Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 630*672.1.003.1 (477.8)

 

В. Ю. Касюхнич,

аспірант, Інститут агроекології і природокористування НААН, м. Київ

 

НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНТЕГРОВАНОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

 

V. Iu. Kasiukhnych,

aspirant, Institute of Agroecology and Nature Management of NААS, Kyiv

 

DIRECTIONS OF DEVELOPMENT OF INTEGRATED MANAGEMENT IN THE OF THE FORESTRY LAND AREA

 

У статті сформовані напрями реформування земельних відносин в лісовому господарстві. Розширені теоретичні положення організації використання земель лісогосподарського призначення з урахуванням властивостей землі як природного об'єкта, основного засобу виробництва в лісовому господарстві та лісокористуванні. Визначені проблеми та перспективні напрями формування інтегрованого управління в сфері лісогосподарського землекористування, що передбачають необхідність посилення ролі державно-приватного партнерства в процесі регулювання земельних відносин.

 

In the article formed directions of land reform in forestry. Expanded the theoretical principles of land use for forestry purposes, with considering the properties of land as a natural object and the main means of production in forestry and forest management. Defined the problems and future directions of forming the integrated management of the forestry land area which provides strengthening the role of public and private partnership in the regulation of land relations.

 

Ключові слова: розвиток, інтегроване управління, землекористування, лісове господарство, землі лісогосподарського призначення.

 

Keywords: development, integrated management, land use, forestry, land for forestry purposes.

 

 

Постановка проблеми. Загострення конфліктів з приводу використання земельних ресурсів як просторової бази існування лісових екосистем нині набуває особливої актуальності. Сьогодні для збереження функцій лісових екосистем недостатньою є реалізація на практиці підходів сталого лісоуправління і лісокористування. Вирішення цього завдання потребує виходу за межі кола управлінських рішень, які стосуються лише лісів, і звернення уваги на аспекти, пов’язані з землекористуванням. Неефективні управлінські рішення, що стосуються використання земель лісогосподарського призначення, є частиною ширшої проблеми забезпечення сталого землекористування в цілому. Крім того, існуюча система управління земельними ресурсами лісового господарства недостатньо ефективна, не відповідає сучасним вимогам і не сприяє розвитку екологічної системи держави. Тому впровадження науково обґрунтованого еколого-економічного механізму використання лісових земель забезпечить необхідну стійкість економічного розвитку і орієнтацію на екологічні вимоги лісової галузі.

Аналіз останніх досліджень та постановка завдання. Різні аспекти окреслених проблем висвітлено у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, еколого-економічні засади землекористування досліджували Д.С. Добряк, З.Ф.Бриндзя, П.Ф.Кулинич, Л.Я.Новаковський, М.Г.Ступень, А.М.Третяк, М.В.Щурик, економічний механізм та інституційні засади використання земельних ресурсів у лісовому господарстві – І.Я.Антоненко, Я.В. Коваль, П.В. Касьянов, І.М. Лицур, Є.В. Мішенін, О.В. Нєвєров, І.М. Синякевич, І.П. Соловій. Основоположні принципи вдосконалення механізму землекористування в лісовому господарстві запропонували О.І. Дребот, О.І. Фурдичко, М.Х. Шершун. Незважаючи на значну кількість досліджень, недостатньо вивченим є зв’язок між результативністю еколого-економічного механізму, з одного боку, і відповідною системою управління землекористуванням, з іншого. Невирішеними залишились питання формування ефективної моделі лісокористування та землекористування як єдиної системи взаємодії державних і ринкових механізмів управління землями лісогосподарського призначення.

Метою статті є теоретико-методичне обґрунтування напрямів розвитку інтегрованого управління в сфері лісогосподарського землекористування.

Результати досліджень. Вирішення проблем раціонального використання земель лісогосподарського призначення визначається принципами економіки природокористування, які забезпечують процес поетапного впровадження механізмів підвищення ефективності використання природних ресурсів, забезпечення охорони і відновлення якісних характеристик земель, на яких ці природні ресурси знаходяться, збереження природного навколишнього середовища. Землі лісогосподарського призначення мають особливу цінність, оскільки характеризуються великою різноманітністю наявних природних та біологічних ресурсів. Для ефективного використання, захисту, охорони та відновлення лісових ресурсів необхідно розглядати ліс як екологічну систему, яка нерозривно поєднана з таким важливим природним ресурсом як земля.

Управління лісами з точки зору дотримання екологічних вимог особливо актуальним стає при використанні земель лісогосподарського призначення. Це лягає в основу збереження, відтворення лісів, їх охорону і захист при експлуатації незалежно від форми власності. Особливості лісокористування на землях лісогосподарського призначення обумовлені цілим рядом об'єктивних причин. Відповідно до Земельного кодексу України «... до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства» [1]. До нелісових земель віднесено землі, призначені для потреб лісового господарства (просіки, дороги, сільськогосподарські угіддя, водами й болотами, спорудами, комунікації тощо).

Згідно Державного земельного кадастру України станом на 01.01.2016 р. лісові та інші вкриті лісом землі займають 10633,1 тис. га території нашої країни. Варто відмітити, що цей показник суттєво відрізняється у розрізі регіонів України (рис. 1).

 

Рис. 1. Розподіл площі лісових та інших вкритих лісом земель за регіонами України (2015 р.), тис. га

Джерело: сформовано за даними Державного земельного кадастру України.

 

У зв’язку з необхідністю формування конкурентного середовища у сфері лісокористування та лісовідтворення, а також з метою посилення фінансової самодостатності  лісових господарств актуалізується проблема інституціалізації реформування відносин власності на земельні ресурси в лісовому господарстві та системи управління в сфері лісогосподарського землекористування в цілому.

В даний час формуються нові інститути взаємодії держави і приватного сектора, що отримали назву державно-приватного партнерства. Як відзначає М.Х. Шершун [2, c. 7–8] система користування та управління лісами може бути реалізована за допомогою державно-приватного партнерства у системі орендних відносин, коли держава і приватний бізнес однаковою мірою є рівновідповідальними за результати прийнятих рішень у сфері використання та відтворення лісів, що стане організаційною та економічною базою ефективного еколого-орієнтованого лісового менеджменту.

Зокрема, Мезеніна О.Б. [3, с. 38] вказує, що в сфері лісогосподарського землекористування стадії процесу державно-приватного партнерства можуть бути наступними: узгодження інтересів держави і бізнесу в користуванні та управлінні лісовими ресурсами (еколого-економічне обґрунтування); виділення пріоритетних напрямків лісокористування в програмних документах; формування ефективних проектів земле- лісокористування на підставі державних програм і укладання партнерських угод (рис. 2).

 

Рис. 2. Логічна схема державно-приватного партнерства в сфері лісогосподарського землекористування

Джерело: сформовано на основі [3; 4].

 

За дослідженнями Мезеніної О.Б. умови оренди необхідно розглядати як основну форму надання земельних ресурсів лісової галузі приватному сектору. Орендар на договірних умовах має право управління і користування земельними ресурсами, виконуючи всі господарські та виробничі функції, тоді як власник зберігає за собою контролює право за своїм майном і капіталом і створює нормальні умови для діяльності орендаря [3, с. 49]. Організація взаємодії суб’єктів земельно-лісових відносин щодо здійснення державно-приватного партнерства в в сфері лісогосподарського землекористування наведена на рис. 3.

 

Рис. 3. Структурна схема взаємодії суб’єктів державно-приватного партнерства

Джерело: сформовано на основі [3; 5].

 

Прийняття стратегічних рішень вибору організаційної структури пов'язане з проблемами ринкової невизначеності щодо недостатньої або недостовірної інформації, впливом численних факторів зовнішнього середовища, що визначає необхідність варіантності стратегічного вибору з можливих альтернатив [6; 7]. Оцінку умов організації ведення лісового господарства як виду економічної діяльності для конкретної території земель лісогосподарського призначення пропонується проводити методом проектних (розрахункових) макетів для організаційних структур, різних за правами надання земель лісогосподарського призначення в користування (довгострокова оренда і короткострокове користування), джерелами формування доходів, формами комбінування виробництв, податковим режимам підприємств тощо.

Для прикладу, на території США дозвіл на використання державних лісових ресурсів можливо отримати виключно за умови участі в щорічних торгах. На таких торгах неодмінно визначаються обсяги заготівлі деревини та загальний обсяг лісогосподарських робіт [8]. Зазначений механізм дає змогу постійно підтримувати необхідний рівень конкуренції серед лісокористувачів, що зумовлює залучення до лісозаготівельних і лісогосподарських робіт суб’єктів господарювання з високим рівнем ефективності.

Розвиток орендних відносин як одна з перспективних форм взаємодії державного та приватного сектору в сфері лісокористування вимагає об’єктивної оцінки та аналізу вітчизняного досвіду використання та охорони лісових ресурсів, планування ефективних напрямків такої взаємодії.

Вважаємо доречним розглядати інвестиційні проекти та орендні договори в сфері лісокористування як концесійну угоду, але з дотриманням певних умов. По-перше, використання лісових ресурсів за умови концесійної організації угод має передбачати пріоритетність інвестицій з огляду на їх об’ємні характеристики, час вкладення основного та оборотного капіталів у лісову інфраструктуру, вилучення ресурсів, що відбулось раніше, державні фінансові гарантії забезпечення приватного сектору для розвитку партнерських взаємовідносин між державою та бізнесом.

Перевагою використання концесійної системи для організації відносин в сфері лісокористування є стимулювання розвитку ефективного приватного сектору, чого практично неможливо досягнути за умови орендних відносин. Ефективність запровадження концесійної системи безпосередньо залежатиме від вибору організаційно-правової форми та загального правового середовища, в якому юридичні особи здійснюють концесійну діяльність, джерела фінансування такої діяльності, раціонального розподілення отриманих доходів, повноважень концесіонера тощо.

Перетворення моделі функціонування системи управління лісогосподарськими землями, на нашу думку, повинно здійснюватися за умови взаємодії усіх елементів, які забезпечують досягнення поставлених цілей та враховують інституційні засади, систему управління, функції та напрями реформування (рис. 4).

 

Рис. 4. Структура управління землями лісогосподарського призначення

Джерело: сформовано на основі [7; 9].

 

Забезпечення ефективного використання лісогосподарських земель безпосередньо залежить від інституційно-правових засад, які формують режими власності, права, обов’язки та відповідальність власників земель лісогосподарського призначення та лісокористувачів, апарат, повноваження та функції державних органів управління та органів місцевого самоврядування, засади контролю та охорони лісових ресурсів, що визначають правила участі інших неурядових організацій та громадськості [4, c. 48].

Тобто, господарські функції щодо використання та відтворення лісів мають виконуватися організаціями на принципах підприємництва, що забезпечить мотиваційні механізми залучення інвестиційних ресурсів для модернізації, економічну відповідальність за прийняті управлінські рішення. Відмежування господарських функцій від управлінських у рамках нинішніх лісгоспів, очевидно, призведе до поділу останніх на дві структури з різними організаційно-правовими формами [4; 10].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, в умовах сучасних трансформаційних економічних процесів необхідно значно диверсифікувати форми тимчасового користування землями лісогосподарського призначення, щоб активізувати підприємницьку активність у сфері заготівлі та первинної переробки деревини. З огляду на це варто узаконити можливість імплементації у практику лісокористування наступних інституцій відносин власності на земельні ресурси, зокрема державно-приватного партнерства (орендних схем, концесійного режиму, угод про розподіл продукції, довірчого управління тощо). Тому необхідним є розробка інституціонального середовища взаємодії держави і приватного сектора, економічний аспект  якого повинен базуватися на таких принципах, як добровільність, рівноправність, дотримання балансу інтересів учасників і терміновість їх відносин.

 

Література.

1.  Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. –  С. 1. – Ст. 2038. – Код акту 20473/2001. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/2768-14.

2.  Шершун М.Х. Напрями реформування організаційно-економічної структури управління лісовим господарством / М.Х. Шершун // Збалансоване природокористування. – 2013. – № 1. – С. 5–12.

3.  Мезенина О.Б. Теоретические положения формирования эффективной системы управления земельными ресурсами лесного комплекса субъектов Российской Федерации: [монография] // О.Б. Мезенина. – М.: ФГБОУ ВПО «Государственный университет по землеустройству», 2012. – 109 с.

4.  Дребот О.І. Збалансований розвиток лісового сектору економіки в контексті європейської інтеграції України: [монографія] / О.І. Дребот, М.Х. Шершун, О.І. Шкуратов. – К.: Аграрна наука, 2014. – 317 с.

5.  Мішеніна Г.А. Реорганізація власнісного статусу лісових ресурсів як передумова розвитку лісогосподарського підприємництва екологічного спрямування / Г.А. Мішеніна // Економіка та менеджмент: перспективи розвитку : матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, м. Суми, 18-20 травня 2011 р. / за заг. ред.: О.В. Прокопенко, М.Ю. Троян. - Суми : СумДУ, 2011. - Т.2. - С.143-144.

6.  Фурдычко О.И. Вопросы экономики землепользования в процессе ведения лесоводства в законодательстве Украины / О.И. Фурдычко // Экономика Украины. – 2013. – № 5 (610). – С. 56–66.

7.  Никитюк Ю.А. Трансформація системи управління землями лісогосподарського призначення / Ю.А. Никитюк // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2014. – № 9. – Т. 2. – С. 41–45. – (Серія: економічні науки).

8.  Kimmins J.P. Forest ecology. A Foundation for Sustainable Forest Management and Environmental Ethics in Forestry / J.P. Kimmins. – Saddle River, N.J.: Prentice Hall, 2003. – 720 p.

9.  Сакаль О.В. Ефективне управління землями лісогосподарського призначення: [монографія] / О.В. Сакаль. – К.: Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», 2012. – 176 с.

10.   Фурдичко О.І. Лісова галузь України в контексті збалансованого розвитку: теоретико-методологічні, нормативно-правові та організаційні аспекти: [монографія] / О.І. Фурдичко, В.В. Лавров. – К.: Основа, 2009. – 424 с.

 

References.

1.  The Verkhovna Rada of Ukraine (2001), The Land Code of Ukraine, available at: zakon.rada.gov.ua/go/2768-14 (Accessed 29 October 2016).

2.  Shershun, M.Kh. (2013), “Directions reform the organizational and economic structure of forest management”, Balanced nature using, vol. 1, pp. 5–12.

3.  Mezenina, O.B. (2012), Teoreticheskie polozhenija formirovanija jeffektivnoj sistemy upravlenija zemel'ny mi resursami lesnogo kompleksa sub#ektov Rossijskoj Federacii [Theoretical provisions for the formation of an effective system for managing land resources of the forestry complex of the subjects of the Russian Federation], FGBOU VPO «Gosudarstvennyj universitet po zemleustrojstvu», Moskva, Rossija.

4.  Drebot, O.I. Shershun, M.Kh. and Shkuratov, O.I. (2014), Zbalansovanyj rozvytok lisovoho sektoru ekonomiky v konteksti ievropejs'koi intehratsii Ukrainy [Balanced development of the forest sector in the context of European integration of Ukraine], Ahrarna nauka, Kyiv, Ukraine.

5.  Mishenina, H.A. (2011), “ Reorganization vlasnisnoho status of forest resources as a prerequisite for the development of forestry ecological business”, Мaterialy dopovidej Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii [Materials of International Scientific Conference], Ekonomika ta menedzhment: perspektyvy rozvytku [Economics and Management Perspective], Sumy, Ukraine, 18–20 May 2011, pp. 143–144.

6.  Furdychko, O.I. (2013), “Issues of land use economics in the process of forestry in the legislation of Ukraine”, Jekonomika Ukrainy, vol. 5 (610), pp. 56–66.

7.  Nykytiuk, Yu.A. (2014), “ Transformation of land management for forestry purposes”, Naukovyj visnyk Khersons'koho derzhavnoho universytetu, vol. 9, no. 2, pp. 41–45.

8.  Kimmins, J.P. (2003), Forest ecology. A Foundation for Sustainable Forest Management and Environmental Ethics in Forestry, Prentice Hall, New Jersey, United States.

9.  Sakal', O.V. (2012), Efektyvne upravlinnia zemliamy lisohospodars'koho pryznachennia [Effective management of land for forestry purposes], Derzhavna ustanova «Instytut ekonomiky pryrodokorystuvannia ta staloho rozvytku Natsional'noi akademii nauk Ukrainy», Kyiv, Ukraine.

10.   Furdychko, O.I. and Lavrov, V.V. (2009), Lisova haluz' Ukrainy v konteksti zbalansovanoho rozvytku: teoretyko-metodolohichni, normatyvno-pravovi ta orhanizatsijni aspekty [Forest industry in Ukraine in the context of sustainable development: theoretical, methodological, legal and organizational aspects], Osnova, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 19.12.2016 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"