Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 620.9

 

І. О. Клопов,

к. е. н., доцент, науковий співробітник НДС,

Донбаська державна машинобудівна академія, м. Краматорськ

 

КОНЦЕПЦІЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

 

I. O. Klopov,

PhD (Economics), docent, scientific employee,

Donbas State Engineering Academy

 

CONCEPT OF GOVERNMENT REGULATION OF RENEWABLE ENERGY DEVELOPMENT

 

У статті здійснено теоретичне обґрунтування проблеми розвитку відновлювальних джерел енергії, доведено необхідність наукових та практичних розробок системи державного регулювання розвитку відновлювальної енергетики (ВЕ) України. Запропонована концепція державного регулювання відновлювальної енергетики України, яка заснована на чотирьох напрямках розвитку, а саме: стратегія розвитку ВЕ, стимулювання розвитку ВЕ, розвиток науково-технічного потенціалу ВЕ, інформаційне забезпечення розвитку ВЕ. Стратегія розвитку включає основні цілі, програми. Передбачає створення системи ефективного державного планування розвитку відновлювальної енергетики. Стимулювання розвитку

запропоновано розглядати в площині таких складових: інвестиційно-приваблива політика, система торгових та податкових пільг, державне фінансування, пільгове кредитування. Науково-технічний потенціал розвитку відновлювальної енергетики базується на створені проектно-вишукувальної бази, підготовці професійних кадрів,  організації системи навчально-випробувальних полігонів. Інформаційне забезпечення розвитку ВЕ передбачає інформування громадськості, керівників різного рівня про переваги провадження відновлювальних джерел енергії.

 

The article gives a theoretical substantiation of the problem of the development of renewable energy sources, proved the necessity of scientific and practical developments of the state regulation system for the development of renewable energy in Ukraine. The concept of state regulation of renewable energy of Ukraine is proposed, which is based on four directions of development, namely: the strategy of development of renewable energy, stimulation of renewable energy development, development of scientific and technical potential of renewable energy, information provision of renewable energy development. Development strategy includes the main goals, programs. Provides creation of a system of effective state planning for the development of renewable energy. The promotion of development is proposed to be considered in the plane of such components: investment-attractive policy, system of trade and tax privileges, state financing, preferential lending. The scientific and technical potential of renewable energy development is based on the creation of a design and research base, training of professional personnel, and the organization of a system of training and testing polygons. Informational support for renewable energy development involves informing the public and managers of different levels about the benefits of renewable energy sources.

 

Ключові слова: відновлювальна енергетика, альтернативна енергетика, державне регулювання, концепція, відновлювальні джерела енергії.

 

Keywords: renewable energy, alternative energy, state regulation, concept, renewable energy sources.

 

 

Постановка проблеми. В умовах дефіциту енергоресурсів в Україні проблема пошуку, розвитку та провадження альтернативних видів енергії, а саме відновлювальних джерел енергії потребує негайного вирішення. Незважаючи на значну кількість ґрунтовних досліджень питання держаного регулювання розвитку відновлювальної енергетики набуває особливої актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти проблеми регулювання розвитку відновлювальної енергетики, як на макро та і мікро рівнях, знайшли відображення в працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Серед них можна виокремити праці  Г. Гелетухи [1], С. Кудрі [2], Ю. Кудряшова [3], В. Николаєва [4], О. Стоян [5], О. Суходолі [6] та інших. Однак, низка аспектів даної теми залишається недостатньо вивченою.

Формулювання цілей статті. Метою дослідження є визначення концептуальних аспектів державного регулювання розвитку відновлювальної енергетики України. Для досягнення цієї мети поставлено і вирішено наступні задачі:

– визначенні концептуальні положення державного регулювання розвитку відновлювальної енергетики;

– побудована концептуальна схема взаємозв’язку контурів державного регулювання розвитку відновлювальної енергетики.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Дослідження та аналіз особливостей шляхів та підходів щодо державного регулювання розвитку відновлювальної енергетики дозволило розробити концепцію побудови системи державного регулювання відновлювальної енергетики, яка схематично представлена на рис. 1. Представлена схема складається з чотирьох контурів.

Контур «Стратегія розвитку відновлювальної енергетики». На початковому етапі реалізації держаної політики підтримки розвитку відновлювальної енергетики в умовах подальшого проведення в Україні соціально-економічних реформ велику вагу мають заходи державного регулювання.

За роки незалежності і переходом більшої частини технологічних фондів енергетики  в приватну власність значно посилюється складність реалізації планів з розвитку відновлювальної енергетики в Україні.

 

Рис. 1. Концептуальна схема взаємозв’язку контурів державного регулювання розвитку відновлювальної енергетики

 

На нашу думку організація системи ефективного державного планування розвитку відновлювальної енергетики неможлива без створення державного керуючого та контролюючого органу. При цьому необхідною умовою є наділення даного органу відповідними повноваження з одного боку, та його підконтрольність і відповідальність перед урядом за виконання програм з розвитку відновлювальної енергетики, з іншого боку.

Необхідною умовою впровадження основних видів відновлюваної енергетики, таких як вітро-, біо-, геліоенергетика, як показує світовий досвід, є створення національних відомств в компетенцію яких входить підтримка розвитку цих напрямків.

При наявній на сьогоднішній день адміністративній структурі управління енергетичною галуззю створення такого відомства представляється логічним або при Міністерстві енергетики та вугільної промисловості, очолюваного заступником міністра, або самостійного, підлеглого Кабінету Міністрів України Відомства з цільовим бюджетним фінансуванням даного напрямку.

До функціональних обов’язків створеного відомства повинні входити питання щодо:

– розробки та реалізації стратегій, програм, планів розвитку відновлювальної енергетики;

– організації на державному рівні ефективного моніторингу та контролю за виконанням прийнятих стратегій, програм, планів розвитку відновлювальної енергетики;

– стимулювання інвестиційної привабливості основних напрямків розвитку відновлювальної енергетики.

Першочерговим завданням новоствореного відомства є розробка та лобіювання прийняття сучасної нормативно-правої бази розвитку відновлювальної енергетики.

Для забезпечення високого технічного рівня розвитку в Україні енергетичної галузі на базі відновлювальних джерел енергії необхідною мовою є розробка і прийняття державою та профільними відомствами приведеної у відповідність із зарубіжним досвідом нормативно-технічної бази.

Відсутність такої бази є істотною технологічною перешкодою для приєднання ВДЕ до централізованих електромереж, при вирішенні питань землевідведення та погодження проектів ВДЕ з екологічними, пожежними та іншими службами.

На рис. 2. представлені основні напрямки розвитку нормативно-технологічної бази ВДЕ та їх вплив на розвиток відновлювальної енергетики.

 

Рис. 2. Напрямки розвитку нормативно-технічної бази та її вплив на розвиток відновлювальної енергетики

 

Про розробці нормативно-технічної бази ВДЕ необхідною умовою є використання передового досвіду розвинених країни світу, таких як: Німеччина, США, Китай, Японія.

Контур «Стимулювання розвитку відновлювальної енергетики». В рамках державного управління розвитком відновлювальної енергетики ефективна система заходів економічного стимулювання повинна включати: 

– систему пільгового кредитування об’єктів впровадження відновлювальної енергетики. Впровадження новаторських систем фінансування та кредитування, включаючи пільгові кредити для користувачів та виробників є одним з варіантів, який може забезпечити необхідний стимул для розширення масштабів використання відновлювальних джерел енергії в Україні. Проте в Україні на сьогоднішній день існують нормативні обмеження НБУ які потребують негайного перегляду та коригування.

– систему бюджетного фінансування значущих для держави проектів по розвитку відновлювальної енергетики. Найбільш доцільним видається державне бюджетне фінансування підприємств, що беруть участь у розробці та будівництві досить великих об’єктів відновлювальної енергетики. Першочерговим проектами для бюджетного фінансування на наш погляд є: підготовка національних кадрів по напрямкам розвитку відновлювальної енергетики; створення проектної бази і техніко-економічних обґрунтувань розвитку ВДЕ в регіонах та країні в цілому; створення виробничої бази та вітчизняного виробництва ряду важливих видів відновлювальних джерел енергії та енергозберігаючого обладнання.

– систему ціноутворення при закупівлі «зеленої» енергії яка є інвестиційно-привабливою для інвесторів. В Україні, як і в інших європейських країнах, діє система стимулювання розвитку відновлюваної енергетики. Ця система включає номіновані в євро «зелені» тарифи, диференційовані за типом та потужністю об’єктів, а також за строками введення в експлуатацію об’єктів енергетики. Держава зобов’язується купляти у станцій на ВДЕ електроенергію за «зеленим» тарифом до 2030 року [7].

– систему податкового стимулювання (податкових пільг) для компаній, які активно реалізовують проекти щодо розвитку відновлювальної енергетики. Аналіз міжнародного досвіду можливих податкових послаблень  для стимулювання розвитку відновлювальної енергетики дозволяє виділити такі основні види податкового стимулювання [3]:

1) відстрочка сплати податку на додану вартість на час будівництва об’єктів відновлювальної енергетики;

2) звільнення від сплати податку на додану вартість та на прибуток  науково-дослідних, дослідно-конструкторських і дослідницьких робіт в області відновлювальної енергетики;

3) зниження ставки податку на прибуток і ПДВ при створенні вітчизняної виробничої бази ВДЕ.

Нажаль починаючи з 2014 в Україні було відмінено пільгові умови оподаткування на: устаткування, що працює на відновлюваних джерелах енергії; прибуток виробників біопалива, що отриманий від його продажу; прибуток виробників техніки, обладнання та устаткування, що використовуються для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів, які використовують біологічні види палива; відміна пільгової ставки для сплати податку за земельні ділянки, що надані для розміщення об'єктів відновлювальної енергетики; прибуток підприємств, що продають електричну енергію, вироблену з відновлюваних джерел енергії [7].

Контур «Науково-технічний потенціал відновлювальної енергетики». До цього контуру відносяться проблеми створення  проектно-вишукувальної бази розвитку відновлювальної енергетики; підготовки національних професійних кадрів, а також підвищення ефективності існуючої системи підготовки фахівців для відновлювальної енергетики, створення системи навчально-випробувальних полігонів ВЕ.

Для більшості передових країн по розвитку відновлювальної енергетики створення нових робочих місць є одним з пріоритетних напрямків. Зарубіжні статистичні дані дозволяють оцінити необхідну кількість технічно кваліфікованого персоналу для розвитку відновлювальної енергетики. Так, за даними [4], можливо оцінити загальне число робочих місць, що створені та заплановані у світовій вітроенергетиці, в тому числі питому зайнятість: число зайнятих на 1 МВт встановлених і функціонуючих ВЕС (табл. 1).

Таблиця 1.

Фактичні та прогнозні показники розвитку вітроенергетики в 2002-2020 роках за даними [4]

Рік

Річне введення потужностей,

МВт

сумарна потужність ВЕС, МВт

Інвестиції,

млрд.

€/рік

Сумарні інвестиції млрд. €

Загальна кількість працюючих

Число зайнятих на 1 МВт ВЕС

2002

7227

32037

5947

5947

141505

4,7

2004

11392

52363

8690

21834

206780

4,0

2006

17644

84122

12714

45074

302543

3,7

2008

27569

133746

18466

78859

439416

3,3

2009

33083

166829

21349

100208

508025

3,1

2010

39699

206528

24725

124933

588348

2,8

2012

57167

311333

33930

187836

807402

2,6

2014

82320

462253

46601

274214

1108924

2,3

2015

94668

556922

52342

326556

1245524

2,2

2016

108868

665790

58809

385365

1399406

1,9

2018

137718

928707

71131

522589

1692633

1,7

2020

151490

1231687

75233

674449

1790233

1,5

 

Проаналізувавши статистичні дані можна зробити висновок, що на початковому етапі розвитку вітроенергетичної галузі число зайнятого в ній персоналу може становити до 5-6 осіб на 1 МВт встановленої потужності ВЕС. Число кваліфікованих інженерно-технічних кадрів становить близько половини від загального числа зайнятих, або 2,5-3,0 фахівця на 1 МВт встановленої потужності ВЕС на початковому етапі вітроенергетики та 1,5-1,8 фахівця на 10-13 році її розвитку. Аналогічні оцінки для інших видів ВДЕ (малої гідро- і біоенергетики, геотермальної та сонячної енергетики) призводять приблизно до таких же результатів щодо необхідного числа фахівців [3].

При планах введення ВЕС в Україні (10 ГВт сумарною встановленою потужністю до 2030 г.) [7] кількість необхідних для їх реалізації підготовлених кваліфікованих інженерно-технічних і наукових фахівців може скласти 16-19 тисяч осіб і таке ж число середньотехнічних фахівців.

Зазначена кількість інженерно-технічних фахівців має бути підготовлено за півтора десяти років (термін до 2030 р), що вимагає готувати щорічно 1200-1400 фахівців з вітроенергетики на рівні випускників спеціальної та вищої школи (коледжів, університетів) і стільки ж фахівців рівня середньої спеціальної школи (технікумів, ПТУ).

Взагалі підготовка кадрів для нових галузей відновлюваної енергетики вимагає щорічної підготовки до 5-6 тисяч фахівців з ВДЕ на рівні вищої та стільки ж фахівців - середньої спеціальної школи. Система середньотехнічної підготовки фахівців ВДЕ в Україні в даний час практично відсутня. В переліку спеціальностей підготовки за рівнем «молодший спеціаліст» навіть відсутня така спеціальність.

Для набуття практичних навичок у професорсько-викладацького складу і молодих фахівців в області ВДЕ пропонується створення системи навчально-випробувальних полігонів ВДЕ на базі вже існуючих або проектованих експериментальних об'єктів ВДЕ, які перебувають в безпосередній близькості від запланованих навчальних центрів.

Для практичної реалізації науково-технічної та інноваційної політики держави в області ВДЕ представляється необхідним [3]:

– виявлення і економічна підтримка перспективних і пріоритетних напрямів науково-технічної та інноваційної діяльності та технологій в області ВДЕ з урахуванням прогнозу їх ефективності та світових тенденцій, включаючи фундаментальні дослідження в області ВДЕ.

– сприяння реалізації результатів наукових досліджень і експериментальних розробок у галузі ВДЕ, а також вдосконалення інформаційної інфраструктури в області науки, освіти і технологій нових енергетичних напрямів на базі ВДЕ.

Отже виходячи з вище наведеного найбільш пріоритетними складовими науково-технічного потенціалу розвитку відновлювальної енергетики  є:

– захист авторських прав науково-технічної діяльності;

– створення сприятливих умов для розвитку інноваційної діяльності в області ВДЕ;

– розвиток науково-технічного потенціалу ВДЕ, включаючи фундаментальну науку, прикладні розробки, модернізацію експериментальної бази і системи науково-технічної інформації;

–  підвищення затребуваності і ефективності використання результатів наукової діяльності;

– підготовка професійного вітчизняного кадрового потенціалу та наукової бази ВДЕ, інтеграція науки і освіти.

– використання потенціалу міжнародного співробітництва для застосування світового досвіду та виведення вітчизняних розробок ВДЕ на більш високий рівень;

Контур «Інформаційного забезпечення розвитку відновлювальної енергетики».

Основними завданнями інформаційного забезпечення розвитку відновлювальної енергетики є:

– нейтралізації негативу в інформаційному полі, формування позитивно іміджу відновлювальної енергетики;

– підвищення інформованості населення, представників бізнесу, керівників різного півня про  переваги використання відновлювальних джерел енергії;

– інформування про досвід і прикладах розвинених країн світу у сфері розвитку відновлювальної енергетики;

– зборі, аналіз та поширення інформації про фінансову привабливість та ефективності потенціалу використання ВДЕ.

Як свідчить досвід передових в області ВДЕ країн, пропаганда є потужним засобом підтримки екологічно чистих технологій виробництва енергії.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Таким чином, розроблена концепція державного регулювання розвитку відновлювальної енергетики України заснована на ряді положень, що відбивають: стратегію розвитку відновлювальної енергетики, стимулювання розвитку відновлювальної енергетики, науково-технічний потенціал відновлювальної енергетики, інформаційне забезпечення відновлювальної енергетики. Подальші наукові дослідження можуть бути спрямовані на розробку методів та моделей оцінювання ефективності державного регулювання розвитку відновлювальної енергетики.

 

Список літератури.

1. Гелетуха Г. Г. Сучасний стан та перспективи розвитку біоенергетики в Україні / Г. Г. Гелетуха, Т. А. Желєзна, П. П. Кучерук, Є. М. Олійник // Аналітична записка БАУ. – К., 2014. – 33 с.

2. Кудря С. А. Предпосылки, стимулы и перспективы развития ветроэнергетики в Европе и в Украине / С. А. Кудря, Б. Г. Тучинский // Альтернативная энергетика и экология – ISJAEE. – 2011. – № 8. – С. 29–37.

3. Николаев В. Г. Перспективы развития возобновляемых источников энергии в России. Результаты Проекта ТАСІЅ Аіd/116951/С/ЅV/RU. / В. Г.Николаев , Ю. И.Кудряшов, С. В.Ганага , , Санковский А. Г. – М. : Изд. «АТМ0ГРАФ››. 2009. – 453 с.

4. Николаев В. Г. Национальный Кадастр ветроэнергетических ресурсов России и методические основы их определения / Николаев В. Г., Ганага С. В., Кудряшов Ю. И. – М. : Атмограф, 2008. – 581 с.

5. Стоян О. Ю. Державне регулювання розвитку сфери відновлюваної енергетики в Україні: теорія, практика, механізми : [монографія] / О. Ю. Стоян. – Миколаїв : Ємельянова Т. В., 2014. – 387 с.

6. Суходоля О. М. Енергоефективність економіки в контексті національної безпеки : [монографія] / О. М. Суходоля. – К. : НАДУ, 2006. – 424 с.

7. Асоціація біоенергетичних структур. Розвиток відновлюваних джерел енергії в Україні http://abc.in.ua/wp-content/uploads/2017/03/Rozvitok-VDE-v-Ukrai-ni.pdf

 

References.

1. Geletuha, G. G. Zhelezna, T. A. Kucheruk, P. P. and Oliynik, E. M. (2014), Suchasniy stan ta perspektivi rozvitku bioenergetiki v Ukrayini [Current state and prospects of bioenergy development in Ukraine], Analitichna zapiska BAU., Kyiv, Ukraine.

2. Kudrya, S. A. and Tuchinskiy B. G., (2011), “Prerequisites, incentives and prospects for the development of wind power in Europe and Ukraine”, Alternativnaya energetika i ekologiya, vol. 8, pp. 29-37.

3. Nikolaev, V. Ganaga, S. Kudryashov, Yu. and Sankovskiy A. G. (2009), Perspektyvy razvytyia vozobnovliaemykh ystochnykov enerhyy v Rossyy. Rezul'taty Proekta TASIЅ Aid/116951/S/ЅV/RU [Prospects for the development of renewable energy in Russia. The results of the TACIS Аіd / 116951 / С / SВ / RU Project], ATM0GRAF, Moscow, Russia.

4. Nikolaev, V., Ganaga, S. and Kudryashov, Yu (2008), Natsyonal'nyj Kadastr vetroenerhetycheskykh resursov Rossyy y metodycheskye osnovy ykh opredelenyia [National Cadastre of Wind Energy Resources of Russia and Methodological Basis for their Determination], ATMOGRAF, Moscow, Russia.

5. Stoyan, O. Yu. (2014), Derzhavne regulyuvannya rozvitku sferi vidnovlyuvanoyi energetiki v Ukrayini: teoriya, praktika, mehanizmi [State regulation of the development of the renewable energy sector in Ukraine: theory, practice, mechanisms], Emelyanova T. V., Mikolayiv, Ukraine.

6. Suhodolya, O. M. (2006), Energoefektivnist ekonomiki v konteksti natsionalnoyi bezpeki [Energy efficiency of the economy in the context of national security], NADU, Kyiv, Ukraine.

7. Association of Bioenergy Structures (2017) “Development of renewable energy sources in Ukraine” available at: http://abc.in.ua/wp-content/uploads/2017/03/Rozvitok-VDE-v-Ukrai-ni.pdf (Accessed 20 Dec 2017).

 

Стаття надійшла до редакції 20.12.2017 р.

 

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"