Н. В. Даційд. держ. упр., проф., професор кафедри економічної теорії, інтелектуальної власності та публічного управлінняЖитомирського національного агроекологічного університету

ПАРТИСИПАТИВНІСТЬ ЯК ПРИНЦИП НАУКОВОГО УПРАВЛІННЯ В ЯКОСТІ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ОСВІТИ

Nadiia Datsiidoctor of sciences in public administration, professor, professor of the department of economic theory, intellectual property and public administrationZhytomyr National Agroecological University

PARTICIPATIVITY AS THE PRINCIPLE OF SCIENTIFIC MANAGEMENT IN THE QUALITY OF EDUCATION INCREASE

У статті визначено, що система освіти в усіх розвинених країн зазнає суттєвих змін не лише кількісних, а й якісних. В умовах міжнародного розподілу праці освіта віднесена до сфери послуг і займає там значний сектор. Від можливості залучення іноземних студентів залежить не тільки фінансовий стан конкретного навчального закладу або національної системи освіти, але й їх популярність та престиж.
Обґрунтовано, що структура фінансування витрат на освіту різниться залежно від рівня закладів освіти і національних особливостей, але спільним для європейської практики виступає єдність двох складових: наявності обґрунтованої і послідовної державної концепції, що враховує освітні традиції, цілі й орієнтири, а також можливість застосування індивідуального підходу до перерозподілу ресурсів.
Досліджено потребу суспільства у компетентних і професійно підготовлених управлінських кадрах, які були б спроможні реально здійснювати професійне керівництво освітньою галуззю, втілювати на практиці визначені у стратегічних планах цілі і завдання.[||]The article states that the system of education in all developed countries undergoes significant changes not only quantitative but also qualitative. In the context of the international division of labor, education is classified as a service sector and occupies a significant sector. The possibility of attracting foreign students depends not only on the financial condition of a particular educational institution or on the national education system, but also on their popularity and prestige.
It is substantiated that the structure of financing of educational expenditures varies according to the level of educational institutions and national peculiarities, but the commonality for European practice is the unity of two components: the existence of a sound and consistent state concept that takes into account educational traditions, goals and guidelines, and the possibility of applying an individual approach to redistribution of resources.
The necessity of the society in competent and professionally trained management personnel who would be able to carry out the professional management of the educational branch in real life, to realize in practice the goals and tasks defined in strategic plans is explored.
Identified key challenges that require strategic changes in the state policy of integration of education and science.
The search for new, open and democratic models of education has become an important direction in shaping the state policy of integration of education and science of Ukraine. In order to achieve this strategic goal, the first priority was to establish highly professional scientific, analytical and prognostic support for management decisions through monitoring the quality of the activities of higher education institutions. It is extremely important along with such mandatory quality assurance provisions, which are the careful selection of teachers and administrators; continuous improvement of their qualifications; development of new technologies and teaching methods; integration of educational and scientific directions of activity of educational institution; comparing the educational process with international standards. Quality monitoring in the educational sector is often understood as a comprehensive system of monitoring the state of the education system and the changes occurring in it and its individual elements, assessing the situation and developing a forecast on the quality of education and its possible development.

В. В. Божковадоктор економічних наук, професор кафедри бізнес-економіки та адміністрування, фізико-математичний факультет, Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. МакаренкаА. О. БіланМагістрантка спеціальності «Публічне управління та адміністрування», кафедра бізнес-економіки та адміністрування, фізико-математичний факультет, Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯ СФЕРИ РИТУАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Victoriya BozhkovaDoctor of Economics, Professor at the Department of Business Economics and administration, Faculty of Physics and Mathematics, Sumy Anton Makarenko State Pedagogical UniversityАnna BilanMaster\'s Degree student in Public Management and Administration,Department of Business Economics and administration, Faculty of Physics and Mathematics, Sumy Anton Makarenko State Pedagogical University

PROBLEMS AND PROSPECTS OF REFORMATION OF RITUAL SERVICE BUSINESS

У публікації проаналізовано основні аспекти надання ритуальних послуг в Україні, в тому числі, передбачені чинним законодавством, методи поховання. Досліджено природу проблем, зумовлених прогалинами у системі державного регулювання у сфері ритуальних послуг, а також визначено основні шляхи їх подолання для покращення економічного благоустрою України. Зокрема, стосовно питань виділення додаткових земельних ділянок для влаштування нових місць поховання, внаслідок чого відбувається зміна їх основного призначення, що перешкоджає суспільно-корисному і ефективному використанню якісних властивостей багатих земельних ресурсів, а також охорони навколишнього середовища, безпечної екології та ін. Обґруновано актуальність популяризації кремації та запровадження альтернативних методів поховань в контексті реформування сфери ритуальних послуг з метою уникнення неповоротних і тяжких наслідків як для економіки країни, так і навколишнього середовища.[||]The publication analyzes the main aspects of providing ritual services in Ukraine, including those provided by the current legislation, burial methods. The sphere of ritual services is special because it covers the interests of the whole society without exception, each person has a life cycle, after which she has the right to burial her body. In Ukraine, the burial of the deceased can be carried out by: burial in the grave of the coffin with the body of the deceased; burning in the crematorium of the coffin with the body of the deceased and burial in the grave or placement in a columbar niche urns with the ashes of the deceased; disfiguring the dead of the dead.

М. В. Андрієнкодоктор наук з державного управління, доцент, начальник центру заходів цивільного захисту, Український науково-дослідний інститут цивільного захистуО. М. Дячковакандидат педагогічних наук, викладач кафедри психології діяльності в особливих умовах, Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля НУЦЗ УкраїниА. В. Борисовначальник науково-інформаційного відділу, Український науково-дослідний інститут цивільного захистуО. І. Соколенконауковий співробітник науково-інформаційного відділу, Український науково-дослідний інститут цивільного захисту

ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО ОПОВІЩЕННЯ ПРИ ВИНИКНЕННІ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ В УКРАЇНІ

M. V. Andriyenkodoctor of sciences in public administration, associate professor, head of research center of civil protection measures, Ukrainian scientific research institute of civil protectionO. M. Diachkovacandidate of pedagogical sciences, lecturer of the department of psychological activity in special conditions Cherkassy institute of fire safety them. Heroes of Chernobyl NUCP of UkraineA. V. Borisovchief of the informational department, Ukrainian research institute for civil protectionO. I. Sokolenkoresearcher of the scientific and information department of the Ukrainian research institute for civil protection

INFORMATION SYSTEM OF PUBLIC PROCEEDINGS IN CASE OF EXTRAORDINARY SITUATIONS IN UKRAINE

Унаслідок недосконалості системи цивільного захисту, наявних недоліків у діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації політики у сфері цивільного захисту ефективність протидії надзвичайним ситуаціям залишається низькою. Неодмінною умовою сталого розвитку суспільства є безпека людини і навколишнього середовища, їх захищеність від впливу шкідливих техногенних, природних, екологічних і соціальних чинників. Важливою сферою діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій є оповіщення населення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у мирний і воєнний часи й постійне інформування його про наявну обстановку. Державна політика у сфері цивільного захисту спрямована на гарантування безпеки, захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період. Сьогодні актуальність захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій своєчасним оповіщенням й інформуванням населення про надзвичайні ситуації обумовлена величезними масштабами наслідків аварій, катастроф та стихійних лих, для запобігання та ліквідації яких потрібні зосередження зусиль всієї держави, організація взаємодії різних органів управління, сил і засобів цивільного захисту, а в цілому – формування та здійснення державної політики у цій сфері. Існуюча система оповіщення створена в 70-80-х роках минулого століття за командно-сигнальним принципом в умовах глобального воєнного протистояння та орієнтована на доведення сигналів оповіщання лише в особливий період. На даний час система оповіщення не відповідає сучасним вимогам. Ураховуючи економічну і соціальну значущість оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та комплексний характер механізму його реалізації, виникла необхідність удосконалення існуючої системи оповіщення та приведення її у відповідність з вимогами міжнародних стандартів на державному, регіональному і місцевому рівні з використанням новітніх інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також з урахуванням змін, що відбулися в суспільстві.[||]Due to the imperfection of the civil protection system, existing shortcomings in the activities of central and local executive authorities in ensuring the implementation of civil protection policy, the effectiveness of countering emergency situations remains low. An indispensable condition for the sustainable development of society is the safety of man and the environment, their protection from the influence of harmful man-made, natural, environmental and social factors. An important area of activity of the State Service of Ukraine for Emergency Situations is the alert of the population about the threat or emergence of man-made and natural emergencies in peacetime and wartime and to keep it informed of the current situation. The state policy in the field of civil protection aims at ensuring the safety, protection of the population, territories, the environment and property from emergency situations by preventing such situations, eliminating their consequences and providing assistance to the victims in peacetime and in a special period. Today, the urgency of protecting the population and territories from emergency situations by timely alert and informing the population about the NA is due to the huge scale of the consequences of accidents, catastrophes and natural disasters, for the prevention and elimination of which the concentration of efforts of the whole state is required, the organization of interaction between different authorities, forces and means of civil protection, but in general - the formation and implementation of state policy in this area. The existing alert system was created in the 70's and 80's of the last century by a command-signal principle in a global military confrontation and focused on signaling alarms only during a special period. At present, the notification system does not meet current requirements. Given the economic and social significance of alert about the threat of emergencies or emergencies and the complex nature of the mechanism for its implementation, there was a need to improve the existing notification system and bring it in line with the requirements of international standards at the state, regional and local levels, using the latest information and telecommunication technologies, as well as taking into account changes that have taken place in society.

О. І. Шапоренкодоктор наук з державного управління, професор кафедри управлінських технологій,Вищий навчальний заклад «Університет «КРОК», м. Київ, Україна

МАРКЕТИНГОВИЙ ПІДХІД В ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

O. ShaporenkoDoctor of Science in Public Administration, Professor of the Department of Management TechnologiesHigher educational institution “University “KROK” Kiev, Ukraine

MARKETING APPROACH IN THE ORGANIZATION OF MANAGING THE ACTIVITY OF THE ENTERPRISE

У статті визначено поняття «маркетинг», яке пропонується визначати як пpоцес особливої організації виробничої і збутової діяльності в умовах невизначеності, спрямованої на отримання граничного прибутку за рахунок оптимізації мeханізму розподілу товару на ринку з метою задоволення дійсного і потенційного попиту споживачів. Зaпропоновано виділяти тpи підходи до проблеми організації управління маркетинговою діяльністю у сільськогосподарському виробництві: плaновий, меpежевий і експеpтний (орієнтований на дію), взаємозв’язок між якими проявляється у співвідношенні рівня маркетингового плaнування (проведення досліджень і розробка планів) і положення підприємства на ринку.
Bстановлено, що найбільш низький рівень розвитку маpкетингу, а отже, і рівень організації маркетингової діяльності, спостерігається на сільськогосподарських підприємствах, зайнятих безпосереднім виробництвом сільськогосподарської продукції. Bиявлено основні чинники, що негативно впливають на становлення і розвиток маркетингової діяльності в сільському господарстві. Bизначено, що у сфері виpобництва сільськогосподарської продукції до названих фaкторів додається, а часто і є визначальним, при розгляді питання з необхідності створення спеціалізованих підрозділів, що займаються питаннями маркетингу, наявністю природних монополій у сфері закупівель і розподілу сільськогосподарської продукції. Pазом з тим встaновлено, що цільова спрямованість і сама філософія бізнесу в cільськогосподарському виробництві при маркетинговій і виробничо-збутової орієнтації мають різні цільові установки. Oбгрунтовано, що зaстосування мaркетингу в сільськогосподарському виробництві не тільки підвищує економічну ефективність комерційної діяльності сільськогосподарських підприємств та організацій, але і дозволяє вирішувати комплекс складних питань: встaновлювати тісні двoсторонні вигідні відносини між виробником, пpодавцем і покупцем через вивчення ринку, pозподіл і пpосування товару, рекламу; визначати обсяги виробництва в залежності від кількості і якості попиту, купівельнoї спроможності споживача; розвивати рекламу та інші форми стимулювання збуту; здійснювати координацію всієї роботи по задоволенню інтересів споживача як головної мети підприємництва. Bизначено, що мaркетинговий підхід в oрганізації управління діяльністю підприємства повинен бути зaснований на фоpмуванні цілісної системи взаємопов’язаних між собою структурних підрозділів підприємства, що володіють єдиною метою, спільністю розв’язуваних задач, що використовують єдиний кoмплекс технічних зaсобів і спеціальних технологією, із залученням до реалізації виробничих програм фахівців, що володіють необхідним рівнем знань в облaсті маркетингу. Зaзначено, що
далеко не на всіх cільськогосподарських підприємствах належним чином організовано управління маркетинговою діяльністю і, зокрема, системою маркетингових комунікацій (CМK). З метoю комплексного кеpівництва комунікаційним процесом пропонується структурна модель підсистеми управління складовими маркетингових комунікацій. Hовизною пропонованої структурної моделі є те, що елементи згруповані в блоки за функціональною ознакою. Cуть мoделі полягає у встановленні зони відповідальності виконавців та підрозділів служби управління маркетинговими комунікаціями на підприємстві в рамках окремого функціонального блоку. Oсобливістю представленої стpуктури відділу управління системою маркетингових комунікацій є закладений матричний принцип організації роботи, який забезпечує більш поглиблене вивчення вимoг покупців, специфічних для кожного pегіону, формування регіональних маркетингових програм зі стимулювання збуту, вpахування регіональних особливостей при формуванні асортименту і т. ін. Зaпропонована мoдель підсистеми упpaвління маркетинговими комунікаціями на сільськогосподарських підприємствах має oднорівневу структуру управління комунікаційним процесом, побудoви по матричному принципом, що складається з окремих структурних елементів і опису їх функцій по його cупровoду.[||]The аrticle defines the concept of “marketing”, which is proposed to be defined as a process of special organization of production and sales activities in conditions of uncertainty, aimed at obtaining marginal revenue by оptimizing the distribution of goods in the market in order to meet actual and potential consumer demand. It wаs proposed to highlight three аpproaches to the problem of organizing marketing management in agricultural production: рlanned, networked and expert (action oriented), the relationship between which is manifested in the ratio of the level of mаrketing planning (research and development plans) and the company's position in the market. It has been established that the lowest level of development of marketing, and, consequently, the level of orgаnization of marketing аctivity, is observed in agricultural enterprises engaged in the direct production of agricultural products. The main factors that adversely affect the formation and development of marketing activities in agriculture are identified. It has been determined that in the field of аgricultural production these factors are аdded, аnd often are decisive when considering the need to create specialized units dealing with marketing, the presence of natural monopolies in the field of procurement and distribution of agricultural products. At the sаme time, it has been established that the target orientation and the very philosophy of business in agricultural production with a marketing and supply-oriented orientation have different objectives. It is substantiated that the use of mаrketing in аgricultural production not only increases the economic efficiency of commercial activities of agricultural enterprises and organizations, but also allows to solve a complex of complex issues: to establish close bilateral beneficial relations between producer, seller and buyer through market research, distribution аnd promotion of goods, аdvertising; determine the volume of production depending on the quantity and quality of demand, the purchasing power of the consumer; develop advertising аnd other forms of sales promotion; to coordinate all the work on meeting the interests of the consumer as the main goаl of entrepreneurship. It was determined that the marketing approach in the organization of enterprise management should be based on the formation of an integrated system of interconnected structural divisions of an enterprise with a goal, a common task to be solved, using a single set of technical tools and special technologies, involving specialists with the necessary level of knowledge in the field of marketing. It was noted that not all agricultural enterprises properly manage marketing management and, in particular, the mаrketing communications system (QMS). Fоr the purpose of comprehensive management of the communication process, a structural model of the subsystem for mаnaging the components of marketing communications is proposed. The novelty of the proposed structural model is that the elements are grouped into blocks according to their functional characteristics. The essence of the model is to establish the zone of responsibility of the executives and divisions of the marketing communications management service at the enterprise within the frаmework of a separate functional unit. А specific feature of the presented structure of the marketing communications system management depаrtment is the inherent mаtrix principle of work organization, which provides а more in-depth study of customer requirements specific to each region, the formаtion of regional mаrketing programs for sales promotion, taking into account regional features in the formation of the product range, etc. The proposed subsystem model mаnagement of marketing communications in agricultural enterprises has a single level Communication process control structure for constructing the mаtrix principle, consisting of separate structural elements and the description of their functions for its maintenance.

Т. В. Запорожецькандидат наук з державного управління,докторант кафедри інформаційної політики та цифрових технологійНаціональної академії управління при Президентові України

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА ЗАПРОВАДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ: ЕВОЛЮЦІЯ НАУКОВОЇ ДУМКИ

T. V. ZaporozhetsPh.D (Public administration), C. Sc. (Public administration), Doctor’s Degree applicant, of Information Policy and Digital Technologies Faculty, National Academy of Public Administration, under the President of Ukraine

CONCEPTUAL SOURCES OF IMPLEMENTATION OF THE INTELLECTUAL GOVERNANCE MECHANISMS IN THE ACTIVITIES OF THE GOVERNMENTAL AUTHORITIES: THE EVOLUTION OF THE SCIENTIFIC OPINION

Статтю присвячено дослідженню концептуальних джерел запровадження механізмів інтелектуального управління. Автором систематизовано наукові розробки з питань застосування штучного інтелекту, робототехніки, комп’ютерних технологій та інших інформаційних засобів у взаємодії держави і суспільства. Узагальнено поняття “інтелектуальне управління” і визначено його значення для запровадження у діяльності органів державної влади. Охарактеризовано історію становлення інтелектуального управління у світі та в Україні. Визначено позитивний і негативний досвід впровадження “кібердемократії”, “електронного урядування”, “електронних звернень” та інших технологій у світовій практиці державного управління. Визначено перспективи інтелектуалізації управлінських процесів органів державної влади в Україні. У ході дослідження розглянуто результати впровадження інтелектуалізації управління у комерційну діяльність, медицину та інші сектори соціально-економічного та соціально-політичного розвитку. Встановлено, що спроби інтелектуалізації управління активно впроваджуються у глобальному масштабі, однак цей процес є тривалим і має багато перепон, на яких зосереджено увагу у цьому дослідженні.[||]The article is devoted to the research of the conceptual sources of implementation of the mechanisms of intellectual governance. The author systematized scientific developments on the use of artificial intelligence, robotics, computer and other information technologies in the interaction of state and society. The concept of “intellectual governance” was generalized and its significance is defined for the administration of public authorities. The history of the formation of intellectual governance in the world and in Ukraine was characterized. The positive and negative experience of introducing “cyber democracies”, “e-government”, “electronic appeals” and other technologies in the world practice of authorities’ management was determined. The prospects of governance intellectualization of public authorities in Ukraine were determined. In the course of study, the results of implementation of the governance intellectualization into the commercial activity, medicine and other sectors of socio-economic and socio-political development were considered. It has been established that attempts of governance intellectualization are actively implemented globally, but this process is long-term and has many obstacles, which were mentioned in this research.

О. Г. Бондаренкокандидат наук з державного управління, доцент,докторант Національної академії Національної гвардії України

УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СПІЛЬНИМИ ДІЯМИ СИЛ БЕЗПЕКИ ТА ЇХ ЛОГІСТИЧНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ПРИ РЕАГУВАННІ НА КРИЗОВІ СИТУАЦІЇ

O. G. BondarenkoPhD, Associate Professor, Colonel, Doctoral Student,National Academy of the National Guard of Ukraine

IMPROVING THE REGULATORY FRAMEWORK OF PUBLIC ADMINISTRATION OF SECURITY FORCES’ JOINT ACTIONS AND THEIR LOGISTICS SUPPORT IN RESPONSE TO CRISIS SITUATIONS

Удосконалення нормативно-правого регулювання є центральним елементом удосконалення державного управління будь-якою сферою суспільно-важливої діяльності, у тому числі державного управління спільними діями сил безпеки при реагуванні на кризові ситуації та їх логістичного забезпечення. У статті обґрунтовані напрямки удосконалення нормативно-правового регулювання державного управління спільними діями сил безпеки при реагуванні на кризові ситуації, яке полягає у полягає у прийнятті нових або внесенні змін до існуючих законів та підзаконних актів, які визначають державну політику у сфері національної і державної безпеки, визначають поняття «кризова ситуація», закріплюють статус ситуаційних центрів як органів державного управління спільними діям сил безпеки при реагуванні на кризові ситуації, регламентують державне управління спільними діями сил безпеки та їх логістичним забезпеченням при реагуванні на кризові ситуації, що загрожують державній безпеці.[||]The problem statement. The present time in the world is characterized by the constant occurrence of crisis situations on the basis of globalization processes. Most of the crisis situations relating to individual states can develop from an intrastate crisis into an intergovernmental one. Ukraine is also involved in globalization processes, therefore, unfortunately, over the past five years, the trend towards an increase in crisis and emergency situations that threaten the state security of Ukraine has continued. This is primarily due to the operation of the joint forces to restore peace and security in the east of Ukraine. Along with this, the number of CESs in Ukraine throughout 2015-2017 showed disappointing dynamics. Criminal statistics for 2013-2018, which is formed by the General Prosecutor’s Office of Ukraine, only confirms the threatening state of crisis situations.
In the event of crisis situations at the regional and national levels of peacetime, the state security forces are used to respond to them. To guide the response to such crisis situations, joint special state administration bodies (Situation Centers) are created, which, among others, must rely on the task of comprehensive provision (mainly logistical). Currently, each of the security forces has its own characteristics, as well as different abilities in organizing and managing various types of logistic support, which significantly reduces the timeliness of the tasks. Analysis of the experience of managing and organizing logistic support for security and defence sector formations in the area of operation of the combined forces (anti-terrorist operation) showed that the existing system proved to be ineffective because unbalanced and highly expendable control mechanisms are used, and the logistics support systems of virtually each of the security forces and defence forces, in turn, has a complex multi-level control system, an uneven and cumbersome infrastructure. Therefore, it is advisable to introduce a unified system of public administration of logistic support of the security forces’ joint actions in responding to crisis situations that threaten state security, which is impossible without improving the relevant regulatory framework.
The purpose of the article is to substantiate proposals for improving the regulatory framework of public administration of logistic support of the security forces’ joint actions in responding to crisis situations.
The presentation of the main material. Legal regulation is one of the constituent mechanisms of public administration. Improving the regulatory framework is a central element in improving public administration in any area of socially important activities, including public administration of security forces’ joint actions in responding to crisis situations and their logistic support.
In the first place, in the direction of improving the regulatory framework, it is advisable to legislatively consolidate and interpret the concept of “crisis situations that threaten state security”. Another problem of the regulatory support of public administration of security forces’ joint actions in response to crisis situations is the uncertainty of the status of the situation centres. We believe that situational centres should be special bodies of state control of security forces’ joint actions in responding to crisis situations that threaten state security.
We believe that in order to improve the legal regulation of public administration of security forces’ joint actions in responding to crisis situations that threaten state security, it is advisable to develop and adopt a number of laws and regulations. Firstly, by the relevant Decree of the President, assign the task to the Security and Defence Council of Ukraine, regional state authorities (regional state administrations), together with state authorities in the security and defence sector, to create a network of situational centres (the Main Situational Centre of Ukraine, departmental and regional situational centres) with the status of special state bodies intended for monitoring the situation, collecting, accumulating and processing information relating to national security and its components, and in the case of crisis situations - for management of security forces’ joint actions in peacetime to meet the objectives they defined by applicable law.
Secondly, in order to legally streamline public administration of security forces’ joint actions in responding to crisis situations, the Cabinet of Ministers should prepare and adopt the Regulation on the network of situational centres (Unified State System of Situational Centres). At the regional level, regional state administrations should develop a Regulation on regional situational centres that would take into account the particularities of the region and, at the same time, would not contradict the relevant decree of the Cabinet of Ministers.
Regarding the legal regulation of public administration of logistic support of security forces in response to crisis situations, a resolution should be developed and adopted by the Cabinet of Ministers on the procedure for logistical support for security forces’ joint actions in response to crisis situations of peacetime. In addition, it is advisable to regulate by law, for example, by amending the Law of Ukraine On the State Budget, the possibility of additional financing through the regional state administrations of the logistical needs of the security forces involved in responding to a particular crisis situation, for which provision is made for the creation of a reserve fund in the regional budgets financing the joint actions of the security forces in responding to crisis situations of regional level heed to. It is also advisable to make changes to a number of legal documents, which allow for free of charge, in the case of joint actions in responding to crisis situations, to provide logistical support for security forces and manoeuvre material and technical means.
At the departmental level, based on the fact that the response to the majority of crisis situations in peacetime, as a rule, units of the SSU and security forces are involved, which are subordinate to the Ministry of Internal Affairs (National Police, National Guard of Ukraine, State Emergency Service, State Border Service), It is advisable to develop and adopt a joint order of the Minister of Internal Affairs and the Chairman of the Security Service of Ukraine on the organization of logistic support by security forces’ joint actions in responding to crisis situations.

В. П. Биховченкок. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів ім. Л. Л. Тарангул,Університет державної фіскальної служби України, м. Ірпінь

ПЕРСПЕКТИВИ ГЕНДЕРНО-ОРІЄНТОВАНИХ БЮДЖЕТІВ ОБ’ЄДНАНЬ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

V. P. BykhovchenkoPhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Finance them. L. L. Taragul, University of the State Fiscal Service of Ukraine, Irpin

PERSPECTIVES OF GENDER-ORIENTED BUDGETS OF TERRITORIAL COMMUNITY ASSOCIATIONS

Обґрунтовано актуальність впровадження ґендерно-орієнтованого бюджету об’єднань територіальних громад. Розкрито принципи гендерно орієнтованого бюджетного процесу. Визначено гендерні «ефекти» від реалізації бюджетних програм. Окреслено основні принципи надання публічних послуг як процес реагування на потреби громадськості. Обґрунтовано переваги групового ухвалення рішень. Описано механізми участі населення в управлінні громадою. Зазначені основні задачі гендерного бюджетування. Проілюстровано перспективи підвищення ефективності видатків завдяки впровадженню гендерне бюджетування у бюджетах об’єднаних територіальних громад. З'ясовано, що гендерний підхід при розподілі бюджетних коштів ОТГ дозволить зрозуміти ефективність затрат (видатків) відносно різних груп жінок і чоловіків та сфокусувати затрати в умовах обмеженості ресурсів. Розкрито теоретико-методологічні засади гендерного бюджетування та обґрунтовано перспективи гендерно-орієнтованих бюджетів об’єднаних територіальних громад.[||]The urgency of implementation of the gender-oriented budget of associations of territorial communities is substantiated. It is substantiated that chronic budget deficits, systemic political, economic crises and low efficiency of budget expenditures are causing increasing dissatisfaction with the level of life of citizens. The principles of the gender-oriented budget process are revealed. It has been determined that a gender-based budget makes it possible to analyze and re-structure income and expenditure in such a way that the needs of the community, both women and men from different social and age groups, are adequately represented in the budget expenditures and receive "gender effects" from the implementation budget programs. The basic principles of providing public services as a process of responding to the needs of the public are outlined. The advantages of group decision-making are substantiated. The mechanisms of participation of the population in the management of the community are described. These are the main tasks of gender budgeting. The prospects for increasing the efficiency of expenditures are illustrated by the introduction of gender budgeting in the budgets of the united territorial communities. It is revealed that the gender approach in allocating budget funds of OTG will allow to understand the efficiency of expenditures (expenditures) relative to different groups of women and men and to focus costs in the conditions of resource constraints.

А. Г. Розсказовкандидат наук з державного управління, доцент кафедри публічної служби та управління навчальними й соціальними закладами, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПОНЯТТЯ «СОЦІАЛЬНИЙ ЗАКЛАД»: ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

A. G. RozskazovCandidate of Science in Public Administration, Docent of the Department of Public Service and Management of Educational and Social Institutions, Luhansk Taras Shevchenko National University

THE FEATURES OF USE THE DEFINITION “SOCIAL INSTITUTION”: PUBLIC MANAGEMENT ASPECT

В статті здійснено аналіз наукової літератури, щодо визначення терміна «соціальний заклад». Спрямована увага на визначення сутності понять «соціальний заклад», «соціальна установа», інших термінів та виокремлено особливості їх практичного застосування.
Розглянуто лексикологічні значення складових термінів що визначають суб’єктів соціальної сфери, діяльність яких пов’язана з задоволенням певних потреб і вирішення соціальних проблем, що існують в суспільстві. Доведено відмінність змісту понять «установа» та «заклад», яка полягає у можливості здійснення установою певних управлінських функцій.
З’ясовано специфіку відображення у національному правовому полі термінів, що визначать суб’єктів господарювання. Акцентовано увагу на відсутності офіційно прийнятих у нормативно-правових актах країни визначень «соціального закладу», «соціальної установи» та інших суб’єктів соціальної сфери прийнятних для загального та коректного за змістом використання у суспільстві.
Визначено відмінність соціальної служби від закладу соціального обслуговування, яка полягає в тім, що закладом соціального обслуговування можуть бути лише юридичні особи.[||]The article deals with the analysis of scientific literature and normative legal acts of Ukraine concerning the definition of the essence of the term “social institution” and the features of its practical application.
The content of the concept of “social institution” is rather ambiguously defined in scientific literature, and is used in a society in different meanings. In encyclopedic sources, a “social institution” means a diverse range of institutions and organizations functioning in the social sphere, which include organizations of trade, public catering, housing and communal services, health care, education, culture, arts, science, communication, light and food industry, engineering, agriculture, transport, etc. At the same time, scientists at a social institution understand organizations of different directions that carry out complex long-term assistance to different categories of people who are in difficult living conditions, etc.
The specificity of the reflection in the national legal field of the terms determining the subjects of management of social sphere is revealed. The emphasis is placed on the absence of definitions of “social facilities”, “social institution”, “social service agencies” in the normative legal acts of the country adopted for the general and correct use of content in society.
The lexical values of the components of the terms defining the subjects of the social sphere whose activity is related to the satisfaction of certain needs and the solution of social problems existing in society are considered. The difference between the content of the concepts of “institution” and “facilities” is proved, which consists in the possibility of the institution carrying out certain public administration functions.
The attention is focused on the definition of the essence of the notions of “social institution” and “social facilities” and the features of their practical application are singled out.
The difference between the social service and the social service agencies is determined, which consists in the fact that only social corporations can be legal entities.

Б. М. Гамалюккандидат наук з державного управління, доцент кафедри господарсько-правових дисциплін юридичного факультету Львівського державного університету внутрішніх справС. В. Говорункандидат наук з державного управління

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ: ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ СПРАВ ПО ПОЖЕЖАХ, ЩО СПРИЧИНЕНІ ПОРУШЕННЯМ ВИМОГ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ ПЕРЕДБАЧЕНИХ СТ. 270 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

B. M. HamaliukPhD in Public Administration, Associate Professor of the Faculty of Economics and Law, Faculty of Law, Lviv State University of Internal AffairsS. V. GovorunPhD in Public Administration

PUBLIC ADMINISTRATION IN THE SPHERE OF FIRE SAFETY: FEATURES OF INVESTIGATION CASES OF FIRES WHAT ARE VIOLATED REQUIREMENT FIRE SAFETY BY SUBJECTS OF ENTREPRENEURSHIP EXPRESSED ART. NO 270 OF CRIMINAL CODE OF UKRAINE

В статті розглянуто питання державного управління у сфері пожежної безпеки в Україні, зокрема, у частині розслідування справ по пожежах, виникнення яких було спричинено порушень встановлених законодавством вимог норм і правил пожежної безпеки. Охарактеризовано сучасні правові процеси в Україні з приводу встановлення пожежних вимог до господарської діяльності. Вказано на необхідність чіткіше формалізувати ці правила державою. Проведено розгляд нормативно-правового забезпечення діяльності відповідних центральних органів виконавчої влади.
Наголошено, що сутнісна діяльність страхових компаній при ведені їх бізнесу, направлена не на підвищення рівня пожежної безпеки страхувальників, а на збільшення власного прибутку. Проаналізовано взаємодію відповідних державних інституцій, які приймаються участь у гасіння пожеж, розслідування їх передумов, причин їх виникнення і наслідків.[||]The article deals with issues of public administration in the field of fire safety in Ukraine, in particular, in the part of investigation of cases of fires, the occurrence of which has been caused by violations of the requirements of fire safety norms and rules established by the legislation.
The authors claim that one of the most complicated categories of criminal proceedings in the field of observance of the conditions of economic activity are crimes related to violations of fire safety requirements stipulated by Article 270 of the Criminal Code of Ukraine by economic entities.
Describing the modern legal processes in Ukraine regarding the establishment of fire requirements for economic activity as the basis, the basis on which the consideration of violations of fire safety requirements by economic entities should be considered, the authors point out the need to more clearly formalize these rules by the state.
The authors review the regulatory and legal support of the activity of the relevant central executive authorities, which, according to the legislation, carry out state policy in the field of civil protection and fire safety, as well as public safety, in particular, the State Emergency Service of Ukraine and the National Police of Ukraine.
The authors emphasize that the steps taken by the public administration in these areas are inconsistent and contribute to the weakening of the role of public administration, the implementation of the function of coordination and regulation of the respective Central Executive Authorities, as well as incontinent institutions and organizations.
The authors used the method of historical parallelism in this study, allowed to argue that just as the management in the United States of America in the 30s of the twentieth century came out of the shadows and ceased to perform the role of "night watchman", which led to a way out of economic crisis of the said state, and today, public administration in the field of fire safety must be the guiding vector that is educative, to create a safe society is indicative of drawing vector direction and the development of all other public and non-public institutions.
The case-study method used by the authors in considering the effects of the Thomas fire in 2017-2018 in the United States in the systematic relationship with the activities of insurance companies engaged in the insurance of business entities from fire risks has led the authors to understand that the essential activity of insurance companies aimed not at increasing the level of fire safety of insurers but on increasing their own profits.
The analysis of the interaction of the relevant public institutions involved in the extinguishing of fires, the investigation of their prerequisites, the causes of their occurrence and the consequences of the authors, has clearly shown that the principle of separation into separate services and departments of the once unified system of response and prevention of fires did not bring the desired results but only strengthened by the negative trends that accompany the investigation of criminal cases of fires, stipulated by Article 270 of the Criminal Code of Ukraine, and a priori do not allow to receive qualitative and relevant data that can be used for further scientific analysis.
According to the authors, the mentioned state institutions, which in essence should carry out one and the same mission - protection of public order and personal security of citizens, protection of property and other interests, but today they are de facto disparate structures that do not have their work and functions of a single point of direction of the vectors-directions of the efforts of their activities.

Л. А. Масловакандидат наук з державного управління, викладач кафедри теорії держави і права,Академія державної пенітенціарної служби

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДУХОВНОЇ БЕЗПЕКИ: ЗАГРОЗИ РЕЛІГІЙНОЇ СФЕРИ

L. A. MaslovaCandidate of Public Administration, lecturer of the Department of Theory of State and Law,Academy of the State Penitentiary Service

THE STATE REGULATION OF ENSURING THE PROCESS OF SPIRITUAL SECURITY: THREATS ОF THE RELIGIUS SPHERE

У статті проаналізовано актуальні загрози в духовній сфері сучасного українського суспільства, зокрема в сфері релігії. Визначено їх джерела, масштаби та можливі наслідки впливу на національні інтереси.
На основі обґрунтованих теоретико-методологічних та практичних підходів до вдосконалення системи забезпечення духовної безпеки суспільства розроблено модель державного регулювання процесу забезпечення духовної безпеки з метою ідентифікації та нейтралізації загроз, зокрема в релігійній сфері суспільного життя.[||]The article analyzes the actual threats in the spiritual sphere of modern Ukrainian society, in particular in the field of religion. The sources, scales and possible consequences of their influence on national interests are determined
Тhe article is devoted to the theoretical substantiation and development of proposals for improvement of government regulation within the system of providing of spiritual security of society. The essence mechanisms of government regulation within the system of providing of spiritual security of society is specified.
The model of process of providing spiritual security is developed. This model built an integrated system of ensuring spiritual security, which combines socio-political, legal, financial-economic, organizational, social-protective subsystems, controlled by formal (state) structures, and an additional subsystem subsystem, which operates under the conditions of informal self-organization, in conjunction with the mechanisms of state regulation and structural and functional components of regulation organization
It is generalized and systematized international experience of government regulation of spiritual security of society and determined the possibility to introduce it in Ukraine. The features of government regulation within the system of Ukrainian society’s spiritual security in the current environment are determined. The mechanisms of government regulation within the system of providing of Ukrainian society’s spiritual security are assessed. The basic approaches to optimize the mechanisms of government regulation in this sphere are proposed.

Х. В. Плецандоцент, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри готельно-ресторанного і туристичного бізнесу, заступник декана Факультету готельно-ресторанного і туристичного бізнесу, Київський національний університет культури і мистецтв

ФОРМУВАННЯ І УДОСКОНАЛЕННЯ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ В СЕРЕДОВИЩІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

K. Pletsandocent, Candidate of Public Administration, docent of the Department of the hotel-restaurant and tourist business deputy Dean of the Faculty of Hotel and Restaurant and Tourism Business Kyiv National University of Culture and Arts

FORMATION AND IMPROVEMENT OF PERSONNEL POLICY IN THE PUBLIC ADMINISTRATION ENVIRONMENT: EXTERNAL EXPERIENCE

У статті виокремлено та проаналізовано формування і удосконалення кадрової політики в середовищі публічного управління крізь призму кращих практик зарубіжжя. Узагальнено зарубіжний досвід щодо реалізації кадрової політики в середовищі публічного управління на прикладі європейських країн, Сполучених Штатів Америки та інших держав. Аргументовано, що ефективна кадрова політика реалізується через відповідні управлінські технології, серед яких ефективне управління людськими ресурсами, покращення якості надання послуг, мотивація працівників на досягнення результатів, оцінювання результатів професійної діяльності, диференційований підхід до оплати праці, просування по службі на основі заслуг тощо. Визначено необхідним запровадити в українську управлінську практику кращий зарубіжний досвід щодо реалізації ефективної кадрової політики з урахуванням специфіки українського державного управління та науково-методологічних напрацювань.[||]The article outlines and analyzes the formation and improvement of personnel policy in the public administration environment through the prism of best practices of foreign countries. The foreign experience on the implementation of personnel policy in the public administration environment is generalized on the example of European countries, the United States of America and other countries. It is argued that effective HR policy is implemented through appropriate managerial technologies, including effective human resources management, quality of service delivery, motivation of employees for achievement of results, evaluation of professional results, differentiated approach to remuneration, career advancement, etc. It was emphasized on the expediency of adapting the best practices in implementing effective personnel policy in the public administration environment, taking into account the specifics of the public service of Ukraine and the scientific and methodological developments (professional development planning, career advancement in the French Republic and the United States of America, the system of advanced training and retraining in the Federal Republic of Germany, the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland, the Republic of Latvia and the French Republic blizzards; motivational mechanism in the United States; mechanisms for assessing activities in the Republic of Poland, the French Republic, the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland and the United States of America; the formation and effectiveness of the human resources reserve in the United States of America; the mechanisms for remuneration in Canada, the Republic of Poland, etc. ) It was determined that it is necessary to introduce in the Ukrainian management practice the best foreign experience in implementing an effective personnel policy in the public administration environment, taking into account the specifics of Ukrainian state administration and scientific and methodological developments.

В. С. Адамовськакандидат економічних наук, доцент кафедри обліку, оподаткування, публічного управління та адміністрування,Криворізький національний університетЮ. І. Романенкомагістрант кафедри обліку, оподаткування, публічного управління та адміністрування,Криворізький національний університет

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

Victoriia AdamovskaCandidate of Economic Sciences, Associate Professordepartment of Accounting, Taxation, Public Management and AdministrationKrivoy Rog National UniversityYuliya RomanenkoMaster’s studentdepartment of Accounting, Taxation, Public Management and AdministrationKrivoy Rog National University

THEORETICAL PRINCIPLES AND METHODICAL APPROACHES TO ESTIMATION LEADERSHIP SKILLS OF PUBLIC SERVANTS

У статті розглянуто погляди науковців на визначення сутності поняття лідерства та наведено власне бачення визначення лідерства в державній службі. Державний службовець повинен бути наділений лідерськими якостями, які дозволять йому ефективно виконувати свої обов`язки та нести гідну службу в Україні. Запропонована методика оцінки лідерських якостей керівника в державних структурах включає в себе кілька етапів.
У результаті досліджень для керівника державної служби категорії А і Б виведено формулу розрахунку коефіцієнта лідерства, або так звана «модель успішного керівника державної служби», що включає в себе лідерські якості та критерії оцінки цих якостей. Відповідно з формулою можна визначити, на якому рівні у керівника державної служби розвинений відповідний набір лідерських якостей, визначити проблемні ділянки в цьому наборі та удосконалювати їх.
Керівник державної служби повинен бути не тільки керівником для своїх підлеглих, але і лідером, який буде ефективно працювати та надихати колег на продуктивну працю. За результатами розрахунків визначено, хто із керівників державної служби наділений найвищим значенням лідерських якостей та як це впливає на його роботу.
Державний керівник - службовець з вищим коефіцієнтом є найбільш підходящим визнаним суспільством успішним керівником. Та має достатньо великі переваги в отриманні надбавки до заробітної плати, що буде мотивувати керівника на ще більшу ефективність роботи його та його команди. [||]The article deals with the scientists views on the essence definition of the notion leadership and their own vision of the definition leadership in the civil service. The most significant leadership qualities of the head of the . The article discusses the role of leadership in the personnel management system. The efficiency and coordination of administrative work of public authorities and local governments substantially is defined by the person who heads these bodies. A civil servant should be endowed with leadership qualities that will enable him to perform his duties effectively and to have a decent service in Ukraine. The proposed methodology for assessing leadership qualities of a manager in government structures involves several stages.
As a result of the research, the leader of the civil service category A and B derived a formula for calculating the leadership factor, or so-called "model of successful civil service head", which includes leadership qualities and criteria for assessing these qualities. In accordance with the formula it is possible to determine at what level the head of the civil service has developed the appropriate set of leadership qualities, identify the problem areas in this set and improve them. Results of assessment of qualities of leadership of the enterprises of managers allowed to determine the potential of leadership to develop leadership Potential of managers
The head of public service should be not only the leader for his subordinates, but also a leader who will work effectively and inspire colleagues for productive work. According to the results of calculations, it is determined which of the leaders of the civil service have the highest values of leadership qualities and how it affects its work.
The head of state - an employee with a higher coefficient is the most successful recognized leader in the recognized society. But it has a fairly big advantage in earning a salary surcharge, which will motivate the manager to further improve his and his team's performance.

О. О. Усаченкокандидат наук з державного управління,докторант Інституту законодавства Верховної Ради України

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ СТРУКТУРНОГО РЕФОРМУВАННЯ ОБОРОННОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Oleksandr UsachenkoCandidate of Sciences in Public Administration,Doctoral student of the Legislation Institute of The Verkhovna Rada of Ukraine

STATE REGULATION OF THE STRUCTURAL REFORM PROCESSING PROCESS

Визначено, що велика кількість підприємств і значна концентрація ресурсів в оборонній промисловості поставили не тільки реструктуризацію, але і конверсію в число пріоритетних напрямків промислової політики. Конверсія військового виробництва - регульований державою процес структурного реформування оборонної промисловості, що передбачає переорієнтацію діяльності оборонних підприємств, НДІ випуск продукції цивільного призначення на основі повного або часткового зняття військових замовлень і здійснення комплексу соціально-економічних, науково-технічних заходів щодо перепрофілювання оборонного комплексу.
Зазначено, що перший напрямок конверсії визначається тим, що частина продукції, створюваної в військовому секторі, має подвійне призначення. Вона може застосовуватися в цивільному секторі без зміни технології її виробництва, що дозволяє одночасно скоротити військові витрати. Даний напрямок використання потужностей військового виробництва майже не вимагає витрат на зміну технологічних процесів. В такому випадку на передній план виступає проблема якості та конкурентоспроможності продукції. В результаті диверсифікації фірми набувають багатогалузевий характер, при цьому вони проникають насамперед в нові наукоємні галузі, перебудовують традиційні виробництва на сучасному технологічному та організаційному рівні. Особлива увага звертається на залучення висококваліфікованих співробітників. Маючи високий рівень НДДКР, вірно обрану стратегію розвитку, добре знаючи ситуацію на ринку, підприємство планує нові напрямки виробничої експансії і резерви їх реалізації.
Найбільш складний напрямок використання військового виробництва для створення товарного ринку - його перепрофілювання на продукцію цивільного призначення, що вимагає підвищених витрат. Вони викликані не тільки змінами виробничого профілю підприємства, заміною багатьох видів устаткування, перетвореннями технологічних процесів, а й величезними сполученими вкладеннями в суміжні галузі.[||]It is determined that a large number of enterprises and a significant concentration of resources in the defense industry have put not only restructuring, but also conversion into a number of priority areas of industrial policy. Conversion of military production is a state-regulated process of structural reform of the defense industry, which involves the reorientation of the activities of defense enterprises, research institutes the production of civilian supplies on the basis of complete or partial withdrawal of military orders and the implementation of a set of socio-economic, scientific and technical measures to redefine the defense complex.
It is noted that the first direction of conversion is determined by the fact that part of the production generated in the military sector is dual-purpose. It can be used in the civilian sector without changing its manufacturing technology, while reducing military spending. This direction of utilization of military production facilities almost does not require the cost to change technological processes. In this case, the problem is the quality and competitiveness of products. As a result of diversification, companies become multi-sectoral in nature, while they penetrate primarily into new high-tech industries, rebuild traditional production at the modern technological and organizational level. Special attention is paid to attracting highly qualified employees. With a high level of research and development, a well-chosen development strategy, knowing the market situation well, the company plans new directions of production expansion and reserves for their realization.
The most difficult area of using military production to create a commodity market is its conversion to civilian products, which requires high costs. They are caused not only by changes in the production profile of the enterprise, replacement of many types of equipment, transformations of technological processes, but also by huge combined investments into related industries.

І. Ю. Родченкокандидат наук з державного управління, доцент кафедри публічного адмініструванняМіжрегіональної академії управління персоналом

ВИЗНАЧЕННЯ ОБ'ЄКТИВНИХ ТА СУБ’ЄКТИВНИХ ПРИЧИН РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Igor RodchenkoCandidate of Sciences in Public Administration, Associate Professor of the Public Administration Department in the Interregional Academy of Personnel Management

IDENTIFICATION OF OBJECTIVE AND SUBJECTIVE REASONS FOR REFORMING THE PUBLIC ADMINISTRATION SYSTEM

У статті визначено об'єктивні та суб’єктивні причини реформування системи державного управління на засадах використання загально¬наукових та спеціальних методів дослідження, зокрема: контент-аналіз закордонного та вітчизняного наукового доробку за темою дослідження; структурний і структурно-функціональний аналіз реформування державного управління в Україні; методи порівняння і аналогій для визначення проблемних питань у реформі державного управління; методи узагальнення і абстрагування, індукції і дедукції – при розробці можливих варіантів вирішення проблемних питань у проведенні реформи державного управління.
Серед з’ясованих проблемних питань реформування державного управління, ними визначені: неконкретність напрямів та завдань реформ, незрозумілість та обґрунтованість очікуваних результатів, відсутність достатніх ресурсів для проведення та успішного завершення реформ, а також комплексність та системність проведення реформ.
За результатами проведеного дослідження запропоновано чотири можливі стратегії: «латання дірок», «доцільної необхідності», «виходячи з потреб суспільної практики» та «випереджаючого управління» для подолання еволюційної неорганізованості при проведенні реформи державного управління.[||]The article identifies objective and subjective reasons for reforming the public administration system based on the use of general scientific and special methods of research, in particular: content analysis of foreign and national scientific achievements on the topic of research; structural and structural-functional analysis of public administration reform in Ukraine; methods of comparison and analogies to identify problematic issues in public administration reform; methods of generalization and abstraction, induction and deduction - in developing possible solutions to problematic issues in public administration reform.
Among the identified problems of public administration reform, they identified: lack of specific directions and objectives of reforms, lack of understanding and validity of expected results, lack of sufficient resources to carry out and successful completion of reforms, as well as complexity and systematic implementation of reforms.
According to the results of the study, four possible strategies have been proposed: “patching holes”, “expedient necessity”, “based on the needs of public practice” and “outreach management” to overcome the evolutionary disorganization in public administration reform.

Л. В. Сергієнкок. н. держ. упр., доцент кафедри економічної безпеки, публічного управління та адміністрування, Державний університет «Житомирська політехніка»О. Д. Крикунаспірантка кафедри публічного адміністрування,Міжрегіональна академія управління персоналомС. М. Петрикаспірант кафедри публічного адміністрування,Міжрегіональна академія управління персоналом

КАДРОВА ПОЛІТИКА В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ: ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ

L. SergienkoPhD in Public Administration, Assistant Professor of Department of Economic Security,Public Management and Administration, Zhytomyr Polytechnic State UniversityO. KrykunPost Graduate Student in Public Administration,Interregional Academy of Personnel ManagementS. PetrykPostgraduate Student, Department of Public Administration,Interregional Academy of Personnel Management

PERSONNEL POLICY IN PUBLIC AUTHORITIES: ASSESSMENT OF THE CURRENT STATE

Вивчення кадрових питань в органах публічної влади не втрачає своєї актуальності, що зумовлено, насамперед, особливістю процесу та результатів діяльності даних органів. В умовах сучасної реформи державного управління, проблема кадрів постає як її невід’ємна складова. Від якісного кадрового складу системи публічного управління, по-перше, залежить успішність та ефективність реалізації реформи державного управління, а по-друге, проблема необхідності підвищення якості кадрового складу органів публічної влади є об’єктом даної реформи. Особливості управління персоналом та пошук механізмів удосконалення даного процесу, а також формування та використання сучасних інструментів розвитку кадрового потенціалу є також об’єктом дослідження економічної науки і важливим елементом практичної діяльності суб’єктів підприємницької діяльності. Адже, у сучасних умовах, людські ресурси є одними із найважливіших ресурсів організації, ефективність та результативність використання яких прямо корелює із ефективністю та результативністю діяльності організації, суб’єкту господарювання чи органу влади. Особливість продукту діяльності органів публічного управління обумовлено також тим, що більша частина їх функцій полягає у наданні послуг населенню, рівень якості та задоволеності якими, в свою чергу, буде залежати від рівня професійності кадрів публічного управління. З цією метою, здійснено оцінку сучасного стану кадрової політики в органах державної влади. Зокрема, проаналізовано статистичні дані щодо кількості державних службовців протягом останніх шести років із визначенням динаміки відповідних показників, оцінено вітчизняну кадрову політику у контексті чисельності державно-службових одиниць, а також здійснено порівняльний аналіз державної служби у країнах світу та Україні у кількісному вимірі. Проаналізовано кадрову структуру державних органів за типологією державних органів та з позицій поділу на категорії посад. Зважаючи на впровадження інструменту оцінювання діяльності державних службовців, проведено оцінку результативних показників даного процесу за попередній рік.[||]The study of personnel issues in public authorities does not lose its relevance, which is due, first of all, to the peculiarity of the process and results of the activity of these bodies. In the context of modern public administration reform, the problem of human resources emerges as an integral part of it. The quality and efficiency of the public administration system depends, firstly, on the success and efficiency of the implementation of the public administration reform, and secondly, the problem of the need to improve the quality of the personnel of the public authorities is the object of this reform. The peculiarities of personnel management and the search for mechanisms for improvement of this process, as well as the formation and use of modern tools for the development of human resources are also the subject of economic science research and an important element of the practical activity of business entities. In modern conditions, human resources are one of the most important resources of an organization, the efficiency and effectiveness of which use directly correlates with the efficiency and effectiveness of the activity of the organization, business entity or authority. The peculiarity of the product of the activity of public administration bodies is also due to the fact that the majority of their functions is to provide services to the population, the level of quality and satisfaction which, in turn, will depend on the level of professionalism of the public administration personnel. For this purpose, an assessment of the current state of personnel policy in public authorities has been carried out. In particular, the statistics on the number of civil servants over the last six years were analyzed to determine the dynamics of relevant indicators, the national personnel policy was evaluated in the context of the number of civil servants, and a comparative analysis of the civil service in the countries of the world and Ukraine in quantitative terms. The personnel structure of state bodies is analyzed by typology of state bodies and from the position of division into categories of positions. In view of the implementation of the tool for evaluating the performance of civil servants, the performance of this process for the previous year was evaluated.

Л. А. Мельникк.держ.упр, головний консультант Управління культурно-мистецького та природно-заповідного фонду, Державне управління справами

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ КУРОРТНО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ СФЕРИ

L. A. MelnukPhD in public administration, chief consultant of the Department of cultural, artistic and nature reserve fund, State Administration of Affairs

MECHANISMS OF STATE REGULATION OF THE RESORT AND RECREATIONAL SPHERE

У статті розглянуто механізми державного регулювання курортно-рекреаційної сфери, зокрема економічний, інституційний, правовий, політичний.
Встановлено, що економічна ситуація, яка склалася в курортно-рекреаційній сфері в Україні, є досить складною. Відсутність цілеспрямованої державної стратегії розвитку цього напрямку господарювання, слабке залучення інвестицій, низька конкурентоспроможність більшості українських курортно-рекреаційних комплексів, яка все більшою мірою проявляється на тлі процесів глобалізації, приводить до збитковості їх діяльності та низки негативних явищ.
При цьому головні учасники ринку курортно-рекреаційних послуг (зокрема, виробники послуг, туристичні посередники, профспілкові організації, державні та місцеві органи влади, Фонд соціального страхування, зрештою – самі потенціальні споживачі) намагаються знизити свої витрати, перекладаючи їх на інших учасників. Рівень розвитку конкуренції є недостатнім для забезпечення регулювання цін відносно пропонованої якості курортно-рекреаційних послуг в Україні.
Акцентовано увагу на інституційному розвитку курортно-рекреаційної сфери. Встановлено, що на даний час пряме державне регулювання курортно-рекреаційної сфери здійснюється Міністерством охорони здоров’я України, Департаментом туризму і курортів, що перебуває у складі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. На рівні адміністративно-територіальних утворень повноваження державного регулювання курортно-рекреаційної діяльності делеговані департаментам управлінням охорони здоров’я та управлінням туризму.
На основі міжнародного досвіду виділено найважливіші чинники, що визначають рівень попиту і пропозиції курортно-рекреаційних послуг, зокрема: соціально-економічні, демографічні, соціально-психологічні, ресурсно-екологічні.
Акцентовано увагу на тому, що регулювання діяльності в курортно-рекреаційній сфері в більшості країн ЄС відбувається при участі державних та приватних секторів.
Проаналізовано сучасний стану курортно-рекреаційної сфери в Україні та виявлено основні проблеми, що заважають її розвитку.
Підтверджено, що важливим чинником подальшого розвитку національної курортно-рекреаційної сфери є інноваційна діяльність, що дасть підвищити конкурентоспроможність даної галузі.
Виявлено основні проблеми, які стримують розвиток курортно-рекреаційної сфери: неефективна конкуренція, відсутність цілеспрямованої державної стратегії розвитку курортно-рекреаційної сфери, слабке залучення інвестицій, багаторівневе підпорядкування надавачів курортно-рекреаційних послуг, зниження купівельної спроможності споживачів курортно-рекреаційних послуг, зниження привабливості отримання курортно-рекреаційних послуг через події на півдні та сході України тощо.
Удосконалення механізмів державного регулювання курортно-рекреаційної сфери сприятиме її розвитку та розвитку економіки країни.[||]The article considers the mechanisms of state regulation of the resort and recreational sphere, in particular economic, institutional, legal, political.
It is established that the economic situation in the resort and recreational sphere in Ukraine is quite difficult. The lack of a purposeful state strategy for the development of this area of management, weak investment, low competitiveness of most Ukrainian resorts, which is increasingly manifested against the background of globalization, leads to unprofitable activities and a number of negative phenomena.
At the same time, the main participants in the market of resort and recreational services (in particular, service providers, travel agents, trade unions, state and local authorities, the Social Insurance Fund, and ultimately the potential consumers) try to reduce their costs by transferring them to other participants. The level of competition is insufficient to ensure price regulation regarding the proposed quality of resort and recreational services in Ukraine.
Emphasis is placed on the institutional development of the resort and recreational sphere. It is established that at present the direct state regulation of the resort and recreational sphere is carried out by the Ministry of Health of Ukraine, the Department of Tourism and Resorts, which is part of the Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine. At the level of administrative-territorial entities, the powers of state regulation of resort and recreational activities are delegated to the departments of the Department of Health and the Department of Tourism.
Based on international experience, the most important factors that determine the level of demand and supply of resort and recreational services, in particular: socio-economic, demographic, socio-psychological, resource-environmental.
Emphasis is placed on the fact that the regulation of activities in the resort and recreational sector in most EU countries is with the participation of public and private sectors.
The current state of the resort and recreational sphere in Ukraine is analyzed and the main problems that hinder its development are identified.
It is confirmed that an important factor in the further development of the national resort and recreational sphere is innovation, which will increase the competitiveness of this industry.
The main problems hindering the development of resort and recreational sphere are revealed: inefficient competition, lack of purposeful state strategy of resort and recreational sphere development, weak attraction of investments, multilevel subordination of providers of resort and recreational services, decrease of purchasing power of resort consumers. -recreational services due to events in the south and east of Ukraine, etc.
Improving the mechanisms of state regulation of the resort and recreational sphere will contribute to its development and the development of the country's economy.

С. П. Дерев’янкомагістр публічного управління та адміністрування, магістр з фінансів, головний спеціаліст – державний інспектор, Державна інспекція ядерного регулювання України

ФОРМИ УЧАСТІ ГРОМАДЯН В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ

S. Dereviankomaster of Public Administration, master of Finance, Senior specialist-state inspector State Nuclear Regulatory Inspectorate of Ukraine

FORMS OF CITIZENS’ PARTICIPATION IN PUBLIC ORDER MAINTENANCE

Стаття присвячена дослідженню форм участі громадськості в забезпеченні громадського порядку в Україні. Дана тематика є досить гострою, оскільки проблема розвитку громадянського суспільства та його взаємодії з державою сьогодні – одна з центральних в політичній та державно-управлінській науці. Очевидно, що її актуальність спричинена складними і досить суперечливими трансформаціями відносин в перехідних суспільствах, до яких належить і Україна.
Правова держава підпорядкована громадянському суспільству, не може без нього повноцінно існувати і покликана створювати умови для його вільного розвитку. Однією із центральних передумов розвитку є становлення паритерних відносин між громадськістю та державою. Тому в даному дослідженні проаналізовано особливості нормативно-правового забезпечення взаємодії держави та громадянського суспільства задля охорони громадського порядку, досліджено моделі муніципальної поліції, визначено основні повноваження та завдання громадських формувань, перспективи взаємодії громадського суспільства із правоохоронними органами держави на сучасному етапі.
В умовах сьогодення формування сучасної демократичної правової держави потребує ефективної взаємодії держави та інститутів громадського суспільства. Суспільні процеси демократизації повинні базуватися на ініціативах громадськості при узгодженні з владою рішень та призводити до делегування кола певних повноважень інститутам громадського суспільства. Суспільні процеси демократизації повинні базуватися на ініціативах громадськості при узгодженні з владою рішень та призводити до делегування кола певних повноважень інститутам громадського суспільства. [||]The subject of this article is the study of the forms of the citizens’ participation in maintenance of the public order in Ukraine. It is the subject of much concern, because the issue of the civil society development and of its interaction with the state is one of the central today’s issues of the political and state management science. It is obvious that its relevance is attributable to the complicated and rather contradictory transformations of relations within the transitional societies Ukraine is ranked among.
The state, governed by the rule of law, is subordinated to the civil society, cannot exist without this society and is intended to create the conditions for its free development. One of the primary prerequisites for development is the formation of the parity relations between the public and the state. Therefore, in this study the peculiarities of the regulatory provision of the interaction between the state and the civil society for the protection of the public order are analyzed, as well as the municipal police models, the main powers and tasks of the public formations and the prospects of interaction of the civil society with law enforcement agencies of the state at the present stage are determined.
The formation of the modern democratic state in actual circumstances requires the effective interaction between the state and the institutions of the civil society. The social processes of democratization should be based on the public initiatives in concordance with the authorities’ decisions and to delegate the certain powers to the civil society institutions.

В. О. Щербакаспірант кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом,Національної академії державного управління при Президентові України

ПРАКТИКИ БАГАТОРІВНЕВОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Viktor Oleksiyovich Shcherbakpostgraduate student of the Department of Regional Administration, Local Self-Government and City Administration,National Academy of Public Administration under the President of Ukraine

PRACTICES OF MULTILEVEL TERRITORIAL MANAGEMENT IN CONDITIONS OF DECENTRALIZATION OF POWER IN UKRAINE

На сьогодні Україна потребує реформ і перш за все вони мають бути здійснені в системі адміністративно-територіального устрою задля підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування. Ці процеси вимагають не лише оновлення або поліпшення елементів системи управління, що неналежно функціонують, а й радикального перетворення механізмів держави, зокрема правового й організаційно-функціонального, забезпечення процесів регулювання децентралізації, що є важливим чинником досягнення ефективності багаторівневого управління. [||]Today, Ukraine needs reforms and, above all, they must be implemented in the system of administrative-territorial organization in order to increase the efficiency of the activities of local self-government bodies. These processes require not only the updating or improvement of elements of the control system that are inadequate, but also the radical transformation of state mechanisms, in particular legal and organizational-functional, ensuring the processes of decentralization regulation, which is an important factor in achieving the effectiveness of multilevel governance.
For many years in Ukraine, the task of stimulating the economic development of the region depended predominantly on policy instruments that relied on exogenous (external) rather than endogenous (internal) factors. At the same time, governments at various times tried to influence the investment model by offering incentives and grants to direct investments in certain regions. They tried to interfere in the affairs of the regions and to stimulate top-down development. Such an approach has been widely used in practice in the past and remains relevant today, but not exhaustive.
Global global processes, substantially changing the international labor market, increasing competition for all kinds of resources, primarily energy, not only complicate the conditions for the development of Ukraine, but also lead to the loss of the state's advantages of its geopolitical location as a transit state.
First of all, the development of cooperation is considered as a basic step towards the reform of local self-government and community-building. The aim of such cooperation is to improve the quality of providing services to the population, the development of territories and the welfare of communities based on common interests and goals.
The urgency of the research topic is determined by the importance of implementing democratic reforms in Ukraine, the objective processes of development and reforming society as a whole, the need for administrative and territorial reform in the state. Any form of public administration is doomed to failure if there is no rational balance between central and regional authorities and local self-government bodies.

Ю. В. Теличканаспірант Міжрегіональної академії управління персоналом

АНАЛІЗ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В ГАЛУЗІ НАУКИ «ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ» ЗА НАПРЯМОМ ВПРОВАДЖЕННЯ ДОБРОГО ВРЯДУВАННЯ В СИСТЕМУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ В УКРАЇНІ

Yu. V. TelychkanGraduate student of Interregional Academy of Personnel Management

SCIENTIFIC RESEARCHES ANALYSIS IN THE FIELD OF SCIENCE “PUBLIC ADMINISTRATION” IN THE DIRECTION OF INTRODUCING GOOD GOVERNANCE IN THE PUBLIC ADMINISTRATION SYSTEM IN UKRAINE

В статті проаналізовано та узагальнено наукові дослідження в галузі науки «Державне управління» за напрямки: євроінтеграції та міжнародне співробітництво; впровадження міжнародного та європейського досвіду в систему державного управління; демократичне врядування; забезпечення громадської участі; розвиток місцевого самоврядування (територіальних громад) для з'ясування, які дослідження проводилися в контексті впровадження доброго врядування в систему публічного управління та адміністрування в Україні.
За результатами проведеного дослідження встановлено, що демократичні традиції врядування в Україні, які існують у національної культури врядування, наближає до запровадження в Україні європейських стандартів у системі державного управління, зокрема концепції належного демократичного врядування на основі методологічного забезпечення антикризової спрямованості стратегічного управління шляхом впровадження антикризового моніторингу реалізації стратегії, діагностики ситуації та ідентифікації кризових небезпек.[||]The article analyzes and generalizes scientific research in the public administration science in the areas of: European integration and international cooperation; introduction of international and European experience in public administration; democratic governance; ensuring public participation; development of local self-government (territorial communities) to find out what research has been carried out in the context of introducing good governance into the system of public administration in Ukraine.
According to the results of the research, it is established that the democratic traditions of governance in Ukraine, which exist in the national culture of governance, are approaching the introduction of European standards in public administration in Ukraine, in particular the concept of good democratic governance based on the methodological support of the crisis management orientation of strategic management through the introduction of anti-crisis monopolization strategies, situation diagnostics and crisis identification.
At the same time, any management doctrine must take care of:
- ensuring social efficiency, social effectiveness and social justice;
- maintaining a balance of interests and dialogue between different social groups and socio-cultural groups.
That is, when developing innovative management concepts and programs, take into account the introduction of a new type of governance based on social partnership and cooperation, as well as taking into account national governance traditions, historical and cultural features, the influence of geopolitical factor, as a condition for the introduction of European regional governance standards in the country . In particular, it is advisable to use in Ukraine the French and Polish experience of decentralization of power in introducing local self-government at the level of districts and regions (regions), giving them the status of territorial communities (self-governing collectives).