УДК 336-053.81

 

Т. В. Солоджук,

викладач кафедри фінансів ДВНЗ “Прикарпатський національний університет

 імені Василя Стефаника”

 

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

 

Досліджено джерела, форми, методи фінансового забезпечення соціального захисту молодих громадян, виокремлено підстави для його здійснення. Визначено концептуальне бачення фінансового забезпечення соціального захисту молоді в Україні.

 

Sources, forms, methods of the financial providing social defence of young citizens are investigated, there are selected grounds for its realization. The conceptual vision of financial providing social defence of young people in Ukraine is determined.

 

Ключові слова: соціальний захист, молодь, соціальний ризик, фінансові ресурси, фінансове забезпечення.

 

Keywords: social defence, youth, social risk, financial resources, financial providing.

 

 

Вступ.

Процеси глобалізації, урбанізації, масових міграцій в сукупності із політичною та економічною нестабільністю в Україні призвели до зниження рівня життя значної частини населення та кризових явищ у соціально-культурній сфері держави. Це призводить до помітного зростання частки маргінальних груп в українському суспільстві. Причому маргіналізація стає скоріше нормою, ніж винятком.

Найбільший вплив ці процеси чинять на молодих громадян України, які перебувають у фазі переходу від дитинства до дорослого життя і стикаються із ширшим колом соціальних ризиків, ніж інші верстви населення. Тому молодь потребує ефективної політики соціального захисту з боку держави, яка полягатиме не лише в одержанні фінансової підтримки, а й у створенні умов для її успішної самореалізації та гармонійного розвитку в суспільстві.

Дослідження молодіжної проблематики проводилося вітчизняними вченими-соціологами Головатим М.Ф., Перепелицею М.П., Балакірєвою О.М., Яременком О.О. Питання соціального захисту різних категорій населення висвітлені у працях Борецької Н.П., Лібанової Е.М., Бідака В.Я., Мандибури В.О., Новікової О.Ф. та інших. Проте на сьогоднішній день потребує удосконалення та методичного доопрацювання комплексний підхід до визначення фінансових аспектів проблематики соціального захисту молоді.

Постановка задачі.

Зважаючи на вище сказане, ставимо за мету розробити концептуальну модель фінансового забезпечення соціального захисту молоді в Україні.

Результати. 

Кожна особа в результаті хвороби, вагітності й народження дитини, втрати годувальника, нещасного випадку, безробіття та інших чинників може опинитися у скрутному фінансовому становищі. Часто ці ситуації призводить до повної або часткової втрати матеріального забезпечення, а також додаткових витрат на лікування, реабілітацію чи соціальні послуги.

Проте якщо для кожного громадянина втрата матеріального забезпечення є випадковим явищем, то для економіки в цілому воно є масовим і призводить до надмірного соціального навантаження на бюджет держави. Саме тому держава повинна здійснювати перерозподіл доходів між багатими й бідними, матеріально забезпеченими та незабезпеченими верствами населення. Механізми цього перерозподілу закладені в основу системи соціального захисту.

Виходячи з визначення соціального захисту молоді як системи, яка включає сукупність заходів, спрямованих на забезпечення законодавчо закріплених соціальних, економічних прав і гарантій населенню віком від 14 до 35 років, підтримку його відповідного рівня життя при настанні соціальних ризиків [8, 347], можна дати визначення поняттю “фінансове забезпечення соціального захисту молоді”. Це – формування цільових грошових фондів за рахунок фінансових ресурсів, акумульованих домогосподарствами, суб’єктами господарювання і державою, а також фінансування за рахунок цих фондів заходів, спрямованих на забезпечення соціальних, політичних та економічних прав і гарантій населенню віком від 14 до 35 років, підтримку соціально-прийнятного рівня життя при настанні соціальних ризиків і превентивних механізмів щодо їх попередження в нормальних умовах життєдіяльності молоді.

Фінансове забезпечення включає в себе три складові:

1. акумуляцію фінансових ресурсів із різних джерел [7];

2. формування грошових фондів, які мають цільове спрямування;

3. фінансування заходів та виплат у системі соціального захисту [4,21].

Підставою для виникнення фінансових відносин у сфері соціального захисту молоді є соціальні ризики, які включають в себе види, суб’єктний склад і коло суспільних відносин, що охоплюють схожі між собою причини виникнення матеріальної незабезпеченості населення.

За причинами виникнення соціальні ризики можна поділити на 4 групи [5, 17]:

1. біологічні, які включають у себе хворобу, інвалідність, низький рівень здоров’я та фізичного розвитку;

2. виробничі – трудове каліцтво, професійне захворювання;

3. економічні, до яких входять безробіття, бідність (загальні види соціального ризику для населення працездатного віку) та недоступність освіти, відсутність житла (специфічні для молоді);

4. соціальні – народження і виховання дітей, проблема негативних настроїв суспільства.

Джерелами фінансових ресурсів соціального захисту молоді виступають бюджети різних рівнів, Фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування та інші цільові фонди, кошти неурядових організацій, суб’єктів господарювання, фінансово-кредитних установ, а також домогосподарств.

За рахунок коштів, виділених з цих джерел, держава може фінансувати як пасивні (надання різних видів соціальних трансфертів, соціальних допомог) так і активні заходи політики соціального захисту. До останніх належать заходи з працевлаштування молоді, надання кредитів на навчання, заробітна плата, допомога на організацію підприємницької діяльності, надання цільових кредитів за пільговими відсотковими ставками тощо.

В Бюджетному кодексі України, задекларовано, що бюджетне фінансування має здійснюватися за програмно-цільовим методом [1]. Проте сьогодні виникають проблеми у зв’язку із здійсненням такого фінансування.

1. Обсяги бюджетних видатків, які фактично виділяються на фінансування програм у сфері соціального захисту сім’ї, дітей та молоді є нижчими від затверджених сум. За деякими програмами обсяги фінансування складають менше 50% від необхідної суми.

2. Розроблені у сфері соціального захисту сім’ї, дітей та молоді програмні показники ефективності та результативності не відображають останніх, а є показниками продукту і показниками якості. Це не дозволяє належним чином провести оцінку ефективності реалізованих заходів у рамках цих програм.

3. Програми у сфері соціального захисту молоді мають певну характерну рису: результатом виконання більшості з них є досягнення соціального ефекту, який включає в себе інтегровані об’єктивні та суб’єктивні показники і не може бути достовірно визначений за допомогою математичних розрахунків.

Ефективність соціального страхування знижується через вплив ряду чинників:

1. високі ставки збору на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (у сукупності з високим рівнем оподаткування заробітної плати) призводять до зменшення офіційного фонду оплати праці й зростання неофіційних виплат;

2. доходи бюджетів Фондів зростають меншими темпами, ніж розміри основних соціальних гарантій, які забезпечуються за рахунок коштів цих Фондів, що призводить до виникнення дефіциту в деяких з них;

3. висока частка виплат за пенсійними програмами у складі видатків Фондів призводить до відволікання коштів від інших напрямів соціального страхування, до яких належить і соціальний захист молоді;

4. лише Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття впроваджують і фінансуються заходи, що стосуються конкретно молодих громадян, при здійсненні видатків іншими соціальними фондами молодь не виділено в окрему категорію.

Що стосується фінансування заходів соціального захисту за рахунок коштів неурядових організацій, фінансово-кредитних установ, суб’єктів господарювання  вони не характеризуються постійністю і охоплюють обмежене коло молодих громадян. Фінансування соціального захисту молоді за рахунок видатків з цих джерел потребує мотивації з боку держави у вигляді пільг  оподаткуванні чи додаткового фінансування з бюджету.

Для більшої ефективності фінансового забезпечення соціального захисту молодь доцільно розділити на три групи. Оскільки для різних груп молоді фінансові ресурси будуть виявлятися у різних формах.

Так, для осіб віком від 14 до 18 років або “безпосередньо молоді” основним джерелом ресурсів виступає бюджет і ресурси домогосподарств, тобто кошти батьків. Наймолодша група молоді у першу чергу потребує створення умов для здобуття повної середньої, позашкільної освіти (маємо на увазі відвідування гуртків, секцій, музичних та спортивних шкіл тощо), професійно-технічної та вищої освіти.

Перепелиця М.П. називає цей період – періодом пошуку, коли молода людина визначає, ким бути, якою бути, яку професію, спеціальність обрати і де реалізувати свої здібності. Молодь віком від 18 до 24 років переважно здобуває освіту, підвищує кваліфікацію на різноманітних курсах та за певними програмами.

Протягом другого періоду молода людина інтегрується в суспільство. Йдеться про початок трудової біографії юнаків та дівчат у будь-якій сфері – на виробництві, у науці, культурі тощо [6].

Вони є найбільш уразливою групою, оскільки розпочинають самостійне доросле життя, створюють сім’ї. Молоді люди цієї вікової групи здебільшого потребують допомоги у пошуку підходящої роботи, облаштуванні побуту, соціальної підтримки при створенні сім’ї чи народженні дітей.

Джерела фінансових ресурсів соціального захисту молоді такого віку розширюються, оскільки:

1. молоді люди часто більшою мірою залучені до участі в державних програмах, програмах громадських організацій, що повністю чи частково фінансуються з бюджетів різних рівнів, за рахунок благодійних внесків та інших не заборонених законодавством джерел;

2. особи, які навчаються підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Нагадаємо, що даний вид страхування здійснюється у безособовій формі, тобто не потрібно заяви застрахованої особи;

3. у цій групі молоді є особи, які працюють і є застрахованими в системі державного соціального страхування.

Протягом третього періоду завершується соціалізація та становлення молодої людини (коли здебільшого обрано фах, здобуто освіту, набуто професійних навичок, створено сім’ю, є власне житло) [6]. Найстарша група молоді характеризується найбільшою трудовою активністю серед усіх груп населення. Основна частина молоді віком 25 – 35 років вже здійснила професійний вибір, має певну кваліфікацію, життєвий і професійний досвід [3, 170]. Фінансові ресурси соціального захисту найстаршої групи молоді, до якої включаємо осіб віком від 25 до 35 років в основному теж мають індивідуальне, страхове та бюджетне походження.

Джерелом фінансових ресурсів політики соціального захисту найстаршої групи молоді є податкові та неподаткові платежі, які вона сплачує до бюджету та державних цільових фондів. Ця частина молоді більшою мірою забезпечує сама себе навіть через те, що певну частину своїх надходжень вона може зберігати у формі заощаджень.

Все вище викладене дозволяє нам схематично відобразити концептуальну модель фінансового забезпечення соціального захисту молоді в Україні (рис. 1)

 

Рис. 1. Концептуальна модель фінансового забезпечення соціального захисту молоді в Україні

 

 

Склад фінансових ресурсів за своїми формами для всіх груп молоді однаковий, але їхня структура залежить від участі молодої людини у процесах розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту в кожній державі.

Оскільки кожна з цих груп має різні потреби, то механізми фінансового забезпечення соціального захисту кожної з них різні. Проте вчені все частіше висловлюють думку, що основним механізмом соціального захисту має бути самозахист населення [2], основними джерелами фінансування при якому виступають доходи і заощадження домогосподарств. Тобто для молодих громадян їх рівень має бути достатній для покриття витрат, пов’язаних із втратою доходу чи засобів для існування при настанні ширшого, ніж для інших категорій населення переліку соціальних ризиків

При реалізації фінансового забезпечення соціального захисту молоді в Україні повинні виконуватися усі його функції:

-    компенсаційна, яка включає в себе матеріальну підтримку молодої сім’ї чи одиноких молодих громадян, які перебувають у скрутному фінансовому становищі;

-    обслуговуюча – надання соціальних послуг, соціальний супровід, проведення соціальної роботи установами соціальної сфери;

-    реабілітаційна, сутність якої полягає у забезпеченні правової, інформаційної, консультаційної, психологічної підтримки громадян в складних життєвих ситуаціях.

Проте особливого значення при реалізації політики соціального захисту молоді набуває превентивна функція, яка має на меті запобігти настанню соціальних ризиків в житті молодого громадянина.

До превентивної функції можемо віднести активні заходи у сфері соціальної політики, забезпечення реального розміру соціальних гарантій, для того, щоб людина змогла заощаджувати кошти. Вважаємо, це сприятиме активнішому використанню у соціальному захисті молоді механізму самозахисту.

Реалізацію превентивної функції забезпечує проведення соціального моніторингу, який дозволив би краще орієнтуватися в молодіжних проблемах та обрати пріоритетні напрями фінансування.

Висновки.

Отже, в основу фінансового забезпечення політики соціального захисту молоді в Україні мають бути закладені механізми самофінансування, інвестування та превентивності.

Якщо фінансове забезпечення соціального захисту молоді буде відбуватися у рамках вище вказаної моделі, цілком закономірним явищем стане його ефективність.

Буде досягнуто основну мету соціального захисту молоді – гармонійну соціалізацію молодого індивіда та його всебічний розвиток у суспільстві, а також в результаті вкладання фінансових ресурсів суспільство отримає як результат матеріальні, фінансові, інтелектуальні, трудові ресурси, що сприятимуть його економічному розвитку та підтримці міжнародної конкурентоспроможності.

 

Література:

1. Бюджетний кодекс України №2456-17 за станом на 18.08.2012 р. [Електронний ресурс]: сайт Верховної ради України. – Режим доступу – www.zakon2.rada.gov.ua

2. Бідак В.Я. Соціальний захист населення та вдосконалення державних механізмів його регулювання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.09.01“демографія, економіка праці та соціальна політика” / В.Я. Бідак. – НАН України, Ін-т регіон. дослідж. — Львів, 2004. — 20 с.

3. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми: [Монографія] / Н.П.Борецька . – Донецьк: Янтра, 2001. – 352c.

4. Костецький В.В., Бутов А.М. Концептуальні засади фінансового забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств / В.В. Костецький, А.М. Бутов // Наука й економіка. – 2011. – №4. – С. 20 – 26.

5. Кропельницька С.О. Соціальне страхування [навчальний посібник] / С.О. Кропельницька, Т.В. Солоджук – Івано-Франківськ, ПП Курилюк, 2010. – 247 с.

6. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект) / М.П. Перепелиця. – К: Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. – 242с.

7. Романенко О. Фінанси: підручник [4-е видання] / О. Романенко. – К.: Центр учбової літератури, 2009 р. – 312с.

8. Солоджук Т.В. Теоретичні основи фінансового забезпечення соціального захисту молоді / Т.В. Солоджук  //  Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: науковий збірник. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, 2009. -  Випуск V – Т.1 – С. 346 – 352.

 Стаття надійшла до редакції 08.10.2012 р.