УДК 35.1

 

М. П. Баран,

канд. наук з держ. упр., доцент кафедри державного управління та місцевого самоврядування,

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, м. Івано-Франківськ

 

ВЗАЄМОДІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ОРГАНІВ ВЛАДИ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

 

M. P. Baran,

PhD in Public Administration, Associate Professor, Department of Public Administration and Local-government,

Ivano-Frankivsk State Technical  University of Oil and Gas, Ivano-Frankivsk

 

INTERACTION OF CIVIL SOCIETY AND STATE AUTHORITIES: CURRENT SITUATION, CHALLENGES, PROSPECTS

 

Висвітлено особливості функціонування громадянського суспільства в Україні, проблемні аспекти взаємодії інститутів громадянського суспільства і органів влади. Сформовано рекомендації щодо взаємовигідного функціонування держави та громадянського суспільства.

 

The article focuses on the specific nature of civil society and its functioning in Ukraine, highlights problematic areas in interaction between bodies of the civil society and the state authorities. It suggests a number of recommendations for promoting mutually advantageous functioning of the government and the civil society.

 

Ключові слова: інститути громадянського суспільства, органи влади, взаємодія.

 

Keywords: bodies of the civil society, state authorities, interaction.

 

 

Постановка проблеми в загальному вигляді. З моменту набуття незалежності Україна перебуває на шляху демократичних перетворень – удосконалення наявних та запровадження нових основ демократії. Необхідною умовою для успішної демократизації є налагодження ефективної співпраці з інститутами громадянського суспільства. Під терміном «інститути громадянського суспільства» ми розуміємо розгалужену мережу автономних стосовно держави, добровільних об’єднань громадян, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, діяльність яких спрямована на забезпечення особистих, політико-економічних, соціально-культурних та інших прав і свобод кожного громадянина. Для України як однієї з держав, що недавно стали на шлях демократичних перетворень, одним із першочергових завдань є забезпечення державної підтримки створення та функціонування інститутів демократичного суспільства, де активна участь громадянського суспільства у житті країни є тим каталізатором, який сприяє розвитку, цивілізації, закріпленню взаємних відносин довіри суспільства та кожного окремого громадянина з державою та рівноправних відносин між державою, людиною та суспільством. Розвинене та активно функціонуюче громадянське суспільство є показником соціальної, правової, демократичної держави.

Основними з критеріїв життєдіяльності європейських країн є розвиток демократії, громадянського суспільства, соціальної та правової держави. Європейський вектор розвитку України зумовлює потребу руху у напрямку європейської цивілізаційної моделі, закріплення європейських критеріїв. Такий вибір зумовлений пошуками місця України у Світовому співтоваристві, необхідністю підвищення конкурентоспроможності країни, її виходу з групи країн «третього світу». Прогрес у всіх сферах життєдіяльності суспільства і держави можливий лише за умови функціонування та розвитку активного громадянського суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з теми статті вказує, що цю проблематику достатньо активно вивчають українські науковці. Одним із перших в царині науки обґрунтував необхідність переходу до побудови демократично самоорганізованого суспільства в основі якого лежать партнерські суб’єкт-суб’єктні відносини між державою і громадськістю (суспільством) на різних рівнях їх соціальної структуризації – В. Мартиненко. Основою переходу до публічного управління ефективно функціонуюче громадянське суспільство вважають такі вчені як: В. Бакуменко, В. Білорус, М. Бойчук, Н. Липовська, О. Оболенський, Л. Пашко, І. Письменний, С. Серьогін, Ю. Шаров та ін.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Проте питання пошуку оптимальної моделі взаємодії органів влади та інститутів громадянського суспільства, в якій держава та людина виступатимуть як єдине ціле, їх зусилля будуть спрямовані на встановлення атмосфери довіри та симбіотичної взаємодії між ними потребують подальшого наукового розвитку.

Метою публікації є висвітлення особливостей функціонування громадянського суспільства, проблемних аспектів взаємодії інститутів громадянського суспільства і органів влади та формування рекомендацій щодо взаємовигідного функціонування держави і громадянського суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні в Україні існують правові передумови розвитку громадянського суспільства. Регулювання окремих складових політики сприяння розвитку громадянського суспільства забезпечено, зокрема, Законами України «Про  громадські обʼєднання», «Про соціальний діалог в Україні», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про інформацію», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про молодіжні та дитячі громадські організації», «Про організації роботодавців, їх обʼєднання, права і гарантії їх діяльності», «Про органи самоорганізації населення», «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», «Про благодійну діяльність та благодійні організації», «Про волонтерську діяльність», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про соціальні послуги» та ін. [1].

Процес законодавчого забезпечення цієї сфери в останні роки також має позитивну тенденцію. Так, у 2010-2011 роках прийнято Закони України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», «Про доступ до публічної інформації», «Про безоплатну правову допомогу», «Про засади запобігання і протидії корупції» та ін. Цими актами визначено, зокрема, засади внутрішньої політики України у сферах розбудови державності, формування інститутів громадянського суспільства, порядок забезпечення права кожного на доступ до інформації суб’єктів владних повноважень, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави тощо [1].

Реалізуючи державну політику у сфері розвитку демократії, Кабінет Міністрів України 3 листопада 2010 року видав постанову № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики», якою затвердив Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики [2]. Указом Президента України від 24 березня 2012 року № 212/2012 затверджено «Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні» [3].

Водночас з огляду на те, що низку цих нормативно-правових документів прийнято нещодавно, говорити про системність та ефективність практики взаємодії громадянського суспільства та органів влади зарано. Україна перебуває в процесі напрацювання інструментів та практик взаємодії в цій сфері, адаптації законодавства до європейських стандартів, виконання конкретних зобов’язань.

Як наслідок, вітчизняними та міжнародними неурядовими організаціями фіксується невисокий рівень суспільно значущої добровільної активності громадян. Результати досліджень Nations in Transit засвідчують, що рейтинги України є маловтішними: у 2011 р. «Рейтинг демократичного розвитку» (тобто середній загальний показник, інтегрований на основі інших) становив 4,61 бала, «Національне демократичне управління» – 5,5 бала, «Виборчий процес» – 3,5 бала, «Незалежні медіа» – 3,75 бала, «Місцеве демократичне управління» – 5,5 бала, «Судова система та незалежність суддів» – 5,5 бала, «Корупція» – 5,75 бала. Для визначення вказаного рейтингу розвитку громадянського суспільства зарубіжні експерти беруть до уваги: кількісне зростання неурядових організацій України (НУО), їхню організаційну спроможність та фінансову стабільність, правове та політичне оточення, в якому вони функціонують, розвиток незалежних професійних спілок, рівень участі груп захисту інтересів у політичному процесі [4]. Так, за результатами дослідження Nations in Transit міжнародної неурядової організації Freedom House (де оцінка різних напрямів демократичного розвитку перехідних країн здійснюється за шкалою від 7 балів – «найгірша», до одного бала – «найкраща»), оцінка розвитку громадянського суспільства в Україні значно поліпшилася від 4,75 балів у 1998 р. до 3 балів у 2005 р. та 2,75 балів у 2006-2011 рр. Аналогічний показник за 2011 р. складає: в Азербайджані – 5,75 бала, у Білорусі – 6 балів, у Вірменії – 3,75 бала, у Грузії – 3,75 бала, у Казахстані – 5,75 бала, у Киргизстані – 4,75 бала, у Молдові – 3,25 бала, у Російській Федерації – 5,5 бала, у Таджикистані – 6 балів, у Туркменістані – 7 балів, в Узбекистані – 7 балів. Водночас в Естонії, Литві, Латвії, Словаччині, Чехії він складає 1,75 бала, у Польщі – 1,5 бала, в Угорщині – 2 бали [5]. Як бачимо, саме за напрямом «Громадянське суспільство» Україна продемонструвала найбільший поступ та відповідно отримала найкращу оцінку відносно інших показників.

За даними іншого авторитетного рейтингу, який визначається у межах дослідження «Індексу сталості неурядових організацій» «Агентства міжнародного розвитку США» (USAID NGO sustainability Index) стан розвитку громадянського суспільства в Україні оцінено у 3,5 бали (за шкалою від 1 до 7, де поріг консолідації складає 3 бали). При цьому найслабшими складниками сталості неурядових організацій є фінансова життєздатність (4,2 бала) та їх сприйняття громадськістю (3,8 бала), а найсильнішими – адвокація (2,8 бала) та надання послуг (3,3 бала). За загальною оцінкою зарубіжних експертів громадянське суспільство України характеризується як перехідне та неконсолідоване, тобто таке, що не досягло рівня країн розвиненої демократії та зберігає ризик повернення до менш розвиненого стану [6].

Орієнтуючись на дані Державної служби статистики України 2011 рік характеризувався стабілізацією позитивних тенденцій інституційного розвитку громадянського суспільства. Продовжувалося подальше зростання кількості офіційно зареєстрованих об’єднань громадян, хоча динаміка такого зростання дещо уповільнилася. Згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, оприлюдненими Державною службою статистики України, станом на початок 2012 р. було зареєстровано (включно з міжнародними, всеукраїнськими, місцевими організаціями, їх осередками, філіями та відокремленими структурними підрозділами) 71767 громадських організацій (на початок 2011 р. їх було 67696), 27834 профспілки та їх об’єднань (у 2011 р. – 26340), 13475 благодійних організацій (у 2011 р. – 12860), 13872 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (у 2011 р. – 11956) та 1306 органів самоорганізації населення (у 2011 р. – 1210) [7].

Проте не завжди кількість означає якість. Варто брати до уваги, що далеко не всі зареєстровані в Україні організації громадянського суспільства є активно і постійно діючими, або ж взагалі реально існуючими. Так, за даними Державного комітету статистики України, про результати своєї діяльності за 2010 р. органам статистики прозвітувало 21677 центральних органів громадських організацій, що складає лише 39,2% від їх загальної кількості [8, с. 9].

Аналіз розвитку громадянського суспільства в Україні свідчить про наявність комплексу проблем, які є актуальними як для суспільства, так і для держави. У «Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні» до таких проблем віднесено:

- збереження тенденцій до непрозорості, закритості та забюрократизованості в діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування замість налагодження ефективного діалогу з суспільством;

- недосконалість чинного законодавства створює штучні бар’єри для утворення та діяльності інститутів громадянського суспільства;

- механізми участі громадськості у формуванні та здійсненні державної політики належним чином не реалізовуються;

- податкове навантаження не стимулює діяльність і розвиток інститутів громадянського суспільства та їх підтримку вітчизняними благодійними організаціями;

- більшість інститутів громадянського суспільства не має доступу до державної фінансової підтримки та вітчизняної благодійної підтримки;

- потенціал інститутів громадянського суспільства щодо надання соціальних послуг населенню не використовується. Діяльність інститутів громадянського суспільства характеризується недостатнім рівнем їх інституційної, фінансової та кадрової спроможності [3].

Попри все, варто зазначити, що сьогодні в Україні існує практичний досвід налагодження ефективної співпраці між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства. Проте, позитивні приклади такої співпраці є поодинокими, а не системною практикою. Сьогодні доводиться констатувати, що вище висвітлені оптимістичні статистичні дані про тенденції розвитку громадянського суспільства не вирішують, на жаль, головних проблем українського суспільства, якими є: низький рівень активності громадян у вирішенні питань трансформації та розвитку українського суспільства, низький рівень взаємної довіри між владою, підприємницькими колами та інститутами громадянського суспільства. Більшість українців все ще знаходяться осторонь усталених європейських практик демократичної участі.

Політичне керівництво держави протягом всієї історії незалежності країни підкріплювало і так доволі хитку віру громадян невиконанням передвиборчих обіцянок, що призводило до громадянської зневіри, поширення настроїв соціальної апатії, політичного та правового нігілізму, суспільної аномії. Ці проблеми не тільки до кінця не вирішені й сьогодні, а й дедалі глибше пускають свої корені у нашому суспільстві, про що свідчать результати багатьох опитувань.

У процесі дослідження, проведеного соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, виявлено ряд причин, які перешкоджають громадській активності українців. До них віднесено: відсутність вільного часу – 43,4; загрозу протидії з боку органів влади, силових структур, керівництва тощо – 8,0; незнання, як досягти своєї мети – 13,8; недостатність грошей та інших ресурсів для здійснення такої діяльності – 12,2; Не маю однодумців – 6,4,  інше – 19.1; важко відповісти – 6,5 [9].

Результати опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільно з фірмою Ukrainian sociology service з 18 по 27 вересня 2011 року, засвідчують той факт, що більшість громадян України вважають, що зовсім не мають змоги впливати на стан справ у суспільстві. Так, 73% українців певні, що зовсім не можуть, 15% – можуть певною мірою і лише 3% – можуть повністю впливати на стан справ на загальнодержавному рівні. У своїй спроможності впливати на стан на місцевому рівні впевнені лише 2%, в той час як 67% вважають, що не можуть впливати взагалі, а 15% – можуть певною мірою.

Водночас громадяни, які беруть участь у діяльності громадських організацій, відчувають значно більшу спроможність чинити вплив на ситуацію у суспільстві: 11% із них вважають, що можуть повною мірою впливати на стан справ на загальнодержавному рівні і ще 33% – певною мірою (не спроможних серед них 48%), а на місцевому рівні вважають, що повною мірою можуть впливати 13% членів громадських організацій,  певною мірою впливати – 50% (не спроможних 34%). За даними опитування, в Україні лише 5% тих, хто бере участь у діяльності громадських організацій [10].

Слушно зазначив В. Білоус, що сучасні засоби взаємодії та обміну між владою і суспільством мають певною мірою антагоністичний характер, одна зі сторін (влада) традиційно розглядає іншу (суспільство) як своє джерело існування і в такий спосіб обмежує її власну можливість нормально існувати, функціонувати та розвиватися [11, с. 174]. Соціальний песимізм народу породжений відсутністю впливу, через вище перелічені проблеми, на ведення державної політики у будь-якій із сфер життєзабезпечення суспільства незалежно від рівнів управління; відсутністю віри у практичну реалізацію передвиборчого гасла провладної партії – «покращення життя уже сьогодні», яке для переважної більшості українців нині звучить швидше як утопія, ніж реальність.

Заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій Чалий відмітив: «Україна ще не пройшла точку неповернення до авторитаризму». Дослідник не заперечує, що в країні присутні численні ознаки авторитарного суспільства: «Це і монополізація влади невеликою групою людей, і її непідконтрольність громадянам – все це явні ознаки авторитаризму. В Україні демократичні інститути є імітацією, а так не буває в демократичному суспільстві. Я сказав би, що у нас помірний авторитаризм з явною тенденцією до посилення» [12].

Такі, не зовсім втішні реалії сучасного існування громадянського суспільства повинні сприяти зосередженню уваги органів влади на тому, що інститути громадянського суспільства є соціальним механізмом, який відповідає людським і соціальним потребам та забезпечує вирішення життєво важливих суспільних проблем, сприяє покращенню життя людей, захисту інтересів різних соціальних груп; комунікативним механізмом, який надає людям можливість спілкуватися з однодумцями та проявляти себе; інтегративним механізмом, який об’єднує людей за їхніми інтересами, змінюючи і підтримуючи цю громаду, яка стає незамінним елементом при прийнятті публічно-правових рішень; фінансово-економічним механізмом, оскільки є джерелом додаткових робочих місць, створює можливість скорочення бюджетних витрат на певні суспільно корисні послуги і проекти завдяки залученню додаткових ресурсів громадських організацій; ідеологічним механізмом, який сприяє підвищенню якості публічного управління завдяки забезпеченню прозорості та стабільності демократичних перетворень, зростанню довіри громадськості до державних органів тощо. Модель взаємовигідного функціонування держави та громадянського суспільства представлена на рис. 1.

 

Рис. 1. Модель взаємовигідного функціонування держави та громадянського суспільства

 

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Хочеться вірити, що громадянське суспільство в Україні буде вдосконалюватися не лише шляхом співпраці з державою, що, як зрозуміло, обов’язково, але також завдяки участі кожного свідомого громадянина в демократичних процесах. Створення громадянського суспільства має ініціюватися знизу, оскільки відстоювання власних фундаментальних прав і свобод, визначених Конституцією України, побудова демократичної, соціальної, правової держави повинна стати дороговказом кожного свідомого українця. Україна лише тоді зможе відповідати європейським стандартам, коли доведе, що насправді розглядає громадянське суспільство як дієвого та рівноправного учасника соціально-економічних і політичних реформ.

Дослідження механізмів вирішення існуючих проблем у процесі становлення й розвитку громадянського суспільства та налагодженні ефективної взаємодії з органами влади є предметом подальших наукових пошуків.

 

Список літератури:

1. База даних «Законодавство України» [Електронний ресурс] / Сайт : Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws

2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» від 3 листопада 2010 р. № 996 [Електронний ресурс] / Сайт : Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-п

3. Указ Президента України «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації» від 24.03.2012 № 212/2012 [Електронний ресурс] / Сайт : Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/212/2012

4. Nations in Transit – Ukraine (2011) [Електронний ресурс] / Сайт : Freedom House. – Режим доступу : http://www.freedomhouse.org /sites/default/files/inline_images/NIT-2011-Ukraine.pdf

5. Nations in Transit 2011 / Country Reports [Електронний ресурс] / Сайт : Freedom House. – Режим доступу :  http://www.freedomhouse.org /report/nations-transit/nations-transit-2011

6. The 2009 NGO Sustainability Index for Central and Eastern Europe and Eurasia 13th Edition – June 2010 [Електронний ресурс] / Сайт : International Center for Not-for-Profit Law (ICNL). – Режим доступу : http://www.icnl.org /research/resources/regional/NGOSICEE2009.pdf

7. Показники Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) на 1 січня 2012 року [Електронний ресурс] / Сайт : Ukrstat.org – публікація документів Державної Служби Статистики України. – Режим доступу : http://ukrstat.org/uk/express/expr2012/01_12/ 13_.zip

8. Громадські організації в Україні у 2010 році: статистичний бюлетень [Текст] / Держкомстат України. – К.: ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2011. – 157 c.

9. Що заважає Вашій громадській активності?: соціологічне опитування [Електронний ресурс] / Сайт  Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. – Режим доступу : http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=368

10. Лише 3% громадян вірять, що можуть змінити стан справ в Україні [Електронний ресурс] / Сайт:  Тиждень.ua. – Режим доступу : http://tyzhden.ua/News/32834

11. Білоус В. С. Синергетика та самоорганізація в економічній діяльності [Текст]: навч. посіб. / В. С. Білоус. – К. : КНЕУ, 2007. – 376 с.

12. Україна поки не стала повністю авторитарною державою, але поступ невтішний [Електронний ресурс] / Сайт  Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. – Режим доступу :http://www.razumkov.org.ua/ukr/expert.php?news_id=3960

 

References:

1. Database “Legislation of Ukraine”, [Online], available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws (Accessed 1 October 2013)

2. Cabinet of Ministers of Ukraine (2010) Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “Promotion of Citizen Participation in National Policy Formation and Implementation” from 3.11.2010 р. № 996", [Online], available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/996-2010-п (Accessed 1 October 2013)

3. President of Ukraine (2012) Decree “State Policy Strategy for Assisting the Development of the Civil Society in Ukraine and the High Priority Measures on Its Implementation” from 24.03.2012 № 212/2012", [Online], available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/212/2012 (Accessed 1 October 2013)

4. Freedom House (2011) “Nations in Transit – Ukraine (2011)” [Online], available at: http://www.freedomhouse.org /sites/default/files/inline_images/NIT-2011-Ukraine.pdf (Accessed 19 September 2013)

5. Freedom House  (2011) “Nations in Transit 2011. Country Reports” [Online], available at: http://www.freedomhouse.org /report/nations-transit/nations-transit-2011(Accessed 19 September 2013)

6. International Center for Not-for-Profit Law (ICNL) “The 2009 NGO Sustainability Index for Central and Eastern Europe and Eurasia” 13th Edition – June 2010, [Online], available at: http://www.icnl.org /research/resources/regional/NGOSICEE2009.pdf (Accessed 19 September 2013).

7. Ukrstat.org – release of documents of the State Service for Statistics of Ukraine (2012) “Indexes of the Unified State Register of Private Entrepreneurs and organizations of Ukraine (USREOU) from the 1^st of January, 2012” [Online], available at: http://ukrstat.org/uk/express/expr2012/01_12/ 13_.zip (Accessed 29 September 2013)

8. State Statistics Service of Ukraine (2011) “Hromadski orhanizatsiyi v Ukraini u 2010 rotsi” [Public organizations of Ukraine in 2010. Statistical bulletin], DP “Inform.-analit. ahentstvo”, Kyiv, Ukraine.

9. The Razumkov Ukrainian Centre for Economic and Political Research (2013) “What limits Your public activity? ”, opinion poll, [Online], available at: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=368 (Accessed 29 September 2013)

10. Tuzhden.ua. (2011) “Only 3% of the citizens believe that they can change the situation in Ukraine”, [Online], available at: http://tyzhden.ua/News/32834 (Accessed 29 September 2013)

11. Bilous, V. S. (2007) “Synerhetyka ta samoorhanizatsiya v ekonomichniy diyalnosti” [Synergetics and self –organization in economic activities], KNEY, Kyiv, Ukraine.

12. The Razumkov Ukrainian Centre for Economic and Political Research (2013) “Ukraine hasn’t turned into an authoritarian state yet, but the prospects are unpromising”, [Online], available at: http://www.razumkov.org.ua/ukr/expert.php?news_id=3960 (Accessed 1 October 2013)

  

Стаття надійшла до редакції 18.10.2013 р.