Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 339.9:330.34

 

І. В. Тимків,

к. е. н., доцент кафедри міжнародного менеджменту,

ДВНЗ "Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана", Україна

 

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ТА ІНДИКАТОРИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

 

I. Tymkiv,

Ph.D, Associate Professor of International Management,

SHEE “Vadym Hetman Kyiv National Economic University”, Kyiv

 

THE MODERN ASPECTS AND INDICATORS OF SOCIALIZATION OF THE ECONOMY OF UKRAINE IN THE CONDITIONS OF INTENSIFICATION OF GLOBALIZATION PROCESSES

 

В статті проаналізовано питання соціалізації як однієї із ключових складових глобальної економічної трансформації, в основі якої лежить все більш тісна інтеграція  приватних та суспільних інститутів. Сучасна  соціалізації світової економіки, яка проявляється в соціальній переорієнтації виробництва, гуманізації праці та життя людей, пом’якшенні соціальної поляризації і збільшенні значення соціальної сфери, інших явищ та процесів є надзвичайно актуальною для економіки України в сучасних умовах розвитку.

 

The article analyzed the issue of socialization of the economy as a key component of the global economic transformation, which is based on the increasingly close integration of private and public institutes. It manifests itself in social reorientation of production, humanization of work and life, mitigation of social differentiation and increasing the value of social and other phenomena and processes and is so important to the economy of Ukraine.

 

Ключові слова: глобалізація, соціалізація розвитку,  міжнародні організації, транснаціональні корпорації, соціальна ефективність іноземних інвестицій,  детермінантами розвитку суспільства.

 

Key words: globalization, socialization of development,  international institutions, transnational corporations, social efficiency of foreign investments, determinates of the social development.

 

 

Постановка проблеми. Сучасний світ характеризується прискоренням процесів глобалізації. При цьому головними факторами, які прискорюють глобалістські тенденції, та формами, в яких ці тенденції реалізуються, виступають: науково-технічний прогрес, що включає в себе інформаційну і технологічну революції; діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК) і монополій; соціалізація економічної діяльності в окремих країнах; глобалізація проблем безпеки (екологічної, сировинної, продовольчої, ядерної тощо); економічна та фінансова політика розвинених держав та міжнародних фінансово-кредитних організацій.

У сучасних умовах розвитку поряд з науково-технологічними, інформаційними, фінансово-економічними все більш значними стають соціальні виміри глобальних трансформацій. Забезпечення соціалізації економічного розвитку ставить нові вимоги до використання інвестиційних та інших видів  ресурсів із їх пріоритетною орієнтацією на збалансований та гармонійно узгоджений за всіма параметрами соціальний розвиток людини. Дослідження цих проблем актуалізується і формуванням нових та інтенсифікацією існуючих дестабілізуючих настроїв різних верств населення країн світу, що негативно позначається як на фінансовому та виробничому секторах, так і соціальній сфері.

Феномен глобалізації з погляду сучасної світової науки як за перебігом процесів, так і за наслідками впливу на цивілізаційний розвиток людства виходить далеко за суто економічні рамки та охоплює практично всі основні сфери суспільної діяльності: політику, ідеологію, культуру, освіту і науку, інформаційну сферу, життєве середовище і спосіб життя та економіку і фінансову сферу. Процеси глобалізації формують нові структуру, зміст і форму політичних, економічних і культурних відносин, які простягаються через традиційні кордони держав та зв’язують їх суспільства в єдину систему відносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вирішення соціально-економічних проблем глобального розвитку базується на теоретичних основах виявлення й дослідження закономірностей і суперечностей міжнародної взаємодії суб’єктів міжнародних економічних відносин в економічно-соціальній сфері. Так зарубіжна наукова думка, представлена такими вченими, як Д. Белл, Т. Бентлі, Дж. Б’юкенен, Р. Вернон,  Дж. Гелбрейт, М. Гальвановський, С. Долгов. У працях  вітчизняних науковців В. Андрійчука,  О. Білоруса, В. Білошапки, В. Вергуна, Д. Лук’яненка, З. Луцишин, Є. Панченка, А. Поручника, О. Рогача, Т. Циганкової, В. Чужикова, А. Чухна, В. Шевчука та багатьох інших обґрунтовуються національні інтеграційні пріоритети, механізми залучення й ефективного використання іноземних інвестицій у реалізації соціально значущих проектів і програм.

Тим не менше, у представницькому науково-теоретичному та практичному аспектах проблеми глобальної соціалізації, як однієї з ключових тенденцій світогосподарського розвитку висвітлено недостатньо, що також  стосується і  процесу  соціалізації вітчизняної економіки.

Постановка завдання. Економічним відносинам завжди притаманні соціальні наслідки, тобто вони соціальні за своєю природою, тому цілком зрозумілим є посилення соціальної орієнтації економіки на людину для забезпечення сталого розвитку економіки. Особливо це стосується ситуації в Україні, де провал реформ супроводжувався масштабним підривом соціальної сфери, внаслідок чого створено дегуманізовану за своєю сутністю і непрацездатну економіку.

Виклад основного матеріалу. Однією із ключових тенденцій сучасних глобальних трансформації виступає соціалізація світової економіки, що в свою чергу, являє собою процес, в основі якого лежить все більш глибока інтеграція приватних і громадських інтересів, яка проявляється у соціальній переорієнтації виробництва, гуманізації праці і життя людей, пом’якшенні соціальної поляризації і зростанні значення соціальної сфери, в інших явищах і процесах. Центром соціально-економічного розвитку стає людська особистість з її різноманітними потребами. Відбуваються якісні зрушення в системі потреб, структурі попиту і споживання, образі і якості життя, умовах розвитку людини.

Концептуально соціалізація передбачає радикальне поліпшення якості життя та суттєве підвищення рівня життя населення, що включає надзвичайно широкий спектр соціально-економічних явищ: характер зайнятості та умови праці; рівень освіти та професійно-кваліфікаційної, підготовки; розмір і структуру доходів та витрат; споживання продовольчих і непродовольчих товарів, їх якість і обсяг; структуру та якість платних і безплатних послуг; забезпеченість житлом і його благоустрій; обсяги нагромадженого майна та особистих заощаджень; масштаби залучення до культурного життя; системи соціального забезпечення та соціального страхування; економічні умови життєдіяльності; стан генофонду населення суспільств [8].

Процес соціалізації на всіх рівнях тісно пов’язаний з глобальними детермінантами розвитку суспільства. Під впливом глобалізації змінюється соціальна сфера з її інститутами й інфраструктурою, тобто трансформується соціальна структура суспільства. Соціалізація економіки розглядається як процес, з одного боку, задоволення матеріальних і духовних потреб людини, а з другого – використання людського капіталу у виробництві суспільних благ за об’єктивно обумовленого зростання його цінності [3].

 В таблиці 1 на нами узагальнені різні підходи, що спрямовані на вивчення окремих сторін життя людини і суспільства, що є основними складовими визначення «умовного рівня» соціалізації економіки країн.

 

Таблиця 1.

Окремі компоненти визначення рівня соціалізації економіки

 

Варто зазначити, що в умовах інтенсифікації глобалізації світового господарства суттєво змінюється роль і значення соціальних факторів розвитку суспільства, які виконують подвійну функцію: по-перше, сприяють прискоренню процесу відтво­рення матеріальних та нематеріальних благ, по-друге – в умовах посилення конкурентної боротьби насамперед між ТНК внаслідок комерціалізації породжує тенденцію обмеження доступу до тих соціальних послуг, які донедавна вважалися загальнодоступними (освіта, охорона здоров’я) і збільшення кількості споживачів (соціальне забезпечення). Показовим на наш погляд, є те, що соціалізація глобального економічного простору є необхідною умовою його стабільності і запорукою поступального та рівноважного розвитку, що через вирівнювання умов функ­ціонування економік забезпечує ско­рочення розриву між багатими та бідними країнами.

У процесі дослідження виявлено основні передумови посилення соціалізації економіки на сучасному етапі суспільного розвитку: процес науково-технічної революції та, передусім, перетворення творчої праці в домінуючий фактор соціально-економічного прогресу обумовлюють необхідність переорієнтації економіки на людину, що виступає необхідною передумовою функціонування та розвитку ефективної системи соціально-економічних відносин; революція в продуктивних силах, які вперше за весь час існування людства переросли в планетарний масштаб (як кількісно, так і якісно), актуалізує завдання загальної боротьби людства з глобальними проблемами суспільства (ядерна зброя, екологічні проблеми, наслідки глобалізації тощо), що вимагає певного пом’якшення соціально-економічних суперечностей, орієнтації на “загальнолюдські цінності” та є важливою метою сучасного соціально-економічного та суспільного розвитку в цілому.

За умов глобальної інформаційної, технологічної, економічної, політичної, культурної інтеграції й уніфікації виникають «соціальні виклики» – локальні, регіональні, цивілізаційні. Соціалізацію, на наш погляд, можна розглянути як процес задоволення зростаючих матеріальних та духовних потреб людини, що передбачає ефективність використання людського капіталу у виробництві суспільних благ і зростання його цінності. Визнаючи сутність соціалізації економіки, доцільно виходити не стільки з позицій формаційного підходу, скільки з сучасних цивілізаційних реалій. Пріоритетними стають інноваційна спрямованість інвестиційної діяльності, інтелектуалізація економіки для забезпечення внутрішньої та міжнародної конкурентоспроможності.

Глобальна соціалізація, з одного боку, сприяє прискоренню процесу відтворення матеріальних та нематеріальних благ, а з другого – обмежує доступ до традиційно загальнодоступних соціальних послуг внаслідок їх комерціалізації (освіта, охорона здоров’я) та збільшення кількості користувачів фондів соціального забезпечення. Загалом соціалізація через вирівнювання умов функціонування економік забезпечує скорочення розриву між багатими та бідними країнами. Зміст, спрямованість та ефективність програм соціального розвитку доцільно розглядати залежно від принципово нових стратегій фінансово-господарської діяльності суб’єктів міжнародних відносин, оскільки сучасна концепція подолання бідності ґрунтується на необхідності залучення капіталу не лише в економіку, але й у соціальну сферу через використання нових форм та інструментів управління з метою вирішення сучасних проблем розвитку людини.

В той же час соціальна орієнтація пронизує всі сфери економіки розвинених країн. Аналіз основних сучасних тенденцій економічного розвитку більшості країн світу дозволяє виокремити наступні напрями соціалізації економіки [7, c 25; 5, c.17]:

- збільшення частки сукупного працівника у національному доході розвинутих країн світу, що виражається у зростанні індивідуальних доходів громадян, у тому числі за рахунок підвищення заробітної плати, а також у відповідних змінах обсягу фонду споживання;

- трансформація характеру та змісту праці у бік зменшення суперечностей між працею та капіталом; зміна місця та ролі працівника у системі прийняття рішень через інститути соціального партнерства, соціальної відповідальності, соціальної конкуренції;

- розвиток інтелектуальних можливостей та інтелектуального капіталу працівників відповідно до нових потреб і вимог суспільного виробництва;

- суттєві та динамічні зміни у системі відносин власності, зокрема трансформації форм прояву і функціонування приватної власності, виникнення та розвиток нових типів і сфері інформації, колективна власність працівників тощо);

- збільшення можливостей реалізації особистістю своїх потреб та можливостей за рахунок більш вільного доступу до послуг освіти, охорони здоров’я, мистецтва тощо;

- збільшення соціальної ролі держави за рахунок посилення соціальної спрямованості бюджетів розвинутих країн світу та відповідного посилення державного соціального захисту і гарантій малозабезпеченим та непрацездатним верствам суспільства;

Нині внаслідок і соціально-економічної й технологічної відсталості країн, що розвиваються, в тому числі й України, здебільшого не місцеві фірми, а переважно ТНК постають головними «законодавцями» нових потреб, основними центрами поширення імпульсів щодо перебудови структури споживання, однак такий демонстраційний ефект ТНК у багатьох випадках виявляється лише певною імітацією наслідування стандартів споживання розвинутих країн з ринковою економікою, що супроводжується, до того ж, суттєвою еволюцією системи цінностей і стереотипів поведінки частини населення країн-реципієнтів – цей процес охоплює насамперед заможні верстви суспільства, явно відчувається в урбанізованих центрах багатьох таких країн. У непрямій, віддзеркаленій формі такий ефект дедалі більше виявляє вплив на споживання й психологію мешканців віддалених сільських районів, малозабезпечених верств міста і села [9].

Забезпечення економічного, а разом з ним і соціального розвитку України вимагає орієнтації усіх суспільних процесів на людину з її потребами щодо духовного, фізичного вдосконалення та забезпечення матеріального достатку на прийнятному рівні, що повинно визначати стратегію соціально-економічного розвитку за напрямом формування соціально орієнтованої ринкової економіки.

В таблиці 2 нами представлена національна матриця індикаторів складових рівня якості життя населення, що формують стан соціалізації вітчизняної економіки.

 

Таблиця 2.

Національна матриця індикаторів соціалізації економіки України

Джерело: складено на основі [8;11]

 

Соціалізація української економіки має бути спрямованою на формування  європейських стандартів розвитку. Базовою передумовою примноження національного людського капіталу є розроблення та реалізація довгострокової стратегії модернізації системи освіти, наближення її якості до світових стандартів. Сучасна демографічна ситуація в Україні, тенденція до погіршення якості життя не сумісні із соціально орієнтованою ринковою економічною системою. Зазначені тенденції необхідно оцінювати з урахуванням наслідків так званої «соціальної» орієнтації бюджету (акцент на необґрунтоване підвищення соціальних трансфертів, що руйнує трудову мотивацію, породжує хронічне невиконання соціальних зобов’язань держави тощо). За умов обмеженості внутрішніх джерел соціального розвитку необхідно активізувати діяльність із залучення іноземних інвестиційних ресурсів насамперед транснаціональних корпорацій на засадах соціального партнерства. У зв’язку з цим на наш погляд,  є необхідність підвищення соціальної ефективності іноземних інвестицій шляхом активізації відповідної спрямованості інвестицій ТНК, макроекономічного стимулювання залучення й раціонального використання соціально орієнтованих іноземних інвестицій.

Висновки. На наш погляд, одними із найбільш прийнятних що способів оптимізації зв’язку між економічним зростанням і людським розвитком, зокрема української економіки в умовах сучасних глобальних трансформацій, мають бути наступними: по-перше, нарощування інвестицій в освіту, охорону здоров’я, професійну підготовку, що сприяє розвитку і реалізації здібностей людей, їх активній участі у виробництві та розпо­ділі благ; по-друге, більш справедливий розподіл доходу і багатст­ва, що забезпечує матеріальну основу розвитку людського потенціалу; по-третє, досягнення збалансованості соціальних витрат, що, безперечно, зміцнює економічну базу соціальної сфери суспільства; по-четверте, розширення можливостей людей здійснювати свій вибір у політичній, соціальній та економічній сферах, причому особ­ливої уваги потребують групи населення, можливості яких були з різних причин обмеженими.

Зростання соціальної орієнтації потребує підтримки певної рівноваги між демократичними інститутами і сильною державною владою, державним, регіональним, підприємницьким регулюванням економіки і ринковим механізмом саморегулювання, приватною і державною власністю, економічною ефективністю соціальною справедливістю.

 

Література.

1. Global Values website [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.globalvalues.org/values.htm

2.  World Values Survey/European Values Survey (WVS’EVS). The Values Surveys 1981–2004 [Елек­тронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.wvsevsdb.com/wvs/WVSAnalizeQuestion.jsp

3. World Economic Forum. Global Risks 2013, Eighth Edition. – P. 10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.weforum.org/issues/global-risks

4. Pew Research Center. Climate Change and Financial Instability Seen as Top Global Threats. – 24 June, 2013[Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.pewglobal.org

5. Яковец Ю.В. Глобальные экономические трансформации ХХІ века / Ю.В. Яковец. – М. : Экономика, 2011.

6. Inglehart R. Modernization and Postmodernization: Cultural, Economic and Political Change in 43 Societies / R. Inglehart. – Princeton : Princeton University Press, 2012.

7.  Ритцер Дж. Современные социологические теории / Дж. Ритцер. – 5-е изд. – Санкт-Петербург : Изд. дом «Питер»,2011. – Часть IV.

8. Идентичности и ценности в эпоху глобализации / под ред. акад. НАН Украины Ю.Н. Па­хомова и проф. Ю.В. Павленко. – К. : Наук. думка, 2013.

9.  World Values Surveys Databank [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.wvsevsdb.com/wvs/WVSAnalize.jsp

10 Robertson R. Globalization: Social Theory and Global Culture / R. Robertson. – London : Sage, 1992.

11. Кувалдин В. Глобальность: новое измерение человеческого бытия / М.С. Горбачев и др. Грани глобализации: трудные вопросы современного развития. – М. : Альпина Пабли­шер, 2009. – С. 31–98.

 

References.

1. Global Values website (2014), available at: http://www.globalvalues.org/values.htm (Accessed 22 December 2014).

2. World Values Survey/European Values Survey (2005), “The Values Surveys 1981–2004”, available at: http://www.wvsevsdb.com/wvs/WVSAnalizeQuestion.jsp (Accessed 22 December 2014).

3. World Economic Forum (2014), “Global Risks 2013”, available at: http://www.weforum.org/issues/global-risks (Accessed 22 December 2014).

4. Pew Research Center (2013), “Climate Change and Financial Instability Seen as Top Global Threats”, available at: www.pewglobal.org (Accessed 22 December 2014).

5. Yakovets, Yu.V. (2011), Global’nye ekonomicheskie transformatsii XXI veka [Global economic transformations of the 21st century], Ekonomika, Moscow, Russia.

6. Inglehart, R. (2012), Modernization and Postmodernization: Cultural, Economic and Political Change in 43 Societies, PrincetonUniversity Press, Princeton, USA.

7. Ritzer, G. (2011), Sovremennye sotsiologicheskie teorii, 5th ed. [Modern Sociological Theory], Piter, St.-Petersburg, Russia.

8. Pakhomov, Yu.N. and Pavlenko, Yu.V. (2013), Identichnosti i tsennosti v epokhu globalizatsii [Identities and values in the globalization age], ed.. Naukova Dumka, Kiev, Ukraine.

9. World Values Surveys Databank (2014), available at: http://www.wvsevsdb.com/wvs/WVSAnalize.jsp (Accessed 22 December 2014).

10. Robertson, R. (1992), Globalization: Social Theory and Global Culture, Sage, London, UK.

11. Kuvaldin, V. (2009), Global’nost: novoe izmerenie chelovecheskoho bytiia [Globality: New dimension of human existance], Alpina Publisher, Moscow, Russia.

 

Стаття надійшла до редакції 20.12.2014 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"