Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 658:332.1

 

Р. А. Галгаш,

к. е. н., доцент, доцент кафедри економіки підприємства, директор інституту економіки та управління,

Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк

 

ФОРМУВАННЯ УЗАГАЛЬНЕНОЇ СХЕМИ ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ КЛАСТЕРІВ: РЕГІОНАЛЬНІ КЛАСТЕРИ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЇХНІ МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ АНАЛОГІЇ

 

Ruslan Galgash,

PhD (Economics), associate professor of department of enterprise economics
Volodymyr Dahl East Ukrainian National University, Severodonetsk, Ukraine

 

SHAPING THE GENERALIZED SCHEME FOR ESTABLISHING BOUNDARIES BETWEEN CLUSTERS: REGIONAL CLUSTERS OF ENTERPRISES AND THEIR INTERDISCIPLINARY ANALOGIES

 

У статті показано потребу у з’ясуванні фактичного стану передумов дослідження встановлення меж регіональних кластерів підприємств та їхньої стратегічної координації. Проаналізовано попередні дослідження і публікації щодо ідентифікації сприятливих умов розвитку кластерів. Показано, що продуктивним при розв'язанні задачі визначення меж регіональних кластерів підприємств є залучення міждисциплінарних аналогій, а особливо перспективним у цьому сенсі визначено екологічні аналогії, зокрема уявлення про екосистеми різних типів, їхню структуру, функціонування та стійкість. Обґрунтовано концептуальне уявлення про розв’язання задачі виділення раціональних меж кластерного утворення. Сформована узагальнена схема встановлення меж регіональних кластерів підприємств на основі застосування методу міждисциплінарні аналогії. Наведено аргументацію на користь потреби в становленні наукових засад для визначення меж регіональних кластерів підприємств.

 

The article shows the need to clarify the actual state of preconditions for the study of shaping the boundaries of regional clusters of enterprises and their strategic coordination. Previous studies and publications on identifying favourable conditions for the development of clusters have been analysed. The interdisciplinary analogies are shown to be productive in solving the task of establishing the boundaries of regional clusters of enterprises. Ecological analogies turn out to be the most productive in this sense, in particular, concepts of different types of ecosystems, their structure, functioning and stability. The conceptual representation of solving the problem of allocating rational boundaries of cluster education has been substantiated. The generalized scheme of establishing the boundaries of regional clusters of enterprises based on the application of the method of interdisciplinary analogy has been shaped. The argumentation in favour of the need for setting scientific principles for establishing the boundaries of regional clusters of enterprises has been given.

 

Ключові слова: кластер, межа, регіон, межа регіонального кластеру підприємств, координація, стратегічна координація, регіональний кластер підприємств, аналогія, екосистема.

 

Keywords: cluster, border, region, boundary of the regional cluster of enterprises, coordination, strategic coordination, regional cluster of enterprises, analogy, ecosystem.

 

 

Постановка проблеми. Тенденція до концентрації капіталу та просторового скупчення підприємств спостерігається у всьому світі. Причинами географічного концентрування є переваги від спільного інвестування в розвиток специфічних виробничих ресурсів, обмін неявними знаннями, можливість спільного проведення коштовних досліджень тощо. Вивчення феномена географічного скупчення фірм бере початок з робіт А. Маршала кінця ХІХ століття. Однак поширеності такі дослідження набули з робіт М. Портера 1990-х років, які присвячено перевагам спільної організації виробництва, що дістала назву економічних кластерів. У сучасній економічній науці кластер є предметом як дескриптивних, так і прескриптивних економічних досліджень. Перші мають на меті виявлення закономірностей виникнення й функціонування "природних" кластерних утворень, другі – обґрунтування ефективних методів і прийомів для їх цілеспрямованого культивування. Останній підхід – кластерна політика – дедалі вкорінюється в якості основи планування соціально-економічного розвитку регіонів. У межах американської економіки донедавна панувало уявлення про принципову неможливість "штучного" культивування кластерів, тоді як в Європі, в тому числі й в Україні, виходять з можливості й доречності ведення кластерної політики. Такі різні підходи зумовлюють потребу у з’ясуванні фактичного стану передумов дослідження встановлення меж регіональних кластерів підприємств та їхньої стратегічної координації.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Питанням ідентифікації сприятливих умов розвитку кластерів присвячено дослідження М. Портера, П. Десрочерса, Ф. Саутета, Дж. Кортрайта та ін. Проблеми визначення сутності економічного кластера знайшли відображення в роботах К. Кетелса, О. Мемедович, С. Розенфельда, О. Тищенка, М. Войнаренка, З. Варналія, А. Олійник, С. Соколенка, Ж. Мінгалевої, О. Кундеуса, Л. Бойко, Д. Пруненка, В. Гоблика, К. Дудкіної, С. Кропельницької, Ю. Ковальової та ін. Вивченню різновидів економічних кластерів і створенню їхніх класифікацій присвячено праці П. Біанчі, Л. Міллера, С. Бертіні, Е. Маркусен, І. Гордона, Ф. МакКана та ін. Опис одиничних виражених кластерних утворень, а також траєкторій їхнього розвитку знайшов відображення в роботах М. Піоре, Ч. Сабела, Х. Майєра та ін.

Разом із тим, низка важливих фундаментальних і прикладних завдань лишається невирішеними, одним з яких є визначення меж економічних кластерів. В роботах М. Портера, К. Кетелса, Е. Фесера, Е. Бергмана, Е. Хілла, Дж. Бреннана, Дж. Хелда, А. Джеффі, М. Трахтенберга, Р. Хендерсон та ін. представлено підходи до визначення галузей, підприємства яких "тяжіють" до формування кластерів; дослідженню меж кластерних утворень на "мікрорівні" присвячено роботи вітчизняних учених О. Несторенка, А. Пилипенка, О. Фіщука, І. Заблодської та ін. Утім, отримані результати – здебільшого через множинність інтерпретацій досліджуваного поняття – виявляються суперечливими, а питання оцінки раціональності сформованих меж того чи іншого кластера доки не знайшли відображення в роботах ані закордонних, ані вітчизняних учених. На наш погляд, продуктивним при розв'язанні задачі визначення меж регіональних кластерів підприємств є залучення міждисциплінарних аналогій, передусім – із тих галузей знань, де відомі подібні задачі й напрацьовані методологічні й методичні результати. Особливо перспективним у цьому сенсі вбачаються екологічні аналогії, зокрема уявлення про екосистеми різних типів, їхню структуру, функціонування та стійкість.

Мета дослідження. Метою дослідження є обґрунтування концептуального уявлення про розв’язання задачі виділення раціональних меж кластерного утворення та формування узагальненої схеми встановлення меж регіональних кластерів підприємств на основі застосування методу міждисциплінарні аналогії.

Основний зміст дослідження. У світлі швидкозмінюваних умов функціонування сучасне підприємство, на нашу думку, адекватно представляти системою, що має "балансувати" дві свої характеристики, як-от: адаптованість до умов функціонування, що існують на даний момент – це дає системі теперішні "селективні" переваги, збільшуючи ефективність її функціонування, і здатність адаптуватись до непередбачених майбутніх змін, тобто адаптивність, – це додає надійності функціонування системи, дещо віднімаючи, утім, від теперішньої ефективності. Адаптивність, відтак, можна вважати необхідною "платою" за виживання, відмовою від теперішніх переваг на користь забезпечення можливості майбутнього існування. Необхідний баланс адаптивності і адаптованості визначається мірою невизначеності і змінюваності середовища: чим значнішою є остання, тим більшим запасом адаптивності змушене володіти підприємство. За таких умов, а також виходячи з проведеного у попередніх параграфах роботи огляду і аналізу тлумачень поняття "економічний кластер", його можна вважати штучним засобом без ризикового зсуву межі "адаптивність"/ "адаптованість" як в один, так і в іншій бік: якщо одиничне підприємство має жорстко балансувати рівні адаптивності і адаптованості, то підприємства кластера, користуючись спільним ринком високоспеціалізованих працівників, переливами знань тощо, мають нагоду вивільняти ресурси, і це є їхньою найзначнішою конкурентною перевагою.

Якщо виявити білі плями в наявному в межах економічної науки інструментарії, можна говорити, що актуальна з точки зору проведення ефективної кластерної політики задача виділення раціональних меж кластерного утворення здається такою, що розпадається на дві підзадачі: по-перше, ідентифікації реальних меж наявного кластерного утворення і, по-друге, віднаходження розуміння щодо того, якими об’єктами слід доповнити або які об’єкти слід виключити для того, аби можна було ґрунтовно вважати, що наявний кластер функціонуватиме ефективно.

Розв’язання першої підзадачі як самостійної можна вважати потенційно виконуваною вже на даному етапі. Багатоваріантність підходів до розв’язку відкриває великий простір до перевірки узгодженості критеріїв і вибору більш доречного (або групи більш доречних) з них. Однак ця багатоваріантність навіть не натякає на шляхи продукування усвідомлення щодо того, яким має бути кластер. Через відсутність розуміння кластеру як такого (на противагу наявності розуміння деяких прикладів успішних кластерів) задача відшукання його раціональних меж виявляється принципово нерозв’язуваною: часто-густо просто фізично неможливо автоматично скопіювати досвід певних кластерних утворень (як у випадку Кремнієвої долини); крім того, немає апріорної впевненості в успішності таких дій, адже специфічні економічні умови можуть виявитись фатальними для успішного функціонування кластерного утворення.

Виходить, що, з одного боку, основою розв’язування і першої, і другої задач має стати єдина концептуальна основа. З іншого боку, такою основою не можуть слугувати дескриптивні надбання кластерної теорії щодо виділення меж кластерних утворень. Тож, схема розв’язання задачі виділення раціональних кластерних меж має вигляд, представлений на рис. 1 (знаками питань на рисунку позначено білі плями в економічному інструментарії, доступному на даному етапі розвитку для вирішення позначених задач).

Логічним розв’язанням проблемної ситуації з долання розриву у вирішування основного завдання дослідження вбачається пропонування концептуальних засад виділення раціональних меж кластерів, які дадуть змогу і аналізувати на предмет специфіки недостатності/надлишковості множину об’єктів, що містяться у реально сформованому кластерному утворенні, і ідентифікувати сформовані на поточний момент кластерні утворення. Формування таких концептуальних засад, вважаємо, доцільне провадити шляхом "економізації", тобто побудови економічних аналогій, підходів виділення меж апостеріорно ефективних утворень, подібних до кластерів. Оскільки ключовою проблемою визначення раціональних меж кластерів в економічній науці є незаповненість "бази даних" ефективних кластерів, то доцільним вбачається скористання аналогічною "базою" об’єктів, подібність яких до кластерів є обґрунтованою. Віднаходження аналогії, яка б, з одного боку, відповідала сутнісній природі кластерних утворень і охоплювала усе їхнє різноманіття, а з іншого, – була б достатньо науково проробленою, аби бути в змозі збагатити економічний науковий апарат досліджень у цій галузі, на даному етапі дослідження вбачається першочерговим завданням.

 

  

Рис. 1. Логічна схема розв’язання задачі виділення раціональних меж кластерного утворення

 

Галуззю наукового знання, що вивчає потенційно подібні до кластерних утворень об’єкти, є екологічна наука. Об’єктом цього поля досліджень традиційно виступають угруповання природних організмів – найбільш загально, екосистеми; вивчення закономірностей їхнього розвитку дає змогу апостеріорно викривати і узагальнювати особливості більш успішних природних угруповань. "Продуктом" екологічної науки є, зокрема, побудовані на багатому емпіричному матеріалі класифікація екологічних угруповань і опис особливостей їхнього функціонування, у тому числі умови і особливості, які є запорукою успішного функціонування угруповань. Таким чином, за обґрунтування доречності аналогії кластерного утворення і певного різновиду утворення, яке є об’єктом дослідження екологічної науки, наведена на рис. 1 схема трансформуватиметься у спосіб, наведений на рис. 2.

 

  

Рис. 2. Трансформована логічна схема розв’язку задачі виділення раціональних меж кластерного утворення

 

Таким чином, визначення реальних меж сформованого кластера є своєрідним "перетином" економічних і "економізованих" екологічних критеріїв виділення меж кластерів: на рис. 2 зліва наведено зменшений в масштабі фрагмент рис. 1. На даному етапі дослідження ключовими питаннями є, по-перше, обґрунтування аналогії економічних кластерів з об’єктами вивчення екологічної науки як такими і, по-друге, віднаходження адекватної екологічної аналогії економічним кластерним утворенням, тобто вибір серед різноманіття екологічних систем такої, що більшою мірою відповідає економічним кластерним утворенням: закономірності розвитку обраного специфічного екологічного утворення і критерії виділення його мають бути покладені в основу проведення подальшого дослідження.

Загалом, проникнення екологічних ідей в економічну науку не можна вважати новацією. Так, в 1977 році було опубліковано роботу М. Ханнана і Дж. Фрімена "Популяційна екологія організацій" ("The Population Ecology of Organizations") [1], яка заклала основи так званої концепції організаційної екології. Провідною ідеєю концепції є положення про те, що організації не можуть розглядатись як об’єкти, доля яких залежить не стільки від правильних рішень менеджера, скільки визначається природним добором, який відчувають на собі всі відносно однорідні групи організацій, або – в термінах авторів – популяції організацій. Інертність організацій, яка є наслідком впливу як зовнішніх ("законодавчі та податкові бар’єри для входу і виходу з ринку, зусилля на отримання визнання (legitimacy), проблема колективної раціональності" [1, с. 932]), так і внутрішніх ("інвестиції в обладнання, людей, нестача інформації, несприйняття змін керівництвом підрозділів, або внутрішні "політичні" суперечки, внутрішньокорпоративні традиції" [1, с. 931]) факторів, підвищується також у міру взаємодії із середовищем – протягом усього життя організації. Разом із цим, підвищується небезпека того, що незвичні зміни зовнішнього середовища стануть для ефективної в усталених умовах існування організації фатальними. Теорія організаційної екології – для більш адекватного відображення економічних реалій – акцентує на необхідності зміщення акцентів в об’єкті дослідження економічної науки – з одиничної організації до групи або популяції організацій.

Попри "групову" точку зору на організації, положення теорії організаційної екології призначені для "індивідуального" використання. Це, на наш погляд, є ключовою перешкодою вживлення екологічних аналогій у світлі концепції організаційної екології для використання в розвитку ідей кластерної концепції. Попри це, потенційно продуктивним для нашого дослідження є підхід до визначення популяції організацій, що пропонується в межах теорії організаційної екології: він може допомогти обмежити коло пошуку адекватних економічним реаліям екологічних аналогій.

Так, акцентуючи на тому, що "ідентифікація популяцій – не легка справа" [1, с. 934], під популяцією організацій М. Ханнан і Дж. Фріман пропонують розуміти "подібні в якомусь сенсі організації" [1, с. 934]. Автори відзначають велику долю суб’єктивізму при визначенні сутності цієї подібності: наприклад, Маршак і Раднер пропонують вважати "генетичною структурою" популяції процеси прийняття управлінських рішень і, відповідно, вирізняти популяції за подібністю цих процесів. Самі ж основоположники теорії організаційної екології пропонують пристати на більш узагальнений підхід і в якості ідентифікації міри подібності між організаціями вважати "організаційні дії, або детальну схему (blueprint) трансформації "входів" у "виходи" [1, с. 935]. Сукупність таких дій виступає в якості організаційної форми організації, формалізація визначення якої, на думку авторів, відкриває широкі можливості для ідентифікації і дослідження популяцій організацій.

Складність у сенсі перенесення екологічних аналогій виникає головно через те, що організми природних популяцій внаслідок добору не змінюють своєї "організаційної форми" – генетичної структури; елементи ж організаційної популяції подеколи, за словами авторів, кардинально змінюють свою організаційну форму. Крім того, організації мають тенденцію збільшуватись у розмірах, що також можна ідентифікувати як зміну організаційної форми. Ця методологічна складність, утім, не виявилась визначальною для розвитку концепції організаційної екології: в більш пізніх роботах автори розглядають популяції організацій як сукупності тотожних у сенсі галузевої належності фірм. Так, наприклад, у [1] досліджуються три групи популяцій: національних профспілок (national labor unions), виробників електронних напівпровідників (semiconductor electronics manufacturers) і видавників газет (newspaper publishing companies).

Для нашого дослідження зняття методологічних суперечностей в питанні добору аналогії основного поняття відіграє провідну роль, тому доцільним на даному етапі дослідження вбачаємо ретельний розгляд атрибутів і вирізняльних особливостей предмету екологічної науки. Аналіз екологічних понять на предмет визначення адекватності аналогії економічному кластерові вважатимемо завершеним тоді, коли склад атрибутів поняття-претендента відповідатиме складу атрибутів економічного кластера, а його різновидам можна поставити у відповідність виділені на попередньому етапі дослідження різновиди економічних кластерів. Аналіз понять-претендентів здійснюватимемо спрямованим перебором: починаючи з найбільш узагальненого поняття екологічної науки, за умови недостатнього відображення атрибутів кластерів його атрибутами, конкретизуватимемо це поняття "у бік" невисвітлених у ньому характеристик; наступним кроком знову порівнюватимемо переліки атрибутів і, за умови невідповідності, продовжуватимемо конкретизацію.

Поняття екосистеми є центральним в усіх галузях екологічного знання; концепція екосистеми оформилася 75 років тому, і з другої половини XX століття є центральною й визначальною в екологічній науці. На те чи інше розуміння екосистеми спирається переважна більшість екологічних понять, у тому числі й розуміння екології як науки. Крім того, аналогічні або близькі за змістом поняття виникли й успішно розвинулись в межах суміжних дисциплін; найвідомішими в цьому контексті є концепції геосистеми (геоекологія та ландшафтна екологія) та соціоекосистеми (соціооекологія).

Значення системної парадигми полягає не тільки в її ефективності як теоретико-методологічного підґрунтя предметних досліджень, а й у наукознавчому потенціалі. Широту предметного поля екології відзначали ще до початку злиття термінів "екологія" та "охорона навколишнього середовища", яке є нормою сьогодення. Так, у 1965 році Е. Макфедьєн іронічно описував сучасного йому еколога як "дипломованого вільнодумця" і говорив по необхідність обмеження сфери його діяльності [2, с. 15]. В якості виходу пропонували визначати екологію за специфічним об'єктом дослідження, на роль якого висували популяцію [3] або біогеоценоз [4]. Утім, вже в 1970-і роки безперспективність подібних обмежень стала очевидною. Загальноприйнятим, натомість, став інший підхід, згідно з яким екологію вирізняє або специфічний предмет дослідження – екосистема, або специфічна методологія дослідження – системний підхід. Концепція екосистеми поєднує обидва згадані критерії, що дало підстави В. Федорову в 1977 році говорити про неї як про парадигму сучасної екології [5]. У вкрай розгалуженій екології концепція екосистеми виконує функцію, в термінах Дж. Джефферса, "фільтру ідей" [6] – вона обмежує предметне поле цієї науки дослідженнями, спрямованими на з'ясування місця того чи іншого об'єкта в екосистемі (при цьому об'єктом може бути й не екосистема) [5].

Усвідомлення виняткової ролі системної методології в екології простежується в спробах введення у фахову термінологію терміна "системна екологія". Доцільність такого нововведення було вперше обґрунтовано В. Федоровим і Т. Ґільмановим ще 30 років тому в своєму класичному підручнику [5], який був базовим у підготовці екологів у СРСР. Тоді, на початку 1980-х років, концепція екосистеми, як зазначають згадані дослідники, ще не була центральною в екології: в низці курсів її було проігноровано, в інших їй було відведено місце вузькоспеціальної теорії [5, с. 29]. Відтак, одне з першочергових завдань полягало у виробленні принципів зведення всього різноманіття реальних екологічних об'єктів до абстракцій, які б дозволяли адекватно моделювати їх структуру та функціонування, в чому й вбачалось призначення нової "системної екології" [7, с. 15]. Подальший розвиток екології відбувався саме в напрямку підвищення рівня її абстрактності та системності. Про виняткову роль системної методології в сучасній екології свідчать нерідкі визначення цієї науки, сформульовані на високому рівні абстракції, без згадки про реальні екологічні об'єкти. Показовим у цьому сенсі є визначення екології П. Івончиком і М. Косолапом – як "системи знань, що розкриває відношення компонентів і елементів системних об’єктів і їх закони" [8, с. 119], в якому екологію фактично ототожнено із загальною теорією систем. Попри це, термін "системна екологія" в широкий ужиток так і не увійшов. Як припускає С. Рибніков, це пов'язане з тим, що системність стала нормою екологічної науки – настільки, що "несистемну екологію" вчені наразі просто не уявляють [9, с. 137].

Зазначимо, однак, що концепція екосистеми, будучи свого роду системотвірним елементом щодо екологічної науки загалом, сама внутрішньо є недостатньо впорядкованою. Зіставлення й структурування численних авторських інтерпретації екосистеми, а також похідних і суміжних понять має першочергове методологічне значення для розв'язання як суто екологічних, так і прикладних задач, пов'язаних із перенесенням екологічних аналогій в інші предметні галузі.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Відтак, оскільки використання міждисциплінарних аналогій поняття "економічний кластер" є цілком ґрунтовним, знайти аналогію, яка є обґрунтованою, а галузь знань, з якої її взято, має пророблені методологічні положення настільки, що дає змогу стверджувати про підстави формування концептуальних засад визначення реальних і раціональних меж кластерних утворень на основі адаптації відповідних положень. Галуззю знань, що вивчає "природні" скупчення елементів, є екологія, предметом дослідження якої є екосистеми – угруповання організмів у взаємодії з їхнім середовищем. До "база знань" екології входять апостеріорно виявлені закономірності функціонування екосистем, тому гіпотетично вона може стати в нагоді при виявленні адекватної аналогії економічному кластеру і адаптації положень щодо меж екосистем у визначенні реальних і, особливо, раціональних меж кластерних утворень.

 

Література.

1. Hannan M. The Population Ecology of Organizations / M. Hannan, J. Freeman // American Journal of Sociology. – 1977. – V. 82. – No. 5. – P. 929-964.

2. Макаренко М. В. Конкурентоспроможність як основна умова розвитку регіонів / М. В. Макаренко, О. О. Кузнєцов // Збірник наукових праць ДонДУУ: „Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням регіональної економіки”. Серія „Економіка”. – Т ХІ, Вип. 164. – Донецьк: ДонДУУ, 2010. – С. 439-449.

3. Шварц С. С. К истории основных понятий современной экологии / С. С. Шварц // Очерки по истории экологии / под ред. Г. А. Новикова, С. С. Шварца, Л. В. Чесновой. – М. : Наука, 1970. - С. 89-105.

4. Работнов Т. А. Что такое экология с точки зрения ботаника / Т. А. Работнов // Вестник МГУ. Серия 16. Биология. – 1979. – № 1. – С. 47-50.

5. Фёдоров В. Д. Заметки о парадигме вообще и экологической парадигме в частности / В. Д. Фёдоров // Вестник МГУ. Серия 16. Биология. – 1977. – № 3. – С. 8-22.

6. Джефферс Дж. Введение в системный анализ: применение в экологии / Дж. Джефферс. – М. : Мир, 1981. – 252 с.

7. Одум Ю. Основы экологии / Ю. Одум. – М. : Мир, 1975. – 742 с.

8. Івончик П. Н. Соціальне замовлення – суспільне знання і екологія / П. Н. Івончик, М. П. Косолап // Соціально-гуманітарна освіта України та шляхи її розбудови. – К. : Генеза, 1997. – С. 117-120.

9. Рибніков С. Р. Екологічна освіта як чинник формування системного мислення / С. Р. Рибніков // Проблеми освіти. – 2001. – Вип. 26. – С. 136-143.

 

References.

1. Hannan M. The Population Ecology of Organizations / M. Hannan, J. Freeman // American Journal of Sociology. – 1977. – V. 82. – No. 5. – P. 929-964.

2. Makarenko, M. V. and Kuznietsov, O. O. (2010), "Competitiveness as the main condition for the development of regions", Zbirnyk naukovykh prats DonDUU: „Mekhanizmy pidvyshchennia efektyvnosti upravlinnia funktsionuvanniam rehionalnoi ekonomiky”. Seriia „Ekonomika”, no. XI, vol. 164, pp. 439-449.

3. Shvarc, S. S. (1970), K istorii osnovnyh ponjatij sovremennoj jekologii [To the history of the basic concepts of modern ecology], Nauka, Moscow, Russia, pp. 89-105.

4. Rabotnov, T. A. (1979), "What is ecology from the point of view of botany", Vestnik MGU. Serija 16. Biologija, vol. 1, pp. 47-50.

5. Fjodorov, V. D. (1977), "Notes on the paradigm in general and the ecological paradigm in particular", Vestnik MGU. Serija 16. Biologija, vol. 3, pp. 8-22.

6. Dzheffers Dzh. (1981), Vvedenie v sistemnyj analiz: primenenie v jekologii [Introduction to system analysis: application in ecology], Mir, Moscow, Russia, p. 252.

7. Odum Ju. (1975), Osnovy jekologii [Fundamentals of Ecology], Mir, Moscow, Russia, p. 742.

8. Ivonchyk, P. N. and Kosolap, M. P. (1997), "Social order - public knowledge and ecolog", Sotsialno-humanitarna osvita Ukrainy ta shliakhy yii rozbudovy, Heneza, Kyiv, pp. 117-120.

9. Rybnikov, S. R. (2001), " Ecological education as a factor in the formation of systemic thinking", Problemy osvity, vol. 26, pp. 136-143.

 

Стаття надійшла до редакції 20.12.2014 р.

 

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"