Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 658.012.12:339.137

Р. І. Жовновач,

кандидат економічних наук, докторант Класичного приватного університету

 

ПРО ВПОРЯДКУВАННЯ ФАКТОРІВ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

У статті виокремлюються фактори конкурентоспроможності підприємства, узагальнюються основні підходи до її формування, наводиться ієрархічна структура факторів формування конкурентоспроможності підприємства.

Ключові слова: конкурентоспроможність підприємства, фактори, потенціал підприємства, конкурентоспроможність продукції.

 

ON THE ORDERING OF FORMATION FACTORS OF COMPETITIVE CAPACITY OF AN ENTERPRISE

 

The article is focused on the subject of separation of the factors of enterprise competitiveness, main approaches to the formation of  its competitive capacity. Hierarchical structure of formation factors of competitive capacity of an enterprise is produced.

Key words: enterprise competitiveness, factors, potential of an enterprise, competitive capacity of production.

 

 

Вступ. Однією з умов становлення і розвитку ринкової економіки є створення конкурентного середовища та організація взаємодії економічних суб’єктів, які конкурують між собою у сфері виробництва і подальшого просування на ринок товарів та послуг. Конкуренція є тією рушійною силою, яка спонукає господарюючі суб’єкти, що прагнуть закріпити та посилити свої конкурентних позицій на ринку, до випуску нових видів продуктів. Тим самим вона виступає безпосередньою причиною виникнення одних виробництв і галузей, а також поступового відмирання і зникнення інших. Проте, для визначення власних позицій, підприємству необхідно дослідити та виокремити фактори, що впливають на можливості отримання додаткових переваг у конкурентній боротьбі.

Аналіз досліджень і публікацій з проблеми дослідження.  Проблематиці визначення й аналізу чинників, що впливають на формування конкурентоспроможності підприємства, приділено суттєву увагу у численних роботах вітчизняних і зарубіжних вчених. Вагомий внесок у дослідження питань формування конкурентоспроможності підприємства зробили Г. Азоєв, І. Акімова, І. Ансофф, Я. Базилюк, В. Винокуров, А. Воронкова, А. Градов, Ю. Іванов, М. Кизим, Дж. Макартур, В.Павлова, В. Пономаренко, М. Портер, Дж. Робінсон, С.Савчук, Дж. Стіглер, О. Тридід, Р. Фатхутдінов, С. Хамінич, А. Чандлер, В. Шинкаренко, М. Енрайт, А. Юданов та ін. Незважаючи на значний загальний внесок у дослідження проблеми формування конкурентоспроможності підприємства, до окремих аспектів виокремлення та впорядкування факторів конкурентоспроможності науковці підходять неоднозначно. Відсутність загальної теорії, що забезпечувала б встановлення складових елементів, обґрунтовувала послідовність формування конкурентоспроможності підприємства та систематизувалися фактори, що визначають її рівень, ускладнює можливість формування та використання ефективного механізму управління конкурентоспроможністю та зменшує шанси підприємств на досягнення та підтримку необхідного рівня конкурентних переваг. У зв’язку з цим виникає потреба у здійсненні системного та комплексного підходу до визначення факторів конкурентоспроможності підприємств.

Постановка проблеми. Метою статті є дослідження й узагальнення існуючих підходів до визначення факторів конкурентоспроможності підприємства та побудова на їх основі ієрархічної структури, відповідно до якої мають розроблятися та здійснюватись тактичні та стратегічні заходи управління конкурентоспроможністю підприємства.

Результати дослідження. Важливою передумовою формування конкурентоспроможності підприємства є визначення сукупності факторів, вплив яких може підвищувати та зменшувати її загальний рівень. Крім того, аналіз факторів допомагає виявити сильні й слабкі сторони діяльності як самого підприємства та і його конкурентів, розробити заходи щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Поняття факторпоходить від лат. factor – той, що робить, той, що виготовляє. Зазвичай, він визначається як істотна обставина в явищі, процесі; що досліджується, вихідна складова чого-небудь. Таким чином, можна сказати, що фактор - це причина, що впливає на певний результат. На думку Б.Райзберга та Р.Фатхутдінова фактори – це параметри, що визначають характер і результативність протікання економічних процесів, що зумовлюють кількість і якість економічного продукту, який виготовляється [1].

В.Павлова визначає фактори конкурентоспроможності підприємства як безпосередню причину, наявність якої є необхідною і достатньою умовою зміни одного чи декількох критеріїв конкурентоспроможності [2]. Аналіз зниження або підвищення впливу окремих факторів на конкурентоспроможність підприємств дає можливість оцінити її та сприяє визначенню подальшої стратегії розвитку підприємства. С. Бондаренко та В. Бокій стверджують, що конкурентоутворюючі фактори – це рушійна сила, яка формує і визначає характер конкурентоспроможності [3].

Найбільш розповсюдженою в економічній літературі є класифікація факторів формування конкурентоспроможність підприємств на зовнішні та внутрішні. Виокремлення саме таких факторів є логічним, оскільки для визначення конкурентоспроможності підприємства необхідно враховувати не лише процеси, що протікають на підприємстві, перетворення, що відбуваються на ньому, результативність діяльності, але й динаміку змін, що пов’язані із зовнішнім середовищем. Це необхідно для того, щоб своєчасно й адекватно реагувати на них.

Дослідження зовнішніх факторів впливу на конкурентоспроможність підприємств демонструє, що в сучасній економічній літературі здійснюються різні підходи до їх класифікації. Так, описуючи зовнішні фактори конкурентоспроможності, Л.Піддубна поділяє їх на три групи: зовнішні фактори мезорівневої дії, зовнішні фактори макрорівневої дії та зовнішні фактори міжнародної дії [4]. Структуруючи фактори макросередовища, які впливають на формування  конкурентоспроможності підприємства, Т.Гринько у своїй роботі виділяє ринкові фактори та фактори інфраструктури конкурентного середовища [5]. Е.Попов зазначає, що фактори макросередовища відображають вплив на конкурентоспроможність підприємства загальних умов функціонування національної й міжнародної економіки та розрізняє між ними соціальні, технологічні, економічні, політичні й культурні [6]. Перелік факторів зовнішнього впливу на конкурентоспроможність підприємства В.Титаренко ґрунтується на виокремленні груп суб’єктів зовнішнього середовища, з якими підприємство взаємодіє [7]. Згідно складеного автором переліку, факторами зовнішнього впливу на конкурентоспроможність підприємства є: постачальники, споживачі, конкуренти, соціокультурне середовище, економічне середовище, природне середовище, науково-технічне середовище, політико- правове середовище, міжнародне оточення.

  

Рис.1. Ієрархія факторів формування конкурентоспроможності підприємства

 

 Система факторів конкурентоспроможності підприємства, що представлена на рис. 1, має чітку ієрархічну структуру. Множину факторів, що формують конкурентоспроможність підприємства, класифіковано на три групи, які, в свою чергу, формують підсистему факторів нижчого рівня.

-     фактори макрорівня відображають вплив умов функціонування національної й міжнародної економіки;

-     фактори мезорівня характеризують галузь, до якої належить підприємство;

-     фактори мікрорівня безпосередньо впливають на конкурентоспроможність підприємства.

До основних факторів макрорівня віднесемо:

-    конкурентоспроможність економіки країни в цілому та імідж держави на міжнародній арені, що визначаються: обсягом реального ВВП, обсягом промислового виробництва, сумою капітальних інвестицій, індексом інфляції, показниками дефіциту бюджету та зведеного платіжного балансу, рівнем реальних доходів населення;

-    політичні фактори: стабільність політичної ситуації в державі, сталість політико-економічного розвитку;

-    якість державного регулювання: законодавча база, рівень корупції в країні;

-    правові фактори: законодавча база, що сприяє процесу виробничої діяльності та розвитку економіки, її прозорість та стабільність, рівень відповідності європейським та світовим нормам права;

-    економічні: зв’язки з іншими країнами; експортно-імпортні відносини; система стандартизації та сертифікації продукції, що випускається в державі; розробка та реалізація програм в пріоритетних сферах економіки; регулюванні валютного курсу, податкова, кредитна системи;

-    науково-технічний потенціал: рівень науково-технічного прогресу, обсяги інноваційної діяльності, частка витрат на науково-дослідні роботи, кількість запатентованих технологій, рівень екологізації виробництв, технологічний рівень використовуваного у виробництві обладнання тощо;

-    розвиток інфраструктури: транспортної,  систем комунікацій;

-    природно-географічні фактори: розміщення продуктивних сил; наявність джерел сировини; вартість ресурсів; кліматичні умови господарювання;

-    соціокультурні фактори: культурні традиції, національні звичаї, менталітет мешканців країни;

До факторів мезорівня окремі дослідники відносять ті з них, що впливають на конкурентні переваги підприємства та формуються на рівні регіону, галузі, отже залежать від їх особливостей та специфіки: конкурентоспроможність та інвестиційна привабливість галузі або регіону; наявність вхідних бар’єрів; доступність ресурсів, їх вартість; наявність регіональних програм підтримки бізнесу та їх дієвість; рівень розвитку регіональної інфраструктури; наявність та дієвість спеціальних економічних зон та інші [8].

Фактори формування конкурентоспроможності макрорівня, зазвичай ототожнюються із внутрішніми факторами. В економічній літературі розглядається два можливих підходи до формування конкурентоспроможності підприємства. Відповідно до першого, дослідження ґрунтуються на відведенні провідної ролі у формування конкурентоспроможності підприємства найнижчому ланцюгу в ієрархії, а саме – конкурентоспроможності продукції. Обґрунтовується це тим, що конкурентоспроможність конкретної продукції забезпечує можливість формування конкурентоспроможності на вищих рівнях.

Зокрема, Л.Соколова до факторів, які визначають конкурентоспроможність підприємства, відносить: товар, положення на ринку, збут, просування товарів, виробництво [9]. Дослідник факторів конкурентоспроможності промислових підприємств С.Савчук для їх визначення пропонує враховувати наступні чинники: якість товарів, умови їх продажу і доставки, рівень їх допродажного та післяпродажного сервісу, ефективність реклами, імідж товару, його виробника та інші фактори, що прямо чи опосередковано пов’язані з властивостями товару [10]. Н.Ліфіц при визначенні конкурентоспроможності підприємства виділяє фактори, які впливають на забезпечення необхідної якості і рівня ціни продукції, доповнюючи їх факторами макроекономічними. До першої групи автор відносить фактори виробничі (сировина, конструкція, рецептура, технологія), збутові (умови транспортування, зберігання), сервісні (допомога у виборі товару тощо), а до другої: економічну політику держави, стан нормативно-технічної бази, фінансової системи, зовнішньоекономічну стратегію країни, її науково-технічний потенціал, рівень розвитку інформаційних технологій, вартість ресурсів, географічне, політичне і економічне становище країни, продуктивність праці, витрати виробництва [11].

У процесі формуванні конкурентоспроможності підприємства рівень конкурентоспроможності продукції, у відповідності до рис 1, визначається співвідношенням між показниками, що оцінюють рівень корисності продукції для споживача, а саме якістю продукції, сервісних послуг, споживчими якостями, рівнем маркетингового сприяння збуту продукції.

Безперечно, фактори конкурентоспроможності продукції є достатньо вагомими при формуванні конкурентоспроможності підприємства – воно не може бути конкурентоспроможним, якщо його товар не має збуту. Проте, акцентуючи увагу на формуванні конкурентоспроможності підприємства за рахунок випуску і реалізації конкурентоспроможної продукції, дослідниками цієї проблеми розглядається переважно поточна конкурентоспроможність, але не враховуються інші конкурентні переваги підприємства. Не встановлено вплив факторів потенціалу підприємства, недостатньо уваги приділяється можливості досягнення конкурентоспроможності підприємства у довгостроковій перспективі.

До другої групи віднесемо підходи, що ґрунтуються на дослідженні взаємозв’язку конкурентоспроможності підприємства з рівнем потенціалу та ефективністю його діяльності, завдяки чому забезпечується досягнення довготривалого успіху діяльності по формуванню конкурентоспроможності підприємства.

Зазначимо, що в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців по-різному  здійснюється врахування факторів конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Зокрема, І.Бузько, І.Дмитриєнко та Е.Сушенко при встановленні стратегії підвищення ефективності використання існуючого потенціалу та подальшого розвитку підприємства пов’язують потенціал його конкурентоспроможності з виробничим потенціалом, частковим потенціалом ціни товару, якісних характеристик асортиментних груп товару [12]. За визначенням Н.Краснокутської,  конкурентоспроможність потенціалу підприємства – це комплексна порівняльна характеристику потенціалу, яка відображає рівень переваги сукупності індикаторів якості використання ресурсів та організації взаємозв’язків між ними, що визначають ефективність потенціалу на певному ринку в певний проміжок часу щодо сукупності індикаторів підприємств-аналогів [13]. А.Воронкова  конкурентоспроможний потенціал визначає як сукупність виробничо-фінансових, інтелектуальних і трудових можливостей підприємства, які забезпечують йому стійкі конкурентні позиції на ринку [14]. При цьому, структура конкурентоспроможного потенціалу складається з: виробничо-фінансових можливостей (виробничий, фінансовий, комунікаційний потенціал); інтелектуальних можливостей (інноваційний, маркетинговий, управлінський потенціал); трудових можливостей (трудовий, мотиваційний потенціал) підприємства.

Відповідно до здійсненого підходу, на рис.1 потенціал підприємства представлено як сукупність його складових. Такими визначаються: виробничий потенціал (здатність виробничої системи виробляти матеріальні блага, використовуючи ресурси виробництва),  техніко-технологічний потенціал (здатність до технологічної оптимізації всього циклу виробництва), маркетинговий потенціал (здатність підприємства ефективно виявляти, формувати та задовольняти потреби споживачів ), фінансовий потенціал (здатність до оптимізації фінансової системи із залучення та використання фінансових ресурсів), організаційний потенціал (здатність до прийняття ефективних управлінських рішень), трудовий потенціал (сукупна трудова дієздатність колективу підприємства, ресурсні можливості у сфері праці облікового складу, виходячи з їх віку, фізичних можливостей, наявних знань і професійно-кваліфікаційних навиків) та інноваційний потенціал (здатність генерувати високу інноваційну активність, яка проявляються у ефективному забезпеченні нових і майбутніх технологій).

Усі складники конкурентоспроможного потенціалу підприємства  взаємопов'язані між собою. Поєднання визначених складових в сукупності характеризує стан та можливості підприємства по створенню, зміцненню та розвитку власних конкурентних переваг.

Висновки. Таким чином, у ході проведеного дослідження визначено, що конкурентоспроможність підприємства слід розглядати з урахуванням факторів конкурентоспроможності продукції, потенціалу підприємства, галузей, регіонів і країни в цілому. Оцінка стану використання взаємопов’язаних та взаємозалежних рівнів визначається, перш за все, здатністю конкретних виробників випускати конкурентоспроможну продукцію. Критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності для кожного її рівня мають власну специфіку. В залежності від комбінації факторів впливу, конкретне підприємство характеризується досягнутим рівнем та особливим характером формування конкурентоспроможності. До того ж, специфічна комбінація факторів є об’єктивною передумовою формування стійких конкурентних позицій підприємства на ринку. Запропонована ієрархія факторів конкурентоспроможності підприємств дозволяє розробити систему показників конкурентоспроможності та методи її оцінки, спрямувати їх на нейтралізацію існуючих проблем підприємства. Наведена система факторів дозволяє створити і підтримувати належний рівень конкурентних переваг обєкта дослідження, а також визначити стратегічні, поточні та оперативні заходи управління конкурентоспроможністю підприємства.

 

Список використаних джерел

 

1. Райзберг Б. А. Управление экономикой/ Б. А Райзберг ., Р. А. Фатхутдинов  : учебник. – М.: Бизнес-школа Интель-Синтез, 1999.- 784 с.

2. Павлова В.А. Фактори, що формують конкурентоспроможність / В.А. Павлова //Європейський вибір України: проблеми теорії та практики реалізації: Матеріали міжн. наук.-практ. конф. – Д.: Вид-во ДУЕП. – 2003. – С. 76–78.

3. Бондаренко С. Про механізм формування конкурентоспроможності продукції промислового підприємства / С. Бондаренко, В. Бокій // Економіка підприємств. – 2001 – № 9 – С. 58–59.

4. Піддубна Л.І. Конкурентоспроможність економічних систем: теорія, механізм регулювання та управління: Монографія. / Л.І. Піддубна – Х.: ВД ІНЖЕК, 2007 – 368 с.

5. Гринько Т. В. Механізм формування конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на міжнародних ринках: Монографія /Т. В. Гринько – Кривий Ріг: Видавничий Дім, 2005. – 324 с.

6. Попов Е. В. Рыночный потенциал предприятия / Е. В. Попов – М.: ЗАО Издательство «Экономика, 2002. – 559 с.

7. Титаренко В.Є. Чинники конкурентоспроможності підприємства: систематизація та формування єдиного підходу/ В.Є. Титаренко // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” Логістика.–Львів: Видавництво Національного університету Львівська політехніка, 2004. – №499. – С.119–124.

8. Іванов Ю. Б. Конкурентні переваги підприємства: оцінка, формування та розвиток: [моногр.] / Ю.Б. Іванов, П.А. Орлов, О.Ю. Іванова. − Харків: ІНЖЕК, 2008. − 352 с.

9. Соколова Л.В. Адаптация предприятий к условиям рынка/ Л.В. Соколова - Харьков: ФОРТ, 1996. – 246 с.

10. Савчук С. И. Основы теории конкурентоспособности : монография / С. И. Савчук [под науч. ред. акад. НАН Б. В. Буркинского]. – Мариуполь: Рената, 2007. – 520 с.

11. Лифиц Н. М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг. / Н. М. Лифиц – М.: Юрайт. – М.,2001. – 224 с.

12. Бузько И. Р., Дмитриєнко И. Е., Сушенко Е. А. Стратегический потенціал и формирование приоритетов в развитии предприятия / И. Р. Бузько .- Алчевск: ДГМИ, 2002. – 216с.

13. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч.посіб. / Н.С. Краснокутська. – К.: Центр навч. літ-ри, 2005. – 352 с.

14. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация / А.Э. Воронкова. – Луганск: И-во Восточноукраинского национального университета, 2000.- 310 с.

Стаття надійшла до редакції 10  травня 2011 року.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"