Українською | English

BACKMAIN


УДК 351

 

О. В. Євсюкова,

кандидат наук з державного управління,

доцент кафедри історії, теорії держави і права та конституційного права

Академії муніципального управління

 

РЕФОРМУВАННЯ ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ РАЙОНІ УКРАЇНИ: ПОЛЬСЬКИЙ ДОСВІД ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ

 

O. V. Yevsiukova,

candidate of science with public administration,

associate professor of history, theory of state and law and constitutional law

the Academy of municipal administration

 

THE REFORM OF THE REPRESENTATIVE BODIES OF LOCAL AUTHORITIES IN THE ADMINISTRATIVE DISTRICT OF UKRAINE: POLISH EXPERIENCE AND SUGGESTIONS FOR ITS USE

 

У статті проаналізовано організаційно-правові засади діяльності представницьких органів місцевої влади у Республіці Польща та Україні, визначено загальні і специфічні риси діяльності представницьких органів місцевої влади на рівні повіту і в адміністративному районі. Проведено комплексний аналіз організаційно-правових засад діяльності та реалізації повноважень представницьких органів місцевої влади у Воломінському повіті Мазовєтського воєводства Республіки Польща. Запропоновано звернути увагу на перевагах адаптації польського досвіду реформування представницьких органів влади, зокрема, у питаннях законодавчого визначення статусу районної територіальної громади, її внутрішньої організації, принципів розподілу повноважень, порядку формування представницьких органів місцевої влади; забезпечення права районних рад на створення власних виконавчих органів та зменшення втручання у їх діяльність органів державної виконавчої влади; розробки та впровадження рекомендацій щодо прийняття статутів територіальних громад, зміцнення матеріально-фінансової бази функціонування районних рад, тощо.

 

The article analyzes the organizational-legal bases of activity of representative bodies of local authorities in Poland and Ukraine, identified common and specific features of activity of representative bodies of local government at the county level and in the administrative district. A comprehensive analysis of the legal framework for the operation and implementation of powers of representative bodies of local government in Wolomin County Mazovia Voivodeship of Poland. Invited to pay attention to the merits of adaptation of the Polish experience of reforming of representative bodies, in particular, in matters relating to the determination of the status of the district of the territorial community, its internal organization, the principles of separation of powers and order of formation of representative bodies of local authorities; the right of district councils to establish their own executive bodies and the reduction of interference in their activities of bodies of state executive power; the development and implementation of the recommendation regarding the adoption of charters of territorial communities, strengthening the material and financial basis of the functioning of the district councils, etc.

 

Ключові слова: представницький орган місцевої влади, районна рада, адміністративний район, повіт, рада повіту, польський досвід реформування територіальної організації та системи територіального самоврядування.

 

Keywords: representative body of the local government, district сouncil, administrative region, district, сounty сouncil, the Polish experience of reforming the territorial organization and local self-government.

 

 

Постановка проблеми. За умов сучасного сьогодення в українському суспільстві практично відсутні належні дії з боку держави щодо реформування органів місцевого самоврядування. Функціонування органів виконавчої гілки державної влади та представницьких органів місцевої влади, особливо на обласному рівні та рівні адміністративного району, викликає більше запитань, ніж відповідей як у науковців, політиків, управлінців, так і у звичайних громадян. Це питання є досить складним та суперечливим. У процесі його вирішення варто враховувати різні аспекти суспільно-політичних перетворень, які відбулися і продовжують відбуватися в Україні. У чинному національному законодавстві та наукових концепціях зустрічаються протиріччя щодо формування органів місцевого самоврядування, їх діяльності, виконання певних функцій та, взагалі, існування даного інституту демократії. Українське суспільство змушене проходити власний шлях розвитку, хоча і не позбавлене можливості вивчення досвіду інших країн та брати його за основу. Оскільки Україна вже визначилася, що найбільш вдалою для реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади у нашій державі, є модель територіального самоврядування Республіки Польща (далі – РП ), варто імплементувати вказаний польський досвід в українські реалії.

Аналіз наукового доробку. На нашу думку, варто відзначити теоретичні надбання польських дослідників. Тематиці становлення територіального самоврядування та реформування адміністративно-територіального устрою у РП присвячені наукові праці: Я.Гонцяжа, у яких проаналізовано наслідки адміністративно-територіальної та муніципальної реформ, у т.ч. проблематика становлення самоврядних органів на рівні повітів; Т.Бартницького та Я.Біттель, які присвячені становленню громадянського суспільства та впливу на цей процес самоврядних органів та неурядових організацій; Л.Колярської – Бобинської щодо другого етапу реформування у РП, починаючи з 1998 р, який перш за все, стосується становлення повітів та воєводств як самоврядних одиниць, так одиниць територіального устрою; П.Байора, Р.Сікорського Дж.Брока, які розглядали процеси реформування через призму стратегічного партнерства, впливу суспільних, політичних, економічних особливостей країн-членів Європейського Союзу; А. Хойновської, А. Мєржа, Б. Сурмаха, що займалися дослідженням аспектів політичного та локального співробітництва. Такі науковці, як Є. Корчак, Я. Варда, В. Клосовські розглядали проблематику та розробку стратегій місцевого розвитку; питання історичної періодизації становлення та оптимізації адміністративно-територіального устрою, територіального самоврядування, вивчали такі польські дослідники як  С. Кутшеба, Б. Гора, Ф. Ришкі. Проблематикою організації діяльності органів територіального самоврядування у повітах займалися такі польські вчені, як : М.Вуйчик, М.Грабєць, М.Карпюк, Я.Чапутович, М.Сакович, А.Делон-Бялек. Деякі праці, що стосуються дослідження територіальної організації та становлення публічних владних відносин належать відомим фахівцям у галузі права та публічного адміністрування, серед яких: Є.Вечорек, А.Пєкара. Дослідженню організаційної структури органів територіального самоврядування, їх виконавчих органів, функціонування інституту староства присвячені праці науковців: Р.Добровольського, Ф.Ференка, Т.Камінського, А.Позьорека, а питанням організаційно-правового забезпечення присвячені праці М.Котульського та М.Богунки-Фельчак. Питання формування матеріально-фінансового забезпечення діяльності органів територіального самоврядування у РП віднайшли втілення у працях П.Клімека, Н.Нємеця, А.Рокажа, тощо.

Мета статті. У процесі аналізу теоретичних розробок польських дослідників, організаційно-правових засад діяльності представницьких органів місцевої влади у РП та Україні, визначити їх загальні і специфічні риси діяльності на рівні повіту та адміністративного району; звернути увагу на перевагах адаптації польського досвіду реформування представницьких органів влади, зокрема, на рівні адміністративного району.

Виклад основного матеріалу. Існують загальні риси, які визначають організаційно-правові засади діяльності представницьких органів місцевої влади (далі – ПОМВ) в Україні та РП [3, с.102]. До них варто віднести:

- вибори до ПОМВ, як об’єктивна основа їх створення (у нашому випадку, вибори депутатів до районних та повітових рад), є загальними, рівними, прямими і відбуваються шляхом таємного голосування, що визначено законодавчо; депутати повітових та районних рад обирають з числа депутатів голову, одного або двох заступників; вибори голів ПОМВ відбуваються шляхом таємного голосування при абсолютній більшості голосів за присутності, не менш ніж, половини статутного складу районної ради та ради повіту;

- критерії визначення кількісного складу ПОМВ базового рівня та порядок виборчого процесу обумовлені чинним національним законодавством у зв’язку з чим, не являються предметом регулювання у порядку нормативних актів місцевого значення;

- створення повітів у РП та адміністративних районів в Україні  відбувається шляхом прийняття відповідного політичного рішення (розпорядженням Ради Міністрів РП, та Кабінету міністрів України) з врахуванням історичних традицій, територіальної приналежності, спільності історично-культурних традицій, звичаїв, демографічної структури, соціально-економічного потенціалу територіальних громад;

- повноваження ПОМВ на рівні повіту та на рівні адміністративного

району розподіляються на власні, делеговані. Особливістю у РП є визначення доручених повноважень;

-  законодавчо визначене право щодо об’єднання ПОМВ як в Україні, так і в РП для вирішення суспільних проблем у життєдіяльності територіальних громад (Формою такої співпраці – є міжмуніципальне співробітництво.);

- відповідною формою діяльності ПОМВ у повіті та адміністративному районі є сесійні засідання, порядок проведення яких, визначається регламентом. Депутати створюють комісії , визначають предметність їх діяльності та механізм обрання членів комісій. (Комісія є допоміжним органом, підзвітним раді, який затверджує план роботи та звіт про власну діяльність);

- можливість утворення депутатських фракцій та груп у складі ПОМВ в Україні та РП.

На нашу думку перевагами використання польського досвіду реформування ПОМВ в Україні є низка позитивних чинників, що стосуються організації їх діяльності, перш за все, на рівні адміністративного району [2, с.180 – 182]. У чинному польському законодавстві чітко сформовано та виписано механізм їх утворення, об’єднання, розділення, скасування, юридичні права та систему повноважень. Зокрема, мова йде про раду повіту, міську раду на правах повіту [7, Art. 3].

Повіт у РП, на відміну від адміністративного району в Україні, є не тільки адміністративно-територіальною одиницею, але й самостійною одиницею самоврядного поділу території РП, яка незалежна від воєводства та центральних органів державної влади. За принципом субсидіарності, повіт забезпечує виконання та реалізацію повноважень щодо задоволення потреб людей, виконання яких, не в змозі забезпечити гміна. Забезпечують виконання функцій повіту – ПОМВ: рада повіту, правління та повітова адміністрація, до складу якої належать – староство, повітові служби та повітові організаційні                                  одиниці [7, Art. 8].

При укрупненні адміністративних районів в Україні варто врахувати досвід створення повітів як адміністративно-територіальних одиниць, перш за все, враховуючи наступні аспекти: яким чином гміни, які утворюють повіт, спільно організовують економічну та господарську діяльність, чи утворюють вони однорідну та цілісну територію, чи пов’язані між собою історично; яка кількість населення проживає на цій території та які ресурси, що визначають економічний потенціал території можуть стати основою для економічного зростання повіту; чи здатна існуюча транспортна мережа, у межах повіту, забезпечити транспортно-пасажирський зв'язок віддалених гмін, з адміністративним центром; чи існує на території повіту місто з достатньо розвиненою інфраструктурою, економічними, матеріально-технічними, фінансовими, демографічними ресурсами, та яке спроможне виконувати функції адміністративно-територіального центру повіту [5, c. 76].

Важливим питанням у дослідженні організації діяльності ПОМВ на рівні повіту у РП є визначення, насамперед, функцій повіту. який виконує публічні завдання надгмінного характеру [7, Art. 4]. Окрім власних завдань, повіт може забезпечити виконання певних гмінних завдань, та делегованих для виконання в повіті завдань воєводства. На відміну від гмін, повіт забезпечує виконання лише завдань місцевого характеру, які віднесені законодавством до його компетенції [10].

Серед сукупності публічних завдань надгмінного характеру повіт виконує завдання щодо: державної освіти; охорона здоров’я; соціальної допомоги та соціального захисту (у тому числі, і підтримки недієздатних осіб); розвитку сім’ї та подолання безробіття, активізації ринку праці; транспортного забезпечення та облаштування доріг загального користування (громадських доріг); культури та охорони культурної спадщини; фізичної культури та туризму; геодезії, картографії і кадастру; управління нерухомістю; благоустрою територій, управління архітектурно-будівельними комплексами та нагляду за будівництвом; охорони навколишнього середовища, розвитку сільського господарства, водного господарства, рибальства, лісництва; забезпечення громадського порядку та безпеки; запобігання надзвичайним ситуаціям; охорони прав споживачів; утримування закладів громадського призначення та адміністративних об’єктів; оборони; розвитку повіту; міжмуніципального співробітництва та співпраці з громадськими організаціями; телекомунікаційної діяльності [7, Art. 4, ust. 1].

Завдання повітового самоврядування не повинні порушувати компетенції гмін і воєводств, які відповідно виконують законодавчо визначені функції.

Таким чином, повіт може забезпечити виконання лише тих повноважень, які визначені чинним законодавством РП. Власні повноваження повіт виконує за власні кошти, а делеговані - у відповідності з законодавством або на підставі досягнутих домовленостей. Нормативно-правові акти РП, розпорядження Ради Міністрів, міністерств або воєводи можуть визначати певні повноваження, виконання яких мають забезпечити самоврядні органи повіту [1, с. 45]. Вказані повноваження повинні чітко визначатися у статутних положеннях територіальних громад повіту [10]. Для прикладу, зазначимо, що в Україні, навіть, більшість територіальних громад на базовому рівні місцевого самоврядування не мають власних статутів.

Повіт має право створювати організаційні одиниці та укладати угоди з іншими суб'єктами територіального самоврядування, але не має права здійснювати господарську діяльність, яка суперечить суспільним інтересам територіальних громад [7, Art. 5, Art. 6]. Вибори до представницьких органів місцевого самоврядування РП відбуваються за пропорційною системою з преференційними голосами. [4, с. 493].

Рада повіту є нормотворчим та контрольним органом повіту, з чітко визначеною компетенцією та повноваженнями [7, Art. 8, Art. 9, Art. 12]. Критерії визначення кількісного складу ради повіту, а також порядок виборів депутатів ради повіту обумовлені чинним законодавством, у зв’язку з чим, вони не є предметом регулювання у порядку актів місцевого права. Рішення ради та правління повіту приймаються абсолютною  більшістю голосів у присутності не менше половини статутного складу ради (правління), шляхом відкритого голосуванням, якщо законодавчо не передбачено іншої процедури прийняття [8]. Депутати ради повіту зі свого складу обирають голову та одного або двох його заступників абсолютною більшістю голосів, у присутності, щонайменше, половини статутного складу ради, шляхом таємного голосування. [7, Art. 15; 9.]. Порядок організації діяльності ради повіту та її комісій, правила створення депутатських клубів визначаються статутом. Кожна рада повіту розробляє свій власний статут та ухвалює його на своєму сесійному засіданні [5, с. 81].

Для прикладу розглянемо Статут Воломінського повіту Мазовєтського воєводства РП (далі – Статуті) [6].У вказаному документі розписано процедуру проведення сесійних засідань, оприлюднення порядку денного, регламент проведення сесій. Варто зазначити, що депутатові надається право виключно дворазового обговорення дискусійного питання, яке було порушене ним попередньо. Виступ депутата, якому голова ради Воломінського повіту надав можливість виступити вдруге у цій самій справі, не може тривати довше ніж три хвилини [6]. У Статуті значна увага приділена порядку виконання функціональних обов’язків депутатів перед громадою, адже відомо, що депутат має підтримувати постійний зв'язок з мешканцями повіту, а також з громадськими організаціями. Мандат депутата ради повіту не можна поєднувати з мандатом депутата Сейму чи Сенату, з діяльністю в органах самоврядування гміни чи воєводства [7, Art. 21].

У складі Ради Воломінського повіту існує лише 6 постійних комісій: комісія з питань безпеки та громадської охорони (Komisja Bezpieczeństwa i Ochrony Środowiska); фінансова комісія (Komisja Finansowa); комісія з питань захисту дитини, освіти, культури та спорту (Komisja Dziedzictwa Narodowego, Edukacji, Kultury i Sportu); ревізійна комісія (Komisja Rewizyjna); комісія з питань захисту здоров’я та соціальної політики (Komisja Zdrowia i Polityki Społecznej); комісія з питань економічного розвитку та сільського господарства. (Komisja Rozwoju Gospodarczego Rolnictwa) [6]. Рада Воломінського повіту контролює діяльність правління, а також повітових відділів. Саме, з цією метою створює ревізійну комісію, до складу якої входять депутати, представники всіх депутатських клубів (груп, фракцій), за винятком депутатів, які виконують функції голови та заступника, а також членів правління. Ревізійна комісія контролює й оприлюднює інформацію про виконання бюджету, звіт правління ради повіту надається до регіональної рахункової палати, яка є наглядовим органом з питань бюджету [7, Art. 16].

Таким чином, зазначимо що представницьким органом Воломінського повіту РП є рада повіту, яка працює сесійно й ухвалює рішення у найважливіших для територіальної громади повіту справах. Важливу роль у діяльності ради повіту відіграють комісії – внутрішні органи ради, їх існування, предмет діяльності й особовий склад залежать від рішення ради повіту, яка їх утворює.

Рада Воломінського повіту здійснює контроль за діяльністю правління повіту, який поширюється також і на повітові служби, інспекції і охорони. Як зазначено у параграфі 52 Статуту, правління Воломінського повіту (виконавчий орган) у своєму складі налічує п’ять осіб: старосту, заступника та трьох членів [6]. Компетенція правління обмежується виконанням рішень ради та бюджету Воломінського повіту. Правління готує проекти рішень ради, розпоряджається майном Воломінського повіту, призначає та звільняє з посади керівників організаційних одиниць повіту за винятком так званих служб, інспекцій та охорони, щодо яких застосовуються окремі приписи, так, зокрема у Воломінському повіті до них відносяться – повітова поліція, повітова громадська служба пожежної безпеки та інспекторат контролю будівництва в повіті [6].

Отже, правління є виконавчим органом повіту. Кількість членів правління визначається статутом відповідної ради повіту. Депутати ради повіту обирають старосту, абсолютною більшістю голосів статутного складу ради, шляхом таємного голосування. Заступника старости та інших членів правління депутати ради повіту обирають за пропозицією старости звичайною більшістю голосів, у присутності щонайменше половини статутного складу ради, шляхом таємного голосування [7, Art. 27]. Членами правління можуть бути обрані особи, які не належать до складу ради повіту [5, с. 89]. Кожен з депутатів ради повіту має право голосу на виборах старости. Законодавчо визначено, що таке право голосу має і той депутат ради, який є кандидатом на цю посаду. Право депутата балотуватися на виборах старости є політичним правом громадянина [9].

Рада повіту має право звільнити старосту від виконання службових обов’язків за пропозицією щонайменше 1/4 складу депутатів ради. Правління повіту виконує рішення ради повіту та забезпечує виконання завдань повіту у відповідності з чинним законодавством, зокрема: підготовку проектів рішень та постанов ради; виконання рішень та постанов ради; управління майном повіту; виконання бюджету повіту; працевлаштування та звільнення керівників організаційних одиниць повіту. У реалізації завдань правління повіту є підзвітним виключно раді повіту [7, Art. 32]. Визначене коло завдань, виконання яких забезпечує правління повіту вказує однозначно на те, що законодавчо за правлінням закріплена реалізація саме типових виконавчих функцій. За поданням старости, депутати ради повіту призначають та звільняють скарбника та секретаря повіту.

Староста організовує роботу правління повіту, забезпечує виконання щоденних завдань, які виникають в процесі життєдіяльності повіту, визначає тематику засідань правління та безпосередньо організовує їх проведення, а також представляє повіт за його межами. У підпорядкуванні старости повіту знаходяться повітові служби, інспекції та охорони; поліція, державна пожежна охорона, санітарна інспекція, ветеринарна служба та інспекція будівельного нагляду [7, Art.35].

Староста повіту володіє особливим статусом, оскільки є головою колегіального органу – правління. Окрім того, місцеві акти, які він видає, забезпечуючи виконання функцій правління, потребують затвердження на найближчому засіданні правління Воломінського повіту. В цілому, щодо компетенції старости управлінням поточними справами Воломінського повіту його повноваження, також визначені у Статуті. Зокрема, до складу яких, відносяться, також, повноваження щодо представлення інтересів територіальної громади Воломінського повіту Мазовєтського воєводства за його межами. Проаналізувавши організаційно-правову основу діяльності та реалізації повноважень ПОМВ у Воломінському повіті Мазовєтського воєводства варто спробувати визначити загальні та специфічні риси (табл. 1.), що стосуються: застосування виборчої системи у процесі місцевих виборів; особливостей створення повітів та адміністративних районів; законодавчого визначення юрисдикції та специфіки повноважень, критеріїв формування персонального складу та форм діяльності ПОМВ.

 

Таблиця 1.

Визначення загальних та специфічних рис організаційно-правових засад діяльності ПОМВ в Україні та РП

 №

 п/п

Загальні риси

Специфічні риси

1.        

Вибори до  в обох країнах є загальними, рівними, прямими і відбуваються шляхом таємного голосування.

В Україні у процесі проведення виборів ПОМВ базового рівня використовується мажоритарна система відносної більшості, а в РП - пропорційна (з преференціями).

2.        

Створення повітів в РП, так як і адмінрайонів в Україні, відбувається з врахуванням обсягів завдань ПОМВ, історичних традицій, територіальної приналежності, спільності історично-культурних традицій, звичаїв, демографічної структури та соціально-економічного потенціалу територіальних громад.

Структуру повіту визначає його статут, а в  Україні адмінрайони не мають власних статутів. ПОМВ на рівні повіту у РП мають виконавчий орган – правління, який очолює староста. Він володіє особливим статусом, забезпечує організацію діяльності правління, що виконує рішення ради повіту та забезпечує виконання покладених завдань.

3.        

Повноваження ПОМВ в РП на рівні повіту та в Україні на рівні адмінрайону розподіляються на власні, делеговані, а у РП також на доручені. ПОМВ можуть об’єднуватися для вирішення суспільних проблем територіальних громад (форма діяльності – міжмуніципальне співробітництво).

Юрисдикція повіту щодо виконання власних завдань може стосуватися тільки завдань місцевого характеру, які зазначені в статутних положеннях територіальної громади повіту. Комплексне виконання делегованих і доручених завдань фінансується тим органом, який делегував або доручив виконання цих завдань.

4.        

Критерії визначення кількісного складу ПОМВ базового рівня в Україні та РП, вибори депутатів обумовлені чинним національним законодавством, у зв’язку з чим не являються предметом регулювання у порядку актів місцевого значення.

До виключної компетенції ради повіту належать повноваження щодо: формування місцевого (локального) законодавства, зокрема, прийняття актів місцевого значення, у т.ч.статуту повіту.

5.        

Формою діяльності ПОМВ в РП та Україні є сесійні засідання, порядок проведення яких визначається регламентом ради. Депутати ПОМВ створюють постійні та тимчасові комісії, визначають предмет їх діяльності та обирають членів. Комісія є допоміжним органом, підзвітним раді, У складі ПОМВ можуть утворюватися депутатські групи, фракції, клуби. Порядок організації діяльності ПОМВ та їх комісій, правила створення депутатських груп визначаються у РП статутом територіальної громади, а в Україні чинним законодавством.

Складовою забезпечення ефективності територіального самоврядування у РП у повіті є система їх фінансування. Повіт самостійно здійснює фінансову діяльність на основі бюджету, а в Україні територіальні громади базового рівня  фінансуються за рахунок державних дотацій. Внесення змін до бюджету є виключною компетенцією правління повіту, рада може збільшити видаткову частину бюджету, або дохідну частину тільки за згодою правління.

6.        

Механізм прийняття рішень ПОМВ в Україні і РП є подібним.

 

 

До низки специфічних рис належать:

- різний тип виборчої системи. В Україні змішана мажоритарно-пропорційна система паралельного комбінування ( у т.ч. до районних рад) у РП до рад повітів – пропорційна система з преференціями де виборець голосує за конкретного кандидата з партійного списку;

- структуру повіту визначає його статут, ПОМВ повітів мають власний виконавчий орган-правління. Рада повіту здійснює контрольні функції щодо діяльності правління та повітових відділів;

- юрисдикція повіту щодо виконання власних завдань може стосуватися тільки завдань місцевого характеру, що визначені у статуті територіальної громади повіту, комплексне виконання делегованих і доручених завдань фінансується тим органом, який делегував або доручив виконання цих завдань, що є відсутнім в Україні;

- до виключної компетенції ради повіту належать повноваження щодо формування місцевого (локального) законодавства, зокрема, прийняття нормативно-правових актів місцевого значення, у т.ч. – статутів.

.- повіт так як і гміна самостійно здійснюють фінансову діяльність на основі бюджету, при тому що в Україні територіальні громади базового рівня фінансуються за рахунок державних дотацій, що є відсутністю їх фінансової спроможності.

На конкретному прикладі визначено, що система ПОМВ на рівні Воломінського повіту складається з ради повіту, яка забезпечує виконання установчих та контрольних функцій; правління повіту, яке є виконавчим органом і до складу якого належить староста, староство та його структурні підрозділи, а також повітові організаційні одиниці, заклади та установи, що функціонують на його території для задоволення потреб та вимог громадян.

Висновки. Аналізуючи загальні та специфічні риси організаційно-правової основи діяльності ПОМВ на рівні повіту в РП та в Україні на рівні адміністративного району, доцільним є використання позитивних складових польського досвіду реформування територіального самоврядування щодо:

- зміцнення правових засад організації діяльності ПОМВ на

 районному рівні. Повіт, як одиниця територіального та самоврядного устрою польської держави, є основою для забезпечення високої результативності в діяльності його представницького органу - ради повіту. В Україні район, є лише окремою адміністративно-територіальною одиницею, а районні ради разом з обласними являються лише елементами системи місцевого самоврядування та, аж ніяк, не є ПОМВ певної одиниці самоврядного поділу у зв’язку з його відсутністю в державі;

- визнання мешканців повіту спільнотою локальною самоврядною

спільнотою, яка володіє відповідним юридичним статусом, що підлягає судовому захисту. Повіт, як одиниця самоврядності, може виконувати публічні завдання зі сфери державної виконавчої влади на засадах порозуміння та низку завдань, які можуть бути делеговані гмінами у разі відсутності у них можливостей для виконання. Самоврядна громада повіту має право вирішувати власні справи шляхом загального голосування через вибори і повітові референдуми. В Україні районна громада не визнається чинним національним законодавством, що суперечить Європейській Хартії місцевого самоврядування і, відповідно, не має права реалізовувати власні інтереси через певні форми волевиявлення;

- законодавчого визначення устрою повіту, шляхом прийняття локальних

нормативно-правових актів у формі статуту. В Україні райони не мають власних статутів, оскільки відсутнє законодавчо визнане право щодо їх складання та використання ;

- визнання ради повіту законодавчим та контрольним представницьким

органом місцевої влади. В Україні районні ради знаходяться у залежності від органів державної влади, а частку законодавчих повноважень щодо права розпоряджатися матеріальними, фінансовими та іншими ресурсами, змушені делегувати районним державним адміністраціям, що позбавляє їх як законодавчої, так і наглядової самостійності;

- функціонування виконавчого органу повіту, у складі якого існує

інститут староства. В Україні районні ради не мають власних виконавчих органів, а лише виконавчі апарати, виконання функцій виконавчої влади на рівні адміністративного району забезпечують районні державні адміністрації, які не є елементами системи місцевого самоврядування;

- забезпечення фінансової самостійності повіту, через проведення

фінансової діяльності щодо формування, затвердження та виконання повітового бюджету. В Україні ПОМВ, не мають власної фінансової самостійності, а їх ресурсний фінансовий потенціал не відповідає фінансовим потребам територіальної громади, оскільки більшість з них є дотаційними.

Це лише стислий перелік проблемних аспектів щодо діяльності ПОМВ в адміністративному районі в Україні, для вирішення яких може бути застосований позитивний досвід реформування РП.

 

Список використаних джерел:

1. Бартніцькі Т. Співпраця, громадянин, розвиток – досвід польського територіального самоврядування та неурядових організацій як чинник, що стимулює розвиток громадянського суспільства в Україні / Т. Бартніцькі, Я. Біттель. – Варшава : Polishaid, 2006. – 116 с.

2. Євсюкова О. В. Основні засади повітового самоврядування в Республіці Польща / О. В. Євсюкова // Завдання державного, регіонального та муніципального управління в контексті нових реалій національного розвитку : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 6 квіт. 2012 р. : у 2 ч. / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка.. – К. : ВПЦ АМУ, 2012. – Ч. 2. – С. 180 – 182.

3. Євсюкова О. В. Реформа системи місцевого самоврядування : досвід Польщі / О. В. Євсюкова // Інновації в державному управлінні : системна інтеграція освіти, науки, практики: матеріали наук.-практ. конф. за між нар. участю. 27 трав. 2011 р. : у 2 – х т. тези. допов. / За заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, С. В. Загороднюка.– К. : НАДУ, 2011. – Т. 2. – С. 102 – 103.

4. Мороз О. Ю. Особливості становлення місцевого самоврядування в посткомуністичних країнах / О. Ю. Мороз // Збірник наукових праць. – 2008. – №. 14 / 15. – С. 490 – 496.

5. Самоврядування та територіальна організація влади в Польщі /                Я. Гонцяж [та ін.]. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 184 с.

6. Powiat-wolominski : biuletyn informacji publicznej. – [Electronic resourse]. Access mode : http: // www.pageglance.com/bip.powiat-wolominski.pl‎

7. Ustawy o samorządzie powiatowym z dnia 5. 06. 1998 r. // Dz. U. – 2001. – nr 142. – Poz. 1592 ze zm. – [Electronic resourse]. Access mode : sap.sejm.gov.pl/Download?id=WDU20011421592&type=2‎.

8. Wyrok Naczelnego Sądu Administracyjnego z dnia 8 czerwca 2010 r., II OSK 642/10, LEX Nr 599387. – [Electronic resourse]. Access mode :  http://orzeczenia.nsa.gov.pl/doc/D7026EEE1B.

9. Wyrok Wojewódzkiego Sądu Administracyjnego z dnia 19 sierpnia 2008 r., II SA/Wr 304/08, LEX Nr 511527. – [Electronic resourse]. Access mode : http://www.orzeczenia-nsa.pl/wyrok/ii-sa-wr- 3048,samorzad_terytorialny,2343720.html.

10.  Wyrok Wojewódzkiego Sądu Administracyjnego z dnia 3 czerwca 2008 r., IV SA/Gl 66/08, LEX nr 511460. – [Electronic resourse]. Access mode : http://sejmometr.pl/sa_orzeczenia/549651.

 

References.

1. Bartnitski T. (2006), Spivpratsya, hromadyanyn, rozvytok – dosvid pol's'koho terytorial'noho samovryaduvannya ta neuryadovykh orhanizatsiy yak chynnyk, shcho stymulyuye rozvytok hromadyans'koho suspil'stva v Ukrayini [Cooperation, citizen, development - the experience of the Polish territorial self-government and non-governmental organizations as a factor stimulating the development of civil society in Ukraine], Polishaid, Warsaw, Poland.

2. Yevsiukova O.V. (2012), “The basic principles of county government in the Republic of Poland”, Zavdannya derzhavnoho, rehional'noho ta munitsypal'noho upravlinnya v konteksti novykh realiy natsional'noho rozvytku [Objectives of state, regional and municipal administration in the context of the new realities of national development], Naukovo-praktychna konferentsiya za mizhnarodnoyu uchastyu [Scientific-practical conference with international participation], The Academy of municipal administration, Kyiv, Ukraine, pp. 180 – 182.

3. Yevsiukova O.V. (2011), “The reform of local self-government : the Polish experience”, Innovatsiyi v derzhavnomu upravlinni : systemna intehratsiya osvity, nauky, praktyky [Innovations in governance : a systemic integration of education, science, practice], Naukovo-praktychna konferentsiya za mizhnarodnoyu uchastyu [Scientific-practical conference with international participation], National Academy of public administration, Kyiv, Ukraine, pp. 102 – 103.

4. Moroz O.Y. (2008), “Features of formation of local government in post-сommunist countries”, Zbirnyk naukovykh prats', vol 14 / 15, pp. 490 – 496.

5. Hontsyazh J. (2001), Samovryaduvannya ta terytorial'na orhanizatsiya vlady v Pol'shchi [Self-government and territorial organization of power in Poland], UADU, Kyiv, Ukraine.

6. Pageglance, “District-wolominski : information Bulletin of public information”, available at: http: //www.pageglance.com/bip.powiat-wolominski.pl‎ (Accessed 26 January 2014).

7.  “The law on regional self-government day 5. 06. 1998” [Online], vol . 142, available at: sap.sejm.gov.pl/Download?id=WDU20011421592&type=2‎. (Accessed 26 January 2014).

8. “The decision of the Supreme Administrative Court of 8 June 2010” [Online], vol . 599387, available at: http://orzeczenia.nsa.gov.pl/doc/D7026EEE1B. (Accessed 26 January 2014).

9. The decision of the Voivodship Administrative Court dated 19 August 2008[Online], vol . 511527, available at: http://www.orzeczenia-nsa.pl/wyrok/ii-sa-wr- 3048,samorzad_terytorialny,2343720.html.  (Accessed 26 January 2014).

10. The decision of the Voivodship Administrative Court dated June 3, 2008[Online], vol . 511460, available at: http://sejmometr.pl/sa_orzeczenia/549651.(Accessed 26 January 2014).

 

Стаття надійшла до редакції 20.01.2015 р.

 

ТОВ "ДКС Центр"