування внаслідок реалізації рішення;

х₄ – бальна оцінка зміни іміджу суб’єктів кооперування внаслідок реалізації рішення;

у₁ – коефіцієнт вагомості показника виконання цілей управлінських рішень, частки одиниці;

у₂ – коефіцієнт показника  узгодженості управлінського рішення з іншими управлінськими рішеннями, частки одиниці;

у₃ – коефіцієнт вагомості показника конфліктності в середовищі суб’єктів кооперування внаслідок реалізації рішення, частки одиниці;

у₄ – коефіцієнт вагомості показника зміни іміджу суб’єктів кооперування внаслідок реалізації рішення, частки одиниці (сума цих коефіцієнтів вагомості дорівнює одиниці);

k – максимальна кількість балів, якою може бути оцінена якість рішень без врахування вагомості окремих складових якості;

3) обчислення узагальнюючого коефіцієнта наслідків реалізації управлінського рішення (E)[1]

 

 

де E – узагальнюючий коефіцієнт наслідків реалізації управлінського рішення; Z₁ – вагомість коефіцієнта Е_е, частки одиниці; Z₂ – вагомість коефіцієнта J_r, частки одиниці. Z₁+Z₂=1.

Якщо , то чим ближче значення E до 1 тим воно оптимальніше, якщо , то чим більше значення Е тим воно оптимальніше.

 

За результатами обчислення узагальнюючого коефіцієнта ефективності управлінських рішень, розроблених і реалізованих суб’єктами кооперування  доцільно проводити факторний аналіз досягнутого рівня ефективності управлінського рішення. На рис. 3 наведено графічну модель факторного аналізу управлінських рішень.

  

Рис. 3. Модель факторного аналізу управлінських рішень.

 

Умовні позначення: P₁ – кількість джерел отримання прибутку; P₂ – обсяг витрат суб’єктів кооперування; P₃ – структура витрат суб’єктів кооперування; P₄ –умови реалізації готової продукції суб’єктами кооперування; P₅ –методи оцінювання товарно-матеріальних запасів суб’єктами кооперування тощо; х_1.1 – конкретність цілей; х_1.2 – альтернативність варіантів щодо вибору способів реалізації встановлених цілей; х_1.3 – адекватність критеріїв вибору способів реалізації цілей; х_1.4 – ретельність обґрунтування вибору способів реалізації цілей; х_1.5 – повнота і своєчасність забезпечення умов для виконання ухвалених рішень; х_1.6  – раціональність контролювання і регулювання виконання ухвалених рішень тощо; х_2.1 – спосіб узгодження реалізації управлінських рішень іншими управлінськими рішеннями; х_2.2 – рівень інформаційного забезпечення суб’єктів залучених до розроблення і реалізації управлінських рішень; х_2.3 – перманентність моніторингу актуальності рішення на різних стадіях його формування і виконання; х_3.1 – узгодженість потреб працівників і цілей кооперативного формування; х_3.2 – рівень емоційно-психологічної напруги в колективі; х_3.3 –поінформованість працівників про очікувані наслідки реалізації управлінських рішень; х_4.1 – вплив реалізованих управлінських рішень на екологію; х_4.2 – вплив реалізованих управлінських рішень на задоволення інтересів бізнес-партнерів кооперативного формування; х_4.3 – вплив реалізованих управлінських рішень на функціонально-якісні вимоги споживачів до продукції кооперативного формування тощо.

Серед способів забезпечення зростання якості управлінських рішень і підвищення рівня їхньої економічної ефективності доцільно виділити:

- застосування інформаційних систем, що базуються на автоматизованих модулях акумулювання, обробки, зберігання і використання управлінської інформації;

- впровадження в процес вироблення управлінських рішень систем підтримки прийняття колективних рішень;

- використання моделей мотивування суб’єктів кооперативних формувань, які диференційовані за групами працівників, що мають різного характеру потреби, а також за групами працівників, що мають різний рівень професійної підготовки і практичного досвіду;

- комбінування альтернативних методів контролювання етапів формування і виконання рішень у просторі і часі;

- інтегрування використовуваної інформаційної системи управління підприємством у інші локальні і глобальні інформаційні системи шляхом узгодження їхніх форматів даних  і налагодження відповідних комунікацій;

- посилення індивідуальної і колективної відповідальності суб’єктів, відповідальних за формування і реалізацію управлінських рішень;

- формування цільових фондів для прискорення створення належних організаційних, матеріально-технічних, інформаційних, фінансових умов, необхідних для виконання ухвалених управлінських рішень;

-   дублювання управлінських рішень альтернативними на випадок виникнення аргументів на користь недоцільності їхньої реалізації;

- залучення до обговорення можливих способів реалізації важливих управлінських рішень бізнес-партнерів, споживачів готової продукції, представників громадськості для уникнення проблем, пов’язаних з екологією, задоволенням споживчих потреб і економічних інтересів бізнес-партнерів тощо.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, систему управління кооперативними утвореннями доцільно розглядати з позиції управлінських рішень і особливостей їхнього формування. Її складовими елементами є: фактори, які спонукають до прийняття управлінського рішення; суб’єкти прийняття і реалізації рішення; критерії оцінювання  управлінського рішення; способи, правила і технології формування управлінського рішення; управлінське рішення; методи контролювання і регулювання реалізації управлінського рішення; об’єкт  управлінського рішення. У цій системі управління формування і реалізація управлінських рішень здійснюється у відповідності до такої технології:1. Ідентифікування управлінської проблеми або формалізація ідеї щодо отримання конкретних економічних, технологічних, соціальних або інших ефектів. 2. Збір і обробка інформації із внутрішнього і зовнішнього середовищ суб’єктів кооперування щодо перспектив розв’язання виявленої проблеми або реалізації висунутої управлінської ініціативи. 3. Розробка альтернативних варіантів управлінських рішень. 4. Вибір конкретного рішення з ряду альтернативних. 5. Реалізація організаційних змін, націлених на реалізацію рішення. 6. Контролювання і регулювання процесу реалізації рішення. Представлена технологія є сукупністю логічно пов’язазаних між собою етапів ідентифікування необхідності прийняття управлінських рішень їх розроблення і реалізації на засадах застосування певних принципів і методів.

Важливим завданням керівників, які ухвалюють управлінські рішення під час формування кооперативних утворень у системах інноваційного розвитку організацій є оцінювання управлінських рішень. Враховуючи різну інформаційно-цільову направленість методів оцінювання управлінських рішень є підстави стверджувати, що управлінські рішення щодо формування кооперативних утворень у системах інноваційного розвитку підприємств необхідно оцінювати на засадах інтеграційного підходу. За результатами обчислення узагальнюючого коефіцієнта ефективності управлінських рішень, розроблених і реалізованих суб’єктами кооперування в системах інноваційного розвитку підприємств доцільно проводити факторний аналіз досягнутого рівня ефективності управлінського рішення.

Подальші дослідження доцільно виконувати у напрямі формування економіко-математичних моделей оптимізації результатів реалізації управлінських рішень в умовах кооперування інноваційного розвитку підприємств.

 

Література

 

1. Приймак В.М. Прийняття управлінських рішень / Приймак В.М. – К.: Атіка, 2008. – 240 с.

2. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: Методологічні положення та прикладні механізми / Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. –  Тернопіль: Лілея, 1997. С. 88-93, 103 -117, 142-167.

3. Большаков А. С. Современный менеджмент: теория и практика / Большаков А. С., Михайлов В. И. – СПб: Питер, 2000. – 416 с.

4. Гончаров В.В. Кредитна кооперація. Форми економічної самодопомоги сільського і міського населення у світі та в Україні (теорія, методологія, практика) / Гончаров В.В. – К.: Глобус, 1998. – 330с.

5. Данилович М.Л. Прийняття стратегічних управлінських рішень на підприємстві: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.02. / М.Л. Данилович – Львів, 2001. – 18 с.

6. Джонсон Р, Каст Ф., Розенцвейг Д. Системы и руководство. - Изд. 2-е, дополненное / Пер. с англ.; Под ред. Ю.В. Гаврилова и  Ю.Т. Печатникова. - М.: Советское радио, 1971. - 648 с.

7. Завадський Й.С. Менеджмент: Маnаgеment. Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу / Завадський Й.С. –  К., 1997. – С. 383-397.

8. Кузьмін О.Є. Контролювання та регулювання економічного розвитку підприємства: проблеми, методологічні та прикладні аспекти: [Монографія] / О.Є. Кузьмін С.В. Князь, Н.О.Шпак, В.А.Новицький //Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – 148 с.

9. Воронкова А.Е. Управлінські рішення у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства: організаційний аспект: Монографія / Воронкова А.Е., Калюжна Н.Г., Отенко В.І. - Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля. – Х. : ВД "ІНЖЕК", 2008. — 512 c.

 Стаття надійшла до редакції 28.01.2013 р.