Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 338

 

В. В. Бугас,

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту

Київського національного університету технологій та дизайну

А. С. Рябуха,

Студент Київського національного університету технологій та дизайну

 

УДОСКОНАЛЕННЯ СТИЛІВ КЕРІВНИЦТВА В УПРАВЛІННІ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

 

Vasyl Bugas,

Candidate of Economic Sciences, docent docent the Department of Management

Kyiv National University of Technology and Design

Andrii Ryabucha,

student of the Kyiv National University of Technology and Design

 

IMPROVEMENT OF STYLES OF MANAGEMENT AND MANAGEMENT BY PERSONNEL OF THE ENTERPRISE

 

В. В. Бугас,

кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры менеджмента

Киевского национального университета технологий и дизайна

А. С. Рябуха,

студент Киевского национального университета технологий и дизайна

 

СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ СТИЛЕЙ РУКОВОДСТВА В УПРАВЛЕНИИ ПЕРСОНАЛОМ ПРЕДПРИЯТИЯ

 

У статті досліджено вплив керівника на персонал у системі управління підприємством. Проаналізовано роль використання стилю керівництва у забезпеченні ефективного функціонування організації. Наведено підходи, щодо визначення поняття «стиль керівництва». Проведена порівняльна характеристика традиційних стилів управління. Зазначено елементи по забезпеченню ефективного керівництва. Розглянуто сутність організаційно-економічного процесу управління, стимулювання для підвищення конкурентоспроможності підприємства. Запропоновано модель застосування ситуаційної теорії керівництва у процесі менеджменту на підприємстві.

 

The leader influence on the staff in enterprise management system is investigated in the article. The role of leadership style in ensuring the effective functioning of the organization is analysed. A comparative characteristic of traditional management styles is conducted. Items marked to provide effective guidance. The essence of the organizational and economic process of management, stimulation for increasing the competitiveness of the enterprise is considered. The model of application of situational theory of management in the process of management at the enterprise is offered.

 

В статье исследовано влияние руководителя на персонал в системе управления предприятием. Проанализирована роль использования стиля руководства в обеспечении эффективного функционирования организации. Приведены подходы, по определению понятия «стиль руководства». Проведена сравнительная характеристика традиционных стилей управления. Указано элементы по обеспечению ефективного руководства. Рассмотрены сущность организационно-экономического процесса управления, стимулирования для повышения конкурентоспособности предприятия. Предложена модель применения ситуационной теории управления в процессе менеджмента на предприятии.

 

Ключові слова: стиль керівництва, стиль лідерства, метод керівництва, лідерство в управлінні.

 

Keywords: style of guidance; style of leadership; method of guidance; leadership; management.

 

Ключевые слова: стиль руководства, стиль лидерства, метод руководства, лидерство в управлении.

 

 

Постановка проблеми. однією з основних причин кризи в реальному секторі економіки є низький рівень ефективності управління. Дуже повільними темпами відбувається зміна стереотипів мислення, які склалися на протязі багатьох десятиліть. Економічна стійкість підприємства залежить від багатьох факторів, серед яких важливе місце займають такі інструменти впливу, як стиль і методи управління керівника. При постійному впливі зовнішніх умов постає потреба у застосуванні нових стилів лідерства, методів і форм організації ефективної роботи.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Огляд існуючого наукового доробку із поставленої проблематики свідчить про значну увагу, вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, до проблеми діяльності вітчизняних та іноземних підприємств у виході на зовнішні ринки що сприяють пристосуванню економіки до системи світових господарських відносин та формуванню економіки відкритого типу як: Бланшар К., Файоль А., Фідлер Ф., Блейк Р., Хауз Р., Мітчел Т. та інші.

Мета статті: Виявлення впливу керівника на персонал у системі управління підприємством. Покращення організаційно-економічного процесу управління і стимулювання для підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні кожен керівник в процесі управлінської діяльності виконує свої обов'язки у властивому тільки йому стилі. Стиль керівництва виражається в тому, якими прийомами керівник спонукає колектив до ініціативного і творчого підходу до виконання покладених на нього обов'язків, як контролює результати діяльності підлеглих. Прийнятий стиль керівництва може служити характеристикою якості діяльності керівника, його здатності забезпечувати ефективну управлінську діяльність, а так само створювати в колективі особливу атмосферу, сприяє розвитку сприятливих взаємин і поведінки. Ступінь, до якої управляючий делегує свої повноваження, типи влади, використовувані ним, і його турбота, перш за все про людські відносини або, перш за все, про виконання завдання - все відображає стиль керівництва даного керівника.

Стиль керівництва являє собою інтегральну характеристику, що включає в себе особливості як керівника, так і об'єкта. Стиль керівництва - це цілісна, відносно стійка система методів, способів, прийомів впливу керівника на колектив для ефективної реалізації управлінських функцій [5, c. 296].

Стиль керівництва – це система методів впливу керівника на підлеглих, також це особливості взаємодії керівника з колективом, що стабільно проявляються і формуються як під впливом об’єктивних і суб’єктивних умов управління, так і індивідуально-психологічних особливостей керівника [2, с. 75].

Згідно з економічною енциклопедією, стиль управління – вияв певних особистих якостей керівника в його стосунках з підлеглими, способах розв’язання виробничих та інших проблем [5, с. 472].

Аналіз літературних джерел свідчить про те, що у визначеннях зарубіжних вчених немає диференціації понять «лідер» і «керівник», стиль і метод керівництва існують у певній єдності. Підходи, щодо визначення поняття «стиль керівництва» наведені у табл. 1.

 

Таблиця 1.

Визначення поняття «стиль керівництва» різних авторів

Трактування

Автор, джерело

Відносно стійка система способів, методів і форм практичної діяльності менеджера.

Дідковська Л.Г., Гордієнко П.Г. Менеджмент: навч.пос. – К.: Алерта, КНТ, 2007.

Прояв певних особистих якостей керівника у його стосунках із підлеглими, способах розв’язання виробничих та інших проблем.

Економічна енциклопедія, том 3 / Під ред. А.Гаврилишина та ін. – К.:Академія, 2002.

Характерна манера поведінки керівника, що переважає в його управлінській діяльності та за допомогою якої управлінець може впливати на підлеглих та стимулювати їх для досягнення цілей організації.

Керівництво організацією: Навч. посібник / о.Є.Кузьмін, Н.Т. Мала, о.Г. Мельник, І.С. Процик. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2008.

Звична манера поведінки щодо підлеглих з метою вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації

Щекин Г.В. Практическая психология менеджмента. – К.: Украина, 1994.

 

гнучка манера поведінки керівника, щодо співробітників, яка змінюється в часі залежно від ситуації і виявляється в способах виконання управлінських робіт, підпорядкованих керівнику співробітників.

Моргулець о. Б Менеджмент у сфері послуг. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 384 с.

Джерело: [2 , с. 76].

 

Виникнення поняття «стиль керівництва» і його вивчення пов’язане з дослідженнями німецького психолога К. Левіна, експерименти якого дозволили виділити три основні стилі керівництва/лідерства: авторитарний (директивний, одноосібний); демократичний (колегіальний); ліберальний (потуральний, дозвільний, невтручання, нейтральний)» [4, с. 343]. Характеристика стилів керівництва подана в таблиці 2.

 

Таблиця 2.

Характеристика традиційних стилів управління

Параметри взаємодії з підлеглими

Стилі управління (керівництва)

Авторитарний

Демократичний

Ліберальний

Прийняття рішень

Рішення приймаються одноосібно

Рішення приймаються після обговорення в групі

Рішення приймаються самі собою (кимсь у групі) або за вказівкою керівництва

Спосіб доведення рішення

Накази, розпорядження, команди

Пропозиції, ради

Прохання

Відношення до відповідальності

Бере повністю на себе або повністю перекладає на підлеглих

Колективна відповідальність

Знімає із себе всяку відповідальність

Відношення до ініціативи

Придушується

Заохочується

Віддається в руки підлеглих

Відношення до конфліктів

Прагне задавити

Прагне максимально ефективно їх використовувати

Ухиляється, відпускає на самоплив

Відношення до власної компетентності

Недоліків нема "і не може бути по визначенню»

Постійно підвищує свою кваліфікацію

Не придає великого значення

Стиль

спілкування

«Тримає дистанцію»

Підтримує дружнє спілкування

Уникає спілкування

Характер відносин з підлеглими

Залежно від настрою

Манера поведінки з усіма як з рівними колегами

М'яка манера поведінки

Відношення до дисципліни

Жорстка формалізована дисципліни

Прихильник розумної дисципліни

Формально-прощенське відношення

Відношення до мотивації

Покарання - основний метод стимулювання

Необхідно використовувати різні методи заохочення і покарання

Байдуже

Джерело: [4, c. 344]

 

Сильне та ефективне керівництво організацією сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул в усуненні бар'єрів і досягненні запланованих результатів. Щоб керівництво було ефективним, необхідно вміло будувати взаємини з підлеглими. Забезпеченню ефективного керівництва сприяють такі основні елементи:

- ініціативність;

- інформованість;

- захист своєї думки;

- прийняття рішень;

- розв'язання конфліктних ситуацій;

- критичний аналіз своїх дій;

- системний та ситуаційний підхід.

Суть останнього елементу ґрунтується на припущенні, що жоден стиль керівництва не є універсальним, тобто не може бути однаково ефективним у всіх ситуаціях, толу менеджерам доцільно міняти стиль керівництва разом із зміною ситуації. Така теорія отримала розвиток в ситуаційних моделях лідерства і може служити як важливий інструмент покращення керівництва організацією шляхом використання різних стилів лідерства Найбільш відомими ситуаційними моделями є: ситуаційна модель Ф.Фідлера, теорія життєвого циклу П.Герсі та К.Бланшара, модель «шлях – ціль» Т.Мітчела і Р. Хауза, модель прийняття рішень В.Врума – Ф.Йєттона.

Модель Ф.Фідлера зосереджує увагу на ситуації і виявляє три фактори, які впливають на поведінку керівника:

- стосунки між керівником і підлеглими;

- структура завдання;

- посадові повноваження.

На думку Фідлера, не зважаючи на те, що в кожній ситуації керівник може використовувати різні стилі керівництва, проте, манера поведінки того чи іншого керівника залишається незмінною. Теорія життєвого циклу П.Герсі та К.Бланшара наведена на рис. 1.

 

Рис. 1. Ситуаційна теорія П.Герсі та К.Бланшара

Джерело [4, с. 346]

 

Згідно із даною теорією стиль керівництва залежить від зрілості підлеглих, яка визначається здатністю і бажанням виконувати поставлені керівником завдання. Відповідно до рівня цих параметрів виділяють чотири стадії зрілості працівників:

1. люди не спроможні і не хочуть працювати; вони або некомпетентні, або не впевнені в собі;

2. люди не спроможні, але хочуть працювати; у них є мотивація, але немає навичок і вмінь;

3. люди спроможні, але не бажають працювати; їх не приваблює те, що пропонує керівник;

4. люди спроможні і бажають робити те, що пропонує їм керівник.

В залежності від того, на якій стадії перебувають працівники, керівникам пропонується застосовувати чотири основні лідерські стилі: вказівний (S1), підтримуючий (S2), співробітництва (S3) і делегування (S4).

Модель «шлях – ціль» Т.Мітчела і Р. Хауза стверджує, що лідерство передбачає виконання трьох основних завдань з метою ефективного використання стилів керівництва: 1. пояснення підлеглим того як найкраще і найзручніше досягти поставлених цілей; 2. координаційна та направляюча діяльність, визначення проміжних цілей для полегшення орієнтації в роботі; 3. залежно від обставин чергувати інтенсивність та полегшення навантаження підлеглих у процесі виконання роботи.

 Згідно із даною моделлю поєднання різноманітних стилів, максимальна гнучкість у діях і постійна можливість вибору дозволить досягти кращих результатів. При цьому можливі чотири стилі керівництва:

 1. Директивне керівництво – керівник визначає мету, характеристики роботи, стандарти виконання і здійснює жорсткий контроль.

2. Доброзичливе керівництво – приділяє максимум уваги підлеглим, старається підтримувати сприятливий мікроклімат, атмосферу довіри та взаємоповаги.

3. Управління орієнтоване на виробничі досягнення – засноване на плануванні, контролі за якістю та модернізації виробничого процесу.

4. Управління засноване на участі – прагне активно залучати підлеглих до процесів розроблення та ухвалення управлінських рішень.

Таким чином, основна ідея застосування ситуаційних теорій керівництва полягає у тому, щоб отримати досвід прийняття управлінських рішень у різних ситуаціях. Зокрема, у визначених і добре прогнозованих ситуаціях керівник може самостійно приймати рішення, а у випадках, коли ситуація характеризується маловідомими обставинами, доцільним є залучення інших фахівців для прийняття оптимального рішення.

 На рис. 2 представлено місце розглянутих ситуаційних теорій керівництва у процесі менеджменту на основі врахування зазначених ситуаційних чинників під час вибору стилю керівництва. Життєздатність та ефективність стилів керівництва визначається системою вибраних керівниками спонукальних мотивів, стимулів до високої праці колективу загалом й окремих працівників. Ця система містить дві підсистеми: командно-адміністративні та соціально-психологічні стимули.

Перші примушують до праці, другі – викликають інтерес учасників виробництва до високої якості й ефективної роботи. Взагалі теорія менеджменту орієнтує на два підходи до вибору стилю керівництва, які лежать в основі розроблених на сьогодні поведінкових та ситуаційних стилів керівництва.

 Перший – спрямований на першочергове вирішення виробничих завдань і в управлінській теорії характеризується теорією «Х», яка базується на тому, що авторитарний керівник володіє достатньою владою, щоб нав’язати свою волю виконавцю.

Другий – звертає першочергову увагу керівника на потреби людини, працівника, виконавця рішень та приймає потреби більш високого рівня: потреби в причетності, автономії, самовираження та відповідно характеризує теорію «У». Вибираючи поведінку із підлеглими, керівник відповідно до ситуації має можливість застосовувати методи управління, що орієнтовані на завдання чи на потреби людини.

 

Рис. 2. Ситуаційна теорія керівництва у процесі менеджменту на підприємстві

Примітка. Складено автором на основі [1, 2, 4, 6,7]

 

Їх збалансоване відповідно до ситуації поєднання дає змогу якнайефективніше впливати на роботу виконавців і досягати найкращих результатів діяльності.

Висновки

Таким чином, стиль керівництва – цілісна система засобів комунікації керівника з підлеглими, необхідна для реалізації функцій управління у певних умовах діяльності колективу. При управлінні організацією керівник не може використовувати тільки один усталений стиль керівництва, він змушений постійно вносити зміни у сформований вже стиль відповідно до ситуації. оптимальним сам по собі не може бути жоден з основних або навіть проміжних стилів керівництва. оптимальним може бути лише динамічний стиль, що змінюється зі зміною ситуації і об’єктів управління.

У стилі роботи окремих менеджерів нерідко можна виявити небажані риси, такі, наприклад, як намагання залучати підлеглих до обговорення будь-яких питань без потреби, надмірну кількість людей у підпорядкуванні. Це призводить до неефективного витрачання робочого часу, викликає почуття незадоволеності у підлеглих, затримує вирішення поставлених завдань. На противагу цьому, деякі менеджери віддають перевагу особистому вирішенню питань і навіть тих, які входять до компетенції підлеглих. В окремих випадках спостерігаються тенденції до побоювання обґрунтованого ризику, намагання ухилитись від вирішення нових складних завдань. Успішне вирішення управлінських проблем потребує постійного удосконалення навичок та досвіду. Тому зростання потенціалу менеджера, ступеня готовності до вирішення дедалі складніших проблем є чи не найважливішим критерієм управління персоналом підприємства. оскільки багато рис індивідуального стилю роботи пов'язані з психологічними особливостями менеджера, то це слід враховувати при доборі керівних кадрів.

 

Література.

1. Воробйова Є.В. Розвиток індивідуального стилю діяльності менеджера в процесі професійної підготовки / Є.В. Воробйова // Теорія і практика управління соціальними системами. – 2012. – №1. – С. 81-85

2. Калушка Л. В. Вплив стилю керівництва на ефективність управління персоналом / Л. Калушка // Соціально-економічні проблеми і держава. — 2012. - Вип. 2 (7). - С. 74-80.

3. Кулініч І.О. Психологія управління: підручник для вищої школи / І.О. Кулініч . - К.: Знання - 2011. - 415 с.

4. Моргулець О. Б Менеджмент у сфері послуг. Навч. Посіб / О. Б. Моргулець– К.: Центр учбової літератури, 2012. – 384 с

5. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.3. / С.В. Мочерний. – К.: Видавничий центр «Академія» - 2002. – 952 с.

6. Нужна О.А. Стиль керівництва як основа комунікацій керівника з колективом/ О.А. Нужна // Системи забезпечення управління підприємством: сучасний стан та перспективи розвитку : Збірник наукових праць – Харків  ХІБМ  - 2016: – С. 296 -303

7. Ходаківський Є. І. Теоретичні основи дослідження систем управління підприємством / Є. І. Ходаківський // Вісн. Харківського нац. аграр. ун-ту ім. В. В. Докучаєва. Сер. Екон. науки. – 2014. – № 4. – С. 61–68.

 

References.

1. Vorobyova E.V. (2012),Development of individual style of manager's activity in the process of professional training”, The theory and practice of managing social systems, vol. 1, pp. 81-85.

2. Kalushka L. V. (2012), “Effect of leadership style on the efficiency of personnel management”, Socio-economic problems and the state, vol. 2, pp. 74-80.

3. Kulinich I. O. (2011), Psykholohiia upravlinnia: pidruchnyk dlia vyschoi shkoly [Psychology of management: textbook for higher education], Knowledge, Kyiv, Ukraine.

4. Morgulets O. B. (2012), Menedzhment u sferi posluh. Navchal'nyj Posibnyk [Management in the field of services. Teaching Persons], Center for Educational Literature, Kyiv, Ukraine.

5. Mocheryn S.V. (2002), Ekonomichna entsyklopediia: U tr'okh tomakh. T.3 [Economic Encyclopedia: Three volumes. T.3], Publishing Center "Academy", Kyiv, Ukraine.

6. Nuzhna O.A. (2016), “The style of leadership as the basis of communication with the team leader”, Systems of providing enterprise management: current state and prospects of development: Collection of scientific works, pp. 296 -303.

7. Khodakivsky Ye.I. (2014)Theoretical Foundations of the Research of Enterprise Management Systems”, Bulletin of Kharkiv National University of Agriculture named V.V. Dokuchaev. Series of Economic Sciences, vol. 4, pp. 61-68.

 

Стаття надійшла до редакції 06.12.2017 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"