Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 631.1:004

 

Н. М. Проценко,

к. е. н., доцент, доцент кафедри економічної кібернетики,

Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва, м. Харків

Т. А. Бутенко,

к. е. н., доцент, завідувач кафедри економічної кібернетики,

Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва, м. Харків

 

СТАН ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА І СІЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

 

N. M. Protsenko,

Ph.D. in Economics, associate professor, associate professor of department of economic cybernetics,

Kharkov National agrarian University named after V.V. Dokuchaev, Kharkov

T. A. Butenko,

Ph.D. in Economics, associate professor, manager of department of economic cybernetics,

Kharkov National agrarian University named after V.V. Dokuchaev, Kharkov

 

STATE AND DIRECTIONS OF DEVELOPMENT OF THE SYSTEM OF THE INFORMATIVE PROVIDING OF AGRARIAN PRODUCTION AND RURAL POPULATION

 

У статті досліджено основні проблеми інформаційного забезпечення аграрного виробництва, висвітлено можливості покращення інформаційного обслуговування сільського населення, обґрунтовано основні напрями розвитку системи інформаційного забезпечення аграрного сектора економіки.

 

The basic problems of the informative providing of agrarian production are investigational in the article, possibilities of improvement of informative maintenance of rural population are reflected, basic directions of development of the system of the informative providing of agrarian sector of economy are reasonable.

 

Ключові слова: аграрне виробництво, прогнозування, кон’юнктура ринку, інформація, управлінське рішення, система інформаційного забезпечення.

 

Keywords: agrarian production, prognostication, state of affairs of market, information, administrative decision, system of the informative providing.

 

 

Постановка проблеми. Аграрне виробництво займає особливе місце в структурі економіки України, є одним із показників зростання добробуту населення, істотного поліпшення соціально-економічної ситуації в країні. Проте, до тепер залишаються нерозв’язаними завдання, пов’язані зі створенням таких умов виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, які б забезпечили задоволення інтересів як споживачів, так й виробників даного сектору економіки. Одним з важливих елементів, що забезпечують ефективне функціонування всіх елементів інфраструктури аграрного виробництва є система інформаційного забезпечення. У ринкових умовах для прийняття виважених управлінських рішень потрібна економічна, у тому числі ринкова інформація. Сучасним агровиробникам необхідно володіти інформацією про попит, пропозиції і ціни на місцевих, регіональних, національних і міжнародних ринках, мати доступ до прогнозної інформації, яка дає змогу орієнтуватися в тенденціях розвитку виробничих, ринкових, суспільно-політичних ситуаціях, чітко орієнтуватись у нормативній інформації, яка характеризує досягнутий суспільний рівень виробничих відносин, у тому числі технологічний, економічний, політико-юридичний. Тобто, становлення цивілізованого аграрної виробництва вимагає забезпечення його прозорості й інформованості для всіх учасників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання удосконалення інформаційного забезпечення діяльності сільськогосподарських виробників і сільського населення входять в коло інтересів багатьох вчених. Вагомий внесок у дослідження цього напряму зробили відомі українські вчені: П. Гайдуцький, М. Кропивко, М. Малік, П. Саблук, В. Юрчишин та ін. [1-6]. Однак питання формування дієвої інформаційної системи управління агропромисловим виробництвом потребує подальшого наукового дослідження і практичного втілення.

Постановка завдання. Метою статті є висвітлення значення системи інформаційного забезпечення в підвищенні ефективності аграрного виробництва, дослідження та розкриття її ролі у прийнятті науково-обґрунтованих управлінських рішень.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проведення реформ в аграрному секторі економіки України передбачає створення сучасних інформаційних систем, що базуються на єдиному інформаційному просторі. Такий простір можна визначити як сукупність баз даних, сховищ знань, систем управління ними, інформаційно-комунікаційних систем та мереж, методологій і технологій їх розробки, ведення та використання на основі єдиних принципів і загальних правил, що забезпечують інформаційну простоту спілкування користувачів із системою й інтеграцію її у всесвітнє інформаційне середовище.

У сучасних умовах інформації відводиться роль каталізатора економічного розвитку, вона стає одним з економічних ресурсів. Інформація це єдиний вид ресурсів, який не лише не виснажується, але і збільшується, якісно удосконалюється і в той же час сприяє найбільш раціональному і ефективному використанню усіх інших ресурсів, їх збереженню, а у ряді випадків розширенню і створенню нових.

Інтеграція України у світовий ринок потребує налагодження зв'язків із зарубіжними інформаційними центрами. Необхідно враховувати, що країни постіндустріального, інформаційного розвитку отримують все більше вигод від широкого застосування нових інформаційних технологій, які забезпечують великі можливості підвищення продуктивності управлінської праці, продажу товарів і послуг, інтеграції. Тому інформаційна система має стати важливою складовою інфраструктури аграрного виробництва.

Реалії сьогодення чітко визначають, що у ринкових умовах конкурентоспроможними є тільки ті підприємства, які мають можливість забезпечувати ефективну діяльність, підтримувати сталий розвиток та стійкі позиції на ринку через гнучке пристосування до змін внутрішнього та зовнішнього середовища.

Ефективність управлінських рішень в сучасних ринкових умовах значною мірою залежить від оперативності збору достовірної маркетингової інформації та методів її опрацювання. Проте, в аграрному секторі України збір і оприлюднення інформації про стан аграрних ринків, ціни на сільськогосподарську продукцію і ресурси, зареєстрованих обсягах угод по основних видах продукції; аналіз впливу різних факторів на параметри і динаміку торгівлі сільськогосподарською продукцією; наявність вільних торгових місць, складських приміщень, транспорту на оптових ринках та їх філіях; прогнози виробничих і ринкових ситуацій; нормативи суспільно необхідних витрат виробництва тощо, поки що не відповідає потребам учасників аграрного виробництва.

Розглянемо деякі з існуючих проблем в системі інформаційного забезпечення аграрної сфери економіки.

Нині в Україні не налагоджено ефективної роботи з вивчення та прогнозування кон’юнктури ринку як одного з найважливіших напрямів маркетингових досліджень, що пояснюється непідготовленістю відповідних фахівців, відсутністю необхідного організаційного, методичного та технічного забезпечення, а також складністю дослідницьких процедур в умовах стихійності та динамічності ринкових процесів. Крім того, у публікаціях прогнозів умов виробництва і ринкової кон’юнктури відсутня системність.

Актуальним питанням на сучасному етапі є розвиток системи цінового моніторингу, який включає систему збору, обробки, збереження та поширення оперативної інформації про ціни попиту і пропозиції на товарних ринках та про тенденції розвитку цих ринків. Варто відмітити, що моніторинг цін на основні види продовольства в розрізі регіонів регулярно здійснюється підпорядкованими установами Міністерства аграрної політики та продовольства України. Однак, існуюча система цінового моніторингу, яка б забезпечувала аналіз та поширення інформації зацікавленим учасникам ринку, не створена. Цілеспрямована діяльність агентів ринку неможлива без наявності достовірної інформації про ціни, рівень та пропорційність попиту і пропозиції, що входить у поняття кон’юнктури ринку конкретного товару. І тут виникає ще одна серйозна проблема, яка стосується достовірності отримуваної інформації, тобто виникає питання, наскільки дані відповідають сучасним реаліям сільського життя.

Сьогодні в Україні склалася ситуація, за якою інформаційне середовище формується навколо основних форм господарювання на селі – сільськогосподарські підприємства, особисті селянські господарства та фермерські господарства. Особливостями статистичного обліку в сільському господарстві є те, що він ведеться, в першу чергу, за функціональною ознакою, а також за територіальним принципом, тобто за місцем знаходження сільськогосподарських ресурсів, а не за місцем реєстрації господарюючого суб'єкта. Досить часто дослідники, аналізуючи потенціал сільськогосподарських товаровиробників, спираються на дані Державного комітету статистики України. Однак, статистичні дані формуються за певними методологічним правилами, які виступають деякими константами в постійно мінливих умовах, а отже методи вимірювань можуть бути недосконалі. Це призводить до значних розбіжностей між даними в статистичних збірниках і в реальній дійсності. Особливо ці розбіжності спостерігаються у задекларованих обсягах реалізації продукції господарствами населення, оскільки вони визначаються на основі вибіркового обстеження особистих селянських господарств, за винятком реалізації на переробні підприємства. Однак, більшість господарюючих суб’єктів, які реалізують продукцію на переробку, не укладають договори на реалізацію сільськогосподарської продукції, особливо молока, й ці дані не відображаються в статистичному обліку, тому їх можна назвати умовними.

Більшістю розвинутих країн світу обрано модель соціально-орієнтованої ринкової економіки, яка ґрунтується на принципі поєднання ринкових і державних механізмів регулювання. Ефективна та раціональна система державного регулювання аграрної сфери економіки потребує належного обґрунтування, що базується на відповідному інформаційному забезпеченні про різні аспекти аграрного виробництва, стан та трансформації в галузі. Зокрема, важливими макропоказниками, які підлягають аналізу з метою оцінки соціально-економічних процесів в аграрної сфері економіки, є ресурсозабезпеченість, фінансові результати й рентабельність аграрного виробництва. На ці показники суттєво впливають кількісні та вартісні параметри галузевих основних засобів. Проведені дослідження доводять про необ’єктивність статистичних показників результативності аграрного виробництва, що негативно позначається на достовірності та якості інформаційної бази, яка використовується з метою обґрунтування державної регуляторної політики. Внаслідок цього можуть прийматися необ’єктивні рішення щодо державного регулювання й системи оподаткування сільського господарства, занижується фактична капіталізація сільськогосподарських підприємств, що, зокрема, обмежує їх можливості щодо залучення інвестиційних ресурсів [7].

Говорючі про неточність статистичної інформації, варто звернути увагу на ще один момент, а саме на здійснену під керівництвом Міністерства аграрної політики та продовольства України паспортизацію сільських населених пунктів. Проведена паспортизація не вирішила проблеми з достовірного відображення стану аграрного виробництва, оскільки по-перше, для збору необхідної інформації залучалися студенти аграрних закладів вищої освіти, які не мають достатньої кваліфікації, по-друге, в основі паспорта сільського населеного пункту була продубльована інформація з статистичних форм, які не відображають реальні умови та рівень якості життя населення.

Сільські території становлять основу аграрного виробництва. Взаємозалежність сталого розвитку сільських територій і сільського господарства повинна ґрунтуватися на єдності вихідних положень щодо оптимізації параметрів поступової соціально-економічної розбудови, яка може відбуватися тільки при системному включенні в дію ринкових механізмів. Проте, один з найважливіших серед цих механізмів, системний моніторинг щодо визначення проблем соціальної розбудови сільських територій, при цьому варто підкреслити саме системний, не працює. Зокрема, моніторинг виявляє стан і динаміку змін процесів, явищ, у відношенні яких буде розроблений план дій на майбутнє; забезпечує зворотній зв’язок за рахунок аналізу попередніх успіхів і недоліків певної політики або програми. І навпаки, відсутність інформації по соціально-економічній ситуації на рівні сіла, сільських громад, районів, областей стає на заваді визначення пріоритетів на мікро-, мезо- і макрорівнях і розробки та запровадження відповідних програм розвитку сільських територій через їх фінансове забезпечення. Неможливість об’єктивно оцінити рівень виробничого, соціального, економічного розвитку кожного сільського населеного пункту робить безперспективними зусилля із створення повноцінного життєвого середовища для сільського населення.

Безумовно, не можна сказати, що проведена паспортизація сільських населених пунктів, не дала ніяких результатів. Створена інформаційна база, яку можна використовувати для вирішення широкого кола проблем в аграрній сфері економіки, однак є і «мінуси» – багато ресурсів заморожені, не фінансується актуалізація цієї бази.

До успіхів в сфері інформаційного забезпечення аграрного виробництва варто віднести спеціалізовану інформаційну систему, що розроблена і широко використовується у ряді регіонів Україні, яка дозволяє в інтерактивному режимі створювати, коригувати і поповнювати базу даних про результати діяльності підприємств аграрної сфери регіону. Така система забезпечує цільовий відбір інформації за вказаними користувачем параметрами, дозволяє розрахувати типові показники, передачу даних в інші програмні середовища з метою виконання поглибленого аналізу [8].

Не можна обійти увагою ще один аспект успішного функціонування будь-якого сектора економіки – це людський ресурс. Люди – найважливіший елемент продуктивних сил і головне джерело розвитку економіки. Існує безперечна залежність економічної конкурентоспроможності, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу будь-якого підприємства. Безумовно це стосується і підприємств аграрного сектора. Мотивація є основою будь-якої поведінки людей, її складові елементи спрямовані на підвищення ефективності діяльності суб'єктів ринку. На жаль, у сфері аграрного виробництва України сьогодні не реалізовані найважливіші принципи, що обумовлюють ефективність мотивації праці, серед яких, на нашу думку, особливо варто звернути увагу – це забезпечення змістовності і привабливості праці, створення широких можливостей для підвищення кваліфікації і службового зростання. У вирішенні цих завдань значну допомогу можуть оказати інформаційно-консультаційні (дорадчі) служби, освітня діяльність яких сприяє розповсюдженню спеціальних знань, впровадженню у виробництво сучасних досягнень науки, техніки й технологій, підвищенню рівня знань і удосконаленню практичних навичок прибуткового господарювання в ринкових умовах.

Висновки. Основна мета інформаційного забезпечення – це створення прозорого інформаційного середовища з питань функціонування ринків на базі використання можливостей новітніх інформаційних технологій та засобів телекомунікації. Брак інформації в аграрному секторі економіки погіршує умови господарювання, підвищує ризики та зменшує довіру між учасниками ринку, знижує ефективність та результативність державної аграрної політики.

Інформаційне забезпечення розвитку ринків основних видів аграрної продукції є одним із важливих компонентів у системі ресурсного забезпечення управлінської діяльності суб’єктів ринкової інфраструктури, яке повинне базуватися на достовірній, своєчасній і оперативній інформації, тому необхідно докорінно змінити інформаційну інфраструктуру, яка повинна відповідати вимогам менеджменту різних рівнів управління на даний момент і на перспективу.

Створення інформаційно-аналітичної системи моніторингу в аграрному виробництві зробить можливим реалізацію як сукупності приватних економічних процедур і методів, адаптованих до вирішуваних завдань, так і окремих управлінських функцій, дозволить визначити, якими шляхами і засобами можна максимально ефективно добитися необхідного рівня розвитку аграрного виробництва.

Щодо діяльності особистих селянських господарств, для отримання достовірної інформації потрібні спеціальні соціологічні обстеження, тобто потрібно деталізоване вибіркове обстеження їх роботи. Доцільно використати анкетне опитування діяльності особистих селянських господарств, яке містило б такі питання як міра розвиненості інфраструктури села, віддаленість від основного місця реалізації, середній вік членів домогосподарства, чисельність домогосподарства. Реальним кроком в заповненні інформаційного «вакууму» про стан аграрного виробництва може стати проведення сільськогосподарського перепису.

 

Література.

1. Гайдуцький А.П. Інвестиційна конкурентоспроможність аграрного сектора України. / А.П.Гайдуцький. – К.: Нора-Друк, 2004. – 247 с.

2. Корінець Р.Я. Інформаційне забезпечення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів: посібник для тих, хто хоче розвивати сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи / Р.Я. Корінець [ред.], М.Й. Малік, Я.Я. Рибак, І.Я. Паньків, В.І. Приймич, М.В. Петер, В.П. Горьовий, І.Ф. Томич. – К. : Едельвейс, 2015. – 144 с.

3. Кропивко М.Ф. Інформаційна система як фактор забезпечення життєдіяльності сільськогосподарських виробників в ринкових умовах / М. Ф. Кропивко // Економіка АПК. – 1999. – № 1. – С. 124–128.

4. Малік М.Й. Державне регулювання аграрного сектору економіки в дослідженнях вітчизняних вчених / М.Й. Малік, Ю.О. Лупенко // Економіка АПК. – 2009. – № 10. – С. 153-158.

5. Саблук П.Т. Економічний механізм АПК у ринковій системі господарювання / П.Т. Саблук // Економіка АПК. – 2007. – № 2. – С. 3–10.

6. Юрчишин В.В. Сільські території як системоутворюючі фактори розвитку аграрного сектора економіки / В.В. Юрчишин // Економіка АПК. – 2005. – № 3(125). – С. 3-10.

7. Могилова М.М. Оцінка основних засобів сільського господарства в контексті інформаційного забезпечення обґрунтування державної політики [Електронний ресурс] / М.М. Могилова // Економіка АПК. – 2013. – №9. – Режим доступу: http://eapk.org.ua/sites/default/files/eapk/13_09_20-25.pdf.

8. Березин А.В. Факторы занятости в аграрной сфере Украины [Електронний ресурс] / А.В. Березин. ­ Режим доступу: http://dspace.puet.edu.ua/bitstream/123456789/2350/1/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%BD%20%D0%90.%D0%92._7.pdf .

 

References.

1. Hajduts'kyj, A.P. (2004), Investytsijna konkurentospromozhnist' ahrarnoho sektora Ukrainy [Investment competitiveness of agrarian sector of Ukraine], Nora-Druk, Kyiv, Ukraine.

2. Korinets', R.Ya. Malik, M.J. Rybak, Ya.Ya. Pan'kiv, I.Ya. Pryjmych, V.I. Peter, M.V. Hor'ovyj, V.P. and Tomych, I.F. (2015), Informatsijne zabezpechennia sil's'kohospodars'kykh obsluhovuiuchykh kooperatyviv: posibnyk dlia tykh, khto khoche rozvyvaty sil's'kohospodars'ki obsluhovuiuchi kooperatyvy [Informative providing of agricultural attendant cooperative stores], Edel'vejs, Kyiv, Ukraine.

3. Kropyvko, M.F. (1999), The informative system as factor of providing of vital functions of agricultural producers is in market conditions”, Ekonomika APK, vol. 1, pp. 124–128.

4. Malik, M.J. and Lupenko, Yu.O. (2009), “Government control agrarian to the sector of economy in researches of home scientists”, Ekonomika APK, vol. 10, pp. 153-158.

5. Sabluk, P.T. (2007), “An economic mechanism of APK is in the market system of ménage”, Ekonomika APK, vol. 2, pp. 3–10.

6. Yurchyshyn, V.V. (2005), “Rural territories as system formative factors of development of agrarian sector of economy”, Ekonomika APK, vol. 3, no. 125, pp. 3-10.

7. Mohylova, M.M. (2013), “An estimation of the fixed assets of agriculture is in the context of the informative providing of ground of public policy”, Ekonomika APK, [Online], vol. 9, available at: http://eapk.org.ua/sites/default/files/eapk/13_09_20-25.pdf (Accessed 18 December 2016).

8. Berezyn, A.V. (2014), “Factors of employment are in the agrarian sphere of Ukraine”, available at: http://dspace.puet.edu.ua/bitstream/123456789/2350/1/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%BD%20%D0%90.%D0%92._7.pdf (Accessed 18 December 2016).

 

Стаття надійшла до редакції 19.12.2016 р.

 

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"