Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 378 (447):33

 

О. М. Ляшенко,

д. е. н., професор, вчений секретар,

Національний інститут стратегічних досліджень, м. Київ

В. Г. Маргасова,

д. е. н., професор, завідувач кафедри,

Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів

 

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЯК ОБ'ЄКТ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

 

A. N. Lyashenko,

Doctor of Economics, professor, scientific secretary,

National Institute for Strategic Studies, Kyiv

V. G. Marhasova,

Doctor of Economics, professor, head of department,

Chernihiv National Technological University, Chernihiv

 

ECONOMIC DEVELOPMENT OF HIGHER EDUCATION AN OBJECT OF STRATEGIC MANAGEMENT

 

У науковій праці представлено авторське бачення механізмів формування та виконання стратегії економічного розвитку вищого навчального закладу. Показано вплив сучасних ринкових трансформацій на процес проектування стратегії економічного розвитку вищого навчального закладу. На думку авторів, стратегія економічного розвитку вищого навчального закладу має передбачати розвиток конкурентних переваг – тобто тих значимих характеристик, які істотно впливають на формування його конкурентної позиції. Конкурентна позиція вищого навчального закладу розглядається як місце цього закладу на ринку освітніх послуг з точки зору формування привабливих для споживача елементів освітньої послуги. Подано пропозиції щодо удосконалення інструментарію стратегічного управління вищим навчальним закладом, у тому числі в частині оптимізації проектування, розгляду та виконання стратегії економічного розвитку таких закладів.

 

In scientific work presents the author's vision of the mechanisms of formation and implementation of economic development strategies of higher education. The influence of current market transformations in the process of designing economic development strategy for higher education. According to the authors, the strategy of economic development of the university should include the development of competitive advantages - those important characteristics that significantly affect the formation of its competitive position. Competitive position of higher education is seen as a place of establishment in the educational market in terms of forming an attractive element for consumer education. Suggestions for improvement tool of strategic management institution of higher education, including the optimization of the design, review and implementation of economic development strategies such institutions.

 

Ключові слова: стратегія, економічний розвиток, вищий навчальний заклад, ринкові трансформації, стратегічне управління.

 

Keywords: strategy, economic development, higher education institution, market transformation, strategic management.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Вищі навчальні заклади є суб’єктами ринку освітніх послуг, на яких розповсюджується дія об’єктивних ринкових законів. Конкуренція на ринку освітніх послуг дедалі загострюватиметься, що обумовлюється низкою об’єктивних тенденцій (наявність навчальних закладів різної форми власності, перевищення пропозиції над платоспроможним попитом, наявних індивідуальних освітніх запитів, масовизація вищої освіти та ін.). Відтак, розвиток вищих навчальних закладів має відбуватися на основі реалізації принципів стратегічного управління, в процесі якого реалізуються місія функціонування закладу, стратегічна програма (стратегія), вирішуються стратегічні завдання.

Держава та суспільство об’єктивно зацікавлені у високій результативності діяльності вищих навчальних закладів, які виробляють суспільні блага. На практичному рівні у сфері вищої освіти суспільним благом вважається підготовка висококваліфікованих фахівців для суспільного сектору національної економіки (тобто, в межах державного замовлення, яке формується уповноваженим державним органом з урахуванням тенденцій ринку праці).

Впровадження принципів стратегічного управління до організаційної моделі вищих навчальних закладів є об’єктивною необхідністю, а відтак – потребує розробки наукового та методологічного інструментарію, що можливий до застосування у різних економічних ситуаціях. В контексті підтримки нормального функціонування вищого навчального закладу особливо важливого значення набуває проблема своєчасної ідентифікації ринкових ризиків. Мають бути досліджені процеси проектування стратегічних рішень, а також обгрунтовані методичні підходи до формування та реалізації моделей стратегічного управління на рівні вищого навчального закладу.

Відтак, обрана тема є актуальною, представляє інтерес для науки і практики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. З проблем формування та реалізації стратегій економічного розвитку вищих навчальних закладів видається чимало наукових праць [1-5]. Плідно у цій царині працюють В.Андрущенко, Т.Боголіб, Ю.Вітренко, Ю.Гончаров, І.Грищенко, С.Захарін, І.Каленюк, М.Степко, І.Тарасенко, І.Шульгіна та інші науковці. Залишається незадовільним рівень стратегічного управління вищими навчальними закладами, що проявляється зокрема у відсутності механізмів виявлення та мінімазції дії різних ринкових та позаринкових викликів. Доцільно розробити теоретико-методологічні основи ідентифікації та оцінювання ринкових та позаринкових викликів (ризиків) в процесі організації діяльності вищих навчальних закладів.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є обгрунтування теоретико-методологічних засад формування та реалізації стратегії економічного розвитку вищого навчального закладу.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Вищі навчальні заклади як ринкові інституції функціонують на ринку освітніх послуг, на якому спостерігається доволі запекла конкурентна боротьба. Це – об'єктивне явище, яке є закономірним наслідком масовизації вищої освіти. Ринок освітніх послуг можна сприймати як систему економічних відносин, що виникають з приводу купівлі-продажу освітніх послуг [2, c.159].

Для вищих навчальних закладів, оскільки вони є високо диверсифікованими організаціями, однією із пріоритетних проблем є оптимальний розподіл ресурсів між різними видами діяльності. Оцінювання стратегічних альтернатив розвитку вищого навчального закладу здійснюється на основі збалансування сформульованих цілей, викликів середовища та наявних ресурсів [1, c.237].

Протягом останніх років на ринку освітніх послуг України спостерігається  диференціація та сегментація як ринкового продукту, так і відповідно технологічних процесів в залежності від потенційного попиту [3, c.59]. Це призводить до конкуренції між суб'єктами освітньої діяльності.

В той же час конкуренція серед вищих навчальних закладів – цілком нормальне явище, що викликане дією ринкових механізмів і детермінізує процеси ринкового розподілу та мобільності ресурсів.

Протягом 1995-2010 рр. сфера вищої освіти України розвивалася випереджаючими темпами, що проявилося в першу чергу у зростанні кількості закладів вищої освіти та збільшенні чисельності студентів [1, c.133]. Результати соціологічних опитувань свідчать про скоріше негативне сприйняття у суспільній свідомості якості та характеру процесів, що відбуваються у сфері вищої освіти [4, с.129]. Нині система вищої освіти України не може продемонструвати високу якість діяльності в системі міжнародних координат, що підтверджується результатами незалежного рейтингування вищих навчальних закладів, яке регулярно проводиться впливовими міжнародними організаціями.

Функціонування системи вищої освіти відбувається у несприятливих макроекономічних умовах. Зокрема, через падіння платоспроможного попиту окремі заклади припнили діяльність, а окремі – знижують ціни (демпенгіують), що негативно позначається на падінні якості навчання. Демографічна криза 1990-х рр. призвела до зниження кількості потенційних споживачів освітніх послуг [3, c.88].

Вадою системи вищої освіти України є орієнтація вищих навчальних закладів на задоволення потреб споживачів, які бажають отримані так звані «модні» або «рейтингові» спеціальності (економіст, юрист, менеджер, психолог та ін.). Значна частка вищих навчальних закладів готують непрофільних для них фахівців, не маючи для цього належного кадрового, наукового та навчально-методичного забезпечення.

Протягом 1995-2015 рр. в Україні зафіксовано відносно високий показник бюджетного фінансування сфери вищої освіти (відносно ВВП). Натомість в Україні майже не фінансується наукова (дослідницька) та інноваційна діяльність установ вищої освіти. Майже не фінансуються інвестиційні витрати на нове будівництво, впровадження нових освітніх технологій, закупівлю навчального обладнання, проведення перспективних наукових досліджень [1, c.283]. Аналіз зарубіжного досвіду дозволяє виділити основні інструменти фінансування вищих навчальних закладів: пряме бюджетне фінансування на покриття витрат; пряме бюджетне фінансування за програмно-цільовим методом (орієнтоване на досягнення результату); бюджетне фінансування з використанням державних зобов’язань (освітніх ваучерів); освітнє кредитування; освітні заощадження; грантове кредитування; отримання плати за навчання від споживачів (замовників) освітніх послуг; корпоративне фінансування (за рахунок коштів майбутніх роботодавців) [3, c.94].

Вищі навчальні заклади України активніше інтегруються до світових наукових мереж та об’єднань (зокрема, шляхом укладання договорів з відомими світовими та європейськими дослідницькими організаціями, у тому числі з Європейським космічним агентством, ПРООН, НАСА та ін.). Напрацьовано позитивний досвід функціонування нових інноваційно орієнтованих структур, сформованих за участю вищих навчальних закладів (створення наукових парків, технопарків, об’єктів інноваційної інфраструктури, інших організаційних структур інноваційного підприємництва) [1, c.178].

Стратегія розвитку вищого навчального закладу може грунтуватися на основі формування нових та використання наявних конкурентних переваг. Ці переваги проявляють себе лише на фоні дій конкурентів, тобто у вільному ринковому середовищі, і можуть бути ефективно реалізованими у випадку належної організації різних складових управлінського механізму [2, c.160].

Отже, завдання механізму формування та реалізації стратегії економічного розвитку вищого навчального закладу – забезпечити зміцнення конкурентної позиції закладу за рахунок найбільш ефективного використання конкурентних переваг. Стратегічне управління вищим навчальним закладом має здійснюватися на основі розгляду закладу як відкритої, складної і динамічної соціально-економічної системи, яка постійно змінює свої характеристики, а відтак – і змінює конкурентну позицію на ринку освітніх послуг. Завдання механізму стратегічного управління вищим навчальним закладом полягає у забезпеченні зміцнення конкурентної позиції закладу за рахунок найбільш ефективного використання конкурентних переваг.

В процесі розробки стратегічних рішень та реалізації стратегії економічного розвитку вищого навчального закладу на основі використання конкурентних переваг доцільно розглядати вищий навчальний заклад як специфічну «освітню корпорацію», яка надає освітні послуги відповідно до державних стандартів, а також інші послуги відповідно до статуту.

Важливим елементом механізму стратегічного управління розвитком вищого навчального закладу є вибір організаційного ресурсу (у тому числі організаційної структури) для реалізації визначеної стратегічної моделі. Організаційна модель розвитку вищого навчального закладу має забезпечити як поточне функціонування закладу, націлене на вироблення на надання освітніх послуг з конкретними споживчими характеристиками, так і реалізацію програми стратегічного розвитку. У сучасних джерелах пропонується розглядати варіант, що акцентує увагу на розвитку різних частин капіталу (як ресурсу): людського капіталу, інтелектуального капіталу, організаційного капіталу, інтерфейсного капіталу, фізичного капіталу тощо. В процесі стратегічного розвитку вищого навчального закладу мають відбуватися постійні позитивні зміни, спрямовані на зміцнення людського потенціалу (що проявляється, зокрема, у зростанні кваліфікації науково-педагогічних працівників), його адаптації до змін у науці, техніці, практичній діяльності.

Згідно нашої позиції, вищі навчальні заклади, виходячи із власної спеціалізації (профілю), можуть реалізовувати стратегії розвитку на основі використання конкретних можливостей (переваг) створення проектів у галузі корпоративної освіти. Корпоративна освіта – це сфера освітянської діяльності, яка передбачає проведення навчань задля підвищення кваліфікації або перепідготовки співробітників компаній (корпоративного сектору) за навчальними програмами, складеними на основі запитів бізнес-партнерів. Виділено перспективні напрями стратегії розвитку корпоративної освіти на рівні конкретного вищого навчального закладу: створення структурного підрозділу (інституту, кафедри, навчального центру); передача в оренду освітніх приміщень (аудиторій, комп’ютерних класів, лабораторій); проведення регулярних тренінгів; надання окремих освітніх послуг, створення системи атестації персоналу замовника та ін.

На основі проведенного моніторингу [4; 5] встановлено, що вищі навчальні заклади України мають практику розробки стратегічних рішень, але вони не оформлюються у вигляді окремого документу (стратегії). З метою налагодження успішного механізму стратегічного управління вищим навчальним закладом необхідно організувати системну та цілеспрямовану роботу щодо моніторингу кон’юнктури ринку освітніх послуг, ідентифікації ринкових та позаринкових викликів, оцінки та результативної протидії різним ризикам.

В процесі реалізації програм і заходів стратегічного управління вищі навчальні заклади мають своєчасно реагувати на зовнішні виклики, при цьому з урахуванням проголошеної місії та статутних завдань знаходячи додаткові джерела для підтримки стратегічного розвитку.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Стратегія економічного розвитку вищого навчального закладу є результатом функціонування механізму стратегічного управління таким закладом. В свою чергу, система стратегічного управління вищим навчальним закладом має передбачати розвиток конкурентних переваг – тобто тих значимих характеристик, які істотно впливають на формування його конкурентної позиції.

Стратегія економічного розвитку вищого навчального закладу може рунтуватися на основі формування нових та використання наявних конкурентних переваг. Ці переваги проявляють себе лише на фоні дій конкурентів, тобто у вільному ринковому середовищі, і можуть бути ефективно реалізованими у випадку належної організації різних складових управлінського механізму. Конкурентну позицію вищого навчального закладу можна сприймати як місце цього закладу на ринку освітніх послуг з точки зору формування привабливих для споживача елементів освітньої послуги. Конкурентну позицію вищих навчальних закладів можна визначити через різноманітні системи рейтингів, які широко використовується у багатьох країнах задля розуміння динаміки розвитку вищих навчальних закладів та системи вищої освіти загалом. Рейтинг вищих навчальних закладів – це ієрархічна інформація про ступінь відповідності вказаних закладів певним очікуванням, які відображають якість наданих освітніх послуг.

Стратегічне управління вищим навчальним закладом має здійснюватися на основі розгляду закладу як відкритої, складної і динамічної соціально-економічної системи, яка постійно змінює свої характеристики, а відтак – і змінює конкурентну позицію на ринку освітніх послуг. Завдання механізму стратегічного управління вищим навчальним закладом полягає у забезпеченні зміцнення конкурентної позиції закладу за рахунок  ефективного використання конкурентних переваг.

Сучасними інструментами стратегічного розвитку вищих навчальних закладів в умовах сучасних глобальних викликів є впровадження у навчальну практику концепції “освіта протягом життя”, створення та впровадження принципово нових освітніх технологій (у тому числі впровадження так званої “відкритої освіти”), використання інформаційно-комунікаційних технологій в якості джерела стратегічного розвитку вищих навчальних закладів, моніторинг та оцінювання стратегічної (ринкової) позиції закладів на основі розрахунку рейтингів (рейтингування) та інші.

Вищі навчальні заклади України мають практику розробки стратегічних рішень, але вони не оформлюються у вигляді окремого документу (стратегії). З метою налагодження успішного механізму стратегічного управління вищим навчальним закладом необхідно організувати системну та цілеспрямовану роботу щодо моніторингу кон’юнктури ринку освітніх послуг, ідентифікації ринкових та позаринкових викликів, оцінки та результативної протидії різним ризикам.

В процесі реалізації програм і заходів, передбачених стратегічними документами, вищі навчальні заклади мають своєчасно реагувати на зовнішні виклики, при цьому з урахуванням проголошеної місії та статутних завдань знаходячи додаткові джерела для підтримки стратегічного розвитку.

Доцільне проведення наукових досліджень, спрямованих на вироблення методичних рекомендацій з розробки проектів стратегічного розвитку вищого навчального закладу в залежності від його типу. Також доцільно розробити методики проектування індикаторів (показників) стратегії економічного розвитку вищого навчального закладу.

 

Список літератури.

1. Економічні аспекти проблем розвитку вищої освіти в Україні [монографія] / за ред. чл.-кор. НАПНУ І.М.Грищенка. – Хмельницький: ХНУ, 2010. – 478 с.

2. Захарін С.В. Аналітичне оцінювання організаційно-економічних та фінансових умов розвитку системи вищої освіти України / С.В.Захарін / Економічний вісник університету. – 2013. - № 20/2. – С. 157-165.

3. Каленюк І.С. Економіка освіти [навчальний посібник] / І.С.Каленюк. – К.: Знання України, 2003. – 316 с.

4. Натрошвілі С.Г. Стратегічне управління вищим навчальним закладом: теорія, методологія, практика / С.Г.Натрошвілі. – К.: КНУТД, 2015. – 320 с.

5. Соціологічні опитування / Центр Разумкова [Електронний ресурс]. – http://razumkov.org.ua/ukr/socpolls.php

 

References.

1. Grischenka, I.M. (2010), Economic aspects of the problems of higher education in Ukraine [Ekonomichy aspekty problem rozvutku vischoy osvity v Ukrainy], KNU, Khmelnickiy, Ukraine.

2. Zakharin, S.V. (2013), “Analytical evaluation of organizational and economic and financial conditions for the development of higher education Ukraine”, Ekonomichniy visnuk universitety, vol. 20/2, pp. 157-165.

3. Kalenuk, I.S. (2003), Ekonomika osvity [Economics of education], Znannia Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

4. Natroshvili, S.G. (2015), Strategitchne upravliinia vichim navchalnim zakladom: teoria, metodologia, praktika [Strategic management of higher education institution: theory, methodology, practice], KNUTD, Kyiv, Ukraine.

5. Razumkov Centre (2016), “Public opinion polls”, available at: http://razumkov.org.ua/ukr/socpolls.php (Accessed 20 July 2016).

 

Стаття надійшла до редакції 16.08.2016 р

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"