Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК: 336.14

 

А. М. Дишлева,

аспірант кафедри фінансів економічного факультету, КНУ ім. Т.  Шевченка

 

Механізм реалізації антикризової економічної стратегії держави у контексті бюджетно-податкової політики

 

A mechanism for implementing the antirecessionary governmental economic strategy in the context of fiscal policy

 

Визначено сутність, етапи та напрями проведення антикризової економічної політики держави. Систематизовано антикризові заходи фіскальної політики держави та проаналізовано їх вплив на коливання ділової активності. Обґрунтовано необхідність розробки антикризової бюджетної політики у короткостроковому періоді та на довгострокову перспективу.

T

he paper elucidates the essence, stages and ways of carrying out the governmental antirecessionary policy. The antirecessionary fiscal tools are categorized with their effect studied as to fluctuation of business activity. A need is substantiated to develop the short/long-term antirecessionary governmental budget policy.

 

Ключові слова: антикризова економічна політика держави, антикризові заходи фіскальної політики держави, бюджетний дефіцит, антикризова бюджетна політика у короткостроковому періоді, антикризова бюджетна політика у довгостроковому періоді.

 

Key words: antirecessionary governmental economic policy, antirecessionary fiscal tools, budgetary deficit, governmental budget policy in the short-term, governmental budget policy in the longer term.

 

Вступ. Сьогодні весь світ переживає одне з найбільших економічних потрясінь за останнє століття. Як не прикро, але економічна наука виявилася не готовою не тільки попередити настання кризи, але й пояснити ситуацію, що склалася, та вчасно вжити відповідні антикризові заходи. Недостатньо вивченим залишається питання щодо попередження подібних криз у майбутньому. Все це ставить перед економістами завдання провести значний обсяг роботи у напрямку розробки антикризової економічної стратегії держави.

Слід зазначити, що природа виникнення та періодичність кризових явищ завжди привертали увагу багатьох вчених. Дослідження теорії економічних криз та циклів знаходимо у працях зарубіжних учених: К. Жугляра, Дж. Кітчина, В. Крама, Й. Шумпетера, Ч. Кіндлербертера, Г. Мінскі, Дж. Кейнса, М. Фрідмена, Р. Харрода, Е. Домара, Е. Хансена, П. Самуельсона, Дж. Хікса, А. Шварца, Дж. Стігліца та ін., а також у роботах українських авторів: М. Кондратьєва, М. Туган-Барановського, та ін.

 Сьогоднішні реалії знову зосереджують увагу вчених на пошуку шляхів подолання кризи та попередження кризових явищ у майбутньому, серед український науковців варто відзначити публікації О.І. Барановського, В.М. Геєця, Ф.О. Ярошенка, Т. Вахненко Ю.В. Полунєєва та ін.

Постановка задачі. Проблема термінового прийняття антикризових заходів бюджетного стимулювання, що постала перед більшістю країн світу під час розгортання світової кризи у 2008 році, а також потреба у бюджетній консолідації в умовах різкого зростання державних боргів та загроза розгортання другої хвилі глобальної кризи обумовлюють необхідність розробки дієвої антикризової бюджетно-податкової політики як у короткостроковому періоді, так і на довгострокову перспективу. Тому першочерговим завданням є проведення глибоких досліджень у галузі вивчення механізмів антикризової економічної політики та бюджетно-податкової політики як важливої її складової, аналізі наслідків та уроків кризи, розробки цілісної і системної антикризової бюджетно-податкової політики держави та окресленні основних шляхів підвищення її адаптаційної ефективності.

Результати дослідження. Ще у 1943 році Дж.МКейнс зазначав: «Щоб не дати кулі скотитися вниз, потрібно набагато менше зусиль, ніж для того, щоб зупинити її, коли вона вже покотилася…. Після того, як економічний спад виявиться у повну силу, обсяг необхідних для його подолання коштів стане надзвичайно великим.» [1, С.217].

Сьогодні все частіше економістів сходяться на думці про те, що самі по собі ринки не завжди ефективні та стабільні, хоча до кризи більшість з них вважали саме так. Досліджуючи причини та наслідки світової кризи, Дж. Е. Стігліц зазначає: «У центрі будь-якої успішної економіки знаходяться ринки, але самі по собі вони працюють не дуже ефективно.… Держава має відігравати належну їй роль, але робити це не тільки для спасіння економіки, коли ринки демонструють свою неспроможність, але й при регулюванні ринків з метою недопущення краху, який ми тільки що пережили.» [2, С. 10].

Вчені наголошують, що застосування інструментів грошово-кредитної політики та підтримка низьких і стабільних темпів інфляції не є достатньою умовою забезпечення високих темпів зростання та гарних економічних показників. Крім того, потребують уваги проблеми, пов’язані з неухильним зростанням безробіття та нарощуванням державних боргів.

Антикризову економічну політику держави можна визначити як комплекс заходів організаційно-правового, інституціонального, економічного характеру впливу, спрямованих на регулювання коливань економічної активності у суспільстві в періоди передкризового стану, стабілізацію та згладжування негативного впливу кризи, зменшення її руйнівних наслідків, а також вжиття превентивних заходів у періоди економічного зростання з метою запобігання перегріву економіки [3, С. 60].

Ефективною антикризова економічна політика держави буде лише тому разі, якщо проводитиметься протягом усього економічного циклу з метою профілактики та попередження кризових явищ в економіці. Послідовність реалізації антикризової економічної політики держави можна поділити на декілька етапів (рис. 1).

 

Рис. 1. Етапи реалізації антикризової економічної політики держави

 

Нехтування попереджувальною антикризовою економічною політикою призводить до глибоких та затяжних економічних криз, складного та довготривалого виходу із них.

Основні напрями антикризової економічної політики держави наведені на рисунку 2.

 

Рис. 2. Напрями антикризової економічної політики держави

 

Антикризова політика повинна здійснюватися шляхом узгодження усіх складових економічної політики держави. Ефективна реалізація антикризових заходів у бюджетній політиці неможлива без злагодженого їх здійснення у грошово-кредитній політиці. Податкова політика безпосередньо впливає на обсяги доходів державного бюджету. У свою чергу, бюджетні видатки необхідно враховувати у процесі вдосконалення оподаткування. В умовах кризи постає досить складне завдання: збільшення видатків для підтримки найуразливіших верств населення та одночасне зниження податкового навантаження для підтримки суб’єктів господарювання. Не менш важливе значення має узгодження й інших складових економічної політики держави: цінової, інвестиційної, структурної, тощо.

Досить довгий час бюджетно-податкова політика протиставлялась грошово-кредитній політиці. Визначення пріоритетності однієї із них залишається предметом наукової дискусії і в сучасній економічній науці. Якщо до настання кризи поширеною була думка про те, що бюджетно-податкова політика є менш дієвою, ніж грошово-кредитна, то сьогодні більшість вчених, у тому числі Р. Солоу та Дж. Стігліц, приходять до висновків, що бюджетно-податкова політика теж відіграє важливу роль [4, С.51]. Іншим питанням є проблема узгодженості (координації) бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики, оскільки кожна з них має власні специфічні завдання.

Їхній взаємовплив може мати як позитивні, так і негативні наслідки. На думку українських вчених, позитивний вплив бюджетно-податкової політики на грошово-кредитний ринок і цінову стабільність у довгостроковому періоді забезпечується завдяки реалізації розсудливої, заснованої на фіскальних правилах політики державних доходів і витрат. А негативний вплив можливий при надмірному зростанні державних витрат і нарощуванні внутрішнього і зовнішнього державного боргу та, як наслідок, підвищенні вразливості фінансової системи [5, С.294].

Деякі країни з метою зниження рівня державної заборгованості сьогодні вдаються до проведення бюджетної консолідації, що передбачає скорочення поточних видатків та / або підвищення податків. Разом з тим, при наявності тенденції до зниження доходів така бюджетно-податкова політика може призвести до ще більшого їх скорочення, у разі відсутності відповідних стимулів грошово-кредитної політики (зниження процентних ставок, валютного курсу), які в сьогоднішніх умовах можуть дозволити собі не всі країни. Тому прийняттю антикризових заходів має передувати прогнозування усіх можливих наслідків їх реалізації з урахуванням економічних умов та  можливостей країни.

Державний бюджет є важливим інструментом реалізації антикризової політики держави, що проводиться з метою виведення економіки з кризового стану та попередження перегріву економіки. Даний напрям антикризової політики передбачає використання відповідних заходів бюджетно-податкової політики (рис.3).

 

Рис. 3. Антикризові заходи фіскальної політики держави

 

Під час економічного спаду зростання бюджетних витрат та автоматичне зниження податкових надходжень призводить до зростання дефіциту бюджету, завдяки збільшенню скупного попиту стимулюється виробництво. У період економічного зростання даний механізм діє у зворотному напрямку. Зменшення бюджетного дефіциту та формування його надлишку стримує інфляцію.

Система вбудованих стабілізаторів, завдяки вилученню з ринку частини ефективного попиту під час буму та перенесенню його на стадію спаду, зменшує амплітуду циклічних коливань, але не в змозі забезпечити перехід від рівня депресії до справжнього відновлення, росту доходів та зайнятості (табл. 1.).

 

Таблиця 1. Вплив автоматичних стабілізаторів на коливання ділової активності

Вид автоматичного стабілізатора

Вплив на коливання ділової активності

Прогресивне оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб

У фазі спаду зниження обсягів виробництва призводить до автоматичного зменшення податкових надходжень, що послаблює зниження особистих доходів та споживчих витрат. Як наслідок, зменшення випуску продукції стає менш відчутним.

У фазі підйому, зокрема у роки, що передують буму, при різкому зростанні інфляції збільшення податкових надходжень призводить до зменшення особистих доходів, стримування споживчих витрат, скорочення сукупного попиту. Як наслідок, уповільнює зростання цін та заробітної плати.

Трансфертні платежі: допомога по безробіттю, соціальна допомога, програми підтримки рівня доходів населення, тощо [6, Ñ.390].

Доповнюють доходи населення та полегшують економічні труднощі, вливаючи кошти в економіку у фазі спаду та вилучаючи їх у фазі підйому. Як наслідок, стабілізують та згладжують наслідки ділових циклів.

Джерело: [6].

 

Недоліком використання тільки автоматичних стабілізаторів є те, що вони частково згладжують коливання ділового циклу, але усунути більшість диспропорцій та забезпечити повну стабілізацію економіки не можуть.

Застосування стимулюючих та підтримуючих антикризових заходів фіскальної політики є досить ризиковим, та можливе лише за наявності резервів, накопичених у роки економічного підйому, низького рівня дефіциту, або можливості швидкої мобілізації ресурсів на його покриття. Тому такі заходи мають доповнюватися компенсаторними антикризовими заходами фіскальної політики.

Передумовою ефективності стимулюючих та підтримуючих антикризових заходів є завчасне їх планування з урахуванням часового лагу та особливостей економічного розвитку кожної окремо взятої країни (табл. 2).

 

Таблиця 2. Класифікація антикризових заходів дискреційної фіскальної політики

Заходи дискреційної фіскальної політики

Вплив на коливання ділової активності

Стимулюючі антикризові заходи

Спрямовані на виведення країни із кризового стану шляхом стимулювання споживчого попиту, ділової активності, інвестиційної діяльності. Мають обмежений термін та сферу застосування. 

- Зниження ставок податків на доходи фізичних осіб та ПДВ;

- Надання податкових пільг на інвестиційну та науково-дослідну діяльність (підвищення амортизаційної премії, податкові кредити на інвестиції в оновлення основних засобів та НДДКР);

- Збільшення стандартних та спеціальних податкових вирахувань [7, С.25].

У фазі спаду тимчасове зниження податків, що поширюється на все населення, послаблює зниження особистих доходів та споживчих витрат, стимулює сукупний попит. Надання податкових пільг інвестиційного спрямування стимулює також економічне зростання.

- Концентрація структури видатків бюджету на напрямах, які спроможні створювати позитивний синергетичний ефект для економічного зростання: вкладення в інфраструктурні  сектори,  розвиток  інформаційно-комунікаційного середовища [8, С.15], галузі економіки, розвиток яких сприяє розвитку суміжних галузей;  проведення громадських робіт;

- Формування державних замовлень

У фазі спаду стимулюючі видатки, спрямовані в певну сферу економіки, через ефект мультиплікатора сприяють пожвавленню економічної активності, розвитку суміжних галузей, створенню нових робочих місць, підвищенню споживчого попиту, відновленню економічного зростання.

Підтримуючі антикризові заходи

Спрямовані на підтримку найуразливіших верств населення та суб’єктів господарювання, що найбільше постраждали від кризи.

- Відстрочки та розстрочки сплати податків, скорочення терміну повернення переплачених податків

- Зміни механізми й термінів перенесення збитків при розрахунку податку на прибуток корпорацій (підприємств)

- Підвищення неоподатковуваного мінімуму з податку на доходи фізичних осіб, тощо.

У фазі спаду застосування вказаних податкових інструментів запобігає погіршенню фінансового стану платників податків, зниженню рівня життя малозабезпечених та незахищених верств населення. [7 , С.26]

- Проекти громадського залучення, що передбачають залучення працівників на короткостроковий строк (близько року) [6, С.391]

 

Сприяють тимчасовому зниженню безробіття та підвищенню споживчого попиту, вивільнюючи при цьому додатковий час для прийняття рішень щодо зміни кваліфікації безробітного населення.

Компенсаторні антикризові заходи

Компенсують зниження надходжень до бюджету внаслідок кризи, сприяють ефективнішому використанню бюджетних коштів, усувають наявні в економіці диспропорції.

- Зміщення акцентів з надходжень від  прибуткового оподаткування на надходження від непрямого оподаткування та оподаткування майна

- Підвищення ставок окремих податків, що стосуються багатих верств населення: податки на розкіш, деякі акцизи, а також екологічні податки;

- Удосконалення податкового адміністрування;

- Посилення боротьби з порушеннями податкового законодавства

У період економічного спаду (депресії) такі заходи компенсують зниження податкових надходжень від прямого оподаткування внаслідок погіршення ділової активності, зниження платоспроможного попиту, зростання тіньового сектору, реалізації стимулюючих та підтримуючих антикризових заходів 

Перенесення податкового навантаження на підакцизні товари, нерухоме майно, природні ресурси, землю, екологічно небезпечну продукцію та виробництво, яке завдає шкоди навколишньому середовищу,  дає змогу не тільки збільшити надходження до бюджету, а й регулювати диспропорції, що існують в економіці.

- Посилення контролю за цільовим спрямуванням видатків бюджету 

В умовах обмеженості бюджетних ресурсів першочерговим заходом є забезпечення максимальної доцільності та ефективності використання видатків.

- Встановлення законодавчих обмежень щодо збільшення великих пенсій та заробітних плат [9, C.25]

Тимчасове встановлення таких обмежень дозволить вивільнити вагому частину видатків бюджету при проведенні державної політики стимулювання споживчого попиту населення, сприятиме зменшенню розриву між максимальними та мінімальними пенсіями і зарплатами.

- Формування резервних фондів

Накопичення фінансових ресурсів у періоди економічного піднесення та буму, які потім можуть використовуватися у періоди економічного спаду та кризи.

Джерело: [6, С.391]; [7, С.25 – 26]; [8, С.15]; [9, C.25].

 

Аналіз антикризових заходів більшості країн світу у 2008 – 2009 рр. свідчить про те, що пріоритет надавався заходам, спрямованим на уповільнення економічної рецесії, та стимулюванню існуючого, хоча й обмеженого економічного росту. На фоні глобальної кризи ризики зростання бюджетного дефіциту за рахунок збільшення державного боргу, втрати інвестиційної привабливості держави в цілому, можливих санкцій до країн ЄС, внаслідок перевищення безпечних рівнів бюджетного дефіциту, уряди країн вважали менш суттєвими [10, С.22]. 

Внаслідок світової фінансової кризи у всіх, без виключення, країн мало місце різке зростання бюджетних дефіцитів (рис. 4).

 

Рис.4 Динаміка зміни обсягів бюджетних дефіцитів країн з ринковою економікою та країн з ринком, що формується, у % від ВВП

 

Зростання дефіцитів відповідно сприяло зростанню існуючих у більшості країн боргів. Борг сектору державного управління у країнах Групи 20-ти з розвиненою економікою зріс з 78 % від ВВП у 2007 році до 97 % від ВВП у 2009 році, за прогнозами в 2015 році зросте до 115 % від ВВП (рис.5).

Рис. 5 Динаміка зміни обсягів державних боргів країн з ринковою економікою та країн з ринком, що формується, у % від ВВП

 

Але не можна зводити причини високих боргів тільки до наслідків фінансової кризи. Таке зростання є не стільки наслідком реалізації державних антикризових заходів, скільки слабкою бюджетно-податковою політикою у попередні роки. Державні борги зростали не тільки у важкі часи,  у більш сприятливі періоди їх теж не поспішали погашати. В середині 2000-х років реакцією деяких країн на динамічне економічне зростання та збільшення обсягів податкових надходжень було зниження податків та зростання видатків на заробітну плату, трансфертні платежі, включаючи пенсії. Зниження ділової активності під час кризи спричинило значне зниження доходів, при цьому більшість країн також збільшили видатки на підтримку своїх економік, зросли бюджетні дефіцити (табл. 3).

 

Таблиця 3. Динаміка показників бюджетного дефіциту окремих країн світу, у % від ВВП

 

2008

2009

2010

Прогноз

2011

2012

Розвинені ринкові  країни

-3,6

-8,8

-7,7

-7,1

-5,2

США

-6,5

-12,7

-10,6

-10,8

-7,5

Єврозона

-2,1

-6,4

-6,0

-4,4

-3,6

Франція

-3,3

-7,5

-7,0

-5,8

-4,9

Німеччина

-0,1

-3,0

-3,3

-2,3

-1,5

Італія

-2,7

-5,3

-4,5

-4,3

-3,5

Іспанія

-4,2

-11,1

-9,2

-6,2

-5,6

Японія

-4,2

-10,3

-9,5

-10,0

-8,4

Великобританія

-4,9

-10,3

-10,4

-8,6

-6,9

Канада

-0,1

-5,5

-5,5

-4,6

-2,8

Інші розвинені країни

2,0

-1,0

0,2

0,9

1,6

Країни з ринком, що формується

-0,6

-4,9

-3,8

-2,6

-2,2

Азія

-2,4

-4,7

-4,2

-3,4

-2,7

Китай

-0,4

-3,1

-2,6

-1,6

-0,9

Індія

-8,0

-10,0

-9,4

-8,3

-7,5

АСЕАН-5

-0,8

-3,7

-2,7

-2,8

-2,4

Європа

-0,6

-6,2

-4,4

-2,3

-2,3

Росія

-4,9

-6,3

-3,6

-1,6

-1,7

Латинська Америка

-0,7

-3,7

-2,9

-2,2

-2,2

Бразилія

-1,4

-3,1

-2,9

-2,4

-2,6

Мексика

-1,3

-4,8

-4,1

-1,8

-2,4

Середньо-Східна та Північна Африка

-0,1

-2,9

-2,1

-4,9

-4,2

Економіки з низькими доходами

-1,4

-4,2

-2,9

-2,6

-2,4

Країни-постачальники нафти

4,7

-4,4

-1,4

1,2

1,3

Країни G-20

-2,6

-7,5

-6,3

-5,7

-4,3

Джерело: [11]

 

В Україні також у період економічного зростання 2000 – 2008 рр. відбувалося нарощування державних витрат та мав місце структурний (нециклічний) дефіцит бюджету. Така бюджетно-податкова політика сприяла нарощуванню імпорту та прискоренню інфляції, знижуючи результативність грошово-кредитної політики у напрямі забезпечення цінової стабільності.

Зростання бюджетних дефіцитів країн з розвиненою економікою під час кризи склало в середньому близько 8 п.п., з 1% від ВВП у 2007 році до майже 9 % від ВВП у 2009 році. У таких країнах, як Великобританія, Греція, Ірландія, Ісландія, Іспанія, США та Японія, дефіцит перевищив 10 % від ВВП. У 2010 році сальдо бюджетів країн з розвиненою економікою погіршилося ще й внаслідок наявності недоліків у системі збору доходів, розширення стимулюючих заходів (Німеччині, США), значного обсягу оборонних видатків (США).

Ситуація ускладнюється ще й тим, що додатковий тиск на державні фінанси спричинюють старіння населення у більшості країн та глобальні екологічні проблеми.

За висновками МВФ для підтримки економічного підйому, забезпечення робочих місць, збереження довіри учасників ринку капіталу у стабільності фінансів, плани бюджетної консолідації мають бути чітко визначеними, але основну увагу слід приділити середньостроковим заходам, а не пошуку швидких короткострокових рішень.

Сьогодні з метою подолання кризи більшістю країн ñâ³òó øèðîêî âèêîðèñòîâóþòüñÿ ³íñòðóìåíòè áþäæåòíî¿ ïîë³òèêè, àëå â îñíîâíîìó ¿õ çàñòîñóâàííÿ ìຠêîðîòêîñòðîêîâèé õàðàêòåð òà ñïðÿìóâàííÿ íà ïðîÿâè ³ íàñë³äêè êðèçè, à íå íà ¿¿ ïîïåðåäæåííÿ. Îäíàê, íå ìîæëèâî çä³éñíèòè âèõ³ä ³ç êðèçè ò³ëüêè íà áàç³ êîðîòêîñòðîêîâèõ öèêë³÷íèõ çàõîä³â óðÿäó. Åôåêòèâíîþ антикризова бюджетна політика буде лише у разі її розробки на довгострокову перспективу. Отже, при реалізації антикризової політики держави необхідно чітко розмежувати заходи  бюджетно-податкового регулювання у короткостроковому середньо- та довгостроковому періодах.

Висновки. Необхідність антикризової політики держави викликана тим, що з одного боку держава створює інституційні основи ринку, підтримує його функціонування, а з другого – пом’якшує негативні наслідки його дії. Коригування бюджетної політики з урахуванням циклічності економічного розвитку та реалізація антикризових заходів з метою профілактики та попередження кризових явищ в економіці знижує негативний вплив світових криз на економіку країни та надає змогу виходити з кризи, понісши мінімальні втрати. З метою пом’якшення циклічних коливань мають використовуватися відповідні інструменти бюджетного-податкового регулювання та розроблятися бюджетно-податкова політика держави, що відповідатиме кожній фазі економічного циклу з чітким розмежуванням її заходів у короткостроковому, середньо- та довгостроковому періодах.

Антикризова економічна політика буде ефективною лише у тому разі, якщо здійснюватиметься своєчасно та з урахуванням усіх факторів і особливостей національної економіки. Але це не означає, що втручання держави у відтворювальні процеси може відмінити кризу. Дії держави, як одного із інститутів соціально-орієнтованої економіки, мають бути направлені на зменшення руйнівних наслідків кризи через попередження різких підйомів та спадів в економіці, тобто через зниження амплітуди циклічних коливань, а також сприяння соціально-економічному розвитку країни.

Заходи антикризової бюджетно-податкової політики у короткостроковому періоді. При реалізації антикризової політики держави на етапі стабілізації кризової ситуації зниження податкового навантаження на економіку країни та збільшення видатків бюджету підсилює додатковий попит в економіці, але здійснення зазначених антикризових заходів призводить до зростання дефіциту бюджету. Тому необхідно враховувати обсяги державного боргу країни та можливості утримання боргової стійкості, оскільки високий рівень заборгованості призводить до підвищення процентних ставок та сповільнення економічного зростання. Разом з тим передчасні дії, направлені на скорочення бюджетного дефіциту, до досягнення стійкого пожвавлення економічної активності суб’єктів господарювання, можуть перешкодити економічному підйому у короткостроковій перспективі. Використання ж бюджетного дефіциту як ефективного інструменту посткризового відновлення виправдане лише у тому разі, якщо його зростання супроводжуватиметься відповідним зростанням капітальних видатків, оскільки витрачання більшої частини запозичених коштів на поточні видатки (у тому числі, видатки споживчого спрямування) тільки посилить негативні наслідки кризи та продовжить її тривалість.

Якщо використання бюджетних дефіцитів у короткостроковій перспективі під час спаду та депресії стимулює економічне зростання та прискорює вихід із кризи, то у середньо- та довгострокових періодах може призвести до кардинально протилежних наслідків. Крім того, важливе значення у даній ситуації мають, як напрями дефіцитного фінансування, так і джерела його покриття.

Заходи антикризової бюджетно-податкової політики у середньо- та довгостроковому періоді.

У середньо- та довгостроковому періоді високий рівень боргу підвищує ризики платоспроможності та вартості запозичень для суверенних позичальників, обмежує простір використання бюджетно-податкової політики як антициклічного інструменту у випадку настання кризи (здатність приймати додаткові боргові зобов’язання). Крім того, високі процентні ставки внаслідок значного обсягу боргу негативно впливають на зростання обсягів виробництва та продуктивності. Тому пов’язані з кризою заходи бюджетно-податкового стимулювання необхідно застосовувати тільки у короткостроковому періоді. Після досягнення стійкої активності економічних суб’єктів та економічного росту пріоритетними заходами є сприяння гнучкості бюджету та забезпечення тенденції зниження боргу.

На стадії економічного підйому доцільною стає політика консолідації бюджету, що полягає у стримуванні видатків та збільшенні надходжень. Країни, що розвиваються, мають більш широкі можливості для підвищення доходів як за рахунок удосконалення податкових інструментів, так і шляхом зміцнення механізму стягнення податків. Разом з тим, спроможність країн, що розвиваються, отримувати доходи обмежена значними обсягами тіньової економіки та їх податкова база є більш мінливою, ніж у країнах з розвиненою економікою. Саме на стадії економічного підйому головним завданням держави є створення резервів, які стануть буфером при настанні кризи у майбутньому.

 

Література:

1.     Скидельски Р. Кейнс. Возвращение Мастера / Роберт Скидельски; пер. с англ. О. Левченко; [Науч. ред. О.Замулин]. – М. ООО „Юнайтед Пресс”, 2011. – 253 с.

2.     Стиглиц Дж. Е. Крутое пике: Америка и новый экономический порядок после глобального кризиса / Стиглиц Джозеф; [пер. с англ. В.Лопатка]. – М.: Эксмо, 2011. – 512 с.

3.     Дишлева А. М.  Бюджетна політика в умовах циклічного розвитку економіки [Текст] / А. М. Дишлева // Наукові праці НДФІ. — 2010. — № 3 (52). — С. 59-67.

4.     Андерсен К. Переосмысление экономики в изменившемся мире [текст] / Камилла Андерсен // Финансы и развитие. – 2011. – № 6. – С.50 – 52.

5.     Фіскально-бюджетна та грошово-кредитна політика в Україні: проблеми та шляхи посилення взаємозв’язку: монографія / [А.І. Даниленко, А.А. Грищенко, В.В. Зимовець та ін.]; за ред.. чл..-кор. НАН України А.І. Даниленка; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. – К., 2010. – 456 с.

6.     Самуельсон П. Макроекономіка [Текст]: пер. з англ. / П. Самуельсон, В. Нордгауз. – К.: Основи, 1995. – 544 c.

7.     Соколовська А.М. Податкова політика в Україні у 2009 – 2010 роках: особливості та уроки на перспективу [текст] / А.М. Соколовська // Фінанси України. – 2011. – № 4. – С.24 – 37.

8.     Нова архітектура бюджетної системи України: ризики та можливості для економічного зростання [Текст]: аналітична доповідь /  [Молдован О.О. Жаліло Я.А. Шевченко О.В.]; за ред. Я.А. Жаліла. – К.: НІСД, 2010. – 35 с.

9.     Дишлева А. М.  Антикризова бюджетна політика України у контексті зарубіжного досвіду [Текст] / А. М. Дишлева // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — 2010. — № 119. — С. 22 – 25.

10.  Налоговая политика и пути выхода из кризиса / [Адигамова Ф.Ф., Анищенко А.В., Болдинова Е. С. и др.]; под научным руководством  В.Б. Исакова, Д.Г.Черника, И.И. Кучерова. – М., 2009. – 320 с.

11.  Shifting Gears Tackling Challenges on the Road to Fiscal Adjustment [Електронний ресурс] // FISCAL MONITOR. – International Monetary Fund. – April 2011. – Режим доступу: http://www.imf.org/external/pubs/ft/fm/2011/01/fmindex.htm

Стаття надійшла до редакції 16.10.2011 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"