УДК 351

 

Є. Г. Карташов,

доктор наук з державного управління, завідувач кафедри управління проектами та загальнофахових дисциплін

Інституту менеджменту та психології НАПН України, м. Київ

 

РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ В СИСТЕМІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

 

E. Kartashov,

Doctor of Public Administration, Institute of Management and Psychology NAPS Ukraine, Kyiv

 

THE DEVELOPMENT OF INTERNATIONAL STANDARDS IN THE SYSTEM OF NATURAL RESOURCES AND ENVIRONMENT

 

Проведено аналіз розробки стандарту менеджменту навколишнього середовища в європейських державах. Встановлено, що у рамках розробки підходів до створення та зміцнення єдиного європейського ринку Європейське співтовариство прагне створити жорстку систему екологічного законодавства і контролю за виконанням його вимог.

Визначено рівні зменшення несприятливого впливу на навколишнє середовище у системі стандартів ISО 14000. Відмітною базою для системи екологічного менеджменту визначено систему якості. Встановлено, що система менеджменту якості допомагає персоналу закласти основи розуміння процесного підходу, без якого побудова ефективної системи управління природоохоронною діяльністю є дуже проблематичною.

 

The analysis of the development of environmental management standards in European countries. Found that in the framework of the approaches to the creation and strengthening the single European market European Community seeks to create a rigid system of environmental legislation and monitor the implementation of its requirements.

The levels reduce the adverse environmental impact of the system standard ISO 14000. The distinctive base for environmental management system defined quality system. Found that the quality management system helps staff lay the foundation for understanding the process approach, without which an effective system of environmental management is very problematic.

 

Ключові слова: міжнародні стандарти, система природокористування, охорона навколишнього середовища.

 

Keywords: the international standards system of the environment, protection of the environment.

 

 

Вступ

Мета розробки міжнародних стандартів менеджменту навколишнього середовища полягає в оцінюванні й поліпшенні екологічних характеристик діяльності промисловості підприємств та створенні умов для надання населенню екологічної інформації. Впровадження систем менеджменту навколишнього середовища сприяє постійному поліпшенню екологічних характеристик діяльності підприємств шляхом:

– розробки та реалізації екологічної політики й екологічних програм;

–періодичного об'єктивного й систематизованого оцінювання параметрів діяльності всіх підрозділів підприємства;

– надання населенню екологічної інформації про підприємство.

Реєстрація (сертифікація) організацій відповідно до вимог є добровільною; система створена виключно для промислових підприємств.

Результати

В європейських державах робота з розробки стандарту менеджменту навколишнього середовища ведеться з початку 1990–х рр. У рамках розробки підходів до створення та зміцнення єдиного європейського ринку Європейське співтовариство прагне створити жорстку систему екологічного законодавства і контролю за виконанням його вимог. Одним із лідерів апробації нових ринкових інструментів менеджменту навколишнього середовища є Великобританія, де в 1992 р. був прийнятий Стандарт у галузі систем менеджменту навколишнього середовища ВS 7750, який повністю вписується у вимоги стандарту якості ВS 5750. Він не визначає вимог до природоохоронної діяльності підприємства, але містить рекомендації, корисні для створення ефективної системи менеджменту навколишнього середовища, для розвитку ініціативного екологічного аудиту, що має позначитись на поліпшенні екологічних характеристик діяльності організації в цілому. На початковому етапі передбачалося, що британські підприємства на добровільній основі приводитимуть характеристики своєї діяльності відповідно до принципів ВS 7750. Пізніше до Великобританії приєдналися й інші держави, а сам стандарт, що детально розроблений, став основою для підготовки міжнародних документів.

ВS 7750 був прийнятий Фінляндією, Нідерландами і Швецією. Франція, Ірландія і Іспанія розробили свої стандарти. Австрія вважала за краще очікувати на публікацію міжнародних вимог до систем менеджменту навколишнього середовища.

У березні 1992 р. в Європейському співтоваристві були випущені «Вимоги до екоаудиту». Мета цього документа – створити стимули до використання прийомів екологічного аудиту для оцінювання діяльності підприємств, причому оцінювання, що включає не тільки перевірку виконання вимог природоохоронного законодавства, а й завдань власної екологічної політики підприємства. Ці вимоги були підготовлені відповідно до п'ятої програми екологічних дій ЄС, що базується на рекомендаціях доповіді Гру Брундтланд «Наше спільне майбутнє» (1987 р.) і основних положеннях Хартії бізнесу для цілей стійкого розвитку, що віддає перевагу превентивним заходам і принципам розподілу відповідальності в охороні навколишнього середовища.

Британський стандарт BS 7750. Перше видання цього стандарту належить до 1992 р. Видавець — Британська організація зі стандартизації (звідси й абревіатура BS (British Standard) — британський стандарт). Цей стандарт із самого початку мав успіх: був здійснений великий проект впровадження принципів цього нормативу одночасно в 200 компаніях Великобританії. Метою була як перевірка життєздатності викладеного в стандарті підходу, так і початок масового поширення принципів екологічного управління, "озброєних" кращим досвідом пілотних компаній.

Стандарт містив у собі такі елементи: вимоги до елементів системи екоменеджменту; керівництво із впровадження; керівництво за оцінкою СЕМ.

Досвід пілотних підприємств був врахований при переробленні цього стандарту в 1994 р. Стандарт 1994 р. видання був гармонізований з Європейським нормативом EMAS, про який мова піде далі.

У 1993 р. були остаточно узгоджені й опубліковані вимоги до створення схеми екологічного менеджменту та аудиту; підприємства дістали можливість отримати сертифікат відповідно до EMAS 1995 р., і до липня 2000 р. було сертифіковано 3018 підприємств. Багато вимог описаних стандартів дуже близькі. Вважається, що британський стандарт ВS 7750 послужив моделлю для розробки європейського рекомендаційного документа ЕМАS. На сьогодні існують підручники і керівництво, що детально описують кожен крок розробки і впровадження систем менеджменту навколишнього середовища та аудиту відповідно до вимог EMAS.

Весь цей час ряд визнаних органів із сертифікації (визнаних в інших галузях діяльності) здійснював роботу із сертифікації на відповідність цьому стандарту. У 1994 р. Британська служба з акредитації акредитувала чотири сертифікаційні суспільства для проведення офіційної сертифікації під її егідою.

Схема EMAS. Абревіатура EMAS означає "Управління навколишнім середовищем і аудит". Ця схема вперше була опублікована в 1992 р.

Мета схеми – удосконалення виробництва для зменшення дії на навколишнє середовище шляхом: розробки екологічної політики; впровадження системи управління; регулярного оцінювання ефективності системи; підготовки Екологічної декларації.

Ці норми діють в Євросоюзі і не можуть бути повноцінно застосовані за його межами. Це викликано тим, що за своїм статусом схема EMAS є нормою Європейського Союзу. Хоча підприємства за межами ЄС також можуть керуватися цими правилами.

Сфера застосування норм така: виробничі підприємства; підприємства енергопостачання; гірничодобувна промисловість.

Специфіка цієї схеми полягає в тому, що в ній немає процедури сертифікації. Документом, що підтверджує виконання нормативу, є Екологічна декларація, яка видається самим підприємством після проходження верифікації. Верифікація – це процес, здійснюваний представниками держави, так званими верифікаторами. За функціями вони схожі з аудиторами, а їх кінцева мета – офіційне засвідчення декларації підприємства. Популярність цього стандарту досить невисока через: вузький географічний ареал поширення схеми і повсюдне ухвалення стандарту ISO 14001. На сьогодні близько 3000 підприємств в Європі впровадили схему EMAS.

Нова редакція EMAS, що вийшла в 2000 р., веде до уніфікації цієї схеми зі стандартами серії ISO 14000. Той розділ EMAS, який стосується вимог до системи управління навколишнім середовищем, є точним викладом вимог міжнародного стандарту ISO 14001. Різниця полягає тільки в згаданій схемі перевірки–верифікації. Сама верифікація – процес дещо жорсткіший, ніж звичайна сертифікація за ISO 14001, тому дотримуватись вимог EMAS складніше, ніж вимог згаданого міжнародного стандарту.

На основі EMAS була розроблена серія міжнародних стандартів систем менеджменту навколишнього середовища на підприємствах і в компаніях ISO 14000. Система стандартів ISO 14000 орієнтована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрації речовин тощо) і не на технології (вимога використовувати або не використовувати певні технології). Основним предметом ISO 14000 є система менеджменту навколишнього середовища. Типові положення цих стандартів полягають у тому, що в організації мають бути введені й дотримуватися певні процедури, мають бути підготовлені певні документи та призначені відповідальні за певні галузі екологічно значущої діяльності.

До сьогодні в Україні прийняті як державні стандарти ГОСТ Р ІSО 14000 п'ять документів, що є перекладами відповідних стандартів:

ISO 14001 «Системи управління навколишнім середовищем. Вимоги і керівництво щодо застосування».

ISO 14004 «Системи управління навколишнім середовищем. Керівництво за принципами організації і методами забезпечення функціонування».

ISО 14010 «Керівництво щодо екологічного аудиту. Основні принципи ISО 1401 і екологічний аудит. Aудит системи екологічного управління».

ISО 14012 «Екологічний аудит. Кваліфікаційні вимоги до екологів–аудиторів».

Основний документ серії – ISО 14001 – не містить жодних абсолютних вимог до дії організації на навколишнє середовище за винятком того, що організація в спеціальному документі має оголосити про своє прагнення відповідати національним стандартам.

Такий характер стандартів зумовлений, з одного боку, тим, що ISО 14000 як міжнародні стандарти не повинні вторгатися у сферу дії національних нормативів. З іншого боку, попередником ISО є «організаційні» підходи до якості продукції, згідно з якими, ключем до досягнення якості є вибудовування належної організаційної структури й розподіл відповідальності за якість продукції та послуг.

Рішення про розробку ISО 14000 стало результатом Уругвайського раунду переговорів за Всесвітньою торговою угодою та зустрічі на вищому рівні з навколишнього середовища й розвитку в Ріо–де–Жанейро в 1992 р. Стандарти 180 14000 розробляє технічний комітет 207 (ТС 207) Міжнародної організації зі стандартизації (ISО 180) з урахуванням міжнародних стандартів із систем менеджменту якості продукції (ISО 9000), що вже зарекомендували себе і відповідно до яких зараз сертифіковано понад 70 000 підприємств і компаній по всьому світу.

Система стандартів ISО 14000 забезпечує зменшення несприятливого впливу на навколишнє середовище на двох рівнях:

1. Організаційному – через поліпшення екологічної «поведінки» корпорацій.

2. Національному – через створення істотного доповнення до національної нормативної бази і компонента державної, екологічної політики.

Документи, що входять в систему, можна умовно поділити на три основні групи:

– принципи створення та використання систем менеджменту навколишнього середовища;

– інструменти екологічного контролю й оцінювання;

– стандарти, орієнтовані на продукцію.

Ключовим поняттям серії ISO 14000 є поняття системи менеджменту навколишнього середовища в організації (підприємстві або компанії). Тому центральним документом стандарту вважається ISO 14001 «Специфікації і керівництво щодо використання систем менеджменту навколишнього середовища». На відміну від решти документів, всі його вимоги щодо «аудиту» полягають у тому, що відповідність або невідповідність їм конкретної організації може бути встановлена з високою точністю. Саме відповідність стандарту ISO 14000 і є предметом формальної сертифікації.

Решта всіх документів розглядається як допоміжні. Наприклад, ISO 14004 містить більш розгорнуте керівництво щодо створення системи менеджменту навколишнього середовища; серія документів 14010 визначає принципи аудиту системи; серія 14040 визначає методологію «оцінювання життєвого циклу», яка може використовуватися при оцінюванні екологічних дій, пов'язаних з продукцією організації. Офіційно стандарти ISO 14000 є добровільними. Вони не замінюють законодавчих вимог, а забезпечують систему визначення того, яким чином компанія впливає на навколишнє середовище і як виконуються вимоги законодавства. Організація може використовувати стандарти ISO 14000 для внутрішніх потреб, наприклад, як модель системи менеджменту навколишнього середовища або формат внутрішнього аудиту цієї системи. Передбачається, що створення такої системи дасть організації ефективний інструмент, за допомогою якого вона може управляти всією сукупністю своїх дій на навколишнє середовище і приводити свою діяльність у відповідність з різноманітними вимогами. Стандарти можуть використовуватися і для зовнішніх потреб, щоб продемонструвати клієнтам і громадськості відповідність системи менеджменту навколишнього середовища сучасним вимогам. Нарешті, організація може отримати формальну сертифікацію від третьої (незалежною) сторони. Як можна припустити з досвіду стандартів ISO 9000, саме прагнення отримати формальну реєстрацію та документально обґрунтувати заяву про випуск «екологічно чистої» продукції, мабуть, буде рушійною силою впровадження систем менеджменту навколишнього середовища, що відповідають стандарту.

За задумом ISO, система сертифікації має створюватися на національному рівні. Як показує досвід таких країн, як Канада, головну роль у процесі створення національної інфраструктури сертифікації відіграють національні агентства зі стандартизації, такі як держстандарт, а також торговельно–промислові палати, союзи підприємців і т.д.

Оскільки вимоги ISО 14000 багато в чому перетинаються з ISО 9000, можлива полегшена сертифікація підприємств, які вже мають документ відповідності ISО 9000.

Як бачимо, ISО 14000 висуває вимоги до самої системи менеджменту навколишнього середовища. Обов'язковим є поступове, поетапне, але таке, що не припиняється, поліпшення функціонування цієї системи. Причому підприємство може бути сертифіковане відповідно до ISО 14000, навіть якщо його технологічні системи й організаційні заходи не забезпечують власне зменшення дії на навколишнє середовище.

На думку ряду екологів–юристів США і фахівців в галузі промислової екології Великобританії, принципи EMAS більш прогресивні і створюють надійнішу основу для досягнення основної мети введення стандартів у сфері менеджменту навколишнього середовища – зменшення дії виробничого сектора на навколишнє середовище. Розробники схеми менеджменту навколишнього середовища й аудиту вважають, що сертифікація підприємства за ISО 14000 може розглядатися як проміжний крок до узгодження його діяльності з вимогами EMAS.

Стандарти серії ISO 14001. У 1993 р. в результаті всесвітнього успіху ISO 9000 між Європейським комітетом зі стандартизації (CEN) і Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) був укладений договір, що стосується спільної розробки стандартів екологічного менеджменту. Вже знайома нам організація – BSI (British Standards Institution) опублікувала від свого імені три проекти міжнародних стандартів, щоб розпочати процес розробки міжнародного стандарту систем екологічного менеджменту:

ISО 14000 «Системи управління навколишнім середовищем. Загальне керівництво за принципами, системами і технічною підтримкою» (який пізніше став називатися ISO 14004).

ISО 14001 «Системи управління навколишнім середовищем. Вимоги і керівництво щодо застосування».

ISO 14040 «Оцінка життєвого циклу. Загальні принципи і методи».

Як ISO 14001, так і ISO 14004 набули статусу проекту міжнародного стандарту в Осло, в Норвегії під час з'їзду технічного комітету Міжнародної організації зі стандартизації ТС 207 в липні 1995 р. Остаточні редакційні виправлення були внесені в 1994–1995 р. Весь цей час проекти міжнародних стандартів перебували в процесі узгодження й були доступними для коментарів і виправлень. У цьому обговоренні брало участь більше ніж п’ятдесят держав. Остаточне голосування технічного комітету 207 за проектами цих стандартів відбулося в квітні 1996 р. Після двомісячного періоду підтвердження в ISO і погоджувального голосування в Європейському комітеті зі стандартизації обидва стандарти було опубліковано 15 вересня 1996 р.

Ці стандарти є основою серії. ISO 14001 містить вимоги, а ISO 14004 – рекомендації щодо поліпшення. Власне рекомендації є і в ISO 14001, але обов’язковий до виконання тільки розділ 4 «Стандарти». Слово «обов'язковий» слід розуміти умовно. Сертифікація за ISO 14001 – справа суто добровільна, якщо іншого не сказали органи державної влади. Якщо організація все ж таки взяла на себе відповідальність щодо сертифікації системи управління своїми природоохоронними аспектами, то тільки четвертий розділ базового стандарту ISO 14001 є обов'язковим для виконання, аудитор ніколи не повинен забувати про це.

Потреба в ухваленні національних стандартів серії ДСТУ ISO 14000 не повинна викликати серйозних питань: екологічна ситуація в Україні відома і не потребує коментарів. Зазначимо тільки, що управління навколишнім середовищем було в середині 1990–х рр. тією сферою, де практично не застосовувалися системні підходи до управління. Адже не секрет, що, наприклад, управління якістю часто було організоване, виходячи з принципів і підходів комплексної системи управління якістю підприємства (КС УЯП). Менеджмент виробничої безпеки регламентувався масою різних нормативних документів, виконання яких неухильно контролювалося відповідними інстанціями. Водночас управління питаннями, пов'язаними з навколишнім середовищем, здійснювалося ситуативно. Зокрема, були визначені ДК небезпечних речовин, встановлювалися ліміти емісій, і робота державної контрольної машини була спрямована на інспекцію і стягнення штрафів у разі виявлення відхилень.

У зв'язку з вищезгаданим, прийняття Україною ISO серії 14000 як національних стандартів (ДСТУ) стало першим кроком на шляху систематизації діяльності підприємств у сфері екології. Україна прийняла ці стандарти практично відразу ж (через рік) після затвердження їх в ISO. Власне Україна в цьому аспекті обійшла і Росію, і ряд інших країн. Проте, як уже було зазначено, реальної бази для того, щоб ці стандарти запрацювали в нашій країні, на той момент не було. Тому насправді впровадження СЕМ на підприємствах України відбувається й відбувається дуже повільно. Якщо, скажімо, у світі в 2002 р. були вже десятки тисяч компаній, сертифікованих на відповідність ISO 14001, то в Україні на кінець 2002 р. таких компаній було близько п’яти. Першими ластівками стали горлівський «Стирол», одеський «Лукойл», а згодом і запорізький «Укрграфіт», і кримська «Массандра». В основному на вітчизняних підприємствах система розробляється спочатку на 1–3 підрозділи з подальшим розширенням.

Відмітною базою для системи екологічного менеджменту є зазвичай система якості. Справа в тому, що система менеджменту якості допомагає персоналу закласти основи розуміння процесного підходу, без якого побудова ефективної системи управління природоохоронною діяльністю є дуже проблематичною. Перший приклад сертифікації «чистої» системи екоменеджменту без системи якості згідно з ISO 9001 зафіксований в Україні лише в 2004 р. (Міжнародний морський торговий порт «Південний»). В аудиті брали участь і представники Запорізької торговельно–промислової палати.

На жаль, текст стандарту містить ряд неточностей. Характерною помилкою став неточний переклад англійського терміна framework. Автори ДСТУ переклали це слово як «організаційна структура», що не відповідає ні духу, ні букві стандарту. Насправді під framework скрізь у тексті розуміється слово «основа». Тобто фраза «слід створити організаційну структуру управління навколишнім середовищем» неправильна, її треба читати так: «Слід створити основу управління навколишнім середовищем».

Але загалом це, звичайно, неістотно. Головне, що такий стандарт створений і системи, що відповідають йому, успішно впроваджуються на українських підприємствах. Хоча в принципі навіть без наявності такого стандарту в системі Держспоживстандарту знайшлися б підприємства–лідери, які впроваджували принципи ISO 14000 у своїх виробництвах. Отже, далі в тексті при згадуванні стандарту ISO 14001 слід розуміти це як посилання на міжнародний стандарт ISO 14001 і його вітчизняний аналог ДСТУ ISO 14001. Це саме стосується й інших стандартів серії ISO 14000. При цьому, звичайно ж, слід завжди пам'ятати, що національна версія містить ряд помилок перекладу.

Не можна не згадати ще про одну серйозну проблему, що існує у сфері сертифікації підприємств згідно зі стандартом ISO 14001. Справа в тому, що міжнародні органи зі сертифікації систем менеджменту, навіть всесвітньо визнані, належать до так званої «Великої вісімки»: SGS; TUV; Germanicsher Lloyd; Bureau Veritas. Інші компанії, не представлені (принаймні не представлені саме в цій сфері діяльності) на українському ринку, формально не мають права займатися сертифікацією на відповідність стандарту ISO 14001 на території України. Проблема полягає в прийнятому у 2003 р. Законі про акредитацію. У ньому сказано, що тільки Національне агентство з акредитації України має право дозволяти сертифікаційній організації вести роботи на території нашої держави (акредитувати її). Отже, може йтися про видачу такими організаціями сертифікатів на відповідність національним стандартам, зокрема, ДСТУ ISO 14001, але не ISO 14001. Це спірне питання лежить у юридичній площині, проте напевно, компроміс буде знайдений.

На сьогодні отримані серйозні результати, що свідчать про економічну ефективність систем менеджменту навколишнього середовища. Дослідження, проведені в Германії в 1997 р., дали змогу згрупувати отриманий економічний ефект таким чином: ринкові ефекти від впровадження системи менеджменту навколишнього середовища, інші ефекти від впровадження системи менеджмент навколишнього середовища та економія на витратах, ініціації охорони навколишнього середовища.

Висновки

Одним із перших документів, що регулюють діяльність підприємства у сфері екологічного менеджменту в України і дають можливість впровадження міжнародних стандартів менеджменту навколишнього середовища, є основні положення системи обов'язкової екологічної сертифікації. Екологічна сертифікація в цій системі розуміється як діяльність з підтвердження відповідності об'єкта сертифікації природоохоронним вимогам, встановленим чинним законодавством України, державними стандартами та іншими нормативними документами, у тому числі міжнародними й національними стандартами інших країн.

При оцінюванні систем менеджменту навколишнього середовища українських підприємств, очевидно, найбільш прийнятні міжнародні стандарти серії ISО 14000.

 

Література.

1. Sadler B. Environmental Assessment in a Changing World: Evaluating Practice to improve Performance. – Canada, 1996. – 232 p.

2. Terner R. Veeman. Benefit – Cost Analysis in Enviromental Decision–Making: Procedures, Perils and Promise. University of Alberta, 1998. – 106 р.

3. Дацій О.І. Інноваційна модель розвитку економіки України в умовах глобалізації: монографія / О.І. Дацій, М.В. Гаман, Н.В. Дацій. – Донецьк: Юго-Восток, 2010. – 370 с.

 

References.

1. Sadler, B. (1996), Environmental Assessment in a Changing World: Evaluating Practice to improve Performance [Environmental Assessment in a Changing World: Evaluating Practice to improve Performance], Toronto, Canada.

2. Terner, R. (1998), Benefit – Cost Analysis in Enviromental Decision–Making: Procedures, Perils and Promise [Benefit – Cost Analysis in Enviromental Decision–Making: Procedures, Perils and Promise], University of Alberta, New York, USA.

3. Datsij, O.I. (2010), Innovatsijna model' rozvytku ekonomiky Ukrainy v umovakh hlobalizatsii [Innovative economic development of Ukraine under globalization], Yuho-Vostok, Donets'k, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 16.05.2017 р.