УДК: 351

 

О. А. Марушева,

канд. юридичних, докторант кафедри публічного адміністрування,

Міжрегіональна академія управління персоналом, м. Київ

 

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗМОМ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У БУДІВНИЦТВІ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

 

А. А. Marusheva,

PhD in Law, Doctoral research scholar  of the Department of Public Administration,

Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

 

PUBLIC ADMINISTRATION OF THE MECHANISM OF LEGAL REGULATION OF SOCIAL AND ECONOMIC RELATIONS IN CONSTRUCTION: THEORETICAL FOUNDATIONS

 

Обгрунтовано думку про те, що не завжди соціально-економічні відносини в т.ч. і в будівництві мають імманентний характер в очах пересічних людей. Нерідко функціонування тих чи інших будівничих проектів у сприйнятті людей можуть бути як позитивні, так і негативні, проте з часом вони виявляються прямо протилежними. Така ситуація характеризується можливою зміною в країні, динамікою її соціально-економічних умов.

З’ясовано стан категоріального апарату нормативно-правового регулювання соціально-економічних відносин у будівництві, зокрема, зазначено, що на сьогодні нормативно-правове регулювання будівельної галузі являє собою сукупність правових норм, які умовно можна об’єднати в чотири групи:

1) нормативно-правові акти, прийняті за часів СРСР, що не відповідають вимогам сьогодення, суперечать європейським стандартам;

2) нормативно-правові акти, побудовані на основі союзного (чи не буде краще застосувати термін "радянського"?) законодавства;

3) нормативно-правові акти, побудовані на основі законодавства Російської Федерації;

4) нормативно-правові акти, спрямовані на адаптацію будівельного законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

 

The idea is based on the fact that not always socio-economic relations including and in construction are immanent in the eyes of ordinary people. Often, the functioning of these or other construction projects in the perception of people can be both positive and negative, but over time, they are directly opposite. This situation is characterized by a possible change in the country, the dynamics of its socio-economic conditions.

The status of the categorical apparatus of legal regulation of socio-economic relations in construction is determined, in particular, it is noted that today the legal regulation of the construction industry is a set of legal norms that can be conventionally grouped into four groups:

1) normative legal acts adopted at the time of the USSR, which do not meet the requirements of the present, are contrary to European standards;

2) legal acts based on the Union law;

3) legal acts based on the legislation of the Russian Federation;

4) normative legal acts aimed at adaptation of building legislation of Ukraine to the legislation of the European Union.

 

Ключові слова: державне управління, соціально-економічні відносини у будівництві, нормативно-правове регулювання.

 

Keywords: public administration, socio-economic relations in construction, legal regulation.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Розвиток будівельної галузі є одним з найбільш пріоритетних напрямів економіки в сучасній Україні. Це обумовлено тим, що як і багато інших векторів розвитку суспільно-економічного буття, він також потребує адаптації відповідно до стандартів Європейського Союзу. Ці стандарти стосуються як державної політики стосовно будівництва загалом, так і його технічних, нормативно-правових аспектів, зокрема. Саме модернізація державно-управлінського вектору функціонування будівельної галузі у вітчизняних реаліях може сприяти ефективному та інноваційному існуванню її в подальшому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Нормативно-правові основи державного управління у сфері будівництва дотепер вивчались не досить ґрунтовно. Так, дана проблематика висвітлювалась у відомих дослідженнях або фрагментарно, або в рамках ширшої правової проблематики, а саме у напрацюваннях О. Андрійкo, Е. Бекірової, А. Воробйова, В. Гаращука, В. Євтушенка, О. Кравчук, А. Матвійчук, Р. Регорович, О. Стукаленкo, А. Хряпинський та інших. Також можемо окреслити, що значний внесок у вивчення проблематики державного регулювання будівництва зробили В. Аверьянов, Є. Романенко, А. Воробйова, Д. Ісаєнко, О. Коротич, В. Логвиненко, О. Непомнящий, Н. Нижник, В. Ромасько та ін.

Формулювання цілей статті (постановка завдання): визначення теоретико-методологічних засад державного управління механізмом нормативно-правового регулювання соціально-економічних відносин у будівництві в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Загалом, відповідно до думки В. Солдатенка, термін «будівельна галузь» не в повній мірі відображає ситуацію яка склалась в даний час у економічних відносинах в суспільстві. Г. Горчаківська також вважає, що поняття «будівельний комплекс» більше підходить сучасному розумінню об’єкта державного управління [1]. Відповідно, будівельна галузь це не монолітний феномен, а комплекс, система, що являє собою єдність галузей, підприємств та організацій, які пов`язані між собою різного роду економічними, організаційними та технологічними аспектами, першочерговою метою яких є – забезпечення ефективного виробництва ключових фондів економіки тієї чи іншої країни.

Проте Л. Кадол наголошує, що «функціонування будівельного комплексу на сучасному етапі пов’язане з єднанням інвестиційного процесу з самим процесом будівельного виробництва, так як, в адміністративно-плановій економіці вони мали можливість «з’єднатися» один з одним через тривалий за часом ланцюжок директивних документів» [2]. Погоджуючись з думкою науковця, можна говорити, що повноцінне функціонування будівельної галузі практично неможливе без державного регулювання інвестиційного процесу. Саме це дозволить будівництву в країні ефективно та розгалужено розвиватися без тих чи інших економічних проблем.

Ефективність функціонування механізмів регулювання в галузі будівництва полягає у створенні основних фондів ви­робничого й невиробничого характеру для функціонування всіх галузей еко­номіки, забезпеченні побутовими, соціально-куль­турними потребами населення, в сприянні створенню нових робочих місць та реалі­зації продукції інших галузей народного госпо­дарства, яка споживається у процесі здійснен­ня основної діяльності – будівництва. Показник ефективності функціонування будівельної га­лузі прямо пропорційний показнику ефективності державної політики, направленої на її підтримку та відповідних механізмів регулювання, спрямованих на ін­формаційне забезпечення; стану норма­тивно-правової бази для регулювання соціально-економічних відносин. Отже, як відзначає С. Алексєєва, нормативно-правове регулювання – це здійснюваний за допомогою права і всієї сукупності правових засобів юридичний вплив на суспільні відносини [5]. Тому нормативно-правове регулювання виступає в суспільстві як фактор, що унеможливлює ті чи інші правопорушення в певній галузі суспільного життя, в т.ч. і будівельній. Дане явище соціуму допомагає запобігти різного роду зловживанням як можновладців, так і пересічних людей. Необхідно також підкреслити, що нормативно-правове регулювання сприяє розвитку загальноприйнятих людських норм, що виражається у розумінні громадянами відповідальності за правопорушення.

Натомість В. Корельський уточнює, що правове регулювання – це цілеспрямований вплив на поведінку людей і суспільні відносини за допомогою правових (юридичних) засобів [6]. Погоджуюся з думкою науковця, який доводить, що не можна вважати правовим регулюванням вплив, який здійснюється неюридичними засобами. Так, вплив на свідомість і поведінку людей через засоби масової інформації, шляхом пропаганди, агітації, морального чи правового навчання не може бути віднесено до правового регулювання як спеціально-юридичної організуючої діяльності.

Згідно з уявленнями А. Куліша, «правове регулювання – це здійснюваний в інтересах суспільства за допомогою норм права, вплив на поведінку учасників суспільних відносин з метою встановлення й упорядкування останніх [7]. Відповідно до цього, нормативно-правове регулювання полягає не в тому, що представники влади, або посадовці мають право здійснювати будь-яку діяльність, а скеровувати в правове русло вчинки та поведінку певних людей. Відтак нормативно-правове регулювання стає гарантом додержання законів у різних сферах соціально-економічних відносин, в т.ч. і у будівельній.

В свою чергу О. Скакун пропонує власне визначення терміну нормативно-правового регулювання і доводить, що це не тільки здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, але й їх юридичне закріплення, охорона і розвиток, та підкреслює, що правовий вплив з усією його багатоманітністю здійснюється на суспільне життя, на свідомість та поведінку людей за допомогою правових і неправових засобів .

Через це можемо говорити, що нормативно-правове регулювання – це не просто правовий вплив на порушення, або запобігання їм в тій чи іншій сфері соціально-економічних відносин, але й один з аспектів громадянського виховання, яке здійснюється за допомогою інформаційного, або ціннісно-орієнтаційного аспектів. Тому даний тип регулювання суспільно-економічних стосунків має виховний аспект, що передбачає певною мірою юридичну обізнаність учасників цих відносин.

Загалом необхідно відзначити, що аналіз наукової літератури з теорії державного управління дає підстави стверджувати, що нормативно-правове регулювання здебільшого розуміється у широкому і вузькому значенні. Прибічники першого напрямку переконані у тому, що нормативно-правове регулювання – це всі або різноманітні форми впливу держави на свідому поведінку осіб – суб’єктів суспільних відносин, за допомогою широкого спектру чинників: норм права, актів застосування права, юридичних договорів, правовідносин, забезпечення реалізації норм права, у тому числі примусовою силою державного апарату, законності і правопорядку тощо. Вони вважають, що правове регулювання засноване на складній взаємодії правової свідомості, принципів права, правових норм, актів їх тлумачення і застосування, юридичних фактів, правових відносин, суб’єктивних юридичних прав і обов’язків, актів реалізації юридичних норм, правової культури, законності і т. ін.

Прихильники протилежної думки вважають, що нормативно-правове регулювання – один із способів упорядкування суспільних відносин, який зводиться до нормативного встановлення стандартів, меж належної і можливої поведінки. Зокрема, зазначається, що правове регулювання не можна розуміти як всі форми і засоби, що використовуються державою для упорядкування суспільних відносин. При широкому трактуванні цього процесу відсутня цілісність його розуміння, адже неможливо чітко визначити всю сукупність шляхів і форм впливу права на відносини і поведінку людей. Існує і така думка, що під правовим регулюванням необхідно розуміти такі способи впливу права на поведінку осіб, що пов’язані з реалізацією норми права у правовідносинах [8], однак така позиція не є розповсюдженою.

Відповідно до цього виникає питання що ж собою загалом являють собою суспільні, соціально-економічні відносини, а точніше соціально-економічні відносини, які прямо пов’язані як з будівельною галуззю, так і з державним регулюванням.

Cпершу треба відзначити, що соціально-економічну систему часто називають організацією. Але в науковому відношенні, як зазначає Л. Губар, більш точним є термін «соціально-економічна система», тому що вона самою своєю назвою відображає головну ознаку соціально-економічних відносин - системоутворюючу роль людини (соціальної істоти) і провідну роль відносин між людьми, які вибудовуються навколо визначальних відносин – економічних [9].

Соціально-економічні відносини дуже різноманітні. Вони різні як за змістом, так і за термінами та темпами протікання, за своїми наслідками. При цьому вони взаємопов’язані і взаємозалежні. Тому їх вивчення передбачає певного роду типологізацію, яка на мою думку, забезпечить повноцінне та комплексне розуміння даного феномену.

На думку П. Рогожина та А. Гайко, виходячи з класифікації соціальних процесів можна поділити соціально-економічні відносини за чотирма підставами: форма або обрис, які приймає процес; підсумок, результат процесу; обізнаність населення про процес; рушійні сили процесу [10]. Крім цього, важливо врахувати рівень соціальної реальності, на якому діє процес і його тимчасовий аспект.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Резюмуючи вищезазначене, можна прийти до висновку, що  нормативно-правове регулювання соціально-економічних відносин у будівництві – це цілеспрямований вплив норм адміністративного права на суспільні відносини у сфері будівництва з метою забезпечення за допомогою адміністративно-правових засобів (принципів, форм і методів діяльності публічної адміністрації та адміністративної відповідальності) прав фізичних і юридичних осіб безперешкодно відповідно до норм чинного законодавства здійснювати будівництво, а також відповідно жити у доступних та безпечних, якісних і комфортних будівлях.

Саме таке вищезазначене визначення обумовлено головним чином тому, що дійсно галузь будівництва, на думку О. Непомнящого та О. Радченка, завжди була і залишається своєрідним лакмусовим папірцем загального стану економіки будь-якої держави, що обумовлює підвищену увагу як науковців, так і практиків до стану житлового сектору [11].

 

Література:

1. Ахновська І.О. Определение конкурентоспособности экономик Армении и Украины в рейтингах мировых организаций / Ахновська І.О., А.Л.Тофан // Вісник Донецького університету. Сер.В. Економіка і право. –

Донецк: ДонНУ, 2011, №1. – С23.

2. Долiшнiй М.I. Регiональна полiтика на рубежi XX-XXI столiть. Новi прiорiтети. / Долiшнiй М.I. -К.: “Наукова думка”, 2006. – С.320

3. Бакуменко В.Д., Надолішній П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Навч. посіб. - К.: Міленум, 2003. - 256 с.

4.Квасніцька О. О. Сутність будівельної діяльності: теоретичний погляд / О. О. Квасніцька // Наукові праці Національного університету "Одеська юридична академія". - 2011. - Т. 10. - С. 413-423. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nponyua_2011_10_43

5. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С.С. Алексеев. – М. : Юридическая литература, 1966. – С.25

6. Алексеев С.С., Архипов С.И. и др. Теория государства и права / [С.С. Алексеев, С.И. Архипов и др.] ; под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М. : Инфра-М-Норма, 1997. – С.257.

7. Куліш А.М. Організаційно-правове забезпечення статусу працівників податкової міліції України : дис. … к. ю. н. : спец. 12.00.07 / А.М. Куліш. – Харків, 2003. – С.62.

8. Romanenko Y. A., Chaplay I. V. Modern administrative tool of the innovative development of the enterprise /  Y. A.  Romanenko, I. V.  Chaplay  // Науковий вісник Полісся. – 2017. -  №2 (2017). - С. 156-163.

9. Толстой Ю.К., Явич Л.С. Советское право – регулятор общественных отношений в СССР / Ю.К. Толстой, Л.С. Явич // Известия вузов. Правоведение. – 1958. – № 4. – С.121.

10. Рогожин П.С., Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій. – К. : Видавничий дім “Скарби”,2001 – С.23.

11. Непомнящий О., Радченко О. Національний огляд житлового сектору в Україні: дороговказ урядової житлової політики // Публічне управлння: теорія і практика – 2013 – Вип 4. – С.153.

 

References.

1. Ahnovs'ka, І.O. and Tofan, A.L. (2011), " Determination of the competitiveness of the economies of Armenia and Ukraine in the ratings of the world organizations", Visnyk Donetskoho universytetu. Ser.V. Ekonomika i pravo,  vol. 1, p. 23.

2. Dolishnii, M.I. (2006), Rehionalna polityka na rubezhi XX-XXI stolit. Novi prioritety [Regional politics at the turn of the XX-XXI centuries. New priorities], “Naukova dumka”, Kyiv, Ukraine, P.320

3. Bakumenko, V.D. and Nadolishnii, P.I. (2003), Teoretychni ta orhanizatsiini zasady derzhavnoho upravlinnia [Theoretical and organizational principles of public administration], Milenum, Kyiv, Ukraine, P. 256.

4. Kvasnitska, O. O.(2011), "The essence of construction activity: theoretical view", Naukovi pratsi Natsionalnoho universytetu "Odeska yurydychna akademiia", vol. 10, pp. 413-423, available at:  http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nponyua_2011_10_43

5. Alekseev, S.S. (1966), Mehanizm pravovogo regulirovanija v socialisticheskom gosudarstve [The mechanism of legal regulation in a socialist state], Juridicheskaja literatura, Moscow, Russia, P.25

6. Alekseev, S.S.  Arhipov, S.I. and others (1997), Teorija gosudarstva i prava [Theory of State and Law], Infra-M-Norma, Moscow, Russia, P. 257.

7. Kulish, A.M. (2003), "Organizational and legal provision of the status of employees of the tax police of Ukraine", Abstract of Ph.D. dissertation, 12.00.07, Kharkiv, Ukraine, P.62.

8. Romanenko, Y. A. and Chaplay, I. V. (2017), "Modern administrative tool of the innovative development of the enterprise", Naukovyi visnyk Polissia, vol. 2, pp. 156-163.

9. Tolstoj, Ju.K. and Javich, L.S. (1958), "Soviet law - regulator of social relations in the USSR", Izvestija vuzov. Pravovedenie, vol. 4, p.121.

10. Rohozhyn, P.S. and Hoiko, A.F. (2001), Ekonomika budivelnykh orhanizatsii [Economics of construction organizations], Vydavnychyi dim “Skarby”, Kyiv, Ukraine, P.23.

11. Nepomniashchyi, O. and Radchenko, O. (2013), " National Review of the Housing Sector in Ukraine: A Guidebook for Governmental Housing Policy", Publichne upravlnnia: teoriia i praktyka, vol. 4, p.153.

 

Стаття надійшла до редакції 20.12.2017 р.