Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК  330.141

 

О. О. Кононова,

к. е. н., доц. кафедри маркетингу Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

 

УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА: МАРКЕТИНГОВИЙ ПІДХІД

 

O. A. Kononova,

PhD Economics, Associate Professor of Marketing, Dnipropetrovsk National University Oles Honchar

 

MANAGEMENT OF CURRENT ASSETS OF THE ENTERPRISE: MARKETING APPROACH

 

Визначена головна мета та завдання управління оборотними активами в процесі забезпечення ефективної діяльності підприємства. Досліджено кругообіг ресурсів і оборотних коштів та виділено їх основні стадії. Уточнено визначення оборотного капіталу підприємства на підставі його сутнісних характеристик. Виділено елементи на які підрозділяється оборотний капітал. Запропоновано рекомендації на основі маркетингового підходу до управління оборотними коштами підприємства.

 

Outlines the main goals and objectives of management of turnaround assets in ensuring the efficient operation of the enterprise. Investigated the cycling of resources and working capital allocated and their main stage. Clarified the definition of working capital on the basis of its essential characteristics. Selected items that are divided working capital. Recommendations based marketing approach to working capital management company.

 

Ключові слова: управління, оборотні активи, оборотний капітал, оборотні кошти, маркетинговий підхід, маркетинг.

 

Keywords: management, current assets, working capital, working capital, marketing approach, marketing.

 

 

Постановка проблеми. Для сучасної національної економіки характерна нестабільність зовнішнього середовища. Всі ці фактори надають сгубну дію на фінансовий стан підприємства і змушують його керівників постійно приймати рішення в умовах невизначеності. Для того щоб успішно розвиватися в конкурентному середовищі вітчизняним підприємствам необхідно гнучко реагувати на зміни, що відбуваються. Тому актуальним стає використання маркетингового підходу до управління оборотними активами, з метою забезпечення ефективної діяльності суб’єктів господарювання держави і, тим самим, підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання теорії і практики використання оборотних коштів підприємств досліджували багато вчених: В.Г. Андрійчук [1, с. 52-63], Ю.М. Воробйов [2, с. 36-41], І.Ю. Гришова [4, с. 79-82], Л.В. Гікіш [3], М.Я. Дем’яненко [6, с. 51-59], Л.А. Демчук [5, с. 154-158], В.Д. Лагутін [7], Г.М. Підлісецький  [12, с. 115-121], Л.М. Пісьмаченко  [14, с. 43-47], І.Ф. Стефанів  [17] та інші.

Метою статті є викладення теоретичних положень управління оборотними активами підприємств та обґрунтування застосування маркетингового підходу.

Результати досліджень. Входження України у глобалізаційний процес світу вимагає нових підходів методів до управління. Підприємство, як суб’єкт господарювання в державі, своєю ефективною діяльністю сприяє підвищенню її конкурентоспроможності, а складова його виробничої діяльності – оборотні кошти – дозволяє забезпечити необхідний рівень управління. Удосконалення управління, грамотне розуміння суті, значення, місця оборотних коштів в системі економічних категорій, поліпшення їх організації вимагає детального дослідження ряду теоретичних питань.

Проте окремі аспекти використання оборотних коштів на підприємствах потребують постійного удосконалення. Зокрема в ході ринкового розвитку виробництва необхідною умовою підвищення ефективності використання обігових коштів є продумане економічне визначення потреби в них. Потребують дослідження питання управління оборотними активами підприємства.

Кругообіг ресурсів підприємства є рухом вартості підприємства через сфери виробництва і обігу, в процесі якого вона послідовно приймає продуктивну, товарну і грошову форми. В процесі цього кругообігу оборотний капітал, як розглядав К. Маркс, проходить три стадії, звертаючись: у грошову, виробничу, товарну, і заходиться в безперервному процесі виробництва, забезпечуючи при цьому необхідні умови діяльності підприємства.

Але для того, щоб організація була успішною, вона повинна ефективно взаємодіяти зі споживачами. При цьому немає принципового значення, до якої форми власності вона належить – приватної чи державної. Маркетинг поширюється як на приватні, так і на державні організації. Державні організації існують для задоволення певних потреб суспільства, кожного з нас. Тому важливо, щоб їх робота була ефективною насамперед саме в цьому ключі. А для цього потрібно належним чином взаємодіяти зі споживачами. Буде зайвим говорити щось особливе про роль споживача для приватного підприємства – його ринкове життя, існування та розвиток повністю залежить від споживачів [11].

Безперервність виробничого процесу означає, що в обов’язковому порядку у підприємства постійно існує на всіх стадіях кругообігу частина ресурсів у вигляді вартості оборотних коштів. Одна з умов безперервності виробництва – постійне відновлення і відшкодування за рахунок матеріальних, трудових, фінансових ресурсів елементів виробництва: коштів праці, предметів праці і власне праці. Загально відомо, що жодне суспільство не може безперервно виробляти, тобто відтворювати, не перетворюючи частини свого продукту знову в кошти виробництва, або елементи нового виробництва.

Якщо звернути увагу на виробничі засади успішної діяльності підприємств, то ця умова виконується завдяки елементам, на які підрозділяється оборотний капітал.

Кругообіг ресурсів підприємства починається з авансування вартості на придбання коштів виробництва – засобів праці і предметів праці, представлених у вигляді матеріальних ресурсів. Особливість руху ресурсів полягає у тому, що вартість при цьому не витрачається, а авансується для того, щоб після закінчення одного кругообігу повернутись і вступити в інший. Авансування означає, що використані грошові кошти повертаються в результаті реалізації виробленого або закупленого товару, робіт, послуг у складі виручки від реалізації. Капітал як вартість взагалі авансується, а не витрачається, оскільки ця вартість, пройшовши різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого початкового пункту. Це характеризує її як вартість, що авансується [19, с. 83-84].

На стадії авансування особливу увагу потребує правильність визначення матеріальних, трудових і інших ресурсів і необхідність їх збалансування для безперервного і планомірного руху коштів. Величина коштів які підприємство може авансувати у виробничі запаси і витрати, визначається ним самостійно і формується за рахунок власних і прирівняних до них коштів, кредитів банку, випуску цінних паперів і інших форм залучених коштів.

Наступна стадія кругообігу є процесом виробництва, де за рахунок власної праці здійснюється продуктивне споживання ресурсів, представлених у вигляді коштів виробництва для створення матеріальних цінностей, виконання робіт і послуг. На цій стадії відбувається перенесення на готовий продукт вартості споживаних процесів виробництва оборотних виробничих фондів і робочої сили. Створена продукція втілює в собі перенесену вартість і знову створену вартість.

На завершальній стадії кругообігу відбувається процес реалізації продукції – товарна форма вартості знову перетворюється на грошову, що складає основу змісту поняття «виручка від реалізації». На цій стадії виникають фінансові відносини з розрахунками за відвантажену продукцію.

Після завершення одного кругообігу ресурсів на підприємств для підтримки безперервності процесу виробництва виникає об’єктивна необхідність в черговому авансування вартості з метою відшкодування споживаних ресурсів і обслуговування процесу обігу.

Оборотні кошти проходять всі три стадії кругообігу: не витрачаються, а авансуються в процес виробництва і знову повертаються на новий виток, беручи участь у формування витрат виробництва за допомогою участі всіх своїх форм який приймає оборотний капітал в процесі кругообігу.

Отже, кругообіг ресурсів на підприємстві може здійснюватися тільки за наявності визначеної, авансованої вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг і послідовно змінюючи свої функціональні форми, вона вже ніколи не покидає його.

Природа капіталу, його суть приковувала до себе увагу учених-економістів впродовж сторіч. В результаті розвитку економічної думки сучасні економісти дають наступні визначення капіталу: «… «капітал» представляє собою відносини між підприємцем (окремим індивідом –  фізичною особою; підприємством – юридичною особою) і нанятим робітником з приводу раціонального використання конкретної сукупності чинності виробництва, грошових коштів в цілях створення визначених благ (товари, послуги), їх вартості, і зокрема, доходу на основі відособленого економічного інтересу [14, с. 20].

Тобто, перш за все, капітал виражає відношення вартості на конкретну сукупність до підприємницької діяльності суб’єкта даної власності, об’єктивно обумовлену суму грошових коштів, необхідно для формування використання і розвитку конкретної економічної системи. Капітал забезпечує реалізацію інтересів його власника. Крім того, капітал повинен перетворити фактори праці і забезпечити певний капітал. Це значить створити продукт послугу, виконати потрібну роботу з певним економічним ефектом – доходом, забезпечити базу конкурентоспроможності товару – його якість. І нарешті, капітал здійснює: реалізацію продукції (робіт, послуг); облік суспільної значущості витрат індивідуальної праці, індивідуальних витрат даного капіталу через купівлю-продаж, ціни.

Говорячи про оборотний капітал, необхідно, перш за все, сказати наступне. Важливий елемент обороту капіталу – оборотні кошти. Складова зворотних коштів – оборотні виробничі фонди. Оборотні виробничі фонди – цілком використовуються в процесі виробництва і цілком переносять свою вартість на створений з їх допомогою продукт. Вони є матеріально речовинною частиною оборотного капіталу. Інша частина оборотного капіталу формується на базі особистих чинників виробництва – робочої сили. По своєму натуральному складу, характеру впливу на створення товару, формування його вартості, матеріально-речовинна частина оборотного капіталу в процесі споживання вартості не змінює. Вона переноситься конкретною працею працівника на створений продукт. Робоча сила функціонує інакше. В процесу споживання вона створює споживчу вартість товару, переносить вартість речовинних чинників праці на виріб, що виготовляється, і створює нову вартість, розмір якої більше на величину додаткової вартості.

Особливості процесу руху самої вартості робочої сили є те, що він здійснюється через заробітну платню і прибуток, величина яких визначається у витратах виробництва і ціні виготовленого товару. На кожній трудовій операції відбувається облік вартості витраченого оборотного капіталу речовинної форми і споживчої робочої сили у вигляді заробітної платні. Та переходячи до технологічного ланцюжку, виріб поступово набуває споживний вигляд і формує свій вартісний зміст перетворюючись на товарний капітал.

В процесі продуктивного споживання речовинна і особиста частина оборотного капіталу мають свою специфіку, відмінність. Проте, в процесі кругообігу вони беруть участь спільно, здійснюючи свій рух через грошовий, продуктивний і товарний капітали, через час виробництва і обіг як єдини оборот капіталу. При цьому необхідно врахувати, що самі по собі ні кошти виробництва, ні робоча сила не є капіталом. Лише процес інвестування і подальшого безперервного руху через кругообіг перетворює їх на капітал. Але, ставши капіталом, вони підкоряються законам його руху – самозростання, самостабілізація, прибутковості, безперервності, завершеності і ін. [16].

Виходячи з цього можна дати наступне визначення оборотного капіталу: оборотний капітал – частина продуктивного капіталу, що авансується в оборотні кошти для придбання предметів праці, а також на покупку робочої сили, тобто змінний капітал.

Важливо також пам’ятати, що трудові ресурси (кількість робочих місць) в організації не є постійною, вона змінюється залежно від ринкового становища чи бюджетного фінансування. Від цього залежить і заробітна плата співробітників. Очевидно, що маркетингові успіхи організації зміцнюють ці позиції, надають можливість почуватися впевненіше, сподіватися на поліпшення індивідуальних економічних результатів. [11]

Під управлінням розуміємо свідомий цілеспрямований вплив з боку суб’єктів, органів на людей і економічні об’єкти, здійснюване з метою спрямувати їх дії та отримати бажані результати.

Управління активами – діяльність фірми з прибуткового (з мінімальним ризиком) розміщення власних і залучених засобів; розрізняють управління поточними активами, управляння оборотним капіталом, перетворення ліквідних активів у фактори виробництва та управління фіксованими активами (основним капіталом), розподіл споживачів розподіл потреби у новому обладнанні та ефективність придбання.

Оборотні активи – оборотні кошти підприємств, що відображаються в активі їх бухгалтерського балансу [15, с. 222].

Для ефективного функціонування підприємств потрібно, щоб оборотні кошти формувалися б вчасно у повній мірі та виконували б призначену їм функцію. Це можна зробити при правильному плануванні всього виробничого процесу. Потрібно планувати вартість і терміни початку окремих етапів кругообігу оборотних коштів як в цілому так і виробничого процесу – зокрема. Кінцеві результати господарської діяльності досягаються краще, коли точно визначена мета та засоби її  досягнення. Саме тому доцільно розділити весь виробничий процес на декілька етапів, тому що зосередження зусиль на кожному з етапів є метою для любого аграрного підприємства [18, с. 298].

Всі етапи кругообігу оборотних засобів починаються і закінчуються шляхом переходу з одного етапу в інший. Тому економічна ефективність процесу залежить не тільки від правильного планування, як функції управління, початку кожного етапу, але й від визначення кількісної та вартісної характеристик початку та закінчення усіх етапів виробничого процесу. Це потребує розрахунку економічної та трудової потреби для початку, продовження та закінчення етапу. Тільки досягаючи повної віддачі на кожному етапі, можна розраховувати на добрі кінцеві результати господарської діяльності приватного та

Наприклад, управління періодом обороту оборотних коштів на підприємствах по переробленню сількогосподарської продукції включає в себе підприємства.

Тому, на нашу думку, для ефективного управління оборотними коштами на підприємстві потрібно знати не тільки все виробництво, а й можливість його розділення на складники та бачення їх тісного взаємозв’язку, що в свою чергу призведе до покращення результатів господарської діяльності підприємств.

Період тривалості одного обороту оборотних засобів можна скорочувати шляхом: визначення потреби у виробничих запасах за рахунок організації виробничого процесу та більш організованого відвантаження сільськогосподарської продукції; скорочення періоду обороту дебіторської заборгованості за рахунок прискорення розрахунків; подовження періоду обороту кредиторської заборгованості (сповільнення розрахунків за придбанні ресурси). Скорочення періоду обороту засобів слід здійснювати доти, поки не настане збільшення собівартості сільськогосподарської продукції і скорочення виручки від реалізації.

Наприклад, управління періодом обороту оборотних коштів на підприємствах по переробленню сільськогосподарської продукції включає в себе взаємозв’язок виробничого (надходження сировини, період обігу товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, готової продукції та її відвантаження, тощо) та фінансового (період обігу дебіторської заборгованості, період обігу кредиторської заборгованості, отримання коштів від покупців – споживачів) циклу враховуючи маркетингові засади.

Дуже легко стати заручником або жертвою маркетингової експансії компаній. Продавці безперервно спокушають споживачів новими послугами, динамічно обновляють товарний асортимент, тощо. У окремих випадках споживачі отримують їх без оплати, але в більшості ситуацій той, хто купує товар, повинен його оплатити. При цьому з’ясовується дуже важлива деталь – продавати товари досить непросто. Споживачі “засмучують” продавців тим, що не переймаються їхніми проблемами, не виявляють свою вдячливість просто за те, що хтось взяв на себе турботу про забезпечення їх необхідними товарами. Така “невдячна” поведінка споживачів пояснюється тим, що у них є альтернативи, є можливість вибору. Їх створює конкуренція – серед тих, хто пропонує товари для задоволення певних потреб. Таким чином, у продавця виникає проблема – як завоювати споживача, як домогтися його прихильності? Саме на її вирішенні концентрується діяльність, що має назву маркетинг.

Маркетинговий підхід необхідний на всіх стадіях господарської діяльності (виробнича, фінансова, тощо) підприємств особливо при прийнятті грамотних управлінських рішень.

Можливе неузгодження технологічного ланцюга оборотності оборотних засобів може спричинити неконтрольованість зростання потреби в оборотних коштах, а за критичних випадків – і банкрутство. Дослідження періоду обороту оборотних засобів дало змогу зробити висновок, щодо втрати істотної частини оборотних коштів підприємства за період незалежності України коли стан її економіки залежав від інфляції.

Організація як функція управління оборотних коштів підприємств залежить від стану економіки та використання їх кожним окремим підприємством, а ефективність такого використання проявляється у швидкості оборотності оборотних засобів. Узгодженість процесу обігу коштів на кожній із трьох стадій процесу виробництва є основою підтримання стабільного фінансового стану сільськогосподарського підприємства [9, с. 98].

Суттєвий вплив на організацію оборотних коштів мають техніко-економічні особливості виробництва, тому період оборотних коштів залежить від галузевої незалежності підприємницьких структур.

В умовах ринкових відносин абсолютно нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності сільськогосподарських підприємств є залучення в його оборот позикових коштів. Широкого практичного застосування серед залучених коштів набуло використання саме банківських кредитів в умовах, коли недостатньо власних джерел для фінансування засобів виробництва. Банківські кредити (особливо, це стосується короткострокових), залучаються для покриття тимчасово зростаючої потреби у фінансових ресурсах. Для сільськогосподарських підприємств це пов’язано із сезонним характером виробництва. За умови залучення до діяльності підприємства банківських кредитів вони займатимуть певну питому вагу у складі загальної величини позикового капіталу [7, с. 80].

Необхідність кредитування сільськогосподарських підприємств пов’язано з: скороченням власних фінансових ресурсів, що зумовлено зміною структури джерел формування оборотних коштів, уповільненням їх обороту в сфері обігу через погіршення стану розрахунків між підприємствами та іншими кризовими явищами економіки, що впливає на зниження обсягів сільськогосподарської продукції і в цілому на ефективність виробництва; особливостями кругообігу оборотних коштів даних підприємств, що пов’язані з накопиченням сезонних запасів сировини, що може бути покрита за рахунок короткострокового банківського кредиту.

Тому в арсеналі факторів економічного зростання АПК, як стратегічної галузі економіки України, важливе місце повинно належати кредитному забезпеченню. Необхідна та особлива роль кредиту, без якого підприємство по переробленню сільськогосподарської продукції не можуть існувати зумовлені специфікою його відтворювального процесу. Остання в свою чергу вимагає врахування об’єктивних вимог галузі при організації її кредитного обслуговування. Проведені дослідження свідчать, що такі вимоги полягають у необхідності дотримання економічно обґрунтованих строків, обсягу, вартості кредиту, своєчасності його надходження позичальнику, обґрунтованості порядку погашення кредиту та відсотків за користування ним [8, с. 96-99].

Крім того, слід уважніше відноситися до проблеми управління оборотними коштами в умовах інфляційних процесів і дефіциту оборотних коштів внаслідок великою кількості дебіторської заборгованості.

Заповнити бракуючий рівень оборотних коштів можна за допомогою залучення додаткових засобів або ефективності їх використання, що є значнішим і прийнятнішим в системі оборотними коштами. В цьому випадку велику роль виконує розвиток роздрібної торгової мережі, яка дозволяє ширше використовувати можливості підприємства, збільшуючи реалізацію продукції, в свою чергу швидко заповнюючи елемент оборотних коштів грошові кошти. Це дозволяє підприємству підтримувати високий рівень ліквідності і фінансової стійкості підприємств.

Висновки. З цього слід зробити висновок, що ефективність використання оборотних активів впливає на чинник підвищення фінансового стану підприємства і служить одним з найголовніших чинників в системі їх управління.

Таким чином, кругообіг ресурсів підприємства є рухом вартості підприємства через сфери виробництва і обіг, в процесі якого вона послідовно приймає продуктивну, товарну та грошову форму. Правильна організація, збереження і ефективність використання оборотних коштів мають велике значення для забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення, стійкого фінансового стану всіх суб’єктів господарювання, нормального грошового обігу, реального накопичення національного багатства країни.

Маркетингова спрямованість ведення підприємницької діяльності, бізнесу, маркетингового управління підприємствами і компаніями  не є типовим явищем. Але без надання маркетингового характеру управлінню оборотними активами підприємства на внутрішньому рівні та підходу до управління бізнес-процесами підприємства на зовнішньому різні практично не можливо досягти реальних успіхів. Це зумовлює необхідність і поширення маркетингового стилю управління, виявлення, врахування потреб споживачів.

 

Література.

1. Андрійчук В.Г. Теоретико-методологічне обґрунтування ефективності виробництва // Економіка АПК. – 2004. – № 5. – С. 52-63.

2. Воробьев В. Н. Капитал предпринимательских структур в системе фінансового менджмента / Юрий Николаевич Воробьев. – Симферополь: Таврия, 2000. – 324 с.

3. Гікіш Л.В. Фінанси: Навчальний пос. – 2-ге вид. – К.: МАУП, 1998. – Рос., 91 с.

4. Гришова І.Ю. Ефективність використання оборотних засобів молокопереробних підприємств. // Економіка АПК. – 2003. – № 6. – С. 79-82.

5. Демчук Л.А. Розуміння оборотних засобів в ринкових умовах // Науковий вісник Національного аграрного університету. – К.: НАУ, вип. 23. – 2000. – 264 с., С.154-158.

6. Дем’яненко М.Я. Кредитна політика держави щодо аграрного сектора економіки в ринкових умовах // Економіка України. – 2002. – № 1. – С. 51-59.

7. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: нав. пос. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 215 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

8. Лопатинський Ю.М. Фактори продуктивності сільськогосподарських підприємств: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2004. – 365 с.

9. Месель-Веселяк В.Я. Розвиток та ефективність організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві України // Економіка АПК. – 2004. – № 11. –С.18-24.

10. Міхельс В., Вахович І. Визначена першочерговість сплати відсотків за кредит – джерело їх перевищення // Банківська справа. – 2003. – № 1. – С. 47-54.

11. Петруня Ю.Є. Маркетинг: навч. посіб. / 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Знання, 2010. – 351 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

12. Підлісецький Г.М. Основні засоби сільського господарства в України: стан, оновлення, оцінка // Формування і реалізація державної політики розвитку матеріально-технічної бази агропромислового комплексу в Україні. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – С. 115-121.

13. Пісьмаченко Л.М. Інтеграція підприємств виробничого обслуговування сільськими товаровиробниками // Агросвіт. – 2007. – № 7. – С. 43-47.

14. Плаксієнко В.Я. Виробничі витрати та доходи сільського господарства в умовах розвитку ринкових відносин. – . Дніпропетровськ: Січ, 1997. – 255 с.

15. Райзберг Б.А., Лазовський Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь – М.: ИНФРА, 1999. – 497 с.

16. Сомик А.В. Об’єктивні вимоги сільського господарства щодо кредитного забезпечення // Вісник ХНАУ. – 2004. - № 9. – С. 137-141.

17. Стефанів І.Ф. Підвищення ефективності формування та використання оборотних коштів (на прикладі сільськогосподарських підприємств Хмельницької області): Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук (08.07.02) / ТДТУ ім. І. Полюя. – Тернопіль, 2002. – 21 с.

18. Топіха І.Н., Безп’ята І.В. Удосконалення організації кредитування приватних та приватно-орендних сільськогосподарських підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2006. - № 219. Т1. – С. 186-193.

19. Шабинская С.А. Финансы сельского хозяйства (Оборотные средства. Краткосрочное кредитование под оборотные средства). Методические указания и задания для практических и самостоятельных занятий. Для слушателей факультета повышения квалификации. – Харьков, 1995. – 84 с.

 

References.

1. Andreychuk,V.G. (2004), “Theoretical and practical bases efficiency of Economics”, Ekonomіka APK, vol. 5, pp. 52-63.

2. Vorobiev, V.N. (2000), Kapital predprinimatel'skix struktur v sisteme fіnansovogo mendzhmenta  [Capital business structures in the system fіnansovogo management], Tavria, Simferopol, Ukraine.

3. Hikish, L.V. (1998), Fіnansi: Navchal'nij posіbnik, [Finance: tutorial], 2nd ed, AIDP, Moscow, Russia.

4. Hryshova I.Yu. (2003), “The efficiency of working capital milk business”, Ekonomіka APK,  vol. 6, pp. 79-82.

5. Demchuk L.A. (2000), “Understanding working capital in market conditions”, Naukovij vіsnik Nacіonal'nogo agrarnogo unіversitetu, Sumi, Ukraine.

6. Dem'yanenko, M.J. (2002), “Credit policy regarding the agricultural sector in market conditions”, Ekonomika Ukrainy, vol. 1. pp. 51-59.

7. Lagutin, V.D. (2002), Kredytuvannia: teoriia i praktyka Navch. posib., [Lending: Theory and Practice, tutorial], 3rd ed, T-vo «Znannia», Kiev, Ukraine.

 8. Lopatynskyi, J.M. (2004), Faktory produktyvnosti sil's'kohospodars'kykh  pidpryiemstv: Navch. posib., [Factors productivity of farms: tutorial], KNEU, Kiev, Ukraine.

9. Mesel-Veselyak V. Ya. (2004), “Development and effectiveness of legal forms of management in agriculture economy Ukraine”, Ekonomіka APK, vol. 11, pp. 18-24.

10. Michels B. and Vahovych I. (2003), “Identified priority of payment of interest on the loan - the source of excess”, Bankivs'ka sprava, vol. 1, pp. 47-54.

11. Petrunya, J.E. (2010), Marketynh: navch. posib. [Marketing: tutorial], 2nd ed., T-vo «Znannia», Kiev, Ukraine.

12. Pidlisetskyy, G.M. (2003), Osnovni zasoby sil's'koho hospodarstva v Ukrainy: stan, onovlennia, otsinka. Formuvannia i realizatsiia derzhavnoi polityky rozvytku material'no-tekhnichnoi bazy ahropromyslovoho kompleksu v Ukraini [Property and equipment Agriculture in Ukraine: The state update. Formation evaluation and implementation of public policies of the material and technical base of agriculture in Ukraine], IAE UAAN, Kiev, Urkaine.

13. Pismachenko, L.M. (2007), “Integration of manufacturing firms servicing rural producers”, Ahrosvit, vol. 7, pp. 43-47.

14. Plaksiyenko V. Ya. (1997), Vyrobnychi vytraty ta dokhody sil's'koho hospodarstva v umovakh rozvytku rynkovykh vidnosyn [Production costs and benefits of agriculture in the development of market relations], Adverta, Dnipropetrovsk, Ukraine.

15. Raizberg, B.A. Lazovsky, L.S. and Starodubtseva, E.B. (1999), Sovremennyj ekonomycheskyj slovar'  [Modern Dictionary of Economics], INFRA, Kiev, Ukraine.

16. Catfish, A.V. (2004), “The objective requirements of agriculture on collateral”, Visnyk KhNAU, vol. 9, pp. 137-141.

17. Stefaniv, I.F. (2002), Pidvyschennia efektyvnosti formuvannia ta vykorystannia oborotnykh koshtiv [Improving the efficiency of formation and use of working capital], TDTU im. I. Poliuia, Ternopil’, Ukraine.

18. Topiha, I.N. and Bezp'yata, I.V. (2006), “Improvements private lending and private-rental farms”, Ekonomika, Kiev, Ukraine.

19. Shabinskaya, S.A. (1995), Fynansy sel'skoho khoziajstva (Oborotnye sredstva. Kratkosrochnoe kredytovanye pod oborotnye sredstva). Metodycheskye ukazanyia y zadanyia dlia praktycheskykh y samostoiatel'nykh zaniatyj. Dlia slushatelej fakul'teta povyshenyia kvalyfykatsyy, [Finance Agriculture (Current assets. Short-term loans for working capital). Guidelines and tasks for the practical and self-employment. For students of faculty training.], Adverta, Kharkiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 17.04.2015 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"