Українською | English

BACKMAIN

Contents № 2, 2019

О. А. Рачинськазавідувач сектору координації ТАІЕХ відділу управління проектами, Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу

СУЧАСНІ ПІДХОДИ В ОРГАНІЗАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Olena RachynskaHead of the TAIEX Coordination Sector, Project Management Department, Center for Adaptation of the Civil Service to the Standards of the European Union

MODERN APPROACHES IN ORGANIZING OF COMMUNICATIVE INTERACTION IN THE PUBLIC ADMINISTRATION SPHERE

Акцентовано увагу на розумінні громадянського суспільства як інституційної структури, яка відображає певний тип комунікативної взаємодії між державою та громадянином. Відповідно, здійснено аналіз інформаційно-комунікаційного аспекту сучасних системних підходів в організації державного управління особлива роль й особливостей реалізації комунікативної взаємодії у сфері публічного управління.
Узагальнено характерні ознаки публічного управління як нової моделі організації державного управління в Україні. Аналізуючи поступальний процес розвитку поглядів на комунікативний процес в системі державного управління, встановлено, що характеристика державної комунікації, як односпрямованого процесу впливу комунікатора на аудиторію, змінилася акцентуванням уваги на зворотний зв’язок, який надає політичній системі стійкість існування і ефективність розвитку. Доведено, що публічне управління виступає складним та багатоплановим утворенням, основою якого є концепція, що випливає із тісного взаємозв’язку політики і права, управління й влади, політичної системи та суспільства загалом, а також взаємодії суспільства з різними елементами соціальної системи.[||]The problem statement. Communicative policy, designed to provide democratic forms of interaction between government authorities and the public, is the strategically important element in the modern conditions of social development and optimization of the functioning of national systems of public administration. The emphasis should be on the understanding of civil society as an institutional structure that reflects a certain type of communicative interaction between the state and a citizen.
The purpose of the article is the analysis of the information and communication aspect of modern system approaches in the organization of public administration, a special role and features of the implementation of communicative interaction in the public administration sphere.
The main content of the article. Characteristic features of the public administration as a new model of organization of public administration in Ukraine was generalized. Analyzing the progressive process of developing the views on the communicative process in the public administration system, it was established that the characterization of state communication as a unidirectional process of communicator influence on the audience has been replaced by an emphasis on feedback, which gives the political system the sustainability and developmental efficiency.
Communication became understood as the most important function of any system. Ultimately, researchers concluded that any social system (including the political one) is a product of human interaction, based on the achievement of mutual understanding and consent that becomes possible, first of all, as a result of communicative interaction.
It was established that among the modern system approaches in the organization of public administration a special role is assigned to information and communication aspects. The concept of systems with information feedbacks is important for building a public administration model. Dialogue communications with the state can be considered as the most demanded management tool.
Conclusions. Public administration is a complex and multifaceted form. Its basis is a concept that follows from the close relationship between politics and law, governance and power, political system and society as a whole as well as interaction of society with various elements of the social system. At the same time, communicative activity is considered as a component of everyday activities and as an outwardly directed work that requires its own rules and also has to be assessed in a certain way. Through the public administration system, a system of relations is formed. This system is aimed at the realization of the values of society, the achievement of the goals of public policy as well as the creation of a competitive state, the determining characteristics of which are the rule of law and developed legal culture, balanced representative democracy, strong self-governance, disciplined and mobile state management.

С. Г. Бугайцовдоктор наук з державного управління, професор, головний науковий співробітник, Державна установа «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України»

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

S. G. BugaytsovDoctor of Sciences in Public Administration, Professor, Chief Researcher, State Institution "National Scientific Center for Radiation Medicine of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine"

MECHANISMS OF PUBLIC ADMINISTRATION FOR ENSURING ECONOMIC SECURITY IN UKRAINE: THEORETICAL AND METHODOLOGICAL ASPECTS

У статті надано дефініції поняттю “безпека”, “економічна безпека”, “суспільна безпека”. Визначено, що потреба у безпеці є однією з базових потреб людини, окрім цього безпека повинна відображатись у всіх сферах, тобто не лише в захисті людського життя, але й стабільності існування населення країни, що в свою чергу призведе до процвітання країни. Визначено класифікаційні ознаки за допомогою яких здійснюється розмежування поняття “безпека”. Виявлено, що в Україні економічна безпека врегульовується нормативними та законодавчими актами, окрім цього існують певні суб’єкти, котрі стежать та беруть безпосередню участь у врегулюванні питання, що стосується економічної безпеки України. Окрім цього, визначені теоретичні засади державного управління забезпеченням економічної безпеки в Україні, зокрема, внутрішні та зовнішні чинники. Визначено, що існує ряд чинників, які застосовуються при державному управління для того, щоб вийти з економічної кризи, тобто їх застосовують для складання певного плану ефективних економічних дій.[||]The article gives definitions of the concept of “security”, “economic security”, “public security”. Indeed, in modern economic conditions, an important aspect of the effective functioning of the economy of any developed country in the world is the process of ensuring economic security. Therefore, it is important for developing countries to ensure economic security at both the national and regional levels. The complex of actions that the government of a country applies is unique and inherent in this particular country, but besides this there is a general theoretical basis of public administration, concerns not only one particular country, but all countries of the world. We believe that one should consider the experience of one of the progressive countries in the world and, proceeding from its state management, determine which theoretical foundations its state administration apparatus used in coming out of the crisis.
It is determined that the need for security is one of the basic human needs, besides this, security should be displayed in all areas, that is, not only in protecting human life, but also in the stability of the country’s population, which in turn will lead to the country’s prosperity. Identified classification features by which the distinction is made between the concept of “security”. It was revealed that in Ukraine economic security is regulated by normative and legislative acts, besides there are certain subjects who follow and are directly involved in resolving the issue relating to the economic security of Ukraine. In addition, the theoretical foundations of state management of ensuring economic security in Ukraine, in particular, internal and external factors, are defined. It was determined that there are a number of factors that are used in public administration in order to overcome the economic crisis, that is, they are used to draw up a specific plan of effective economic activities.
Given the above, we came to the conclusion that today there is a solid theoretical foundations of public administration that contribute to the development of a strong, stable economy of Ukraine. Of course, for effective management, theoretical knowledge must be applied in practice, which will further help the Ukrainian economy to recover from the crisis.

Г. Д. Джумагельдієвадоктор юридичних наук, старший науковий співробітник,Житомирський державний технологічний університетЯ. Ю. Орленкодоктор наук з державного управління, доцент,Житомирський державний технологічний університетІ. Г. Сергієнкомагістр, Житомирський державний технологічний університет

МЕХАНІЗМ ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

H. D. DzhumaheldіievaDoctor of Law, senior science specialist,Zhytomyr State Technological UniversityYa. Yu. OrlenkoDoctor of Science in Public Administration, Associate Professor,Zhytomyr State Technological UniversityI. H. SerhіienkoMaster\'s Degree, Zhytomyr State Technological University

MECHANISM OF ADJUSTMENT OF THE CONFLICT OF INTERESTS IN THE SYSTEM OF PUBLIC ADMINISTRATION

В статті ідентифіковано поняття та особливості конфлікту інтересів в системі державного управління; визначено риси реального та потенційного конфлікту інтересів; ідентифіковано принципи управління конфліктом інтересів на державній службі та виявлено шляхи мінімізації впливу на етичну складову діяльності суб’єктів в системі державного управлінняя, а також охарактеризовано антикорупційні обмеження щодо запобігання конфлікту інтересів. Показано, нормативно-правові положення, які встановлюють антикорупційні обмеження націлені, насамперед, на поведінку державних службовців та врегулювання їх службової діяльності шляхом застосування відповідних адміністративних методів та, по суті, формують етичну складову діяльності суб’єктів, що здійснюють виконання завдань та функцій держави.[||]It is shown that among corruption factors an important role is assigned to the problem of conflict of interests, which is caused by complicated historical events on the territory of Ukraine, where mentally rooted the model of problem solving with the help of "their" people, the distribution of positions on the principle of "family ties" and decision making on interests of individuals. The aforesaid negatively affects the effectiveness of the state authorities, undermines the authority of public officials, the trust of society in the state as a whole and is a topical issue in the current conditions of the implementation of anticorruption policy, building civil society and transforming the country into European requirements and standards.
The article outlines the functions of public administration entities, which create a kind of monopoly in the decision-making that belongs to their competence as representatives of the state, which in turn provokes the threat of using their official position in their own interests, abusing the authority and authority granted to them . Corruption risks were identified in the system of public administration, and it was found that the problem of corruption became a catalyst for systemic reform of public administration.
The main provisions of normative legal acts concerning the definition and settlement of the conflict of interests in the system of public administration are described. The concepts of potential and real conflict of interests, their common, distinctive features, as well as their consequences are analyzed.
The principles of conflicts of interest management in the civil service have been identified and found that these principles are key to managing conflicts of interest in the system of public administration and should be the basis for building a mechanism for conflict prevention prevention and resolution.
The normative-legal mechanism of minimizing the influence on the ethical component of the activities of entities in the field of public administration is revealed.
Anticorruption constraints to prevent conflicts of interest are described, which are tools for ensuring compliance with ethical standards and minimizes the risks of non-ethical activities.
It is substantiated that the normative and legal provisions that establish anti-corruption restrictions are aimed primarily at the behavior of civil servants and the settlement of their official activities by applying appropriate administrative methods and, in essence, form the ethical component of the activities of the entities that carry out the tasks and functions of the state

М. В. Андрієнкодоктор наук з державного управління, доцент, начальник центру заходів цивільного захисту,Український науково-дослідний інститут цивільного захистуА. В. Борисовначальник науково-інформаційного відділу,Український науково-дослідний інститут цивільного захистуО. О. Черкасовмолодший науковий співробітник науково-інформаційного відділу,Український науково-дослідний інститут цивільного захисту

СИСТЕМНІСТЬ ТА ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК МЕТОД УХВАЛЕННЯ І ОБҐРУНТУВАННЯ РІШЕНЬ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

M. V. Andriyenkodoctor of sciences in public administration,associate professor, head of research center of civil protection measures,Ukrainian scientific research institute of civil protectionA. V. Borisovchief of the informational department, Ukrainian research institute for civil protectionO. O. Cherkasovjunior research fellow, research and information department,Ukrainian research institute of civil protection

SYSTEM AND INSTITUTIONALISM OF PUBLIC ADMINISTRATION AS A METHOD OF IMPLEMENTATION AND GROUNDS OF SOLVENCY IN THE FIELD OF CIVIL PROTECTION

Реалізація української державності безпосередньо пов’язане з актуалізацією проблем державного управління, розвитком науки управління суспільним розвитком, що неможливо без теоретико-методологічного обґрунтування механізмів державного управління, адміністративно-організаційних напрямів державотворення, функцій, структури, повноважень та особливостей органів державної влади усіх рівнів у сфері цивільного захисту. Актуальність теми підвищується з огляду на глобальні зміни у світовому господарстві, визнання міжнародного принципу примату безпеки як неодмінної умови сталого розвитку суспільства та національного аспекту: соціальної (демографічної) й економічної складових національної безпеки, найважливішим механізмом забезпечення яких має стати цивільний захист. На сьогоднішній час існує велика кількість наукових публікацій стосовно системного підходу в державному управлінні, які засновані на розгляді управління як єдиного цілого, що складається з окремих елементів, пов’язаних між собою таким чином, що зміна одного або декількох з них, тягне за собою зміну інших елементів і системи в цілому. При системному підході характеристика соціальної сфери будується через виявлення сукупностей її внутрішніх зв’язків, аналіз відносин із зовнішнім середовищем, комплексність вивчення виникаючих ситуацій розвитку. Крім того проводяться активні спроби реформування публічного управління, однак вони не мають системного спрямування. Відбувається незрозуміле для пересічних громадян формальне перейменування владних інститутів, збереження посад і функцій під новими назвами, перепризначення урядовців, а зрештою – розростання державного апарату і стабільно низька якість державних послуг. Політики продовжують здобувати державні посади, дбаючи здебільшого про власне збагачення і доступ до фінансових ресурсів, і особливо не переймаючись проведенням необхідних реформ.[||]The realization of Ukrainian statehood is directly connected with the actualization of the problems of public administration, the development of science in the management of social development, which is impossible without theoretical and methodological substantiation of the mechanisms of state administration, administrative and organizational directions of state formation, functions, structure, powers and peculiarities of state authorities of all levels in the field. civil protection. The urgency of the topic increases due to global changes in the world economy, the recognition of the international principle of the primate of safety as an indispensable condition for the sustainable development of society and the national aspect: the social (demographic) and economic components of national security, the most important mechanism for providing them with civil protection. To date, there is a large number of scientific publications on a systemic approach in public administration that are based on the consideration of governance as a whole, consisting of separate elements, interconnected in such a way that the change of one or more of them entails a change other elements and the system as a whole. In a systematic approach, the characteristics of the social sphere are constructed through the identification of the totality of its internal connections, the analysis of relations with the external environment, the complexity of the study of emerging development situations. In addition, active attempts are being made to reform public administration, but they do not have a systemic direction. It is not clear for ordinary citizens the formal renaming of power institutions, the preservation of positions and functions under new names, the re-appointment of government officials, and, ultimately, the growth of the state apparatus and the steadily poor quality of public services. Politicians continue to win public office, mostly for their own enrichment and access to financial resources, and not particularly concerned with the necessary reforms.

В. В. Шпачукдоктор наук з державного управління,Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

СУБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КІБЕРБЕЗПЕКОЮ КРАЇНИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

V. V. ShpachukDoctor of Science in Public Administration,Taurida National University named after V.I. Vernadsky

PUBLIC ADMINISTRATION MANAGERS CYBER SECURITY OF THE COUNTRY: FOREIGN EXPERIENCE

Основою національних систем кібернетичної безпеки більшості країн світу є державні органи, які, відповідно до покладених завдань, безпосередньо виконують функції із забезпечення безпеки кіберпростору. Світовий досвід показує, що близько 70 країн світу на сьогодні активно займаються питаннями кібербезпеки держави, в тому числі у військовій сфері. Близько 50 країн мають власні системи кібербезпеки, які створені за останнє десятиріччя.
Україні також необхідно створити власну ефективну систему державного управління інформаційною безпекою в умовах існуючих та потенційних кіберзагроз з визначенням ключових структур та механізмів у вигляді спеціалізованих установ, центрів, інститутів, спрямованих на ведення інформаційної війни, запобігання та уникнення всіляких кіберзагроз. При цьому, система державного управління кібербезпекою повинна представляти з себе певний формат співробітництва державних органів, установ, організацій, приватного сектору економіки, наукових установ і організацій, професійних асоціацій та неурядових організацій у сфері кібербезпеки, а не певну кількість, хоча і вискокомпетентних та високопрофесійних, відокремлених одна від одної державних установ та організацій. Суб'єкти системи забезпечення інформаційної безпеки України мають тісно взаємодіяти між собою, водночас кожний з них спеціалізується на вирішенні конкретних завдань відповідно до своєї предметної компетенції, вживаючи при цьому відповідні, визначені законом, адміністративно-правові форми та методи. У результаті такої взаємодії зазначені суб'єкти доповнюють один одного, внаслідок чого утворюють струнку організаційно-функціональну систему, об'єднану як системою владно-розпорядчих повноважень, так і функцією по забезпеченню інформаційної безпеки.
З огляду на це, у статті представлено результати дослідження найбільш успішного зарубіжного досвіду щодо здійснення організаційних заходів, спрямованих на розбудову ефективних систем державного управління кібернетичною безпекою країн.[||]The basis of the national systems of cybernetic security in most countries of the world are state bodies, which, in accordance with the assigned tasks, directly perform the functions of security of cyberspace. World experience shows that about 70 countries of the world are currently actively engaged in cybersecurity of the state, including in the military sphere. About 50 countries have their own cyber security systems that have been established over the past decade.
Ukraine also needs to create its own effective system of state management of information security in the context of existing and potential cyber threats with the definition of key structures and mechanisms in the form of specialized institutions, centers, institutions aimed at conducting information warfare, prevention and avoidance of all kinds of cyber threats. At the same time, the system of public administration of cybersecurity should represent a certain format of cooperation between state bodies, institutions, organizations, the private sector of the economy, scientific institutions and organizations, professional associations and non-governmental organizations in the field of cybersecurity, and not a certain number, although highly qualified and highly professional, separated from each other state institutions and organizations. The entities of the information security system of Ukraine should interact closely with each other, while each of them specializes in solving specific tasks in accordance with its subject-matter competence, while using the corresponding legal and administrative forms and methods defined by the law. As a result of such interaction, these subjects complement each other, resulting in a harmonious organizational and functional system, united as a system of power and regulatory powers, and a function to provide information security.
In view of this, the article presents the results of the study of the most successful foreign experience in implementing organizational measures aimed at developing effective systems of public administration of cybernetic security of countries.

В. П. Залізнюкк. е. н., докторант Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського

ДОРОЖНЯ КАРТА ЗАХОДІВ ЩОД О ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ

Viktoriia ZalizniukCandidate of Economic Sciences, Ph.D. student of Taurian National University named after V.I. Vernadsky

THE ROADMAP OF MEASURES ON THE FORMATION OF THE STATE REGULATION OF THE PROTECTION OF FOOD SAFETY

Зазначено, що процес розробки заходів щодо вдосконалення механізму державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки повинен враховувати стратегічний характер продовольчої безпеки як невід'ємного елементу національної безпеки. Державне регулювання забезпечення продовольчої безпеки має бути за своєю природою довгостроковими, ефективно функціонуючим й таким, що адаптується до різних умов зовнішньої та внутрішньої економічної кон'юнктури.
Відмічено, що Державна програма продовольчої безпеки країни повинна складатися з 3-х взаємопов'язаних елементів економіки: митне регулювання імпорту продовольчої продукції; підвищення ефективності регіональної економіки та посилення її ролі в забезпеченні продовольчої безпеки; розвиток зовнішньоекономічної діяльності та орієнтація на міжнародні критерії споживання продуктів харчування та продовольчої безпеки країни.
Доведено, що удосконалення існуючої системи моніторингу забезпечення продовольчої безпеки, її реорганізація на основі принципу багаторівневого підходу дозволить оцінити рівень продовольчої безпеки на рівні країни та окремо взятого регіону. Проведення оцінки рівня продовольчої безпеки в регіоні дозволить охарактеризувати рівень розвитку всіх ланок продовольчої системи регіону, виявити потенційні загрози забезпеченню продовольчої безпеки. Отримані в результаті оцінки висновки про умови функціонування ланок продовольчої системи доцільно використовувати при підготовці змін до існуючих і проектуванні та впровадженні нових механізмів забезпечення продовольчої безпеки.
Визначено дорожню карту заходів щодо формування системи державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки, яка базується на принципі вертикальної ієрархії, що враховує багаторівневий характер забезпечення продовольчої безпеки та включає етапи: удосконалення нормативно-правової бази забезпечення продовольчої безпеки; формування системи моніторингу рівня продовольчої безпеки; формування механізму внутрішньої продовольчої допомоги.[||]It is noted that the process of developing measures to improve the mechanism of state regulation of food security should take into account the strategic nature of food security as an integral element of national security. State regulation of food security should be long-term in nature, effectively functioning and adapted to different conditions of the external and internal economic conditions.
The state of the food sector of economic security in the state as a component of its national and food security needs to be constantly monitored through a system of indicators. This system of indicators makes it possible to monitor the current state of the food sector of economic security, comparing it with the limit values of parameters in the process of state regulation. Unlike existing approaches, it is expedient to broaden its social indicators, which determine the economic availability of food to the population. The given list of indicators is proposed to be expanded at the expense of additional ones, namely: stability of the food market; availability of quality food products, natural resource potential, physical availability of safe food products; level of effective development of the agrarian sector.
In addition to minimum consumption indicators as threshold parameters, it is necessary to compare actual consumption with rational standards, which are the optimal parameters of food supply. This is due to the fact that the essence of the food sector of economic security must be linked with ensuring the normal human life, which is determined by the state of his health and opportunities for intellectual development.
It is expedient to determine the parameters of food security in three levels: threshold level when the balance parameters are based on the need to ensure the minimum needs of the population in the basic foodstuffs; self-sufficient level involves determining the parameters of food balances on the basis of achieving rational standards of nutrition; the strategic level when the parameters of the food balance are determined on the basis of the achievement of rational standards of nutrition and the implementation of export potential of the agrarian sector of the Ukrainian economy.
It is noted that the State Food Security Program of the country should consist of three interrelated elements of the economy: customs regulation of food import; increasing the efficiency of the regional economy and strengthening its role in ensuring food security; development of foreign economic activity and orientation to international criteria of food consumption and food security of the country.
It is proved that the improvement of the existing system of monitoring of food security, its reorganization on the basis of the principle of a multilevel approach will allow to assess the level of food security at the level of the country and a separate region. Assessing the level of food security in the region will allow characterizing the level of development of all parts of the food system of the region, identifying potential threats to food security. The conclusions obtained from the evaluation of the conditions for the functioning of the food system links should be used in preparing amendments to existing and designing and implementing new mechanisms for ensuring food security.
The road map of measures for the formation of the system of state regulation of food security, based on the principle of a vertical hierarchy that takes into account the multi-level nature of food security provision, has been determined, and includes the stages: improvement of the regulatory framework for food security provision; formation of a system for monitoring the level of food security; forming an internal food aid mechanism.

К. П. Чорнагосподарського, трудового права та цивільно-правових дисциплін, Міжрегіональна Академія управління персоналом, Київ

ОРГАНІЗАЦІЯ УРЯДУВАННЯ У ЗУНР: ОСОБЛИВОСТІ ДЕМОКРАТІЇ ТА ДИКТАТУРИ

K. ChornaPhD. of Law, Associated Professor, Professor of the Department of Business law, labour rights and civil-law disciplines, Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

ORGANIZATION OF THE GOVERNMENT IN THE WUPR: FEATURES OF DEMOCRACY AND DICTATORS

Запропоноване дослідження є аналізом організації національного урядування в етнічних українських землях, які входили до складу Австро – Угорської імперії, що припинила своє існування після Першої світової війни. У роботі охарактеризовано історичну спробу західного українства побудувати власну державність – «Західно-Українську Народню Республіку» ( в Акті Злуки – Західну область Української Народної Республіки):описано етапи боротьби за територію, особливості створення та поступального реформування владних структур, причини переходу від демократії до диктатури; окремо досліджено процес формування, діяльність та співпрацю центральної і місцевої виконавчої влади. Значна увага також приділяється відносинам ЗУНР і УНР та геополітичному аналізу умов, у яких формувалася державність; окреслено її головні досягнення, причини падіння та історичні уроки.[||]Problem setting. The idea of organizing independent autonomy in the Ukrainian lands belonging to the Hapsburgs arose long before the UPR: the leading political parties, in particular the Galician ones, fought systematically for the national identity of Ukrainians by protesting against the old imperial churious electoral system, which gave the representatives of the Polish ethnos much more places in Viennese Parliament than Ukrainians.
Recent research and publications analysis. The reasons and prerequisites for the emergence of the WUPR are described in the works of the prominent English historian Taylor AD P. and the Ukrainian scientist Y. Isaevich.
Paper objective:
- Describe the historical reasons and preconditions for the national state construction in Western Ukrainian lands
- To study the features of the reform of the local (district, district, city, rural) government
- to consider geopolitical aspects of the activities of the governing bodies in the WUPR and to characterize the level of external influence on the processes of state building
Paper main body. Austria-Hungary in the final decades of its existence - a parliamentary monarchy led by the emperor, whose power is limited by the State Council (parliament consisting of the House of lords and ambassadors of the House). The monks were appointed directly by the monarch from among the most notable clan aristocracy and representatives of the higher clergy. The lower chamber is composed of deputies (ambassadors) of the provinces, so at the beginning of the twentieth century by the "Law of Election to the Council of State" is a representation of a mandate amounted to 109 thousand people; for the Polish ethnos, the same mandate was given to 66 thousand, which undoubtedly raised the "Ukrainian question" by a step above and the Viennese government was forced to admit its existence.
Conclusions of the research. Despite its short existence, the WUPR left an important historic lesson in national state-building, and its main achievements were: the brilliant revival of the armed forces, the rights of national minorities, the legal abolition of gentry privileges (without the persecution of the aristocracy), the development of local self-government, effective human resources policy, resistance to the traditional European law - all this could serve as an example of effective governance not only for the UPR, but also for the European world that has been absorbed by the chaos the post-war foreign territorial and internal power struggles and often showed painful for society transition from democracy to totalitarianism, from helpless ochlocracy to absolute classical dictatorship.

М. В. Скибак. держ. упр., доцент, доцент кафедри менеджментуКиївського національного університету технологій і дизайнуВ. Я. Шелудькостудентка БПУА-17 Київського національного університету технологій і дизайну

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

M. V. SkybaPhD, assistant professor of the department of managementKyiv National University of Technology and DesignV. Sheludkostudent of BPA-17 of Kyiv National University of Technology and Design

THEORETICAL ASPECTS OF THE STUDY OF CIVIL SOCIETY DEVELOPMENT

В статті розглянуто поняття та сутність громадянського суспільства. Визначено, що громадянське суспільство є потужним джерелом відновлення й гуманізації суспільства й держави. Для громадянського суспільства не характерна диктаторська форма правління, а лише демократичний режим, при якому громадянське суспільство тісно взаємодіє з державою. З метою сприяння подальшій інтеграції України в ЄС, розвитку багатоукладної економіки, яка дозволить сформувати надійне економічне підґрунтя громадянського суспільства та суспільного прогресу, необхідним є вжиття органами державної влади наступних заходів: залучення представників асоціацій роботодавців, профспілок, малого та середнього бізнесу та інших громадських інституцій до розробки та обговорення проектів нормативно-правових актів з питань суспільного розвитку. У свою чергу ОГС мають докласти більше зусиль для посилення своїх управлінських можливостей; інформування громадськості та державних органів про свою діяльність і досягнення. Необхідним є подальше створення сприятливих умов для формування та розвитку громадянських компетентностей людини на всіх рівнях освіти, зокрема, необхідним є організація інформаційно-просвітницьких заходів, включення тем щодо розвитку громадянського суспільства в програми навчальних дисциплін, організація наукової роботи зі студентами з актуальних проблем розвитку громадянського суспільства.[||]Problem setting. The development of a democratic, legal, social state is a key priority, and the realization of a strategic course for integration into the European Union, ensuring the full integration of Ukraine into the European political, economic and legal space, the establishment of European values.
Paper objective. The purpose of the article is to study the theoretical aspects of the essence of civil society and to find out the main means for its development in Ukraine.
Paper main body. At the article authors researcher concept and essence of civil society. The civil society as a permanently functioning organization (institution) of people, united by common values, around the self-selected moral and political goals, which guarantees the power of legal mechanisms (the Basic Law and other NPAs), the free choice of one's economic existence for each person, confirms the priority of human rights, eliminates the monopoly of one ideology. It is determined that civil society is a powerful source for the restoration and humanization of society and the state. The civil society is not characterized by a dictatorial form of government, but only by a democratic regime in which civil society closely interacts with the state.
Conclusions of the research. In order to promote Ukraine's further integration into the EU, the development of a multi-faceted economy, which will create a sound economic foundation for civil society and social progress, it is necessary to use the following measures by state authorities: involving representatives of associations of employers, trade unions, small and medium enterprises and other public institutions to development and discussion of draft legal acts on social development issues. NGO should do more efforts to strengthen their managerial capabilities; informing the public and state bodies about their activities and achievements. It is necessary to create favorable conditions for the formation and development of civil competencies of people at all levels of education. In particular, it is necessary to organize information and communication events. It is also necessary to include topics related to the development of civil society in curricula. Organization of scientific work with students on topical issues of the development of civil society will promote better awareness and the formation of the necessary competencies.

А. С. Близнюкк. держ. упр., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом

ЗБАЛАНСУВАННЯ ІНСТРУМЕНТАРІЮ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОЇ СФЕРИ В ПРОЦЕСІ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН УКРАЇНИ

Andrii BliznyukPh.D., Ph.D. student of the Interregional Academy of Personnel Management

BALANCING THE INSTRUMENT OF THE STATE REGULATION OF DEVELOPMENT OF THE RECREATIONAL SECTOR IN THE TRANSFORMATION CHANGE OF UKRAINE

Охарактеризовано сутність дефініцій «програма», «стратегія» та «стратегічне планування» у контексті програмно-стратегічного методу державного регулювання розвитком рекреаційної сфери. Обґрунтовано принципи розробки інноваційних програм розвитку рекреаційної індустрії та доцільність їх застосування. Визначено види програм, котрі варто використовувати в прак¬тиці управління розвитком рекреаційної сфери, а саме програма-прогноз, програма-напрямок, програма-проблема та програма-проект. Передбачено потребу у розробці ефективної стратегії розвитку рекреаційної сфери в процесі трансформаційних змін України.
Визначено, що інноваційна стратегія розвитку сфери рекреаційних послуг має передбачати розробку та впровадження нових рекреаційних продуктів; програми розвитку нового регіонального рекреаційного продукту повинні бути спрямовані на: розширення сфери діяльності шляхом розробки нових додаткових послуг (оздоровчих, лікувальних, розважальних, гральних, ресторанних, інформаційних тощо); втілення розробок новітніх рекреаційних послуг в практику; узгодження нових рекреаційних продуктів з закордонними колегами; створення проектів перспективних рекреаційних продуктів; розробка та вдосконалення програм залучення та утримання постійних клієнтів; інтеграція маркетингових програм з суміжними організаціями та установами (банками, компаніями по наданню послуг перевезення, платіжними системами, професійними асоціаціями).
Встановлено, що інструментами реалізації рекреаційної політики мають бути програми розвитку рекреаційної сфери, які у сучасних умовах нададуть змогу сконцентрувати фінансові, трудові, матеріально-технічні й інші ресурси, скерувати потенціал підприємств, установ, організацій на вирішення пріоритетних завдань, спрямованих на покращення стану санаторно-курортного господарства, туризму і відпочинку та створення належних умов для забезпечення якісного зростання рівня рекреаційних послуг.
Доведено, що в рекреаційній сфері доцільним є використання таких видів програм: програма-напрямок (описує перспективи розвитку окремих видів рекреації і містить характеристику проблемної ситуації та можливі напрями її розв'язання. Фактично вона може розглядатися як підпрограма програми-прогнозу); програма-прогноз (передбачає всебічний аналіз поточного стану рекреаційної сфери, формування й оцінку прогнозних варіантів розвитку рекреації, можливі напрями використання й окремі ресурсні оцінки рекреаційного потенціалу); програма-проект (може розглядатися як певна частина проблеми в рекреаційній сфері, має всі ознаки окремого варіанта програми-проблеми. Фактична реалізація здійснюється шляхом формування складу кінцевих проектів їх досягнення. Прикладами можуть бути інвестиційні проекти рекреаційної привабливості територій); програма-проблема (найбільш типовий приклад програмування етапності, порядку й умов вирішення складних проблем у рекреаційній сфері. У такій програмі чітко фіксуються и межі й умови та шляхи вирішення проблеми у рекреаційній галузі, зумовлюються необхідні рекреаційні ресурси, строки і механізм регулювання. Програми-проблеми повинні мати чітко визначені вартісні й часові оцінки, що жорстко контролюються в процесі вирішення проблем).[||]The essence of the definitions of "program", "strategy" and "strategic planning" in the context of the program-strategic method of state regulation by the development of the recreational sphere is characterized. The principles of development of innovative programs of development of the recreational industry and the expediency of their application are substantiated. The types of programs that should be used in the practical management of the development of the recreational sphere, namely program-forecast, program-direction, program-problem and program-project are defined. There is a need to develop an effective strategy for the development of the recreational sphere in the process of Ukraine's transformation change.
It is determined that the innovative strategy of recreational services development should include the development and introduction of new recreational products; programs for the development of a new regional recreational product should be aimed at: expanding the sphere of activity by developing new additional services (health, medical, entertainment, gambling, restaurant, information, etc.); implementation of the development of the latest recreational services into practice; reconciliation of new recreational products with foreign colleagues; creation of projects of perspective recreational products; development and improvement of programs of attraction and maintenance of regular clients; integration of marketing programs with related organizations and institutions (banks, companies for providing transportation services, payment systems, professional associations).
It is established that recreational policy implementation tools should be programs of development of the recreational sphere, which in the current conditions will enable to concentrate financial, labor, material and technical and other resources, to direct the potential of enterprises, institutions, organizations to solve the priority tasks aimed at improving the state of sanatorium, resort, tourism and recreation and creation of the proper conditions for providing high-quality growth of recreational services.
It is proved that in the recreational sphere it is expedient to use the following types of programs: the program-direction (describes the prospects for the development of certain types of recreation and contains a description of the problem situation and possible directions for its solution, in fact it can be considered as a subprogram of the program-forecast); program-forecast (provides a comprehensive analysis of the current state of the recreational sphere, the formation and evaluation of the forecast variants of recreation development, possible directions of use and individual resource estimates of recreational potential); program-project (can be considered as a certain part of the problem in the recreational sphere, has all the signs of a separate variant of the program-problem. Actual implementation is carried out by forming the final projects of their achievement, such as investment projects of recreational attractiveness of the territories); program-problem (the most typical example of the programming of the stage, the order and the conditions for solving complex problems in the recreational sphere, the program clearly identifies the boundaries and conditions for solving the problem in the recreational area, the necessary recreational resources, timing and regulation mechanism are determined. -problems must have well-defined cost and time estimates that are tightly controlled in the process of solving problems).

В. Ф. Загурська-Антонюккандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри економічної безпеки, публічного управління та адміністрування, Житомирський державний технологічний університет

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ

Viktoriia Zahurska-AntoniukPhD in Political Sciences, associate professor, Zhytomyr State Technological University

CURRENT TENDENCES IN DECENTRALIZATION OF THE STATE AUTHORITY AND THEIR REALIZATION IN UKRAINE

У статті здійснюється аналіз децентралізації державної влади, тенденцій та досвіду цього процесу в світі, а також їх використання у сучасній українській державі. У всі часи належне функціонування кожної зі сфер діяльності суспільства забезпечувалось самоорганізацією громадян. Тому проблема децентралізації влади є досить актуальною і дискусійною на сьогодні. На основі зарубіжного досвіду ефективність взаємозв’язків між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування залежить від раціонального розподілу повноважень і відповідальності між цими структурами. Також у статті розглянуто поняття децентралізації та деконцентрації державної влади. Проаналізовано спільні риси децентралізації та деконцентрації. Подано раціональну модель децентралізації влади та напрямки здійснення процесів децентралізації та деконцентрації державної влади в українських реаліях.[||]The article analyses power decentralization and local government reformation issues in Ukraine as well as abroad. Due to the situation in Ukraine, power decentralization problem is an extremely important issue. The notion of decentralization is mentioned in the Constitution of Ukraine, art.132, which states that the territorial structure of Ukraine is based on its territorial integrity, state powercentralization and decentralization principles. Powerde centralization in Ukraine is currently of a major priority for new governors. Despite the experience of successful power decentralization implementation in the European Union this issue remains a challenge in Ukraine. Local self-government is one of the fundamental principles of modern democratic system, which is the embodiment of people’s power in a specific manner and at the appropriate level. At the same time, local government is a form of public authority, implemented by local communities and formed by them.
It has a special facility of local issues and is based on a specific type of property – local (municipal) property. The features mentioned above characterize local government specific nature and determineit speculiar place instate public power. It is important to be aware of political centralization for democracy consequences as under such circumstances the activities of all government in society depends solely on the will of the state, and all government institutions in the country become subordinate. Although, a democratic state tries to involve the public in the exercise of public functions to satisfy modern citizens’needs. Within the framework of democratic system, which we strongly believe in,local issuesmay not be appropriately and efficiently solved through the center of government officials in the field, and especially by supporting and revitalizing communities. Hence, local government as the level of public authorities is significant as it is closer to citizens, and the refore is more experienced dealing with local communities residents’daily challenges. Consequently, it can better provide population with a wide range of public services: social, domestic, commercial, cultural, educational and others.The refore, nowadays power decentralization is an urgent issue that needs to be resolved through research, analysis and implementation (including local authorities’ national traditions) of local government developed system experience.

N. N. Yakimenkodoctoral student, Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

IMPROVEMENT OF STATE CONTROL IN THE FIELD OF MEDIATION IN EMPLOYMENT ABROAD

Н. М. Якименкодокторант, Міжрегіональна Академія управління персоналом, м. Київ

ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ ПОСЕРЕДНИЦТВА У ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ ЗА КОРДОНОМ

The article determines that the issue of administrative responsibility of legal persons is widely discussed in the scientific literature. Analysis of the relevant articles of the Code of Ukraine on Administrative Offenses allows us to conclude that an individual is the subject of an administrative offense. But recently, legislation has introduced rules that impose penalties on legal entities for the offense in the field of mediation in employment abroad.
Legislation on administrative liability of legal entities in Ukraine is currently underdeveloped. The general provisions and principles concerning the administrative liability of legal entities in legal acts are almost completely absent. The mechanism of bringing legal persons to administrative liability is almost not regulated. There is no systemic nature in the types of sanctions applicable to legal entities. In some cases, legal entities have the same responsibility as individuals.
It is grounded that the situation is complicated by the presence of a large number of normative material, the lack of its systematization, which causes considerable difficulties in its study.
It is analyzed that in the theory of law, legal liability is defined as the legal relationship arising from an offense, between the state in the person of its special organs and the offender, which has the obligation to be subject to appropriate restrictions and adverse consequences for the commission of the offense. In the regulations applicable in the field of mediation in employment abroad, there are all elements that are characteristic of legal liability: violation; unfavorable echoes in the form of a fine; an offender, who may be a legal entity, including a state body; authorities (officials) authorized to impose penalties, as well as indications specific to administrative liability. This is the inequality of the parties (the legal entity is controlled by a public body in a certain area of its activity).[||]У статті визначено, що у науковій літературі широко дискутується питання про адміністративну відповідальність юридичних осіб. Аналіз відповідних статей Кодексу України про адміністративні правопорушення дозволяє дійти висновку, що суб'єктом адміністративного правопорушення визнається фізична особа. Але останнім часом у законодавстві з'явилися норми, які передбачають накладення стягнень на юридичних осіб саме за правопорушення у сфері посередництва у працевлаштуванні за кордоном.
Законодавство про адміністративну відповідальність юридичних осіб в Україні на теперішній час є недостатньо розробленим. Загальні положення та принципи стосовно адміністративної відповідальності юридичних осіб у нормативно-правових актах майже повністю відсутні. Механізм притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності майже не врегульований. Немає системності й у видах санкцій, що застосовуються до юридичних осіб. У деяких випадках юридичні особи несуть відповідальність нарівні з фізичними особами.
Обгрунтовано, що ситуація ускладняється ще й наявністю великої кількості нормативного матеріалу, відсутністю його систематизації, що зумовлює значні труднощі у його вивченні.
Проаналізовано, що у теорії права юридична відповідальність визначається як правовідносини, що виникають із правопорушення, між державою в особі її спеціальних органів та правопорушником, на якого покладається обов’язок зазнати відповідних обмежень і несприятливих наслідків за вчинення правопорушення. У приписах, що застосовуються у сфері посередництва у працевлаштуванні за кордоном, є всі елементи, характерні для юридичної відповідальності: порушення; несприятливі насліди у вигляді штрафу; порушник, яким може бути юридична особа, у тому числі державний орган; органи (посадові особи), уповноважені накладати стягнення, а також ознаки, характерні саме для адміністративної відповідальності. Це і є нерівність сторін (юридична особа підконтрольна у певній сфері своєї діяльності державному органу).

М. А. АжажаКандидат наук з державного управління, доцент,заступник завідуючого кафедри менеджменту організацій та управління проектами Запорізької державної інженерної академії

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЩОДО ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МОЛОДІ

M. A. AzhazhaCandidate of Sciences in Public Administration, Associate ProfessorDeputy Head of the Department of Management of Organizations and project management Zaporizhzhya State Engineering Academy

THE STATE POLICY OF UKRAINE ON INCLUSIVE EDUCATION IN PROFESSIONAL PREPARATION FOR YOUTH

У статті висвітлено державницькі аспекти запровадження інклюзивної освіти студентів у контексті їхньої професійної підготовки. Розкрито сутність основних положень нормативно-правових актів щодо розвитку інклюзивної освіти в Україні. Запропоновано механізми державної політики у сфері інклюзивної освіти у вищій школі. Вказано на необхідність державного управління процесом оновлення системи освіти молоді з особливими освітніми потребами; введення інноваційих методик, психолого-педагогічного супроводу навчального процесу, нових комплексних програм професійної підготовки й найефективнішої та найоптимальнішої соціально-трудової адаптації. У якості мети державної політики щодо інклюзивної освіти визначено права інвалідів на рівний доступ до якісної вищої освіти, незалежно від їхнього здоров'я та місця проживання; розширення доступу до вищої освіти. Доведено, що державна політика у сфері вищої освіти (як важливий сегмент нової соціально-економічної політики) має формуватися з урахуванням усіх освітніх потреб учнів з особливими освітніми потребами; сприяти розвитку своїх здібностей, гарантувати рівність можливостей доступу до професійної та вищої освіти.[||]The article deals with the state aspects of the introduction of inclusive education of students in the context of their professional training. The essence of the main provisions of normative legal acts on the development of inclusive education in Ukraine is revealed. The mechanisms of state policy in the field of inclusive education in the high school are offered. The necessity of public administration for updating the education system of young people with special educational needs, introduction of innovative methods, educational pedagogical approaches, psychological and pedagogical support of the educational process, new integrated training programs and the most effective and most optimal social and labor adaptation are pointed out. The goal of the state policy on inclusive education is to ensure the right of people with disabilities to equal access to quality higher education regardless of their health and place of residence; expanding access to higher education. The рublic policy in the field of higher education (as an important segment of the new social and economic policy) must be shaped to meet all educational needs of students with special educational needs; to promote the development of their abilities, to guarantee equality of opportunity for access to vocational and higher education.

І. Я. Зимак. мед. наук, Головний лікар комунального закладу,«Рівненська обласна клінічна лікарня», м. Рівне

ІНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНОЮ ОСВІТОЮ

I. ZymaPhD in Medical science, Chief Physician of the Municipal Institution"Rivne Regional Clinical Hospital", city of Rivne

INSTITUTIONAL FOUNDATIONS OF STATE MANAGEMENT OF MEDICAL EDUCATION

В статті визначено, що вдосконалення системи управління охорони здоров’я в Україні базується на багатьох чинниках. Кожен з яких є важливим та обов’язковим. До таких чинників ми можемо віднести наступні: стан фінансового та матеріального забезпечення галузі охорони здоров’я та комунальних підприємств охорони здоров’я, рівень забезпечення ліками та іншими засобами лікування, наявність сучасної бази розміщення хворих та організації роботи лікарняних закладів, наявність закладів зв’язку, комунікацій, але мабуть одним з головних чинників створення якісної системи управління охороною здоров’я є наявність висококваліфікованих медичних кадрів.
В статті доведено, що впливовість на вдосконалення системи управління медичною освітою в Україні мають інститути-норми, до яких необхідно віднести наступні: Конституція України, Закон України «Про вищу освіту», Постанови Кабінету Міністрів, що стосуються вищої освіти, Міністерства охорони здоров’я, нормативні документи Міністерства освіти і науки України, НАЗЯВО, Статути ЗВО, внутрішні нормативні документи ЗВО;
Визначено, що важливий вплив на діяльність системи управління медичною освітою мають інституту-організації. До таких слід віднести: МОН, НАЗЯВО, Управління освіти в регіональних та міських органах влади, власники ЗВО, представництва в Україні міжнародних організацій, що опікуються сферою освіти, неурядові організації, що працюють в сфері освіти, міжнародні організації, що забезпечують оцінку якості освіти та громадську акредитацію закладів освіти, громадські, студентські асоціації, організації при органах влади при університетах та ін.;
Визначена важлива роль інститутів-організацій, що впливають на процеси імплементації міжнародних стандартів в системі підготовки кадрів для охорони здоров’я в Україні слід віднести ЮНЕСКО, ОЄСР, Світовий банк. Безумовно безпосередньо співпрацюють з системою охорони здоров’я та підготовкою медичних кадрів всі спеціальні медичні міжнародні організації, головною з яких є ВООЗ.[||]The article states that improvement of the health care management system in Ukraine is based on many factors. Each of them is important and compulsory. Among these factors we can include the following: the state of financial and material support of the healthcare sector and utility companies, the level of provision of medicines and other treatment facilities, the availability of a modern base for the placement of patients and the organization of the work of hospitals, the availability of communication facilities , communications, but apparently one of the main factors in creating a quality health care management system is the presence of highly skilled medical personnel.
The article shows that the influence on improving the system of management of medical education in Ukraine has institute-norms, which include the following: the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine "On Higher Education", the Cabinet of Ministers Decrees on Higher Education, the Ministry of Health , normative documents of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Statutes of the ZVO, internal normative documents of the ZVO;
It has been determined that the institute-organization has an important influence on the activity of the medical education management system. The following should be classified as: MON, Department of Education in regional and municipal authorities, owners of ZVO, representation in Ukraine of international educational organizations, non-governmental organizations working in the field of education, international organizations providing an assessment of the quality of education and public accreditation of educational institutions, public, student associations, organizations at government authorities at universities, etc .;
The role of institutes-organizations that influence the processes of implementation of international standards in the system of training of personnel for health care in Ukraine should be assigned to UNESCO, OECD, the World Bank. Undoubtedly, all specialized medical international organizations, the main of which is the WHO, are directly cooperating with the health care system and the training of medical personnel.

Л. А. Мельникк. держ. упр, головний консультант відділу з питань функціонування мистецького фонду Управління культурно-мистецького фонду, Державне управління справами

ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВИ ТА ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, ПРОБЛЕМИ ТА СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ

L. A. Melnukthe candidate of sciences in public administration, chief consultant of the department for the management of the artistic fund of the Department of Cultural and Arts Foundation, State Administration of Affairs

INTERACTION OF THE STATE AND CIVIL SOCIETY INSTITUTIONS: MAIN CONCEPTS, PROBLEMS AND STRATEGIC DIRECTIONS

У статті розглянуто категорійно-понятійний апарат щодо взаємодії держави та громадянського суспільства та встановлено, що сьогодні під громадянським суспільством розуміють суспільство рівноправних громадян з високим рівнем економічної, соціальної, політичної культури і моральних властивостей, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини.
Розглянуто нормативне закріплення термінології громадянського суспільства в законодавчих актах європейських країн (Литва, Болгарія, Чехія). Звернуто увагу на те, що в законодавстві України немає чіткого визначення поняття “інститут громадянське суспільства”.
Розглянуто суб’єкти, функції та ознаки громадянського суспільства.
Проаналізовано правові форми взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства, зокрема: участь інститутів громадянського суспільства у нормотворчій діяльності держави; участь інститутів громадянського суспільства у правозастосовній діяльності держави; участь інститутів громадянського суспільства у правоохоронній діяльності держави.
Визначено основні проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні, у результаті чого: відсутній ефективний громадський контроль за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування; недостатньою є практика залучення громадськості до формування та реалізації державної політики і вирішення питань місцевого значення; благодійники не мають ефективних стимулів з боку держави; більшість організацій громадянського суспільства не має доступу до державної фінансової підтримки через її обмежений обсяг; недостатніми є стимули щодо здійснення організаціями громадянського суспільства підприємницької діяльності, спрямованої на вирішення соціальних проблем (соціальне підприємництво); відсутня єдина державна інформаційно-просвітницька політика у сфері сприяння розвитку громадянського суспільства.
Розглянуто Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки, реалізація якої дасть можливість покращити взаємодію органів державної влади, органів місцевого самоврядування з громадськістю; удосконалити чинне законодавство для реалізації громадських ініціатив, утворення та діяльності окремих видів організацій громадянського суспільства, розгляду та врахування громадських пропозицій органами державної влади, органами місцевого самоврядування; підвищити рівень гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу у сфері розвитку громадянського суспільства.[||]The article deals with the categorical-conceptual apparatus concerning the interaction between the state and civil society and found that today a society of equal citizens with a high level of economic, social, political culture and moral qualities is understood as a civil society, which, together with the state, forms the developed legal relations.
The normative fixing of the terminology of civil society in legislative acts of European countries (Lithuania, Bulgaria, Czech Republic) is considered. Attention is drawn to the fact that in the Ukrainian legislation there is no clear definition of the concept of "institute of civil society".
The subjects, functions and features of civil society are considered.
The legal forms of interaction between the state and civil society institutions are analyzed, in particular: the participation of civil society institutions in the rule-making activity of the state; participation of civil society institutions in law enforcement activities of the state; participation of civil society institutions in law enforcement activities of the state.
The main problems of civil society development in Ukraine are defined, as a result: there is no effective public control over the activity of state authorities, local self-government bodies; the practice of involving the public in the formation and implementation of state policy and addressing issues of local importance is insufficient; philanthropists do not have effective incentives from the state; most civil society organizations do not have access to state financial support because of its limited scope; insufficient incentives for civil society organizations to engage in entrepreneurial activities aimed at solving social problems (social entrepreneurship); there is no single state information and education policy in the field of promoting the development of civil society.
The National Strategy for the Promotion of Civil Society Development in Ukraine for 2016-2020 is considered, implementation of which will provide an opportunity to improve the interaction between public authorities, local self-government bodies and the public; to improve the existing legislation for the implementation of public initiatives, the formation and activity of certain types of civil society organizations, consideration and consideration of public offers by public authorities, local self-government bodies; to increase the level of harmonization of Ukrainian legislation with the legislation of the European Union in the field of civil society development.

О. В. Осауленкоголовний державний аудитор відділу контролю у галузі промисловості, енергетики, транспорту та фінансових послуг Східного офісу Держаудитслужби,Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара,Центр післядипломної освіти

ШЛЯХИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я М. ДНІПРА

O. V. OsaulenkoChief State Auditor of the Department of Control in Industry, Energy, Transport and Financial Services of the Eastern Office of the State Public Service, Dnipro National University named after Oles Honchar, Center for postgraduate education

WAYS OF EFFECTIVE USE OF BUDGET FUNDS IN THE FIELD OF DNIPRA HEALTH PROTECTION

Конституцією України визнано життя й здоров’я громадян найвищою соціальною цінністю та проголошено державу гарантом забезпечення та утвердження прав і свобод людини. Одними із ключових питань сучасної державної політики є питання розвитку сфери охорони здоров’я. Попри реформи, які тривають впродовж останніх трьох років в системі охорони здоров’я України все ще існують проблеми, які не в повній мірі відповідають вимогам споживачів медичних послуг. Існуюча тенденція погіршення стану медичної системи в країні створює дедалі більші проблеми для подальшої реалізації задекларованого права людини на отримання медичної допомоги в нашій державі. Низький рівень фінансової забезпеченості, недосконала система планування не сприяє у повному обсязі виконанню заходів з надання медичної допомоги населенню, задоволенню потреби населення в доступній, високоякісній та ефективній медичній допомозі.
У статті проаналізовано видатки на охорону здоров’я та визначені шляхи ефективного використання бюджетних коштів у сфері охорони здоров’я м. Дніпра. Зазначено, що якість медичних послуг і стан здоров’я населення залежить від забезпеченості медичної галузі матеріально-технічними, трудовими, фінансовими ресурсами, а також від їх ефективного використання. Також зазначено, що більшу частину бюджетних коштів призначено для підтримання наявного стану сфери охорони здоров’я, а не на вдосконалення напрямів її функціонування. Визначено, що обмежені фінансові ресурси у сфері охорони здоров’я переважно покривають витрати на утримання персоналу й оплату комунальних послуг, і дуже мала частка залишається для закупівлі лікарських засобів, устаткування та модернізації інфраструктури. Також визначено, що ефективність використання бюджетних коштів є одним із основних чинників, що впливає на розвиток медичної сфери й соціально-економічну результативність галузі. Запропоновано напрями підвищення ефективності використання бюджетних коштів у сфері охорони здоров’я, враховуючи зарубіжний досвід в частині розвитку та широкого залучення можливостей медичного страхування, поступового удосконалення системи джерел надходжень коштів до бюджетів для їх ефективного використання у сфері охорони здоров’я.[||]The Constitution of Ukraine recognizes the life and health of citizens as the highest social value and proclaims the state as the guarantor of the provision and consolidation of human rights and freedoms. One of the key issues of modern state policy is the development of the health sector. Despite the reforms that have been taking place in the health care system of Ukraine over the last three years, there are still problems that do not fully meet the requirements of healthcare users. The current tendency to deteriorate the state of the medical system in the country raises growing problems for further implementation of the declared human right to medical care in our country. The low level of financial security, the imperfect planning system does not contribute to the full implementation of measures to provide medical care to the population, to meet the needs of the population in accessible, high-quality and effective medical care.
The article analyzes health care expenditures and outlines the ways of efficient use of budget funds in the health care system of the Dnieper. It is noted that the quality of medical services and the state of health of the population depends on the provision of the medical industry with material, technical, labor, financial resources, and also on their effective use. It is also noted that most of the budget funds are intended to maintain the existing state of health care, and not to improve the directions of its functioning. It has been determined that limited financial resources in the health care sector mainly cover the costs of staff remuneration and the payment of utilities, and a very small share remains for procurement of medicines, equipment and infrastructure upgrades. It is also determined that the efficiency of using budget funds is one of the main factors influencing the development of the medical sector and the socio-economic performance of the industry. The directions of increase of efficiency of use of budgetary funds in the sphere of healthcare are offered, taking into account foreign experience in the part of development and wide involvement of medical insurance possibilities, gradual improvement of the system of sources of revenues to the budgets for their effective use in the field of health care.

М. І. Баланздобувач кафедри глобалістики, євроінтеграції та управління національною безпекою Національної академії державного управління при Президентові України

СУСПІЛЬСТВО РИЗИКУ: ДЕСТАБІЛІЗАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ

Mykola Balanapplicant of the Department of Globalistics, European Integration аnd National Security, National Academy of Public Administration, the President of Ukraine

RISK SOCIETY: DESTABILIZATION OPPORTUNITIES

У другій половині ХХ ст. гуманітарна думка поповнилась новим напрямком аналізу суспільно-політичних відносин – теорією «суспільства ризику». Головною причиною цього стало зміщення акцентів у логіці суспільного розвитку. Якщо головним стимулом соціальної активності та показником успішності індивіда чи соціальної групи в індустріальних суспільствах було накопичення й розподіл багатств, то в суспільствах ризику його чітко вираженою якісною ознакою стало виробництво, накопичення та розподіл різнопланових загроз і небезпек. На цій основі здатні виникати особливо гострі суспільно-політичні конфлікти та ситуації критичної дестабілізації суспільних взаємин. Концепт «суспільства ризику», отримавши цілісне наукове оформлення, став впливати на основні мотиваційні чинники діяльності держав, соціальних груп, окремих індивідів.
Слід враховувати більш широке використання в українській науковій думці та безпековій практиці термінологічної тріади «виклик – загроза – небезпека», які у західній традиції позначаються як «ризики». Перелік загроз національній безпеці, що присутні (можуть виникнути) у важливих суспільних сферах України отримав закріплення в законодавстві з питань національної безпеки. Донедавна спостерігалось кількісне збільшення списку загроз, представлених у відповідних законах і стратегіях. Закон України від 20.06.2018 р. «Про національну безпеку України» запровадив більш гнучкий спосіб констатації загроз. Передбачається, що вони періодично оприлюднюватимуться на сторінках відповідних стратегій (національної безпеки, воєнної безпеки, кібербезпеки та ін.).
Ризики (виклики, загрози, небезпеки) безпосередньо екстраполюються на життєдіяльність соціуму у вигляді, відповідно, конфлікту, гострого конфлікту та антагоністичного конфлікту. В усіх цих випадках виникає дестабілізація суспільно-політичних взаємин, масштаб якої може бути локальним, значним, критичним. За таких умов необхідним є застосування державним керівництвом законних збройних формувань з метою виправлення ситуації, зниження гостроти конфлікту, відновлення суспільно-політичної стабільності.[||]In the second half of the twentieth century the humanitarian thought has been replenished with a new direction in the analysis of socio-political relations - the theory of "society of risk". The main reason for this was the shift in emphasis in the logic of social development. If the main stimulus of social activity and an indicator of the success of an individual or a social group in industrial societies was the accumulation and distribution of wealth, then in the societies at risk it was clearly characterized by high-quality production, accumulation and distribution of diverse threats and dangers. On this basis, particularly acute socio-political conflicts and situations of critical destabilization of social relations arose. The society of risk has been influenced by the main motivational factors of the activities of states, social groups, individuals.
It should take into account the wider use in the Ukrainian scientific thought and security practice of the terminology triangle "challenge - threat - danger", which in the western tradition are designated as risks. The list of threats to national security that are present (may arise) in important public spheres of Ukraine, has been consolidated in the legislation on national security issues. It is about the Law of Ukraine of 2003 "On the Principles of National Security of Ukraine", the National Security Strategy of Ukraine 2015, the Strategy of Cyber security of Ukraine 2016 and the Doctrine of Information Security of Ukraine 2016. The total number of threats presented on their pages exceeded 120. Among them, particularly dangerous threats recognized as a result of the efforts of modern Russian leadership to restore control over Ukraine, to destroy the prospect of its development on the principles of its own statehood. The 2015 National Security Strategy explicitly refers to "the aggressive actions taken by Russia to exhaust the Ukrainian economy and undermine social and political stability with the aim of destroying Ukraine and capturing its territory". This convincingly confirms the status quo of Ukraine as a "risk society".
Some scientists were asked to develop and approve the "Passport of threats to national security of Ukraine" and be guided by its instructions in necessary situations. However, the Law of Ukraine dated June 20, 2018 "On National Security of Ukraine" introduced a more flexible way of monitoring threats. It is anticipated that they will be published periodically on the pages of relevant strategies (national security, military security, cyber security) using the formula "here and now". This will increase the possibility of their adequate awareness and improve the quality of measures aimed at overcoming them.
Risks (challenges, threats, dangers) are directly extrapolated to the vital activity of the society in the form, respectively, of conflict, acute conflict and antagonistic conflict. In all these cases, there is a destabilization of socio-political relations, the scale of which may be local, significant, and critical. Under such conditions, it is necessary to use the state leadership of legitimate armed formations in order to remedy the situation, reduce the severity of the conflict, and restore social and political stability. Implementation of these plans is possible on the basis of further strengthening of democratic statehood, development of the modern security and defense sector, as well as wide involvement of civil society in solving security, defense and stabilization issues.

ТОВ "ДКС Центр"