Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА

Зміст журналу № 10, 2018

П. І. Гамандоктор наук з державного управління,доцент, начальник відділу публічного управлінняцивільним захистом науково-дослідного центру заходів цивільного захисту,Українського науково-дослідного інституту цивільним захистом (м. Київ)

АНТИКОРУПЦІЙНА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

P. I. Hamandoctor of sciences in public administration,associate professor, head of public administration civil protection of the research center for civil protection measures,Ukrainian research institute of civil protection (Kyiv)

ANTI-CORRUPTION STATE POLICY: PROBLEMS AND PROSPECTS OF DEVELOPMEN

Проблема корупції стала чи не найнагальнішою серед тих, що непокоять суспільство й перешкоджають економічному розвитку та поступу країни. Тому створення ефективної системи протидії цьому явищу визнано одним із ключових національних пріоритетів Української держави. У статті проаналізовано сучасний стан державної антикорупційної політики у сфері протидії корупції, особливості її реалізації та проблеми виконання заходів. Узагальнено наявні підходи до розуміння сутності антикорупційної політики. Виділено сукупність загальних напрямів антикорупційної політики, які не залежать від специфіки країни. Висвітлено, що серед цих напрямів пріоритетне значення мають ті, що передбачають запобігання корупції. Викладено розуміння запобігання корупції як цілеспрямованого формування безкорупційного суспільного середовища. Досліджено стан формування та реалізації антикорупційної політики в Україні, її напрями та шляхи здійснення. Розглянуто актуальні питання подальшої реалізації антикорупційних заходів та розвитку законодавства, запропоновано шляхи їх вирішення.[||]The problem of corruption has become perhaps the most urgent among those who disturb the society and impede economic development and the country's progress. Therefore, the creation of an effective system of counteraction to this phenomenon is recognized as one of the key national priorities of the Ukrainian state.
In recent years, a number of legal acts aimed at strengthening the fight against corruption have been adopted in the country; at the political level, a course has been announced to strengthen the fight against this disgraceful phenomenon. However, the rate of corruption spread in the country shows that the efforts of the state in this area do not bring tangible results, and some point measures and even some changes do not give grounds for finding the adequacy of combating this threat.
Corruption undermines stability and the rule of law system, protects the rights, freedoms and legitimate interests of citizens.
The article analyzes the current state of state anti-corruption policy in the field of counteraction to corruption, peculiarities of its implementation and problems of implementation of measures. There are generalized approaches to understanding the essence of anticorruption policy. A set of general directions of anticorruption policy that does not depend on the specifics of the country is distinguished. It is highlighted that among those areas priority is given to those who anticipate corruption. The understanding of the prevention of corruption as a purposeful formation of an uncorruptive social environment is described. The state of formation and implementation of anticorruption policy in Ukraine, its directions and ways of realization is investigated. The actual issues of further implementation of anti-corruption measures and legislation development are considered, ways of their solution are proposed.

В. В. Шпачукдоктор наук з державного управління,Таврійський національний університет імені В.І. ВернадськогоО. І. Даційдоктор економічних наук,Міжрегіональна академія управління персоналом

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОВОЇ БАЗИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МОРСЬКИМ ТРАНСПОРТОМ УКРАЇНИ

V. V. ShpachukDoctor of Science in Public Administration,Taurida National University named after V.I. VernadskyО. I. DatsiyDoctor of Economics,Interregional Academy of Personnel Management

PERIODIZATION OF THE PROCESS OF DEVELOPMENT OF THE LEGAL BASIS OF PUBLIC ADMINISTRATION UKRAINE'S MARINE TRANSPORT

Морський транспортний комплекс є багатофункціональною структурою, що задовольняє потреби національної економіки у транспортному забезпеченні, сприяє розвитку міжнародної торгівлі та реалізує зобов’язання України як морської держави. Морський транспорт, що обслуговується у морських портах, є одним з найдешевших та відносно екологічним у порівнянні з іншими видами транспорту, що робить його конкурентним всередині країни та зовні, для цілей внутрішньої та міжнародної торгівлі.
Розробка періодизації процесу становлення правової бази державного управління морським транспортом України дозволяє виявити еволюцію пріоритетів, підходів до формування засад державного управління, тенденції та закономірності державного управління морським транспортом протягом всього періоду незалежності України та на сучасному етапі розвитку. На основі ретроспективного аналізу процесу становлення правової бази державного управління морським транспортом України можуть бути встановлені напрями подальшого вдосконалення правової бази, які дозволять запобігти проблемам в діяльності морського транспорту та державних органів, які мають здійснювати управління вітчизняним морським транспортом.
З огляду на це, у статті представлено результати дослідження процесу становлення правової бази державного управління морським транспортом України з часу набуття Україною незалежності у 1991 році, визначено етапи даного процесу із виділенням основних особливостей кожного з них. Окремо в статті проаналізовано та виділено основні особливості законодавчих, нормативно-правових та інших актів, які стосуються процесу державного управління морським транспортом.[||]Marine transport complex is a multifunctional structure that meets the needs of the national economy in transport, contributes to the development of international trade and fulfills Ukraine's obligations as a maritime state. Maritime transport, served in seaports, is one of the cheapest and relatively environmentally friendly in comparison with other modes of transport, making it competitive both within and outside the country for domestic and international trade purposes.
The development of the periodization of the process of formation of the legal framework for the state management of maritime transport of Ukraine allows to identify the evolution of priorities, approaches to the formation of the principles of state governance, tendencies and patterns of state management by sea transport throughout the period of Ukraine's independence and at the present stage of development. On the basis of a retrospective analysis of the process of establishing a legal framework for the state management of maritime transport of Ukraine, directions for further improvement of the legal framework, which will prevent problems in the activities of maritime transport and state bodies that must manage domestic maritime transport, may be established.
In view of this, the article presents the results of the study of the process of formation of the legal framework for the state management of maritime transport of Ukraine since the independence of Ukraine in 1991, the stages of this process have been identified with the allocation of the main features of each of them. Separately the article analyzes and highlights the main features of legislative, regulatory, and other acts related to the process of state management of maritime transport, subjects and objects of the system of state management by sea transport of Ukraine.

Г. Г. Пашковакандидат наук з державного управління,заступник декана факультету соціально-психологічної освіти та управлінняДніпропетровський державний університет внутрішніх справ

АКТУАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ПРАКТИЦІ

G. G. PashkovaPh.D. in Public Administration,Deputy Dean of the Faculty of Social and Psychological Education and ManagementDnipropetrovsk State University of Internal Affairs

ACTUAL TRENDS OF DECENTRALIZATION OF PUBLIC ADMINISTRATION IN UKRAINIAN PRACTICE

У статті розкрито зміст і досліджено теоретико-правові засади децентралізації державного управління. Проаналізовано вплив реформи децентралізації в реорганізації міжбюджетних відносин на дохідну частину місцевого бюджету та укріплення загальної спроможності територіальних громад. Обґрунтовано шляхи вдосконалення децентралізованої системи управління фінансовими ресурсами громади – розширення власної дохідної бази місцевого бюджету, посилення адміністративно-економічної спроможності органів місцевого самоврядування, залучення додаткових джерел фінансування, запровадження сучасних методів публічного управління. Обґрунтовано, що лише послідовне реформування інституту місцевого самоврядування, територіальної організації влади в Україні, удосконалення системи державного управління в напрямі її децентралізації сприятиме побудові інституту державної та публічної влади на засадах демократії. Процес децентралізації розширює можливості розвитку об’єднаних територіальних громад та їх економічну самостійність. Децентралізація, і як наслідок посилення фінансової спроможності бюджетів об’єднаних територіальних громад, забезпечують можливість їх сталого розвитку. Окрім цього, важливою умовою вирішення проблеми зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів є розширення прав органів місцевого самоврядування у сфері встановлення податків і зборів, а також створення багатоканальної системи формування бюджету, на основі якої кожен рівень бюджетної системи повинен мати власні закріплені доходи. Визначено актуальні тенденції реформування місцевого самоврядування й децентралізації влади в Україні та недоліки існуючої системи формування місцевих бюджетів: все ще високий ступінь концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення завдань та мотивацію місцевих органів влади; недостатньо високу частку закріплених доходів у структурі надходжень до місцевих бюджетів.[||]The article reveals the content and investigates the theoretical and legal foundations of the decentralization of public administration. The impact of the decentralization reform in the reorganization of intergovernmental relations on the revenue side of the local budget and the strengthening of the general ability of territorial communities are analyzed. It justifies ways to improve the decentralized system of management of the community’s financial resources – expanding the local budget’s own revenue base, strengthening the administrative and economic capabilities of local governments, attracting additional sources of funding, and introducing modern methods of public administration. It was substantiated that only the consistent reform of the local self-government institute, the territorial organization of power in Ukraine, and the improvement of the system of state governance in the direction of its decentralization will promote the construction of the institution of state and public power on the basis of democracy. The process of decentralization expands the opportunities for the development of united territorial communities and their economic independence. Decentralization, and as a consequence of strengthening the financial capacity of the budgets of the united territorial communities, provide the opportunity for their sustainable development. In addition, an important condition for solving the problem of strengthening the revenue base of local budgets is the extension of the rights of local governments in the area of setting taxes and fees, as well as the creation of a multichannel budget formation system, on the basis of which each level of the budget system should have its own fixed income. The current tendencies of local self-government reform and decentralization of power in Ukraine and the shortcomings of the existing system of formation of local budgets are determined: the still high level of concentration of financial resources in the state budget, which reduces the importance of regional and local budgets in solving vital tasks for the population and motivating local authorities; insufficiently high share of fixed income in the structure of revenues to local budgets.

Л. О. Бобкок. пед. н., доцент кафедри економіки та менеджменту,Львівський національний університет імені Івана ФранкаЛ. В. Маринякмагістр кафедри економіки та менеджменту,Львівський національний університет імені Івана Франка

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

L. O. BobkoСandidate of Science (Pedagogical), associate professor of the Department Economic and Management, Ivan Franko National University of LvivL. V. MaryniakMaster\'s Degree, Department of Economics and Management,Ivan Franko National University of Lviv

ACTUAL PROBLEMS OF FORMATION OF PERSONNEL POLICY OF THE SYSTEM OF THE STATE SERVICE OF UKRAINE

У статті проаналізовано основні проблеми формування кадрової політики системи державної служби України. Висвітлено наукові підходи до розуміння сутності державної кадрової політики. Обґрунтовано цілі, принципи та мета державної кадрової політики. У статті вказується, що формування ефективної кадрової політики є досить складним, суперечливим процесом, адже існує багато проблем і недоліків у вітчизняній кадровій політиці, які потребують ефективних рішень. Кадрова політика може бути результативна у разі дотримання певних вимог за умови послідовної реалізації низки науково-методичних, законодавчих, політичних та організаційно-управлінських заходів. Проаналізовано причини виникнення проблем формування кадрового забезпечення. Зазначається про необхідність формування правильного ставлення громадян до державної служби, а також до статусу державного службовця. Описані основні риси, якими має бути наділений, сучасний представник влади. Вказані пріоритетні завдання, визначені Стратегією державної кадрової політики на 2012-2020 роки. Запропоновано рекомендації щодо вирішення проблем кадрової політики та пропозиції для якісного формування складу державних службовців. Доведено, що державна служба в демократичному суспільстві повинна бути інститутом, відкритим для суспільного контролю, адже відкритість державної служби сприятиме зростанню її авторитету, престижу, без чого неможливо залучити на службу найбільш гідних молодих людей. Визначено перспективи подальших наукових досліджень.[||]The article analyzes the main problems of the formation of personnel policy of the civil service system of Ukraine. The scientific approaches to understanding the essence of the state personnel policy are highlighted. The goals, principles and purpose of the state personnel policy are substantiated. The article states that the formation of an effective personnel policy is a rather complicated, controversial process, since there are many problems and disadvantages in the domestic personnel policy that require effective solutions. Personnel policy can be effective if certain requirements are met, subject to the consistent implementation of a number of scientific, methodological, legislative, political, organizational and managerial measures. The reasons of the problems of personnel supply formation are analyzed. It is mentioned about the necessity of forming the right attitude of citizens to the civil service, as well as the status of a civil servant. The main features that should be endowed, the modern representative of power are described. The specified priority tasks defined by the State Personnel Policy Strategy for 2012-2020. As stated in the document, the purpose of the state personnel policy is to provide all spheres of vital activity of the state with skilled personnel necessary for the realization of national interests in the context of Ukraine's development as a democratic, social state with a developed market economy. The desire of Ukraine to meet the European level in all spheres of the state's activity requires significant changes, in particular, those concerning the improvement of personnel policy in the system of public administration and local self-government. Recommendations for solving the problems of personnel policy and proposals for qualitative formation of the composition of civil servants are offered. It is proved that the civil service in a democratic society should be an institution open to public control, since the openness of the civil service will contribute to the growth of its authority, prestige, without which it is impossible to attract the most worthy young people to the service. The prospects of further scientific researches are determined.

О. В. Марценюк-Розарьоновак. е. н., доцент кафедри фінансів,банківської справи та страхування,Вінницький національний аграрний університетО. А. Озвенчукмагістр, кафедра фінансів, банківської справи та страхування,Вінницький національний аграрний університет

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

O. V. Martsenyuk-RozaronovaCandidate of economic sciences, associate professor of department of finances, banking and insurance,Vinnytsia national agrarian UniversityO. A. OzventschukMaster, department of finances, banking and insurance,Vinnytsia national agrarian University

STATE AND PERSPECTIVES FOR THE DEVELOPMENT OF NON-MEMBER PENSION INSURANCE IN UKRAINE

У статті проведено аналіз сучасного стану системи недержавного пенсійного забезпечення. Побудовано ієрархічну модель, яка дозволила структурувати проблеми пенсійного страхування, встановити взаємозв’язок між ними та визначити послідовність їх вирішення. Розглянуто основні аспекти розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні як основної форми додаткового страхування пенсії.
У ході дослідження визначено зміст та функції недержавного пенсійного забезпечення, окреслено особливості його реалізації в умовах трансформаційного періоду, визначено перспективи розвитку недержавного пенсійного страхування. Проблема пенсійного забезпечення щороку загострюється: до 2050 р. кількість пенсіонерів у країні подвоїться, тому перед державою може постати дилема: або збільшити відрахування від фонду оплати праці, або скоротити розмір пенсій. Необхідним є розгляд питань реформування існуючої системи недержавного пенсійного страхування та пошук дієвих інструментів забезпечення стабільного та надійного джерела пенсійних коштів.[||]The article analyzes the current state of the system of non-state pension provision. A hierarchical model has been constructed that allowed structuring the problems of retirement insurance to establish a relationship between them and determine the sequence of their solution. The main aspects of the development of non-state pension insurance in Ukraine as the main form of supplementary pension insurance are considered.
In the course of the study, the content and functions of non-state pension provision were determined, features of its realization in the conditions of the transformation period were outlined, prospects of development of non-state pension insurance were determined.
The non-state pension system plays an important role in pension provision for citizens, and is also a guarantor of decent living after retirement. The development of the market of non-state pension funds in Ukraine should become one of the strategic investment sources aimed at supporting economic growth in Ukraine as a whole.
It is necessary to create preconditions for the functioning of the entities of the accumulation system of pensions and to determine the rules and instruments for guaranteeing the rights of participants in the pension system of the accumulation system.
The problem of pensions is growing every year: by 2050, the number of retirees in the country will double, so the state may face a dilemma: either increase the deduction from the wage fund or reduce the amount of pensions. It is necessary to consider reforming the existing system of non-state pension insurance and find effective tools to provide a stable and reliable source of pension funds.
Sufficiently significant impact on the development of non-state pension provision is the ability of non-state pension funds to effectively manage borrowed funds in order to maintain and moderate increase by investing in reliable, liquid and profitable assets.

Н. М. Махначовак. е. н., доцент кафедри менеджменту та адміністрування,Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця

Е-ДЕМОКРАТІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ЕФЕКТИВНОГО ПАРТНЕРСТВА В ПУБЛІЧНІЙ СФЕРІ

Natalia MakhnachovaCandidate of Economic Sciences,Associated Professor of Management and Administration DepartmentVinnytsia Institute of Trade and Economics KNUTE, Vinnytsia

E-DEMOCRACY AS A INSTRUMENT FOR THE DEVELOPMENT OF CIVIL SOCIETY AND EFFECTIVE PARTNERSHIP IN THE PUBLIC SPHERE

У статті проаналізовано стан е-демократії в Україні. Виявлено фактори, що зумовлюють трансформацію системи публічного управління під впливом розвитку е-демократії. Визначено, що активність громадян у сфері е-демократії сприяє розбудові громадянського суспільства. Зазначено, ще дієвим інструментом е-демократії, який дуже стрімко розвивається в українському суспільстві, є бюджет співучасті. Досліджено, що ключову роль у функціонуванні е-демократії в Україні відіграють сайти центральних органів влади та місцевого самоврядування, які виконують функцію інформування суспільства про діяльність органів влади, спрощують доступ громадян до відкритих даних та державних послуг. На місцевому рівні електронна демократія представлена передусім сайтами місцевих рад, а також низкою спеціалізованих сервісів. Запропоновано до застосування елементи проектного підходу до вирішення соціально важливих питань.[||]The paper analyzes the state of e-democracy in Ukraine. Factors that determine the public administration system transformation are determined. It is determined that the activity of citizens in the field of e-democracy contributes to the development of civil society. It is noted that a very effective tool of e-democracy, which is very rapidly developing in Ukrainian society, has a budget of complicity. Electronic petitions belong to the most important tools of electronic democracy in Ukraine. Legislative basis for their introduction was the introduction in 2015 of the Law of Ukraine "On Citizens' Appeal" of the changes concerning electronic appeal and electronic petitions. It was investigated that the key role in functioning of e-democracy in Ukraine is played by the sites of central authorities and local self-government, which perform the function of informing the public about the activity of the authorities, facilitate access of citizens to open data and public services. At the local level, e-democracy is represented primarily by the sites of local councils, as well as by a number of specialized services. The elements of the project approach to solving socially important issues are proposed. The secret of the effectiveness of e-democracy lies in the fact that fast access to information, the ability to communicate a large number of people and the ability to quickly unite and make decisions are the first place. The activity of citizens is manifested and characterizes a significant part of the interests and problems of the population to a large extent in social networks. According to many researchers, in the future, social networks will grow into new platforms, for which participation will have legal consequences.

А. В. Вербицькак. н. держ. упр., доцент кафедри соціальної роботи,Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів

ПРОЕКТ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ: ІНТЕГРОВАНА МОДЕЛЬ

A. V. Verbytskacandidate of sciences in public administration, associate professor of the department of social work,Chernihiv National University of Technology

THE PROJECT OF NATIONAL INTERNATIONALIZATION STRATEGY OF UKRAINE: THE INTEGRATED MODEL

Зростаюча міжнародна конкуренція між закладами вищої освіти вимагає від університетів оцінки, удосконалення або розробки нових стратегій, які дозволять їм розширити міжнародну спроможність. Постає необхідність набуття конкурентентних переваг у залученні студентів, особливо – іноземних, включення учасників освітнього процесу до міжародних програм обмінів, виконання спільних дослідницьких проектів, створення програм спільних дипломів тощо. У статті інтернаціоналізація вищої освіти розглядається як комплексний стратегічний процес, що інтегрує програми, заходи та ініціативи, задля зміцнення позицій університету в міжнародному просторі. Метою статті є розробка інтегрованої моделі інтернаціоналізації вищої освіти на іституційному рівні, що поєднує концепції статегічного планування вищої освіти, консолідує комплексні компоненти та підхід залучення стейкхолдерів. Пропонована модель є основою для подальших емпіричних досліджень, а також схемою для практичного планування, що може бути корисною для управлінців у сфері вищої освіти.[||]The increased international competition between higher educational establishments requires from the universities evaluation, improvement or development of new strategies which will enable them to boost their international activities. There is a need to gain a competitive advantage in attracting more national and international students, involving participants of educational process into the international exchange programs, conducting joint research projects, establishing joint degree programs, etc. The process of internationalization of universities requires the development and implementation of its strategic documents. A key document in this context is the strategic plan for internationalization of the university, which specifies the purpose, priority directions of international cooperation, strategic tasks in the directions of international activities. Internationalization strategy is a basic document for the development of medium and short-term plans for international activities, which defines the key principles of decision making in the current activities of the university. The paper presents the integrated approach to internationalization, which is the basis for drafting a national strategy for the internationalization of higher education in Ukraine. Through the integrated approach, the internationalization of higher education is seen as an comprehensive process that influences teaching, learning and the public mission of higher education institutions. Universities play a leading transformational role in society through the ability to interact with foreign partners through the exchange of experience and joint research.
Integrated internationalization of higher education is defined as a comprehensive strategic process that integrates programs, activities and initiatives, in order to strengthen the university's position in the international space. The paper is aimed at the composing of integrated model of higher education internationalization for the institutional level which links strategic planning concepts with higher education, consolidates complex components and stakeholders engagement approach. The model outlined in this paper provides a basis for further empirical research as well as a practical planning scheme for higher education managers. The paper also defines the five-staged approach to the establishing and managing of international partnership in the sphere of higher education.

І. Г. Пахомовак. е. н, доцент, доцент кафедри фінансів, банківської справи та страхування,Запорізького національного технічного університету, м ЗапоріжжяО. П. Величкомагістрант Запорізького національного технічного університету, м. Запоріжжя

ОЦІНКА МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

I. G. Pakhomovacandidate of economic sciences, senior lecturer ofZaporizhzhya National Technical UniversityO. P. Velichkomaster of Zaporizhzhya National Technical University

ANALYSIS OF STATE REGULATION MECHANISM OF THE FINANCIAL MARKET IN UKRAINE

У статті висвітлено підходи до організації системи державного регулювання фінансового ринку в умовах вітчизняної розбалансованості та неконкурентоспрможності фінансово-кредитної системи України на міжнародній арені з викривленням ринкових механізмів та неефективністю діючих фінансових інститутів; розглянуто механізм організації державного регулювання фінансового ринку в Україні в умовах реформування та кризового стану економіки країни; розкрито можливості запровадження мегарегулятора фінансового ринку в Україні в розрізі Концепції регулювання фінансового ринку України з перебудовою інфраструктури корпоративного управління для професійних учасників ринків капіталу України відповідно Комплексної програми розвитку фінансового сектору України до 2020 року з урахуванням Стратегії розвитку державних банків; окреслено напрями впровадження сучасних механізмів державного регулювання фінансового ринку в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду.[||]In article the approaches to the оrganization of the system of State regulation of the financial market in terms of domestic imbalance and without competition financial-credit system of Ukraine in the international arena with deformed market mechanisms and inefficient existing financial institutions; considered the mechanism of the оrganization of the State regulation of the financial market in Ukraine in terms of reform and a crisis state of the economy of the country; reveals the possibilities of introducing megaregulator financial market in Ukraine in the context of the concept of regulation of the financial market of Ukraine to rebuild the infrastructure of the corporate management for professional participants in the capital markets of Ukraine in accordance with the The complex program of development of the financial sector to 2020, with regard to the development strategy of State banks; outlines directions of introduction of modern mechanisms of State regulation of the financial market in Ukraine taking into account foreign experience. Proposed in the system of State regulation of non-bank segment of the financial market to combine National Commission on securities and stock market and the National Commission for regulation of financial services in a single regulator, the functions of which would be installation rules of activity on financial markets and supervision on them, protecting the rights of investors and users of financial services, as well as other issues. For a successful reform of the financial market requires the development of methods and software for the analysis and forecasting of its segments; сhanges to the legislative and normative acts regarding the interaction of the NBU and the regulator of financial market. Also requires the consolidation of all branches of power concerning the solution of the problem; the settlement of the current regulatory framework, which gives rise to the problem of the shadow economy; the complexity of the implementation measures for the regulation of the financial market of Ukraine, its individual segments, and a system of supervision over the activities of financial institutions; methodological errors related to incorrect assessment of the impact of regulation on the financial market of Ukraine, individual segments and the system of supervision over the activities of financial institutions in the socio-economic processes in the country. The financial market of Ukraine has turned into quite a weighty factor in the stabilization of the economic development.

Муц Луай ФайсалКандидат соціологічних наук,Директор центру освітніх послуг для іноземних громадян, Запорізька державна інженерна академія

РОЗВИТОК ВІДНОСИН МІЖ ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ ВЛАДИ ТА ГРОМАДЯНАМИ В ПРОЦЕСІ ТРУДОВОЇ ТА СТАЦІОНАРНОЇ МІГРАЦІЇ

Muts Luai FaisalCandidate of Sociological SciencesDirector of the Center for Educational Services for Foreign Citizens, Zaporizhzhya State Engineering Academy

DEVELOPMENT OF RELATIONS BETWEEN GOVERNMENT BODIES AND CITIZENS IN THE PROCESS OF LABOR AND STATE MIGRATION

Підкреслено актуальність вирішення питання щодо трудової та стаціонарної міграції, виділено сучасні проблеми у цій сфері та основні виклики, що мають вирішуватися на рівні державних органів влади. Звернуто увагу на трудову міграцію, що впливає на посилення чи послаблення позицій країни на міжнародній арені, зокрема в трудовому та інтелектуальному потенціалі. Розглянуто риси міграційної політики України відносно трудової та також стаціонарної міграції, узгодженість із забезпеченням їх облаштованості, адаптації або інтеграції. Висвітлено головні аспекти міжнародної трудової міграції українських громадян до інших країн. Підкреслено основні інструменти державних органів влади в питаннях трудової та стаціонарної міграції. На основі наукового дослідження підсумовано діяльність державних органів влади, що мають сформувати ефективні інструменти, які знижують процес нелегальну міграцію на території України.[||]Emphasis was placed on the urgency of solving the issue of labor and stationary migration, highlighted current problems in this area and the main challenges that should be solved at the level of state authorities. The emphasis is on labor migration, which affects the strengthening or weakening of the country's position in the international arena, in particular in terms of labor and intellectual potential. The features of the migration policy of Ukraine concerning labor and stationary migration, coordination with ensuring their arrangement, adaptation or integration are considered. The main aspects of international labor migration of Ukrainian citizens to other countries are highlighted. The main tools of state authorities on labor and stationary migration are emphasized. On the basis of scientific research, the activity of state authorities is summarized, which must form effective instruments that reduce the process of illegal migration on the territory of Ukraine.

В. В. Федорчаккандидат наук з державного управління,докторант Навчально-науково-виробничого центру,Національний університет цивільного захисту України, м. Харків

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МОНІТОРИНГОМ РИЗИКІВ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ В УКРАЇНІ

V. V. FedorchakPhD in public administration, doctoral candidate of the Educational,Scientific and Production Centre,National University of Civil Defence of Ukraine, Kharkiv

THE RESEARCH OF FEATURES OF PUBLIC ADMINISTRATION CONCERNING MONITORING OF RISKS OF EMERGENCIES IN UKRAINE

У статті здійснено дослідження особливостей державного управління моніторингом ризиків виникнення надзвичайних ситуацій в Україні. Зокрема, проаналізовано структуру природних надзвичайних ситуацій за видами. Встановлено, що переважно були представлені медико-біологічними. Охарактеризовано розподіл техногенних надзвичайних ситуацій. Показано, що переважно техногенні надзвичайні ситуації представлені вибухами і пожежами. Оцінено розподіл надзвичайних ситуацій відповідно до характеру їх походження та масштабу їх розповсюдження. Відмічено, що кількість техногенних і природних надзвичайних ситуацій збільшилася удвічі, а кількість соціальних надзвичайних ситуацій збільшилася у 6 разів. Також удвічі збільшилася кількість надзвичайних ситуацій на державному, регіональному, місцевому й об’єктовому рівнях. Визначено ризики виникнення надзвичайних ситуацій: порушення правил пожежної безпеки та дорожнього руху; знос переважної кількості основних фондів та аварійний стан більшості мереж, що знаходяться у відомстві комунального господарства; недотримання норм санітарно-гігієнічного характеру та недостатній контроль за впровадженням заходів протиепізоотичного та протиепідемічного характеру; аномальні атмосфері прояви тощо.[||]Problem setting. Effective public administration in the sphere of emergencies demands a combination of the purposes, methods and means and is focused on stimulation of the state and administrative processes and also on providing of recurrence of functioning of system of such management and its planned character.
However the process of planning in emergencies' conditions depends on character of questions which are resolved and conditions in which these changes happen. This process is non-uniform and sometimes contradictory. Accordingly, it causes the relevance of the subject of research.
Recent research and publication analysis. The features of state regulation of emergencies' risks were the subject of research of many scientists in present conditions.
However the features of the state monitoring of emergencies' risks at the state level remain insufficiently investigated.
Paper objective. The purpose of article is research of features of public administration concerning monitoring of risks of emergencies in Ukraine.
Paper main body. The research of features of public administration concerning monitoring of risks of emergencies in Ukraine is conducted in the article. In particular, the structure of natural emergencies by types is analyzed. The distribution of technogenic emergencies is characterized. The distribution of emergencies according to their nature and scale is estimated. Also the number of emergencies at the state, regional, local and object levels doubled. The following risks of emergencies are defined: violation of the rules of fire safety and traffic; wear of overwhelming quantity of fixed assets and critical condition of most municipal services networks; non-compliance with standards of sanitary and hygienic character and insufficient control of introduction of actions of anti-epizootic and anti-epidemic character; abnormal atmosphere phenomenon etc.
Conclusions of the research.
1. It is established that natural emergencies mainly are presented in the form of medico-biological ones.
2. It is shown that mainly technogenic emergencies are presented by explosions and fires.
3. It is noted that the number of technogenic and natural emergencies doubled, and the number of social emergencies increased by 6 times. Also the number of emergencies at the state, regional, local and object levels doubled.

Л. І. Ющенкоаспірант кафедри публічного управління та менеджменту організаційЧернігівського національного технологічного університету

НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

L. I. YushchenkoPh.D. student of the Department of Public Administration and the Management of Organizations, Chernihiv National Technical University

DIRECTIONS OF IMPROVEMENT OF INNOVATIONS IMPLEMENTATION MECHANISMS IN PUBLIC AUTHORITIES ACTIVITIES

У статті, на основі аналізу існуючих прогалин державно-управлінської діяльності органів публічної влади, обґрунтовано напрями вдосконалення механізмів впровадження інновацій в діяльності органів публічної влади, які згруповано за основними ознаками, а саме: напрями розвитку, напрями захисту, внутрішні напрями, стримувальні напрями та кризові напрями.
Для кожного напряму розкрито зміст і мета впровадження, сформульовано доцільність та відповідність інноваційному курсу розвитку України.[||]The article analyzes existing gaps in public administration activities of public authorities and tendencies of improvement of the mechanisms for the implementation of innovations in public authorities (PA) function based on them. They are grouped according to the main features, namely: development directions, protection directions, internal directions, restrictive directions and crisis directions. So the tendencies of development include the processes of organization and provision of mass information to the management of the PA on the goals, efficiency and benefits of changes; the plan of measures and actions for the development of appropriate management decisions and information and methodological support; ensuring the mastery of the theory and practice using the program-targeted management; ensuring mass socialization of the essence and advantages of state-management innovation (SMI), preparation of relevant strategic decisions and theoretical and methodological support; normative-legal definition of directions and forms of PA innovative updating; initiating a study of the best practices of state-management innovation pointing to its use in the process of strategic transformation, identification of the best practices and their in-depth study using the program-targeted management of public-management innovations. The protection of innovation directions involve mastering the theoretical and applied principles of strategic management of the innovation process by the executives; determining the effectiveness of the innovation direction; provision of innovation-oriented training, in particular, the top management of PA based on the system of state-management education; search for an innovative strategy for the PA development; identifying the opportunities for the program-targeted management of the innovation, their improvement and adaptation for specific conditions. To the group of internal directions of introduction of innovations improvement mechanisms we shall recon: selection of personnel from the competent executives able to take an active part in the implementation of innovations in the PA; use of the best practices in the preparation of state ("breakthrough") managers with strategic thinking of the PA system; legitimizing the power of the PA for the organization of innovation development; availability of innovative experience within the framework of state programs and international projects; selection of persons capable and willing to master the strategic thinking of the introduction of SMI. The restrictive directions of improvement of state-management innovation activity are defined as follows: the presence of political will for strategic changes in the system of PA; the presence of normative legal definition of directions and forms of innovative updating of the system of SM; availability of legal and regulatory support for the development and implementation of state target programmes. The group for overcoming the crisis directions is formed on the basis of comparison and correction of certain factors that contradict and weaken the process of implementation of innovations in PA, in particular: overcoming the low level of strategic thinking of the management of the system of SM, especially concerning the SMIA; raising the attention to innovation-oriented training of state leaders in special programs of innovation management; application of the current program-target management, taking into account its correction in terms of efficiency; a mandatory application of the strategic approach during the process of implementing the innovation in public administration activities of the public authority.
For each tendency the content and purpose of the implementation are disclosed, the feasibility and compliance with the innovative course for development of Ukraine are formulated.

І. О. ДроботПрофесор кафедри державного управління Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, д. держ. упр., професор

РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ: МАНУІЛОВА К.В. ТРАДИЦІЯ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ: ВІД РОЗПІЗНАВАННЯ ДО КОНСТРУЮВАННЯ

Ihor DrobotProfessor, Lviv Regional Institute for Public Administration, National Academy of Public Administration under the President of Ukraine,Doctor of Science in Public Administration, professo

MANUILOVA K.V.“THE TRADITION OF DECENTRALIZATION OF PUBLIC AUTHORITY IN UKRAINE: FROM RECOGNITION TO DESIGN”

Розбудова демократичної, правової та соціальної української держави, так само, як створення нової моделі публічного управління неможливе без збереження і врахування традицій організації публічної влади. Під впливом часу традиції набувають найбільш оптимальних форм. Саме тому збереження й застосування традицій зазвичай позитивно сприймається більшістю населення, адже в них відбивається історична пам’ять і менталітет народу, вони стають чинником стійкого розвитку публічних інститутів, а через нагромадження відповідного досвіду забезпечується спадковість соціальної, політичної та правової організації суспільства, його стабільність і відтворення.
Процеси формування та розвитку політики децентралізації державного управління на сучасному етапі в Україні відбуваються зі значними складнощами й суперечностями. Це зумовило нагальну необхідність пошуку та розробки оптимальних і ефективних шляхів реформування вітчизняних органів державної влади через процеси децентралізації. Як свідчить європейський досвід створення децентралізованої моделі публічного управління, успіх системних реформ багато в чому залежить від урахування вітчизняних традицій і здобутків інших держав. Це свідчить про те, що система вітчизняної публічної влади має бути побудована на засадах європейських надбань, а також із урахуванням і збереженням вітчизняних традицій децентралізації державного управління. Все це актуалізує й підкреслює потребу в ґрунтовному дослідженні феномену традиції децентралізації, здійснення подальшого пошуку ефективних шляхів удосконалення законодавства у цьому напрямі. Попри наявність за темою децентралізації значної кількості публікацій проблема “традиції децентралізації публічної влади України” досліджена недостатньо.
З огляду на це, дослідження К. В. Мануілової «Традиція децентралізації публічної влади України: від розпізнавання до конструювання» є надзвичайно своєчасним й корисним науковим доробком, адже у ньому визначено теоретико-методологічні засади феномену традиції врядування; здійснено класифікації традицій публічної влади, визначені етапи та форми традиції децентралізації на теренах України, окреслено проблеми впровадження політики децентралізації державного управління в сучасній Україні.
Монографія стала результатом багаторічного вивчення авторкою витоків і засад традиції децентралізації публічної влади на європейських та українських теренах. Робота є однією з перших серед досліджень науки державного управління у якій робиться спроба обґрунтування проблеми становлення та розвитку традицій децентралізації публічної влади України в різні історичні періоди, а також ретроспективно реконструювати державну владу у публічну владу.
Авторкою монографічного дослідження опрацьовано велику кількість матеріалу (список використаних джерел і літератури складає 658 найменувань). К. В. Мануілова творчо використала наукові дослідження, врахувала наукові здобутки дослідників, які займались означеною тематикою. Необхідно відзначити велику джерельну базу монографії. Дослідницею використано літописи, нормативно-правові акти, опрацьовано статистичні й аналітичні матеріали, проаналізовано думки експертів, напрацювання вітчизняних урядовців, розглянуто програми, резолюції, висновки провідних українських та міжнародних організацій.
Суттєвим авторським доробком є визначення ознак децентралізованої публічної влади, що містяться в аналізі еволюції публічної влади минулого періоду української державності. В роботі виокремлено найважливіші кроки у напрямі створення органів публічної влади України, а також обґрунтовано перспективну модель функціонування публічної влади в сучасних умовах державотворення.
Новизна рецензованої монографії полягає в тому, що в дослідженні розроблено наукові положення й отримано результати, що в сукупності вирішують важливу проблему в галузі науки державного управління – теоретико-методологічне і науково-практичне обґрунтування напрямів удосконалення системи публічної влади в Україні на основі традиції децентралізації. Визнаючи заслуги попередників і підсумовуючи стан досліджень різних аспектів децентралізації публічної влади, сутнісні виміри концептів «децентралізація» та «централізація» публічної влади, їх ґенезу та тенденції утвердження засад у світі й на українських теренах, авторка наголошує, що досі недостатньо висвітленою залишається проблема традицій децентралізації публічної влади України на науковому рівні й тому означена проблематика потребує подальшого уточнення й опрацювання.
Структура монографії є логічною та ретельно продуманою, завдяки чому авторці вдалось усебічно, послідовно та повно розкрити тему дослідження.
У першому розділі викладено теоретико-методологічні засади традицій децентралізації публічної влади із розкриттям понятійно-концептуальних підходів і уточненням змісту сутнісних понять «публічна влада», «традиції», «децентралізація». Зокрема, авторка наголошує на тому, що публічна влада у країнах з децентралізованим державним управлінням є розгалуженою та багаторівневою; проаналізовано численні тлумачення поняття традиції у різних наукових школах на фоні чого визначене авторське розуміння «традиція врядування». К.В. Мануіловою наголошено, що в науковій літературі представлено чимало тлумачень багатоаспектного концепту «децентралізація публічної влади». Однак, ні в теорії, ні на практиці не склалося єдиної універсальної концепції децентралізації, її складових, типів, моделей, наслідком чого є запровадженням майже кожною країною моделі децентралізації зі збереженням її базових ознак.
Заслуговує на увагу здійснене у дослідженні порівняння різних країн світу за індексами централізації-децентралізації. Здійснене порівняння наочно свідчить про те, що низький рівень децентралізації влади призводить до встановлення недемократичного або авторитарного режиму в державі внаслідок чого погіршується управління державою, підвищується рівень корупції та збільшуються ризики конфліктів у країні.
Другий розділ монографії присвячено розгляду ознак децентралізації публічної влади на європейських та українських теренах. Цікавим і глибоким є аналіз децентралізації публічної влади у європейських країнах, що, безумовно, збагатило дослідження. Авторка виокремлює чотири «хвилі» децентралізації в історії Європи, що так чи інакше впливали на українську модель врядування. У дослідженні проаналізовані складні процеси від зародження ознак децентралізації влади на українських землях до формування сучасного бачення вітчизняної моделі децентралізації. Дослідниця виокремилює ознаки децентралізації, що були притаманні публічній владі в Україні в різні історичні періоди. На основі аналізу функціонування вітчизняних органів публічної влади в минулому, авторка визначає позитивні та негативні наслідки децентралізації на різних етапах історії України.
В останньому розділі розглянуто соціально-економічне значення та політико-правові засади децентралізації публічної влади й підбито поточні підсумки запровадження реформи державного управління в Україні. У контексті розгляду проблеми впливу децентралізації публічної влади на соціально-економічний розвиток держави, авторка порівнює індекси демократії якості державного управління, людського розвитку, процвітання, щастя, прогресу в європейських країнах з найбільш децентралізованим державним управлінням (Норвегії, Швейцарії, Данії) й Україною та робить висновки про те, що процес децентралізації позитивно впливає на якість державного управління, демократизацію суспільства, людський розвиток, процвітання, щастя і прогрес.
У дослідженні здійснено аналіз нормативно-правових актів, що були прийняті протягом незалежності України та запропонована авторська періодизація процесів державотворення в контексті децентралізації. В роботі наголошено на досягненнях у реформуванні державного управління України. Зокрема, дослідниця розглядає процеси об’єднання територіальних громад, визначає коло проблем, що виникають у зв’язку із запровадженням політики децентралізації влади.
Оцінюючи позитивно представлену монографію, варто вказати на дискусійні питання, положення й зробити окремі зауваження.
На нашу думку, робота значно виграла б, якби авторка оцінила не лише інституціональний аспект децентралізації, але й розвиток фінансової децентралізації, проаналізувала динаміку і структуру місцевих бюджетів при здійсненні реформи державного управління.
У монографії наголошується на необхідності сполучати принцип децентралізації із принципом деконцентрації (дисперсії). Однак останній принцип не знайшов в роботі свого належного теоретичного обгрунтування.
Не виразно прописані окремі поняття і терміни дослідження. Зокрема, дещо спрощено виглядає термін «децентралізація публічної влади». Адже «публічною» влада стає після децентралізації державного управління і засобу його здійснення державної влади. Тому, ще раз здійснювати децентралізацію вже децентралізованої влади є, на нашу думку, не зовсім коректно.
Втім, означені зауваження не применшують наукової і практичної цінності отриманих результатів, які є обґрунтованими і достовірними, а деякі з них можуть стати підставою для подальших наукових досліджень.
У цілому поставлена в рецензованій монографії мета досягнута, визначені завдання реалізовані, покладена в основу дослідження наукова позиція автора себе виправдала. Наукова праця К.В. Мануілової «Традиція децентралізації публічної влади України: від розпізнавання до конструювання» виконана на належному професійному рівні, достатньо проілюстрована довідковим матеріалом. Монографічне дослідження написане науковою мовою, визначається послідовністю викладення матеріалу, а наведені в роботі матеріали досліджень, наукові положення, висновки й рекомендації забезпечують доступність їх сприйняття. Науково-практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в монографії теоретичні положення, пропозиції, висновки та рекомендації можуть бути використані в подальшій науково-дослідній, навчальній, правотворчій і управлінській діяльності, а також можуть бути основою для подальших наукових досліджень і дискусій із проблем застосування традицій в організації публічної влади.

ТОВ "ДКС Центр"