Зміст журналу № 4, 2021
О. В. Євсюковад. держ. упр., доцент кафедри публічного управління та публічної служби, Національна академія державного управління при Президентові УкраїниТ. М. Михайловамагістр публічного управління та адміністрування, Національна академія державного управління при Президентові України та Універстету Міколаса Ромеріса (Литовська Республіка)
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ: СПЕЦИФІКА СКЛАДНОЩІВ МОДЕРНІЗАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
О. EvsyukovaDoctor of Sciences in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Public Governance and Public Service, National Academy of Public Administration under the President of UkraineT. MykhailovaMasters degree in Public Management and Administration, National Academy of Public Administration under the President of Ukraine and Mykolas Romeris University (Republic of Lithuania)
STATE SERVICE OF UKRAINE: SPECIFICITY OF COMPLEXITIES OF THE MODERNIZATION PROCESS
У статті обґрунтовано актуальність реформування системи державного управління та впливу вказаного процесу на модернізацію державної служби в Україні. Вказано на необхідність обґрунтування наслідків модернізації системи державної служби та формування позитивного іміджу державного службовця. Здійснено змістовний аналіз реалізації Стратегії реформування державного управління до 2021 року, з метою визначення основних проблем реформування системи державного управління та акцентування на ключових досягненнях зазначеної реформи. Узагальнено результати, проведеного авторами публікації, соціологічного дослідження щодо оцінювання державними службовцями процесу модернізації державної служби України. Виокремлено та охарактеризовано основні показники вказаного дослідження. Визначено фактори ускладнення процесу модернізації державної служби України. Зроблено висновок, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства державна служба постає, як складний інституціональний комплекс у процесі модернізації якого, варто активно використовувати мережеві організаційні структури, співпрацювати з громадянським суспільством через його інституції, всебічно підтримувати діалог органів державної влади з населенням та залучати його до прийняття управлінських рішень.[||]The article substantiates the urgency of the public administration system reform and the impact of this process on the modernization of the state service in Ukraine. The necessity to substantiate the consequences of modernization of the state service system and formation of a positive image of a civil servant is pointed out. A thorough analysis of the implementation of the Public Administration Reform Strategy until 2021 was carried out, in order to identify the main problems of public administration reform and focus on the key achievements of the said reform. It is noted that the main problem of public administration reform is the untimely implementation of measures of the said reform due to the unrealistic terms of its completion, in particular, in the context of reforming pilot ministries. The results of the sociological research on the evaluation of the process of modernization of the state service of Ukraine by civil servants, conducted by the authors of the publication, are summarized. The main indicators of this study are highlighted and characterized, taking into account the following aspects: support of the process of modernization of the civil service; modernization exchanges in state institutions, where civil servants works; typology of interests of civil servants and the state of consideration of their professional skills; the effectiveness of motivation of civil servants, their own perception and expectations from the consequences of modernization of the civil service.
Factors complicating the process of modernization of the state service of Ukraine are identified, such as: politicization; insufficient communication and interaction between public authorities; lack of clear division of powers between departments and between their structural elements, between directorates and other ministry structures; lack of transparency of tender procedures; inefficient activity of the cohort of “new” civil servants; lack of effective mechanisms of motivation; a feeling of social insecurity at work.
It is concluded that at the present stage of development of the Ukrainian society state service appears as a complex institutional complex, in the process of modernization of which it is necessary to actively use network organizational structures, cooperate with civil society through its institutions, and comprehensively support dialogue of the public authorities with the population in order to involve the latter in management decision-making.
Р. М. Дмитренкок. е. н., доцент, докторант кафедри фінансів, банківської та страхової справи, Міжрегіональна академія управління персоналом
R. DmitrenkoPhD in Economics, Associate Professor, Doctoral Student of the Department of Finance,Banking and Insurance Business, Interregional Academy of Personnel Management
У статті констатовано, що однією з проблем переходу України до низьковуглецевого виробництва є неефективна система державного регулювання розвитку бізнесу, неузгодженість дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Обгрунтовано, що, прагнучи ж здійснити перехід до низьковуглецевої економіки, Україна має дотримуватись зеленого курсу (Green Deal), тобто зробити суттєві кроки щодо зменшення обсягу викидів парникових газів, визначення яких є можливим лише за умови формування чіткого уявлення щодо портфоліо системи державного регулювання розвитку бізнесу на засадах біосферосумісності. Встановлено, що за результатами останньої перевірки експертами Секретаріату РКЗК ООН Національного кадастру антропогенних викидів, здійсненої відповідно до рішень 20/СР.21 та 10/СМР.11 Конференцій Сторін РКЗК ООН та Паризької угоди, Україна продемонструвала повне виконання, взятих зобов’язань щодо скорочення викидів СО2-ек за НВВ-1. Доведено, що визначений Україною НВВ-1 не відповідає Паризькій кліматичній угоді. Встановлено, що вагомим чинником впливу на скорочення викидів парникових газів стали не модернізація виробництва та реалізація інноваційних проектів, а занепад української економіки. Розглянуто портфоліо системи державного регулювання розвитку одного із секторів економіки, з числа ТОП-5 лідерів-забруднювачів атмосфери парниковими газами, а саме агробізнесу. Акцентовано, що портфоліо системи державного регулювання розвитку агробізнесу в умовах трансформації до низьковуглецевої економіки є незадовільним. Обгрунтовано з метою поліпшення системи державного регулювання сталого низьковуглецевого розвитку всіх галузей економіки необхідність здійснення розробки природоохоронних законодавчих актів, вибір Стратегії низьковуглецевого розвитку, формування антивуглицевої політики країни та визначення НВВ-2 за результатами філігранного вивчення портфоліо системи державного регулювання економічного зростання, заснованого на основі всебічного аналізу та його опрацюванні до найменших деталей з одночасним супроводженням відповідних економічних розрахунків.[||]The article states that one of the problems of transition of Ukraine to low-carbon production is an inefficient system of state regulation of business development, the inconsistency of the actions of central and local executive authorities and local self-government bodies. It is substantiated that, anxious to transition to a low-carbon economy, Ukraine must adhere to a green year (Green Deal), that is, to make significant steps to reduce the volume of greenhouse gas emissions, the definition of which is possible only with the formation of a clear idea of the portfolio of the system of state regulation of business development. on principles of biosphere belonging. It is established that according to the results of the latest review by experts by the UN Secretariat of the UN National Cadastre of anthropogenic emissions, carried out in accordance with decisions of 20 / Wed.21 and 10 / SMG.111 conferences of the UNFCCCC and the Paris Agreement, Ukraine has demonstrated full execution of a reduction obligation CO2-EC emissions for HVV-1. It is proved that IVB-1 defined by Ukraine does not meet the Paris Climatic Agreement. It has been established that a significant factor in the impact of greenhouse gas emission reductions did not modernize production and implementation of innovative projects, and the decline of the Ukrainian economy. The portfolio of the system of state regulation of the development of one of the sectors of the economy, from the number of top 5 contaminants of the atmosphere of greenhouse gases, namely agribusiness. It is accented that the portfolio of the system of state regulation of agribusiness development in the conditions of transformation to the low-carbon economy is unsatisfactory. The necessity is substantiated to improve the system of state regulation of sustainable low-carbon development of all sectors of the economy to develop environmental protection legislative acts, the choice of low-carbon development strategy, the formation of anti-absorbent policy of the country and the definition of HVV-2 on the basis of a filigree study of the portfolio of state regulation of economic growth based on comprehensive analysis based on comprehensive analysis and its development to the smallest details with the support of relevant economic calculations.
Т. В. Букінак. і. н., завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, Первомайська філія Національного університету кораблебудування імені адмірала МакароваА. О. Лазаревак. філос. н., доцент, доцент кафедри психології та соціальної роботи, Одеський національний політехнічний університетМ. І. Губак. е. н., доцент, доцент кафедри державного управління і адміністрування, Херсонський національний технічний університет
ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ ЯК ФОРМА ВЗАЄМОДІЇ ВЛАДИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ
T. BukinaPhD in Historical Sciences, Head of the Department of Social-Humanitarian Disciplines, Admiral Makarov National University of ShipbuildingА. LazarevaPhD in Philosophy, Associate Professor,Associate Professor of the Department of Psychology and Social Work, Odessa National Polytechnic UniversityM. HubaPhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Public Administration and Local Self-Government, Kherson National Technical University
PUBLIC HEARINGS AS A FORM OF INTERACTION BETWEEN GOVERNMENT AND THE PUBLIC: THEORETICAL ASPECTS
В статті розглянуто теоретичні аспекти організації громадських слухань в Україні як форми взаємодії влади та громадськості. Запропоновано теоретико-концептуальну модель громадських слухань, яка дозволила поєднати ключові особливості громадських слухань в єдине ціле. Обґрунтовано групи цілей, функції, принципи громадських слухань, а також розглянуто особливості їх організаційного та інформаційного забезпечення. Доведено, що ефективність громадських слухань як форми взаємодії влади і громадськості залежить від їх модерації, адже саме модератор встановлює регламент та слідкує за його дотриманням, створює можливості для заслуховування всіх доповідей, запитань та відповідей, а також організовує роботу із формування протоколів слухань. Акцентовано, що всі громадські слухання повинні завершуватися з конкретним результатом у вигляді висновків, пропозицій, зауважень.[||]The article considers the theoretical aspects of the organization of public hearings in Ukraine as a form of interaction between government and the public and formed their theoretical and conceptual model.
Purpose of the article: theoretical conceptualization of public hearings as a form of deliberative democracy in local territorial communities.
Research methods: analysis, synthesis and comparison - for the analysis of scientific and practical approaches to the interpretation of the essence of the concept of "public hearings"; logical method - for the formation of a theoretical and conceptual model of public hearings; generalization method - to form a recommendation for improving the process of organizing public hearings and expanding public participation in local development management.
Results. It is argued that public hearings cannot be only a form of public control over the activities of local authorities, because they serve as a platform for consultations, organization of cooperation between government and the community, representation of public interests. The author's definition of "public hearings" as a form of public participation in the management of local community development through public consultation of local authorities, monitoring its activities and making proposals to address socio-economic, urban, cultural and other important issues of local importance. A theoretical and conceptual model of public hearings was developed, which allowed to combine the key features of public hearings into a single whole. The groups of goals, functions, principles of public hearings are substantiated, as well as the peculiarities of their organizational and information support are considered. It is proved that the effectiveness of public hearings as a form of interaction between government and the public depends on their moderation, because it is the moderator who sets the rules and monitors their observance, creates opportunities for hearing all reports, questions and answers, and organizes the minutes of hearings. It is emphasized that all public hearings should end with a concrete result in the form of conclusions, suggestions, comments. Possibilities of organizing public hearings within the concept of e-government are considered.
Є. О. Діденкок. е. н., доцент кафедри менеджменту та публічного адміністрування, Київський національний університет технологій та дизайну, м. КиївТ. Р. Цалкок. е. н., доцент кафедри менеджменту та публічного адміністрування, Київський національний університет технологій та дизайну, м. КиївН. М. Кирилкостарший викладач кафедри менеджменту та публічного адміністрування, Київський національний університет технологій та дизайну, м. Київ
Ye. DidenkoPhD in Economics, Associate Professor of the Department of Management and Public Administration, Kyiv National University of Technologies and Design, KyivТ. TsalkoPhD in Economics Associate Professor of the Department of Management and Public Administration, Kyiv National University of Technologies and Design, KyivN. KyrylkoSenior Lecturer of the Department of Management and Public Administration,Kyiv National University of Technologies and Design, Kyiv
STRATEGIC POTENTIAL RESEARCH AS AN IMPORTANT REQUIREMENT FOR EFFECTIVE REGIONAL MANAGEMENT
Авторами сформовано теоретико-методичні засади дослідження стану стратегічного потенціалу регіону. В статті розглянуто поняття регіону. Зазначено, що регіон є територіальним об’єднанням, що базується на спільних для населення засадах політичного, економічного або соціокультурного типу. Регіон виступає системою, що може мати як внутрішньодержавний, так і міждержавний характер. Регіон є ареною відносин між населенням, владою та бізнесом, якість яких у підсумку визначає ступінь регіонального розвитку. Стан регіонального розвитку в загальнодержавному аспекті виступає важливою умовою забезпечення національної безпеки країни. Сталий регіональний розвиток є неможливий без функціонування діючої системи розвитку його потенціалу у стратегічній перспективі. Розвиток регіону – багатовимірний і багатоаспектний процес, який зазвичай розглядається з точки зору сукупності різних соціальних і економічних цілей.
Зазначене дозволяє зробити висновок, що стратегічне регіональне управління є складним процесом. Воно потребує виявлення як ключових проблем і загроз, так і наявних перспектив розвитку регіону. В статті доведено, що цей процес базується на зваженому дослідженні стану стратегічного потенціалу регіону та передбачає застосування комплексного методичного інструментарію. Фундаментом управління стратегічним розвитком регіону виступає комплексне дослідження рівня його потенціалу. Даний процес передбачає не лише безпосереднє оцінювання рівня стратегічного потенціалу регіону на конкретний момент, а і дослідження його стану у динаміці із застосуванням прогнозних моделей. Загалом такий підхід має дозволити комплексно виявляти бар’єри та перспективи регіонального розвитку за основними підсистемами стратегічного потенціалу, сприяти аналітичному обґрунтуванню управлінських рішень на різних рівнях в ході їх розробки та прийняття.
В статті запропоновано методичний підхід до оцінки стратегічного потенціалу регіону. Запропонований показник оцінки дозволяє оцінити все підсистеми регіонального розвитку. Розрахований інтегральний показник узагальнює сукупність одиничних показників і чисельною характеристикою відображає відносну оцінку рівня підсистем.[||]The authors formed the theoretical and methodological foundations of the study of the state of the strategic potential of the region. The article considers the concept It is noted that the region is a territorial association based on common to the population principles of political, economic or socio-cultural type. The region is a system that can be both domestic and interstate. The region is an arena of relations between the population, government and business, the quality of which ultimately determines the degree of regional development. The state of regional development in the national aspect is an important condition for ensuring the national security of the country. Sustainable regional development is impossible without the functioning of the current system of development of its potential in the strategic perspective. Regional development is a multidimensional and multifaceted process that is usually viewed in terms of a set of different social and economic goals.
This allows us to conclude that strategic regional governance is a complex process. It needs to identify both key issues and threats and the current prospects for the region's development. The article proves that this process is based on a balanced study of the strategic potential of the region and involves the use of comprehensive methodological tools. The foundation of the management of strategic development of the region is a comprehensive study of the level of its potential. This process involves not only a direct assessment of the level of strategic potential of the region at a particular time, but also a study of its state in the dynamics using forecast models. In general, such an approach should allow comprehensive identification of barriers and prospects for regional development in the main subsystems of strategic potential, to facilitate the analytical justification of management decisions at various levels during their development and adoption.
The article proposes a methodical approach to assessing the strategic potential of the region. The proposed evaluation indicator allows to evaluate all subsystems of regional development. The calculated integrated indicator summarizes the set of unit indicators and the numerical characteristic reflects the relative assessment of the level of subsystems.
О. В. Овдінк. і. н., доцент, доцент кафедри права та європейської інтеграції,Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕМОГРАФІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ: ОГЛЯД СУЧАСНОЇ ФАХОВОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
O. OvdinPhD in Historical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Law and European Integration, Dnipropetrovsk Regional Institute for Public Administration, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine
PUBLIC ADMINISTRATION OF DEMOGRAPHIC PROCESSES: REVIEW OF MODERN PROFESSIONAL UKRAINIAN LITERATURE
Стаття присвячена вітчизняним дослідженням державного управління демографічними процесами. Увагу приділено роботам у галузі публічного управління та адміністрування. Досліджено стан наукової розробки даної теми в Україні. Визначено рівень висвітлення теоретико-методологічних, нормативно-правових та інституційних аспектів. Проаналізовано роботи авторів, присвячені зв’язкам державного управління демографічного процесами із забезпеченням сталого розвитку, перспективами системи пенсійного забезпечення, соціального захисту, охорони здоров’я та військовими реформами. Також досліджено публікації присвячені регіональним та локальним аспектам впливу держави на демографічні процеси. Окрему увагу приділено роботам присвяченим державному управлінню процесами міграції у контексті зазначеної теми. Визначено внесок українських вчених та проаналізовано їх пропозиції щодо конкретних напрямів державного управління демографічними процесами. Доведено, що дана проблема потребує подальших наукових досліджень.[||]The paper is devoted to domestic research relating to public administration of demographic processes. The attention is paid to the works in the field of public administration. The state of scientific research into this topic has been investigated. The level of coverage of theoretical and methodological, regulatory legal and institutional aspects of the problem has been determined.
The authors’ works devoted to links between public administration of demographic processes and ensuring the sustainable development, prospects for the systems of pensions, social protection, health care and military reforms, have been analyzed. The publications devoted to regional and local aspects of the State’s influence on demographic processes, as well as the formation of legal framework in this area, have been examined. The particular attention is paid to the works devoted to public management of migration processes in the context of the said topic, in particular the problems of relocation of Ukrainian citizens to the permanent residence abroad, labor migration, as well as possible attraction of foreigners to Ukraine.
The contribution and scientific achievements of the outstanding Ukrainian scientists in the field of public administration, such as O. Malynovska, N. Rynhach, S. Mokretsov, M. Kravchenko, L. Melnychuk, N. Vasylieva, A. Diehtiar, and O. Dolinchenko, have been determined. Owing to their works, the foundation for further research studies within the science of public administration has been formed. Proposals with regard to specific directions in public administration of demographic processes have also been analyzed; the author’s position on their rightness and relevance to the problems facing Ukraine has been expressed. In particular, it has been noted that some proposals do not take into account the course of the European integration of our State and standards of the modern democratic society.
It has been proved that the problem of public administration of demographic processes requires further comprehensive research studies taking into account the development of depopulation in Ukraine at the present stage.
Т. М. Дерунк. держ. упр., доцент, доцент кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом; Національна академія державного управління при Президентові України, м. КиївО. П. Кочергааспірант кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом; Національна академія державного управління при Президентові України, м. Київ
ЦІЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
T. DerunPhD in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Regional Governance, Local Self-Government and Urban Management, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, KyivO. KochergaPostgraduate student of the Department of Regional Governance, Local Self-Government and Urban Management, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, Kyiv
OBJECTIVES OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT IN THE SYSTEM OF STRATEGIC PLANNING OF TERRITORIAL COMMUNITIES
У статті досліджено особливості стратегічного планування сталого розвитку територіальних громад з урахування Цілей сталого розвитку. Зазначено, що сталий розвиток задовольняє потреби суспільства, не ставлячи під загрозу спроможність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Поряд з тим, в Україні на законодавчому рівні невирішеною залишається проблема унормування трактування сутності сталого розвитку й, відповідно, узгодженість нормативно-правових актів щодо його забезпечення. Обґрунтовано пріоритетні завдання щодо досягнення Цілей сталого розвитку. Досліджено зміст та індикатори Цілі сталого розвитку України «Сталий розвиток міст і громад». Обґрунтовано основні принципи концепції сталого розвитку на місцевому рівні. Визначено, що базовими елементами сталого розвитку територіальних громад є раціональне використання наявних на їх території усіх видів ресурсів, збереження довкілля та реалізація інноваційних проектів. Розглянуто індикатори до Цілі сталого розвитку-11, які розроблені з врахуванням досвіду і положень методологій оцінки сталого і збалансованого розвитку громад, розроблених ООН, Організацією економічного співробітництва та розвитку та інших інституцій. Обґрунтовано етапи процесу інтеграції місцевих (локальних) стратегічних та програмних документів до Цілей сталого розвитку України.[||]The article examines the features of strategic planning for sustainable development of territorial communities, taking into account the Sustainable Development Goals. It is noted that sustainable development meets the needs of society without compromising the ability of future generations to meet their needs. At the same time, in Ukraine at the legislative level the problem of standardizing the interpretation of the essence of sustainable development and, accordingly, the consistency of regulations to ensure it remains unresolved. The priority tasks for achieving the Sustainable Development Goals are substantiated. The content and indicators of the Sustainable Development Goals of Ukraine "Sustainable Development of Cities and Communities" are studied and it is determined that it is at the local level that issues of well-being, health, education, environmental, social, household and other conditions of city and community residents development of ecological, economic and social spheres of society. The basic principles of the concept of sustainable development at the local level are substantiated. It is determined that the basic elements of sustainable development of territorial communities are the rational use of all types of resources available on its territory, environmental protection and implementation of innovative projects that would ensure the development of industry, agriculture, tourism, education and culture. would not jeopardize the ability of future generations to meet their needs. Indicators to the Sustainable Development Goal-11 are considered, which are developed taking into account the experience and provisions of the methodologies for assessing sustainable and balanced development of communities developed by the UN, the Organization for Economic Cooperation and Development and other institutions. The accessibility and comfort of living conditions in cities and communities have been studied; readiness for cooperation and joint implementation of significant projects; involvement in glocalization processes (participation of local communities in world economic processes); ecological success and readiness for transition to the principles of circular economy as directions of grouping indicators of sustainable development of Ukrainian communities. The stages of the process of integration of local (local) strategic and program documents into the Sustainable Development Goals of Ukraine are substantiated.
Я. О. Беньаспірант кафедри глобалістики, євроінтеграції та управління національною безпекою, Національна академія державного управління при Президентові України
ДІЯЛЬНІСТЬ ПРЕЗИДЕНТІВ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ
Ya. BenPostgraduate student of the Department of Globalistics, European Integration аnd National Security, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine
ACTIVITIES OF THE PRESIDENTS OF UKRAINE ON EUROPEAN-ATLANTIC INTEGRATION OF UKRAINE
У статті досліджено історичні витоки інституту президентства в Україні, виокремлено конституційно затверджені повноваження глави держави (зокрема щодо здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави та керівництва у сферах національної безпеки і оборони). Проаналізовано євроінтеграційний курс України в контексті перебування на посаді Президента України конкретного політика, який переміг на демократичних виборах. Доведено, що діяльність Президентів України з питань співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору доцільно розмежувати на кілька періодів: Президента України Л.Кравчука – період етап започаткування співпраці України з НАТО; Президента України Л.Кучми – період поглиблення співпраці України з НАТО; Президента України В.Ющенка – період уповільнення співпраці України з НАТО; Президента України В.Януковича – період гальмування співпраці України з НАТО; Президента України П.Порошенка – період прискорення співпраці України з Альянсом з конституційним закріпленням її майбутнього членства в НАТО; Президента України В.Зеленського – період продовження співпраці України з НАТО.
Наголошено, що у 2020 р. Україна стала учасником Програми розширених можливостей НАТО (ЕОР). Рішення Альянсу щодо України стало визнанням значного внеску нашої держави в міжнародну безпеку, зокрема шляхом участі у місіях під проводом НАТО, Силах реагування НАТО та відповідних навчаннях і тренуваннях. Країна, що стала учасником цієї програми, отримує додаткові можливості розвитку сектору безпеки і оборони, досягнення сумісності національних збройних сил зі збройними структурами НАТО, оптимізації системи державного управління відповідно до західних рекомендацій, реформування безпекової та оборонної сфер в цілому.
Сформульовано висновок щодо різності вказаних періодів за параметрами планування взаємодії України з НАТО, створення відповідних організаційних та правових механізмів взаємодії сторін, а також досягнутими результатами. Зазначено, що попри постійну присутність євроатлантичної риторики у діяльності Президентів України, починаючи з 1992 р., не досягнуто головної мети: Україна не стала членом Альянсу й навіть не отримала Плану дій щодо членства в НАТО. Прогнозовано подальшу діяльність глав Української держави з питань євроатлантичної інтеграції без чіткого визначення часових параметрів набуття членства в Альянсі.[||]The article examines the historical origins of the institution of the presidency in Ukraine, highlights the constitutionally approved powers of the head of state (including the management of foreign policy and leadership in the field of national security and defense). The European integration course of Ukraine in the context of the position of a specific politician who won the democratic elections as the President of Ukraine is analyzed. It is proved that the activity of the Presidents of Ukraine on cooperation of Ukraine with the North Atlantic Treaty Organization should be divided into several periods: President of Ukraine L. Kravchuk - the period of the stage of initiating Ukraine's cooperation with NATO; President of Ukraine L. Kuchma - a period of deepening cooperation between Ukraine and NATO; President of Ukraine V. Yushchenko - a period of slowdown in Ukraine's cooperation with NATO; President of Ukraine V. Yanukovych - a period of slowing down Ukraine's cooperation with NATO; President of Ukraine P.Poroshenko - a period of accelerating Ukraine's cooperation with the Alliance with the constitutional consolidation of its future membership in NATO; President of Ukraine V. Zelensky - a period of continued cooperation between Ukraine and NATO.
It was emphasized that in 2020 Ukraine became a member of the NATO’s Enhanced Opportunities Program – EOP. The Alliance's decision on Ukraine was a recognition of our country's significant contribution to international security, in particular through participation in NATO-led missions, the NATO Response Force and relevant exercises and training. The country participating in this program receives additional opportunities for the development of the security and defense sector, achieving compatibility of national armed forces with NATO forces, optimizing the system of public administration in accordance with Western recommendations, reforming the security and defense spheres in general.
The conclusion on the difference of the specified periods on parameters of planning of interaction of Ukraine with NATO, creation of the corresponding organizational and legal mechanisms of interaction of the parties, and also the reached results is formulated. It is noted that despite the constant presence of Euro-Atlantic rhetoric in the activities of the Presidents of Ukraine since 1992, the main goal has not been achieved: Ukraine has not become a member of the Alliance and has not even received an Action Plan for NATO membership. The further activity of the heads of the Ukrainian state on the issues of Euro-Atlantic integration is forecasted without a clear definition of the time parameters for gaining membership in the Alliance.
О. В. Грабчукасистент кафедри права та правоохоронної діяльності,Державний університет «Житомирська політехніка», м. Житомир
ПРОБЛЕМАТИКА ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПРОТИДІЇ ФІНАНСУВАННЮ ТЕРОРИЗМУ
O. HrabchukAssistant Professor of the Department of law and law enforcement activities,State University «Zhytomyr Polytechnic», Zhytomyr
PROBLEMS OF INTERPRETATION OF THE CONCEPT OF STATE POLICY AGAINST TERRORISM FINANCING
У роботі для забезпечення дотримання єдності у використанні категоріально-термінологічного апарату розглянуто сутність поняття «державна політика протидії фінансуванню тероризму». Запропоновано під державною політикою протидії фінансуванню тероризму розуміти діяльність органів державної влади, здійснювану в сфері боротьби з тероризмом в частині запобігання, виявлення та припинення фінансування терористичної діяльності шляхом впровадження спеціальних механізмів відповідно до чинного законодавства.
Визначено особливості державної політики протидії фінансуванню тероризму в Україні (застосування широкого арсеналу формальних та неформальних методів та технологій; наявність військового конфлікту на Сході України; слабка координація між діями значної кількості органів).
Встановлено, що державна політика протидії фінансуванню тероризму повинна формуватися на основі перспективного підходу, працюючи на попередження виникнення терористичних актів та інших небезпечних факторів.[||]In the process of formation and implementation of the state policy on counteracting the financing of terrorism, it is necessary to solve cognitive and analytical tasks, which will clarify the essence of such a concept as public policy.
The main purpose of the study is to clarify the concept of state policy to counter-terrorist financing.
To achieve this goal, the following methods were used: analysis and synthesis, logical generalization, comparative comparison.
To ensure compliance with the unity in the use of the categorical and terminological apparatus, the essence of the concepts "state policy for countering the financing of terrorism" is considered. It is proposed to understand the state policy of countering the financing of terrorism as the activities of state authorities carried out in the field of combating terrorism in terms of preventing, detecting and stopping the financing of terrorist activities by introducing special mechanisms in accordance with the current legislation.
The state policy on counteracting the financing of terrorism is a component of the anti-terrorist policy, if the latter is considered as an ideological basis that defines the goals and directions of the state policy in the field of prevention and counteraction to terrorism.
The features of the state policy of countering the financing of terrorism in Ukraine are defined, in particular: the formation of modern state policy takes place with the use of a wide arsenal of formal and informal methods and technologies; taking into consideration the military conflict in the east of Ukraine, the fight against the financing of terrorism and the resulting transformations in the political and administrative sphere, in particular the formation and development of state structures, become important issues of domestic policy of Ukraine, the results of which have an external manifestation; weak coordination between the actions of a significant number of bodies, institutions that are engaged in establishing, listing and disclosing the facts of financing terrorist activities both within the country and at the international level.
It is established that the state policy on counteracting the financing of terrorism should be formed on the basis of a perspective approach, working to prevent the occurrence of terrorist acts and other dangerous factors.
ТОВ "ДКС Центр"