УДК 343.352
С. Ж. Лазаренко,
доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України,
завідувач кафедри університетської та професійної освіти,
Вищий державний навчальний заклад «Університет менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України
ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НЕПЕРЕРВНОЮ ОСВІТОЮ
S. J. Lazarenko,
Doctor of Laws, Professor, Honored Lawyer of Ukraine, Head of Department of University and Professional Education,
"University of Educational Management" of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine
ISSUES OF EFFECTIVENESS OF SYSTEM OF PUBLIC ADMINISTRATION OF LIFE-LONG LEARNING
В статті досліджено питання організації ефективної системи підготовки та перепідготовки державних службовців в контексті існуючих моделей державного управління системою неперервної освіти.
The paper investigates the issues of effective training and retraining of civil servants in the context of current models of public administration of system of life-long learning.
Ключові слова: організація, ефективна система, підготовка, перепідготовка, державні службовці, моделі, державне управління, система неперервної освіти.
Кey-words: organization, effective system, training, retraining, public servants, models, public administration, system of life-long learning.
Постановка проблеми. В умовах глобалізаційних викликів, переходу сучасного суспільства на постіндустріальну інформаційну стадію розвитку, його демократизації й емансипації людини актуалізуються питання організації ефективної системи підготовки і перепідготовки управлінських та економічних кадрів, здатних ефективно працювати в умовах ринкової економіки на рівні сучасних стандартів, приймати зважені управлінські рішення. Кожному державному службовцю та посадовій особі місцевого самоврядування сьогодні необхідні знання, уміння та навички для роботи в складних соціальних, економічних і політичних умовах сучасної України.
Неперервна освіта сьогодні є одним із головних стратегічних чинників суспільства та його безпеки, у зв’язку з чим дослідження проблем, що пов’язані з функціонуванням моделей державного управління неперервною освітою, залишаються надзвичайно актуальними.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню проблем функціонування моделей державного управління неперервною освітою та організації ефективної системи підготовки і перепідготовки державних службовців присвячені роботи В. Беха, Ю. Беха, Н. Диденко, С. Калашникової, В. Князева, В. Коваленко, В. Кременя, В. Лугового, О. Любчук, І. Мамаєвої та багатьох інших науковців. Питання оцінювання якості рішень в механізмах управління та системі державної служби досліджувалися в роботах дослідників і практиків І. Адізеса, Е. Ведунга, Д. Гвішіані, Л. Далберга, А. Дрюмо, К. Ісакссона, Г. Клагса, Д. Коупера, Д. Ламарка, А. Матесона, К. Олкері, І. Сумма, Р. Теннера.
Метою статті є дослідження функціонування моделей державного управління системою неперервної освіти та організації ефективної системи підготовки та перепідготовки державних службовців.
Виклад основного матеріалу дослідження. В Україні ефективність державного управління значною мірою залежить від кадрів, які є світоглядно підготовлені до активної професійно-компетентної роботи в умовах переходу сучасного суспільства на постіндустріальну інформаційну стадію розвитку.
До моделей державного управління неперервною освітою за критерієм ролі та місця держави більшість науковців відносять наступні: централізовану, децентралізовану, змішану, інноваційну [1].
Найбільш поширеними моделями державного управління неперервною освітою в розвинених країнах світу є централізована та децентралізована моделі державного управління.
Розглянемо особливості кожної з зазначених моделей.
Централізована модель державного управління системою неперервної освіти характеризується ступенем централізації державного управління, а саме зосередженням управління в одному місці, в одному центрі, а також розвитком ієрархічної структури управління, в якій переважають вертикальні зв’язки і верхні рівні мають повноваження щодо прийняття рішень, а прийняті ними рішення є обов’язковими для нижчих рівнів [2, с.429-430]. На практиці реалізація централізованої моделі одержала свого розвитку за часів СРСР (наявність складної ієрархічної структури; пріоритет Міністерства освіти в якості центрального органу державного управління освітою; підпорядкування частини навчальних закладів іншим міністерствам та відомствам, тощо). В результаті - обмеження адаптаційних можливостей системи освіти до нових умов суспільного життя, її здатності до самоврегулювання [3, с.369].
Децентралізована модель державного управління системою неперервної освіти характеризується наступними характеристиками:
переданням частини функцій державного управління центральних органів виконавчої влади місцевим органам місцевого самоврядування;
розширенням повноважень нижчих органів за рахунок вищих за рівнем забезпечення більш ефективного розміщення ресурсів у суспільному секторі;
сприянням підзвітності органів державної влади в питаннях витрат коштів;
заохоченням до розвитку регіональних і місцевих економік;
стимулюванням скорочення необґрунтованих витрат у суспільному секторі.
На практиці виділяють адміністративну та демократичну форми децентралізації.
Змішана система державного управління системою неперервної освіти характеризується синтезом елементів централізованої і децентралізованої моделей.
Інноваційна модель державного управління системою неперервної освіти сформована під впливом ліберальної парадигми державного управління освітою, яка проявляється у вигляді ліберальних інтелектуальних традицій, емансипаторських практик і експериментів, стилів і втілень соціальної критики. Державне інноваційне управління повинне забезпечити встановлення нового державного порядку, який здатен врахувати загальні закономірності ринкового розвитку зі властивостями країни в поєднанні з цінностями економічної лібералізації та інтересами суспільства.
Процеси модернізації державної служби в Україні в рамках моделей державного управління неперервною освітою та європейської інтеграції потребують нових підходів до знань, умінь та навиків в системи підготовки і перепідготовки управлінських та економічних кадрів, серед найважливіших - прийняття ефективних управлінських рішень. Сучасні підходи до професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування не завжди відповідають європейським стандартам. Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу визначає, що професіоналізація державної служби здійснюється насамперед через систему професійного навчання державних службовців, розвиток якої має бути визначено одним із пріоритетів напрямків державної кадрової політики України.
Відповідно до положень чинних нормативно-правових документів сучасна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування включає в себе: освітньо-професійні та професійні програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації; мережу закладів системи професійного навчання службовців, яка сформована із застосуванням механізмів ліцензування та акредитації в освітній галузі «Державне управління».
У науковій та спеціальній літературі існує наступне трактування у деяких дефініцій підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, а саме:
1.Підготовка – це отримання запасу знань, навичок, досвіду, набутих у процесі навчання, практичної діяльності. У державному управлінні здійснюється шляхом професійного навчання,із здобуттям вищої освіти в освітній галузі «Державне управління» та підвищення кваліфікації в цій галузі. Водночас – це здобуття освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня (бакалавр, спеціаліст, магістр) за напрямами у відповідних освітніх галузях [4].
2.Перепідготовка – це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю (спеціалізацією) на базі раніше засвоєної освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, спеціаліста в межах одного чи різних освітніх напрямів, яке не веде до підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня, за винятком магістратури. Водночас – це навчання з метою отримання певного освітньо-кваліфікацій-ного рівня за іншою спеціальністю (спеціалізацією) [5].
3.Підвищення кваліфікації – це доведення до вищого ступеня, вдосконалювання та розвиток.
Навчання з метою оновлення та розвитку умінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності на державній службі потребує організації ефективної системи підготовки і перепідготовки державних службовців.
За І. Адизесом фокус державних організацій і установ повинен бути спрямований в першу чергу на їх функціонування у суспільстві, потім на ті цінності, які вони мають створювати, і на те, як такі цінності вимірювати, та на кінець на мінімізацію витрат на створення такої цінності. У довгостроковій перспективі необхідно фокусуватись на тому, як сприяти успішному функціонуванню більшої системи, до якої належить організація – до системи державного управління [6].
Світовий досвід функціонування державної служби свідчить про наявність широкого спектру підходів до встановлення критеріїв оцінювання діяльності та до розробки й впровадження методів оцінювання якості рішень в державному управлінні. Кожному державному службовцю та посадовій особі місцевого самоврядування сьогодні необхідні знання, уміння та навички для роботи в складних соціальних, економічних і політичних умовах сучасної України. Однією із основною проблем діючих інститутів підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування є відсутність системи професійної підготовки управлінського кадрового потенціалу, в якій компетентність щодо оцінювання якості рішень, а також професіоналізм і лідерство відіграють провідну роль.
Дієвими кроками щодо вирішення зазначених проблем стають:
створення повноцінної ефективної системи безперервного професійного навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування відповідно європейським фаховим стандартам та кращим вітчизняним традиціям державної служби;
перехід до якісно нового рівня прийняття управлінських рішень державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування.
Вирішення питань організації ефективної системи професійної підготовки державних службовців на основі інноваційної моделі державного управління системою неперервної освіти потребує нової стратегії підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування. Для системи безперервної освіти державних службовців необхідно розробити нові програми, навчально-методичні комплекси, національну тренінгову стратегію. В умовах удосконалення процесу підготовки фахівців для державної служби існує необхідність:
постійного розвитку інформаційно-технічних засобів комунікації;
переробки великих масивів інформації в обмежений час;
підвищення якості освіти, ефективність якої розглядається в контексті змін, що відбуваються у суспільстві;
розуміння якості освіти, що обумовлені завданнями з підготовки кадрів, що ставляться перед економікою [7].
Перехід до якісно нового рівня прийняття управлінських рішень державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування потребує нових підходів щодо розуміння ефективності управління, прийняття і реалізації державних рішень. Загальновідомо, що процес прийняття державних рішень складається з декількох функціональних етапів. В узагальненому плані можна виділяють наступні етапи в цілісному процесі прийняття рішень в державному управлінні: визначення пріоритетних проблем; розробка і розгляд альтернативних варіантів рішення суспільних проблем; остаточний вибір, формулювання і легітимація державного рішення; реалізація і впровадження в політичну практику прийнятих державних рішень; контроль за ходом здійснення рішення і «зворотний зв'язок» з його результатами.
Відсутність контролю і «зворотного зв'язку» призводить до того, що державне рішення або спотворюється, або просто перестає виконуватися, або навіть приносить обернені результати. Сам же зміст контролю за реалізацією тих або інших державних рішень полягає в постійному порівнянні практичних заходів, технологічних операцій з вихідною моделлю політичного рішення, планами і програмами.
Ефективність управління, прийняття і реалізації державних рішень залежать від комплексного застосування багатьох факторів і не в останню чергу від процедури прийнятих рішень і їхнього практичного втілення в життя. Ефективне державне управління передбачає прогнозування подальшого розвитку подій, що може бути обумовлено певним прийнятим рішенням, надання державним службовцям, що приймають рішення, повної та достовірної інформації про можливі наслідки їх дій.
В Україні ефективність державного управління значною мірою залежить від кадрів, які є світоглядно підготовлені до активної професійно-компетентної роботи, зокрема щодо прийняття ефективних управлінських рішень і їхнього практичного втілення. Система неперервної освіти (підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації) державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування перебуває на етапі переходу до загальнонаціональної мережі професійного навчання та розвитку персоналу державної служби, яка здатна діяти як ефективний механізм підготовки висококваліфікованих фахівців на основі інноваційної моделі державного управління системою неперервної освіти.
Напрямками її подальшого вдосконалення вбачаємо наступні:
По-перше, підбір викладачів (тренерів) для організації навчального процесу, який має поєднувати теоретичні знання та практичний досвід застосування інноваційних технологій. Підбір цільових груп для навчання в системі неперервної освіти має враховувати різні форми навчання для різних груп службовців.
По-друге, діагностування потенціалу професійно-особистісного розвитку державного службовця в процесі формування професійної компетентності прийняття ефективних управлінських рішень за допомогою різноманітних методів і прийомів.
По-третє, створення національної мережі навчальних закладів, які здійснюють неперервну освіту державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування в інноваційному просторі та здатні більш ефективно координувати дії навчальних закладів, державних та приватних установ, міжнародних інституцій, органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, неурядових організацій у галузі навчання державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Реалізація зазначених напрямів вважається перспективною та адаптивною до вимог інформаційного суспільства в межах інноваційної моделі державного управління системою неперервної освіти, яка потребує як теоретичного, так і прикладного дослідження та розвитку.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Проведене дослідження показало, що в межах централізованої та децентралізованої моделей державного управління системою неперервної освіти, які є найбільш поширеними в розвинених країнах світу, найбільш перспективною вважається інноваційна модель державного управління системою неперервної освіти. Ефективність управління, прийняття і реалізації державних рішень залежать від спрямованості системи неперервної освіти (підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації) державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування на впровадження управлінських та педагогічних інновацій, розбудови інноваційної освітньої інфраструктури та підготовки інноваційних кадрів для постіндустріального суспільства.
Література.
1. Марданшина Р.М. Модели непрерывного образования в едином образовательном пространстве на рубеже 20-21 веков: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Р.М.Марданшина. – Йошкар-Ола,2007. – 20 с.
2. Державне управління та державна служба [словник - довідник / уклад. О.Ю. Оболенський]. – К.: КНБУ, 2005. – 480 с.
3. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: [моногр.]; відпов. ред. Н.Р. Нижник. – К.: УАДУ при Президентові України, 1997. – 448 с.
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) [Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел]. – К. : Ірпінь : ВТФ Перун, 2005. – 1728 с.
5. Оболенський О. Ю. Державна служба: [навч. посібник] / О.Ю. Оболенський. – К. : КНЕУ, 2003. – 344 с.
6.Адизес И. Управляя изменениями / И. Адизес. – СПб.: Питер, 2009. – 224с.
7.Встановлення критеріїв оцінювання, оцінювання і стратегічний менеджмент у державному секторі: Доповіді, виголошені на зустрічі Мережі менеджменту діяльності Служби державного менеджменту OECP. – Львів: Львівський філіал УАДУ при Президентові України, 2000. – 137 с.
References.
1.Mardanshina, R.M. (2007), “Models of life-long education in a holistic educational space at the turn of 20-21 centuries”, Abstract for dissertation, Yoshkhar-Ola, p.20.
2. Obolenskyy, O.Yu. (2005), Public Administration and Public Service, Glossary, Kyiv, p.480.
3. Nyzhnyk, N.R. (1997), “Public Administration in Ukraine: centralization and decentralization”, [Monography], Kyiv, p.448.
4. Busel, V.T. (2005), Big Glossary of Modern Ukrainian, Kyiv, Irpen’, p.1728.
5. Obolenskyy, O.Yu. (2003), “Public Service”, Navchal’nyy posibnyk, Kyiv, p.344.
6. Adizes, I. (2009), Managing Changes, St. – Peters., p.224.
7. (2000), “Establishing evaluation criteria, evaluation and strategic management in the public sector”, Papers presented at a meeting of the Network Management of Public Management Service OECP. - Lviv, Lviv branch UAPA the President of Ukraine, p.137.
Стаття надійшла до редакції 12.01.2015 р.
ТОВ "ДКС Центр"