Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 336.221.4

 

І. Р. Безпалько,

к. е. н., доцент кафедри економіки підприємства та маркетингу у ВПК,

Українська академія друкарства, м. Львів

 

АНАЛІЗ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ УМОВАХ

 

I. R. Bezpal’ko,

Ph. D. (Econ.), assistant professor of the Department of Enterprise Economics and Marketing,

Ukrainian Academy of Printing, Lviv

 

ANALYSIS OF THE COMPETITIVENESS OF TAX SYSTEM OF UKRAINE IN THE MODERN GLOBALIZATION CONDITIONS

 

У статті узагальнено позитивні та негативні наслідки впливу глобалізаційних процесів на податкову систему країни. Проведено аналіз конкурентоспроможності податкової системи України на основі міжнародних рейтингів. Визначено, що низькі позиції рейтингу України зумовлені значною корумпованістю усіх рівнів виконавчої влади, низьким захистом прав власності та слабким розвитком інвестиційної сфери. Ознаками податкової системи України, що створюють несприятливе середовище для бізнесу, є нестабільне податкове законодавство, значні витрати часу на ведення податкового обліку, високий загальний рівень податкового навантаження та нерівномірний його розподіл між платниками, неврегульованість надання податкових пільг та переважно фіскальний характер податкової системи. На основі аналізу останніх тенденцій податкових змін у країнах ЄС визначено подальші напрями реформування вітчизняного податкового законодавства.

 

The positive and negative influence of globalization on the tax system of the country have been generalized. The competitiveness of Ukraine's tax system based on international ratings has been analyzed. Determined that the low-ranking positions of Ukraine caused considerable corruption at all levels of executive power, low protection of property rights and weak development of investment sphere. Signs of the tax system in Ukraine, which create an unfavorable environment for business, are unstable tax legislation, a significant amount of time on tax accounting, a high overall tax burden and its unequal distribution among taxpayers, unresolved tax benefits and mainly fiscal nature of the tax system. The future directions of reforming of the native tax legislation, based on analysis of the latest trends of tax changes in the EU, have been determined.

 

Ключові слова: глобалізація, міжнародна податкова конкуренція, конкурентоспроможність податкової системи, податкова реформа.

 

Keywords: globalization, international tax competition, competitiveness of the tax system, tax reform.

 

 

Постановка проблеми. Швидкі темпи поширення глобалізаційних процесів, в тому числі інтеграція фінансових ринків, лібералізація процесів переміщення капіталу, рух значних інформаційних потоків, міграція трудових ресурсів тощо, сприяють масштабному збільшенню та ускладненню міжнародної ділової активності, зростанню відкритості економік різних держав і швидкому розвитку комунікаційних систем. Разом з тим ліквідація бар’єрів в процесі виходу національного підприємництва на міжнародний рівень не супроводжується зрівнянням умов для господарювання на рівні окремої країни, у тому числі й щодо оподаткування, що дало можливість міжнародному бізнесу використовувати в своїх інтересах відмінності у податковому законодавстві різних країн. Тому, власне розвиток економічної глобалізації є причиною виникнення і пожвавлення міжнародної податкової конкуренції.

У свою чергу податкова конкуренція призводить до перерозподілу інвестицій та трудових ресурсів між юрисдикціями різних держав, збільшення мобільності факторів виробництва, а також безпосередньо впливає на економіку держави та добробут населення.

У зв’язку з цим актуальним залишається питання підвищення конкурентоспроможності національної системи оподаткування у світовому економічному просторі. Аналіз показників вітчизняної податкової системи в міжнародних рейтингах сприятиме виявленню проблемних місць у ній та розробленню напрямів реформування національного податкового законодавства з метою створення найбільш сприятливих умов залучення іноземних інвестицій та розвитку бізнесу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні та практичні аспекти міжнародної податкової конкуренції знайшли своє відображення у працях багатьох науковців. Фундамент теорії податкової конкуренції, що виникає в умовах глобалізації, закладено А. Разіним і Е. Садкою [1]. Принципи та критерії побудови системи оподаткування в умовах економічної інтеграція були розроблені Р. Дернбергером [2]. В.Танзі засвідчив, що глобалізація справляє суттєвий та часто негативний вплив на податкову систему розвинених країн світу [3, 4]. Ч. Тібу розробив модель податкової конкуренції, в якій, зокрема, визначив аспекти впливу ранжування податкових систем на економіку юрисдикції [5].

Вагомий внесок у дослідження цього питання здійснили такі вітчизняні науковці, як Бозуленко О.Я., Варналій З.С., Жаліло Я.А., Іванов Ю.Б., Педь І.В., Серебрянський Д.М., Тучак Т.В., Цимбалюк І.О., Швабій К.І., Юрій С.І. та інші.

З.С. Варналій досліджував проблематику реформування податкової системи під впливом міжнародної податкової конкуренції, європейської податкової гармонізації та координації національної податкової політики [6].

На думку І. О. Цимбалюка, податкову конкуренцію слід розглядати, як сукупність відносин щодо ефективного управління власними конкурентними перевагами задля підвищення конкурентоспроможності вітчизняної податкової системи і економіки країни вцілому у стратегічній перспективі [7].

Д.М. Серебрянський зазначає, що податкова конкуренція за своєю суттю є конкурентною боротьбою внутрішніх правил оподаткування із зовнішніми [8].

К.І. Швабій досліджував вплив глобалізаційних факторів на податкову політику  України та інших країн [9].

Разом з тим визначення напрямів покращення конкурентних позицій України у міжнародному податковому середовищі залишається актуальним і потребує подальшого дослідження.

Метою статті є аналіз конкурентоспроможності вітчизняної податкової системи України у міжнародних рейтингах та оцінка перспектив її підвищення в результаті подальшого реформування вітчизняного податкового законодавства.

Виклад основного матеріалу. Процеси глобалізації та інтернаціоналізації міжнародних економічних зв’язків, а також постійні зміни в податкових системах інших країн, особливо торгівельних партнерів та юрисдикцій з низьким податковим навантаженням, повинні враховуватись при визначенні стратегічних напрямів у формуванні національної податкової політики у довгостроковому періоді.

Як зазначає Ерік Тодер, у світі постійно відбувається конкурентна боротьба за такі об’єкти як пропозиція робочої сили, фінансовий та матеріальний капітал, нематеріальні активи, податкові надходження, природні ресурси. Дані об’єкти є базою для підвищення рівня життя населення. В конкурентній боротьбі за такі важливі  і дефіцитні об’єкти сучасна політика оподаткування виступає ефективним інструментом отримання переваг на іншими країнами [8].

Таким чином, cучасна податкова політика повинна вдало поєднувати внутрішні національні потреби та зовнішні умови ведення бізнесу, що з однієї сторони дає можливість конкурувати за міжнародні інвестиції, а з іншої – стримувати відтік капіталу з національної економіки.

Вплив глобалізації на податкову систему відбувається у різних сферах, перш за все через прискорення обміну інформацією, інноваціями та науковими ідеями. Поряд з цим часто вияви глобалізації здійснюють і деструктивний вплив на систему державних фінансів і податків зокрема. На думку В. Танзі такими «фіскальними термітами», які зсередини «роз’їдають» цілісність податкової системи країни, є [4, c. 5–15]:

1. Стрімке поширення нових форм ведення бізнесу - електронної комерції та електронних трансакцій - негативно позначається на податковій базі податків з продажу: надходження від сплати цих податків втрачаються. Для України ця проблема є ще гострішою, ніж для країн з розвиненою економікою, через існування значного тіньового сектору економіки та недосконалість нормативно-правового регулювання даної сфери бізнесу.

2. Застосування електронних грошей ускладнює процес контролю за обігом грошей та відстеженням господарських операцій, що підлягають оподаткуванню. За такої системи обігу грошей під прямою загрозою опиняються як податки з продажу, оскільки торговельно–посередницькі трансакції не підпадають під систему документального обліку, так і прямі податки. Зокрема виникає можливість отримання роботи через інтернет та розрахунків за виконані роботи чи послуги.

3. Маніпулювання з трансферними цінами та угодами в межах однієї транснаціональної компанії в низькоподаткових юрисдикціях сприяє зменшенню податкового навантаження та підвищує можливості застосування схем ухилення від сплати податків. Актуальним в цьому аспекті є застосування концепцій «зловживання правом» та «ділової цілі», «пріоритету сутності над формою», які використовують деякі країни в своїй юридичній практиці, що в свою чергу надає податковим органам можливість запобігати ухиленню від сплати податків.

4. Ухилення від сплати податків, відмивання грошей з допомогою офшорних фінансових центрів. Податкові адміністрації більшості провідних країн світу намагаються протидіяти цим та іншим способам ухилення від сплати податків, відмивання грошей. З цієї метою країни Великої Сімки ініціювали створення FATF.

5. Зростання обсягів грошових  потоків із застосуванням таких похідних фінансових інструментів як деривативи та хеджові фонди призводить до ще більшої асиметрії інформації, ніж в електронній комерції. Податкові органи через існуючі проблеми ідентифікації бенефеціарія таких угод, трансакцій, доходів, а також визначення його місця резиденції та місця походження доходу не можуть визначити об’єкт оподаткування доти, доки сам платник податку не задекларує його.

6. Обмеженість процесу обміну потоками інформації між податковими органами різних країн призводить до ухилення від оподаткування резидентами своїх іноземних доходів. Не зважаючи на існування договорів України про уникнення подвійного оподаткування з понад 60–ма країнами (у т.ч із США, Австрією, ОАЄ, Японією, Францією, Грецією, Італією, Польщею, Чехією, Португалією, Іспанією та країнами колишнього СРСР), що надають право на зменшення суми податкового зобов’язання, низький рівень податкової культури у вітчизняних умовах зумовлює існування значних обсягів прихованих доходів, отриманих з іноземних джерел.

7. Зростаючий рівень туризму, міжнародних подорожей та відряджень дозволяє купувати товари за зниженими цінами внаслідок застосування нижчих ставок податків. Ця форма податкової конкуренції значно зменшує поле дії податкових органів при застосуванні податків з продажу, особливо стосовно товарів, які можна легко переміщувати через кордони країн. Науковці зазначають, що із зменшенням грошових та часових витрат на подорожі  підтримувати високі ставки акцизів на предметі розкоші буде дуже проблематичним.

8. Зростання податкової конкуренції між різними країнами має як позитивні наслідки (підвищення ефективності використання бюджетних коштів, активізація боротьби з тіньовою економікою та корупцією, зниження податкового навантаження, зростання добробуту населення, усунення монопольності окремої країни та інші), так і негативні (зниження податкових надходжень до державного бюджету; перекладання податкового тягаря з одних суб'єктів на інших; підвищення оподаткування низькомобільних факторів виробництва; ймовірність виникнення явища  «гонка до дна»,  яке  Ч. Тібу  пояснює як процес зниження урядами різних юрисдикцій податкових ставок до рівня, за якого виробництво суспільних благ стає економічно неефективним; «соціальний демпінг» (має місце тоді, коли низькі ціни на імпортовані товари зумовлені використанням у виробництві праці в’язнів або експлуатацією робітників); «екологічний демпінг» (послідовне зниження країнами екологічних стандартів з метою отримання порівняльної переваги над конкурентами в торгівлі або залученні іноземного капіталу) [10, с. 21).

Основними індикаторами конкурентоспроможності податкової системи країни є загальна кількість податків і зборів, ставки податку на доходи (прибуток) фізичних та юридичних осіб, рівень податкового навантаження, ефективність діяльності податкових органів, стабільність податкового законодавства.

Оцінка податкової системи входить до складу методики розрахунку Індексу економічної свободи – показника, який щорічно розраховується Wall Street Journal і Heritage Foundation для більшості країн світу.

Усі країни за цим індексом діляться на такі групи: з вільною економікою (при величині показника від 80,0 до100,0); з переважно вільною економікою (від 70,0 до 79,9); з помірно вільною економікою (від 60,0 до 69,9); з переважно невільною економікою (від 50,0 до 59,9); і з невільною (репресивною) економікою (від 0 до 49,9) [11].

Відповідно до згаданого рейтингу країнами лідерами з вільною економікою є Гонконг, Сінгапур, Нова Зеландія Австралія та Швейцарія (табл.1).

 

Таблиця 1.

Співставлення рейтингу країн за індексом економічної свободи та макроекономічними показниками станом на 2015 рік

Рейтинг

Країна

Значення індексу

Ставка прибуткового оподаткування громадян

Ставка податку на прибуток

Рівень податко-вого наванта-ження

ВВП на 1 ос. населення

Державні витрати (у % до ВВП)

Країни з вільною економікою

(100-80)

 

 

 

 

 

1

Гонконг

89,6

15

16,5

13,7

52722

18,5

2

Сінгапур

89,4

20

17

14

64584

14,4

3

Нова Зеландія

82,1

33

28

32,9

30493

43,6

4

Австралія

81,4

45

30

26,5

43073

35,7

5

Швейцарія

80,5

40

24

28,2

46430

34,1

Країни з переважно вільною економікою

(79.9-70)

 

 

 

 

 

6

Канада

79,1

29

15

30,7

43472

41,5

8

Естонія

76,8

21

21

32,5

23144

39,5

11

Данія

76,3

56

24,5

48

37900

57,2

12

США

76,2

39,6

35

24,3

53101

40,1

13

Великобританія

75,8

45

21

35,2

37307

48,2

16

Німеччина

73,8

47,5

15,8

37,6

40007

44,7

20

Японія

73,3

40,8

25,5

28,6

36899

42,0

22

Грузія

73,0

20

15

25,5

6145

29,6

23

Чехія

72,5

15

19

35,5

27200

44,5

33

Ізраїль

70,5

48

26,5

28,3

34770

41,7

Країни з помірно вільною економікою

(69,9-60)

 

 

 

 

 

37

Латвія

69,7

24

15

27,6

19120

36,9

40

Бельгія

68,8

50

33

45,3

37881

54,7

42

Польща

68,6

32

19

20,1

21214

42,0

45

Кіпр

67,9

35

12,5

25,9

25265

45,9

49

Іспанія

67,6

52

30

32,9

29851

44,8

50

Словаччина

67,2

25

22

28,5

24605

38,7

57

Румунія

66,6

16

16

28,2

13396

35,4

58

Мальта

66,5

35

35

35,2

27840

43,1

69

Казахстан

63,3

10

20

13,5

14391

22,4

70

Туреччина

63,2

35

20

27,7

15353

37,6

73

Франція

62,5

45

34,3

45,3

35784

57,0

80

Італія

61,7

43

27,5

44,4

30289

50,6

90

Сербія

60,0

15

15

36,2

11269

49,3

Країни з переважно невільною економікою

(59,9-50)

 

 

 

 

 

111

Молдова

57,5

18

12

32

3736

40,1

130

Греція

54,0

42

26

33,8

24012

58,5

139

Китай

52,7

45

25

19,4

9844

24,8

140

Таджикистан

52,7

13

15

19,9

2354

24,6

143

Росія

52,1

13

20

28,7

17884

37,5

Країни з репресивною економікою

(59,9-50)

 

 

 

 

 

153

Білорусія

49,8

12

18

29,8

15753

38,9

160

Узбекистан

47,0

22

9

20,3

3762

33,0

162

Україна

46,9

17

18

38,9

7423

49,0

169

Аргентина

44,1

35

35

29,5

18749

44,3

172

Туркменистан

41,4

10

8

21

9510

14,7

177

Куба

29,6

50

30

20,5

н/д

60,2

* Узагальнено автором на основі [11].

 

За даними станом на 2015 рік рейтинг складався для економік 178 країн, серед яких в загальному підсумку Україна займає 162 місце та потрапила до категорії країн з репресивною економікою. Із країн колишнього радянського Союзу лише Білорусія, Узбекистан та Туркменистан мають такий низький рівень економічної свободи.

Індекс економічної свободи в Україні оцінений на рівні 46,9, що на 2,4 пункти нижче, ніж у минулому 2014 році, що відображає зниження восьми з десяти складових економічної свободи (табл.2).

 

Таблиця 2.

Складові індексу економічної свободи та динаміка їх зміни протягом 2011-2015рр.

Показники

2011

2012

2013

2014

2015

Загальне значення індексу економічної свободи

45,8

46,1

46,3

49,3

46,9

Захист прав власності

30,0

30,0

30,0

30,0

20,0

Свобода від корупції

22,0

24,0

23,0

21,9

25,0

Податкова свобода

77,3

78,2

78,2

79,1

78,7

Державні витрати

32,9

29,4

29,4

37,5

28,0

Свобода бізнесу

47,1

46,2

47,6

59,8

59,3

Свобода трудових стосунків

50,0

51,2

49,9

49,8

48,2

Грошова свобода

63,2

67,7

71,0

78,7

78,6

Свобода торгівлі

85,2

84,4

84,4

86,2

85,8

Свобода інвестицій

20,0

20,0

20,0

20,0

15,0

Фінансова свобода

30,0

30,0

30,0

30,0

30,0

* Укладено автором на основі [11].

 

Низькі позиції рейтингу України були зумовлені значною корумпованістю усіх рівнів виконавчої влади, низьким захистом прав власності та слабким розвитком інвестиційної сфери. За оцінками Wall Street Journal і Heritage Foundation державні витрати в Україні складають до 49% від ВВП, а державний борг - 41% вітчизняного виробництва. Інвестиційний режим в Україні залишається закритим, компаніям з іноземними інвестиціями важко конкурувати з великими державними підприємствами. Жорсткість ринку праці та бюрократичні правила ведення бізнесу гальмують розвиток динамічного приватного сектора. При невисокому значенні розміру ВВП на душу населення (7423 дол.) рівень податкового навантаження в Україні є одним із найвищих у Європі та світі (38,9%), що свідчить про невідповідність податкової системи та рівня економічного розвитку нашої держави.

В контексті дослідження міжнародної податкової конкуренції та визначення податкової конкурентоспроможності України доцільно розглянути детальніше показник податкової свободи, що входить до розрахунку індексу (рис.1).

 

Рис. 1. Динаміка індексів економічної та податкової свободи в Україні та світі

*Побудовано автором на основі [11]

 

Податкова (фіскальна) свобода визначаться рівнем податкового тягаря встановленого в країні, та базується на показниках податкового навантаження від прямого оподаткування особистих доходів та прибутків корпорацій і залежить від загального обсягу податкових надходжень у відсотках до ВВП.

Не зважаючи на те, що рівень податкової (фіскальної) свободи в Україні досить високий (за оцінками 2015 року – 78,7) та навіть перевищує середній світовий рівень (77,4), неоднозначність та суперечливість вітчизняного податкового законодавства, часті його зміни поглиблюють існування тіньової економіки і корупційних схем.

У щорічному виданні «Paying Taxes 2015: The Global Picture» групи Світового банку та PwC [12] зазначається, що попри глобальну економічну невизначеність уряди продовжують реформувати національні податкові системи. За даним рейтингом щорічно оцінюються податкові системи 189 країн. За простотою податкової системи у 2010-2011рр. Україна посідала 181-е місце, 2012 -2013рр. – відповідно165-е та 164-е місце, а у 2014 р. – вже 108-е місце (рис.2). Як бачимо, у зв’язку із вагомими змінами у податковій системі, прийняттям Податкового кодексу, а також останньою урядовою реформою податкове середовище значно покращилось – протягом чотирьох років Україна піднялась на 73 позиції.

 

Рис. 2. Динаміка рейтингу України за простотою податкової системи протягом 2010-2014рр.

* Побудовано автором на основі [12]

 

Найкращі позиції у рейтингу посідають Об’єднані Арабські Емірати (1), Гонконг (4), Канада (9), серед європейських держав – Ірландія (6), Данія (12), Норвегія (15); серед пострадянських країн – Казахстан (17), Латвія (24), Грузія (38). Найгірші позиції у світовому рейтингу посідають Венесуела (188), Мавританія (187), Чад (186), серед європейських країн – Італія (141), Сербія (165), а серед країн колишнього радянського союзу – Таджикистан (169), Узбекистан (118).

Аналізуючи позиції України  у світовому співтоваристві за простотою податкової системи, слід відзначити певні позитивні тенденції, що пов’язані перш за все із реформуванням вітчизняної системи оподаткування в частині скорочення кількості податків, зниження показника сукупної ставки податків, а також зменшення часу, що витрачається на облік і сплату податків через вдосконалення процесу електронізації податкової звітності та сплати податкових платежів.

Поряд із позитивними факторами вітчизняна податкова система залишається однією з найбільш складних, що перешкоджає процесу економічного розвитку всіх без винятку суб’єктів оподаткування і держави в цілому. Серед основних недоліків податкового законодавства України є його нестабільність. Зміни, що вносяться до законів України з питань оподаткування, досить часто спричиняють нові проблеми. Постійні нововведення у нормативно - правовій базі не відповідають принципам стабільності та доступності, а множинність й неузгодженість нормативних актів роблять податкове законодавство незрозумілим для пересічного громадянина, знижують привабливість національної економіки для іноземного інвестора. Іншою важливою проблемою законодавства України у сфері оподаткування є колізії та суперечності, що існують між законами та підзаконними нормативно-правовими актами, а додаткові приписи, інструкції, роз’яснення, узгодження тощо ускладнюють податковий процес та порушують принципи загальності та рівності усіх платників податків.

Характерною особливістю сучасного етапу розвитку вітчизняної системи оподаткування є численні конфлікти і протистояння між контролюючими органами у сфері оподаткування та платниками податків. Аналізуючи об'єктивні умови, що сприяють виникненню та загостренню таких конфліктних ситуацій, слід зауважити, що останні зумовлені цілим рядом причин, серед яких в першу чергу слід виділити неврегульованість правових гарантій для учасників податкових відносин, відсутність прозорих і ефективних механізмів захисту прав платників податків, по відношенню яких держава займає домінуюче становище, низький рівень податкової культури та відсутність податкової свідомості у вітчизняних платників податків.

Аналізуючи сучасний етап податкової реформи в Україні, цілком впевнено, на нашу думку, можна стверджувати, що методи роботи контролюючих органів у сфері оподаткування загалом та податкових органів зокрема, характеризуються певною однобокістю, яка розрахована лише на примусове адміністрування податкових платежів. Щодо методів, спрямованих на прищеплення та розвиток у платників податків податкової свідомості, орієнтованої на добро­вільне обчислення та сплату податків до бюджетів усіх рівнів, то їм, на жаль, не приділяється належної уваги в роботі фіскальних органів.

Обов’язковість платежу перетворюється у фінансову відповідальність за порушення відповідних законодавчих норм. Водночас з боку держави подібна відповідальність або відсутня, або настільки забюрократизована, що немає практичного сенсу для її застосування з огляду на дороговартісність фінансових операцій.

Додатковим дестабілізуючим чинником негативного впливу податкової системи на підприємницьку діяльність є також велика кількість винятків із законодавства, які не лише послаблюють прозорість системи оподаткування, а й звужують податкову базу, підвищують витрати на податкове адміністрування, знижують фіскальну віддачу того чи іншого податкового платежу, в окремих випадках порушують вартісні відтворювальні пропорції. В більшості випадків причиною вказаних деструктивних податкових зрушень є лобіювання окремих галузей економіки, сфер господарювання в законодавчих органах. Складна система оподаткування істотно підвищує витрати на адміністрування податкових платежів, а поза межами сфери оподаткування породжує негативні корупційні дії [13, с. 59-60]. Правова база податкової діяльності обслуговує модель державно-монополістичного  капіталізму, що має кланово-олігархічний характер. Ця система підпорядкована інтересам кланових фінансово-корпоративних груп, створюючи їм умови для отримання максимального монопольного прибутку і гальмуючи ринкові трансформації та пригнічуючи розвиток середнього класу як основи моделі народного капіталізму і фактора конкурентного розвитку [14].

Як уже зазначалось, міжнародна податкова конкуренція змушує уряди країн постійно реформувати національні податкові системи. Про це свідчить звіт Єврокомісії за 2014 рік "Податкові реформи в державах-членах ЄС" [15]. У межах фіскальної консолідації держави-члени ЄС в останні роки нарощують податкове навантаження, зокрема, через прямі та непрямі податки, а також внески із соціального страхування. Податки на споживання були збільшені в більшості країн Євросоюзу. Поряд з цим, майже половина держав ЄС фокусувалася на підвищенні ефективності структури ПДВ. Певні країни підвищили знижені ставки податку або розширили застосування стандартної ставки ПДВ, інші — ввели додаткову знижену ставку для окремих товарів та послуг. Однак загалом країни ЄС підвищували стандартні ставки ПДВ.

Слід відмітити тенденцію до зменшення податкового навантаження в частині оподаткування праці — зменшення прибуткового податку та внесків із соціального страхування, особливо для чутливих верств населення.

Значна частина реформ відбулась в частині оподаткування податком на прибуток — звуження бази оподаткування з метою стимулювання інвестицій та покращення конкурентоздатності окремих секторів економіки.

Певна кількість країн ЄС дедалі більше спирається на місцеві податки на забруднення навколишнього середовища та ресурси. Італія та Литва запровадили податок на відходи. Латвія підвищила податки на природні ресурси та ввела два податки в цій галузі, а Іспанія — ввела податок на фторовмісні парникові гази.

Не залишилися без уваги податки на рухоме майно. Вони підвищувалися, як і акцизи на тютюн на алкоголь.

У 2014 році більшість країн Євросоюзу запровадили спеціальні податкові стимули в рамках програми стимулювання наукових досліджень та інновацій R&D — Research and Development. Так, стратегія "Європа 2020" передбачає інвестування у R&D 3% ВВП. Зокрема, у Латвії з середини 2014 року введено спеціальну форму податкового забезпечення для певних коштів, пов'язаних з дослідженнями та розробками. Італія запропонувала на 2014-2016 роки податковий кредит для компаній з річним доходом до 500 млрд євро, які інвестують у дослідження та інновації. Швеція зменшила внески на соціальне страхування для працівників цих галузей. Чехія розширила перелік витрат з професійного розвитку працівників, які зменшуватимуть об'єкт оподаткування податком на прибуток. Окремі податкові преференції країни надали “business angels” — людям, що інвестують у стартапи.

Важливим вектором реформування в країнах ЄС залишається боротьба з податковим шахрайством, ухиленням від сплати податків та агресивним податковим плануванням. Заходи, що імплементуються, дозволяють не лише зменшити податковий розрив, але й допомагають податковим органам підвищити ефективність збору податків та знизити тягар відповідальності платника податків. Якість адміністрування податків підвищується шляхом запровадження електронних сервісів та посилення контролю за обігом готівки.

Не менш важливим є розвиток відносин між урядом та платниками на основі довіри, а також зростання податкової грамотності у суспільстві, що сприяє добровільності сплати податків платниками.

Україна також продовжує реформування вітчизняної податкової системи. Проте основною вадою податкових реформ в Україні є хаотичність процесу їх розробки. Непослідовність дій, часті зміни та постійне перекладання відповідальності за реформи законодавчої гілки влади (Верховної Ради України)  на виконавчу (Міністерство фінансів та Державну фіскальну службу), і навпаки, посилює напруженість у суспільстві та не сприяє виробленню довіри платників податків.

Більшість країн ЄС розробили план дій щодо боротьби з шахрайством та ухилянням від сплати податків. Відсутність такого плану та й загалом стратегії реформ, чіткого плану дій та відповідального органу за реформи в Україні призводить до неефективності роботи як парламенту і уряду.

Запровадження електронного адміністрування ПДВ, посилення контролю за обігом готівки, розширення обов'язкового застосування касових апаратів — правильні кроки та ефективні інструменти боротьби з податковим шахрайством та ухилянням від сплати податків.

Поряд з цим, в Україні можуть бути імплементовані й інші заходи, які застосовуються в країнах ЄС. Наприклад, Румунія заснувала департамент боротьби з шахрайством. Кіпр розробляє стратегію адміністрування податків на основі ризик-менеджменту. Естонія перевіряє найбільш ризиковані сектори економіки, наприклад, будівництво.

Крім цього, Україна за зразком ЄС повинна розробляти податкові стимули для компаній, які працюють у сфері інновацій, надавати податкові преференції у вигляді зменшення ставок податків та зборів або звільнення від оподаткування певної суми інвестицій. Саме ці галузі можуть стати драйверами зростання економіки країни.

Подальшого реформування потребує і система оподаткування доходів фізичних осіб в Україні. Надмірне податкове навантаження на фонд оплати праці загострює проблему тінізації трудових доходів громадян. Спроби уряду вивести «з тіні» значну частину трудових доходів через можливість застосування понижуючого коефіцієнту ЄСВ не дали очікуваного ефекту. Перш за все це пов’язано із відсутністю в українських бізнесменів довіри до держави для різкого збільшення обсягів «білої» зарплати, а також  реальних перспектив росту бізнесу.

Сумніви щодо ефективності викликають пропозиції уряду щодо чергового реформування системи оподаткування в Україні, зокрема встановлення загальної ставки податку у розмірі 20% для податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, податку на прибуток та податку на додану вартість. І хоча у результаті реформи деякі ставки податків, як наприклад 30% податку за доходи фізичних осіб при отриманні виграшу, зменшиться, виходить, що інші "пільгові" - як 0 % при спадкуванні за близькими родичами чи 7 % ПДВ на ліки - збільшаться. У 2018 році планується взагалі вийти на єдиний податок на зарплату у розмірі 20%. Крім цього, пропонується ліквідувати сплату ЄСВ з працівника (3,6 %) та взагалі не оподатковувати 1 мінімальну заробітну плату, що на 1 січня 2016 року становитиме 1378 гривень. Дана модель зниження навантаження на фонд оплати праці та  перерозподілу навантаження з робітників на роботодавців не вирішить проблеми тіньових доходів, але в незначній мірі знизить витрати бізнесу та частково декого з платників виведе з тіні. Пропозиції уряду щодо суттєвого зниження навантаження на фонд оплати праці (за загальною ставкою ПДФО та ЄСВ 20 %) з 2018 року є декларацією, яка може ніколи не реалізуватися, оскільки запропонована модель  не покращує умови ведення бізнесу та не створить підстав для зростання економіки, через що у 2018 році проблема потреби в компенсаторах для зниження ставки ПДФО та ЄСВ до 20 % буде все такою ж актуальною, як і в поточному році.

Пропозиції уряду щодо реформування спрощеної системи оподаткування шляхом скорочення груп платників єдиного податку, зменшення граничного обсягу доходу для другої-третьої групи, звуження кола осіб, що матимуть право перебувати на спрощеній системі оподаткування, не пропонуючи при цьому суттєвого покращення умов ведення бізнесу (єдина ставка податків не є полегшенням), створює підстави для знищення малого бізнесу або їх масового переходу в тінь.

Запровадження для платників податку 2 групи іншої моделі оподаткування (доходи "мінус" розрахункові витрати на рівні 80 % доходів) із застосуванням ставок 20 % ПДФО та 20 % ЄВС означатиме практично переведення платників податків, що мають дохід понад 300 тис. грн., на загальну систему оподаткування. Замість удосконалення загальної системи оподаткування, яка не пристосована до податкового обліку підприємців, значно обмежуючи склад витрат, Мінфін невдало береться за "удосконалення" спрощеної системи. За таких умов реформа спрощеної системи оподаткування направлена на її знищення та не вирішує проблематики малого бізнесу, тільки посилюючи такі проблеми.

Позитивним кроком в напрямі реформування вітчизняної системи оподаткування може стати  запровадження з 2016 року механізму "інвестиційного податкового кредиту", тобто частину суми нарахованого податку на прибуток підприємство зможе списати на інвестиції, вкладені в нове виробництво чи обладнання (не ремонт, а саме нові капітальні інвестиції).

Отже, в умовах глобалізації податкова система є одним із найпотужніших інструментів економічної та інвестиційної політики держави. Однак, при реформуванні цієї системи важливо визначити стратегічні цілі держави. Важливо зрозуміти, що не потрібні зміни заради змін чи чергових "покращень". Таким чином, економічна політика держави та її податковий інструментарій, в тому числі, мають бути спрямовані на створення умов детінізації економіки, залучення інвестицій, зростання експорту, розвитку власного виробництва та збереження існуючих і створення нових робочих місць.

Запровадження податкової реформи без радикальної реформи ДФС України, без судової реформи може стати черговою фікцією. Починати реформу треба зі зміни філософії взаємовідносин між платниками податків та контролюючими органами, із встановлення персональної відповідальності посадових осіб.

Ефективність податкової реформи в Україні залежить від вдосконалення системи адміністрування ПДВ, стимулювання пріоритетних галузей економіки та від долі спрощеної системи оподаткування, а також від радикального зниження навантаження на фонд оплати праці. Тільки запровадження економічних стимулів для добровільного виходу бізнесу з тіні буде забезпечувати зростання довіри до влади та збільшення ділової активності бізнесу і активізації внутрішнього ринку.

Висновки. Україна визначила свій зовнішньополітичний вектор, уклавши угоду про асоціацію з Європейським союзом. Стратегія подальшого реформування вітчизняної податкової системи має відповідати європейським прагненням. Створення прозорих правил ведення господарської діяльності та оподаткування, а також забезпечення єдиних справедливих підходів до всіх суб’єктів податкових правовідносин сприятиме укріпленню партнерських відносин між громадянами, суб’єктами господарювання, державою і міждержавними організаціями. Послідовна і виважена податкова політика дасть можливість забезпечити достатній рівень надходжень до бюджетів усіх рівнів, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, залучити в країну потенційних інвесторів, а також сприятиме зростанню добробуту усіх верств населення.

 

Література.

1. Razin A. International Tax Competition and Gains From Tax Harmonization / A. Razin, Е. Sadka // NBER Working Paper. – 1989. – № 152. – 25 р.

2. Дернберг Р. Л. Международное налогообложение/ Р. Л. Дернберг. – М. : ЮНИТИ, 1997. – 156 c.

3. Tanzi V. Globalization, Tax Competition and the Future of Tax System // Steuersysteme der Zukunft / Еd. by Gerold Krause–Junk / V. Tanzi. – Berlin: Dunker & Humbolt. – 1996. – Р. 11–27.

4. Tanzi V. Globalization, Technological Developments and Work of Fiscal Termites / V. Tanzi // IMF Working Papers. – 2000. – November. – WP/00/181. – 23 p.

5. Tiebout C. A Pure Theory of Local Expenditures [Electronic source] / C. Tiebout // Journal of Political Economy. — 1956. — No 64. — P. 416–426. — [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unc.edu/~fbaum/teaching/PLSC541_Fall08/tiebout_1956.pdf

6. Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи : [моногр.] / П. В. Мельник, Л.Л. Тарангул, З.С. Варналій та ін. ; за ред.З. С. Варналія. – К. : Знання України, 2008. – 675 с.

7. Цимбалюк І. О. Міжнародна податкова конкуренція: перспективи та реалії / Цимбалюк І. О. // Вісник Приазовського державного технічного університету :зб. наукових праць. – Маріуполь, 2012. – Вип. 24. – С. 96–104.

8. Серебрянський Д.М. Напрями підвищення конкурентоздатності вітчизняної системи оподаткування в умовах глобалізації Електронний ресурс Режим доступу : http://ndi-fp.asta.edu.ua/files/doc/sdm-vystup.pdf

9. Швабій К.І. Вплив глобалізації на систему оподаткування та податкову політику України Стратегічні пріоритети, №1(10), 2009 р. – С. 137–144.

10. Буряк П.Ю., Кулинич Х.В. Вплив міжнародної податкової конкуренції на соціально-економічний розвиток держави // Вісник Львівської державної фінансової академії : зб. наукових праць. – Львів: ЛДФА, 2013. – № 25. – С. 18–27.

11. Index of Economic Freedom: Wall Street Journal, Heritage Foundation [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.heritage.org/index/

12. Paying Taxes 2015. The global picture. [Електронний ресурс] / World Bank Group and PwC. – 2015. – Режим доступу: http://www.pwc.com/payingtaxes

13. Караваева И.В. Оптимальное налогообложение: теория и история вопроса: монография / И.В. Караваева. – М.: Анкил, 2010. – 288с.

14. Соскін О.І. Трансформація податкової системи в контексті формування сучасної економічної моделі України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kibit.com.ua/en/press/articles/?view=261

15. Tax Reforms in EU Member States 2015 — [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://ec.europa.eu/economy_finance/publications/eeip/pdf/ip008_en.pdf

 

References.

1. Razin, A. and Sadka, E. (1989), International Tax Competition and Gains From Tax Harmonization, NBER Working Paper, vol.152, pp.1– 25.

2. Dernberg, R.L. (1997) Mezhdunarodnoe nalogooblozhenie [International Taxation], JuNITI, Moskov,  Russia.

3. Tanzi,V. (1996),“Globalization, Tax Competition and the Future of Tax System”, Steuersysteme der Zukunft , pp. 11–27.

4. Tanzi, V. (2000), “Globalization, Technological Developments and Work of Fiscal Termites”, IMF Working Papers, vol.WP/00/181, pp.1-23.

5. Tiebout, C. (1956), “A Pure Theory of Local Expenditures”, Journal of Political Economy,vol. 64, pp. 416–426, available at: http://www.unc.edu/~fbaum/teaching/PLSC541_Fall08/tiebout_1956.pdf

6. Mel'nyk, P.V. Taranhul, L.L. Varnalij, Z.S. (2008), Podatkova polityka Ukrainy: stan, problemy ta perspektyvy [Tax policy in Ukraine: state, problems and prospects], Znannia Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

7. Tsymbaliuk, I.O. (2012), International tax competition: prospects and realities”, Visnyk Pryazovs'koho Derzhavnoho Tekhnichnoho Universytetu, vol.24, pp. 96–104.

8. Serebrians'kyj, D.M. Directions increase the competitiveness of the domestic tax system in the context of globalization”, available at: http://ndi-fp.asta.edu.ua/files/doc/sdm-vystup.pdf (Accessed 7 October 2015).

9. Shvabij, K.I. (2009) “The impact of globalization on the tax system and tax policy Ukraine”, Stratehichni priorytety, vol.1(10), pр. 137–144.

10. Buriak, P.Yu. and Kulynych, Kh.V.(2013) The impact of international tax competition for social and economic development of the country, Visnyk L'vivs'koi derzhavnoi finansovoi akademii, vol. 25, pp.18–27.

11. Index of Economic Freedom: Wall Street Journal, Heritage Foundation, available at: http://www.heritage.org/index/ (Accessed 7 October 2015).

12. Paying Taxes 2015. The global picture, World Bank Group and PwC, available at: http://www.pwc.com/payingtaxes (Accessed 7 October 2015).

13. Karavaeva, I.V. (2010) Optimal'noe nalogooblozhenie: teorija i istorija voprosa [Optimal taxation: theory and background], Ankil, Moskov,  Russia.

14. Soskin, O.I. The transformation of the tax system in the context of the current economic model Ukraine, available at: http://kibit.com.ua/en/press/articles/?view=261(Accessed 7 October 2015).

15. Tax Reforms in EU Member States 2015 available at: http://ec.europa.eu/economy_finance/publications/eeip/pdf/ip008_en.pdf (Accessed 7 October 2015).

 

Стаття надійшла до редакції  08.10.2015 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"