Українською | English

BACKMAIN


УДК 332.12(658)

 

В. М. Бондаренко,

доктор економічних наук, професор кафедри маркетингу та реклами,

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

 

ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРАНСПОРТНОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ ТА  ФОРМУВАННЯ ЙОГО ОПТИМАЛЬНИХ ТРАНСПОРТНО-ЕКОНОМІЧНИХ  ЗВ’ЯЗКІВ

 

V. М. Bondarenko,

Doctor of Economics, professor of Marketing and Advertising

Vinnytsia trade and economic institution Kyiv National trade Economic University

 

COMPLEX OF TRANSPORT AND REGIONAL FORMATION OPTIMUM TRANSPORT AND ECONOMIC LINKS

 

В статті розглянуто питання щодо удосконалення розвитку та системної організації транспортних комплексів регіонів із урахуванням особливостей сучасних ринкових відносин, визначення ефективності їх функціонування. Проведено дослідження проблем формування та удосконалювання транспортно-економічних зв'язків господарського комплексу країни, які визначають важливість транспортного фактора в комплексному розвитку господарства її регіонів. Охарактеризовано транспортно-логістичний центр, який координує використання різних видів транспорту, виконує вантажо-розвантажувальні роботи і перевалювання вантажів, забезпечує короткострокове і довгострокове зберігання вантажів, вантажопереробку, виконання необхідних митних процедур, інвентаризацію запасів, експедирування й переадресацію вантажів, надає повний комплекс сервісних і комерційно-ділових послуг, включаючи банківське, інформаційне, консалтингове й аналітичне обслуговування, повний комплекс забезпечення доставки вантажів клієнту за сучасними технологіями.

 

The article deals with the issue of development and improvement of transport system organization of complexes regions taking into account the characteristics of the modern market economy, determining their effectiveness. A study of the problems of formation and improvement of transport and economic links national economy, which determine the importance of the transport factor in the integrated development of the economy of its regions. Characterized transport-logistics center, which coordinates use of different modes of transport, performing cargo-handling and cargo handling, provides short-term and long-term storage of goods, handling, perform the necessary customs procedures, inventory reserves, forwarding and forwarding of goods, is a full service and commercial services including banking, information, consulting and analytical services, providing a full range of cargo delivery to the client using modern technologies.

 

Ключові слова: транспортно-економічні зв'язки, транспортний комплекс, комплексний регіональний розвиток, господарства, регіон, транспортний фактор, транспортна система, вантаж, транспорт, вантажопотік, транспортно-логістична інфраструктура.

 

Keywords: transport and economic links, transport complex, integrated regional development, economy, region, transport factor, transport system, cargo transport, cargo transport and logistics infrastructure.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Транспортом як одним з базових видів діяльності національної економіки країни ство­рюються умови для успішного збалансованого і пропорційного розвитку економіки регіонів і всієї країни. Серед ряду чинників, які визначають ефективність процесу комплексного регіонального розвитку,  особливо важлива роль належить  транспортній системі, транспортному забезпеченню функціонування господарств регіонів та системі їх транспортно-економічних зв’язків.

Комплексному розвитку господарства регіонів присвячена значна кількість наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених, проте окремі складові цього процесу і фактори, які його обумовлюють, зокрема, транспорт, як важливий чинник, що забезпечує зв'язки між різними ланками національного господарського комплексу, потребує подальшого дослідження.

В умовах становлення  ринкових відносин все більш важливою стає проблема подальшого розвитку транспортної системи та  вдосконалення організації управління в сфері транспортної діяльності, формування та функціонування ринку транспортних послуг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам економіки та організації перевезення вантажів, використанню мобільного транспорту присвячені праці цілого ряду науковців: Б.М. Анікіна, Є.А. Бузовського, В.Г. Василенка, М.Г. Вергуна, Т.А. Гуцула, І.В. Заблодської, І.В. Клюса, В.І. Котелянця, Т.В. Мірзоєвої та ін. Сформульовані в їхніх працях наукові підходи до використання логістичного механізму при транспортуванні вантажів і пасажирів, висновки й рекомендації посідають важливе місце в теорії транспортної логістики. Поряд із цим процеси організації транспортування вантажів, їх впливу на результати господарської діяльності товаровиробників потребують подальшого ґрунтовного дослідження.

Метою дослідження є вирішення питань щодо удосконалення розвитку та системної організації транспортних комплексів регіонів із урахуванням особливостей сучасних ринкових відносин, визначення ефективності їх функціонування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Регіональні господарські системи являють собою територіально-виробничі комплекси відповідної спеціалізації, які сформувались на основі внутрішньо регіональних і міжрегіональних виробничих, організаційних, економічних і технологічних зв’язків та визначають склад і структуру господарського комплексу країни. Регіональні системи є різного таксономічного рангу – загальнодержавна, на рівні економічного району, області, адміністративного району. Вони вирізняються як масштабом, так і спеціалізацією, функціональним призначенням в залежності від наявності природно-ресурсного потенціалу, характеру виробничої діяльності, інфраструктури та інших ознак. Вони є структурними інтегрованими утвореннями, що включають певну кількість виробничих формувань з внутрішніми і зовнішніми зв’язками, є регіонально диференційованими з певною трансформаційною динамікою.

Регіональний розріз концентрації виробничої діяльності, зосередження населення, розподілу валового внутрішнього продукту по просторовим системам економічних районів країни, у формуванні яких транспортний фактор відіграє важливу роль, представлені в таблиці 1.

На основі існуючих теоретичних та практичних розробок можна узагальнити, що комплексний розвиток регіонів - це такий розвиток, при якому протиріччя, що існують і виникають у групах регіональних взаємозв'язків (між галузями регіона­льного виробництва, між виробництвом, з одного боку, і трудовими ресурсами, не­виробничою сферою, природними ресурсами, територією - з іншого), планомірно і повністю вирішуються з метою підвищення ефективності суспільної праці [3, с.93]. Він має за мету досягнення оптимальної структури господарства за наявними природними і економічними умовами, що склались в регіоні, формування економічно ефективного та оп­тимального виробництва, що в цілому забезпечує сталий розвиток регіонів. При цьому формування господарського комплексу регіону повинно базуватись на його раціональній спеціалізації в загальнодержавному поділі праці, що в значній мірі визначається транспортом, який забезпечує формування необхідної для цього системи транспортно-економічних зв'язків.

 

Таблиця 1.

Територіальна структура господарських систем країни, у % до загальної кількості

Еконмічні райони і регіони

Територія

Населення

ВРП*

Продукція промисловості**

Продукція сільського господарства

Інвестиції в основний капітал

Експорт

Імпорт

Україна

100

100

100

100

100

100

100

100

Донецький район

8,8

14,8

17,3

29,7

7,9

31

31

7,8

Донецька

4,4

9,8

12,8

20,7

5

21,5

21,5

5,8

Луганська

4,4

5,1

4,5

9

3

9,5

9,5

2

Карпатський район

9,3

13,2

8,2

5,4

10,4

4,6

4,6

6,3

Закарпатська

2,1

2,7

1,5

0,9

2,1

1,8

1,8

2,2

Івано-Франківська

2,3

3

1,9

1,5

2,3

1,1

1,1

0,9

Львівська

3,6

5,5

3,9

2,6

4,1

1,5

1,5

3

Чернівецька

1,3

2

0,9

0,4

1,9

0,2

0,2

0,2

Південний район

18,8

15,2

11,9

8,2

15,7

7,6

7,6

7,6

АР Крим(вкл. Севастополь)

4,5

5,1

3,6

1,9

4,1

1,1

1,1

0,6

Миколаївська

4,1

2,6

2

1,9

3,3

2,5

2,5

1

Одеська

5,5

5,2

4,6

3,7

4,5

3,5

3,6

5,6

Херсонська

4,7

2,4

1,7

0,8

3,8

0,6

0,6

0,4

Подільський район

10,1

8,9

4,5

3,3

12,9

1,6

1,6

1,5

Вінницька

4,4

3,6

2,1

1,4

6,1

0,7

0,7

0,5

Тернопіська

2,3

2,4

1,1

0,6

2,9

0,2

0,2

0,4

Хмельницька

3,4

2,9

1,3

1,3

3,9

0,6

0,6

0,6

Поліський район

16,9

10

6,1

4,8

12,3

2,8

2,8

3

Волинська

3,3

2,2

1,4

1,1

2,8

0,7

0,7

1,5

Жиотомирська

5

2,8

1,5

1,1

3,1

0,8

0,8

0,5

Рівенська

3,3

2,5

1,6

1,2

2,8

0,7

0,7

0,6

Чернігівська

5,3

2,4

1,6

1,3

3,6

0,6

0,6

0,4

Придніпровський район

13,9

13,5

15,9

26,6

14,3

28,3

28,3

14,6

Дніпропетровська

5,3

7,3

9,9

17,4

6,4

19,7

19,7

10,1

Запоріжська

4,5

3,9

4,6

8,3

3,9

8

8

4,2

Кіровоградська

4,1

2,2

1,4

0,9

4

0,6

0,6

0,3

Східний район

13,9

11,9

11,7

11,8

14

7,5

7,5

5

Полтавська

4,8

3,3

3,9

5,2

5,5

3,8

3,8

1,5

Сумська

3,9

2,6

1,7

1,6

3,1

1,4

1,4

0,6

Харківська

5,2

6

6,1

5

5,4

2,3

2,3

2,9

Центральний район

8,3

12,6

24,4

10

12,5

15,6

15,6

47,4

Київська (вкл. м. Київ).

4,8

9,7

22,5

7,5

6,5

14,3

14,7

46,2

Черкаська

3,5

2,8

1,9

2,5

6

1,3

1,3

1,2

 

Транспорт створює умови для планомі­рного розвитку всього суспільного виробництва, концентрації, кооперування і ком­бінування підприємств, поглиблення територіального поділу праці, а також поєднує в єдину систему галузі суспільного виробництва.

Територіальний поділ праці здійснюється шляхом розвитку в регіонах галузей матеріального виробництва відповідно до наявних природних, економічних і соціальних умов. Безпосереднім його вираженням є міжрайонні і внутрішньорайонні транс­портно-економічні зв'язки, головними факторами формування яких є територіальне розміщення виробництва і споживання продукції, структурні зміни в суспільному виробництві, удосконалювання матеріально-технічного постачання, розвиток зов­нішньоторговельних зв'язків.

Дослідження проблем формування та удосконалювання транспортно-економічних зв'язків господарського комплексу країни визначають важливість транспортного фактора в комплексному розвитку господарства її регіонів. Недо­оцінка ролі транспортного фактору при розміщенні виробництва приводить до по­милок у плануванні розвитку потужностей транспорту на найважливіших напрям­ках, викликаючи непродуктивні витрати матеріальних, фінансових і трудових ре­сурсів.

Україна володіє розвиненою транспортною мережею, до складу якої вхо­дять залізничні колії, автомобільні  дороги з твердим покриттям, внутрішні водні шляхи, морські та річкові порти, аеро­порти. Переважна більшість автомобільних доріг (67 %) — дороги IV та V категорій. Із загальної кількості сіл (2,8 тис. територіальних одиниць) тільки 2 %  не мають під'їздів з твердим покриттям.

Донедавна за обсягами вантажних перевезень залізницею Україна посідала 4 місце на Євроазіатському континенті, поступаючись тільки Китаю, Росії, Індії. Вантажонапруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км) у 3-5 разів перевищував відповідний показник розвинених європей­ських країн.

 Розподіл обсягів вантажних перевезень між видами транспорту в Україні значно відрізняється від Євросоюзу, де частка залізниць становить  8,0 %, автотранспорту — 44,0 %, морського та річкового — 45,0 %.

Транспортна система є важливою складовою у структурі економіки України. Ефективне функціонування державної транспортної системи та включення її у європей­ську та світову транспортні мережі сприяє вирішенню найважливіших завдань сього­дення та дозволяє збільшити обсяги міжнародних перевезень. Частка обсягів продукції під­приємств транспорту та зв'язку у валовій доданій вартості становить 11,0%, а вартість їх основних засобів (за первісною вартістю) - 38,4% від загальної вартості виробничого потенціалу країни.

Як одна з важливих видів діяльності національної економіки України, транспорт створює умови для успішного комплексного і пропорційного розвитку економіки регіонів та краї­ни в цілому.

Транспортна діяльність сьо­годні розвивається зниженими темпами, потенційні можливості транспорту   загального  користування (без ураху­вання трубопровідного) використовуються лише наполовину, а технологічні потужності національної транспортної інфраструк­тури для транзитних перевезень — на 70-75 %.

Рівнем та особливостями економічного розвитку господарського комплексу регіону та всієї країни зумовлюється характер розвитку транспортної системи, його структура. Одна з основних конкурентних переваг національної економіки України знаходиться в площині реалізації її транзитного потенціалу. Територією України проходять чотири Критських міжнародних транспортних коридори (Пан-європейський №3, Пан-європейський №5, Пан-європейський №7 Дунайський (водний), Пан-європейський №9), а також коридор Гданськ-Одеса (Балтійське море – Чорне море), коридор Європа-Кавказ-Азія (TRACECA). Цей факт свідчить про те, що наша країна володіє найбільшим показником транзитності в Європі. Наявність незамерзаючих чорноморських портів, розвиненої мережі залізниць, що становить понад 22 тис. км залізничних колій (виходять на кордони і взаємодіють із залізницями 7 сусідніх країн, тут функціонує 40 міжнародних залізничних переходів), близько 170 тис. км автомобільних доріг, 30 аеропортів, де діє 130 злітних смуг, 18 державних морських торговельних портів (МТП) загальною технологічною потужністю понад 170 млн т, 4 рибні порти, 13 приватних портових пунктів та причалів, понад 42 тис. км нафтогазопроводів у широтних та меридіональних напрямах. Щодоби перевозиться близько 4,8 млн т вантажів та понад 19 млн пасажирів [109].

Зазначене вказує на наявність необхідних передумов для ефективного використання Україною її транзитного потенціалу.

Необхідною умовою цього процесу є формування та забезпечення ефективного функціонування транспортно-логістичної системи держави, основу якої складають транспортно-логістичні підприємства.

Унікальне географічне розташування на перехресті торговельних шляхів потенційно дозволяє Україні отримувати більше переваг від глобалізації у разі забезпечення динамічного розвитку та реалізації потенціалу транспортної інфраструктури.

Характерною особливістю даного процесу в територіальному аспекті вважається, в основному, лінійний тип розміщення, але прослідковується й пунктове розташування об’єктів транспорту. Тому територіальна структура транспорту поєднує в собі як лінійні шляхи сполучення, так і пунктові: пункти й вузли. Поряд з інтегрованими транспортними пунктами, які формуються внаслідок взаємодії різних видів транспорту, виділяються й деякі спеціалізовані, що становлять ядра перетину або злиття не менше трьох напрямів, до складу яких входить одна чи кілька, наприклад, залізничних станцій.

Якщо простими, елементарними територіальними структурами виробництва, зокрема галузевими й комплексними промисловими центрами, агропромисловими зонами з невисокою потужністю виробничого потенціалу зумовлюється утворення дрібних за вантажооборотом транспортних центрів і вузлів, то великі промислові вузли сприяють формуванню інтегральних транспортних вузлів, часто багатопрофільного характеру.

У територіальній структурі господарства в окремих спеціалізованих регіонах з конкретним характером виробництва деякі види вантажів у вантажообігу становлять понад 50% загального обсягу. В них формуються спеціалізовані транспортні вузли, основною функцією яких є відправлення вантажів – кам’яного вугілля, будматеріалів, продовольчої продукції.  Поряд з промисловими центрами і вузлами транспорті вузли складають опорну сітку територіальної організації господарства регіону [6, 7].

Особливої актуальності набуває транскордонне співробітництво, тобто створення вільних економічних зон у транспортних вузлах, з яких поєднуються національні інтереси з міжнародними проектами [6]. Діалектичними процесами розвитку національних господарств у контексті глобалізації та регіоналізації посилюється увага до транспортної інфраструктури в економічних дослідженнях. Водночас провідними сучасними світовими тенденціями на транспорті вважається перехід на логістичні технології роботи, поява в концептуальній і практичній площинах міжнародних транспортних коридорів (МТК) для перевезення вантажів і пасажирів, які проходять через ряд  країн, регіонів, континентів.

 Для забезпечення комунікаційних  зв’язків транспортно-логістичним центрам (ТЛЦ) належить виняткова місія, бо вони забезпечують зв’язок між віддаленими один від одного економічними районами, підтримують інтегроване управління матеріальними потоками, через що стають  не лише складовою частиною державної транспортної системи, але й відіграють провідну роль у формуванні транспортної інфраструктури, в раціоналізації всієї системи вантажного й пасажирського руху.

Першочерговим завданням є формування регіональної транспортно-логістичної інфраструктури, її поступова інтеграція з національною та міжнародною транспортно-логістичними системами перевезень вантажів, що сприятиме входженню України у світове товариство в якості рівноправного партнера. 

Поняття транспортно-логістичний центр тотожне поняттю багато-функціональний мультимодальний термінальний комплекс; у деяких  наукових публікаціях вони іменуються вантажними розподільчими центрами (ВРЦ), мультимодальними логістичними центрами, логістичними товаророзподільчими центрами, платформами. Впровадження нових прогресивних логістичних транспортних технологій ґрунтується на досвіді функціонування широкої мережі європейських транспортно-складських центрів системи “Євро-платформс” (Неаполь, Ліворно, Марсель, Барселона, Мадрид, Севілья, Бургас, Вікторія, Бордо, Турин, Парма, Бергамо, Страсбург, Париж, Бремен, Манчестер, Глазго та ін.). Названі центри на найсучаснішому рівні виконують всі необхідні основні операції з переробки і транспортування вантажів з наданням усіх видів послуг [2, 6].

Транспортно-логістичний центр (ТЛЦ) координує використання різних видів транспорту, виконує вантажо-розвантажувальні роботи і перевалювання вантажів, забезпечує короткострокове і довгострокове зберігання вантажів, вантажопереробку, виконання необхідних митних процедур, інвентаризацію запасів, експедирування й переадресацію вантажів, надає повний комплекс сервісних і комерційно-ділових послуг, включаючи банківське, інформаційне, консалтингове й аналітичне обслуговування, повний комплекс забезпечення доставки вантажів клієнту за сучасними технологіями.

ТЛЦ, які  розташовуються на основних каналах товароруху вздовж МТК,  з одного боку, є місцем концентрації вантажопотоків та їх розподілу, а іншого – виконують важливі функції транспортно-логістичного сервісу. Міжнародні та регіональні ТЛЦ представляють собою функціональні елементи транспортно-логістичної системи макрорівня, і є однією з ланок між постачальниками та споживачами (рис. 1).

Вони також є поєднальними пунктами, де вантажопотоки концентруються та розділяються. Переваги ТЛЦ  полягають у доступності їх для клієнтів та наданні широкого спектру транспортно-експедиційних та сервісних послуг при доставці вантажу, а також в організації ефективної системи перевезень вантажів на великі відстані, які виконуються по інтермодальним технологіям.

Головна задача ТЛЦ – розширення асортименту транспортно-логістичних послуг та зниження їх вартості в результаті концентрації, при цьому сукупний кінцевий результат більш важливий, ніж сума його складових, що робить доцільним створення спільних підприємств на корпоративній основі.

 

Рис. 1.  Транспортно-логістичний центр  в логістичній системі управління вантажопотоками

 

Створення ТЛЦ – це прогресивний напрямок розвитку транспортно-логістичної інфраструктури, вони є  логістичними транспортними вузловими пунктами, які здійснюють зв’язок між віддаленими один від одного економічними районами та підтримку інтегрованого управління матеріальними потоками. Вони повинні не тільки бути складовою частиною державної (регіональної) транспортної системи, але й грати провідну роль у формуванні транспортної інфраструктури та раціоналізації всієї системи вантажо- та товароруху.

 При переході до нових умов господарювання метою транспорту стає не забезпечення економічного благополуччя окремих транспортних галузей, а гарантована державним законодавством реалізація однієї з важливих потреб людини й суспільства – потребі у продовженні процесу споживання через переміщення будь-яких об’єктів за схемою “від дверей до дверей” й “точно в строк”.

Окремо кожен вид транспорту в особливості на магістральних маршрутах не може забезпечити повного циклу перевезення за вказаною схемою. У відповідності  з даною технологічною схемою транспорт виступає як єдина система, яка незалежно від транспортних комунікацій й типу рухомого складу, повинна забезпечити задоволення попиту споживача (від окремого індивідуума до крупного промислового або аграрного підприємства) на переміщення об’єкту транспортування на умовах, які визначає споживач.

Множинність клієнтів і транспортних підприємств різної форми власності створює складну ієрархію зв’язків та відносин, яку можна назвати єдиною транспортно-логістичною системою. При наявному її різноманітті та складності функціонально її структура реально складатиметься з наступних складових:

- органи управління єдиною транспортною системою;

- споживачі транспортних послуг;

- виробники транспортної продукції (включає транспортну промисловість по виробництву транспортної техніки, будівництво та утримання шляхів сполучення, підготовку виробничого персоналу тощо);

- транспортні підприємства, які здійснюють експлуатацію транспорту та організацію перевезень (планування транспортного процесу, координацію дій його учасників, облік, контроль, диспетчеризацію перевезень та інші логістичні функції, включаючи експедиційні послуги), а також транспортні банки, транспортні біржі.

Висновки. З метою надати регіональному транспортному  комплексу можливості для сталого розвитку і забезпечення поступового переходу до європейської та світової транспортної системи в рамках інвестиційної політики необхідно впровадження комплексу заходів: підтримка державою інвестиційних проектів, що мають міжгалузевий чи  міжрегіональний характер або проявляються в соціальній сфері; впровадження механізму підтримки інвестування в галузі регіонального транспорту за рахунок кредитної емісії; створення інноваційних центрів, які б об'єднували транспортну систему як  замовника, що визначає технічні умови, з машинобудуванням як виробником; сприяння нормалізації фінансового становища транспортних підприємств; впровадження реструктуризації діяльності транспортних компаній (оновлення послуг та технологій, зміна ринків); розробка інвестиційних проектів, направлених на модернізацію транспортної мережі та транспортної інфраструктури, впровадження інформаційних технологій; найширше застосування лізингу як джерела фінансування; поліпшення використання амортизаційного фонду як важливого внутрішнього джерела капіталовкладень; сприяння залученню іноземних інвестицій у транспортну сферу регіону.

 

Література.

1. Елисеев С. Ю. Концептуальные основы логистического управления внешнеторговыми перевозками / С. Ю. Елисеев, А. Ф. Котляренко, П. В. Куренков // Бюллетень транспортной информации. – 2014. – № 3. – С. 1116.

2. Єдін О. Транспортна політика в Україні / О. Єдін, Ю. Цвєтов, Л. Соколов // Економіка України. – 2000. – № 1. – С. 24–34.

3. Клиновий Д. В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України / Д. В. Клиновий, Т. В. Пепа; за ред. Л. Г. Чернюк. К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 728 с.

4. Козакевич Д. М. Производственно-транспортные модели в перспективном отраслевом планировании / Д. М. Козакевич. – М. : Экономика, 2013. – 295 с.

5. Пащенко Ю. Є. Перспективи розвитку транспортного комплексу / Ю. Є. Пащенко, А. М. Давиденко, Л. Г. Чернюк – К. : Либідь,1998. – 269 с.

6. Пащенко Ю. А. Розвиток міжнародного транспортного сполучення України / Ю. Пащенко, А. Давиденко // Економіка України. – 1999. – № 5. – С.47-55.

7. Поповкин В. А. Регионально-целостный подход в экономике / В. А. Поповкин − К. : Наукова думка , 2003. – 218 с.

8. Прейгер Д. Щодо реалізації та розвитку транзитного потенціалу України: аналітична записка [Електронний ресурс] / Д. Прейгер, О. Собкевич, О. Ємельянова. – 2012. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/818. - Назва з екрану.

9. Сич Є. М. Інноваційно-інвестиційні комплекси транспортної галузі: методологія формування та розвитку: Монографія / Є. М. Сич, В. П. Ільчук. – К. : Логос, 2006. – 264 с.

10. Сич Є. М. Ільчук В. П. Інноваційно-інвестиційний розвиток залізничного транспорту / Сич Є. М. Ільчук В. П. -  К. : Логос, 2011. – 256 с.

 

References.

1. Eliseev, S. Ju.  (2014), “Conceptual bases of foreign trade transportation logistics management”, Bjulleten' transportnoj informacii, vol. 3, pp. 1116.

2. Yedin, O.   (2000), “Transport policy in Ukraine”, Ekonomika Ukrayiny, vol. 1, pp. 24–34.

3. Klynovyy, D. V. and Pepa, T. V. (2006), Rozmishchennya produktyvnykh syl ta rehional'na ekonomika Ukrayiny [Productive Forces and Regional Economy Ukraine], Tsentr navchal'noyi literatury,  Kyiv, Ukraine.

4. Kozakevich, D. M. (2013), Sovremennye tehnologii upravlenija dlja optimizacii biznesa kompanii  [Proizvodstvenno-transportnye modeli v perspektivnom otraslevom planirovanii], Ekonomika, Moscow, Russia.

5. Pashhenko, Ju. Є. Davidenko A. M.  and Chernjuk L. G. (1998), Perspektyvy rozvytku transportnoho kompleksu [Prospects for the transport sector], Lybid',  Kyiv, Ukraine.

6. Pashchenko, Yu. and Davydenko, A. (1999), “The development of international transport Ukraine”, Ekonomika Ukrayiny, vol. 5, pp. 47-55.

7. Popovkin, V. A. (2003), Regional'no-celostnyj podhod v jekonomike  [Regionally holistic approach to the economy], Naukova dumka,  Kyiv, Ukraine.

8. Preyher, D. Sobkevych, O. and Yemel'yanova, O. “Regarding the implementation and development of transit potential of Ukraine: A snapshot ”, available at: http://www.niss.gov.ua/articles/818/ (Accessed 29 Aug 2015).

9. Sych, Ye. M. and Il'chuk, V. P. (2006), Innovatsiyno-investytsiyni kompleksy transportnoyi haluzi: metodolohiya formuvannya ta rozvytku: Monohrafiya  [Innovation and investment centers transport industry: methodology of formation and development: Monograph], Lohos,  Kyiv, Ukraine.

10. Sych, Ye. M. and Il'chuk, V. P. (2011), Innovatsiyno-investytsiynyy rozvytok zaliznychnoho transportu [Innovation and investment development of rail transport], Lohos,  Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 02.06.2015 р.

 

ТОВ "ДКС Центр"