Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА

Зміст журналу № 9, 2020

N. DatsiiDoctor of Sciences in Public Administration, Professor, Professor of the Department of economic theory, intellectual property and public administration, Polissya National UniversityL. ZaitsevaMaster of specialty \"Public management and administration\" of the Department of economic theory, intellectual property and public administration, Polissya National UniversityO. KravchenkoMaster of specialty \"Public management and administration\" of the Department of economic theory, intellectual property and public administration, Polissya National University

DEVELOPMENT OF CIVIL SOCIETY AS AN INSTITUTION OF PUBLIC AUTHORITY

Н. В. Даційд. держ. упр., професор, професор кафедри економічної теорії, інтелектуальної власності та публічного управління, Поліський національний університетЛ. І. Зайцевамагістр спеціальності «Публічне управління та адміністрування» кафедри економічної теорії, інтелектуальної власності та публічного управління, Поліський національний університетО. О. Кравченкомагістр спеціальності «Публічне управління та адміністрування» кафедри економічної теорії, інтелектуальної власності та публічного управління, Поліський національний університет

РОЗВИТОК ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЯК ІНСТИТУТУ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

It is proved that the development of the concept of civil society can be considered as a consistent change of different models of philosophical and scientific synthesis, namely: the idea of civil society is based on the concepts of "natural law" and social contract; the development of the idea of civil society is associated with the growth of rationalization of public life (the focus of ideologues is no longer the relationship between "natural state" and civil society, but civil society and the state); the idea of changing the very understanding of civil society; ideas of conditions for the transition from the dichotomy "civil society – state" to the formula "personality – civil society – state".
It is studied that in modern literature civil society is considered as a necessary and rational way of human coexistence based on reason and will. It exists within the framework of the freedom of civil interests. It is based on a person who interacts with other members of society.
It is analyzed that the system of non-state horizontal ties and relations based on the principles, aimed at a balanced and comprehensive expression and protection of the legitimate rights and interests of associations and the state. A high level of civil society presupposes the subordination of the state to itself and the service to its interests of state bodies of all branches and all levels of government.
It is noted that a developed civil society has such a degree of independence and autonomy from the state that guarantees the security of the individual from abuses associated with the unfair use of state power. Every member of civil society is first and foremost a subject of law, and only then a citizen of the state, which is why civil society protects human rights, while the state is associated with the rights of the citizen.
It is noted that many European countries have come a long way to a "welfare state." In the course of this process, there was a strong understanding that the boundaries between state power and society cannot be drawn. The new period of relations is characterized by the removal of barriers between civil society and the state, the search for ways to understand.
It is emphasized that although civil society is a self-organizing system, its progress is more successful if the state creates favorable conditions for it. That is why the formation of civil society requires strong public authority based on democracy, recognition of the rule of law and other principles underlying the rule of law.[||]Доведено, що розвиток концепції громадянського суспільства можна розглядати як послідовну зміну різних моделей філософського і наукового синтезу, а саме: ідея громадянського суспільства заснована на концепціях «природного права» і суспільного договору; розвиток ідеї громадянського суспільства пов'язаний зі зростанням раціоналізації суспільного життя ( в центрі уваги ідеологів виявляється вже взаємини не "природного стану" і громадянського суспільства, а громадянського суспільства і держави); ідея зміни саме розуміння громадянського суспільства; ідеї умов для переходу від дихотомії «громадянське суспільство – держава» до формули «особистість – громадянське суспільство – держава».
Досліджено, що у сучасній літературі громадянське суспільство розглядається як необхідний і раціональний спосіб співіснування людей, заснований на розумі і волі. Воно існує в рамках свободи цивільних інтересів. В суспільстві головною є людина та її стосунки з іншими учасниками громадянського суспільства
Проаналізовано, що система недержавних горизонтальних зв'язків і відносин, заснованих на принципах, спрямованих на збалансоване і всебічний вираз і захист законних прав та інтересів об'єднань і держави. Високий рівень громадянського суспільства передбачає підпорядкування собі держави і постановку на службу своїм інтересам державних органів усіх гілок і всіх рівнів влади.
Відзначено, що розвинуте громадянське суспільство має таку ступінь незалежності і автономії від держави, яка гарантує безпеку особистості від зловживань, пов'язаних з недобросовісним використанням державної влади.
Відзначено, що багато європейських держав пройшли тривалий шлях до «держави добробуту». Тим самим, підкреслено, що хоча громадянське суспільство являє собою систему, що самоорганізується, його рух вперед є більш успішним, якщо держава створює для цього сприятливі умови. Ось чому для формування громадянського суспільства необхідна сильна публічна влада, яка ґрунтується на демократії, визнання верховенства права та інших принципах, що лежать в основі правої держави.

З. В. Гбурд. держ. упр., доцент, професор кафедри управління охорони здоров’я, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АЕРОКОСМІЧНОЇ ГАЛУЗІ ЯК ЧАСТИНИ ЕФЕКТИВНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

Z. GburDoctor of Sciences in Public Administration, Associate Professor, Professor of the department of Health Management National Medical Academy postgraduate education named after P.L Shupik

STATE REGULATION OF THE AEROSPACE INDUSTRY AS PART OF THE EFFECTIVE NATIONAL SECURITY OF THE STATE

Державне регулювання аерокосмічної промисловості через стратегії, програм розвитку, фінансування, стимулювання та підтримки є пріоритетним фактором у досягненні її росту. З іншого боку, це забезпечує підвищення рівня національної безпеки через зростання наукового, виробничого потенціалу економіки країни. У статті на основі контент-аналізу нормативно-правових актів, практики роботи державних органів відповідальних за регулювання галузі, форм та інструментів державного регулювання галузі вивчено сучасні підходи до державного регулювання аерокосмічної галузі як частини ефективної національної безпеки України. Сформовано поняття «державного регулювання аерокосмічної галузі» як сукупність законодавчих, інституційних, організаційних, фінансових дій, заходів, методів встановлення господарських відносин між юридичними та фізичними особами в цілях забезпечення високого рівня безпеки, захисту інтересів суб’єктів господарювання на міжнародному, національному, регіональному рівнях управління. Визначено, що за двадцять років функціонування аерокосмічної галузі в Україні змінено підходи до державного регулювання в цілях забезпечення національної безпеки. Вказане передбачає лібералізацію галузі та посилення міжнародної співпраці, обміну досвідом та наукові дослідження в галузі для інтеграції космічних технологій та інформаційних систем в систему національної безпеки та оборони. Активізація державного регулювання розпочалася з 2014 року з посиленням європейської інтеграції та передбачає розвиток механізмів держаного регулювання в межах напрямків: інституційного (активізація роботи ДКА ті відомств, посилення співпраці з іншими міністерствами, міжнародними космічними організаціями, підзвітність), фінансового (розширення фінансування за рахунок коштів міжнародних організацій, коштів державного бюджету для фінансування проектів за напрямками), організаційного (розвиток різних форм та інструментів державного регулювання (програми співпраці з іноземними державами, виставки, форуми, участь у роботі міжнародних організацій, взаємодія з міжнародними компаніями, участь у роботі міжнародних організацій, міжнародні проєкти, бюджетні програми, публічні закупівлі).[||]State regulation of the aerospace industry through strategies, development programs, financing, incentives and support is a priority factor in achieving its growth. On the other hand, it provides an increase in the level of national security through the growth of scientific, production potential of the country's economy. The article examines modern approaches to state regulation of the aerospace industry as part of effective national security of Ukraine on the basis of content analysis of regulations, practice of state bodies responsible for industry regulation, forms and tools of state regulation of the industry. The concept of "state regulation of the aerospace industry" as a set of legislative, institutional, organizational, financial actions, measures, methods of establishing economic relations between legal entities and individuals in order to ensure a high level of security, protect the interests of businesses at the international, national and regional levels management. It is determined that during the twenty years of functioning of the aerospace industry in Ukraine the approaches to state regulation have been changed in order to ensure national security. This includes the liberalization of the industry and the strengthening of international cooperation, exchange of experience and research in the field for the integration of space technology and information systems into the national security and defense system. Intensification of state regulation began in 2014 with the strengthening of European integration and provides for the development of mechanisms of state regulation in the following areas: institutional (intensification of SCA and agencies, strengthening cooperation with other ministries, international space organizations, accountability), financial (expansion of funding from international organizations, state budget funds for financing projects by areas), organizational (development of various forms and instruments of state regulation (programs of cooperation with foreign countries, exhibitions, forums, participation in international organizations, interaction with international companies, participation in international organizations, international projects, budget programs, public procurement).

О. В. Худобад. держ. упр., доцент кафедри регіонального управління та місцевого самоврядування, Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Львів, УкраїнаД. Д. Заяцьк. держ. упр., доцент кафедри регіонального управління та місцевого самоврядування, Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Львів, Україна

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ЗАПРОВАДЖЕННЯ КАРАНТИННИХ ЗАХОДІВ

O. KhudobaDoctor of Sciences in Public Administration, Associate Professor of the Department of Regional Management and Local Self-Government, Lviv Regional Institute for Public Administration of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, L’viv, UkraineD. ZayatsPh.D in Public Administration, Associate Professor of the Department of Regional Management and Local Self-Governmen, Lviv Regional Institute for Public Administration of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, L’viv, Ukraine

FEATURES OF THE STATE EDUCATIONAL POLICY IMPLEMENTATION IN THE CONDITIONS OF QUARANTINE MEASURES

В статті проаналізовано процес адаптації освітньої сфери в Україні до нової ситуації, яка виникла внаслідок COVID-19. Розглянуто діяльність органів публічного управління, а також реагування на виклики закладів вищої освіти для стримування поширення цієї хвороби. Висвітлено основні аспекти запровадження електронних форм дистанційної комунікації. Досліджено, з якими проблемами та викликами зіштовхуються як викладачі так і студенти під час дистанційного навчання. Акцентовано на питаннях не лише збереження якості вищої освіти, а також на першочергових заходах збереження здоров’я професорсько-викладацького складу та здобувачів вищої освіти.
Запропоновано напрацювати нові методики і методи викладання, враховувати доступ до цифрових можливостей здобуття вищої освіти, запроваджувати гнучкі освітні траєкторії разом із збереженням фундаментальних цінностей вищої освіти. Акцентовано на важливості взаємодії всім учасникам освітнього процесу з метою виявлення та оцінки ефективних методів та форм навчання в умовах карантину, а також виявлення ще невирішених проблем та пошуку оптимальних шляхів їхнього розв’язання.[||]The article analyzes the role that institutions should play in the formation and provision of educational services in Ukraine in maintaining the health of students and at the same time maintaining the quality of higher education at the appropriate level. It is postulated that the need for change in higher education is long overdue, because traditional approaches do not work in the new realities, but the changes could be gradual, if not for the COVID-19 pandemic. The speed of response to the new situation affected the educational sphere extremely quickly and clearly, because educational institutions are among the first to need closure during mass epidemics. The importance of such a factor as academic autonomy in the implementation of quarantine measures is emphasized. The main aspects of the introducing of electronic forms of remote communication are highlighted, in particular the significant role of messengers, video conferencing, cloud storage, etc. There are already some new Ukrainian platforms for distance learning. Quarantine divided the teaching staff into two parts – those who are ready and those who are not ready for innovation. The openness of distance learning has had a positive effect on the responsibility of teachers in preparing lectures, because now their lections became more public. But there are also negative consequences: the difficulty of monitoring the educational process, demotivation of the teaching community, poor Internet connection, power outages, insufficient power of computers or mobile devices, increased fatigue of educators and students, and so on. There is an urgent need to develop students’ flexible (soft) skills, and above all, self-discipline. In addition, studying abroad has become more difficult. However, it is emphasized that although education will not return to the pre-quarantine state, it is not necessary to go to extremes and overestimate only the online (distance) learning format, but instead create an effective blended learning (combination of online and offline formats).

О. С. Нагорічнак. пед. н., старший науковий співробітник, заступник директора Науково-дослідного інституту фіскальної політики з наукової роботи – начальник Науково-дослідного центру митної справи, Університет державної фіскальної служби України

СУТНІСТЬ ТА ІНДИКАТОРИ ФОРМУВАННЯ РЕЗИСТЕНТНОГО СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ

O. NagorichnaPhD in Pedagogical Sciences, Associate Professor, SRF, Deputy Director of RI of Fiscal Policy on Scientific Work – Head of SRC CA, University of the State Fiscal Service of Ukraine

ESSENCE AND INDICATORS OF FORMATION OF RESISTANT SOCIAL CAPITAL OF STATE CUSTOMS SERVICE

Мета статті полягає у визначенні сутності, особливостей та індикаторів формування резистентного соціального капіталу Державної митної служби України.
Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети використано такі методи: індукції та дедукції, теоретичного узагальнення, абстрагування, діалектичного пізнання – при вивченні наукових джерел та дослідженні теоретичних аспектів формування резистентного соціального капіталу в Державній митній службі України, зокрема трактуванні сутності дефініції «резистентність» вітчизняними науковцями, трактуванні поняття «індикатори формування резистентного соціального капіталу»; абстрактно-логічний – для узагальнення теоретичних положень, формування висновків та пропозицій з теми дослідження.
Результати дослідження. Акумульовано та проведено аналіз основних підходів до трактування категорії «резистентність». Визначено спільні та відмінні риси між запропонованими тлумаченнями та особливості використання цієї категорії у ріхних сферах дослідження. Визначено особливості резистентного соціального капіталу Державної митної служби України та передумови його формування. Визначено сутність та специфіку індикаторів формування резистентного соціального капіталу. Розкрито основні міжнародні підходи до оцінювання соціального капіталу. Актуалізовано необхідність оцінювання резистетного соціального капіталу Державної митної служби України та визначено основні індикатори оцінювання й вимоги до них.
Наукова новизна результатів дослідження. Набуло подальшого розвитку дослідження теоретичних аспектів формування соціального капіталу, зокрема наведено авторське визначення сутності категорії «резистентного соціального капіталу Державної митної служби України», критерії його сформованості, визначено індикатори його оцінювання відповідно до основних складових та окреслено особливості формування цих індикаторів.
Практична значущість результатів дослідження. Основні положення даного дослідження можуть бути використані в процесі напрацювання пропозицій щодо формування моделі розвитку соціального капіталу в Державній митній службі України.[||]The purpose of the article is to determine the essence, features and indicators of the formation of resistant social capital of the State Customs Service of Ukraine.
Research methodology. To achieve this goal, the following methods were used: induction and deduction, theoretical generalization, abstraction, dialectical cognition - in the study of scientific sources and research of theoretical aspects of the formation of resistant social capital in the State Customs Service of Ukraine, including the interpretation of the "Indicators of the formation of resistant social capital"; abstract-logical - to generalize theoretical positions, to form conclusions and proposals on the research topic.
Research results. The analysis of the main approaches to the interpretation of the category "resistance" is accumulated and analyzed. The common and distinctive features between the proposed interpretations and the peculiarities of the use of this category in different areas of research are identified. Peculiarities of resistant social capital of the State Customs Service of Ukraine and preconditions of its formation are determined. The essence and specifics of indicators of formation of resistant social capital are determined. The main international approaches to the assessment of social capital are revealed. The necessity of valuation of the resistant social capital of the State Customs Service of Ukraine is actualized and the main valuation indicators and requirements to them are determined.
Scientific novelty of research results. The study of theoretical aspects of social capital formation has been further developed, in particular, the author's definition of the essence of the category "resistant social capital of the State Customs Service of Ukraine", criteria for its formation, indicators of its evaluation in accordance with the main components and features of these indicators.
The practical significance of the research results. The main provisions of this study can be used in the process of developing proposals for the formation of a model of social capital development in the State Customs Service of Ukraine.

С. А. Дяченкок. держ. упр., доцент кафедри економічної політики та врядування, Національна академія державного управління при Президентові України

ДИСКРЕЦІЙНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД УКРАЇНИ У ВИКОРИСТАННІ МІСЦЕВОГО ФІНАНСОВОГО РЕСУРСУ

S. DiachenkoPhD in Public Administration, Associate Professor of the Department of economic policy and governance, National academy for public administration under the President of Ukraine

DISCRETIONAL POWERS OF TERRITORIAL COMMUNITIES OF UKRAINE IN THE USE OF LOCAL FINANCIAL RESOURCE

Встановлено передумови формування, складові та джерела фінансового забезпечення дискреційних повноважень територіальних громад у використанні місцевого фінансового ресурсу. Узагальнено передумови набуття місцевою владою реальної суб’єктності у фінансовій сфері в рамках реалізації процесу децентралізації та реформування системи міжбюджетних відносин в Україні. Дано теоретичне обґрунтування сутності та визначено складові процесу реалізації дискреційних повноважень територіальних громад у контексті упорядкування цільової спрямованості перерозподілу владних повноважень та компетенції органів місцевого самоврядування. Автор приходить до висновку, що для мінімізації ризиків, зумовлених процесами реалізації дискреційних повноважень у сфері фінансової діяльності, сприятиме впровадження низки таких заходів: вдосконалення нормативно-правового забезпечення (наприклад, щодо розширення переліку повноважень префектів, шляхом внесення змін до проекту закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» положенням про можливість здійснювати нагляд і контроль за виконанням бюджету територіальної громади ін.); підвищення рівня контролю за фінансовою діяльністю органів місцевого самоврядування, запровадження механізму фінансового моніторингу планування, прийняття та виконання місцевих бюджетів об’єднаних територіальних громад; підвищення рівня прозорості бюджетного процесу та залучення громадськості до його обговорення; систематизація норм усіх нормативно-правових актів, які містять дискреційні повноваження, та пропозиція Міністерству юстиції України провести їх антикорупційну експертизу з метою усунення корупціогенних факторів; запровадження персональної відповідальність кожного з членів відповідного органу місцевого самоврядування за реалізацію дискреційних повноважень, оскільки відповідальність органу в цілому не є ефективним механізмом захисту порушених прав громадян; встановлення на законодавчому рівні, принципу, відповідно до якого, у випадку множинності варіантів дій, які може обрати орган місцевого самоврядування, він повинен обрати той, який буде на користь громадянина, права якого порушено.[||]Prerequisites for the formation, components and sources of financial support of discretionary powers of territorial communities in the use of local financial resources are established. The preconditions for the local authorities to acquire real subjectivity in the financial sphere within the framework of the implementation of the process of decentralization and reform of the system of inter-budgetary relations in Ukraine are generalized. Theoretical substantiation of the essence is given and the components of the process of realization of discretionary powers of territorial communities in the context of streamlining the target orientation of redistribution of power and competence of local governments are determined. The author concludes that to minimize the risks posed by the implementation of discretionary powers in the field of financial activities, will contribute to the implementation of a number of measures: improving regulations (for example, to expand the list of powers of prefects, by amending the draft law to the Constitution of Ukraine (concerning the decentralization of power) ”provisions on the possibility of exercising supervision and control over the execution of the budget of the territorial community, etc.); increasing the level of control over the financial activities of local governments, the introduction of a mechanism for financial monitoring of planning, adoption and implementation of local budgets; increasing the level of transparency of the budget process and involving the public in its discussion; development of various forms and mechanisms of cooperation of local self-government bodies with public organizations to increase the efficiency of social infrastructure and improve the material and socio-cultural services of the united community; development of public financial control; systematization of norms of all normative-legal acts, which contain discretionary powers and proposal to the Ministry of Justice of Ukraine to conduct their anti-corruption examination in order to eliminate corruption-causing factors; introduction of personal responsibility of each of the members of the relevant local government body for the exercise of discretionary powers, as the responsibility of the body as a whole is not an effective mechanism for protecting the violated rights of citizens; to establish, at the legislative level, the principle according to which, in the case of multiple options for action that may be chosen by a local government body, it must choose the one that will be in favor of the citizen whose rights have been violated.

Д. О. Самофаловк. м. н., докторант кафедри гуманітарних та соціально-політичних наук Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, Заступник директора Південного міжрегіонального департаменту Національної служби здоров’я України

МОДЕЛІ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПУБЛІЧНОМУ АДМІНІСТРУВАННІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я: ЗАРУБІЖНИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ПІДХОДИ

D. SamofalovPhD in Medical Sciences, Doctoral Candidate of the Humanitarian and Socio-Political Studies Department of the Odessa Regional Institute for Public Administration of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, Deputy Director of the Southern Trans-regional Department of the National Health Service of Ukraine

MODELS OF COMMUNICATION ACTIVITY IN PUBLIC MANAGEMENT OF PUBLIC HEALTH: FOREIGN AND UKRAINIAN APPROACHES

У статті розглядаються моделі комунікативної діяльності в публічному адмініструванні громадського здоров’я відповідно до зарубіжного досвіду. Виділено три основні моделі: з єдиним відправником інформації в особі держави; з декількома відправниками інформації з єдиним державним врегулюванням та декількома незалежними відправників інформації з відсутністю центрального регулювання. В статті наведено основні ознаки існуючих моделей комунікативної діяльності в публічному адмініструванні громадського здоров’я з розглядом ключових характеристик, механізмів досягнення цілей та результати діяльності. Враховуючи цільові напрямки розвитку громадського здоров’я визначено особливості та ключові чинники комунікативної діяльності та публічного адміністрування цієї діяльності. Опрацьовано підходи до публічного адміністрування комунікативною діяльністю країн Європи, Південної та Північної Америки, а також країн Африки. Крім того вивчено досвід основних європейських, південно та північно американських організацій, які займаються громадським здоров’ям та їх підходи щодо комунікації в цьому напрямку. Основну увагу приділено систематизації моделей комунікативної діяльності громадському здоров’ї.[||]In the article is given analyzes of the foreign and Ukrainian science and practical sources and outlines, the approaches to public management of communication activities and communication policy development in the field of public health. Despite significant differences, communicative activities in public health in different countries are grouped and divided into categories and models. Article considers the models of communicative activity in public administration of public health in accordance with foreign experience. The communicative activity of public health of different countries from the standpoint of Melvin De Fleur's communicative model is studied. There are three main models: with a single sender of information controlled by government; with several senders of information with a single state regulation and several independent senders of information with no central regulation. The article presents the main features of the existing models of communicative activity in public administration of public health in different countries with consideration of key characteristics, mechanisms for achieving goals and results of activities. Taking into account the target directions of public health development, the peculiarities and key factors of communicative activity and public administration of this activity are determined. Approaches to public administration of communicative activity of the countries of Europe, South and North America, and also the countries of Africa are studied. In addition, the experience of major European, South and North American public health organizations and their approaches to communication in this area were studied. The main attention is paid to the systematization of models of communicative activity in public health and public management of this field in different countries. It is noted that the more organizations take part in public health communication activities, and the smaller the share of the state in this participation, the more "information noise" is created and the less public confidence in the public health system, which leads to numerous myths and resistance from the people.

А. І. Кашлаковазавідувач сектору “Навчально-методичний центр” Управління персоналу, Державна міграційна служби України

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ТАЛАНТАМИ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ: СУТНІСТЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

A. KashlakovaHead of the Sector “Education and Methodical Center” of Human Resources Department, State Migration Service of Ukraine

TALENT MANAGEMENT SYSTEM IN THE CIVIL SERVICE: THE ESSENCE AND NECESSITY OF IMPLEMENTATION IN UKRAINE

У статті актуалізовано доцільність формування системи управління талантами на державній службі в Україні. Викладено аргументи на користь впровадження системи управління талантами в органах державної влади. Здійснено аналіз основних стадій управління талантами на державній службі та обґрунтовано необхідність включення їх до процедур підбору, залучення, адаптації, професійного розвитку та оцінювання державних службовців з урахуванням прогресивного зарубіжного досвіду. Запропоновано підходи до вирішення сучасних проблем становлення системи управління талантами у сфері державної служби та визначено перспективи її розвитку в Україні. У даному контексті доведено необхідність впровадження системи планування спадкоємності керівних посад на державній службі з метою забезпечення формування інституційної пам’яті органу державної влади та окреслено переваги та недоліки окремих підходів до управлінні талантами.[||]The article actualizes the problem of forming a talent management system in Ukraine. Arguments in favor of the feasibility of implementing a system of talent management in public authorities at the present stage of formation of Ukraine. An analysis of the main stages of talent management in the civil service, including the following: identification and involvement of talent, talent development, talent retention, monitoring and evaluation of the effectiveness of talent management. The necessity of their inclusion in the procedures of selection, involvement of adaptation, professional development and evaluation of civil servants taking into account the progressive foreign experience is substantiated. Emphasis is placed on the peculiarities of the selection procedure for vacant civil service positions for the period of quarantinein Ukraine. The state of the system of professional development of civil servants and opportunities to increase the level of professional competence at the expense of budget funds are analyzed. The necessity of introduction of the mechanism of grouping of positions on complexity of work for the purpose of standardization of payment in the organization and establishment of the size of payment on the formed groups of positions, depending on value of the maintenance of the performed work is proved. Prospects for the development of the system and talent management in Ukraine are revealed. Approaches to the solution of modern problems of formation of the system of talent management in the sphere of civil service in Ukraine are offered. The necessity of introduction of the system of succession planning of leading positions in the civil service in order to ensure the formation of the institutional memory of the public authority has been proved. The advantages and disadvantages of certain approaches to talent management are identified. It is concluded that the system of talent management for the Ukrainian civil service can be considered an innovative system of quality management, integration of human management strategy into the management strategy of the state authorities, which will result in more successful goals and objectives, will lead to greater efficiency and effectiveness of public policy.

Л. А. Мельникк. держ. упр, головний консультант Управління культурно-мистецького та природно-заповідного фонду, Державне управління справами

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СПРОМОЖНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УКРАЇНІ

L. MelnukPhD in Public Administration, chief consultant of the Department of cultural, artistic and nature reserve fund, State Administration of Affairs

THEORETICAL PRINCIPLES OF CAPACITY BUILDING OF TERRITORIAL COMMUNITIES IN UKRAINE

У статті розглянуто поняття “територіальна громада”, “спроможна територіальна громада”, “формування спроможної територіальної громади”.
Акцентовано увагу на тому, що існує різноманітність підходів до трактування поняття “територіальна громада”. Наприклад, територіальна громада – це жителі одного чи декількох населених пунктів, які добровільно об’єднуються в одну територіальну громаду для вирішення питань місцевого значення.
Визначено функції, якими наділена територіальна громада, зокрема: нормотворча; бюджетно-фінансова; інвестиційна; інформаційна; планування, програмування розвитку адміністративно-територіальної одиниці базового рівня; управління ресурсним потенціалом; розвиток місцевої інфраструктури; управління комунальним майном, що належить територіальні громаді; управління мережею закладів соціальної сфери.
Розглянуто власні та делеговані повноваження об’єднаних територіальних громад. Встановлено, що розподіл повноважень – це один із головних принципів децентралізації, відповідно до якого найбільше повноважень мають мати ті органи влади, які є найближчими до людей і на рівні яких вирішення завдань та надання послуг є найбільш ефективним та найменш ресурсовитратним.
Встановлено зміст поняття “спроможна територіальна громада”. Це територіальні громади сіл (селищ, міст), які в результаті добровільного об’єднання здатні самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Тобто спроможною територіальною громадою є така громада, у якій місцеві джерела наповнення бюджету, інфраструктурні та кадрові ресурси є достатніми для вирішення її органами місцевого самоврядування питань місцевого значення, передбачених законодавством, в інтересах жителів громади.
На основі аналізу літературних джерел встановлено, що науковці розглядають спроможність територіальної громади як внутрішню та зовнішню; потенціальну (розрахункову), реальну та юридичну; бюджетну, інфраструктурну та кадрову.
Розглянуто принципи формування спроможності територіальних громад.[||]The article considers the concepts of “territorial community”, “capable territorial community” and “formation of a capable territorial community”.
Emphasis is placed on the fact that there is a variety of approaches to the interpretation of the category “territorial community”. For example, a local community is a resident of one or more localities who voluntarily form a local community to address local issues.
The functions of the territorial community are determined, in particular: normative; budget and financial function; planning, programming of development of the administrative-territorial unit of the basic level; resource potential management; local infrastructure development; management of communal property belonging to territorial communities; management of the network of social institutions; investment; informational.
The own and delegated powers of the united territorial communities are considered. It has been established that the division of powers is one of the main principles of decentralization, according to which the authorities that are closest to the people and at the level of which the solution of tasks and provision of services is the most efficient and least resource-intensive should have the most powers.
The meaning of the concept of “capable territorial community” is established. These are territorial communities of villages (settlements, cities), which as a result of voluntary association are able to independently or through relevant local governments to ensure the appropriate level of service provision, in particular in the field of education, culture, health, social protection, housing and communal services. , taking into account human resources, financial support and infrastructure development of the relevant administrative-territorial unit.
That is, a viable territorial community is a community in which local sources of budget, infrastructure and human resources are sufficient for its local governments to address issues of local importance provided by law, in the interests of community residents.
Based on the analysis of literature sources, it is established that scholars consider the capacity of the territorial community as internal and external; potential (estimated), real and legal; budget, infrastructure and personnel.
The principles of capacity building of territorial communities are considered.

Д. В. Бізоничк. т. н., директор ТОВ «Еталонтехсервіс» м. Харків, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ КРИЗИ У КОНТЕКСТІ АНТИКРИЗОВОГО ДЕРЖАВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В СИСТЕМІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

D. BizonychPhD in Technical Sciences,Director of «Etalontechservice» LLC, Kharkiv, Ukraine

RESEARCH OF THE CONCEPT OF CRISIS IN THE CONTEXT OF ANTI-CRISIS STATE MANAGEMENT IN THE SYSTEM OF HOUSING AND COMMUNAL ECONOMY OF UKRAINE

В статті розглядаються основні тлумачення та пояснення терміну «криза», визначаються основні наукові точки зору на це явище, переважно в економічному змісті та з позицій антикризового державного менеджменту. Акцентовано увагу на різних точках зору цього явища: наукові концепції, в яких розглядається криза як суто негативне явище, наукові концепції, де кризам надається конструктивне значення та стимулююче для подальшого розвитку системи, і таким чином, вони розглядаються в позитивному контексті. Також висвітлено сучасні наукові концепції, де кризи розглядаються комплексно, з усіма їх негативними та позитивними характеристиками. Визначено, що для розгляду кризи та її системних характеристик необхідно брати до уваги не тільки економічні теорії, а для сфери публічного управління як міждисциплінарної науки відіграють важливу роль й інші дисципліни, зокрема, також розглянуто явище кризи в політології, в контексті міжнародних відносин і показано взаємозв’язок кризи в міжнародних відносинах з кризовими явищами в сфері ЖКГ.[||]The article considers the main interpretations and explanations of the term "crisis", identifies the main scientific views on this phenomenon, mainly in economic terms and from the standpoint of crisis management. Emphasis is placed on different points of view of this phenomenon: scientific concepts, which consider the crisis as a purely negative phenomenon, scientific concepts, where crises are given constructive meaning and stimulus for further development of the system, and thus they are considered in a positive context. Modern scientific concepts are also covered, where crises are considered comprehensively, with all their negative and positive characteristics. It is determined that to consider the crisis and its systemic characteristics it is necessary to take into account not only economic theories, but also other disciplines play an important role in the field of public administration as an interdisciplinary science, in particular, the phenomenon of crisis in political science the crisis in international relations with the crisis in the housing sector.
In our opinion, in modern literature the concept of "crisis" is closely related to the concept of "risk", which to some extent affects the approaches and methodology of management decisions, and especially this applies to the study of crises and crises, crisis management housing and communal services, as the issues of crisis management in housing and communal services, taking anti-crisis measures, decision-making levels are not covered systematically enough.
Thus, we can say that the crisis is a collective category and concept. It is considered at the macro and macro levels, so in the future we will also be able to consider the crisis at such levels in the housing and communal services, as it becomes clear that this phenomenon should be considered comprehensively, both at the level of specific utilities and in general.
This will form a systematic picture of the overall process of transformation and crisis in the country's housing, identify the most effective methods of crisis management, describe the nature of the crisis and improve management in this area, thoroughly explain why previously adopted housing reform programs have not been proven. To formulate one's own vision of crisis phenomena and interpretation of the crisis, it is necessary to continue research in the context of comparative characteristics of crisis classifications and mechanisms of public crisis management to form a crisis management in this area, to justify the most effective ways of crisis management in Ukraine.

М. Р. Ковальськийк. держ. упр., Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), заступник начальника, м. Житомир

ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ В КОНТЕКСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ

M. KovalskyiPhD in Public Administration, Central-Western Interregional Department of the Ministry of Justice (Khmelnytskyi), Deputy Head, Zhytomyr

PROBLEMS OF SOCIO-ECONOMIC DEVELOPMENT OF REGIONS IN THE CONTEXT OF PUBLIC MANAGEMENT OF TERRITORIAL DEVELOPMENT

Визначено, що в даний час українська економіка починає поступово оживати від пережитої кризи, викликаного раптовим само руйнацією колишніх, які стали очевидно неадекватними, підходів до управління народним господарством. Але криза ще далеко не пройдена. Хоч і з'явилися позитивні моменти в економічному розвитку, але дані тенденції поки що не стабільні, і говорити про стійку позитивну динаміку розвитку автор не бере на себе сміливість. У зв'язку з цим необхідно більш пильно розглянути причини події в нашій економіці, спробувати визначити ключові фактори, що викликали безпрецедентні у світовій історії соціально-економічні та політичні катаклізми. Зазначено, що поступово структурує нині поліцентрична економічна модель характеризується самостійністю розвитку регіонів, підвищенням необхідної автономності територіальних систем з їх обґрунтованої і достатньою, економічно, географічно і історично зумовленої спеціалізацією і диференціацією. Самостійність розвитку регіонів не означає ігнорування напрямків і преференцій розвитку національної економіки в цілому, але без сильних і самостійних регіонів сильного національного господарства бути не може. Баланс між централізованим і регіональним розвитком економіки об'єктивно порушений і повинен бути знайдений уже. в іншій точці, ніж це було в радянську епоху. Територіальні системи є самостійними суб'єктами національної економіки, зі своїми культурно-історичними, природно-кліматичними умовами і оригінальними тенденціями розвитку, а не абстрактними економічними одиницями. Створення ефективних і науково обґрунтованих підходів до розвитку територіальних систем є наріжним камінням для зміцнення позитивних тенденцій, виходу України з кризи.[||]It is determined that at present the Ukrainian economy is gradually beginning to recover from the crisis caused by the sudden self-destruction of the former, which became obviously inadequate, approaches to managing the national economy. But the crisis is far from over. Although there are positive moments in economic development, but these trends are not yet stable, and to speak of a stable positive dynamics of development, the author does not dare. In this regard, it is necessary to look more closely at the causes of events in our economy, to try to identify the key factors that caused unprecedented in world history, socio-economic and political cataclysms. It is noted that the gradually structuring polycentric economic model is characterized by the independence of regional development, increasing the necessary autonomy of territorial systems with their reasonable and sufficient, economically, geographically and historically determined by specialization and differentiation. The independence of regional development does not mean ignoring the directions and preferences of the national economy as a whole, but without strong and independent regions there can be no strong national economy. The balance between centralized and regional economic development is objectively disturbed and must be found already. at a different point than it was in the Soviet era. Territorial systems are independent subjects of the national economy, with their cultural-historical, natural-climatic conditions and original development trends, rather than abstract economic units. Creating effective and scientifically sound approaches to the development of territorial systems is the cornerstone for strengthening positive trends, Ukraine's way out of the crisis. Gradually structuring the now polycentric economic model is characterized by the independence of regional development, increasing the necessary autonomy of territorial systems with their reasonable and sufficient, economically, geographically and historically determined by specialization and differentiation. The independence of regional development does not mean ignoring the directions and preferences of the national economy as a whole, but without strong and independent regions there can be no strong national economy. The balance between centralized and regional economic development is objectively disturbed and must be found already. at a different point than it was in the Soviet era. And this point lies in the development of a full-fledged Ukrainian to be reduced only to constitutional norms and legislation.

О. О. Усаченкок. держ. упр., науковий співробітник,Науково-організаційний відділ військової частини А4444Л. М. Родченкод. держ. упр., професор, професор кафедри менеджменту,Донбаська державна машинобудівна академіяІ. Ю. Родченкок. держ. упр., головний державний інспектор,Координаційно-моніторингова митниця Державної митної служби України

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ ВОЄННО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Ol. UsachenkoPhD in Public Administration, Researcher,Scientific and Organizational Department of Military Unit A4444L. RodchenkoDoctor of Sciences in Public Administration, Professor, Professor of the Department of Management, Donbass State Machine-Building AcademyI. RodchenkoPhD in Public Administration, Chief State Inspector,Coordination and Monitoring Customs of the State Customs Service of Ukraine

ANTI-CRISIS MANAGEMENT OF THE ENTERPRISES OF THE MILITARY AND INDUSTRIAL COMPLEX OF UKRAINE

Визначено умови, що склалися у процесі антикризового управління підприємствами воєнно-промислового комплексу України. Перша з них пов'язана з комерціалізацією вже створених техніки і технологій і передбачає виявлення проектних пропозицій оборонних підприємств по реалізації на комерційній основі науково-виробничих проектів, які орієнтуються на нові застосування раніше розроблених науково-технічних рішень. Друга умова передбачає комерціалізацію новостворюваного науково-технічного доробку. В даному випадку ще на етапі видачі технічного завдання та укладення контракту на виконання робіт повинен здійснюватися пошук зацікавленого в їх комерційної реалізації інвестора, який, з самого початку виступаючи співвласником майнових прав на створювані технології, заздалегідь буде планувати свої інтереси за участю в проекті.
Доведено, що економічним процесам світової економіки відповідає перехід до корпоративного управління українського ВПК. Для фірм, що працюють на військовий ринок, в розвинених країнах, пом'якшується або повністю скасовується антимонопольне законодавство, а також надаються експортні квоти і пільги. Саме в силу цих причин корпорація, як форма організації підприємницької діяльності, набула широкого поширення в розвинених країнах. Юридичний статус корпорацій, які можуть бути державними (якщо контрольний пакет акцій належить державі) і приватними, визначає систему оподаткування їх прибутків. Встановлено, що корпорації є ефективним інструментом внутрішньогалузевого і міжгалузевого переливу капіталу. Концентрація фінансових і людських ресурсів в корпорації дозволяє здійснювати диверсифікацію капіталу з однієї галузі в іншу, що дає можливість їм виживати в найнесприятливіших для економіки періодах.
Проблема корпоративного управління полягає у вирішенні питань нагляду та контролю за діями управлінського персоналу в умовах, коли функції управління і володіння корпорацією знаходяться в відомому протиріччі в силу "розпорошеності" акціонерного капіталу.[||]The conditions that have developed in the process of anti-crisis management of enterprises of the military-industrial complex of Ukraine are determined. The first of them is related to the commercialization of already created equipment and technologies and involves the identification of project proposals of defense enterprises for the implementation on a commercial basis of research and production projects that focus on new applications of previously developed scientific and technical solutions. The second condition involves the commercialization of newly created scientific and technical achievements. In this case, at the stage of issuing the terms of reference and concluding a contract for the work should be looking for an investor interested in their commercial implementation, who, from the beginning acting as a co-owner of property rights to the technology, will plan their interests in advance.
It is proved that the transition to corporate governance of the Ukrainian military-industrial complex corresponds to the economic processes of the world economy. For firms operating in the military market in developed countries, antitrust laws are relaxed or abolished, as well as export quotas and benefits are provided. It is for these reasons that the corporation, as a form of business organization, has become widespread in developed countries. The legal status of corporations, which can be public (if the controlling stake belongs to the state) and private, determines the system of taxation of their profits. It has been established that corporations are an effective tool for intra-industry and inter-industry capital inflows. The concentration of financial and human resources in the corporation allows for the diversification of capital from one industry to another, which allows them to survive in the most unfavorable periods for the economy.
The problem of corporate governance is to address issues of supervision and control over the actions of management personnel in a situation where the functions of management and ownership of the corporation are in some contradiction due to the "scattering" of share capital. Therefore, it is essential for the corporation to develop criteria for evaluating management staff, as well as rules and regulations that would not allow it to violate these criteria. The need to apply a variety of criteria for evaluating the work of management structures raises questions about the sources and availability of data used for this purpose. The main difficulties are not due to lack of information, but due to the inability to understand its essence in the context of general problems, in other words - due to lack of knowledge. As a rule, directors of corporations do not have as much information about its work as managers have, and therefore always depend on the information provided to them by managers. However, relying only on management as the only source of information is risky. In any management system, the main duty of the corporation's directors is to ensure the accountability of management, and the main means of implementing this duty is to monitor and evaluate the work of management.

О. В. Мотайлок. мед. н., асистент кафедри оториноларингології, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

O. MotayloPhD in Medical Sciences, Assistant of the Department of Otorhinolaryngology, National Medical University named after O.O. Bogomolets

FOREIGN EXPERIENCE OF PUBLIC ADMINISTRATION IN THE FIELD OF HEALTHCAR

У статті визначено основні риси функціонування систем охорони здоров’я різних країн світу, а саме: Фінляндії, Німеччини, Італії, Великої Британії, Нідерландів, Франції, США. Аналіз показав, що система охорони здоров’я та управління нею кожної країни відрізняється одна від одної, на що значно вплинула історія країн, яка в свою чергу впливає на розвиток самої системи, аналіз середовища та враховує політичний компонент. Було встановлено, що Україна займає значно нижчі позиції у світових рейтингам ніж інші країни Європи та світу. На такий стан охорони здоров’я значно впливає рівень фінансування галузі. Кожна країна, збільшуючи фінансування, вдосконалює систему охорони здоров’я, що допомагає зберегти та зміцнити здоров’я населення, підвищити ефективність діяльності лікувальних закладів. У всіх розвинених країнах державні видатки на сферу охорони здоров’я зросли за останні 5 років. Найбільші видатки на охорону здоров’я від всіх загальних державних витрат здійснюють Німеччина, Велика Британія та Нідерланди. Позитивна динаміка фінансування дала можливість для ефективного реформування медичної галузі, що в свою чергу вплинуло на поліпшення якості надання медичних послуг.[||]The issue of health protection is important for all countries of the world, including Ukraine. In Ukraine, public administration in the field of health care is one of the most pressing priorities for the proper preservation, functioning and development of society. The transformation of the health care system is one of the priority reforms, as the current state of the nation's health policy has a number of problems that require high attention in this area. When reforming the health care system, it is important to study foreign experience. The current paradigm of global economic development and social progress reflects the implementation of the fundamental human right to life and health, and therefore to receive quality health care. Based on this, the analysis of national models is becoming increasingly important for the organization of health care systems established in different countries. Today, most countries face serious health problems related to demographic and epidemiological changes, socio-economic inequality, lack of resources, technological development and growing needs. These problems are especially acute in the economic crisis. The article identifies the main features of the health care systems of different countries, namely: Finland, Germany, Italy, Great Britain, the Netherlands, France, USA. The analysis showed that the health care and management system of each country differs from each other, which was significantly influenced by the history of countries, which in turn affects the development of the system, environmental analysis and political component. lower positions in world rankings than other countries in Europe and the world. This state of health is significantly affected by the level of funding for the industry. By increasing funding, each country is improving the health care system, which helps to maintain and strengthen the health of the population, increase the efficiency of medical institutions. In all developed countries, public spending on health care has increased over the past 5 years. Germany, the United Kingdom, and the Netherlands account for the largest health expenditures out of all general government expenditures. The positive dynamics of funding provided an opportunity for effective reform of the medical sector, which in turn led to improved quality of health services. The article states that Ukraine needs to review the existing national health policy in order to take into account the best foreign practices.

О. В. Банчук-Петросовастарший викладач кафедри міжнародних відносин, Київський університет культури і мистецтв, м. Київ[||Senior Lecturer of the Department of International Relations, Kyiv University of Culture and Arts, Kyiv

ПРОБЛЕМА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТЕРИТОРІЇ

O. Banchuk-Petrosova

THE PROBLEM OF ASSESSING THE EFFECTIVENESS OF EXPORT ACTIVITIES IN THE TERRITORY

Зазначено, що використання методів глобального маркетингу потребує широких наукових досліджень щодо відбору, обґрунтування та використання узагальнюючих показників зовнішньоекономічного розвитку регіонів та їхнього експортного потенціалу. Існуючі методичні прийоми оцінки рівня розвитку експортного потенціалу регіону мають на меті порівняння рівнів перспективного розвитку потенціалу регіонів та виявлення його кількісної оцінки. Перспективний рівень розвитку експортного потенціалу визначається різною кількістю показників (від 14 і більше). Найважливішими є: питома вага регіону у зовнішньоторговельному обороті та експорті країни, величина зовнішньоторговельного обороту, зокрема експорту продукції, душу населення; питома вага регіону у загальному обсязі іноземних інвестицій, залучених у країну, а також частка іноземних інвестицій у загальному обсязі капітальних вкладень регіонів; питома вага спільних підприємств у загальному обсязі експорту; частка регіонів у загальному обсязі експорту спільних підприємств, а також виробництво продукції спільних підприємств регіонів на душу населення та питома вага спільних підприємств у виробництві промислової продукції регіону тощо.
Визначено, що порівняльна оцінка рівня зовнішньоекономічного розвитку регіону виводиться з урахуванням середніх балів за показниками рівня зовнішньоекономічного розвитку. Критеріальним параметром підвищення результативності експортного потенціалу регіону розглядається скорочення розриву показників між регіонами. Безпосередньо величина експортного потенціалу території розраховується за блок-показниками, що характеризує невикористані резерви для збільшення експорту продукції (за сільськогосподарською та мінеральною сировиною, за їх переробкою, за екс-портоорієнтованими новими потужностями, що будуються, а також щодо залучення іноземних інвестицій та туристичного потенціалу). Зведений рівень експортного потенціалу регіону розраховується за формулою показової функції.[||]It is noted that the use of global marketing methods requires extensive research on the selection, justification and use of generalized indicators of foreign economic development of regions and their export potential. Existing methodological methods for assessing the level of development of the region's export potential are aimed at comparing the levels of long-term development of the region's potential and identifying its quantitative assessment. The perspective level of development of export potential is determined by various number of indicators (from 14 and more). The most important are: the share of the region in foreign trade and exports, the value of foreign trade, including exports, per capita; the share of the region in the total volume of foreign investments attracted to the country, as well as the share of foreign investments in the total volume of capital investments of the regions; the share of joint ventures in total exports; the share of regions in the total exports of joint ventures, as well as the production of joint ventures of the regions per capita and the share of joint ventures in the production of industrial products of the region, etc.
It is determined that the comparative assessment of the level of foreign economic development of the region is derived taking into account the average scores on the indicators of the level of foreign economic development. The reduction of the gap between the regions is considered to be a criterion parameter for increasing the effectiveness of the region's export potential. The value of the export potential of the territory is calculated by block indicators, which characterizes the unused reserves to increase exports (agricultural and mineral raw materials, their processing, export-oriented new facilities under construction, as well as attracting foreign investment and tourism potential). The consolidated level of the region's export potential is calculated according to the formula of the indicative function.

Д. Г. Гавриченкок. мед. н., завідувач кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини болю, Одеський медичний інститут Міжнародного гуманітарного університету

ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕФОРМУВАННЯ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

D. HavrychenkoPhD in Medical Sciences, Head of the Department of Anesthesiology, Intensive Care and Pain Medicine, Odesa Medical Institute of the International Humanitarian University

INSTITUTIONAL SUPPORT OF UKRAINIAN HEALTHCARE REFORM

В статті досліджено інституційне забезпечення реформування сфери охорони здоров’я України, який включає діяльність Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я, Національної служби здоров’я України, Національної академії медичних наук України, Міністерства юстиції України, Національної агенції зі сталого розвитку при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України. Регіональний рівень представлено місцевими державними адміністраціями; органами місцевого самоврядування; органами, установами та закладами, іншими центральними органами виконавчої влади й органів місцевого самоврядування. Обгрунтовано, що однією з важливих складових міжнародного співробітництва є співробітництво України з Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я, ООН, Європейським регіональним бюро, яке спрямоване на забезпечення конституційного права кожного громадянина України на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Виділено методи управління охороною здоров'я (організаційні, економічні, психологічні, спеціальні, адміністративні) та умови їх застосування. Доведено, що для ефективного реформування сфери охорони здоров’я в Україні важливою є міжвідомча взаємодія між суб’єктами медичної галузі та з усіма зацікавленими сторонами на усіх рівнів публічного управління з метою забезпечення сталого розвитку у галузі охорони здоров’я.[||]The article substantiates that the reform of the health care sector in Ukraine requires a coordinated system of all levels of management and the formation of a new regulatory framework for the industry. The purpose of the article is to identify the main institutions in the reform of health care in Ukraine to form an effective institutional support of the industry at all levels of government. Institutional support for health care reform in Ukraine includes the activities of the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Health, the National Health Service of Ukraine, the National Academy of Medical Sciences of Ukraine, the Ministry of Justice of Ukraine, the National Agency for Sustainable Development under the Ministry of Economic Development and trade of Ukraine. The regional level is represented by local government administrations; local governments; bodies, institutions and establishments, other central executive bodies and local self-government bodies. It is substantiated that one of the important components of international cooperation is Ukraine's cooperation with the World Health Organization, the World Health Assembly, the UN, the European Regional Bureau, which aims to ensure the constitutional right of every citizen of Ukraine to health care, medical care and health insurance. Methods of health care management (organizational, economic, psychological, special, administrative) and conditions of their application are highlighted. Specific methods used in the institutional mechanism of public health management include technologies, programs, concepts and regulations. The main programs in the field of health care are highlighted: "Primary care reform", "Free diagnostics", "Emergency care reform", "Affordable Medicines" program, etc. It is noted that the concepts of national scale, which are approved at the state level, have a significant impact on the development of the health care system. It is proved that interdepartmental cooperation between the subjects of the medical sector and with all stakeholders at all levels of public administration is important for the effective reform of the health care sector in Ukraine in order to ensure sustainable development in the health care sector.

В. В. Риковаспірант кафедри економічної політики та врядування, Національна академія державного управління при Президентові України, Заступник голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

V. RykovPostgraduate student of the Department of Economic Policy and Governance, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, Deputy chairman of the QDCB of Kyiv, Qualification and disciplinary commission of the bar of Kyiv

PROMISING DIRECTIONS FOR THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SECURITY SYSTEM IN UKRAINE

У науковій статті висвітлюється сутність та еволюція терміну «економічна безпека». З’ясовано, що термін «економічна безпека» базується на основі детермінантів та принципів безпеки. Встановлено, що можливість економіки країни в цілому та її оокремих регіонів забезпечувати стабільний розвиток і надійний захист економічних інтересів громадян, господарюючих суб'єктів і держави вцілому. Економічна безпека країни може розглядатися з позиції забезпечення захисту життєво важливих інтересів усіх жителів країни, суспільства і держави в економічній сфері від внутрішніх і зовнішніх загроз. Автор зазначає, що економічна безпека – це динамічний елемент економіки, що адаптується до вимог свого часу. Таким чином, розглядаючи поняття економічної безпеки, слід виходити з визначення рівноваги економічної системи та її подальшого сталого розвитку. Разом з тим економічний розвиток може бути забезпечено різними факторами, носити екстенсивний або інтенсивний характер.[||]The scientific article highlights the essence and evolution of the term "economic security". The term "economic security" has been found to be based on determinants and security principles. It is established that the ability of the economy as a whole and its individual regions to ensure stable development and reliable protection of economic interests of citizens, businesses and the state as a whole. The economic security of the country can be considered from the standpoint of ensuring the protection of vital interests of all inhabitants of the country, society and the state in the economic sphere from internal and external threats. The author notes that economic security is a dynamic element of the economy that adapts to the requirements of its time. Thus, considering the concept of economic security, we should proceed from the definition of the balance of the economic system and its further sustainable development. However, economic development can be ensured by various factors, be extensive or intensive.
The author emphasizes that the quality of life has a decisive influence on security in the economic sphere. For example, social status, education, profession, income level - all this characterizes the quality of life. That is why it is necessary to fight poverty along with strengthening social protection. A high level of economic security provides a state of the economy and its institutions of management, in which it is able to withstand and successfully address any external and internal threats, to create conditions for sustainable development of its social institutions.
According to the author, the main direction of ensuring the economic security of Ukraine in the medium term is to ensure the territorial integrity of the state. The liberation and restoration of Donbass requires significant investment. However, the region's industry was still outdated, so it needed modernization in any case. Immediately after the deoccupation of the region, this process can be implemented by attracting money from financial donors and foreign investment.
The result of the study was the development of the author's model of neutralizing threats to economic security by making management decisions.

О. С. Гулєвичаспірант кафедри соціальної і гуманітарної політики, Національна академія державного управління при Президентові України

СУБ’ЄКТИ І ОБ’ЄКТИ У СФЕРІ НЕЛЕГАЛЬНОЇ МІГРАЦІЇ

O. GulevichPostgraduate student of the Department of social and humanitarian policy, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

SUBJECTS AND OBJECTS IN THE FIELD OF ILLEGAL MIGRATION

У статті визначено суб’єкти і об’єкти у сфері нелегальної міграції в Україні. Автором обґрунтовано організаційно-функціональну систему, яка виступає ядром забезпечення реалізації національних інтересів у сфері міграційної політики України. Доведено, що Україна не має чіткої концепції організаційного та структурного забезпечення реалізації міграційної політики, проведення цієї роботи потребує особливої уваги. Визначено, що для регулювання міграційних потоків та подолання негативних наслідків міграції формується міграційний режим. Формування і підтримка цього режиму забезпечується за допомогою різних механізмів, серед яких ми виділено механізм протидії нелегальній міграції. Цей механізм складається з трьох компонентів, одним з компонентів якого є організаційно-структурні формування протидії нелегальній міграції (об’єкти та суб’єкти, які здійснюють протидію нелегальній міграції).[||]The article defines the subjects and objects in the field of illegal migration in Ukraine. The author substantiates the organizational and functional system, which is the core of ensuring the implementation of national interests in the field of migration policy of Ukraine. It has been proved that Ukraine does not have a clear concept of organizational and structural support for the implementation of migration policy; this work requires special attention. It has been determined that a migration regime is formed to regulate migration flows and overcome the negative consequences of migration. The formation and maintenance of this regime is provided with the help of various mechanisms, among which we have highlighted the mechanism of counteracting illegal migration. This mechanism consists of three components, one of which is the organizational and structural formations of countering illegal migration (objects and subjects that counter illegal migration). Among the objects of public administration in the field of counteracting illegal migration, the author highlights: national values, interests and goals - the basis for promoting the state by the chosen European course; public order and the fight against crime related to illegal migration; public relations in the field of combating illegal migration; system of counteracting illegal migration in Ukraine. The main subjects of public administration in the field of combating illegal migration are state bodies; local government bodies; public organizations; international representations. It was determined that as a result of such interaction, these subjects complement each other, as a result of which they form an organizational and functional system, which acts as the core of ensuring the implementation of national interests in the field of migration policy of Ukraine. The primary goal of the State Migration Service is to regulate migration flows, overcome the negative consequences of migration processes developing spontaneously, create conditions for the unhindered realization of the rights of migrants, as well as ensure a humane attitude towards persons seeking protection on the territory of Ukraine.

О. Г. Росьаспірант кафедри державознавства і права, Національна академія державного управління при Президентові України

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

O. RosPostgraduate student, Department of State Studies and Law, National Academy of Public Administration, the Office of the President of Ukraine

FOREIGN EXPERIENCE IN THE FORMATION OF EFFECTIVE REGULATORY AND LEGAL SUPPORT FOR THE INSTITUTIONAL CAPACITY OF REPRESENTATIVE BODIES OF LOCAL SELF-GOVERNMENT

У статті розкриваються сутність формування нормативно-правового забезпечення інституційної спроможності представницьких органів місцевого самоврядування. Розглядаючи науково-теоретичні засади формування механізмів ефективного самоврядування регіонів, автор акцентує увагу на: засадах ефективної дієвості представницьких органів місцевого самоврядування та на основних передумовах її забезпечення; на ролі представницьких органів місцевого самоврядування як системоутворюючого елементу розвитку міст, сіл, селищ та в цілому областей та районів; тенденціях розвитку представницьких органів місцевого самоврядування в процесі світової глобалізації; підходах до визначення інституційної спроможності та соціально-економічної ефективності представницьких органів місцевого самоврядування; забезпеченні ефективного управління регіоном на основі кадрової антикризової політики.
При розкритті досліджуваних понять ефективності нормативно-правового забезпечення інституційної спроможності представницьких органів місцевого самоврядування в Україні зроблено висновок, що належний рівень нормативно-правового забезпечення інституційної спроможності представницьких органів місцевого самоврядування досягається через реалізацію завдань й функцій, за допомогою відповідних ресурсів, інструментів та засобів. Якраз представництво на місцях і є засобом децентралізації влади. Представницький орган здатний забезпечити ефективне управління на місцях і створити гідне середовище існування людини та громади в цілому. Держава ж з свого боку має забезпечити через національне законодавство належні для цього повноваження і відповідні ресурси.
Розглядаються підходи до формування та розвитку нормативно-правового забезпечення інституційної спроможності представницьких органів місцевого самоврядування в різних державах. У процесі написання статті досліджено зарубіжні моделі ефективного управління регіонами. Зроблено акцент на запровадженні ефективності оцінювання роботі органів місцевої влади США, Канада, Ізраїль.
За результатами дослідження пропонується при створенні національної системи оцінювання ефективності нормативно-правового забезпечення інституційної спроможності представницьких органів місцевого самоврядування, використовувати найбільш розповсюджену нормативну основу - міжнародний стандарт ISO 9001:2000.[||]The article reveals the essence of the formation of effective regulatory and legal support of the institutional capacity of representative bodies of local self-government. Considering the scientific and theoretical principles of formation of mechanisms of effective self-government of regions, the author focuses on: the principles of effective effectiveness of representative bodies of local self-government and the basic prerequisites for its provision; on the role of representative bodies of local self-government as a system-forming element of development of cities, villages, settlements and oblasts and districts in general; trends in the development of representative bodies of local self-government in the process of globalization; approaches to determining the institutional capacity and socio-economic efficiency of representative bodies of local self-government; ensuring effective management of the region on the basis of personnel anti-crisis policy.
When revealing the studied concepts of the effectiveness of regulatory and legal support of the institutional capacity of representative bodies of local self-government in Ukraine, it was concluded that the level of professionalism depends on the comfort of each person living in the territory where he lives. Self-government is the foundation of the national system of democracy, and the concept of "efficiency" self-government characterizes not so much the essence of the process of local government as its features of implementation through the tasks and functions assigned to it, dependence on the tools and means of implementing local policy. It is local representation that is a means of decentralizing power. A representative body is able to ensure effective local governance and create a decent living environment for the individual and the community as a whole. The state, for its part, must provide, through national legislation, the appropriate powers and appropriate resources.
Approaches to the formation and development of regulatory and legal support of the institutional capacity of representative bodies of local self-government in different states are considered. In the process of writing the article, foreign models of effective regional governance are studied. Emphasis is placed on the introduction of effective evaluation of the work of local governments in the United States, Canada, and Israel.
According to the results of the study, it is proposed to use the most common regulatory framework - the international standard ISO 9001: 2000 - when creating a national system for evaluating the effectiveness of regulatory and legal support of institutional capacity of representative bodies of local self-government.

Н. В. Риковааспірант кафедри економічної політики та врядування, Національна академія державного управління при Президентові України, Заступник начальника Юридичної служби, Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху»

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР ТРАНСФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ БІЗНЕСУ

N. RykovaPostgraduate student of the Department of Economic Policy and Governance of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, Deputy Chief Legal service Communal enterprise «Center for traffic organization»

GLOBALIZATION AS A FACTOR IN THE TRANSFORMATION OF GOVERNMENT REGULATION OF BUSINESS

Глобалізація світової економіки стала найважливішим фактором для всіх учасників міжнародних економічних відносин. За своїми масштабами і наслідками вона не має аналогів в економічній історії. У роботі проаналізовано вплив глобалізації та процеси зміни державного регулювання бізнесу. Актуальною проблемою у цій сфері є забезпечення гармонізації регулятивних процесів на національному та міжнародному рівнях із залученням більш широкої кількості гравців в економічній системі.
Розбудова цифрової економіки за допомогою нових бізнес-моделей, технологій, продуктів та послуг дозволяє органам регулювання у всьому світі отримати користь від спільних підходів, таких як співрегулювання, саморегуляція та міжнародна координація. Завдяки зустрічам із зацікавленими сторонами, які виробляють конкретні політичні рекомендації та стандарти, уможливлюється залученість до цього процесу різних організацій та зацікавлених сторін.
Цей співрегулюючий підхід передбачає співпрацю різних країн один з одним та з бізнес-організаціями. Він заохочує інновації, захищаючи споживачів від можливих шахрайств або проблем безпеки. При такому підході приватні органи, що встановлюють стандарти, та саморегулюючі організації також відіграють ключову роль у сприянні співпраці між інноваторами та регуляторами.
Фактор глобалізації сприяє тому, що глобальні та регіональні інститути починають відігравати все більш ключову роль у підтримці укладання транскордонних угод.
У деяких випадках регулятори можуть отримати вигоду від роботи безпосередньо з бізнесом, інноваторами та іншими гравцями для визначення правил у процесах розбудови нових технологій. Наприклад, децентралізована глобальна структура Інтернету не піддалася регулятивній логіці та вимагала створення нової бази для вирішення її революційної природи.
Описані у статті принципи встановлюють фактичну регуляторну структуру, яка уникає традиційного процесу оприлюднення нових правил на користь системи співрегулювання та взаємодії багатьох зацікавлених сторін. Такий формат системи може сприяти конструктивному діалогу між різними зацікавленими сторонами, які, в іншому випадку, можуть бути менш схильні до компромісу.[||]The globalization of the world economy has become a major factor for all participants in international economic relations. It has no analogues in economic history in terms of its scale and consequences. The paper analyzes the impact of globalization and the processes of changing government regulation of business. An urgent problem in this area is to ensure the harmonization of regulatory processes at the national and international levels with the involvement of a wider number of players in the economic system.
Building up the digital economy through new business models, technologies, products and services enables regulators around the world to benefit from common approaches such as co-regulation, self-regulation and international coordination. Meetings with stakeholders that develop specific policy recommendations and standards allowed involving different organizations and stakeholders in this process.
This co-regulatory approach involves the cooperation of different countries with each other and with business entities. It encourages innovation by protecting consumers from possible fraud or security concerns. In this approach, private standard-setting bodies and self-regulatory organizations also play a key role in promoting cooperation between innovators and regulators.
The factor of globalization is contributing to the fact that global and regional institutions are beginning to play an increasingly key role in supporting the conclusion of cross-border agreements.
In some cases, regulators can benefit from working directly with businesses, innovators, and other players to set the rules for new technology development processes. For example, the decentralized global structure of the Internet did not defy to regulatory logic and required the creation of a new framework to address its revolutionary nature.
The principles described in the article establish actual regulatory structure that avoids the traditional process of publishing new rules in favour of a system of co-regulation and multi-stakeholder engagement. This format of the system can facilitate constructive dialogue between different stakeholders, who may otherwise be less inclined to compromise.

ТОВ "ДКС Центр"