Українською | English

BACKMAIN


УДК 656.615.003:656.615.073.2.01

 

 

М. О. Малаксіано,

асистент, кафедра економічної теорії і кібернетики,

 Одеський Національний морський університет

 

 

ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ ПРОЕКТУ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПЕРЕВАНТАЖУВАЛЬНОГО УСТАТКУВАННЯ|ОБЛАДНАННЯ| В МОРСЬКОМУ ПОРТУ

 

 

 

Анотація. У роботі розглянуто основні методичні принципи і  запропонована процедура оцінки проекту використання інноваційного перевантажувального устаткування|обладнання| в морському порту як процес вироблення найкращого варіанту інвестиційного проекту, що складається з двох етапів, а також |розглядувати| запропонована укрупнена|укрупняти| схема виконання розрахунків.

Annotation. Basic methodical principles are considered and the procedure of the project estimation of innovative shifting equipment in marine port is offered as a process of the best investment.

          Ключові|джерельні| слова. Інвестіційний проект. Інноваційне перевантажувальне устаткування|обладнання|. Методичні положення.|становища| Процедура розробки.

 

І. Вступ. Зношеність основного перевантажувального устаткування|обладнання| морських вітчизняних портів в даний час|нині| складає близько 90%. Для збереження|зберігання| парку устаткування|обладнання| в належному стані|достатку| на практиці використовуються такі|слідуючі| стратегії або їх комбінації: капітальний ремонт і деяка модернізація устаткування; заміна одного устаткування|обладнання| (як правило, ремотонепридатного)  на інше з|із| аналогічними характеристиками; заміна застарілого (морально або фізично) устаткування|обладнання| на інноваційне. У наукових роботах, присвячених морському транспорту, в даний час|нині| достатньо|досить| детально і глибоко вивчена проблема розробки інвестиційних проектів для судноплавних компаній і в значно меншому ступені|мірі| досліджені питання інвестування морських торговельних|торгівельних| портів. У літературі поки не знайшли достатнього розгляду|відображення| питання розробки проектів використання інноваційного перевантажувального устаткування|обладнання| в морських портах. Таке устаткування|обладнання|, як відомо,  має ряд|лавою| специфічних особливостей, які, очевидно, треба враховувати при оцінюванні таких проектів. Це свідчить|засвідчує| про необхідність деякого удосконалення існуючої загальної|спільної| теорії оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів стосовно портового перевантажувального устаткування|обладнання| інноваційного типу|типа|. Таким чином, практична значимість даної проблеми і її недостатнє теоретичне опрацювання|проробляти| обумовлює актуальність даної статті.

ІІ. Постановка задачі. Метою даної роботи є розгляд основних методичних принципів оцінки економічної ефективності проектів використання інноваційного перевантажувального устаткування|обладнання| в морських торговельних|торгівельних| портах і  розробка процедури створення проектів такого типу|типа|.

ІІІ. Результати. Незважаючи на|незважаючи на| істотні|суттєві| відмінності між типами проектів, оцінка їх ефективності повинна виконуватися за єдиними методичними принципами, які забезпечують економічну обгрунтованість як цих оцінок, так і   подальших|наступних| рішень|розв'язань|, що приймаються на їх основі. Розглянемо|розглядуватимемо| відомі методичні принципи оцінки ефективності проектів [1], акцентуючи увагу на особливостях їх трактування стосовно проектів використання інноваційного перевантажувального устаткування|обладнання| в морських портах, доповнюючи їх деякими додатковими правилами, характерними|вдача| для проектів такого типу|типа|.

Унікальність. Будь-який інвестиційний проект за своєю суттю є  унікальним. Унікальність  інноваційного проекту ще підсилюється внаслідок  ексклюзивності упроваджуваного|запроваджувати| об'єкту. Це не може не впливати на методику оцінювання ефективності використання інноваційного устаткування|обладнання| для морських портів.

По-перше, такі проекти, порівняно із звичайними інвестиціями, мають більший  ризик, тому підвищуються і вимоги  інвесторів до їх прибутковості. Це виражається в тому, що  сучасні інвестори  вітчизняних портів, як правило, відмовляються від інноваційних проектів, термін окупності яких перевищує 5-10 років. Тому тривалість розрахункового періоду в таких проектах також   слід встановлювати в межах цього терміну (незважаючи на те, що термін служби основного перевантажувального устаткування у багато разів більше). Це спрощує методику формування множини припустимих варіантів використання інноваційного устаткування а також методику оцінки пов'язаних з цим витрат: не треба враховувати витрати на капітальний ремонт, а в деяких випадках і витрати на поточні інвестиції, що відповідає загальнонауковому принципу симплифікації.

По-друге, через відсутність практичного досвіду|досліду| застосування|вживання| інноваційного устаткування|обладнання| для оцінки його параметрів і показників роботи   не можуть бути використані статистичні дані або експертні оцінки. Для таких проектів, як правило, відомі лише можливі інтервали зміни їх параметрів.

Неповнота інформації. Оцінка ефективності будь-якого інвестиційного проекту завжди відбувається в умовах невизначеності – неповноти і неточності інформації і, перш за все, про параметри навколишнього середовища. У випадку з інноваційним устаткуванням невизначеність значно збільшується внаслідок унікальності самого проекту, відсутності  перевірених практикою даних про параметри машин і показники їх роботи. Якщо звичайному проекту відповідає деяка кількість сценаріїв поведінки навколишнього середовища, то для інноваційного проекту цю початкову кількість слід помножити на число варіантів поведінки самого упроваджуваного об'єкту, що значно збільшує вимірність задачі. Множина сценаріїв поведінки системи «середовище – об'єкт» може бути неперервною, зчисленною або комбінованою, коли частина параметрів даної системи є дискретними величинами, а частина – неперервними. При цьому зазвичай робиться припущення, що параметри незалежні один від одного. Таким чином, невизначеність інформації значно ускладнює рішення даної задачі, проте вона є найважливішою характеристикою інноваційних проектів, без урахування якої неможливо об'єктивно оцінити ефективність таких проектів. Особливості способу задання параметрів таких проектів обумовлюють необхідність застосування інтервального методу врахування невизначеності.

Комплексність. Комплексний підхід до оцінки ефективності інноваційного устаткування|обладнання| передбачає дотримання ряду|лави| правил.

По-перше, врахування|урахування| всіх найбільш істотних|суттєвих| наслідків реалізації проекту  для всіх його учасників у вартісному виразі|вираженні|. Залежно від конкретної ситуації учасниками інноваційного проекту,  окрім|крім| порту, можуть бути вантажовласники, судноплавні або залізничні компанії, експедитори, фінансові групи.

По-друге, врахування|урахування| таких найважливіших характеристик устаткування|обладнання| і його парку як мобільність, продуктивність, необхідність ремонту, структура парка тощо.

По-третє, врахування|урахування| таких найважливіших параметрів середовища|середи| як завантаження|загрузка| порту, ціни і тарифи на ресурси  та послуги, вимоги до якості обслуговування транспортних засобів, тенденції в зміні податкового і інвестиційного законодавства і ін.

По-четверте, розгляд проекту впродовж|упродовж| всього розрахункового періоду. Ефективність проекту повинна оцінюватися|оцінювати| за інтегральними результатами і витратами|затратах| за весь період, а не в якийсь окремий момент часу. Повинні враховуватися як початкове|вихідне| положення|становище|, в якому знаходилися|перебували| учасники проекту і середовище|середа|, так і альтернативна вартість устаткування|обладнання| – найбільша вартість альтернативного використання устаткування|обладнання|  в кінці|у кінці| розрахункового періоду. Як варіанти такого використання зазвичай|звично| розглядають|розглядують| продаж устаткування|обладнання|, передачу  в оренду або його утилізацію.

Системність. Кожен проект реалізується в умовах певного оточення. Порт, як відомо, є великою і складною системою. Оцінити ефективність будь-якого технічного або організаційного заходу, розглядаючи порт в цілому вельми проблематично. Тому при оцінці ефективності інноваційного устаткування дуже важливе уміння виділити деяку порівняно простішу підсистему, таку, що піддається вивченню і в межах якої та за її правилами  надалі експлуатуватиметься упроваджуване устаткування і від якої перш за все і залежатиме ефективність його застосування.  

В даний час|нині| основним виробничим підрозділом порту є|з'являється| вантажний район, в деяких портах його ще називають вантажним терміналом або виробничим перевантажувальним комплексом (ВПК). Він складається з групи взаємозамінних причалів і складів однієї спеціалізації зі|із| своїм перевантажувальним устаткуванням|обладнанням| і системою управління. Завдяки одній спеціалізації причалів і загальному|спільному| управлінню виробничим процесом  в такій системі дуже розвинені взаємодопомога і взаємозамінюваність технічних і трудових ресурсів, що істотно|суттєвий| впливає на її ефективність. Зміна якогось одного параметра такої системи (наприклад, складу машин на окремому вантажному фронті і ін)  впливає на результати роботи всієї системи. Тому ефективність інвестиційного рішення|розв'язання| по заміні перевантажувального устаткування|обладнання| в порту слід оцінювати не по окремому причалу або вантажному фронту, на якому воно безпосередньо експлуатуватиметься, а у складі всієї системи причалів, створюючих вантажний район, на якому буде реалізовано даний інвестиційний проект.

Здійснимість. Цей принцип означає, що параметри окремих машин повинні відповідати всім вимогам технічного і технологічного характеру а також вимогам безпеки праці, охорони навколишнього середовища тощо. Проекти, що не можуть бути реалізованими, виключаються з розгляду. Окрім цих вимог до окремих параметрів устаткування, що задаються різними стандартами і нормативами, є також  технологічні і часові обмеження, які пред'являються до чисельності парку в цілому.  Останнє означає, що мінімальна кількість машин в парку має бути такою, щоб тривалість обслуговування транспортних  засобів в порту не перевищувала гранично припустиме конкурентоздатне  значення цього показника, яке відображає вимогу навколишнього середовища до якості робіт, що виконуються парком. Максимально можлива кількість машин в парку повинна визначатися виходячи з параметрів  транспортних засобів, які обслуговуються, а також причалів, самого устаткування і технології виконання перевантажувальних робіт. Таким чином, кількість машин в парку на кожному кроці розрахункового періоду може змінюватися в межах деякого інтервалу, який визначається наведеними вище обмеженнями до чисельності парку в цілому.

Субоптимізація. Оцінка ефективності проекту повинна виконуватися при оптимальних значеннях його параметрів. Очевидно, що існує багато варіантів використання устаткування|обладнання| даного типу|типа| в часі. В основу оцінки має бути покладений якнайкращий|щонайкращий| варіант. Принципу субоптимізації дуже важливо|поважно| дотримуватися при порівнянні декількох альтернативних типів інноваційного устаткування|обладнання|. Вибравши «хороші|добрі|» значення параметрів парку для одного типу|типа| і «погані» – для іншого, можна зробити неправильний вибір. Тому обгрунтування оптимального типу|типа| інноваційного устаткування|обладнання| слід проводити в два етапи. Спочатку знаходиться|перебуває| оптимальний варіант використання устаткування|обладнання| кожного типу|типа|. Тут ми маємо задачу|задачу| оцінки порівняльної ефективності різних варіантів одного й того ж проекту, тобто|цебто| визначення більшої (меншої) переваги одного варіанту в порівнянні з іншим (з|із| іншими альтернативами). Потім розраховується абсолютна ефективність для оптимальних варіантів розвитку парку кожного типу|типа| устаткування|обладнання| і ухвалюється рішення про реалізацію найкращого|щонайкращого| проекту.

Решта методичних принципів, які відомі під назвою «Динамічність», «Тимчасова цінність грошей», «Некерованість минулого» і ін., також використовується при оцінці ефективності проектів використання інноваційного устаткування|обладнання| в порту. Проте|однак| на них  меншою мірою впливає специфіка даних проектів, тому вони більшою мірою зберегли свій первинний|початковий| загальнонауковий вигляд|вид|.

Тепер,  на основі наведених вище принципів,  розглянемо загальну схему оцінки проекту використання інноваційного устаткування в порту. Оцінка інвестиційних проектів, як правило, виконується в два етапи [див., наприклад, 2, 3].  Методика розрахунків, що виконуються на окремих етапах, визначається значимістю проекту – впливом результатів його реалізації бодай на один з  ринків: фінансовий, товарів і послуг, праці, а також на екологічну і соціальну обстановку. За ступеню значимості проекти прийнято поділяти на глобальні, народногосподарські, великі або великомасштабні і локальні.             

Проекти використання інноваційного устаткування в сучасних вітчизняних морських портах відносяться до категорії локальних. Це, як правило, проекти використання окремих типів машин,  технологічного оснащення або ж проекти модернізації систем управління електроприводом і витрат палива машинами, які вже використовуються в порту, та ін.  Реалізація таких проектів не робить значного впливу на економічну, соціальну та екологічну ситуацію в регіоні і не змінює рівень і структуру цін на товарних ринках. Тому на першому етапі оцінки пропонується розраховувати  тільки комерційну ефективність проекту в цілому і з'ясовувати доцільність подальшої його розробки, а на другому – проводити  оцінку ефективності проекту для конкретних його учасників.

                Процес розробки проекту пропонується починати з формування припустимих варіантів використання інноваційного устаткування даного типу (множини початкових варіантів проекту технічного характеру) (рис. 1). Варіант використання інноваційного устаткування визначається кількістю машин в парку на кожному кроці розрахункового періоду. Для припустимого варіанту число машин в парку завжди знаходиться  в межах припустимого інтервалу зміни цієї величини. Очевидно, що на кожному кроці розрахункового періоду парк устаткування повинен відповідати об'ємам робіт і забезпечувати певні загальноприйняті терміни обслуговування транспортних засобів в порту. Тобто нижня межа цього інтервалу визначається необхідністю одночасного виконання двох основних вимог: прогнозований вантажопотік повинен освоюватися на кожному кроці розрахункового періоду та інтенсивність обробки транспортних засобів не має бути менше заданого (конкурентоздатного) рівня. Верхня межа знаходиться з умови найбільшої концентрації машин на окремих об'єктах вантажних робіт з врахуванням параметрів вантажних фронтів, транспортних засобів і їх завантаження, перевантажувального устаткування і технології його роботи. При обгрунтуванні цих меж також враховується необхідність ремонту машин і можливість їх оперативного переміщення в системі взаємозамінних причалів, які складають ВПК. Очевидно і те, що всі варіанти, які розробляються, повинні відповідати обов'язковим вимогам по охороні праці і навколишнього середовища.

                Комерційна ефективність проекту (або його варіанту) в цілому враховує наслідки здійснення проекту для комерційної структури, яка його реалізовує, в припущенні, що всі результати проекту використовуються цією структурою і за рахунок її ресурсів проводяться всі витрати, необхідні для реалізації проекту. Такою структурою – гіпотетичним учасником, що здійснює весь проект за рахунок власних необмежених коштів|коштів|, в даній задачі|задачі| прийнята деяка|деяка| багатофункціональна транспортна компанія, яка  здійснює не тільки|не лише| весь комплекс портових послуг, включаючи перевалку вантажу |за допомогою устаткування|обладнання|, що інвестується, але і забезпечує його транспортування.

                 На першому етапі організаційно-економічний механізм (ОЕМ) реалізації проекту (і, зокрема, схема його фінансування) не відомий, оскільки|тому що| реальні учасники проекту ще не визначені. За цих умов про привабливість проекту можна судити тільки|лише| за показником комерційної ефективності проекту в цілому|загалом|. Грошові потоки розраховуються тільки|лише| від інвестиційної і операційної діяльності. Перевірка умов фінансової здійснимості проекту на цьому етапі не проводиться|виробляє|. Якщо комерційна ефективність виявилася прийнятною|допустимою|, то можна переходити до другого етапу оцінки ефективності, в іншому випадку проект відхиляється, оскільки|тому що| для його реалізації потрібна підтримка ззовні. Такий висновок|висновок| можна пояснити|тлумачити| тим, що інтегральний комерційний ефект проекту в цілому|загалом| зазвичай|звично| близький до суми інтегральних комерційних ефектів учасників проекту. Від’ємний ефект проекту в цілому свідчить про те, що реалізація проекту невигідна деяким з його учасників. Навпаки, при додатному ефекті проекту в цілому є певні підстави вважати, що можна сформувати такий ОЕМ його реалізації, при якому цей проект буде взаємовигідним для всіх учасників, держави і суспільства [2]. З цієї причини доцільно оцінювати проект в цілому і тільки після цього, переконавшись, що він достатньо ефективний, переходити до оцінки проекту з погляду його учасників.

 

 

Рисунок 1.

Укрупнена схема оцінки проекту використання інноваційного перевантажувального устаткування в морському порту

 

Операційні доходи гіпотетичного учасника складаються з|із| доходів від надання|виявлення| послуг вантажовласникам і перевізникам, а витрати – з|із| витрат по наданню|виявленню| послуг вантажовласникам,  перевізникам, а також витрат за утримання транспортних засобів в порту.

Таким чином, на першому етапі формується множина припустимих варіантів проекту використання інноваційного устаткування|обладнання| даного типу|типа|, кожен з яких є ефективним – має додатне значення інтегрального ефекту, і відрізняється від інших тільки|лише| технічними характеристиками числом машин в парку на кожному кроці розрахункового періоду.

На другому етапі оцінки розраховується ефективність участі в проекті вже не для гіпотетичного, а для реального учасника. Кожен технічний варіант проекту, отриманий|одержувати| на попередньому етапі, тепер оцінюється|оцінює| з урахуванням|з врахуванням| різних варіантів ОЕМ його реалізації, який визначає систему взаємодії учасників проекту, від нього багато в чому залежать грошові надходження і витрати окремих учасників, тобто|цебто| здійснимість і ефективність проекту для кожного з них.

Найбільш істотними параметрами управління ОЕМ, що значною мірою визначають ефективність проекту для порту і решти учасників проекту, є склад учасників, зобов'язання учасників по реалізації проекту і умови взаємних розрахунків. Решта елементів ОЕМ багато в чому визначається обов'язковими для виконання нормативними документами, тарифами і ринковими цінами і меншою мірою піддається цілеспрямованій зміні. Наведені варіантостворюючі параметри є дискретними величинами за винятком параметра «умови взаємних розрахунків», який визначає частку прибутку кожного учасника або розмір орендної плати, тобто носить неперервний характер. Неперервним також може бути параметр «зобов'язання учасників по реалізації проекту».  Тому множина альтернатив також стає неперервною.

Далі оцінюється|оцінює| фінансова здійснимість проекту, тобто|цебто| потреба в залученні зовнішніх по відношенню до конкретного учасника джерел фінансування. Оцінка фінансової здійснимості проекту базується на депозитному трактуванні дисконтування і відображає|відбиває| взаємодію проекту зі|із| своїм оточенням (див., наприклад, [2]). Для цього вся діяльність порту умовно поділяється на внутрішню, пов'язану з проектом, і зовнішню – з|із| ним не зв'язану. Сума грошей на умовному депозитному рахунку|лічбі|, на який поступають|надходять| кошти|кошти| від внутрішньої і зовнішньої діяльності і знімаються гроші на фінансування проекту, завжди має бути невідємною. Якщо в якомусь році ця сума виявиться відємною|заперечним|, це означає|значить|, що власних коштів|коштів| порту і доходів від проекту недостатньо для фінансування, і проект має  оцінюватися|оцінювати| як фінансово нездійснимим.

Отже, в результаті|унаслідок| формування можливих варіантів ОЕМ початковий|вихідний| проект розпадається на множину підпроектів для окремих його учасників. Оцінюється|оцінює| ефективність проекту для кожного учасника (окрім|крім| кредиторів, всі вимоги яких відбиті в умовах кредитного договору) (рис 1). Оцінка ефективності участі в  проекті впровадження інноваційного устаткування|обладнання| проводиться вже не для гіпотетичного, а для реального учасника проекту і даного ОЕМ його реалізації. При цьому враховуються тільки|лише| ті додаткові грошові потоки, включаючи фінансову діяльність, які виникають у зв'язку з реалізацією проекту у різних його учасників і які реально можуть бути направлені|спрямовані| на забезпечення ефективності  їх інвестицій при даному ОЕМ.

Таким чином,  на другому етапі проектування  розглядається|розглядує| множина альтернативних варіантів проекту, які відрізняються не тільки|не лише| технічними характеристиками, але і різними параметрами ОЕМ. З|із| подальшого|дальшого| розгляду виключаються варіанти з|із| відємним|заперечним| значенням інтегрального ефекту для окремих учасників проекту.

                Якщо учасників проекту впровадження інноваційного устаткування|обладнання| декілька, наприклад, порт і інвестори, то виникає задача|задача| вибору оптимального варіанту проекту, оскільки|тому що| у кожного учасника своє уявлення про вигідність проекту. З метою усунення цієї суперечності|протиріччя| пропонується проводити розрахунок ефективності для всіх учасників проекту. Тоді кожен з учасників бачить ступінь|міру| вигідності різних варіантів проекту як для себе, так і для інших, і це сприяє більш швидкому узгодженню та прийняттю компромісного рішення.

                ІV. Висновки. Отже, у даній роботі розглянуті основні методичні принципи і  запропонована процедура оцінки проекту використання інноваційного перевантажувального устаткування|обладнання| в морському порту як процес вироблення найкращого варіанту інвестиційного проекту, що складається з двох етапів. Показано, що проекти  даного типу|типа|, як правило, відносяться до категорії локальних, для яких на першому етапі розраховується комерційна ефективність проекту в цілому|загалом| і з'ясовується доцільність його подальшої|дальшої| розробки. На другому етапі проводиться оцінка ефективності участі в проекті для кожного з його учасників. Розробка методик і алгоритмів виконання розрахунків для кожного етапу оцінки проекту є|з'являється| предметом подальших|дальших| досліджень.

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Лившиц В.Н. Оптимизация при перспективном планировании и проектировании. М.: Экономика, 1984.  – 224 с.

2. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных проектов (Вторая редакция). М- во эконом. РФ, М- во фин. РФ, ГК  РФ по стр-ву архит. и жил. политике. М.: ОАО «НПО Изд-во „Экономика”», 2000. – 168 с.

3. Беренс В., Хавранек П.М. Руководство по подготовке промышленных технико-экономических исследований. М.: АОЗТ «Интерэксперт», 1995. – 343 c.

 

Стаття надійшла до редакції 14.09.2009 року

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"